Лист до римлян 11:1—36

11  Тож я запитую: невже Бог відкинув свій народ?+ Зовсім ні! Адже я також ізраїльтя́нин, з потомства Авраама, з племені Веніями́на.+  Бог не відкинув свій народ, який він визнав спочатку*.+ Невже ви не знаєте, що говориться в Писанні про те, як Ілля скаржився Богу на Ізра́їль?  «Єгово, ці люди повбивали твоїх пророків, зруйнували твої жертовники. Залишився я один, і вони намагаються відібрати моє життя».+  Але що Бог йому відповів? «Я залишив собі 7000 людей, котрі не схилили колін перед Ваа́лом».+  Подібно і в наш час є останок,+ вибраний завдяки незаслуженій доброті.  Якщо його вибрано через незаслужену доброту,+ то вже не завдяки ділам,+ бо тоді незаслужена доброта не була б уже незаслуженою.  І що ж? Саме того, чого Ізра́їль прагнув, він не досягнув. Цього досягнули обранці,+ а чуття решти народу притупилось,+  як і написано: «Бог дав їм дух глибокого сну,+ дав очі, які не бачать, і вуха, які не чують; і так триває аж донині».+  Також Давид говорить: «Нехай їхній стіл стане для них пасткою, западнею, каменем спотикання і відплатою. 10  Хай їхні очі огорне темрява, щоб вони не бачили, і зроби так, щоб їхня спина зігнулась назавжди».+ 11  Тож запитую: чи вони, спіткнувшись, упали? Звичайно, ні! Але оскільки вони зробили хибний крок, у людей з інших народів з’явилась можливість спастися, і це розпалює в них ревнощі.+ 12  Отже, якщо їхній хибний крок означає багатство для світу, а їхнє зменшення — багатство для людей з інших народів,+ наскільки ж більше значення матиме їхня повна кількість*! 13  Тепер звертаюсь до вас, люди з інших народів: я, апостол для інших народів,+ прославляю своє служіння,+ 14  намагаючись якось розпалити у свого народу ревнощі та врятувати хоча б декого. 15  Адже, якщо те, що Бог відкинув цих людей,+ означало примирення для світу, що тоді означатиме те, що він їх прийме? Хіба не життя для тих, хто був мертвий? 16  Крім того, якщо частина тіста, взята як перші плоди, свята, то святе і все тісто. І, коли корінь святий, святі й гілки. 17  Проте якщо декотрі гілки були відламані і ти, дика оливко, була прищеплена серед тих гілок, що залишились, і почала живитися від соковитого кореня оливки, 18  то не величайся* перед іншими гілками. А якщо величаєшся*,+ пам’ятай: не ти підтримуєш корінь, а він тебе. 19  Ти скажеш: «Гілки відламали, щоб прищепити мене».+ 20  Це правда! Вони відламані через своє невірство,+ а ти тримаєшся завдяки вірі.+ Не будь гордою і май страх. 21  Адже якщо Бог не пощадив рідних гілок, то не пощадить і тебе. 22  Тому зверни увагу на Божу доброту+ і суворість. До тих, хто відпав, Бог ставиться з суворістю.+ Однак до тебе Бог виявляє доброту, але за умови, що ти й далі будеш гідна його доброти, якщо ж ні — теж будеш відсічена. 23  Те саме стосується і їх: коли не залишаться в невірстві, то будуть прищеплені,+ оскільки Бог може прищепити їх знову. 24  Бо якщо тебе зрізали з дикої оливки, а потім усупереч природі прищепили до оливки садової, то наскільки легше прищепити рідні гілки до їхньої ж оливки! 25  Брати, аби ви не були мудрими у власних очах, хочу, щоб ви знали про священну таємницю:+ в частини Ізра́їля притупилось чуття,+ і так буде, поки не набереться повна кількість* людей з інших народів, 26  і таким чином врятується весь Ізра́їль.+ Бо написано: «Визволитель прийде з Сіону+ та відверне безбожні звичаї від синів Якова. 27  Я укладу з ними угоду,+ коли заберу їхні гріхи».+ 28  Якщо говорити про добру новину, то вони дійсно вороги, але для вашої ж користі; а якщо говорити про Божий вибір, вони улюблені завдяки обіцянці, даній їхнім прабатькам.+ 29  Адже Бог не буде жалкувати про дари й покликання, що походять від нього. 30  Колись ви були неслухняні Богові,+ але через їхній непослух+ вам виявлено милосердя.+ 31  Так само й вони неслухняні тепер,— тому вам і виявляється милосердя,— щоб їм самим було виявлено милосердя. 32  Адже Бог дозволив їм усім бути в’язнями непослуху,+ щоб їм усім виявити милосердя.+ 33  О глибино Божого багатства, мудрості і знання! Які ж нез’ясовні присуди його та незбагненні шляхи його!+ 34  Бо «хто пізнав розум Єгови і хто може дати йому пораду?»+ 35  Або «хто йому першим щось дав, щоб він мусив повернути?»+ 36  Усе від нього, через нього і для нього. Йому нехай вічно лине слава. Амінь.

Примітки

Або, можливо, «він передбачив наперед».
Або «їхня повнота».
Або «не хвалися».
Або «хвалишся».
Або «повнота».

Коментарі

Потомства. Або «нащадків». Букв. «насіння». (Див. додаток A2.)

Єгово. Тут Павло цитує з 1Цр 19:10, 14, де пророк Ілля звертається до Бога Єгови. У єврейському тексті оригіналу Боже ім’я вживається у вигляді чотирьох єврейських приголосних ‏) יהוהтранслітеруються як ЙГВГ). Павло скорочує цитату і міняє порядок деяких слів. Також він додає звертання на початку цитати і так показує, що ці слова були скеровані до Бога. У доступних на сьогодні грецьких рукописах тут вживається форма слова Кı́ріос (Господь). Однак в основному тексті цього видання міститься «Єгова», тому що в уривку, з якого цитує Павло, а також в інших контекстах Ілля постійно звертався до Єгови, використовуючи його особисте ім’я (1Цр 17:20, 21; 18:36, 37; 19:4). Контекст цитати в Єврейських Писаннях свідчить на користь того, що Боже ім’я у цьому вірші було замінене словом Кı́ріос. Крім того, ряд перекладів Грецьких Писань єврейською мовою містять тут Боже ім’я. (Див. додаток В3, вступ і Рм 11:3.)

Моє життя. Тут грецьке слово псіхе́, яке в деяких перекладах Біблії передається як «душа», стосується життя людини. Вислів намагаються відібрати моє життя (буквально «шукають моєї душі») також можна перекласти як «намагаються [хочуть] вбити мене». Цей вислів нагадує слова з Єврейських Писань, наприклад з 1Цр 19:10, 14, звідки цитує Павло (Вх 4:19, прим.; 1См 20:1, прим.; див. глосарій, «Душа»).

Передав... Божий наказ. Перекладене цим висловом грецьке слово хрематı́зо з’являється у Грецьких Писаннях 9 разів (Мт 2:12, 22; Лк 2:26; Дії 10:22; 11:26; Рм 7:3 («назвали б»); Єв 8:5; 11:7; 12:25). В більшості випадків воно стосується того, що походить від Бога. Наприклад, тут це дієслово вживається разом з висловом «святий ангел». У Мт 2:12, 22 воно використовується щодо отриманих від Бога снів. Споріднений іменник хрематісмо́с вживається в Рм 11:4, і більшість словників та перекладів містять такі варіанти його перекладу, як «проголошення від Бога; відповідь, яку дає Бог». Тут, в Дії 10:22, в одному перекладі Грецьких Писань єврейською мовою (в додатку В4 він позначений як J18) вживається вислів «передав наказ Єгови». (Див. коментар до Дії 11:26.)

За Божим провидінням... почали називати. Більшість перекладів передають цей вислів як «почали називати» або «було названо». Однак тут не вживаються звичайні грецькі слова, які означають «називати» (Мт 1:16; 2:23; Мр 11:17; Лк 1:32, 60; Дії 1:19). У цьому вірші використано слово хрематı́зо. В більшості з дев’яти випадків, коли це слово трапляється у Грецьких Писаннях, воно стосується того, що походить від Бога (Мт 2:12, 22; Лк 2:26; Дії 10:22; 11:26; Рм 7:3 («назвали б»); Єв 8:5; 11:7; 12:25). Наприклад, в Дії 10:22 це дієслово вживається разом з висловом «святий ангел», а в Мт 2:12, 22 воно вживається щодо снів, отриманих від Бога. Споріднений іменник хрематісмо́с вживається в Рм 11:4, і більшість словників та перекладів містять такі варіанти його перекладу, як «проголошення від Бога; відповідь, яку дає Бог». Можливо, це Єгова спонукав Савла і Варнаву використати назву «християни». Дехто вважає, що назву придумали язичники в Антіохії і вона була насмішкою або виразом зневаги. Однак грецьке слово хрематı́зо вказує на те, що назву «християни» дав Бог. І навряд чи першими, хто назвав послідовників Ісуса християнами (грецькою) або месіаністами (єврейською), могли бути юдеї, які відкинули Ісуса як Месію, тобто Христа. Якби вони зробили це, то тим самим визнали б його Помазанцем, або Христом.

Бог. Букв. «проголошення від Бога». Грецький іменник хрематісмо́с вказує на висловлювання, яке походить від Бога. Тут він стосується того, що Бог сказав своєму пророку Іллі в 1Цр 19:18. Більшість словників та перекладів Біблії містять такі варіанти перекладу, як «проголошення від Бога; відповідь, яку дає Бог». Це слово споріднене з дієсловом хрематı́зо, яке кілька разів трапляється у Грецьких Писаннях. Наприклад, в Дії 11:26 сказано, що Ісусових послідовників «за Божим провидінням... почали називати християнами». (Див. коментарі до Дії 10:22; 11:26.)

Ваалом. Ваал — ханаанський бог, якого деякі його поклонники вважали володарем небес і богом дощів та родючості. Це єдина згадка про Ваала у Грецьких Писаннях. Тут Павло цитує з 1Цр 19:18. Коли в Єврейських Писаннях мова йшла про цього бога, використовувалось єврейське слово габБа́ал, буквально «Ваал» (з означеним артиклем) (Сд 2:13; 1Цр 16:31; 18:25). Це єврейське слово також вживалося в множині («Ваали» з означеним артиклем) і, очевидно, стосувалося різних місцевих божеств, які, як вважалося, були власниками певних місцевостей чи впливали на них (Сд 2:11; 8:33; 10:6). Єврейське слово ба́ал (без означеного артикля) означає «власник; пан» (Вх 21:28; 22:8).

Бог. Це цитата з Пв 18:15, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ) і говориться: «Бог Єгова». Степан вживає неповну цитату і використовує лише слово «Бог». Коли Петро цитує той самий вірш у Дії 3:22, то використовує цілий вислів «Бог Єгова». (Див. коментар до Дії 3:22.) Деякі переклади Грецьких Писань єврейською мовою використовують в цьому вірші тетраграму і говорять: «Ваш Бог Єгова» (J7, 8, 10-17) або «Бог Єгова» (J28). (Див. додаток В4.) У кількох грецьких рукописах також вживаються вислови, які можна перекласти як «Господь Бог» або, з причин, пояснених у додатку В, як «Бог Єгова». Однак в більшості грецьких рукописів і стародавніх перекладів іншими мовами міститься лише слово «Бог».

Бог. У цьому вірші Павло цитує слова з Пв 29:4 та Іс 29:10. У єврейському тексті в цих віршах не вживається слово «Бог», але Павло міг цитувати із Септуагінти, де, згідно з більшістю рукописів, у Пв 29:4 (29:3, LXX) сказано: «Господь Бог не дав...» З огляду на аргументи, викладені в додатку В1, копії Септуагінти, які були доступні за днів Павла, очевидно, містили вислів: «Єгова Бог не дав...» Також є всі підстави вважати, що у фрагменті папірусу Фуада 266 з текстом Пв 29:4 в грецькому тексті вживається тетраграма, після якої йде грецьке слово, що означає «Бог». Отже, Павло, можливо, бере неповну цитату з Септуагінти, використовуючи тільки слово «Бог», і такий варіант міститься в Рм 11:8 у доступних на сьогодні грецьких рукописах. (Пор. подібну неповну цитату в Дії 7:37; див. коментар.) В єврейському тексті Пв 29:4 та Іс 29:10 вживається Боже ім’я, і тому деякі переклади Рм 11:8 єврейською мовою (в додатку В4 вони позначені як J7, 8, 10, 14, 15, 20) містять тетраграму.

Стіл. Можливо, це натяк на стіл для жертв або на бенкет. Тут Павло цитує з Пс 69:22, де слово «стіл» є паралелізмом до слова «достаток» і, очевидно, вказує на благословення. Павло застосовує цей псалом до юдеїв, більшість з яких відкинули Ісуса і для яких Ісус став каменем спотикання. Це сталося частково тому, що вони були переконані, що достатньо мати кровний зв’язок з Авраамом, аби й надалі отримувати благословення від Бога (Мт 3:9; Ів 8:39). Через такий помилковий погляд зрештою на них чекала «відплата».

Світу. У цьому контексті грецьке слово ко́смос стосується всіх людей, крім Божих служителів, всього неправедного людського суспільства, відчуженого від Бога. З усіх письменників Євангелій тільки Іван записує слова Ісуса до учнів: «Ви не належите до світу». Ту саму думку Ісус двічі згадує, коли востаннє молиться зі своїми вірними апостолами (Ів 17:14, 16).

Світу. У цьому вірші Павло вживає грецьке слово ко́смос як синонім до вислову люди з інших народів (йдеться про неюдеїв або язичників). Тут «світ» — це не те саме, що ізраїльський народ, з яким Бог уклав угоду. Крім того, письменники Грецьких Писань часто використовували слово ко́смос стосовно людей, відокремлених від правдивих послідовників Христа. В такому значенні це грецьке слово вживається тільки в Біблії. (Див. коментар до Ів 15:19.)

Маттія. Грецьке ім’я Маттı́ас — це, ймовірно, скорочена форма від Маттатı́ас. Воно походить від єврейського імені Маттітія (1Хр 15:18), що означає «дар від Єгови». За словами Петра (Дії 1:21, 22), Маттій був послідовником Христа протягом трьох з половиною років — всього служіння Ісуса. Цей чоловік тісно спілкувався з апостолами і, цілком імовірно, був одним з 70 учнів, яких Ісус послав проповідувати (Лк 10:1). Після того як Маттій був вибраний, його «долучили до 11 апостолів» (Дії 1:26), і, коли в книзі Дії далі згадується про «апостолів» або «12 апостолів», Маттій вже входить у їхнє число (Дії 2:37, 43; 4:33, 36; 5:12, 29; 6:2, 6; 8:1, 14).

Апостол для інших народів. Тобто для неюдеїв, або язичників. Коли Павло став християнином, мабуть приблизно в 34 році н. е., воскреслий Ісус сказав: «Цей чоловік — вибрана для мене посудина: він має звіщати про моє ім’я іншим народам, а також царям та Ізраїлевим синам» (Дії 9:15). Тож Господь Ісус Христос вибрав Павла «апостолом [означає «посланий»] для інших народів» (Дії 26:14—18; Рм 1:5; Гл 1:15, 16; 1Тм 2:7). Хоча Павло, маючи незаперечні докази, ні трохи не сумнівався у своєму апостольстві, в Біблії ніде не сказано, що він замінив когось із «дванадцятьох»; також він ніколи не називав себе одним з «дванадцятьох» (1Кр 15:5—8; пор. коментар до Дії 1:23).

Прославляю. Або «звеличую». Грецьке дієслово докса́зо («прославляти; віддавати славу») споріднене зі словом до́кса («слава; честь») і часто використовується, коли мається на увазі прославлення Бога (Мт 5:16; 9:8; Мр 2:12; Лк 2:20; 5:25, 26; Дії 4:21; 11:18; Рм 15:6, 9). Тут це дієслово може мати такі відтінки значень, як «пишатися чимось; серйозно ставитись до чогось; якнайліпше щось використовувати». Павло показує, що дуже цінує «своє служіння» і вважає його найбільшою честю.

Своє служіння. Коли Ісус був на землі, він дав своїм послідовникам завдання робити учнями людей з усіх народів (Мт 28:19, 20). Павло говорив про цю працю як про «служіння, пов’язане з примиренням». За його словами, «ми благаємо» відчужений від Бога світ: «Примиріться з Богом» (2Кр 5:18—20). Павло вкладав усі сили в служіння для інших народів, але водночас дуже прагнув, аби хоч хтось з юдеїв зробив кроки, необхідні для спасіння (Рм 11:14). Основне значення грецького слова діаконı́а — «служіння». Споріднене дієслово іноді використовується в Біблії, коли йдеться про людей, які надають різні особисті послуги, наприклад прислуговують при столах (Лк 4:39; 17:8; Ів 2:5). Тут воно стосується християнського служіння. Це особливе служіння, пов’язане з турботою про духовні потреби інших.

Свого народу. Букв. «свого тіла». Тут Павло має на увазі своїх співвітчизників, ізраїльтян. (Пор. Бт 37:27.)

Корінь... гілки. Тут Павло порівнює сповнення Божого наміру, що стосується угоди з Авраамом, до оливкового дерева. Єгова, корінь дерева, дає життя духовному Ізраїлю (Іс 10:20). Ісус, стовбур дерева, є головною частиною Авраамового потомства (Гл 3:16). Павло говорить, що гілки в сукупності — це «повна кількість» тих, хто належить до другорядної частини Авраамового потомства (Рм 11:25; Гл 3:29).

Корінь... гілки. Тут Павло порівнює сповнення Божого наміру, що стосується угоди з Авраамом, до оливкового дерева. Єгова, корінь дерева, дає життя духовному Ізраїлю (Іс 10:20). Ісус, стовбур дерева, є головною частиною Авраамового потомства (Гл 3:16). Павло говорить, що гілки в сукупності — це «повна кількість» тих, хто належить до другорядної частини Авраамового потомства (Рм 11:25; Гл 3:29).

Усупереч природі прищепили до оливки садової. Переважно садівники прищеплювали гілки садових оливок до диких. Завдяки цьому дикі оливки давали ліпші плоди, ніж дерева, з яких ті гілки були взяті. Зазвичай ніхто не робив навпаки — не прищеплював диких гілок до садового дерева, бо вважалося, що це не принесе добрих результатів. Однак в деяких ситуаціях садівники в I столітті прищеплювали гілку дикої оливки до садової. (Див. медіагалерею, «Прищеплювання оливки».) Згадуючи таку незвичну процедуру, що була усупереч природі, Павло робить свій приклад ще яскравішим. Він використовує приклад про садову оливку, щоб показати, як сповнився Божий намір щодо угоди з Авраамом. Павло порівнює тих, хто був частиною потомства Авраама, з гілками цієї символічної оливки (Рм 11:21). Християни з язичників порівнюються до гілок дикої оливки, оскільки раніше вони були відчужені від Божого народу — ізраїльтян, тобто кровних нащадків Авраама і спадкоємців угоди з Авраамом (Еф 2:12). А коли деякі юдеї, які порівнюються з рідними гілками оливки, виявили невірство, Бог відкинув їх і відламав (Рм 11:20). Єгова «прищепив» християн з язичників, щоб замінити ці неплідні гілки (Гл 3:28, 29). Так само як прищеплені гілки дикої оливки приживались і пишно розростались на садовій оливці, християни з язичників отримали величезну користь, коли стали живитися «від соковитого [буквально «жиру»] кореня» садової оливки. Цей вчинок Бога був яскравим виявом його незаслуженої доброти до християн з язичників, тож вони не мали жодних підстав хвалитися (Рм 11:17; пор. Мт 3:10; Ів 15:1—10).

Декотрі гілки були відламані. Йдеться про юдеїв за походженням, які відкинули Ісуса і самі були відкинуті.

Ти, дика оливко, була прищеплена. Павло й далі звертається до християн, які не були юдеями (Рм 11:13). Він продовжує розповідати приклад про садову оливку, щоб показати, як сповнився Божий намір стосовно угоди з Авраамом. (Див. коментар до Рм 11:16.) Спочатку угода стосувалася тільки юдеїв. Неюдеї, або язичники, порівнюються до гілок іншого дерева — дикої оливки. Єгова дозволив язичникам стати частиною Авраамового потомства, духовними юдеями; він, так би мовити, прищепив їх до садової оливки. У римському зборі були вірні християни як з юдеїв, так і з язичників, і всі вони мали приносити духовний плід (Рм 2:28, 29).

Прищеплена. Прищеплювання — це процедура, за допомогою якої гілки чи пагони плодоносного дерева приживляють на дерево, що приносить гірший плід. Після того як прищеплені гілки приживуться, вони дають добрі плоди — такі самі, як давало дерево, з якого ці гілки було взято. Павло говорить про прищеплення гілок гіршого дерева до садового дерева, що було «усупереч природі» (очевидно, в I столітті таке прищеплення робили деякі садівники). (Див. коментар до Рм 11:24.) Грецьке слово, яке перекладається як «прищеплювати», вживається тільки в 11-му розділі Римлян.

Усупереч природі прищепили до оливки садової. Переважно садівники прищеплювали гілки садових оливок до диких. Завдяки цьому дикі оливки давали ліпші плоди, ніж дерева, з яких ті гілки були взяті. Зазвичай ніхто не робив навпаки — не прищеплював диких гілок до садового дерева, бо вважалося, що це не принесе добрих результатів. Однак в деяких ситуаціях садівники в I столітті прищеплювали гілку дикої оливки до садової. (Див. медіагалерею, «Прищеплювання оливки».) Згадуючи таку незвичну процедуру, що була усупереч природі, Павло робить свій приклад ще яскравішим. Він використовує приклад про садову оливку, щоб показати, як сповнився Божий намір щодо угоди з Авраамом. Павло порівнює тих, хто був частиною потомства Авраама, з гілками цієї символічної оливки (Рм 11:21). Християни з язичників порівнюються до гілок дикої оливки, оскільки раніше вони були відчужені від Божого народу — ізраїльтян, тобто кровних нащадків Авраама і спадкоємців угоди з Авраамом (Еф 2:12). А коли деякі юдеї, які порівнюються з рідними гілками оливки, виявили невірство, Бог відкинув їх і відламав (Рм 11:20). Єгова «прищепив» християн з язичників, щоб замінити ці неплідні гілки (Гл 3:28, 29). Так само як прищеплені гілки дикої оливки приживались і пишно розростались на садовій оливці, християни з язичників отримали величезну користь, коли стали живитися «від соковитого [буквально «жиру»] кореня» садової оливки. Цей вчинок Бога був яскравим виявом його незаслуженої доброти до християн з язичників, тож вони не мали жодних підстав хвалитися (Рм 11:17; пор. Мт 3:10; Ів 15:1—10).

Оливки садової. Вжите тут грецьке слово калліе́лайос складається з двох частин: одна перекладається як «оливка», а інша — це префікс, який походить від слова кало́с. Слово кало́с означає «добрий; хороший; чудовий», тобто такий, що відповідає своїй меті,— як доглянуте оливкове дерево, що приносить добрий плід. Тут садова оливка протиставляється дикій оливці (аґріе́лайос; буквально «польова оливка»), яку не доглядають.

І таким чином врятується весь Ізраїль. Тобто весь духовний Ізраїль, «Ізраїль Божий» (Гл 6:16; Рм 2:29). Згідно з наміром Бога, 144 000 духовних ізраїльтян мають бути врятовані і правити з його Сином у небі. Коли Павло говорить, що Божий намір сповниться «таким чином», то має на увазі символічне прищеплення гілок «дикої оливки», в результаті чого на «оливці садовій» росте багато плодоносних гілок (Рм 11:17—25; Об 7:4; 14:1, 3). Це означає, що християнам з язичників дозволяється стати частиною духовного Ізраїля. Дехто вважає, що грецький вислів на початку вірша слід перекладати як «і тоді» або «і зрештою», але багато словників і перекладів Біблії свідчать на користь варіанта «і таким чином».

Визволитель. Або «спаситель». Тут Павло цитує Іс 59:20 з перекладу Септуагінта і застосовує це пророцтво до християн, які є членами «Ізраїля Божого» (Гл 6:16). Він показує, що пророцтво остаточно виконається, коли набереться повна кількість тих, хто належить до духовного Ізраїля.

Єгови. Це цитата з Іс 40:13, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). Грецькі вислови, перекладені як «пізнав розум» і «може дати йому пораду», взяті з Іс 40:13 в перекладі Септуагінта.

Амінь. Або «нехай буде так». Грецьке слово аме́н є транслітерацією єврейського слова, що походить від кореня ама́н (означає «бути вірним; гідним довір’я»). (Див. глосарій.) «Амінь» говорили на знак згоди з клятвою, молитвою або якимось твердженням. Письменники Грецьких Писань часто використовували це слово після слів хвали Богові, як робить Павло у цьому вірші (Рм 16:27; Еф 3:21; 1Пт 4:11). А в деяких випадках словом «амінь» висловлювалось бажання, щоб Бог виявив ласку читачам листа (Рм 15:33; Єв 13:20, 21). Також це слово показувало, що письменник цілком погоджується з написаним (Об 1:7; 22:20).

Амінь. Див. коментар до Рм 1:25.

Медіафайли

Прищеплювання оливки
Прищеплювання оливки

Прищеплювання було поширеним у біблійні часи. Пагони плодоносного дерева зазвичай приживляли на дерево, що приносило гірший плід, щоб воно почало давати кращий врожай. Апостол Павло згадав прищеплювання у своєму прикладі про оливку (Рм 11:17—24). Він порівняв помазаних духом християн з язичників до гілок дикої оливки, прищеплених до «оливки садової» (Рм 11:24). Про прищеплювання дикої оливки на садову писав у I столітті н. е. Луцій Юній Модерат Колумелла, римський воїн, садовод і автор праць про сільське господарство. Згадавши про здорові дерева, які не приносять плодів, він радив ось що: «Було б добре просвердлити їх галльським буравом і щільно вставити в отвір молодий пагін дикої оливки. Так дерево, яке немовби запліднене плодючим паростком, стає родючішим». Своїм яскравим прикладом Павло нагадав, що помазані духом християни — і юдеї, і язичники — мають жити в єдності (Рм 2:28, 29; 11:17, 18). На малюнку зображено різні методи прищеплювання, які могли використовуватись у I столітті н. е.

1. На гілці збоку просвердлюють дірку і туди вставляють пагін з іншого дерева.

2. На зрізі гı́лки роблять надрізи, в які спочатку вставляють пагони, а тоді туго їх обв’язують.

3. З гілки вирізають шматок кори і на її місце прив’язують пагін зі шматком кори, зрізаний з іншого дерева.

Прищеплювання пагона дикої оливки до садової
Прищеплювання пагона дикої оливки до садової

На малюнку зображено садівника, який прищеплює пагін дикої оливки до садової. Павло порівнює юдеїв до гілок садової оливки, а язичників — до гілок дикої оливки. Багато юдеїв за походженням не повірили в Ісуса, тож Бог «прищепив» язичників, які увійшли до духовного Ізраїля замість цих юдеїв (Рм 11:13, 17). Павло нагадує збору в Римі, що як юдеї, так і язичники повинні зміцнювати віру в Христа і цінувати Божу доброту (Рм 10:4; 11:22). За допомогою прикладу про оливку він підкреслює одну з головних думок свого листа до римлян: Бог безсторонній і дає можливість спастися «кожному, хто вірить» — і юдею, і язичнику. Тому, незважаючи на різне походження, християнам слід зберігати єдність (Рм 1:16, 17; 2:11; 10:12).