«Тримай, що ти маєш»
Розділ 12
«Тримай, що ти маєш»
ФІЛЯДЕЛЬФІЯ
1. До збору в якому місті Ісус адресував свою шосту звістку і що означає назва того міста?
БРАТЕРСЬКА ЛЮБОВ — яка ж бажана риса! Немає сумніву, що Ісус мав на думці саме таку любов, коли висловив свою шосту звістку, адресовану зборові у Філядельфії, бо ця назва означає «братерська любов». Літній Іван ще пригадує той випадок, коли понад 60 років тому Петро тричі підтвердив Ісусові свою щиру любов до нього (Івана 21:15—17). Чи християни філядельфійського збору мали братню любов одні до одних? Безсумнівно, мали!
2. Яким було місто Філядельфія, що являв собою збір у тому місті і що Ісус каже ангелові того збору?
2 Місто Філядельфія, розташоване приблизно 50 кілометрів на південний схід від Сард (на місці сьогоднішнього турецького міста Алашехір), за Іванових днів було досить багатим. Але більш вартим уваги є процвітання тамтешнього християнського збору. З якою радістю вони, мабуть, прийняли служителя, який відвідав їх, подорожуючи, ймовірно, через Сарди! У звістці, яку він приносить їм, поміщається хвилююча порада. Але перш за все в ній згадується повноваження її славетного Відправника. Він каже: «І до Ангола Церкви [«збору», НС] в Філядельфії напиши: «Оце каже Святий, Правдивий, що має «ключа Давидового, що Він відчиняє,— і ніхто не зачинить, що Він зачиняє,— і ніхто не відчинить» (Об’явлення 3:7).
3. Чому відповідним є те, що Ісуса названо «Святий», і чому можна сказати, що він «Правдивий»?
3 Іван чув, як Петро сказав Ісусові Христу: «У тебе — слова життя вічного! Ми й увірували й спізнали, що ти — Божий Святий» (Івана 6:68, 69, Хом.). Оскільки Бог Єгова є самою суттю святості, його однороджений Син теж мусить бути «Святим» (Об’явлення 4:8). Ісус також «Правдивий». Вжите тут грецьке слово (а·ле·ті·но́с) вказує на справжність. У цьому розумінні Ісус є правдивим світлом та правдивим хлібом, який сходить з неба (Івана 1:9; 6:32). Він — правдива виноградна лоза (Івана 15:1). Також Ісус правдивий у тому розумінні, що він заслуговує довір’я. Він завжди говорить правду. (Дивіться Івана 8:14, 17, 26). Син Божий справді гідний того, щоб служити як Цар і Суддя (Об’явлення 19:11, 16).
«Ключ Давидів»
4, 5. З якою угодою пов’язаний «ключ Давидів»?
4 Ісус має «ключ Давидів». Користуючись цим ключем, він «відчиняє,— і ніхто не зачинить, що Він зачиняє,— і ніхто не відчинить». Що це за «ключ Давидів»?
5 З царем Давидом в Ізраїлі Єгова склав угоду про вічне царство (Псалом 89:2—5, 35—38). Давидові нащадки царювали на троні Єгови в Єрусалимі від 1070 до 607 року до н. е. Бог виконав свій вирок над тим царством за його злі вчинки. Таким чином, Єгова почав здійснювати своє пророцтво з Єзекіїля 21:32 (Хом.): «Руїну, руїну, руїну зроблю з нього [земного Єрусалима]; і його [берла царства в Давидовому роді] не буде, покіль не прийде той, хто має на нього право й кому я віддам його».
6, 7. Коли і як мав з’явитись той, хто має «право»?
6 Коли з’явиться той, хто має «право»? Як йому буде дане берло Давидового царства?
7 Приблизно через 600 років єврейська діва Марія, потомок царя Давида, завагітніла від святого духу. Бог послав ангела Гавриїла повідомити Марію, що вона породить сина й назве його Ісусом. Гавриїл додав: «Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида. І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця» (Луки 1:31—33).
8. Як Ісус підтвердив, що у нього є потрібні якості для того, щоб успадкувати Давидове царство?
8 Коли Ісус охрестився в ріці Йордані 29 року н. е. і був помазаний святим духом, то став призначеним Царем з роду Давида. Він проявляв виняткову запопадливість у проповідуванні доброї новини про Царство й дав доручення проповідувати те Царство також своїм учням (Матвія 4:23; 10:7, 11). Ісус упокорив себе навіть до смерті на ганебному стовпі мук і таким чином підтвердив, що має всі потрібні якості для того, щоб успадкувати Давидове царство. Єгова воскресив Ісуса як безсмертного духа і дав йому високе становище по своїй правиці на небі. Там Ісус успадкував усі права на Давидове царство. У свій час Ісус мав скористуватись своїм правом ‘панувати поміж ворогами Своїми’ (Псалом 110:1, 2; Филип’ян 2:8, 9; Євреїв 10:13, 14).
9. Як розуміти те, що Ісус користується ключем Давида, щоб відчиняти й зачиняти?
9 А до того Ісус мав користуватись ключем Давида, щоб відкривати можливості і привілеї, пов’язані з Божим Царством. Через Ісуса Єгова мав визволяти помазаних християн на землі «із влади темряви», переносячи їх «до Царства Свого улюбленого Сина» (Колосян 1:13, 14). Ключ теж мав вживатися для того, щоб не допускати до таких привілеїв усіх, хто виявиться невірним (2 Тимофія 2:12, 13). Оскільки Єгова підтримує цього вічного спадкоємця Давидового царства, жодне створіння не може перешкодити йому виконати ці свої обов’язки. (Порівняйте Матвія 28:18—20).
10. Як Ісус підбадьорює збір у Філядельфії?
10 Походячи з такого авторитетного джерела, Ісусові слова мали особливо втішати християн філядельфійського збору! Він хвалить їх, кажучи: «Я знаю діла твої. Ось Я перед тобою дверей не зачинив,— і їх зачинити не може ніхто. Хоч малу маєш силу, але слово Моє ти зберіг, і від Ймення Мого не відкинувся» (Об’явлення 3:8). Збір був активний, і перед ним відчинилися двері, які, безсумнівно, представляють можливість виконувати служіння. (Порівняйте 1 Коринтян 16:9; 2 Коринтян 2:12). Отже, Ісус заохочує збір використовувати сповна можливість проповідувати. Вони вже проявили витривалість і показали, що мають вдосталь сили, щоб за допомогою Божого духу далі виконувати «діла» в служінні Єгові (2 Коринтян 12:10; Захарія 4:6). Вони слухались Ісусового наказу і не зреклися Христа ні словом, ні вчинком.
«Вони будуть вклонятись тобі»
11. Яке благословення Ісус обіцяє християнам і як воно здійснилось?
11 Отже, Ісус обіцяє їм успіх: «Ось Я зроблю, що декого з зборища [«синагоги», Герасимчук] сатани, із тих, що себе називають юдеями, та ними не є, але кажуть неправду,— ось Я зроблю, що вони «прийдуть та вклоняться перед ногами твоїми», і пізнають, що «Я полюбив тебе» (Об’явлення 3:9). Може бути, що, так само як у зборі в Смірні, у філядельфійському зборі також були проблеми з місцевими євреями. Ісус каже, що вони «синагога Сатани». Однак принаймні декотрі з тих євреїв зрозуміють, що християни проповідували правду, звіщаючи про Ісуса. Мабуть, вони «вклоняться» у такий спосіб, який Павло описав у 1 Коринтян 14:24, 25, кажучи, що вони дійсно покаються, навернуться на християнську віру й гаряче цінуватимуть Ісусову велику любов, яка проявилась у тім, що він віддав навіть свою душу заради своїх учнів (Івана 15:12, 13).
12. Чому члени єврейської синагоги у Філядельфії, напевно, здивувалися б, якби дізналися, що декотрі з них «вклоняться» перед місцевою християнською громадою?
12 Члени єврейської синагоги у Філядельфії, напевно, дуже здивувалися б, якби дізнались, що декотрі з них «вклоняться» перед місцевою християнською громадою. Беручи до уваги те, що, безперечно, у тому зборі багато членів не були євреями, вони сподівалися чогось протилежного. Чому? Тому що Ісая передрік: «І будуть царі [неєврейські] за твоїх [народу Ізраїлю] вихователів, а їхні цариці — за няньок твоїх. Лицем до землі вони будуть вклонятись тобі» (Ісаї 49:23; 45:14; 60:14). Захарій був натхнений написати у такому ж дусі: «І станеться тими днями, що схоплять десять мужів [неєвреїв] з усіх язиків тих народів, і схоплять за полу юдея, говорячи: Ходімо з вами, бо ми чули: Бог з вами!» (Захарія 8:23). Так, неєвреї мали вклонятись перед євреями, а не навпаки!
13. Які євреї мали зазнати сповнення пророцтва, промовленого стародавньому Ізраїлеві?
13 Ці пророцтва були промовлені до Божого вибраного народу. У час їх написання буквальний Ізраїль мав те визначне становище. Але коли єврейський народ відкинув Месію, Єгова відкинув його (Матвія 15:3—9; 21:42, 43; Луки 12:32; Івана 1:10, 11). У свято П’ятидесятниці 33 року н. е. на місце буквального Ізраїлю він вибрав правдивий Ізраїль Божий — християнський збір. Члени того збору були духовними євреями з обрізаними серцями (Дії 2:1—4, 41, 42; Римлян 2:28, 29; Галатів 6:16). З того часу існував єдиний спосіб, яким буквальний єврей міг вернутися до привілейованих стосунків з Єговою: покладати надію на Ісуса як Месію (Матвія 23:37—39). Очевидно, так мало статися з декотрими особами у Філядельфії *.
14. Чому можна сказати, що пророцтва Ісаї 49:23 і Захарія 8:23 мали важливе сповнення у наші дні?
14 У наш час такі пророцтва, як Ісаї 49:23 і Захарія 8:23, мають важливе сповнення. У результаті проповідування класу Івана багато людей увійшло відчиненими дверима, щоб служити Царству *. Більшість із них вийшла з загальновизнаного християнства, релігії якого фальшиво заявляють, що є духовним Ізраїлем. (Порівняйте Римлян 9:6). Ці люди — великий натовп — випрали свою одіж і вибілили її, проявляючи на ділі віру в Ісусову жертовну кров (Об’явлення 7:9, 10, 14). Підкорившись правлінню Христового Царства, вони мають надію успадкувати його благословення саме тут, на землі. Вони приступають до Ісусових помазаних братів і ‘вклоняються’ перед ними у духовному розумінні, бо ‘чули, що Бог з ними’. Вони служать цим помазаним, з якими об’єднались у всесвітнє товариство братів (Матвія 25:34—40; 1 Петра 5:9).
«Година випробовування»
15. а) Що Ісус обіцяв християнам у Філядельфії і що їх заохочувалось робити? б) Який «вінець» надіялись одержати християни?
15 Ісус говорить далі: «А що ти зберіг слово терпіння Мого, то й Я тебе збережу від години випробовування, що має прийти на ввесь всесвіт, щоб випробувати мешканців землі. Я прийду незабаром. Тримай, що ти маєш, щоб твого вінця ніхто не забрав» (Об’явлення 3:10, 11). Незважаючи на те що християни Іванових днів не дожили до Господнього дня (який почався в 1914 році), їхня віра в прихід Ісуса давала їм силу продовжувати проповідувати (Об’явлення 1:10; 2 Тимофія 4:2). «Вінець», або нагорода вічного життя, чекала їх на небі (Якова 1:12; Об’явлення 11:18). Якщо вони були вірними до самої смерті, то ніхто не позбавить їх тієї нагороди (Об’явлення 2:10).
16, 17. а) Що це за «година випробовування, що має прийти на ввесь всесвіт»? б) Яке було становище помазаних християн на початку «години випробовування»?
16 Але що це за «година випробовування»? Немає сумніву, що ті християни в Азії ще мусили боротися з жорстоким переслідуванням з боку імператорського Риму *. Однак головним сповненням того пророцтва є година пересівання та суду, яка настала протягом Господнього дня і досягла свого кульмінаційного пункту в період від 1918 року і донині. Метою випробовування було встановити, чи людина на стороні Божого заснованого Царства, чи на стороні світу Сатани. Це випробовування порівняно коротке, триває «годину», але ще не закінчилося. Поки воно не закінчиться, ми не повинні забувати, що живемо в «годину випробовування» (Луки 21:34—36).
17 У 1918 році клас Івана, тобто клас помазаних християн,— так само, як відданий філядельфійський збір,— мусив зустрітися з протидією сучасної «синагоги Сатани». Релігійні провідники загальновизнаного християнства, які заявляють, що є духовними євреями, хитрощами добивалися, щоб правителі силою придушували діяльність правдивих християн. Але все-таки християни дуже старалися ‘зберегти слово Ісусового терпіння’; отже, з духовною допомогою, знаменною ‘малою силою’, вони вижили й були пробуджені, щоб увійти дверима, відчиненими тепер перед ними. Але як?
«Двері відчинені»
18. Кого Ісус призначив у 1919 році і як він, подібно до слуги Єзекії, став вірним доморядником?
18 У 1919 році Ісус виконав свою обіцянку і визнав ту малу групу справжніх помазаних християн своїм «вірним і мудрим рабом» (Матвія 24:45—47). Вони одержали привілей, подібний до того, який мав вірний доморядник Еліяким за днів царя Єзекії *. Єгова сказав Еліякимові: «І дам ключа дому Давидового на рамено його,— і коли він відчинить, не буде кому замикати, коли ж він замкне, то не буде кому відчиняти». Еліяким виконував важливу роботу для Єзекії, сина Давидового. Так і сьогодні — помазаний клас Івана має «ключ дому Давидового», покладений на його рамено в тому розумінні, що йому доручено земні інтереси Месіанського Царства. Єгова зміцнив своїх слуг для цього привілею, обернувши їхню малу силу на могутню, щоб вони могли виконати величезну працю проповідування по цілому світі (Ісаї 22:20, 22; 40:29).
19. Як клас Івана виконував свої обов’язки, доручені йому Ісусом у 1919 році, і які були наслідки цього?
19 З 1919 року і донині помазаний останок, наслідуючи приклад Ісуса, ревно проповідує добру новину про Царство (Матвія 4:17; Римлян 10:18). У результаті такого проповідування дехто із сучасної синагоги Сатани, загальновизнаного християнства, прийшов до цього помазаного останку, покаявся і ‘вклонився’, визнаючи авторитет того раба. Вони теж почали служити Єгові в єдності зі старшими членами класу Івана. Це приєднування продовжувалось, аж поки не було зібране повне число Ісусових помазаних братів. Після цього «натовп великий... з усякого люду» також ‘вклонився’ перед помазаним рабом (Об’явлення 7:3, 4, 9). Раб і великий натовп разом служать як одна отара Свідків Єгови.
20. Чому Свідки Єгови сьогодні мусять бути міцними у вірі й активними в служінні Богові?
20 Об’єднані справжньою братерською любов’ю, як і християни філядельфійського збору, Свідки Єгови сьогодні усвідомлюють, що їхню працю проповідування слід виконувати негайно. Незабаром велика скорбота покладе край цьому злому світові Сатани. У той час нехай кожен з нас буде знайдений міцним у вірі й активним у служінні Богові, щоб наші імена не були витерті з книги життя, яка належить Єгові (Об’явлення 7:14). Серйозно ставмося до Ісусового напучування філядельфійського збору, щоб міцно держатись наших привілеїв у служінні і отримати нагороду — вічне життя.
Благословення для переможців
21. Як помазані християни сьогодні ‘зберегли слово терпіння Ісусового’ і з якою надією на майбутнє?
21 Клас Івана сьогодні ‘зберіг слово терпіння Ісусового’, тобто наслідував його приклад і проявляв стійкість (Євреїв 12:2, 3; 1 Петра 2:21). Він був дуже підбадьорений наступними словами Ісуса до збору у Філядельфії: «Переможця зроблю Я стовпом у храмі Бога Мого, і він вже не вийде назовні» (Об’явлення 3:12а).
22. а) Що це за храм Ісусового Бога? б) Як помазані християни, які переможуть, стануть стовпами в цьому храмі?
22 Який же привілей бути стовпом у храмі Єгови! У стародавньому Єрусалимі буквальний храм був центром поклоніння Єгові. У храмі первосвященик жертвував кров жертовних тварин в один і той же день кожного року перед чудесним світлом, яке представляло присутність Єгови у «Святеє Святих» (Євреїв 9:1—7). У час Ісусового хрещення почав своє існування інший храм — велика, духовна, храмоподібна організація для поклоніння Єгові. Святеє Святих того храму — в небі, де Ісус належним чином з’явився «перед обличчям Божим» (Євреїв 9:24, Хом.). Ісус — Первосвященик, а єдина жертва для цілковитого покриття гріхів — це пролита кров досконалої людини Ісуса (Євреїв 7:26, 27; 9:25—28; 10:1—5, 12—14). Поки помазані християни будуть вірні, то служитимуть підсвящениками в земному дворі цього храму (1 Петра 2:9). А коли переможуть, то ввійдуть у небесне Святеє Святих і стануть непохитними опорами, немов стовпами, у храмоподібній організації для поклоніння (Євреїв 10:19; Об’явлення 20:6). Немає загрози, що вони коли-небудь ‘вийдуть назовні’.
23. а) Яку обіцянку Ісус потім дає помазаним християнам, які перемагають? б) Яке значення має написання ім’я Єгови та нового Єрусалима на християнських переможцях?
23 Ісус продовжує, кажучи: «І на нім напишу Ім’я Бога Мого й ім’я міста Бога Мого, Єрусалиму Нового, що з неба сходить від Бога Мого, та нове Ім’я Своє» (Об’явлення 3:12б). Так, ці переможці мають написане на собі ім’я Єгови — їхнього та Ісусового Бога. Це ясно показує, що Єгова та Ісус є дві різні особи, а не дві частини триєдиного Бога, або Трійці (Івана 14:28; 20:17). Усі створіння мусять усвідомити, що ці помазані належать Єгові. Вони — його свідки. Вони теж мають написане на собі ім’я нового Єрусалима — небесного міста, яке сходить з неба в тому розумінні, що поширює своє милосердне правління над усіма вірними представниками людства (Об’явлення 21:9—14). Отже, усі земні християнські вівці знатимуть також, що ці помазані переможці є громадянами Царства, небесного Єрусалима (Псалом 87:5, 6; Матвія 25:33, 34; Филип’ян 3:20; Євреїв 12:22).
24. Що представляє Ісусове нове ім’я і яким чином воно написане на вірних помазаних християнах?
24 І на довершення — помазані переможці мають написане на собі Ісусове нове ім’я. Це має відношення до Ісусового нового становища і виняткових привілеїв, даних йому Єговою (Филип’ян 2:9—11; Об’явлення 19:12). Ніхто інший не знає того ім’я в тому розумінні, що ніхто інший не має стільки досвіду або довірених йому привілеїв. Проте, коли Ісус пише своє ім’я на своїх вірних братах, у них налагоджуються тісні взаємини з ним у тому небесному Царстві і вони навіть мають участь у його привілеях (Луки 22:29, 30). Тож не дивно, що, закінчуючи свою звістку до таких помазаних християн, Ісус повторює напучення: «Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам [«зборам», НС]!» (Об’явлення 3:13).
25. Як кожний християнин сьогодні може застосовувати принципи Ісусової поради філядельфійському збору?
25 Яким надзвичайним підбадьоренням, мабуть, була та звістка для вірних християн у Філядельфії! У ній також знаходиться важливий урок для класу Івана, актуальний саме тепер, протягом Господнього дня. Але принципи тієї звістки є суттєвими для кожного християнина, незалежно від того, чи він з помазаних, чи з інших овець (Івана 10:16). Ми всі повинні продовжувати приносити плоди Царства, як християни у Філядельфії. Кожен з нас має принаймні малу силу. І кожен з нас може зробити свій внесок у служіння Єгові. Користуймося ж цією силою! Що ж до збільшених привілеїв, пов’язаних зі справами Царства, то будьмо готовими ввійти в будь-які двері, які відчиняються перед нами. Навіть можна молитися до Єгови, щоб він відчинив такі двері (Колосян 4:2, 3). Якщо будемо наслідувати Ісусів зразок витривалості, будемо вірними його імені, то цим самим доведемо, що ми теж маємо вухо, яке чує те, що Божий святий дух говорить до зборів.
[Примітки]
^ абз. 13 У Павлові дні Состен, голова синагоги в Коринті, став християнським братом (Дії 18:17; 1 Коринтян 1:1).
^ абз. 14 Журнал «Вартова башта», який видається класом Івана, завжди наголошував потребу негайно скористатися цією можливістю і проповідувати стільки, скільки можливо; наприклад, дивіться статті «Звіщайте Царство Боже» і «Негайно потрібно більше жниварів!» за 1 травня 1986 року. У «Вартовій башті» (англ.) за 1 лютого 1987 року у статті «Робімо все можливе, звіщаючи добру новину» говорилося про вхід «відчиненими дверима» до повночасного служіння. В одному місяці 1993 року було найвище число піонерів: 890 231.
^ абз. 16 В «Енциклопедії» Мак-Клінтока і Стронґа (англ.) (том X, сторінка 519) повідомляється: «Імператори були змушені звертати увагу на християнство через заворушення поганських священиків, які підбурювали народ. Ті священики бачили швидке поширення тієї віри й тривожилися, примушуючи Траяна [98—117 роки н. е.] видати едикти, щоб поступово придушити це нове вчення, яке перемінювало людей на ненависників богів. Швидке поширення християнства, як і обурення поганського населення в області, погіршило обставини для адміністрації Плінія Молодшого, губернатора Віфінії [на північному кордоні Римської провінції в Азії]».
^ абз. 18 Ім’я Єзекія означає «Єгова зміцнює». Дивіться примітку до 2 Царів 16:20 в «Перекладі нового світу Святого Письма» з примітками (англ.).
[Запитання для вивчення]
[Рамка на сторінці 63]
Допомагають багатьом вклонитися
Зі 144 000 помазаних християн, спадкоємців небесного Царства, здається, є лише останок класу Івана, що складається з менше як 9000 осіб, які ще мають скінчити свій земний шлях. У той же самий час кількість членів великого натовпу сягнула понад 4 000 000 (Об’явлення 7:4, 9). Що сприяло цьому зростанню? Великий внесок був зроблений різними школами, організованими Свідками Єгови. На відміну від семінарій загальновизнаного християнства, які навчають світських філософій і принижують Біблію, цими школами Свідки вкорінюють глибоку віру в Боже Слово. Вони показують практичне застосування Божого Слова у сфері чистого, доброчесного життя та служіння, присвяченого Богові. З 1943 року по цілому світі кожен збір Свідків Єгови проводить у місцевому Залі Царства Школу теократичного служіння. Кожного тижня мільйони присутніх вчаться за єдиною програмою біблійної освіти.
З 1959 року Свідки Єгови також проводять Школу служіння Царству для навчання старійшин і службових помічників. З 1977 року в Школах піонерського служіння вчилось понад 200 000 братів і сестер, які з правдивим філядельфійським духом служать Єгові, проповідуючи повночасно. У 1987 році було засновано Школу службового вдосконалення, в якій братів готують до спеціального призначення в одній з країн світу.
Визначною школою в Свідків Єгови є Біблійна школа Ґілеад Товариства Вартової башти. З 1943 року ця місіонерська школа, яка знаходиться у штаті Нью-Йорк, майже кожного року випускає по два класи. Всього ця школа підготувала для закордонного місіонерського служіння понад 6000 служителів Єгови. Студенти цієї школи служать більше як у ста країнах, у багатьох з яких вони ж і поклали початок проповідуванню про Царство. Після близько 50 років багато хто з перших місіонерів ще служить на місцях свого призначення разом з новішими місіонерами, щоб прискорювати всесвітнє розширення організації Єгови. Яке ж чудове розширення!
[Таблиця на сторінці 64]
У 1919 році царюючий Ісус відчинив двері християнського служіння. Все більше й більше відданих християн користало з цієї нагоди.
Рік Країни, Кількість
яких християн, Повно-
торкнулося які брали часні
проповіду- участь у проповід-
1918 14 3868 591
1928 32 23 988 1883
1938 52 47 143 4112
1948 96 230 532 8994
1958 175 717 088 23 772
1968 200 1 155 826 63 871
1978 205 2 086 698 115 389
1993 231 4 483 900 623 006
[Примітка]
^ абз. 71 Середнє число в місяць.
^ абз. 71 Середнє число в місяць.
[Таблиця на сторінці 65]
Свідки Єгови від усього серця виконують свою працю. Зверніть увагу, наприклад, на те, скільки годин вони приділили проповідуванню й навчанню людей і яке велике число безплатних біблійних вивчень вони проводили у домах людей.
Рік Біблійні
Години, проведені вивчення
в проповідуванні (середнє число
(всього за рік) в місяць)
1918 19 116 даних немає
1928 2 866 164 даних немає
1938 10 572 086 даних немає
1948 49 832 205 130 281
1958 110 390 944 508 320
1968 208 666 762 977 503
1978 307 272 262 1 257 084
1993 1 057 341 972 4 515 587
[Ілюстрація на сторінці 59]
Римський ключ першого століття.
