Євангеліє від Івана 10:1—42

10  «Щиру правду кажу вам: хто входить у кошару не через браму, а якимось іншим шляхом, той злодій і грабіжник.+  Хто ж входить через браму, той пастух овець.+  Сторож впускає його,+ і вівці слухаються його голосу.+ Він кличе всіх своїх овець на ім’я та виводить їх з кошари.  І, вивівши всіх, він іде попереду, а вівці — слідом за ним, оскільки знають його голос.  Вони ніколи не підуть за чужим, а втечуть від нього, бо не знають голосу чужих».+  Ось таке порівняння навів Ісус, але люди не зрозуміли, що він мав на увазі.  Тож Ісус знову сказав: «Щиру правду кажу вам: я — брама для овець.+  Усі, хто приходив і видавав себе за мене,— злодії і грабіжники, але вівці їх не слухались.  Отже, я — брама, і, хто входить через мене, той отримає спасіння. Він увійде та вийде і знайде пасовище.+ 10  Злодій приходить лише для того, аби красти, вбивати і нищити.+ А я прийшов, щоб вівці могли отримати життя і втішатися ним без кінця. 11  Я — пастир добрий.+ Добрий пастир готовий віддати за овець своє життя.+ 12  Найманий же робітник — не пастир, і вівці йому не належать. Тому коли він бачить вовка, то кидає овець і втікає, а вовк нападає на них, і вони розбігаються. 13  Це лише найманий робітник, і він не дбає про овець. 14  Я — пастир добрий. Я знаю своїх овець, а вони знають мене,+ 15  так само як Батько знає мене, а я знаю Батька.+ І я віддаю своє життя за овець.+ 16  Я маю також інших овець, які не належать до цієї кошари.+ Я повинен привести їх теж. Тоді вони слухатимуться мого голосу, і буде одна отара й один пастир.+ 17  Я віддаю своє життя,+ аби знову його отримати, і саме тому Батько мене любить.+ 18  Ніхто не забирає в мене життя, я віддаю його з власної волі. Я маю владу віддати його та отримати знову.+ Таку заповідь дав мені Батько». 19  Через ці слова думки юдеїв знову розділилися.+ 20  Багато з них говорили: «Цей чоловік має демона, він божевільний.+ Чому ви взагалі його слухаєте?» 21  Інші ж казали: «Якби він мав демона, то так не говорив би. Хіба демон може відкривати очі сліпим?» 22  Якось узимку, коли в Єрусалимі відзначали Свято присвячення, 23  Ісус проходжувався в храмі Соломоновою колонадою.+ 24  Юдеї зібрались навколо нього та сказали: «Скільки ще ти будеш тримати нас в непевності? Якщо ти Христос, то скажи це прямо». 25  Ісус відповів: «Я вже вам говорив, але ви не вірите. Про мене свідчать діла, які я виконую в ім’я свого Батька.+ 26  Однак ви не вірите, бо ви не мої вівці.+ 27  Мої ж вівці слухаються мого голосу; я їх знаю, і вони йдуть за мною.+ 28  Я даю їм вічне життя,+ і вони нізащо не загинуть. Крім того, ніхто не вирве їх з моєї руки.+ 29  Ті, кого дав мені Батько, цінніші від усього іншого. І ніхто не зможе вирвати їх з руки мого Батька.+ 30  Я і Батько — одне».+ 31  Тоді юдеї знову взяли каміння, щоб закидати Ісуса.+ 32  А він промовив до них: «Я показав вам багато добрих діл, які звелів мені робити Батько. За котре з них ви хочете побити мене камінням?» 33  Юдеї відповіли: «Ми збираємось тебе каменувати не за добре діло, а за те, що ти зневажаєш Бога,+ за те, що ти людина, а видаєш себе за бога». 34  Ісус же їх запитав: «Хіба у вашому Законі не написано: “Я сказав: «Ви боги»”?+ 35  Якщо Бог назвав “богами”+ тих, кого засуджувало* його слово,— а Писання скасувати не можна,— 36  то невже мені*, тому, кого Батько освятив і послав у світ, ви говорите: “Ти зневажаєш Бога”,— лише через те, що я сказав: “Я Божий Син”?+ 37  Якщо я не виконую діл свого Батька, то не вірте мені. 38  Якщо ж я виконую ці діла, то, коли вже не вірите мені, повірте хоча б ділам.+ Тоді ви зрозумієте і будете знати, що Батько перебуває в єдності зі мною, а я — в єдності з Батьком».+ 39  Почувши це, вони знову намагалися схопити Ісуса, але він вислизнув з їхніх рук.+ 40  Він знову вирушив у місцевість за Йорданом, де колись хрестив Іван,+ і там залишався. 41  До нього приходило багато людей, які говорили: «Сам Іван не виконав жодного чуда, але все, що сказав про цього чоловіка,— правда».+ 42  І чимало людей у тій місцевості повірило в нього.

Примітки

Або «тих, до кого було».
Або «йому».

Коментарі

Життя. Або «душу». Значення грецького слова псіхе́, яке традиційно перекладають словом «душа», залежить від контексту. Тут воно стосується життя Ісуса, яке він як добрий пастир готовий віддати за своїх овець. (Див. глосарій, «Душа».)

Життя. Або «душу». (Див. коментар до Ів 10:11.)

Привести. Або «очолити». Вжите тут грецьке дієслово а́ґо може означати «приводити» або «очолювати», залежно від контексту. В одному грецькому рукописі, датованому близько 200 роком н. е., вжито споріднене грецьке слово сіна́ґо, яке часто перекладають як «збирати». Ісус, Добрий Пастир, збирає, веде, захищає і годує овець, які належать до цієї кошари Лк 12:32 їх названо «малою отарою»), а також інших овець. Вони стають одною отарою під наглядом одного пастиря. Цей яскравий приклад наголошує на єдності, яка панує серед Ісусових послідовників.

Слухатимуться. Тут грецьке слово, що перекладається як «слухати», означає «зважати, розуміти і діяти згідно з почутим».

Життя. Або «душу». Значення грецького слова псіхе́, яке традиційно перекладають словом «душа», залежить від контексту. Тут воно стосується життя Ісуса, яке він готовий добровільно «віддати» в жертву. (Див. глосарій, «Душа».)

Узимку. Стосується останньої зими Ісусового служіння у 32 році н. е. Свято присвячення відзначали у кіслеві (листопад — грудень), який був дев’ятим місяцем року. У 32 році н. е. перший день свята, 25 кіслева, випав на середину грудня. (Див. додаток Б15.) Всі євреї добре знали, що Свято присвячення відзначається взимку. Тому, можливо, згадка про зиму вказувала не на пору року, а на погодні умови, через які Ісус вибрав для навчання захищене місце — «Соломонову колонаду» (Ів 10:23). Взимку ця колонада захищала від сильного східного вітру. (Див. додаток Б11.)

Свято присвячення. Єврейська назва цього свята — Ханука (ханукка́), що означає «урочисте відкриття; присвячення». Свято починалося 25 кіслева, приблизно в час зимового сонцестояння, і тривало 8 днів. (Див. коментар до слова узимку в цьому вірші та додаток Б15.) Його відзначали на згадку про повторне присвячення храму в Єрусалимі у 165 році до н. е. Сирійський цар Антіох IV Епіфан виявив зневагу до Єгови, Бога євреїв, опоганивши його храм. Наприклад, він побудував жертовник на великому жертовнику, де раніше приносили щоденні цілопалення. Щоб зробити храм повністю непридатним для поклоніння Єгові, 25 кіслева 168 року до н. е. Антіох склав у жертву на цьому жертовнику свиню і звелів покропити весь храм відваром зі свинячого м’яса. Він спалив храмові брами, зруйнував кімнати священиків, забрав з храму золотий жертовник, стіл для хлібів представлення і золотий світильник, а тоді присвятив храм Єгови язичницькому богу Зевсу Олімпійському. Через два роки після того Юда Маккавей відвоював місто і храм. Храм був очищений і 25 кіслева 165 року до н. е. повторно присвячений Єгові. Це відбулося рівно через три роки після того, як Антіох приніс свою огидну жертву Зевсу. У храмі відновили щоденні цілопалення для Єгови. У натхнених Писаннях не говориться, що це Єгова дав Юді Маккавею перемогу і наказав відновити храм. Однак раніше Єгова послуговувався чоловіками з інших народів, наприклад перським царем Кіром, щоб виконати свої наміри, пов’язані з правдивим поклонінням (Іс 45:1). Тож цілком логічним є висновок, що Єгова міг послуговуватись чоловіком зі свого присвяченого народу, аби виконати свою волю. Як показує Біблія, храм мав існувати, для того щоб сповнилися пророцтва про Месію, його служіння і жертовну смерть. Також левіти повинні були складати жертви доти, доки Месія не принесе більшої жертви — власного життя заради людства (Дн 9:27; Ів 2:17; Єв 9:11—14). Христові послідовники не були зобов’язані відзначати Свято присвячення (Кл 2:16, 17). Все ж у Біблії ніде не сказано, що Ісус та його учні засуджували відзначання цього свята.

Тримати нас. Або «тримати наші душі». Значення грецького слова псіхе́, яке традиційно перекладають словом «душа», залежить від контексту. В деяких контекстах його відповідником може бути особовий займенник. Ось приклади з інших книг Грецьких Писань: Мт 12:18; 26:38 і Єв 10:38, де вислів «моя душа (псіхе́)» можна перекласти як «я» або «мені». (Див. глосарій, «Душа».)

Ті, кого дав мені Батько, цінніші від усього іншого. У грецьких рукописах і перекладах іншими мовами трапляється різночитання цієї частини вірша. Варіант, використаний у деяких рукописах, можна передати як: «Мій Батько, що дав їх мені, більший за всіх». Проте багато вчених вважає, що в оригіналі був варіант, вжитий в основному тексті цього видання.

Одне. Або «в єдності». Ці слова Ісуса показують, що він і його Батько об’єднані спільною метою: захищати символічних овець і вести їх до вічного життя. Пасти символічних овець — це спільне завдання Батька і Сина. Вони однаково турбуються про овець і не дозволяють, щоб хтось вирвав їх з їхньої руки (Ів 10:27—29; пор. Єз 34:23, 24). В Євангелії від Івана часто згадується про тісні стосунки Батька і Сина та їхню єдність у бажаннях і намірах. Грецьке слово, перекладене тут як «одне», стоїть не в чоловічому роді (в значенні «хтось один»), а в середньому (в значенні «щось одне»). Тобто Ісус і його Батько «одне» в тому розумінні, що вони діють в єдності і тісно співпрацюють, а не в тому, що вони є однією особою (Ів 5:19; 14:9, 23). Ісус говорив не про рівність Богу, а про єдність в намірах і діях; це стає зрозуміло, якщо порівняти цей вірш з Ісусовою молитвою, записаною в 17-му розділі Івана (Ів 10:25—29; 17:2, 9—11). Особливо це видно, коли Ісус молиться за своїх послідовників: «Щоб вони були одне, як і ми одне» (Ів 17:11). Отже, слово «одне» в 10-му і в 17-му розділах має те саме значення. (Див. 1Кр 3:8 і коментарі до Ів 17:11, 21, де грецьке слово, перекладене як «одне», використовується в подібному значенні.)

У вашому Законі. Тут цей вислів стосується всіх Єврейських Писань, а не лише Мойсеєвого закону. Цитата, яка йде далі, взята з Пс 82:6. У такому ж значенні слово «Закон» вживається в Ів 12:34; 15:25.

Боги. Або «богоподібні». Тут Ісус цитує Пс 82:6, де єврейським словом елогı́м («боги») названо людей, які були суддями в Ізраїлі. Вони були «богами» в тому розумінні, що служили представниками і речниками Бога. У подібному значенні Мойсей мав бути «як Бог» для Аарона і фараона (Вх 4:16; 7:1; також прим.).

В єдності зі. Букв. «в». Тут грецький прийменник ен передає думку про близькі стосунки. В такому значенні цей прийменник використовували у своїх книгах Іван і Павло (Гл 1:22; 3:28; Еф 2:13, 15; 6:1). У 1Ів 3:24 і 4:13, 15 прийменник ен передає думку про стосунки християнина з Богом. Ще один доказ того, що цей прийменник може перекладатися як «у єдності з», можна побачити в Ів 17:20—23, де він вживається п’ять разів.

Медіафайли

Кошара
Кошара

Кошара була обгородженим місцем, куди пастухи зганяли на ніч отари, щоб захистити їх від злодіїв і хижаків. У біблійні часи кошари не мали даху, вони були різної форми і розміру, часто з кам’яними стінами і лише одним входом (Чс 32:16; 1См 24:3; Сф 2:6). Іван говорить, що в кошару входили «через браму», яку охороняв «сторож» (Ів 10:1, 3). В одну кошару могли зганяти кілька отар, і сторож охороняв їх упродовж ночі. Вранці сторож відкривав браму пастухам. Кожен пастух кликав своїх овець, і вони впізнавали його голос та йшли за ним (Ів 10:3—5). Ісус згадав цей звичай, щоб показати свою турботу про учнів (Ів 10:7—14).

Вовк
Вовк

Вовки, які водяться в Ізраїлі,— це нічні хижаки (Ав 1:8). Ці тварини люті, безстрашні і ненажерливі, часто вони вбивають більше овець, ніж можуть з’їсти або потягти з собою. У Біблії різні тварини, а також їхні звички і характерні ознаки часто згадуються в переносному значенні для унаочнення як позитивних, так і негативних рис. Наприклад, у передсмертному пророцтві Якова плем’я Веніямина порівнюється з вовком (Canis lupus); так передрікається, що з нього походитимуть здібні воїни (Бт 49:27). Але найчастіше вовк згадується в Біблії як уособлення негативних рис, скажімо пожадливості, люті, жорстокості і підступності. До вовків прирівнюються лжепророки (Мт 7:15), злісні противники християнства (Мт 10:16; Лк 10:3), а також лжевчителі, які зсередини завдають шкоди християнському збору (Дії 20:29, 30). Пастухи добре усвідомлювали, наскільки небезпечними є вовки. Ісус згадував про «найманого робітника», який «коли... бачить вовка, то кидає овець і втікає». На відміну від найманого робітника, який «не дбає про овець», Ісус є «добрим пастирем», який віддав за овець своє життя (Ів 10:11—13).

Соломонова колонада
Соломонова колонада

В цій 3D-анімації показано, як могла виглядати Соломонова колонада. Це був просторий критий прохід на східному боці зовнішнього подвір’я Єрусалимського храму в I столітті. У Біблії назва цієї колонади згадується тричі. Іван пише, що якось Ісус проходжувався цією колонадою і довкола нього зібрались юдеї, які вимагали, щоб він сказав, чи він Христос (Ів 10:22—24). Пізніше натовп людей зібрався у Соломоновій колонаді, щоб дізнатись, як Петро зцілив чоловіка, який від народження був кульгавий (Дії 3:1—7, 11). Також у Соломоновій колонаді відкрито збиралися перші християни (Дії 5:12, 13; див. глосарій, «Соломонова колонада»).