Розділ 25

Оживлення двох свідків

1. Що потужний ангел каже Іванові робити?

ПЕРЕД закінченням другого горя потужний ангел закликає Івана взяти участь у ще одній пророчій сцені, яка стосується храму (Об’явлення 9:12; 10:1). Ось що каже Іван: «І дано тростину мені, подібну до палиці, і сказано: «Устань, і зміряй храма Божого й жертівника, і тих, хто вклоняється в ньому» (Об’явлення 11:1).

Храм

2. а) Який храм повинен існувати аж до нашого дня? б) Хто є Первосвящеником того храму і що в ньому Святеє Святих?

² Храм, згаданий у цьому вірші, не може бути ні одним буквальним храмом у Єрусалимі, тому що римляни знищили останній з них у 70 році н. е. Проте апостол Павло показав, що ще перед тим знищенням з’явився інший храм, який мав існувати аж до наших днів. Це величний духовний храм, який виконав пророчі прообрази, котрі дала скинія, а пізніше храми, побудовані в Єрусалимі. Це «правдива скинія, що її збудував був Господь [«Єгова», НС], а не людина», і її Первосвящеником є Ісус, який, за словами Павла, уже «засів на небесах, по правиці престолу величности». Святеє Святих цього храму — це місце присутності Єгови у небі (Євреїв 8:1, 2; 9:11, 24).

3. Що представляли у скинії: а) завіса між Святеє Святих і Святим? б) тваринні жертви? в) жертовник?

³ Апостол Павло пояснює, що завіса скинії, яка відокремлювала Святеє Святих від Святого, представляла Ісусове тіло. Коли Ісус пожертвував своє життя, ця завіса роздерлась надвоє, символізуючи те, що для Ісуса його тіло вже не було перепоною, щоб увійти до присутності Єгови в небі. На основі Ісусової жертви його помазані підсвященики, що померли вірними, у відповідний час також мали іти на небо (Матвія 27:50, 51; Євреїв 9:3; 10:19, 20). Павло теж пояснює, що постійне жертвування тварин у скинії було прообразом на Ісусову єдину жертву — жертву його досконалого людського життя. Жертовник у дворі храму представляв розпорядок Єгови прийняти Ісусову жертву на користь «багатьох» — помазаних, а пізніше інших овець, тих, хто «чекає Його на спасіння» (Євреїв 9:28; 10:9, 10; Івана 10:16).

4. Що символізували: а) Святе? б) внутрішній двір?

⁴ На підставі цієї натхненої Богом інформації можна зробити висновок, що Святе в скинії символізує святий стан найперше Христа, а потім 144 000 помазаних членів царського священства, які ще служать на землі до свого входу через «завісу» (Євреїв 6:19, 20, Хом.; 1 Петра 2:9). Цим чудово представляється те, що Бог прийняв їх за своїх духовних синів, подібно як він визнав Ісуса за свого Сина після Ісусового хрещення в Йордані у 29 році н. е. (Луки 3:22; Римлян 8:15). А що можна сказати про внутрішній двір, єдину частину скинії, видиму для ізраїльтян, які не були священиками, і на якій приносилися жертви? Цей двір символізує досконалий стан людини Ісуса, стан, завдяки якому Ісус міг принести в жертву за людство своє життя. Цей двір також  представляє праведний стан як святих, отриманий на основі Ісусової жертви його помазаними послідовниками, коли вони ще на землі * (Римлян 1:7; 5:1).

Вимірювання храму

5. На що у пророцтвах Святого єврейського Письма вказувало: а) вимірювання Єрусалима? б) вимірювання храму, що його Єзекіїль бачив у видінні?

⁵ Іванові сказано ‘зміряти храма Божого й жертівника, і тих, хто вклоняється в ньому’. Як це розуміти? У пророцтвах Святого єврейського Письма таке вимірювання давало гарантію, що на основі досконалих норм Єгови буде виявлено справедливість, пом’якшену милосердям. За днів злого царя Манасії пророче вимірювання Єрусалима свідчило про незмінний засуд того міста на знищення (2 Царів 21:13; Плач Єремії 2:8). Проте пізніше, коли Єремія бачив вимірювання Єрусалима, це було підтвердженням відбудови того міста. (Єремії 31:39; також дивіться Захарія 2:2—8). Так само обширне і детальне вимірювання храму, яке бачив у видінні Єзекіїль, було для євреїв, поневолених у Вавилоні, гарантією, що на їхній батьківщині відновиться правдиве поклоніння. Воно було також нагадуванням для них, що з огляду на свої гріхи ізраїльтяни надалі мали дотримуватися Божих святих норм (Єзекіїля 40:3, 4; 43:10).

6. Ознакою чого є наказ, щоб Іван зміряв храм і священиків, які поклоняються в ньому? Поясніть.

⁶ Отже, коли Іван отримав наказ зміряти храм і священиків, які поклонялись у ньому, це було ознакою того, що ніяк не можливо стримати сповнення намірів Єгови стосовно храму і осіб, зв’язаних із ним, а також що ті наміри незабаром сповняться. Тепер, коли все поставлено під ноги потужного ангела Єгови, настав час, щоб «гора дому Господнього» була «міцно поставлена... на [«над», Кул.] шпилі гір» (Ісаї 2:2—4). Після століть відступництва загальновизнаного християнства чисте поклоніння Єгові мусить бути звеличене. Також настав час Ісусовим вірним померлим братам воскреснути і ввійти у «Святеє Святих» (Даниїла 9:24; 1 Солунян 4:14—16; Об’явлення 6:11; 14:4). Останні з попечатаних «рабів Бога нашого» на землі мусять бути зміряні згідно з божественними нормами, щоб бути достойними зайняти постійне місце в храмі як народжені духом Божі сини. Сьогодні клас Івана повністю усвідомлює ті святі норми і має намір непохитно дотримуватись їх. (Об’явлення 7:1—3; Матвія 13:41, 42; Ефесян 1:13, 14; порівняйте Римлян 11:20).

Топтання двору

7. а) Чому Іванові наказано не міряти двір? б) Коли святе місто було топтане протягом 42 місяців? в) Як духівництво загальновизнаного християнства показало, що не підтримувало праведних норм Єгови протягом 42 місяців?

⁷ Чому Іванові заборонено виміряти двір? Пояснення дається такими словами: «А двір, що за храмом, лиши та не міряй його, бо він даний поганам,— і сорок два місяці будуть топтати вони святе місто» (Об’явлення 11:2). Ми вже знаємо, що внутрішній двір символізує праведний стан народжених духом християн на землі. Як побачимо далі, цей вірш стосується буквальних 42 місяців, від грудня 1914 до 1918 року, коли всі, що називали себе християнами, були суворо випробувані. Чи вони дотримувалися праведних норм Єгови у ті воєнні роки? Більшість — ні. У цілому духівництво загальновизнаного християнства поставило націоналізм вище слухняності до божественного закону. У війні, яка йшла головним чином у країнах загальновизнаного християнства, духівництво з обох сторін лінії фронту своїми проповідями заставляло молодих чоловіків іти в окопи. Мільйони людей було вбито. На той час, коли над Божим домом у 1918 році почався суд, Сполучені Штати Америки вже вступили у те кровопролиття,  і духівництво усього загальновизнаного християнства стягнуло на себе велику вину крові, яка ще досі волає про божественну помсту (1 Петра 4:17). Духівництво назавжди і невідворотно відкинене (Ісаї 59:1—3, 7, 8; Єремії 19:3, 4).

8. Що протягом першої світової війни розуміло багато Дослідників Біблії, але чого вони ще повністю не усвідомлювали?

⁸ А що сказати про малу групу Дослідників Біблії? Чи вони були виміряні згідно зі своїм дотримуванням божественних норм відразу на початку 1914 року? Ні. Так само, як християни загальновизнаного християнства, вони теж мусять бути випробувані. Вони були ‘лишені і дані поганам’ на суворе випробовування та переслідування. Багато з них розуміли, що не слід вбивати ближніх, але в той час вони ще повністю не розуміли значення християнського нейтралітету (Михея 4:3; Івана 17:14, 16; 1 Івана 3:15). Під тиском народів декотрі пішли на компроміс.

9. Що таке святе місто, яке топтали народи, і хто представляє це місто на землі?

⁹ Але яким чином народи топтали святе місто? Ясно, це не стосується Єрусалима, знищеного більш ніж за 25 років до того, як було написано Об’явлення. Скоріше те святе місто — Новий Єрусалим, далі описаний в Об’явленні і зараз представлений на землі останком помазаних християн у внутрішньому дворі храму. Згодом вони теж стануть частиною святого міста. Тому топтати останок це таке ж, як топтати саме місто (Об’явлення 21:2, 9—21).

Два свідки

10. Що мали робити вірні свідки Єгови, коли їх топтали?

¹⁰ Навіть коли цих відданих осіб топчуть, вони не перестають бути вірними  свідками Єгови. Пророцтво продовжується так: «І звелю Я двом свідкам Своїм, і будуть вони пророкувати тисячу двісті й шістдесят день, зодягнені в волосяницю. Вони — дві оливки та два світильники, що стоять перед Богом землі» (Об’явлення 11:3, 4, Ог., 1988).

11. Що означало для вірних помазаних християн пророкувати «в волосяниці»?

¹¹ Цим вірним помазаним християнам була потрібна витривалість, бо вони мусили проповідувати «зодягнені в волосяницю». Що це означає? У біблійні часи волосяниця часто була символом жалоби. Вона була ознакою того, що людина, яка носить її, перебуває в смутку або в розпачі (Буття 37:34; Йова 16:15, 16; Єзекіїля 27:31). Волосяниця поєднувалась із сумними звістками про приречення або горе, які мали проголошувати Божі пророки (Ісаї 3:8, 24—26; Єремії 48:37; 49:3). Волосяниця також могла говорити про смирення або розкаяння, викликане божественною пересторогою (Йони 3:5). Волосяниця, в яку зодягнені два свідки, мабуть, вказує на їхню смиренну витривалість у проголошенні вироків Єгови. Вони були свідками, що проголошують день помсти — день, який принесе смуток народам (Повторення Закону 32:41—43).

12. Чому час топтання святого міста є, здається, буквальним?

¹² Клас Івана мусив проповідувати цю звістку протягом точно визначеного часу: 1260 днів, або 42 місяці, рівно стільки, скільки мало продовжуватися топтання святого міста. Це, мабуть, буквальний час, тому що його виражено двома різними способами: спершу — місяцями, а потім — днями. Крім того, на початку Господнього дня був період трьох з половиною років, протягом якого страждання Божих людей відповідали пророкованим подіям,— від грудня 1914 року до червня 1918-го (Об’явлення 1:10). Вони проповідували вістку «волосяниці» стосовно вироку Єгови над загальновизнаним християнством і світом взагалі.

13. а) На що вказує факт, що помазаних християн символізують два свідки? б) Яке пророцтво Захарія приходить на думку, коли Іван називає двох свідків «двома оливками та двома світильниками»?

¹³ Оскільки їх символізовано двома свідками, це означає, що їхня вістка була точна й добре обґрунтована. (Порівняйте Повторення Закону 17:6; Івана 8:17, 18). Іван називає їх «двома оливками та двома світильниками» і каже, що вони «стоять перед Богом землі». Це очевидне посилання на пророцтво Захарія, який бачив семираменний світильник і два оливкових дерева. Два оливкових дерева представляли «двох Помазанців», тобто намісника Зоровавеля і первосвященика Ісуса, які «стоять перед Господом всієї землі» (Захарія 4:1—3, 14).

14. а) На що вказує видіння Захарія про два оливкові дерева і світильник? б) Що помазані християни мали робити протягом першої світової війни?

¹⁴ Захарій жив у час відбудови, і його видіння двох оливкових дерев значило, що Зоровавель та Ісус будуть поблагословлені духом Єгови для заохочення людей до праці. Видіння світильника нагадувало Захарію не «погорджувати днем малих речей [«початків», Хом.]», бо намір Єгови таки виконається — «не силою й не міццю, але тільки Моїм Духом, говорить Господь Саваот» (Захарія 4:6, 10; 8:9). Та мала група християн, яка наполегливо несла людству світло правди під час першої світової війни, мала взяти участь у подібній відбудові. Вони також повинні були стати джерелом підбадьорення, і, хоча їх було небагато, вони мали навчитися покладатись на міць Єгови, не погорджуючи днем малих початків.

15. а) Що нагадує той факт, що помазаних християн описано як двох свідків? Поясніть. б) Які знамення уповноважені виконати два свідки?

¹⁵ Той факт, що цих християн описано як двох свідків, також нагадує нам преображення. У тому видінні троє Ісусових апостолів бачили його в царській славі разом з Мойсеєм та Іллею. Це було прообразом  сходження Ісуса на його славетний престол у 1914 році, щоб виконати працю, прототипом якої були ті два пророки (Матвія 17:1—3; 25:31). Слушно, що далі бачимо, як два свідки виконують знамення, подібні до знамень Мойсея та Іллі. Наприклад, Іван каже про них: «І коли б хто схотів учинити їм кривду, то вийде огонь з їхніх уст,— і поїсть ворогів їхніх. А коли хто захоче вчинити їм кривду,— той отак мусить бути забитий. Вони мають владу небо замкнути, щоб за днів їхніх пророцтв не йшов дощ» (Об’явлення 11:5, 6а).

16. а) Як знамення вогню нагадує нам час, коли ізраїльтяни піддали сумніву владу Мойсея? б) Як духівництво загальновизнаного християнства зневажало Дослідників Біблії і спричиняло їм клопіт протягом першої світової війни і як вони оборонялися?

¹⁶ Це нагадує нам час, коли ізраїльтяни поставили під сумнів Мойсеєву владу. Той пророк осудив їх вогненними словами, і Єгова знищив тих 250 бунтарів буквальним вогнем з неба (Числа 16:1—7, 28—35). Подібно до цього провідники загальновизнаного християнства зневажали Дослідників Біблії, кажучи, що ті не закінчили теологічних навчальних закладів. Але ті Божі свідки мали кращі посвідчення служителів — покірних осіб, які послухались біблійної звістки (2 Коринтян 3:2, 3). У 1917 році Дослідники Біблії видали книжку «Довершена таємниця» — могутній коментар до книги Об’явлення та Єзекіїля. Після цього вони розповсюдили 10 000 000 примірників чотиристорінкового буклета «Щомісячник Дослідників Біблії» з головною статтею під назвою «Падіння Вавилона. Чому загальновизнане християнство мусить постраждати. Кінцевий результат». У Сполучених Штатах Америки розгніване духівництво, користуючись воєнною істерією, добилося заборони тієї книжки. В інших країнах її піддали цензурі. Однак Божі слуги оборонялися вогненними аргументами в чотиристорінковому буклеті «Вісті Царства». З плином Господнього дня інші публікації виявляли духовно мертвий стан загальновизнаного християнства. (Порівняйте Єремії 5:14).

17. а) Які події за днів Іллі мали зв’язок з посухою і вогнем? б) Як вогонь вийшов з уст двох свідків і з якою посухою він пов’язаний?

 ¹⁷ Що ж сказати про Іллю? За часу царів Ізраїлю цей пророк оголосив посуху як вираз незадоволення Єгови ізраїльтянами, які поклонялись Ваалу. Посуха тривала три з половиною роки (1 Царів 17:1; 18:41—45; Луки 4:25; Якова 5:17). Пізніше, коли невірний цар Ахазія послав воїнів, щоб змусити Іллю прибути до нього, пророк викликав вогонь з неба, який пожер вояків. Тільки коли командир війська виявив Іллі належну повагу як пророкові, Ілля погодився піти з ним до царя (2 Царів 1:5—16). Подібно від 1914 до 1918 року помазаний останок сміливо звертав увагу людей на духовну посуху в загальновизнаному християнстві і перестерігав про прихід вогненного суду, коли «день Господній настане, великий й страшний» (Малахії 4:1, 5; Амоса 8:11).

18. а) Яку владу дано двом свідкам і чим вона подібна до влади, даної Мойсеєві? б) Як два свідки викривали загальновизнане християнство?

¹⁸ Іван продовжує розповідати про двох свідків: «І мають владу вони над водою — у кров обертати її, і вдарити землю всілякою карою, скільки разів вони схочуть» (Об’явлення 11:6б). Щоб змусити фараона відпустити Ізраїль, Єгова, користуючись Мойсеєм, вдарив гнобительський Єгипет карами, в тому числі перемінив воду на кров. Кілька століть пізніше филистимляни, вороги Ізраїлю, добре пам’ятаючи ці вчинки Єгови проти Єгипту, вигукнули: «Хто нас урятує з руки цього могутнього Бога, що побив  єгиптян усякими карами в пустині» (1 Самуїла 4:8, Хом.; Псалом 105:29). Мойсей був прообразом Ісуса, який мав владу оголошувати Божі вироки над релігійними провідниками того часу (Матвія 23:13; 28:18; Дії 3:22). І протягом першої світової війни Христові брати, два свідки, викривали смертоносну дію «води», якою загальновизнане християнство поїло свої отари.

Два свідки вбиті

19. Згідно з Об’явленням, що стається, коли два свідки закінчують своє свідчення?

¹⁹ Ця кара так мучила загальновизнане християнство, що після 42 місяців пророкування двох свідків, зодягнених у волосяницю, воно скористалося своїм світським впливом і добилось, щоб ті свідки були ‘вбиті’. Іван пише: «А коли вони скінчать свідоцтво своє, то звірина, що з безодні виходить, із ними війну поведе,— і вона їх переможе та їх повбиває. І їхні трупи полишить на майдані великого міста, що зветься духовно Содом і Єгипет, де й Господь наш був розп’ятий. І багато з народів, і з племен, і з язиків, і з поган будуть дивитися півчверта [«три з половиною», Хом.] дні на їхні трупи, не дозволять покласти в гроби їхніх трупів. А мешканці землі будуть тішитися та радіти над ними, і дарунки пошлють один одному, бо мучили ці два пророки мешканців землі» (Об’явлення 11:7—10).

20. Хто така «звірина, що з безодні виходить»?

²⁰ Це перша з 37 згадок в Об’явленні про звірину. Пізніше ми детальніше розглянемо цю звірину, а також інші. Поки що досить сказати, що «звірина, що з безодні виходить» — це створена Сатаною, діюча політична система речей *. (Порівняйте Об’явлення 13:1; Даниїла 7:2, 3, 17).

21. а) Як релігійні вороги двох свідків скористалися з воєнного становища? б) Що означає факт, що трупи двох свідків не були поховані? в) Як слід розглядати період трьох з половиною днів? (Дивіться примітку).

²¹ Від 1914 до 1918 року держави були втягнені в першу світову війну. Розпалювалися націоналістичні настрої, і весною 1918 року релігійні вороги двох свідків скористалися з цієї ситуації. Маніпулюючи державним правовим апаратом, вони добилися ув’язнення відповідальних служителів Товариства Вартової башти на основі фальшивих обвинувачень у підривній діяльності. Вірні співпрацівники Товариства були приголомшені. Діяльність Царства майже зовсім припинилась, і здавалося, що проповідування вже завмерло. У біблійні часи не бути  похованим у пам’ятній могилі було великою зневагою (Псалом 79:1—3; 1 Царів 13:21, 22). Отже, залишити двох свідків непохованими означало б для них велику ганьбу. У Палестині з її гарячим кліматом непохований труп, залишений на вулиці, через буквальних три з половиною дні вже було б чути *. (Порівняйте Івана 11:39). Ця деталь у пророцтві звертає увагу на ганьбу, яку мусили знести ті два свідки. Вищезгаданих в’язнів навіть не відпустили на поруки, коли справу було подано на апеляцію. Вони були виставлені на публічне посміховисько досить довгий час, так що стали смородом для жителів «великого міста». Але яке «велике місто» мається на увазі?

22. а) Що таке те велике місто? б) Як преса приєдналася до духівництва, радіючи через те, що два свідки замовкли? (Дивіться інформацію в рамці).

²² Іван дає нам ключ до розгадки. Він каже, що Ісуса було розп’ято в тому місті. Нам відразу спадає на думку Єрусалим. Іван також каже, що велике місто зветься Содомом і Єгиптом. Єрусалим колись було названо Содомом через нечисті вчинки його жителів. (Ісаї 1:8—10; порівняйте Єзекіїля 16:49, 53—58). А Єгипет, перша світова держава, деколи виступає як прообраз цієї світової системи речей (Ісаї 19:1, 19; Йоіла 4:19). Отже, велике місто — це опоганений «Єрусалим», який твердить, що поклоняється Богові, але став нечистим і грішним, як Содом, і злився зі світовою системою речей Сатани, ставши такою ж його частиною, як Єгипет. Він представляє загальновизнане християнство — сучасну подобу невірного Єрусалима, організацію, члени якої мали велику причину радіти, заглушивши надокучливе проповідування двох свідків.

 Повернені до життя!

23. а) Що сталося з двома свідками після трьох з половиною днів і як це вплинуло на їхніх ворогів? б) Коли в наші дні сповнилось Об’явлення 11:11, 12 і Єзекіїлеве пророцтво про те, що Єгова дихнув на долину сухих костей?

²³ Преса приєдналася до духівництва і також почала ганьбити Божих людей. В одній газеті було сказано: «Уже довершили «Довершену таємницю». Неправда! Ті два свідки не залишились мертвими. Читаємо далі: «А по півчверта днях [«три дні і половина», Хом.] дух життя ввійшов у них від Бога,— і вони повставали на ноги свої. І напав жах великий на тих, хто дивився на них! І почули вони гучний голос із неба, що їм говорив: «Зійдіть сюди!» І на небо зійшли вони в хмарі, і вороги їхні дивились на них» (Об’явлення 11:11, 12). Те, що сталося з ними, подібне на події із сухими кістьми в долині, яку відвідав у видінні Єзекіїль. Єгова дихнув на ті сухі кості, і вони ожили, що було прообразом відродження Ізраїлю після 70 років неволі у Вавилоні (Єзекіїля 37:1—14). Ці два пророцтва у книзі Єзекіїля й Об’явлення вражаюче сповнились у 1919 році, коли Єгова повернув своїх «померлих» свідків до енергійного життя.

24. Як оживлення двох свідків вплинуло на їхніх релігійних переслідувачів?

²⁴ Яке ж потрясіння для переслідувачів! Трупи двох свідків несподівано ожили і знову стали діяльними. Це була гірка пілюля для духівництва, особливо через те, що християнські служителі, ув’язнення яких воно добивалося, були знову на волі, а пізніше їх цілком реабілітували. Потрясіння, мабуть, стало ще більшим, коли у вересні 1919 року Дослідники Біблії зібралися на конгрес у Сідар-Пойнті (штат Огайо, США). Там щойно звільнений президент Товариства Вартової башти Дж. Ф. Рутерфорд схвилював присутніх  своєю промовою «Оголошуйте Царство», побудованою на підставі Об’явлення 15:2 та Ісаї 52:7. Клас Івана знову почав «пророкувати», тобто публічно проповідувати. Вони ставали щораз сильнішими і сміливо викривали лицемірство загальновизнаного християнства.

25. а) Коли двом свідкам було сказано: «Зійдіть сюди!», як це відбулось? б) Якого потрясіння зазнало велике місто з відновленням двох свідків?

²⁵ Знову й знову загальновизнане християнство старалось повторити свою перемогу 1918 року. Воно підбурювало натовпи, вдавалось до правних маніпуляцій, ув’язнення і навіть страти— але все надаремно! Після 1919 року духовні володіння тих двох свідків стали для нього недосяжними. У тому ж році Єгова сказав їм: «Зійдіть сюди!», і вони досягли високого духовного стану, де вороги могли бачити їх, але не були в стані щось зробити. Іван описує потрясіння, якого зазнало велике місто після їхнього відновлення: «І тієї години зчинився страшний землетрус, і десята частина міста того завалилась... І в цім трусі загинуло сім тисяч людських імен, а решта обгорнена жахом була,— і вони віддали славу Богу Небесному!» (Об’явлення 11:13). Релігійні кола справді захитались. Здається, земля поплила під ногами провідників церков, коли ті ожилі християни взялися до праці. На одну десяту частину їхнього міста — символічних 7000 осіб — це так сильно вплинуло, що про них говориться, як про загиблих.

26. Кого представляє «десята частина міста» і «сім тисяч» в Об’явлення 11:13? Поясніть.

²⁶ Вираз «десята частина міста» нагадує нам пророцтво Ісаї про стародавній Єрусалим, що десята частина переживе знищення міста і становитиме святе насіння (Ісаї 6:13). Подібно число 7000 нагадує нам Іллю, який думав, що тільки він залишився вірним у Ізраїлі, але Єгова сказав йому, що було 7000 інших, які не поклонялись Ваалові (1 Царів 19:14, 18). У першому столітті апостол Павло сказав, що ті 7000 були прообразом останку євреїв, які відгукнулись на добру новину про Христа (Римлян 11:1—5). Ці вірші допомагають нам зрозуміти, що «сім тисяч» і «десята частина міста» в Об’явлення 11:13 представляють тих людей, які слухають оживлених двох свідків і покидають те грішне велике місто. Вони, так би мовити, вмирають по відношенню до загальновизнаного християнства. Їхні імена вже викреслені із списку членів його церков. Для загальновизнаного християнства вони вже не існують *.

27, 28. а) Як ‘решта віддала славу Богу Небесному’? б) Що було змушене визнати духівництво загальновизнаного християнства?

²⁷ Але як ‘решта [загальновизнаного християнства] віддала славу Богу Небесному’? Безумовно, вони не покидають свою відступницьку релігію і не стають Божими слугами. Скоріше це так, як пояснює праця Вінцента «Дослідження слів Нового Завіту» (англ.), коли обговорює вислів: «віддали славу Богу Небесному». Там говориться: «Це не означає ані навернення, ані покаяння, ані подяки, а лише визнання у звичайному розумінні цього слова, як воно вживається у Святому Письмі. Порівняйте Іс. Нав. vii. 19 (Септ.). Івана ix. 24; Дії xii. 23; Римл. iv. 20». На прикрість собі, загальновизнане християнство було змушене визнати, що Бог Дослідників Біблії зробив великий вчинок, відновивши їх до християнської діяльності.

²⁸ Може бути, що духівництво визнало це тільки в думках або тільки для себе особисто. Справді, жоден із священиків не визнав Бога двох свідків публічно. Але пророцтво Єгови через Івана допомагає нам розпізнати, що було в їхніх серцях, і зрозуміти їхнє принизливе потрясіння 1919 року. Починаючи з того року «сім тисяч»  покидають загальновизнане християнство, незважаючи на його намагання не відпускати своїх овець, духівництво було змушене визнати, що Бог класу Івана сильніший за їхнього бога. У наступні роки вони ще ясніше усвідомлять це, коли багато більше людей з їхніх отар покинуть церкви, повторюючи слова народу, промовлені, коли Ілля здобув перемогу над поклонниками Ваала на горі Кармел: «Єгова — правдивий Бог! Єгова — правдивий Бог!» (1 Царів 18:39, НС).

29. Що, за словами Івана, незабаром настане і яке ще потрясіння попереду у загальновизнаного християнства?

²⁹ Але послухаймо, що далі каже Іван: «Друге горе минуло! Ото незабаром настане за ним третє горе!» (Об’явлення 11:14). Якщо події, що сталися дотепер, вже затрясли загальновизнане християнство, то що воно робитиме, коли буде оголошене третє горе, коли сьомий ангел засурмить у сурму і Божа свята таємниця цілком довершиться? (Об’явлення 10:7).

[Примітки]

[Запитання для вивчення]

[Рамка на сторінці 168]

Радість, згадана в Об’явлення 11:10

У своїй книжці «Проповідники показують зброю» (англ.), виданій у 1933 році, Рей Г. Абрамс говорить про жорстоку опозицію духівництва до книжки Товариства Вартової башти «Довершена таємниця». Він переглядає намагання духівництва позбутися Дослідників Біблії, а також їхнього «згубного переконування». Це довело до судового процесу, в результаті якого Дж. Ф. Рутерфорда і сімох його товаришів засудили на багатолітнє ув’язнення. Доктор Абрамс додає: «Аналіз цілої справи доводить до висновку, що церкви й духівництво з самого початку стояли за кулісами руху, спрямованого на знищення расселітів. У лютому 1918 року духівництво в Канаді розпочало організовану кампанію проти них та їхніх видань, а особливо проти книжки «Довершена таємниця». Як було сказано у вінніпезькій газеті «Трібюн»... вважалося, що накладення заборони на розповсюдження їхньої книжки було прямим результатом «наполягання духівництва».

Доктор Абрамс продовжує: «Коли до редакторів релігійних видань донеслась новина про двадцятилітні вироки, майже в усіх їхніх публікаціях великого і малого тиражу висловлювалась радість. Я не знайшов ані одного слова співчуття в цих ортодоксальних релігійних журналах. «Немає сумніву,— зробив висновок Аптон Сінклер,— що переслідування... почалось частково з причини ненависті «ортодоксальних» релігійних кіл». Те, чого не могли досягти об’єднані зусилля церков, для них, здається, успішно здійснив уряд». Згадавши кілька принизливих цитат у релігійних виданнях, письменник говорить про анулювання вироку в апеляційному суді і додає: «Церкви мовчанням привітали це рішення».

[Ілюстрація на сторінці 163]

Іван вимірює духовний храм — помазане священство має дотримуватись відповідних норм

[Ілюстрації на сторінці 165]

Праця відбудови, яка була виконана Зоровавелем та Ісусом, вказує на те, що в Господній день після малих початків серед Свідків Єгови мав наступити великий ріст. Щоб задовольняти потреби, треба було розбудувати друкарні, як наприклад, цю, що знаходиться в Брукліні (Нью-Йорк).

[Ілюстрації на сторінці 166]

Пророча діяльність Мойсея та Іллі була прообразом вогненних вироків, проголошених двома свідками.

[Ілюстрації на сторінці 169]

Подібно до сухих костей у 37-му розділі Єзекіїля, два свідки ожили, щоб виконувати сучасну працю проповідування.