Євангеліє від Луки 4:1—44

4  Сповнений святого духу, Ісус покинув околиці Йордану. Дух водив його пустелею+  40 днів, і там його спокушав Диявол.+ Увесь той час Ісус нічого не їв, тож, коли дні ті закінчилися, він зголоднів.  Тоді Диявол промовив до нього: «Якщо ти Божий син, то накажи цьому каменю стати хлібом».  Але Ісус відповів: «Написано: “Не хлібом самим повинна жити людина”».+  Потім Диявол вивів його на гору і за одну мить показав йому всі царства населеної землі+  та й сказав: «Я дам тобі владу над усіма ними і їхню славу, бо ця влада передана мені,+ і я даю її, кому хочу.+  Тож, якщо ти поклонишся мені, уся вона буде твоя».  На це Ісус відповів: «Написано: “Поклоняйся лише Єгові, Богу твоєму, і тільки йому служи*”».+  Тоді Диявол привів Ісуса в Єрусалим, поставив його на мурі храму і сказав: «Якщо ти Божий син, кинься додолу,+ 10  адже написано: “Він накаже своїм ангелам охороняти тебе” 11  і “вони понесуть тебе на руках, щоб не вдарився ти ногою об камінь”».+ 12  Та Ісус відповів: «Сказано: “Не випробовуй Єгову, Бога твого”».+ 13  Тож Диявол перестав спокушати Ісуса, відійшов від нього і став чекати іншої зручної нагоди.+ 14  Ісус же під дією духу* повернувся в Галілею,+ і по всіх околицях розійшлась про нього добра слава. 15  Там він почав навчати в синагогах і мав пошану серед усіх людей. 16  Пізніше він прийшов до Назарета+ — міста, де виростав,— і за своїм звичаєм ввійшов у суботу до синагоги.+ Коли ж він підвівся, щоб читати, 17  йому подали сувій з писаннями пророка Ісаї. Він розгорнув його і знайшов місце, де було написано: 18  «Дух Єгови на мені, бо він помазав мене, щоб звіщати добру новину бідним. Він послав мене сповіщати полоненим, що вони отримають свободу, а сліпим, що вони отримають прозріння, відпустити пригнічених на волю+ 19  і проповідувати про рік прихильності Єгови».+ 20  Після цього Ісус згорнув сувій, віддав його служителю й сів. Усі ж присутні в синагозі пильно дивились на нього. 21  А Ісус промовив: «Сьогодні виконалися слова Писання, які ви щойно почули*».+ 22  Тоді всі почали схвально говорити про нього й дивуватись приємним словам, що виходили з його уст,+ і запитували: «Хіба це не Йосипів син?»+ 23  На це він відповів: «Ви, безперечно, згадаєте мені приказку: “Лікарю, вилікуй самого себе” — і скажете: “Ми чули, що ти робив у Капернау́мі, тож зроби те саме й тут, у рідному краї”,+ 24  і продовжив: — Правду кажу вам: жодного пророка не приймають у його рідному краї.+ 25  Правду кажу вам: багато вдів жило в Ізра́їлі за днів Іллі, коли три роки й шість місяців небо було закрите і всю ту землю охопив сильний голод.+ 26  Але до жодної з них Ілля не був посланий, лише до вдови у Саре́пту, в сидо́нський край.+ 27  Також за часу пророка Єлисея в Ізра́їлі було багато прокажених, однак ніхто з них не був очищений, крім сирійця Наама́на».+ 28  Тоді всі, хто був у синагозі й чув це, розгнівалися.+ 29  І вони, вставши, поспішно вивели Ісуса за місто, до виступу гори*, на якій воно стояло, і хотіли скинути його вниз. 30  Але він, пройшовши крізь натовп, пішов далі.+ 31  Звідти Ісус вирушив до галілейського міста Капернау́ма й навчав там у суботу.+ 32  І люди були вражені тим, як він навчав,+ бо він говорив як той, хто має владу. 33  А в синагозі був чоловік, який мав демона — нечистого духа. І він голосно закричав:+ 34  «Чого ти від нас хочеш, Ісусе назаря́нине?+ Ти що, прийшов нас погубити? Я дуже добре знаю, хто ти, ти Божий Святий».+ 35  Але Ісус докорив духу: «Замовкни і вийди з нього!» Тож демон повалив того чоловіка у них на очах і вийшов з нього, не завдавши йому жодної шкоди. 36  Це дуже здивувало всіх людей, і вони почали казати одне одному: «Послухайте, як він говорить! Він має владу й силу наказувати нечистим духам, і вони виходять!» 37  Отож чутка про нього ширилася по всіх околицях.+ 38  А Ісус, вийшовши із синагоги, прибув у дім Си́мона. Си́монова теща мучилася через сильну гарячку, тому Ісуса попросили допомогти їй.+ 39  Тоді Ісус став над жінкою, зупинив* гарячку, і гарячка спала. У ту ж мить жінка встала й почала їм прислуговувати. 40  І, коли сонце вже заходило, всі, хто мав хворих на різні недуги, стали приводити їх до Ісуса. Він же клав руки на кожного з них і зціляв.+ 41  Також з багатьох виходили демони й кричали: «Ти Божий Син!»+ Та він дорікав їм і не дозволяв говорити,+ бо вони знали, що він Христос.+ 42  А на світанку Ісус вийшов та попрямував до віддаленого місця.+ Проте натовпи людей почали розшукувати* Ісуса і, знайшовши, намагалися затримати його, щоб він не пішов від них. 43  Але він сказав: «Ще й іншим містам я повинен звіщати добру новину про Боже Царство, бо для того мене послано».+ 44  Тож він пішов і далі проповідував по синагогах Юдеї.

Примітки

Або «виконуй священне служіння».
Або «сповнений силою духу».
Букв. «це писання у ваших вухах».
Або «пагорба».
Букв. «докорив».
Або «переслідувати».

Коментарі

Дух водив. Тут грецьке слово пне́ума стосується Божого духу, який може діяти як рушійна сила, спонукуючи особу робити щось згідно з волею Бога (Мр 1:12; див. глосарій, «Дух»).

Диявол. Від грецького слова діа́болос, що означає «наклепник» (Ів 6:70; 2Тм 3:3). Споріднене дієслово діаба́лло, яке означає «звинувачувати; дорікати», трапляється в Лк 16:1, де сказано, що на одного управителя «донесли», звинувативши його у розтраті майна.

Диявол. Див. коментар до Мт 4:1.

Не хлібом самим повинна жити людина. Наводячи Ісусову цитату з Єврейських Писань, з Пв 8:3, Лука подає коротший уривок, ніж Матвій. Деякі переклади і стародавні грецькі рукописи використовують повну цитату і додають в Луки вислів «а кожним словом, що виходить з уст Божих». Таким чином слова в розповіді Луки повторюють слова з паралельної розповіді в Мт 4:4. Однак давніші рукописи свідчать на користь коротшого варіанта в оповіді Луки. Вартим уваги є те, що ряд перекладів Грецьких Писань єврейською мовою (в додатку В вони позначені як J7, 8, 10, 14, 15, 17), в яких вжито довший варіант, містять у цьому вірші тетраграму. В них говориться: «А всім, що виходить з уст Єгови».

По порядку. Або «в логічній послідовності». Грецьке слово катексе́с, передане як «по порядку», може стосуватися часової, тематичної або логічної послідовності, але воно не обов’язково вказує на точний хронологічний порядок. Те, що Лука не завжди описував події у хронологічному порядку, видно з Лк 3:18—21. Отже, щоб визначити хронологічний порядок подій з життя і служіння Ісуса, треба дослідити всі чотири Євангелія. Загалом Лука подає події у хронологічному порядку, але, очевидно, з огляду на певні фактори іноді порушує послідовність викладу подій і тем.

Показав. Правитель демонів, очевидно, показав Ісусу видіння, яке виглядало дуже реалістично.

Царства. В широкому розумінні це слово вказує на будь-які людські уряди.

Потім Диявол вивів його на гору. У паралельній оповіді в Мт 4:8 говориться, що Диявол взяв Ісуса на «дуже високу гору». Лука і Матвій наводять спокуси в різному порядку, але в цьому випадку правильною є, очевидно, послідовність подій в оповіді Матвія (Мт 4:1—11). Логічно припустити, що спочатку Сатана вдався до прихованих спокус, використовуючи вислів «якщо ти Божий син», а вкінці використав спокусу з відвертою пропозицією порушити першу з Десяти заповідей (Вх 20:2, 3). Також логічно, що Ісус сказав: «Відійди, Сатано!» — після останньої з трьох спокус (Мт 4:10). Крім того, вчені зазначають, що грецьке слово, вжите в Мт 4:5 перед описом другої спокуси (перекладене як «потім»), означає «після цього». Це слово точніше передає думку про хронологічний порядок, аніж грецьке слово в Лк 4:5, яке, хоча теж перекладено як «потім», буквально означає «і» (звичайно, цей аргумент не є вирішальним). Хоч Лука викладав події «по порядку», він не завжди дотримувався точного хронологічного викладу подій. (Див. коментар до Лк 1:3.)

Показав йому. Див. коментар до Мт 4:8.

Царства. Див. коментар до Мт 4:8.

Поклонишся. Грецьке дієслово, яке означає «поклонятися», в цьому вірші вжито в формі аориста, що вказує на одноразову, миттєву дію. Це свідчить про те, що Диявол не просив Ісуса поклонятись йому постійно; він хотів, щоб Ісус поклонився йому один раз.

Поклонишся. Див. коментар до Мт 4:9.

Єгові. Це цитата з Пв 6:13, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.)

На мурі храму. Або «на парапеті храму; на найвищій точці храму». Букв. «на крилі храму». Грецьке слово, перекладене як «храм», може означати саму будівлю храму або цілий храмовий комплекс. Тож вислів, вжитий в оригіналі, може стосуватися верхньої частини муру, що оточував храм.

На мурі храму. Див. коментар до Мт 4:5.

Єгову. Це цитата з Пв 6:16, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.)

Синагогах. Див. глосарій, «Синагога».

Читання Закону і Пророків. У I столітті н. е. таке читання відбувалося «щосуботи» (Дії 15:21). Під час зібрань у синагозі читали молитву Шма (Шема), яка була свого роду символом віри юдеїв (Пв 6:4—9; 11:13—21). Свою назву вона отримала за першим словом уривка з Писань, з якого була взята: «Слухай [Шема́], Ізраїлю: Єгова, наш Бог,— один Єгова» (Пв 6:4). Найважливішою частиною зібрань було читання Тори, або П’ятикнижжя. У багатьох синагогах Закон прочитували за один рік, а в деяких — за три роки. Також читали і пояснювали уривки пророчих книг. Після читання виділявся час для виголошення проповідей. Саме після такого читання в синагозі Антіохії (в Пісідії) Павла попросили сказати слова заохочення для тих, хто зібрався. (Див. коментар до Лк 4:16.)

За своїм звичаєм ввійшов у суботу. Ніщо не вказує на те, що до вавилонського вигнання євреї збирались у синагогах для відзначення суботи. Такий звичай, очевидно, з’явився за часу Ездри та Неемії. Оскільки цей звичай сприяв духовному зміцненню, не дивно, що Ісус його дотримувався. Протягом усього земного життя Ісуса його сім’я регулярно відвідувала синагогу в Назареті. Подібний звичай збиратися разом для поклоніння пізніше було запроваджено в християнському зборі.

Підвівся, щоб читати. На думку вчених, це найдавніший відомий на сьогодні опис служби в синагозі. За єврейською традицією, служба зазвичай починалася з того, що члени синагоги, ввійшовши в будівлю, зверталися до Бога з особистими молитвами, а після того проказувалися слова з Пв 6:4—9 і 11:13—21. Далі були публічні молитви, а тоді за розкладом читали вголос уривок з П’ятикнижжя. В Дії 15:21 сказано, що у I столітті таке читання відбувалося щосуботи. Наступна частина служби (про неї, мабуть, ідеться в цьому вірші) — читання уривків із пророчих книг і пояснення їхньої практичної цінності. Той, хто читав, зазвичай робив це стоячи і, можливо, міг вибрати, який саме уривок прочитати. (Див. коментар до Дії 13:15.)

Сувій з писаннями пророка Ісаї. Сувій з книгою Ісаї, знайдений біля Мертвого моря, складається з 17 з’єднаних між собою аркушів пергаменту, загальна довжина яких становить 7,3 метра. Текст розміщено у 54 колонках. Сувій у синагозі Назарета міг мати таку ж довжину. В I столітті текст не був розділений на розділи і вірші, тож Ісусу потрібно було знати, де міститься уривок, який він хотів прочитати. Те, що він знайшов місце, де були записані пророчі слова, показує, наскільки добре він знав Боже Слово.

Єгови. Це цитата з Іс 61:1, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.)

Він помазав. Тут Лука цитує пророцтво Ісаї з Септуагінти, де вживається вислів «він помазав». Однак Ісус, правдоподібно, читав це пророцтво Ісаї (61:1, 2) з єврейського тексту, де поряд з дієсловом стоїть Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). Ряд перекладів Грецьких Писань єврейською мовою (в додатку В вони позначені як J7, 8, 10, 14, 15) містять у цьому вірші Боже ім’я. Вони вживають вислів «Єгова помазав».

Сповіщати полоненим, що вони отримають свободу. Ісус цитує пророцтво Ісаї, яке, на думку деяких юдеїв, мало сповнитись буквально (Іс 61:1). Проте Ісусове служіння полягало в тому, щоб звільнити людей з духовного полону. Тож звільнення, яке проголошував Ісус, було не буквальним, а духовним. Це пророцтво та Ісусове пояснення про те, що воно стосується його служіння, мабуть, нагадало про Ювілей, який святкували кожного 50-го року. У ювілейний рік для всіх мешканців краю проголошувалося звільнення (Лв 25:8—12).

Рік прихильності Єгови. Або «сприятливий рік Єгови». Тут Ісус цитує Іс 61:1, 2. У Септуагінті єврейський вислів «рік прихильності [або «ласки», прим.]» перекладено як «сприятливий рік», і саме цей грецький вислів у тексті оригіналу використовує Лука. Застосувавши до себе ці слова з Ісаї, Ісус показав, що початок його служіння вказував на початок «року», який Єгова вважав «сприятливим» для того, щоб виявити людям свою прихильність. Ісус читає слова з Ісаї не повністю. Очевидно, він не читає про «день помсти», аби зосередитись на довшому «році прихильності», впродовж якого Бог виявлятиме ласку тим, хто шукатиме в нього спасіння (Лк 19:9, 10; Ів 12:47).

Єгови. Це цитата з Іс 61:2, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.)

Ісус... сів. Серед юдейських релігійних учителів був поширений звичай навчати сидячи.

Й сів. Цим Ісус показав, що зараз почне говорити. За звичаєм той, хто читав перед збором у синагозі, не повертався на своє місце, а після читання сідав і починав навчати. Завдяки цьому «усі... присутні в синагозі» могли його бачити. (Пор. коментар до Мт 5:1.)

Приклади. Або «притчі». Грецьке слово параболе́, яке буквально означає «те, що розміщується поруч (разом)», може вказувати на притчу, прислів’я чи приклад. Коли Ісус пояснював якусь істину, він часто «розміщував її поруч», або порівнював її, з чимось схожим (Мр 4:30). Його приклади були короткими; зазвичай це були видумані історії, з яких людина могла почерпнути моральну чи духовну істину.

Приказку. Або «прислів’я; притчу; приклад». Грецьке слово параболе́, яке буквально означає «те, що розміщується поруч (разом)», може вказувати на притчу, прислів’я чи приклад. (Див. коментар до Мт 13:3.)

Рідному краї. Букв. «своїй батьківщині», тобто Назареті, рідному місті Ісуса. В цьому контексті грецьке слово патрı́с, перекладене як «рідний край», мабуть, стосується невеликої території — міста, звідки походив Ісус та його батьки. Однак це слово може також вказувати на більшу географічну місцевість, як-от чийсь рідний край чи країну. В такому значенні воно вживається в Ів 4:43, 44, де, очевидно, стосується всієї Галілеї.

Три роки й шість місяців. Як можна побачити з 1Цр 18:1, про кінець посухи Ілля повідомив «третього року». Дехто заявляє, що Ісусові слова суперечать розповіді з 1 Царів. Однак у Єврейських Писаннях не говориться, що посуха тривала менше ніж три роки. Під висловом «третього року», очевидно, мається на увазі третій рік після того, як Ілля вперше повідомив Ахаву про посуху (1Цр 17:1). Мабуть, це сталося в посушливий період, який зазвичай тривав до шести місяців, але цього разу, імовірно, тривав довше. Крім того, посуха закінчилася не відразу після того, як Ілля знову зустрівся з Ахавом «третього року», а після подій, що відбулися на горі Кармель (1Цр 18:18—45). Отже, слова Ісуса, а також слова, які записав його єдиноутробний брат Яків (Як 5:17), добре узгоджуються з тим, що сказано про час посухи у 1Цр 18:1.

Сарепту. Це фінікійське місто лежало на березі Середземного моря, між Сидоном і Тиром, тобто не на ізраїльській території. Сарепта — назва грецького походження. Це місто також згадується в 1Цр 17:9, 10 та Ов 20. Його єврейська назва Царфат відображена в назві поселення Сарафанд, що в сучасному Лівані. Сарафанд лежить приблизно за 13 км на південний захід від Сидона, а давнє місто, ймовірно, лежало ближче до Середземного моря. (Див. додаток Б10.)

Очищений. Або «зцілений». Йдеться про випадок, коли Нааман був зцілений від прокази (2Цр 5:3—10, 14). За Мойсеєвим законом хворий на проказу ставав церемоніально нечистим (Лв 13:1—59). Тож грецьке слово часто вживалося стосовно зцілення прокажених (Мт 8:3; 10:8; Мр 1:40, 41).

Хотіли скинути його вниз. Згідно з юдейською традицією, яка пізніше була записана в Талмуді, засудженого на смерть іноді скидали з виступу гори чи обриву, а тоді каменували, щоб у нього не було шансу вижити. Невідомо, чи саме так планували діяти люди в Назареті, однак вони, безперечно, хотіли вбити Ісуса.

Капернаума. Походить від єврейської назви і означає «село Наума» або «село розради» (На 1:1, прим.). Це місто часто згадується у зв’язку зі служінням Ісуса і в Мт 9:1 назване його містом. Воно лежало на північно-західному узбережжі Галілейського моря. Капернаум був розташований на понад 200 м нижче від рівня моря, а Назарет — на близько 360 м вище від рівня моря, тому в грецькому тексті сказано, що Ісус «спустився» до Капернаума.

Мав демона — нечистого духа. Або «мав нечистого демонського духа». (Див. глосарій, «Дух».)

Чого ти від нас хочеш..? Або «Що спільного між нами і тобою?» Риторичне запитання, яке буквально перекладається так: «Що нам і тобі?» Це семітська ідіома, яка неодноразово вживається в Єврейських Писаннях (ІсН 22:24; Сд 11:12; 2См 16:10; 19:22; 1Цр 17:18; 2Цр 3:13; 2Хр 35:21; Ос 14:8), а її грецький відповідник — у Грецьких Писаннях (Мт 8:29; Мр 1:24; 5:7; Лк 4:34; 8:28; Ів 2:4). Ця фраза може мати різні значення, залежно від контексту. У цьому вірші вона виражає ворожість і роздратування, і дехто перекладає її як «Не турбуй нас!» або «Лиши нас у спокої!» В інших контекстах ця фраза виражає незгоду з тим, про що йшлося раніше, або небажання виконувати якусь дію і не вказує на зневагу, зухвальство чи ворожість. (Див. коментар до Ів 2:4.)

Чого ти від нас хочеш..? Див. коментар до Мт 8:29.

Симон, якого називають Петром. Згідно з Біблією, він мав п’ять імен: 1) грецьке ім’я Симеон, яке подібне до єврейської форми цього імені; 2) грецьке Симон (і Симеон, і Симон походять від єврейського дієслова, що означає «чути; слухати»); 3) Петро (грецьке ім’я, яке означає «камінь; кусок скелі» і яким у Біблії названий тільки він); 4) Кифа, семітський відповідник імені Петро (можливо, споріднене з єврейським словом кефı́м [«скелі»], вжитим у Йв 30:6; Єр 4:29); 5) подвійне ім’я Симон Петро (Дії 15:14; Ів 1:42; Мт 16:16).

Симонова теща. Тобто теща Петра, якого ще називали Кифою (Ів 1:42). Це твердження узгоджується зі словами Павла у 1Кр 9:5, де Кифа згадується як одружений чоловік. Очевидно, теща Петра жила в домі, який належав йому та його брату Андрію (Мр 1:29—31; див. коментар до Мт 10:2, де згадуються різні імена цього апостола).

Мучилася через сильну гарячку. Матвій і Марко розповідають, що Петрова теща лежала «хвора в гарячці» (Мт 8:14; Мр 1:30). І тільки Лука — очевидно, тому, що був лікарем,— звертає увагу на її важкий стан і каже, що вона страждала від «сильної гарячки». (Див. «Вступ до Луки».)

Добру новину. Перший випадок вживання грецького слова еуанґе́ліон, яке в деяких українських перекладах передано як «євангеліє». Споріднене грецьке слово еуанґелісте́с, яке дехто перекладає як «благовісник» або «євангеліст», означає «проповідник доброї новини» (Дії 21:8; Еф 4:11; 2Тм 4:5; також прим.).

Цю добру новину. Грецьке слово еуанґе́ліон походить від слова еу, що означає «добрий», і а́нґелос, що означає «той, хто приносить новину; той, хто проголошує (повідомляє)». (Див. глосарій.) У деяких перекладах Біблії воно передане як «євангеліє». Споріднене грецьке слово еуанґелісте́с, яке дехто перекладає як «благовісник» або «євангеліст», означає «проповідник доброї новини» (Дії 21:8; Еф 4:11; 2Тм 4:5; також прим.).

Царство. Перший випадок вживання грецького слова басіле́йа, яке передає думку про царську владу, а також територію або народи під правлінням царя. У Грецьких Писаннях воно вживається 162 рази, причому 55 разів — у Євангелії від Матвія, де найчастіше стосується Божого небесного уряду. Матвій так часто вживає це слово, що його книгу можна назвати Євангелієм про Царство. (Див. глосарій, «Боже Царство».)

Царство небесне. Грецький відповідник цього вислову приблизно 30 разів вживається в Євангелії від Матвія і не вживається в інших Євангеліях. Марко і Лука використовують схожий вислів, «Боже Царство». З цього видно, що «Боже Царство» встановлене в духовних небесах і править звідти (Мт 21:43; Мр 1:15; Лк 4:43; Дн 2:44; 2Тм 4:18).

Царство. Тобто Боже Царство. У Грецьких Писаннях «добра новина» (див. коментар до вислову цю добру новину в цьому вірші) тісно пов’язана з Божим Царством — основною темою Ісусового проповідування і навчання. (Див. коментарі до Мт 3:2; 4:​23; Лк 4:43.)

Боже Царство. У Євангелії від Марка цей вислів вживається 14 разів. Матвій використовує його лише 4 рази (Мт 12:28; 19:24; 21:31, 43), але він приблизно 30 разів вживає подібний вислів «небесне Царство». (Пор. Мр 10:23 з Мт 19:23, 24.) Царство було основною темою проповідування Ісуса (Лк 4:43). У чотирьох Євангеліях міститься понад 100 згадок про Царство, більшість з яких — це Ісусові слова. (Див. коментарі до Мт 3:2; 4:17; 25:34.)

Звіщати добру новину. Вжите тут грецьке дієслово еуанґелı́зомай («звіщати добру новину») трапляється в Грецьких Писаннях 54 рази. Його часто вживає у своїх книгах Лука (Лк 1:19; 2:10; 3:18; 4:18; 8:1; 9:6; 20:1; Дії 5:42; 8:4; 10:36; 11:20; 13:32; 14:15, 21; 15:35; 16:10; 17:18). Слова керı́ссо («проповідувати; проголошувати») (Мт 3:1; 4:17; 24:14; Лк 4:18, 19; 8:1, 39; 9:2; 24:47; Дії 8:5; 28:31; Об 5:2) та еуанґелı́зомай («звіщати добру новину») мають різні значення. Перше слово підкреслює спосіб проголошення, тобто вказує на прилюдне офіційне проголошення, а друге підкреслює його зміст, тобто стосується проголошення «доброї новини». Споріднений іменник еуанґе́ліон («добра новина») трапляється в Грецьких Писаннях 76 разів. (Див. коментарі до Мт 4:23; 24:14 і глосарій, «Добра новина».)

Боже Царство. У Грецьких Писаннях добра новина тісно пов’язана з Божим Царством — основною темою Ісусового проповідування і навчання. Вислів «Боже Царство» вживається 32 рази у Євангелії від Луки, 14 разів у Євангелії від Марка і 4 рази у Євангелії від Матвія. Але Матвій приблизно 30 разів також вживає подібний вислів — «небесне Царство». (Див. коментарі до Мт 3:2; 24:14; Мр 1:15.)

Медіафайли

Юдейська пустеля на захід від ріки Йордан
Юдейська пустеля на захід від ріки Йордан

Це посушлива місцевість, де почав своє служіння Іван Хреститель і де Диявол спокушував Ісуса.

Пустеля
Пустеля

Словом «пустеля» в Біблії перекладаються єврейське слово мідба́р і грецьке е́ремос. Вони здебільшого описують малозаселену місцевість, де землю не обробляли, часто це були степи, вкриті кущами і травою, навіть пасовища. Цими словами також називали безводну місцевість, яку можна вважати пустелею в прямому значенні. Коли в Євангеліях згадується пустеля, то переважно мається на увазі Юдейська пустеля. В цій пустелі жив і проповідував Іван, а також тут Диявол спокушував Ісуса (Мр 1:12).

Мур храму
Мур храму

Можливо, Сатана в буквальному розумінні поставив Ісуса «на мурі [або «парапеті; найвищій точці»] храму» і сказав йому кинутися додолу. Однак де саме стояв Ісус, точно не відомо. Оскільки вжите тут слово «храм» може стосуватися цілого храмового комплексу, то, можливо, Ісус стояв на південно-східному (1) або якомусь іншому куті муру, що оточував храмовий комплекс. Падіння з будь-якої з цих точок призвело б до загибелі Ісуса, хіба що Єгова врятував би його.

Великий сувій Ісаї
Великий сувій Ісаї

Тут зображено фрагмент одного з сувоїв Мертвого моря — Сувою Ісаї (1QIsa), котрий, як прийнято вважати, датується 125—100 роками до н. е. Його знайшли 1947 року у печері Кумрану біля Мертвого моря. На фотографії зображено уривок з Ісаї 61:1, 2. Саме цей уривок Ісус прочитав у синагозі в Назареті. Окремі аркуші сувою зшиті лляними нитками. Сувій складався з 17 аркушів пергаменту. Висота кожного аркуша становила в середньому 26,4 см, а ширина — від 25,2 до 62,8 см. Загальна довжина сувою в тому вигляді, в якому він зберігся,— 7,3 м. Можливо, Ісус розгорнув подібний сувій і в ньому знайшов уривок з пророчими словами про Месію (Лк 4:17). На фото цього уривка також показано три місця, де вживається тетраграма.

Синагога в Капернаумі
Синагога в Капернаумі

Білі стіни з вапняку, що зображені на цій фотографії,— це руїни синагоги, побудованої в період між кінцем II — початком V століття н. е. Дехто вважає, що нижня частина з чорного базальту залишилася від синагоги I століття. Якщо це дійсно так, то цілком можливо, що в цій синагозі навчав Ісус і саме тут він зцілив чоловіка, опанованого демоном, про що згадується в Мр 1:23—27 і Лк 4:33—36.