Книга Ісаї 6:1—13
6 У рік смерті царя Уззı́ї+ я побачив Єгову. Він сидів на величному і високому престолі,+ а подı́л його шат наповнював храм.
2 Над ним стояли серафими; кожен з них мав по шість крил: двома кожен* затуляв собі обличчя і двома закривав ноги, а ще двома літав.
3 І вигукували вони один до одного:
«Святий, святий, святий Єгова, Бог військ!+
Уся земля наповнена його славою!»
4 Від їхніх вигуків* затряслися одвірки, і дім наповнився димом.+
5 Тоді я сказав: «Горе мені!
Тепер я точно помру*!
Бо я людина з нечистими устамиі живу серед людей з нечистими устами,+а очі мої бачили Царя, самого Єгову, Бога військ!»
6 І підлетів до мене один із серафимів. Він тримав кліщами розжарену вуглину,+ яку взяв із жертовника.+
7 І він доторкнувся нею до моїх уст, сказавши:
«Ця вуглина торкнулась твоїх губ,тепер на тобі вже немає провиниі гріх твій прощено».
8 Тоді я почув голос Єгови: «Кого мені послати і хто піде для нас?»+ А я відповів: «Ось я! Пошли мене!»+
9 Тож він звелів: «Піди і скажи цьому народу:
“Ви будете постійно чути,але не зрозумієте,будете постійно бачити,але так нічого і не навчитеся”.+
10 Зроби серце тих людей огрубілим,+зроби, щоб вухами вони чули, але не відгукувалися,+позатуляй їм очі,щоб вони нічого не бачилиі нічого не чули,щоб серцем не розуміли,щоб не навернулись і не були зцілені».+
11 На це я сказав: «Доки так буде, Єгово?» Він же відповів:
«Доки міста не обернуться в руїни і не обезлюдніють,доки доми не опустіютьі земля не перетвориться на пустку,+
12 доки я, Єгова, не прожену людей+і доки в цій землі не настане цілковите запустіння.
13 Але там усе ще залишиться десята частина, яка знову буде спалена, наче велике дерево і наче дуб. Коли їх зрубують, залишається пень. Тож її пень — святе насіння*».
Примітки
^ Букв. «він».
^ Букв. «голосу того, хто кликав».
^ Букв. «мене змусили замовкнути».
^ Або «потомство».