Дух водив. Тут грецьке слово пне́ума стосується Божого духу, який може діяти як рушійна сила, спонукуючи особу робити щось згідно з волею Бога (Мр 1:12; див. глосарій, «Дух»).

Диявол. Див. коментар до Мт 4:1.

Не хлібом самим повинна жити людина. Наводячи Ісусову цитату з Єврейських Писань, з Пв 8:3, Лука подає коротший уривок, ніж Матвій. Деякі переклади і стародавні грецькі рукописи використовують повну цитату і додають в Луки вислів «а кожним словом, що виходить з уст Божих». Таким чином слова в розповіді Луки повторюють слова з паралельної розповіді в Мт 4:4. Однак давніші рукописи свідчать на користь коротшого варіанта в оповіді Луки. Вартим уваги є те, що ряд перекладів Грецьких Писань єврейською мовою (в додатку В вони позначені як J^{7, 8, 10, 14, 15, 17}), в яких вжито довший варіант, містять у цьому вірші тетраграму. В них говориться: «А всім, що виходить з уст Єгови».

Потім Диявол вивів його на гору. У паралельній оповіді в Мт 4:8 говориться, що Диявол взяв Ісуса на «дуже високу гору». Лука і Матвій наводять спокуси в різному порядку, але в цьому випадку правильною є, очевидно, послідовність подій в оповіді Матвія (Мт 4:1—11). Логічно припустити, що спочатку Сатана вдався до прихованих спокус, використовуючи вислів «якщо ти Божий син», а вкінці використав спокусу з відвертою пропозицією порушити першу з Десяти заповідей (Вх 20:2, 3). Також логічно, що Ісус сказав: «Відійди, Сатано!» — після останньої з трьох спокус (Мт 4:10). Крім того, вчені зазначають, що грецьке слово, вжите в Мт 4:5 перед описом другої спокуси (перекладене як «потім»), означає «після цього». Це слово точніше передає думку про хронологічний порядок, аніж грецьке слово в Лк 4:5, яке, хоча теж перекладено як «потім», буквально означає «і» (звичайно, цей аргумент не є вирішальним). Хоч Лука викладав події «по порядку», він не завжди дотримувався точного хронологічного викладу подій. (Див. коментар до Лк 1:3.)

Показав йому. Див. коментар до Мт 4:8.

Царства. Див. коментар до Мт 4:8.

Поклонишся. Див. коментар до Мт 4:9.

Єгові. Це цитата з Пв 6:13, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.)

На мурі храму. Див. коментар до Мт 4:5.

Єгову. Це цитата з Пв 6:16, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.)

Синагогах. Див. глосарій, «Синагога».

За своїм звичаєм ввійшов у суботу. Ніщо не вказує на те, що до вавилонського вигнання юдеї збирались у синагогах для відзначення суботи. Такий звичай, очевидно, з’явився за часу Ездри та Неемії. Оскільки цей звичай сприяв духовному зміцненню, не дивно, що Ісус його дотримувався. Протягом усього земного життя Ісуса його сім’я регулярно відвідувала синагогу в Назареті. Подібний звичай збиратися разом для поклоніння пізніше було запроваджено в християнському зборі.

Підвівся, щоб читати. На думку вчених, це найдавніший відомий на сьогодні опис служби в синагозі. За єврейською традицією, служба зазвичай починалася з того, що члени синагоги, ввійшовши в будівлю, зверталися до Бога з особистими молитвами, а після того проказувалися слова з Чс 15:37—41; Пв 6:4—9; 11:13—21. Далі були публічні молитви, а тоді за розкладом читали вголос уривок з П’ятикнижжя. В Дії 15:21 сказано, що у I столітті таке читання відбувалося щосуботи. Наступна частина служби (про неї, мабуть, ідеться в цьому вірші) — читання уривків із пророчих книг і пояснення їхньої практичної цінності. Той, хто читав, зазвичай робив це стоячи і, можливо, міг вибрати, який саме уривок прочитати. (Див. коментар до Дії 13:15.)

Сувій з писаннями пророка Ісаї. Сувій з книгою Ісаї, знайдений біля Мертвого моря, складається з 17 з’єднаних між собою аркушів пергаменту, загальна довжина яких становить 7,3 метра. Текст розміщено у 54 колонках. Сувій у синагозі Назарета міг мати таку ж довжину. В I столітті текст не був розділений на розділи і вірші, тож Ісусу потрібно було знати, де міститься уривок, який він хотів прочитати. Те, що він знайшов місце, де були записані пророчі слова, показує, наскільки добре він знав Боже Слово.

Єгови. Це цитата з Іс 61:1, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.)

Він помазав. Тут Лука цитує пророцтво Ісаї з Септуагінти, де вживається вислів «він помазав». Однак Ісус, правдоподібно, читав це пророцтво Ісаї (61:1, 2) з єврейського тексту, де поряд з дієсловом стоїть Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). Ряд перекладів Грецьких Писань єврейською мовою (в додатку В вони позначені як J^{7, 8, 10, 14, 15}) містять у цьому вірші Боже ім’я. Вони вживають вислів «Єгова помазав».

Сповіщати полоненим, що вони отримають свободу. Ісус цитує пророцтво Ісаї, яке, на думку деяких юдеїв, мало сповнитись буквально (Іс 61:1). Проте Ісусове служіння полягало в тому, щоб звільнити людей з духовного полону. Тож звільнення, яке проголошував Ісус, було не буквальним, а духовним. Це пророцтво та Ісусове пояснення про те, що воно стосується його служіння, мабуть, нагадало про Ювілей, який святкували кожного 50-го року. У ювілейний рік для всіх мешканців краю проголошувалося звільнення (Лв 25:8—12).

Рік прихильності Єгови. Або «сприятливий рік Єгови». Тут Ісус цитує Іс 61:1, 2. У Септуагінті єврейський вислів «рік прихильності [або «ласки», прим.]» перекладено як «сприятливий рік», і саме цей грецький вислів у тексті оригіналу використовує Лука. Застосувавши до себе ці слова з Ісаї, Ісус показав, що початок його служіння вказував на початок «року», який Єгова вважав «сприятливим» для того, щоб виявити людям свою прихильність. Ісус читає слова з Ісаї не повністю. Очевидно, він не читає про «день помсти», аби зосередитись на довшому «році прихильності», впродовж якого Бог виявлятиме ласку тим, хто шукатиме в нього спасіння (Лк 19:9, 10; Ів 12:47).

Єгови. Це цитата з Іс 61:2, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.)

Й сів. Цим Ісус показав, що зараз почне говорити. За звичаєм той, хто читав перед збором у синагозі, не повертався на своє місце, а після читання сідав і починав навчати. Завдяки цьому «усі... присутні в синагозі» могли його бачити. (Пор. коментар до Мт 5:1.)

Приказку. Або «прислів’я; притчу; приклад». Грецьке слово параболе́, яке буквально означає «те, що розміщується поруч (разом)», може вказувати на притчу, прислів’я чи приклад. (Див. коментар до Мт 13:3.)

Рідному краї. Букв. «своїй батьківщині», тобто Назареті, рідному місті Ісуса. В цьому контексті грецьке слово патрı́с, перекладене як «рідний край», мабуть, стосується невеликої території — міста, звідки походив Ісус та його батьки. Однак це слово може також вказувати на більшу географічну місцевість, як-от чийсь рідний край чи країну. В такому значенні воно вживається в Ів 4:43, 44, де, очевидно, стосується всієї Галілеї.

Три роки й шість місяців. Як можна побачити з 1Цр 18:1, про кінець посухи Ілля повідомив «третього року». Дехто заявляє, що Ісусові слова суперечать розповіді з 1 Царів. Однак у Єврейських Писаннях не говориться, що посуха тривала менше ніж три роки. Під висловом «третього року», очевидно, мається на увазі третій рік після того, як Ілля вперше повідомив Ахаву про посуху (1Цр 17:1). Мабуть, це сталося в посушливий період, який зазвичай тривав до шести місяців, але цього разу, імовірно, тривав довше. Крім того, посуха закінчилася не відразу після того, як Ілля знову зустрівся з Ахавом «третього року», а після подій, що відбулися на горі Кармель (1Цр 18:18—45). Отже, слова Ісуса, а також слова, які записав його єдиноутробний брат Яків (Як 5:17), добре узгоджуються з тим, що сказано про час посухи у 1Цр 18:1.

Сарепту. Це фінікійське місто лежало на березі Середземного моря, між Сидоном і Тиром, тобто не на ізраїльській території. Сарепта — назва грецького походження. Це місто також згадується в 1Цр 17:9, 10 та Ов 20. Його єврейська назва Царфат відображена в назві поселення Сарафанд, що в сучасному Лівані. Сарафанд лежить приблизно за 13 км на південний захід від Сидона, а давнє місто, ймовірно, лежало ближче до Середземного моря. (Див. додаток Б10.)

Очищений. Або «зцілений». Йдеться про випадок, коли Нааман був зцілений від прокази (2Цр 5:3—10, 14). За Мойсеєвим законом хворий на проказу ставав церемоніально нечистим (Лв 13:1—59). Тож грецьке слово часто вживалося стосовно зцілення прокажених (Мт 8:3; 10:8; Мр 1:40, 41).

Хотіли скинути його вниз. Згідно з юдейською традицією, яка пізніше була записана в Талмуді, засудженого на смерть іноді скидали з виступу гори чи обриву, а тоді каменували, щоб у нього не було шансу вижити. Невідомо, чи саме так планували діяти люди в Назареті, однак вони, безперечно, хотіли вбити Ісуса.

Капернаума. Походить від єврейської назви і означає «село Наума» або «село розради» (На 1:1, прим.). Це місто часто згадується у зв’язку зі служінням Ісуса і в Мт 9:1 назване його містом. Воно лежало на північно-західному узбережжі Галілейського моря. Капернаум був розташований на понад 200 м нижче від рівня моря, а Назарет — на близько 360 м вище від рівня моря, тому в грецькому тексті сказано, що Ісус «спустився» до Капернаума.

Мав демона — нечистого духа. Або «мав нечистого демонського духа». (Див. глосарій, «Дух».)

Чого ти від нас хочеш..? Див. коментар до Мт 8:29.

Симонова теща. Тобто теща Петра, якого ще називали Кифою (Ів 1:42). Це твердження узгоджується зі словами Павла у 1Кр 9:5, де Кифа згадується як одружений чоловік. Очевидно, теща Петра жила в домі, який належав йому та його брату Андрію (Мр 1:29—31; див. коментар до Мт 10:2, де згадуються різні імена цього апостола).

Мучилася через сильну гарячку. Матвій і Марко розповідають, що Петрова теща лежала «хвора в гарячці» (Мт 8:14; Мр 1:30). І тільки Лука — очевидно, тому, що був лікарем,— звертає увагу на її важкий стан і каже, що вона страждала від «сильної гарячки». (Див. «Вступ до Луки».)

Звіщати добру новину. Вжите тут грецьке дієслово еуанґелı́зомай («звіщати добру новину») трапляється в Грецьких Писаннях 54 рази. Його часто вживає у своїх книгах Лука (Лк 1:19; 2:10; 3:18; 4:18; 8:1; 9:6; 20:1; Дії 5:42; 8:4; 10:36; 11:20; 13:32; 14:15, 21; 15:35; 16:10; 17:18). Слова керı́ссо («проповідувати; проголошувати») (Мт 3:1; 4:17; 24:14; Лк 4:18, 19; 8:1, 39; 9:2; 24:47; Дії 8:5; 28:31; Об 5:2) та еуанґелı́зомай («звіщати добру новину») мають різні значення. Перше слово підкреслює спосіб проголошення, тобто вказує на прилюдне офіційне проголошення, а друге підкреслює його зміст, тобто стосується проголошення «доброї новини». Спільнокореневий іменник еуанґе́ліон («добра новина») трапляється в Грецьких Писаннях 76 разів. (Див. коментарі до Мт 4:23; 24:14 і глосарій, «Добра новина».)

Боже Царство. У Грецьких Писаннях добра новина тісно пов’язана з Божим Царством — основною темою Ісусового проповідування і навчання. Вислів «Боже Царство» вживається 32 рази у Євангелії від Луки, 14 разів у Євангелії від Марка і 4 рази у Євангелії від Матвія. Але Матвій приблизно 30 разів також вживає подібний вислів — «небесне Царство». (Див. коментарі до Мт 3:2; 24:14; Мр 1:15.)