Євангеліє від Луки 3:1—38

3  У 15-й рік правління Цезаря Тибе́рія*, коли По́нтій Пилат+ був намісником Юдеї, Ірод+ — обласним правителем Галілеї, його брат Філіпп — обласним правителем Ітуре́ї і Трахоніти́ди, а Ліса́ній — обласним правителем Авілı́ну,  за днів Кайя́фи і старшого священика А́нни,+ було в пустелі+ Боже слово Іванові,+ сину Заха́рія.+  Іван обійшов увесь край вздовж берегів Йордану, проповідуючи хрещення на знак каяття задля прощення гріхів.+  Усе сталось, як і написано в пророка Ісаї: «Ось голос того, хто вигукує в пустелі: “Підготуйте дорогу для Єгови! Вирівняйте для нього шляхи!+  Усяка долина має заповнитись, а всяка гора і пагорб — зрівнятися з землею, дороги звивисті мусять стати прямими, а вибоїсті — гладкими.  І всі люди* побачать спасіння, яке дасть Бог*”».+  Коли до Івана приходили натовпи людей, щоб хреститися, він їм казав: «Роде гадючий, хто сказав вам, що ви зможете втекти від прийдешнього гніву?+  Приносьте плоди, що свідчать про каяття. Не заспокоюйте себе, кажучи: “Наш батько — Авраам”, бо говорю вам, що Бог має силу створити дітей для Авраама навіть із цього каміння.  Ось сокира вже при корінні дерев. Тому кожне дерево, яке не приносить добрих плодів, буде зрубане й кинуте у вогонь».+ 10  І люди питали Івана: «Що ж нам робити?» 11  А він їм казав: «Хто має одяг на заміну*, нехай поділиться з тим, хто не має жодного. І той, хто має їжу, хай зробить так само».+ 12  І навіть збирачі податків прийшли до Івана хреститися+ та запитали його: «Учителю, а нам що робити?» 13  Він же їм відповів: «Не вимагайте* нічого, крім встановленого податку».+ 14  Розпитували його також воїни: «А що робити нам?» І він їм казав: «Нікого не кривдьте* і не звинувачуйте фальшиво,+ а задовольняйтеся тим, що отримуєте для прожитку». 15  У той час народ чекав Христа, тому всі розмірковували у своїх серцях про Івана: «Може, це він Христос?»+ 16  Тож Іван сказав: «Я хрещу вас водою, але йде сильніший від мене, якому я не достойний розв’язати ремінці сандалій.+ Він хреститиме вас святим духом і вогнем.+ 17  В його руці віяльна лопата. Він повністю вичистить свій тік і позбирає пшеницю до комори, а полову спалить у невгасимому вогні». 18  Він давав ще багато інших настанов та продовжував звіщати людям добру новину. 19  А обласний правитель Ірод, якому Іван докоряв за Іродіа́ду, дружину Іродового брата, та за всі його лихі вчинки, 20  до всього цього додав ще й те, що замкнув Івана у в’язниці.+ 21  І, коли хрестились усі люди, охрестився також Ісус.+ Тимчасом як він молився, небо розкрилось+ 22  і на нього зійшов святий дух у тілесному вигляді, немов голуб, а з неба почувся голос: «Ти Син мій улюблений. Я тобою задоволений».+ 23  Коли Ісус+ розпочав свою працю, він мав приблизно 30 років.+ І був він, як вважали, синомЙосипа,+сина Ілı́я, 24  сина Матта́та,сина Ле́вія,сина Мелхı́я,сина Янна́я,сина Йосипа, 25  сина Маттатı́я,сина Амо́са,сина Нау́ма,сина Еслı́я,сина Нагга́я, 26  сина Маа́та,сина Маттатı́я,сина Семеї́на,сина Йоси́ха,сина Йо́ди, 27  сина Йоана́на,сина Ре́си,сина Зорова́веля,+сина Шеалтії́ла,+сина Не́рі, 28  сина Мелхı́я,сина Аддı́я,сина Коса́ма,сина Елмада́ма,сина Е́ра, 29  сина Ісуса,сина Еліезе́ра,сина Йори́ма,сина Матта́та,сина Ле́вія, 30  сина Симео́на,сина Юди,сина Йосипа,сина Йона́ма,сина Еліяки́ма, 31  сина Меле́ї,сина Ме́нни,сина Матта́ти,сина Ната́на,+сина Давида,+ 32  сина Єссе́я,+сина Ове́да,+сина Боа́за,+сина Салмо́на,+сина Нахшо́на,+ 33  сина Аммінада́ва,+сина Арнı́я,сина Хецро́на,+сина Пере́ца,+сина Юди,+ 34  сина Якова,+сина Ісака,+сина Авраама,+сина Тера́ха,+сина Нахо́ра,+ 35  сина Серу́га,+сина Ре́у,+сина Пеле́га,+сина Еве́ра,+сина Шела́ха,+ 36  сина Каїна́на,сина Арпахша́да,+сина Си́ма,+сина Ноя,+сина Ламе́ха,+ 37  сина Метушала́ха,+сина Ено́ха,+сина Яре́да,+сина Магалаї́ла,+сина Каїна́на,+ 38  сина Ено́ша,+сина Си́фа,+сина Адама,+сина Божого.

Примітки

Або «імператора Тиберія».
Або «все тіло; все людство».
Або «побачать, як Бог дасть спасіння; спасіння, яке дає Бог».
Або «два вбрання».
Або «не збирайте».
Або «не оббирайте, вдаючись до насилля; не залякуйте; не знущайтесь».

Коментарі

Розпочав свою працю. Або «розпочав своє служіння; почав навчати». Букв. «почав». Те саме грецьке слово Лука використовує в Дії 1:21, 22 (перекладене висловом «відтоді як») і 10:37, 38 («починаючи з»), коли говорить про початок Ісусового служіння на землі. Це служіння включало проповідування, навчання і працю підготовки учнів.

Пасха. Ісус почав проповідувати після свого хрещення восени 29 року н. е., отже згадка про Пасху на самому початку його служіння, очевидно, стосується Пасхи, яка відзначалася навесні 30 року н. е. (Див. коментар до Лк 3:1 і додаток А7.) Порівняння чотирьох Євангелій показує, що протягом служіння Ісуса на землі Пасха відзначалася чотири рази, а це говорить про те, що його служіння тривало три з половиною роки. В Євангеліях від Матвія, Марка і Луки (ці Євангелія часто називають синоптичними) згадується лише остання Пасха, яку Ісус відзначив перед своєю смертю. В Євангелії від Івана конкретно згадуються три випадки святкування Пасхи (Ів 2:13; 6:4; 11:55), а четвертий, цілком імовірно, мається на увазі в Ів 5:1, де згадується «юдейське свято». Це показує, наскільки важливо порівнювати Євангелія, щоб отримати повнішу картину життя Ісуса. (Див. коментарі до Ів 5:1; 6:4; 11:55.)

Обласний правитель. Букв. «тетрарх» (означає «правитель четвертої частини» провінції). Цей термін вказує на правителя, або князя, який правив невеликою територією за дозволом римської влади. Тетрархія Ірода Антипи складалася з Галілеї і Переї. (Пор. коментар до Мр 6:14.)

Цар Ірод. Тобто Ірод Антипа, син Ірода Великого. (Див. глосарій, «Ірод».) Матвій і Лука вживають офіційний римський титул Антипи — «тетрарх», або «обласний правитель». (Див. коментарі до Мт 14:1; Лк 3:1.) Його тетрархія складалася з Галілеї і Переї. Проте в народі Антипу називали «царем». Це єдиний титул, який вживається щодо нього в Євангелії від Марка (Мр 6:22, 25, 26, 27), і один раз його названо так в Євангелії від Матвія (Мт 14:9).

Кесарії Філіппової. Місто, яке лежало у верхів’ї річки Йордан на висоті 350 м над рівнем моря. Воно розташовувалося приблизно за 40 км на північ від Галілейського моря, біля південно-західного підніжжя гори Хермон. Тетрарх Філіпп, син Ірода Великого, назвав це місто Кесарією на честь римського імператора. Щоб відрізнити це місто від однойменного середземноморського порту, його називали Кесарією Філіпповою. (Див. додаток Б10.)

У 15-й рік правління цезаря Тиберія. Цезар Август помер 17 серпня 14 року н. е. (за григоріанським календарем). 15 вересня Тиберій дозволив римському сенату проголосити його імператором. Якщо рахувати від смерті Августа, то 15-й рік правління цезаря Тиберія тривав з серпня 28 року н. е. до серпня 29 року н. е., а якщо рахувати від офіційного проголошення Тиберія імператором, то з вересня 28 року н. е. до вересня 29 року н. е. Іван, очевидно, почав своє служіння навесні 29 року н. е., а це відповідає 15-му року правління Тиберія. На той час Івану, мабуть, було близько 30 років — саме в такому віці священики-левіти починали своє служіння в храмі (Чс 4:2, 3). Згідно з Лк 3:21—23, коли Ісус охрестився в Івана і «розпочав свою працю», він також «мав приблизно 30 років». Ісус помер навесні, в місяці нісані, тож це означає, що своє служіння, яке тривало три з половиною роки, він розпочав восени, приблизно в місяці етанімі (вересень — жовтень). Іван, очевидно, був на шість місяців старший від Ісуса і розпочав своє служіння на шість місяців раніше від нього (Лк, розд. 1). Саме тому можна зробити висновок, що Іван почав своє служіння навесні 29 року н. е. (Див. коментарі до Лк 3:23; Ів 2:13.)

Ірод. Тобто Ірод Антипа, син Ірода Великого. (Див. глосарій.)

Обласним правителем. Букв. «тетрархом», тобто правителем, або князем, який правив невеликою територією за дозволом римської влади. (Див. коментарі до Мт 14:1; Мр 6:14.)

Його брат Філіпп. Тобто єдинокровний брат Ірода Антипи. Філіпп був сином Ірода Великого від його дружини Клеопатри з Єрусалима. Іноді до імені Філіпп додають титул «тетрарх», щоб відрізнити цього правителя від його єдинокровного брата Філіппа (Ірода Філіппа), про якого згадується в Мт 14:3 і Мр 6:17. (Див. також коментар до Мт 16:13.)

Ітуреї. Невелика область на північний схід від Галілейського моря, кордони якої змінювались і точно не відомі. Вона, очевидно, лежала поблизу гірських хребтів Лівану й Антилівану. (Див. додаток Б10.)

Трахонітиди. Ця назва походить від грецького кореневого слова, що означає «нерівний», і, ймовірно, вказує на нерівний рельєф місцевості. Трахонітида займала частину території, раніше знаної як Башан (Пв 3:3—14), і розташовувалась на схід від Ітуреї. Площа Трахонітиди становила всього приблизно 900 квадратних кілометрів. Північні кордони лежали на відстані близько 40 кілометрів на південний схід від Дамаска.

Лісаній. Згідно з розповіддю Луки, в той час, коли Іван Хреститель розпочав своє служіння, Лісаній був «обласним правителем [буквально «тетрархом»]» римської області Авілін. Напис, знайдений в Авілі (столиці Авіліну), поблизу сирійського Дамаска (див. додаток Б10), підтверджує, що тетрарх, на ім’я Лісаній, правив одночасно з римським імператором Тиберієм. Раніше деякі критики звинувачували Луку в неточності, бо вважали, що він мав на увазі царя поблизької Халкіди, страченого близько 34 року до н. е. — задовго до часу, згаданого в описі. Проте знайдений напис спростував їхні звинувачення.

Авіліну. Римська область, або тетрархія, назва якої походить від назви її столиці Авіли. Ця область лежала біля гір Антилівану, на північ від гори Хермон. (Див. глосарій, «Ліванський гірський хребет».)

Захарій. Грецька форма єврейського імені Захарія, що означає «Єгова пригадав».

В Юдейській пустелі. Здебільшого незаселена, посушлива місцевість на східних схилах Юдейських гір, які приблизно на 1200 м здіймаються над західним берегом річки Йордан і узбережжям Мертвого моря. В цій пустелі, на північ від Мертвого моря, Іван починає своє служіння.

Кайяфи і старшого священика Анни. Вказуючи на початок служіння Івана Хрестителя, Лука говорить про дні, коли юдейським священством керували два впливові чоловіки. Анну призначив первосвящеником римський намісник Сирії Квіріній близько 6—7 року н. е. Служіння Анни тривало приблизно до 15 року н. е. Навіть після того, як римляни позбавили Анну офіційного титулу, він, очевидно, й далі мав великий вплив і владу як колишній первосвященик і авторитетний представник юдейського духівництва. П’ятеро його синів також були первосвящениками. Його зять Кайяфа займав посаду первосвященика приблизно з 18 року н. е. до приблизно 36 року н. е. Хоча у 29 році н. е. первосвящеником був Кайяфа, Анну можна було назвати «старшим священиком» з огляду на його впливове становище (Ів 18:13, 24; Дії 4:6).

Іванові. Лише в оповіді Луки Іван названий сином Захарія. (Див. коментар до Лк 1:5.) І тільки Лука говорить про те, що було Боже слово Іванові. Подібний вислів вживається у Септуагінті стосовно пророка Іллі (1Цр 17:2; 20:28; 21:28), який був прообразом Івана (Мт 11:14; 17:10—13). В усіх трьох синоптичних Євангеліях (від Матвія, Марка і Луки) згадується, що Іван перебував у пустелі, але Матвій говорить конкретніше і вказує на «Юдейську пустелю». Це здебільшого незаселена, посушлива місцевість на східних схилах Юдейських гір, які приблизно на 1200 м здіймаються над західним берегом річки Йордан і узбережжям Мертвого моря. (Див. коментар до Мт 3:1.)

Хрещення на знак каяття. Букв. «хрещення каяття». Хрещення не змивало гріхів. Ті, кого охрещував Іван, прилюдно каялися в гріхах проти Закону, показуючи цим готовність змінити свою поведінку. Таке каяття прокладало їм шлях до Христа (Гл 3:24). Тож Іван готував людей до того, щоб вони могли побачити «спасіння, яке дасть Бог» (Лк 3:3—6; див. коментарі до Мт 3:​2, 8, 11 і глосарій, «Хрещення»; «Каяття»).

Хрещення на знак каяття. Див. коментар до Мр 1:4.

Вирівняйте для нього шляхи. Можливо, натякає на звичай стародавніх правителів висилати чоловіків, які мали приготувати дорогу для царської колісниці. Вони усували великі камені і навіть вимощували шлях камінням та вирівнювали горби.

Єгови. Це цитата з Іс 40:3, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.) Лука показує, що пророцтво стосується Івана Хрестителя. Іван підготує дорогу для Єгови в тому розумінні, що стане попередником Ісуса, який представлятиме свого Батька і прийде в Його ім’я (Ів 5:43; 8:29). Іван Хреститель сам застосовує до себе це пророцтво, як видно з Євангелія від Івана (Ів 1:23).

Вирівняйте для нього шляхи. Див. коментар до Мт 3:3.

Хрещу вас. Грецьке слово баптı́зо означає «занурювати». Біблія і в інших уривках вказує на те, що хрещення відбувалося шляхом повного занурення. Наприклад, Іван хрестив людей у Йорданській долині, неподалік від Саліму, «оскільки там було багато води» (Ів 3:23). Коли Пилип хрестив ефіопського вельможу, вони обидва «ввійшли у воду» (Дії 8:38). Те саме грецьке слово вживається у Септуагінті в 2Цр 5:14, де сказано, що Нааман «сім разів занурився в Йордан».

Роде гадючий. Іван назвав їх так через те, що їхня неправедність і фальшиві вчення були для людей немов смертоносна отрута.

Хреститися. Або «заглибитися; зануритися». (Див. коментар до Мт 3:11.)

Роде гадючий. Див. коментар до Мт 3:7.

Покайтесь. Вжите тут грецьке слово можна буквально перекласти як «змінити мислення», що вказує на зміну погляду, складу розуму чи наміру. В цьому контексті слово «покайтесь» означає, що людина має зробити зміни, якщо хоче подобатись Богу і мати з ним близькі стосунки. (Див. коментарі до Мт 3:8, 11 і глосарій, «Каяття».)

Покаялись. Або «змінили мислення». (Див. коментарі до Мт 3:2, 8 і глосарій, «Каяття».)

Плоди, що свідчать про каяття. Слово «плоди» — це переклад грецького слова карпо́с у формі множини; тут воно вживається у переносному значенні і стосується очевидних доказів і діл, які вказують на зміну мислення чи поглядів тих, хто слухав Івана (Мт 3:8; Дії 26:20; див. коментарі до Мт 3:2, 11 і глосарій, «Каяття»).

Збирачі податків. Нерідко збирачами податків для римської влади були євреї. Інші євреї ненавиділи їх, оскільки ті співпрацювали з ненависною чужоземною владою, а також стягували більший податок, ніж вимагалося. Євреї зазвичай уникали збирачів податків і ставили їх в один ряд з грішниками і повіями (Мт 11:19; 21:32).

Збирачі податків. Див. коментар до Мт 5:46.

Нажився. Або «нажився, фальшиво звинувативши». (Див. коментар до Лк 3:14.)

Воїни. Очевидно, ці воїни були євреями. Вони, мабуть, служили свого роду поліцейськими, які здійснювали нагляд за стягуванням мита чи інших податків. Єврейські воїни були під Закон-угодою, укладеною між Богом Єговою та його народом. Якщо ці чоловіки хотіли хреститися на знак каяття у гріхах, то повинні були змінити свою поведінку і більше не займатися здирництвом та не коїти інших злочинів, через які воїни зажили недоброї слави (Мт 3:8).

Не звинувачуйте фальшиво. Висловом «звинувачувати фальшиво» перекладене грецьке слово сікофанте́о, яке в Лк 19:8 передане як «нажився», або «нажився, фальшиво звинувативши». (Див. коментар до Лк 19:8.) Буквальне значення грецького дієслова — «взяти, вказавши на фігу (інжир)». Існують різні теорії щодо походження цього слова. За однією з них, у стародавніх Афінах було накладено заборону на експорт цих плодів. Тож людину, яка звинувачувала когось в експорті фіг, називали сикофантом, тобто «тим, хто вказує на фіги». Пізніше так стали називати людей, котрі фальшиво звинувачували інших заради наживи або вдавались до шантажу.

Тим, що отримуєте для прожитку. Або «своєю платнею». Тут вжито військовий термін, що стосується платні воїна. Часто в цю платню входила їжа та необхідне для прожитку. Єврейські воїни, які приходили до Івана, ймовірно, служили свого роду поліцейськими; вони, серед усього іншого, здійснювали нагляд за стягуванням мита чи інших податків. Іван недарма дав воїнам таку пораду. Більшість з них отримували низьку платню і, очевидно, зловживали своїм становищем задля збільшення прибутку. Той самий грецький термін перекладено як «за власний рахунок» у 1Кр 9:7, де Павло у переносному значенні говорить про християн як про «воїнів» і про платню, якої вони по праву заслуговують.

Чекав. Або «з нетерпінням чекав». На це могло бути кілька причин. Про народження Ісуса оголосили ангели, і про це повідомляли пастухи (Лк 2:8—11, 17, 18). Згодом пророчиця Анна говорила про дитину всім, хто був у храмі (Лк 2:36—38). Також слова астрологів про те, що вони прийшли вклонитися «юдейському царю, який народився», сильно вплинули на Ірода, старших священиків, книжників та весь Єрусалим (Мт 2:1—4).

Хрещу вас. Грецьке слово баптı́зо означає «занурювати». Біблія і в інших уривках вказує на те, що хрещення відбувалося шляхом повного занурення. Наприклад, Іван хрестив людей у Йорданській долині, неподалік від Саліму, «оскільки там було багато води» (Ів 3:23). Коли Пилип хрестив ефіопського вельможу, вони обидва «ввійшли у воду» (Дії 8:38). Те саме грецьке слово вживається у Септуагінті в 2Цр 5:14, де сказано, що Нааман «сім разів занурився в Йордан».

Сандалії. Зняти і нести чиїсь сандалії або розв’язати їхні ремінці (Мр 1:7; Лк 3:16; Ів 1:27) вважалося малопочесним завданням, яке зазвичай виконували раби.

Хреститиме вас. Див. коментар до Мт 3:11.

Сандалій. Див. коментар до Мт 3:11.

Віяльна лопата. Лопата, очевидно, зроблена з дерева, за допомогою якої вимолочене зерно підкидали у повітря, щоб вітер розвіяв солому і полову.

Полову. Тонка захисна оболонка зерна злакових, як-от ячменю і пшениці. Полову часто збирали і спалювали, щоб вітер не наніс її на купи очищеного зерна. Іван згадує процес віяння, щоб унаочнити те, як Месія відділить символічну пшеницю від полови.

У невгасимому вогні. Вказує на те, що Єрусалим та його храм будуть повністю знищені.

Віяльна лопата. Див. коментар до Мт 3:12.

Полову. Див. коментар до Мт 3:12.

Невгасимому вогні. Див. коментар до Мт 3:12.

Обласний правитель. Букв. «тетрарх» (означає «правитель четвертої частини» провінції). Цей термін вказує на правителя, або князя, який правив невеликою територією за дозволом римської влади. Тетрархія Ірода Антипи складалася з Галілеї і Переї. (Пор. коментар до Мр 6:14.)

Обласний правитель. Див. коментар до Мт 14:1.

Небеса. Може стосуватися фізичного неба або духовної сфери.

Тимчасом як він молився. У своєму Євангелії Лука звертає особливу увагу на молитви. Про деякі молитви Ісуса розповідає лише він. Наприклад, в цьому уривку Лука згадує про те, що Ісус молився під час свого хрещення. Очевидно, важливі слова з цієї молитви згодом записав Павло (Єв 10:5—9). Інші Ісусові молитви, про які згадує тільки Лука, містяться в Лк 5:16; 6:12; 9:18, 28; 11:1; 23:46.

Небо. Див. коментар до Мт 3:16.

Небо розкрилось. Бог, очевидно, зробив так, що Ісус пригадав своє передлюдське життя в небі, у тому числі все, чого він навчився від Батька, перш ніж прийти на землю. З пізніших висловлювань Ісуса, а особливо з його щирої молитви у пасхальну ніч 33 року н. е., видно, що він пригадав своє передлюдське існування, слова і діла свого Батька, а також славу, яку мав у небі (Ів 6:46; 7:28, 29; 8:26, 28, 38; 14:2; 17:5). Ці спогади Ісуса, ймовірно, були відновлені під час його хрещення і помазання.

З хмари пролунав голос. Другий з трьох згаданих у Євангеліях випадків, коли Єгова звертався до людей безпосередньо. (Див. коментарі до Лк 3:22; Ів 12:28.)

Голос. Третій з трьох згаданих у Євангеліях випадків, коли Єгова звертався до людей безпосередньо. Вперше його голос пролунав під час Ісусового хрещення у 29 році н. е., як про це записано в Мт 3:16, 17; Мр 1:11 і Лк 3:22. Вдруге — під час преображення Ісуса у 32 році н. е., як про це записано в Мт 17:5; Мр 9:7 і Лк 9:35. Про третій раз згадується лише в Євангелії від Івана. Голос Єгови пролунав у відповідь на прохання Ісуса, щоб Батько прославив своє ім’я. Це сталося незадовго до останньої Пасхи Ісуса у 33 році н. е.

Ти Син мій. Коли Ісус був духовним створінням у небі, він був Божим Сином (Ів 3:16). Народившись на землі, Ісус став «сином Божим», так само як досконалий Адам (Лк 1:35; 3:38). Але очевидно, що цими словами Бог не просто показав, ким є Ісус. Коли Бог промовив їх і вилив при цьому святий дух, то, очевидно, вказав на те, що тепер Ісус — народжений духом Божий Син, він «народи[в]ся знову», отримавши надію повернутися до життя на небі, і був помазаний духом як призначений Богом Цар і Первосвященик (Ів 3:3—6; 6:51; пор. Лк 1:31—33; Єв 2:17; 5:1, 4—10; 7:1—3).

Я тобою задоволений. Або «ти мені до вподоби; я тобою дуже радію». Подібний вислів вживається в Мт 12:18, де цитуються слова з Іс 42:1 про обіцяного Месію, або Христа. Вилиття святого духу і Божі слова з неба були чітким доказом того, що Ісус — обіцяний Месія. (Див. коментарі до Мт 3:17; 12:18.)

Немов голуб. Голубів використовували у поклонінні: їх приносили в жертву (Мр 11:15; Ів 2:14—16). Ці птахи також мали символічне значення: вони були символом невинності і чистоти (Мт 10:16). Голуб, якого Ной випустив з ковчега, повернувся з оливковим листочком; це означало, що вода спадає (Бт 8:11) і наближається час спокою і миру (Бт 5:29). Тож під час Ісусового хрещення Єгова, мабуть, використав образ голуба, щоб звернути увагу на роль Ісуса як Месії — чистого і безгрішного Божого Сина, який віддасть своє життя за людство і закладе основу для періоду спокою і миру, що настане під час його царювання. Коли під час хрещення на Ісуса зійшов святий дух, тобто діюча сила, то це, можливо, було схоже на те, як голуб змахує крилами, коли сідає.

З неба почувся голос. Перший з трьох згаданих у Євангеліях випадків, коли люди чули голос Єгови. (Див. коментарі до Лк 9:35; Ів 12:28.)

Ти Син мій. Див. коментар до Мр 1:11.

Я тобою задоволений. Див. коментар до Мр 1:11.

Шеалтіїла, сина Нері. Згідно з 1Хр 3:17 і Мт 1:12, Шеалтіїл був сином Єхонії, а не Нері. Можливо, Шеалтіїл одружився з дочкою Нері, тобто став його зятем, а отже міг називатись «сином Нері». У єврейських родоводах ім’я зятя досить часто наводилось як ім’я сина. Мабуть, з тієї ж причини Лука назвав Йосипа «сином Ілія», батька Марії. (Див. коментар до Лк 3:23.)

Історії життя Ісуса Христа. Матвій простежує родовід Ісуса через Давидового сина Соломона. На відміну від нього, Лука подає родовід через Давидового сина Натана (Мт 1:6, 7; Лк 3:31). Матвій підтверджує законне право Ісуса на трон Давида, подаючи родовідну лінію від Соломона до Йосипа, який був законним батьком Ісуса. Очевидно, Лука наводить родовід Марії, щоб довести, що Ісус є нащадком Давида за народженням.

Йосип. Коли Матвій подає ім’я Йосипа, то далі не говорить, що в нього народився Ісус. (Див. коментар до Мт 1:2.) Натомість він каже, що Йосип — чоловік Марії, а Марія народила Ісуса. Родовід з книги Матвія показує, що Ісус, хоча й не був рідним сином Йосипа, був його названим сином і тому законним спадкоємцем Давида. А родовід з книги Луки показує, що через свою матір Марію Ісус є кровним нащадком Давида.

Шеалтіїла, сина Нері. Згідно з 1Хр 3:17 і Мт 1:12, Шеалтіїл був сином Єхонії, а не Нері. Можливо, Шеалтіїл одружився з дочкою Нері, тобто став його зятем, а отже міг називатись «сином Нері». У єврейських родоводах ім’я зятя досить часто наводилось як ім’я сина. Мабуть, з тієї ж причини Лука назвав Йосипа «сином Ілія», батька Марії. (Див. коментар до Лк 3:23.)

Розпочав свою працю. Або «розпочав своє служіння; почав навчати». Букв. «почав». Те саме грецьке слово Лука використовує в Дії 1:21, 22 (перекладене висловом «відтоді як») і 10:37, 38 («починаючи з»), коли говорить про початок Ісусового служіння на землі. Це служіння включало проповідування, навчання і працю підготовки учнів.

Був він, як вважали, сином Йосипа. Насправді Йосип був лише названим батьком Ісуса, адже Ісус був зачатий завдяки святому духу. Проте люди в Назареті бачили, як Йосип і Марія ростили Ісуса, тож не дивно, що його вважали сином Йосипа. Це також видно з інших віршів, як-от Мт 13:55 і Лк 4:22. У цих віршах говориться, що мешканці Назарета називали Ісуса «сином теслі» і «Йосиповим сином». Одного разу люди, для яких Ісус став спотиканням, сказали: «Хіба це не Ісус, Йосипів син? Таж ми знаємо його батька і матір» (Ів 6:42). Також Пилип сказав Натанаїлу: «Ми знайшли... Ісуса... Йосипового сина» (Ів 1:45). Оповідь Луки підтверджує, що, коли Ісуса називали сином Йосипа, це всього лиш відображало поширену серед людей думку.

Як вважали. Або, можливо, «як було визнано законом». Деякі вчені пропонують цей варіант перекладу з огляду на значення грецького терміна. В цьому контексті такий варіант передав би думку про факт, який юридично підтверджували доступні на той час родоводи. Однак варіант, використаний в основному тексті «Перекладу нового світу», узгоджується з думкою більшості вчених.

Йосипа, сина Ілія. Згідно з Мт 1:16, «в Якова народився Йосип, чоловік Марії». Називаючи Йосипа «сином Ілія», Лука, очевидно, має на увазі, що він був зятем Ілія. (Подібний випадок згадується в коментарі до Лк 3:27.) Коли євреї записували родовід від дідуся до внука, що народився від дочки, то часто замість неї подавали у родоводі ім’я її чоловіка. Можливо, саме тому Лука замість імені дочки подає ім’я її чоловіка. Лука, очевидно, простежує родовід Ісуса через Марію, тож Ілій, імовірно, був батьком Марії, Ісусовим дідусем з боку матері. (Див. коментарі до Мт 1:1, 16; Лк 3:27.)

Йосипа, сина Ілія. Згідно з Мт 1:16, «в Якова народився Йосип, чоловік Марії». Називаючи Йосипа «сином Ілія», Лука, очевидно, має на увазі, що він був зятем Ілія. (Подібний випадок згадується в коментарі до Лк 3:27.) Коли євреї записували родовід від дідуся до внука, що народився від дочки, то часто замість неї подавали у родоводі ім’я її чоловіка. Можливо, саме тому Лука замість імені дочки подає ім’я її чоловіка. Лука, очевидно, простежує родовід Ісуса через Марію, тож Ілій, імовірно, був батьком Марії, Ісусовим дідусем з боку матері. (Див. коментарі до Мт 1:1, 16; Лк 3:27.)

Зоровавеля, сина Шеалтіїла. Хоча Зоровавель часто називається «сином Шеалтіїла» (Езд 3:2, 8; 5:2; Не 12:1; Ог 1:1, 12, 14; 2:2, 23; Мт 1:12), один раз він названий «сином Педаї», Шеалтіїлового брата (1Хр 3:17—19). Очевидно, Зоровавель був рідним сином Педаї, але вважався законним сином Шеалтіїла. Можливо, Педая помер, коли його син Зоровавель був ще малим, і Шеалтіїл, найстарший брат Педаї, виховав Зоровавеля як власного сина. Або, можливо, Шеалтіїл помер бездітним, і Педая уклав левіратний шлюб, тому син Педаї від Шеалтіїлової дружини вважався законним спадкоємцем Шеалтіїла.

Шеалтіїла, сина Нері. Згідно з 1Хр 3:17 і Мт 1:12, Шеалтіїл був сином Єхонії, а не Нері. Можливо, Шеалтіїл одружився з дочкою Нері, тобто став його зятем, а отже міг називатись «сином Нері». У єврейських родоводах ім’я зятя досить часто наводилось як ім’я сина. Мабуть, з тієї ж причини Лука назвав Йосипа «сином Ілія», батька Марії. (Див. коментар до Лк 3:23.)

Ісусом. Відповідник єврейського імені Єшуа, або Йошуа, яке є скороченою формою імені Єгошуа, що означає «Єгова є спасіння».

Ісуса. Або «Єшуа (Йошуа)». У деяких стародавніх рукописах — «Йосії». (Див. коментар до Мт 1:21.)

Історії життя Ісуса Христа. Матвій простежує родовід Ісуса через Давидового сина Соломона. На відміну від нього, Лука подає родовід через Давидового сина Натана (Мт 1:6, 7; Лк 3:31). Матвій підтверджує законне право Ісуса на трон Давида, подаючи родовідну лінію від Соломона до Йосипа, який був законним батьком Ісуса. Очевидно, Лука наводить родовід Марії, щоб довести, що Ісус є нащадком Давида за народженням.

Йосип. Коли Матвій подає ім’я Йосипа, то далі не говорить, що в нього народився Ісус. (Див. коментар до Мт 1:2.) Натомість він каже, що Йосип — чоловік Марії, а Марія народила Ісуса. Родовід з книги Матвія показує, що Ісус, хоча й не був рідним сином Йосипа, був його названим сином і тому законним спадкоємцем Давида. А родовід з книги Луки показує, що через свою матір Марію Ісус є кровним нащадком Давида.

Йосипа, сина Ілія. Згідно з Мт 1:16, «в Якова народився Йосип, чоловік Марії». Називаючи Йосипа «сином Ілія», Лука, очевидно, має на увазі, що він був зятем Ілія. (Подібний випадок згадується в коментарі до Лк 3:27.) Коли євреї записували родовід від дідуся до внука, що народився від дочки, то часто замість неї подавали у родоводі ім’я її чоловіка. Можливо, саме тому Лука замість імені дочки подає ім’я її чоловіка. Лука, очевидно, простежує родовід Ісуса через Марію, тож Ілій, імовірно, був батьком Марії, Ісусовим дідусем з боку матері. (Див. коментарі до Мт 1:1, 16; Лк 3:27.)

Натана. Син Давида від Вірсавії; з його роду походила Марія (2См 5:13, 14; 1Хр 3:5). У Грецьких Писаннях він згадується лише в цьому вірші. Ісусів родовід в оповіді Луки відрізняється від родоводу в оповіді Матвія, але майже всі розбіжності в іменах легко пояснити, якщо пам’ятати, що Лука веде родовід через Давидового сина Натана, а Матвій — через Давидового сина Соломона (Мт 1:6, 7). Очевидно, Лука наводить родовід Марії, щоб довести, що Ісус є нащадком Давида за народженням, а Матвій підтверджує законне право Ісуса на трон Давида, подаючи родовідну лінію від Соломона до Йосипа, який був законним батьком Ісуса. І Матвій, і Лука вказують на те, що Йосип був названим батьком Ісуса. (Див. коментарі до Мт 1:1, 16; Лк 3:23.)

Салмона. У деяких стародавніх рукописах грецьке написання цього імені — «Сала», а в інших — «Салмон». Салмон одружився з Рахав з Єрихона, від якої в нього народився Боаз (Рт 4:20—22; Мт 1:4, 5). У 1Хр 2:11 використовується інше єврейське написання цього імені. Там сказано, що «в Салми» народився Боаз.

Арнія. Це альтернативна форма імені Рам (грецькою Ара́м), яке згадується в Мт 1:3, 4. У 1Хр 2:9 Рам названий одним з синів Хецрона, а в Рт 4:19 говориться: «У Хецрона народився Рам». Деякі рукописи в оповіді Луки використовують ім’я Рам, однак аналіз рукописів свідчить на користь альтернативної форми «Арній».

Сина Каїнана. Деякі стародавні рукописи не містять вислову «сина Каїнана» в цьому вірші. Це узгоджується з масоретським текстом в Бт 10:24; 11:12, 13 і 1Хр 1:18, де Шелах названий сином Арпахшада. Однак ім’я Каїнан трапляється у родоводах в доступних на сьогодні копіях Септуагінти, наприклад в Александрійському кодексі, датованому V століттям н. е. Чимало рукописів Євангелія від Луки містять вислів «син Каїнана», тому цей варіант використовується в більшості перекладів Біблії.

Сина Адама. Лука простежує родовід Ісуса аж до Адама, від якого походить увесь людський рід. Це підтверджує намір Луки написати добру новину для всіх людей — євреїв і неєвреїв. На відміну від нього, Матвій веде Ісусів родовід до Авраама, бо, імовірно, пише своє Євангеліє передусім для євреїв. З того, як Лука складає свою оповідь, видно, що він дійсно прагне торкнутися сердець людей різного походження. Він показує цінність звістки та діл Христа для кожної людини, хоч би ким вона була — прокаженим самарянином, багатим збирачем податків чи навіть грабіжником, засудженим до страти на стовпі (Лк 17:11—19; 19:2—10; 23:39—43).

Адама, сина Божого. Ці слова нагадують про походження людства і узгоджуються з розповіддю в книзі Буття про те, що першого чоловіка створив Бог на свій образ (Бт 1:26, 27; 2:7). Вони також проливають світло на такі натхнені уривки, як Рм 5:12; 8:20, 21 і 1Кр 15:22, 45.

Медіафайли

Тиберій Цезар
Тиберій Цезар

Тиберій народився в 42 році до н. е. У 14 році н. е. він став другим імператором Риму, а в березні 37 року н. е. помер. Він був імператором (кесарем) упродовж усього Ісусового служіння, а, значить, і в той час, коли Ісус сказав про монету, якою сплачували податок: «Віддавайте кесареве кесарю» (Мр 12:14—17; Мт 22:17—21; Лк 20:22—25).

Монета, яку карбував Ірод Антипа
Монета, яку карбував Ірод Антипа

На фотографії зображено дві сторони монети з мідного сплаву, яку карбували приблизно в той період, коли Ісус виконував своє служіння. Наказ карбувати ці монети дав Ірод Антипа — тетрарх, або обласний правитель, Галілеї та Переї. Ісус, очевидно, проходив через Перею (територію під правлінням Ірода), коли фарисеї сказали йому, що Ірод хоче його вбити. Відповідаючи їм, Ісус назвав Ірода «лисом». (Див. коментар до Лк 13:32.) Більшість підданих Ірода були юдеями, тому на монетах зображені пальмова гілка (1) і вінок (2) — те, що не ображало почуття юдеїв.

Пустеля
Пустеля

Словом «пустеля» в Біблії перекладаються єврейське слово мідба́р і грецьке е́ремос. Вони здебільшого описують малозаселену місцевість, де землю не обробляли, часто це були степи, вкриті кущами і травою, навіть пасовища. Цими словами також називали безводну місцевість, яку можна вважати пустелею в прямому значенні. Коли в Євангеліях згадується пустеля, то переважно мається на увазі Юдейська пустеля. В цій пустелі жив і проповідував Іван, а також тут Диявол спокушував Ісуса (Мр 1:12).

Сандалії
Сандалії

У біблійні часи сандалії мали плоску підошву, зроблену зі шкіри, дерева чи іншого волокнистого матеріалу, і прив’язувались до ноги шкіряними ремінцями. Сандалії мали символічне значення при вирішенні деяких справ і використовувались в художніх образах. Наприклад, за вимогою Закону вдова знімала сандалію з ноги брата свого покійного чоловіка, якщо той не хотів вступити з нею в левіратний шлюб. Родину такого чоловіка зневажливо називали «дім роззутого» (Пв 25:9, 10). Якщо людина передавала комусь майно чи право викупу, то мала віддати йому свою сандалію (Рт 4:7). Зняти і нести чиїсь сандалії або розв’язати їхні ремінці вважалося малопочесним завданням, яке зазвичай виконували раби. Іван Хреститель згадав про цей звичай, аби показати, що займає значно нижче становище, ніж Христос.

Знаряддя для молотьби
Знаряддя для молотьби

Тут зображено дві молотильні дошки (1), зроблені на зразок стародавніх. На їхньому нижньому боці (показано на фотографії) вставлено гостре каміння (Іс 41:15). Як видно на другій фотографії (2), рільник розстеляв стебла з зерном на току, ставав на молотильну дошку і поганяв тварин (наприклад, биків), які тягнули її по стеблах. Копита тварин і гостре каміння на нижньому боці дошки розтрощували колоски, завдяки чому відділялося зерно. Потім рільник за допомогою віяльної лопати, або вил (3), провіював вимолочене зерно, підкидаючи його у повітря. Вітер відносив легку полову, а важче зерно падало на землю. Процес молотьби використовується в Біблії як символ того, як Єгова розтрощить своїх ворогів (Єр 51:33; Мих 4:12, 13). Іван Хреститель на прикладі очищення пшениці від полови проілюстрував те, як праведні будуть відділені від неправедних.