Євангеліє від Матвія 21:1—46

21  Коли Ісус з учнями наблизився до Єрусалима й прибув у Вітфа́гію, що на Оливковій горі,+ він відіслав двох учнів,+  сказавши: «Підіть у село, що перед вами, і там одразу побачите прив’язану ослицю з ослям. Відв’яжіть їх і приведіть до мене.  Якщо хтось буде вам щось говорити, то скажіть: “Вони потрібні Господу”. І тоді вам зараз же їх віддадуть».  Усе це відбулося, щоб сповнились промовлені через пророка слова:  «Скажіть дочці Сіону: “Ось їде до тебе твій цар,+ він лагідний,+ він сидить на ослі, на осляті, народженому у в’ючної ослиці”».+  Тож учні пішли й зробили все так, як наказав їм Ісус.+  Вони привели ослицю та її осля й поклали на них свій одяг, а він сів зверху.+  Більшість людей з натовпу стелили на дорозі свій одяг,+ інші ж зрізали гілки з дерев і встеляли ними дорогу.  Крім того, люди, які йшли попереду і позаду нього, вигукували: «Молимо, спаси Сина Давидового!+ Благословенний той, хто йде в ім’я Єгови!+ Молимо тебе, той, хто на небі*, спаси його!»+ 10  І, як він в’їхав до Єрусалима, в усьому місті здійнявся гамір і народ питав: «Хто це такий?» 11  Люди з натовпу говорили: «Це Ісус, пророк+ з Назарета галілейського!» 12  Ісус ввійшов у храм і повиганяв звідти всіх продавців і покупців. Він також поперекидав столи міняльників та лавки тих, хто продавав голубів.+ 13  І він сказав їм: «Написано: “Мій дім називатиметься домом молитви”,+ ви ж робите з нього печеру розбійників».+ 14  Також підходили до нього у храмі сліпі й кульгаві, і він їх зціляв. 15  Коли ж старші священики й книжники побачили чуда, які він вчинив, а також хлопців, котрі вигукували в храмі: «Молимо, спаси Сина Давидового!»+ — то обурились+ 16  і сказали до нього: «Ти чуєш, що́ вони говорять?» — «Чую,— відповів Ісус.— А хіба ви ніколи не читали: “Словами з уст дітей і немовлят ти учинив хвалу”?»+ 17  Полишивши їх, він вийшов з міста, пішов у Віфа́нію і там переночував.+ 18  А вдосвіта, повертаючись у місто, Ісус зголоднів.+ 19  Він побачив при дорозі фігове дерево та підійшов до нього, але не знайшов на ньому нічого, крім листя,+ і сказав: «Нехай на тобі більше ніколи не буде плодів!»+ І в ту ж мить фігове дерево засохло. 20  Коли учні побачили це, то здивувалися і запитали: «Як же сталося, що це фігове дерево вмить засохло?»+ 21  Ісус відповів їм: «Правду кажу вам: якщо матимете віру й не будете сумніватись, то зробите не лише те, що я зробив з фіговим деревом. Навіть якщо ви скажете цій горі: “Піднімись і кинься в море”, то так і станеться.+ 22  І все, про що попросите в молитві з вірою, отримаєте».+ 23  Коли він ввійшов у храм і почав навчати, підійшли до нього старші священики й старійшини народу та запитали: «Якою владою ти чиниш все це? І хто дав тобі таку владу?»+ 24  У відповідь Ісус сказав: «І я вас про щось запитаю. Якщо ви мені відповісте, я теж скажу, якою владою чиню все це. 25  З якого джерела Іван отримав владу хрестити: з неба чи від людей*?» Тоді вони почали розмірковувати між собою: «Якщо скажемо: “З неба”, він запитає: “Чому ж ви йому не повірили?”+ 26  А сказати: “Від людей”,— не можемо через страх перед народом, бо всі вважають Івана пророком».+ 27  Тож вони відповіли Ісусу: «Не знаємо». Тоді він промовив: «І я вам не скажу, якою владою чиню все це. 28  А що ви скажете на таке? Один чоловік мав двох синів. Підійшовши до першого, він попросив: “Сину, піди попрацюй сьогодні у винограднику”. 29  У відповідь той сказав: “Не піду”, проте згодом пошкодував про це і пішов. 30  Підійшовши до другого, батько попросив те саме. Той відповів: “Добре, пане”, але не пішов. 31  Який з двох синів виконав волю свого батька?» — «Перший»,— відповіли вони. Тоді Ісус їм сказав: «Правду кажу вам: збирачі податків і повії йдуть у Боже Царство попереду вас.+ 32  Бо Іван прийшов до вас, вказуючи шлях праведності, але ви не повірили йому, однак збирачі податків і повії повірили.+ Ви ж, навіть коли побачили це, все одно не покаялися і не повірили йому. 33  Послухайте інший приклад: один землевласник посадив виноградник,+ обніс його огорожею, видовбав у ньому давильню і поставив вежу.+ Тоді він здав його виноградарям, а сам вирушив в іншу країну.+ 34  Коли ж прийшла пора врожаю, він послав рабів до виноградарів, щоб зібрати свої плоди. 35  Проте виноградарі, взявши його рабів, одного побили, іншого вбили, а ще іншого закидали камінням.+ 36  Тоді він послав інших рабів, яких було більше, ніж перших, але з ними зробили те саме.+ 37  Наостанку господар послав до них свого сина, кажучи: “До мого сина вони поставляться з повагою”. 38  Побачивши сина, виноградарі почали говорити між собою: “Це спадкоємець.+ Ходімо вбиймо його і заберімо його спадщину!” 39  Тож вони схопили його, викинули з винограднику і вбили.+ 40  Отже, коли прийде власник, що він зробить з виноградарями?» 41  Вони відповіли: «За все зло, яке вони вчинили, він спровадить на них жахливу смерть, а виноградник здасть іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди у відповідну пору». 42  Ісус сказав їм: «Хіба ви ніколи не читали в Писаннях: “Камінь, який відкинули будівельники, став головним наріжним каменем.+ Це від Єгови, і воно дивовижне в наших очах”?+ 43  Ось чому говорю вам: Боже Царство буде забране від вас і дане народу, який приносить плоди Царства. 44  І той, хто впаде на цей камінь, розіб’ється.+ А на кого цей камінь упаде, того розчавить».+ 45  Коли старші священики й фарисеї почули його приклади, то зрозуміли, що він говорить про них.+ 46  І вони хотіли схопити* Ісуса, але побоялись людей, бо ті вважали його пророком.+

Примітки

Або «у найвищих місцях».
Або «чи це було чимось людським».
Або «арештувати».

Коментарі

У Вітфагію. Назва цього села, що розташовувалося на Оливковій горі, походить з єврейської і, ймовірно, означає «дім ранніх фіг». За традицією воно лежало між Єрусалимом і Віфанією (приблизно за 1 км від Єрусалима), на південно-східному схилі Оливкової гори, біля її вершини (Мр 11:1; Лк 19:29; див. додаток А7, карту 6).

На ослі, на осляті. Хоча в Мт 21:2, 7 згадуються дві тварини, в пророцтві у Зх 9:9 говорилось, що цар їхатиме лише на одній. (Див. коментар до Мт 21:2.)

Прив’язану ослицю з ослям. Лише в оповіді Матвія згадується і ослиця, і осля (Мр 11:2—7; Лк 19:30—35; Ів 12:14, 15). Ісус їхав на осляті. Очевидно, саме тому Марко, Лука та Іван згадують лише одну тварину. (Див. коментар до Мт 21:5.)

Щоб сповнилися слова, які Єгова промовив через пророка. Матвій багато разів вживає подібні фрази у своєму Євангелії, очевидно, для того, щоб наголосити своїм читачам-юдеям на ролі Ісуса як обіцяного Месії (Мт 2:15, 23; 4:14; 8:17; 12:17; 13:35; 21:4; 26:56; 27:9).

Щоб сповнились промовлені через пророка слова. Перша частина цитати в Мт 21:5, очевидно, взята з Іс 62:11, а друга — із Зх 9:9. (Див. коментар до Мт 1:22.)

Лагідні. Люди, які охоче підкоряються волі Бога, слухаються його вказівок і не намагаються домінувати над іншими. Грецьке слово не містить думки про слабкість чи боягузтво. В Септуагінті словом «лагідний» перекладено єврейське слово, яке можна передати як «сумирний» або «смиренний». Воно вживається стосовно Мойсея (Чс 12:3), людей, які приймають навчання (Пс 25:9), тих, хто успадкує землю (Пс 37:11), а також Месії (Зх 9:9; Мт 21:5). Ісус сам назвав себе лагідним (Мт 11:29).

Прив’язану ослицю з ослям. Лише в оповіді Матвія згадується і ослиця, і осля (Мр 11:2—7; Лк 19:30—35; Ів 12:14, 15). Ісус їхав на осляті. Очевидно, саме тому Марко, Лука та Іван згадують лише одну тварину. (Див. коментар до Мт 21:5.)

Дочці Сіону. Або «дочці Сіон», як сказано в деяких перекладах. У Біблії міста нерідко змальовуються в образі жінки. У цьому вірші слово «дочка» стосується або самого міста, або його мешканців. Назва Сіон часто вживалася стосовно Єрусалима.

Лагідний. Або «смиренний». (Див. коментар до Мт 5:5.)

На ослі, на осляті. Хоча в Мт 21:2, 7 згадуються дві тварини, в пророцтві у Зх 9:9 говорилось, що цар їхатиме лише на одній. (Див. коментар до Мт 21:2.)

Прив’язану ослицю з ослям. Лише в оповіді Матвія згадується і ослиця, і осля (Мр 11:2—7; Лк 19:30—35; Ів 12:14, 15). Ісус їхав на осляті. Очевидно, саме тому Марко, Лука та Іван згадують лише одну тварину. (Див. коментар до Мт 21:5.)

На ослі, на осляті. Хоча в Мт 21:2, 7 згадуються дві тварини, в пророцтві у Зх 9:9 говорилось, що цар їхатиме лише на одній. (Див. коментар до Мт 21:2.)

Ослицю та її осля. Див. коментарі до Мт 21:2, 5.

Сів зверху. Тобто на одяг.

Сина Давида. Вказує на те, що Ісус — спадкоємець угоди про Царство, яка була укладена з Давидом і мала виконатися одним з Давидових нащадків (2См 7:11—16; Пс 89:3, 4).

Цар Давид. Хоча в цьому родоводі згадується кілька царів, лише Давида прямо названо «царем». Царську династію в Ізраїлі називали «домом Давида» (1Цр 12:19, 20). Називаючи Ісуса «сином Давида» (вірш 1), Матвій наголошує на темі Царства і показує, що Ісус є спадкоємцем царства, яке Бог пообіцяв, уклавши угоду з Давидом (2См 7:11—16).

Вклонилася йому. Або «віддала йому шану». Назвавши Ісуса «Сином Давидовим» (Мт 15:22), ця жінка-неєврейка, очевидно, показала, що визнає його обіцяним Месією. Вона вклонилася йому не як богу, а як Божому представнику. (Див. коментарі до Мт 2:2; 8:2; 14:33; 18:26.)

Сину Давидів. Використовуючи у своєму звертанні до Ісуса вислів «Син Давидів», два сліпих чоловіки відкрито визнають його Месією. (Див. коментарі до Мт 1:1, 6; 15:25.)

Молимо, спаси. Букв. «осанна». Це грецьке слово походить від єврейського вислову, що означає «молимо, спаси» або «просимо, врятуй». Тут це слово вживається як благання про те, щоб Бог дав спасіння або перемогу, та може перекладатися як «будь ласка, дай порятунок». З часом воно стало виражати не лише прохання, а й хвалу. Єврейський вислів міститься у 25-му вірші 118-го Псалма, що входив до галелу — групи псалмів, які співали під час святкування Пасхи. Тож не дивно, що люди, які зустрічали Ісуса в той день, вигукували цей вислів. Одним зі способів, яким Єгова відповів на благання спасти Сина Давидового, було те, що він воскресив його з мертвих. У Мт 21:42 Ісус цитує Пс 118:22, 23 і дає зрозуміти, що це пророцтво стосується Месії.

Сина Давидового. Як видно з цього вислову, люди визнавали, що Ісус походив з роду Давида і був обіцяним Месією. (Див. коментарі до Мт 1:1, 6; 15:25; 20:30.)

Єгови. Це цитата з Пс 118:25, 26, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.)

В усьому місті здійнявся гамір. Або «усе місто здригнулося (прийшло в замішання)». Мешканці міста були дуже схвильовані, на що вказує грецьке дієслово, яке вживалося, щоб описати дію землетрусу або бурі (Мт 27:51; Об 6:13). Споріднений грецький іменник сейсмо́с перекладається як «буря» або «землетрус» (Мт 8:24; 24:7; 27:54; 28:2).

Виганяти продавців. 10 нісана 33 року н. е. Ісус очистив храм уже вдруге. Його вчинок описано в Євангеліях від Матвія (21:12—17), Марка (11:15—18) і Луки. Вперше Ісус очистив храм під час Пасхи 30 року н. е. Ця подія описана в Ів 2:13—17.

Храм. Очевидно, мається на увазі подвір’я язичників. (Див. додаток Б11.)

Повиганяв звідти всіх продавців. Див. коментар до Лк 19:45.

Міняльників. В обігу було багато видів монет, але, ймовірно, лише один використовувався для сплати щорічного храмового податку та купівлі тварин, яких приносили у жертву. Тому, коли юдеї приходили в Єрусалим, вони мали обміняти свої гроші на ті, які приймали в храмі. Очевидно, Ісус вважав, що міняльники беруть непомірну плату за обмін і що їхні вчинки — це здирництво.

Печеру розбійників. Або «притон грабіжників». Ісус посилається на Єр 7:11. Можливо, він називає торговців і міняльників «розбійниками» тому, що вони наживалися на людях, продаючи тварин для жертвоприношень і вимагаючи непомірну плату за обмін грошей. Ісуса обурювало і те, що дім молитви — місце поклоніння Єгові — перетворили на центр комерційної діяльності.

Храм. Очевидно, мається на увазі подвір’я язичників. (Див. додаток Б11.)

У храмі. Імовірно, йдеться про подвір’я язичників. (Пор. коментар до Мт 21:12.) Лише Матвій згадує, що сліпі й кульгаві підходили до Ісуса в храмі і він зціляв їх, так, як робив це і раніше (Мт 15:30). Дехто стверджує, що за єврейською традицією сліпим і кульгавим заборонялося входити у деякі частини храму, однак Єврейські Писання не містять такої заборони. Хоч би як там було, Матвій, очевидно, показує, що Ісус в останні дні свого земного служіння виявив ревність не лише тим, що очистив храм, але й тим, що зцілив сліпих і кульгавих, які підійшли до нього. (Див. додаток А7.)

Молимо, спаси. Букв. «осанна». Це грецьке слово походить від єврейського вислову, що означає «молимо, спаси» або «просимо, врятуй». Тут це слово вживається як благання про те, щоб Бог дав спасіння або перемогу, та може перекладатися як «будь ласка, дай порятунок». З часом воно стало виражати не лише прохання, а й хвалу. Єврейський вислів міститься у 25-му вірші 118-го Псалма, що входив до галелу — групи псалмів, які співали під час святкування Пасхи. Тож не дивно, що люди, які зустрічали Ісуса в той день, вигукували цей вислів. Одним зі способів, яким Єгова відповів на благання спасти Сина Давидового, було те, що він воскресив його з мертвих. У Мт 21:42 Ісус цитує Пс 118:22, 23 і дає зрозуміти, що це пророцтво стосується Месії.

Сина Давидового. Як видно з цього вислову, люди визнавали, що Ісус походив з роду Давида і був обіцяним Месією. (Див. коментарі до Мт 1:1, 6; 15:25; 20:30.)

Молимо, спаси Сина Давидового. Див. коментарі до Мт 21:9.

У Віфанію. Село, яке лежало на південно-східному схилі Оливкової гори, приблизно за 3 км від Єрусалима (Ів 11:18). Там жили Марта, Марія і Лазар; Ісус часто зупинявся в їхньому домі, коли приходив у Юдею (Ів 11:1). Сьогодні на місці Віфанії розташоване селище, назва якого з арабської перекладається як «місце Лазаря».

Не знайшов на ньому нічого, крім листя. Хоча в цей період року фігові дерева ще не плодоносили, дерево мало листя, а це було ознакою того, що на ньому мають бути ранні плоди. Але оскільки на дереві було тільки листя, Ісус знав, що воно вже не принесе плодів; вкрите листям дерево справляло оманливе враження. Тому Ісус прокляв дерево за те, що воно не має плодів, і дерево засохло.

Правду. В оригіналі вжито грецьке слово аме́н, яке є транслітерацією єврейського аме́н і означає «нехай буде так» або «безперечно». Ісус часто використовував це слово, перш ніж висловити якесь твердження, обіцянку чи пророцтво, і таким чином підкреслював цілковиту правдивість і надійність своїх слів. Ні в Біблії, ні в іншій релігійній літературі немає доказів того, що хтось, крім Ісуса, так використовував слово аме́н. У Євангелії від Івана часто вживається вислів аме́н аме́н, що перекладається як «щиру правду [кажу]». (Див. коментар до Ів 1:51.)

Правду. Див. коментар до Мт 5:18.

Старших священиків. Коли грецьке слово вживається в однині, то перекладається як «первосвященик» і стосується головного представника народу перед Богом. Тут це слово вжите в множині і стосується впливових священиків, у тому числі первосвящеників, зміщених зі становища, і, можливо, голів 24 священицьких груп.

Старійшин. Букв. «чоловіків похилого віку». У Біблії грецьке слово пресбı́терос стосується передусім тих, хто посідає відповідальне становище або наділений певними обов’язками у громаді чи народі. Коли це слово передає думку про вік людини (як-от в Лк 15:25 і Дії 2:17), то може вказувати не лише на похилий вік, а й на те, що хтось старший від когось іншого. В цьому вірші слово пресбı́терос означає провідників єврейського народу, які часто згадуються разом зі старшими священиками і книжниками. Чоловіки з цих трьох груп входили до складу Синедріону (Мт 21:23; 26:3, 47, 57; 27:1, 41; 28:12; див. глосарій, «Старійшина; старший чоловік»).

Старші священики. Див. коментар до Мт 2:4.

Старійшини. Див. коментар до Мт 16:21.

Той сказав: «Не піду». В деяких грецьких рукописах двоє синів у цьому прикладі (Мт 21:28—31) згадуються в іншому порядку (див. переклад цього вірша у виданні «Християнські Грецькі Писання. Переклад нового світу»). Хоча загалом обидва варіанти передають ту саму думку, аналіз рукописів свідчить на користь варіанта, використаного в теперішньому виданні.

Збирачі податків. Нерідко збирачами податків для римської влади були євреї. Інші євреї ненавиділи їх, оскільки ті співпрацювали з ненависною чужоземною владою, а також стягували більший податок, ніж вимагалося. Євреї зазвичай уникали збирачів податків і ставили їх в один ряд з грішниками і повіями (Мт 11:19; 21:32).

Збирачі податків. Див. коментар до Мт 5:46.

Приклади. Або «притчі». Грецьке слово параболе́, яке буквально означає «те, що розміщується поруч (разом)», може вказувати на притчу, прислів’я чи приклад. Коли Ісус пояснював якусь істину, він часто «розміщував її поруч», або порівнював її, з чимось схожим (Мр 4:30). Його приклади були короткими; зазвичай це були видумані історії, з яких людина могла почерпнути моральну чи духовну істину.

Приклад. Або «притчу». (Див. коментар до Мт 13:3.)

Вежу. Ця споруда служила пунктом спостереження і допомагала охороняти виноградник від злодіїв і диких тварин (Іс 5:2).

Здав його. Це було поширеним явищем в Ізраїлі у першому сторіччі. В цьому випадку господар виконав багато підготовчих робіт, тому мав усі підстави сподіватися прибутку.

Жахливу смерть. Або «люту смерть». В тексті оригіналу слова, перекладені як «зло» і «жахливу», споріднені, тож використовується гра слів, яка підсилює думку: «За всю їхню лють він спровадить на них люту смерть».

В Писаннях. Часто стосується натхнених Єврейських Писань в цілому.

Головним наріжним каменем. Або «найважливішим каменем». Вжитий тут грецький вислів, а також єврейський вислів у Пс 118:22 буквально означають «голова рогу». Хоча цю фразу розуміють по-різному, вона, очевидно, стосується каменя, який клали зверху на місці з’єднання двох стін, щоб надати конструкції міцності. Ісус процитував це пророцтво і застосував його до себе, показавши, що саме він є «головним наріжним каменем». Наче верхній камінь у будівлі, що відігравав визначну роль, Ісус Христос увінчує духовний храм — збір помазаних християн.

Єгови. Це цитата з Пс 118:22, 23, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.)

Медіафайли

Вітфагія, Оливкова гора і Єрусалим
Вітфагія, Оливкова гора і Єрусалим

Це коротке відео показує шлях, який веде до Єрусалима зі сходу — від сучасного села Ет-Тур (вважається, що в біблійні часи тут розташовувалась Вітфагія) до одного з узвиш Оливкової гори. Віфанія лежала на схід від Вітфагії, на східному схилі Оливкової гори. Коли Ісус з учнями бував у Єрусалимі, то часто ночував у Віфанії; сьогодні — це селище Ель-Азаріє (Ель-Ейзарія), що з арабської перекладається як «місце Лазаря». Ісус, скоріш за все, зупинявся в домі Марти, Марії і Лазаря (Мт 21:17; Мр 11:11; Лк 21:37; Ів 11:1). Прямуючи з їхнього дому в Єрусалим, Ісус, можливо, йшов шляхом, показаним у відео. У 33 році, 9 нісана, коли Ісус їхав на осляті до Єрусалима через Оливкову гору, то, мабуть, їхав з Вітфагії цим шляхом.

1. Шлях з Віфанії до Вітфагії

2. Вітфагія

3. Оливкова гора

4. Долина Кедрон

5. Храмова гора

Осел
Осел

Копитна тварина з родини конячих. Відрізняється від коня тим, що має менші розміри, коротшу гриву, довші вуха і хвіст з коротшою шерстю та китицею на кінці. Осла вважають уособленням тупості та впертості, проте він, правдоподібно, розумніший за коня; це зазвичай дуже терпеливе створіння. На ослах в Ізраїлі їздили і чоловіки, і жінки, навіть видатні (ІсН 15:18; Сд 5:10; 10:3, 4; 12:14; 1См 25:42). Давидів син Соломон їхав до місця свого помазання на батьковому мулі, гібриді осла з кобилою (1Цр 1:33—40). Тому доречно, що Ісус — хтось більший від Соломона — в’їхав у Єрусалим не на коні, а на осляті, виконавши цим пророцтво з Зх 9:9.

Давильня для винограду
Давильня для винограду

В Ізраїлі виноград збирали впродовж серпня—вересня, залежно від сорту винограду і клімату місцевості. Плоди клали у резервуар, або заглибину, висічену у вапняковій породі. Чоловіки зазвичай топтали виноград босоніж, співаючи при цьому пісні (Іс 16:10; Єр 25:30; 48:33).

1. Свіжозібраний виноград

2. Давильня для винограду

3. Канал

4. Резервуар для сусла

5. Глиняні глеки