Лист до колоссян 1:1—29

1  Павло, який з Божої волі став апостолом Христа Ісуса, і наш брат Тимофій+  до святих і вірних братів, які живуть у Коло́ссах і перебувають в єдності з Христом. Нехай з вами буде незаслужена доброта й мир від Бога, нашого Батька.  Молячись за вас, ми завжди дякуємо Богові, Батькові нашого Господа Ісуса Христа,  бо ми чули про вашу віру в Христа Ісуса і про любов, яку виявляєте до всіх святих.  Ви маєте її завдяки надії, сповнення якої чекає вас у небі.+ Про цю надію ви чули раніше, коли вам звіщали правду — добру новину,+  що прийшла до вас. Ця добра новина приносить плід і поширюється як по всьому світі,+ так і серед вас з того дня, коли ви почули правду про Божу незаслужену доброту і отримали про неї точне знання.  Цього ви навчилися від нашого улюбленого Епафра́са.+ Він, як і ми, є рабом та вірним служителем Христа і виконує працю замість нас.  Крім того, він розповів нам про любов, яку ви розвиваєте за допомогою духу.  Ось чому ми, відколи почули про це, не припиняємо молитися за вас і просити Бога, щоб ви наповнилися точним знанням+ про його волю і мали всю мудрість та духовне розуміння,+ 10  щоб ви могли поводитися гідно перед Єговою+ і в усьому йому догоджати, приносячи плід в усякому доброму ділі і зростаючи в точному знанні про Бога.+ 11  Нехай Бог, який володіє славною силою,+ дасть і вам усю необхідну силу, щоб ви стійко все зносили з радістю і терпеливістю,+ 12  дякуючи Батькові за те, що він допоміг вам стати людьми, які гідні отримати частку в спадщині святих,+ що перебувають у світлі. 13  Він врятував нас з-під влади темряви+ й переніс у царство свого улюбленого Сина, 14  завдяки якому ми отримуємо визволення на основі викупу — прощення наших гріхів.+ 15  Він образ невидимого Бога,+ народжений першим з усього створіння.+ 16  Через нього було створене все інше на небі і на землі, видиме і невидиме:+ чи то престоли, чи панування, чи уряди, чи влада. Усе інше створене через нього+ й для нього. 17  Він був перед усім іншим,+ і все інше почало існувати за його посередництвом. 18  Він голова тіла, тобто збору.+ Він початок, первісток з мертвих,+ щоб стати першим у всьому. 19  Адже Богу було до вподоби, щоб у ньому перебувала вся повнота+ 20  і щоб через нього примирити із собою все інше+ як на землі, так і на небі, уклавши мир на підставі крові,+ яку він пролив на стовпі мук. 21  І саме вас, тих, що колись були ворогами Бога,+ відчуженими від нього, бо ваші думки зосереджувались на лихих вчинках, 22  тепер він примирив із собою завдяки смерті того, хто пожертвував своїм людським тілом, примирив,+ щоб поставити вас перед собою святими й непорочними людьми, яких немає в чому звинуватити,+ 23  якщо, звичайно, ви будете залишатися у вірі,+ стійкі+ та утверджені на її фундаменті,+ і не віддалитеся від надії, яку ви отримали, коли почули добру новину. Ця новина проповідувалась усьому створінню під небом,+ і я, Павло, став її служителем.+ 24  Тепер я радію, страждаючи за вас.+ Я зношу ті муки Христа, яких моєму тілу ще залишилось зазнати заради його тіла,+ тобто збору.+ 25  Я став служителем цього збору, тому що Бог доручив мені бути управителем+ задля вас, щоб я міг повною мірою проповідувати про Боже слово, 26  про священну таємницю,+ яка була прихована протягом минулих віків+ і поколінь. Тепер же вона виявлена його святим.+ 27  Бог забажав показати серед інших народів славні багатства, які з нею пов’язані. Ця священна таємниця+ — Христос в єдності з вами, ваша надія прославитись разом з ним.+ 28  Саме про нього ми звіщаємо, наставляючи і з усією мудрістю навчаючи кожну людину, щоб представити кожного перед Богом як зрілого послідовника Христа.+ 29  Заради цієї мети я з усіх сил наполегливо працюю і роблю це за допомогою його могутньої сили, яка діє в мені.+

Примітки

Коментарі

Перший лист до коринфян. Назви біблійних книг, очевидно, не були частиною тексту оригіналу. Як видно зі стародавніх рукописів, їх додали пізніше, безсумнівно, для того, щоб чітко розрізняти книги. Папірусний кодекс P46 свідчить про те, що переписувачі розрізняли біблійні книги за назвами. Цей кодекс, який багато вчених датують приблизно 200 роком н. е., є найдавнішою відомою на сьогодні збіркою листів Павла і складається з дев’яти листів. На початку першого натхненого листа до коринфян в цьому кодексі міститься назва Прос корı́нтіус а («До коринфян 1»). (Див. медіагалерею, «Перший лист Павла до коринфян».) Така сама назва трапляється в інших стародавніх рукописах, наприклад, у Ватиканському і Сінайському кодексах (обидва датуються IV століттям н. е.). В цих кодексах назва вживається двічі: на початку листа і в кінці.

До колоссян. Назви біблійних книг, очевидно, не були частиною тексту оригіналу. Як видно зі стародавніх рукописів, їх додали пізніше, безсумнівно, для того, щоб чітко розрізняти книги. (Див. коментар до назви книги 1 Коринфян.)

Павло... і наш брат Тимофій. Або «від Павла... і нашого брата Тимофія». Цей лист до колоссян написав Павло, але він згадує Тимофія у вступних словах. Тимофій був з Павлом у Римі під час його першого ув’язнення (бл. 59—61 рр. н. е.). Павло називає Тимофія «нашим братом», маючи на увазі їхню духовну спорідненість. Очевидно, у цей період Тимофій теж деякий час був ув’язнений в Римі (Флп 2:19; Єв 13:23).

Апостолом Христа Ісуса. Див. коментар до Рм 1:1.

Апостолом. Грецький іменник апо́столос походить від дієслова апосте́лло, яке означає «відсилати; відправляти» (Мт 10:5; Лк 11:49; 14:32). Його основне значення — «посланець» — чітко видно з Ісусових слів в Ів 13:16. Павло був покликаний стати апостолом для інших народів, тобто неюдеїв; Ісус Христос особисто призначив його апостолом після свого воскресіння (Дії 9:1—22; 22:6—21; 26:12—23). Павло доводив своє апостольство, посилаючись на те, що бачив воскреслого Господа Ісуса Христа (1Кр 9:1, 2) і виконував чуда (2Кр 12:12). Іншим доказом його апостольства було те, що через нього охрещені учні отримували святий дух (Дії 19:5, 6). Павло часто згадував, що є апостолом, але ніколи не зараховував себе до «дванадцятьох» (1Кр 15:5, 8—10; Рм 11:13; Гл 2:6—9; 2Тм 1:1, 11).

Святими. У Грецьких Писаннях «святими» часто названо Христових духовних братів у зборах (Дії 9:13; 26:10; Рм 12:13; 2Кр 1:1; 13:13). Слово «святі» вживається щодо тих, з ким Бог зав’язує особливі стосунки на підставі нової угоди, яка стала чинною завдяки «крові вічної угоди» — пролитій крові Ісуса (Єв 10:29; 13:20). Завдяки цьому Бог освячує і очищає їх, і вони стають «святими». Бог вважає їх святими з моменту освячення під час їхнього життя на землі, а не після смерті. Тож Біблія не дає підстав особам чи організаціям зараховувати людей до «святих». Петро говорить, що служителі Бога мають бути святі, оскільки Бог святий (1Пт 1:15, 16; Лв 20:7, 26). Слово «святі» стосується всіх, хто перебуває в єдності з Христом і разом з ним успадкує Царство. Понад п’ять століть до того, як Христові послідовники були названі «святими», Бог виявив, що люди, названі «святими Всевишнього», правитимуть з Христом у Царстві (Дн 7:13, 14, 18, 27).

Нехай з вами буде незаслужена доброта й мир. Павло використовує таке вітання в 11 своїх листах (1Кр 1:3; 2Кр 1:2; Гл 1:3; Еф 1:2; Флп 1:2; Кл 1:2; 1Фс 1:1; 2Фс 1:2; Тит 1:4; Флм 3). Подібним вітанням він починає свої листи до Тимофія, але додає слово «милосердя» (1Тм 1:2; 2Тм 1:2). Вчені зазначають, що замість звичного в таких контекстах слова «вітаю» (грецькою ха́йрейн), Павло вживає співзвучне йому грецьке слово (ха́ріс), яким виражає своє бажання, щоб збори повною мірою відчували «незаслужену доброту». (Див. коментар до Дії 15:23.) Вжите далі слово «мир» нагадує про традиційне єврейське вітання — шало́м. (Див. коментар до Мр 5:34.) Згадуючи про «незаслужену доброту й мир», Павло, очевидно, підкреслює те, які стосунки християни можуть мати з Богом Єговою на підставі викупу. Коли Павло вказує на джерело незаслуженої доброти і миру, то говорить про Бога, нашого Батька, і про Господа Ісуса Христа як про двох окремих осіб.

Святих. Див. коментар до Рм 1:7.

Колоссах. Місто на південному заході Малої Азії, яке за днів Павла розташовувалося в римській провінції Азія. (Див. глосарій, «Азія»; додаток Б13.) Колосси розташовувались у долині річки Лік, і саме через цю долину проходив важливий торговельний шлях, що сполучав міста на узбережжі Егейського моря з містами на сході. Колосси були важливим містом у цьому регіоні, але в І столітті н. е. до рівня Колосс також піднялися сусідні міста Лаодикія та Гієраполь. Колосси залишалися відомим осередком виготовлення тканин, зокрема якісної вовни, яку фарбували у червонувато-фіолетовий відтінок, що називався колоссінус. На руїнах цього стародавнього міста, що за 4 км від сучасного міста Гоназ (або Хоназ, Туреччина), ще не проводилися археологічні розкопки.

Нехай з вами буде незаслужена доброта й мир від Бога, нашого Батька. Див. коментар до Рм 1:7.

Молячись за вас, ми завжди дякуємо Богові. Або, можливо, «завжди молячись за вас, ми дякуємо Богові». Деякі переклади пов’язують слово «завжди» з висловом «дякуємо Богові», а інші — з «молячись». Грецький текст можна зрозуміти і так, і так.

Служителі. Або «слуги; ті, хто прислуговує». У Біблії грецьке слово діа́конос часто використовується щодо тих, хто невтомно і смиренно служить на користь інших. (Див. коментар до Мт 20:26.) У Рм 15:8 воно вживається стосовно Ісуса. (Див. коментар.) В цьому вірші (1Кр 3:5) Павло називає себе і Аполлоса служителями, або слугами, які допомогли коринфянам стати віруючими. У служіння цих чоловіків, як і всіх охрещених християн, входило те, що вони задовольняли духовні потреби інших людей (Лк 4:16—21).

Слугою. Або «тим, хто прислуговує». У Біблії грецьке слово діа́конос часто використовується щодо тих, хто невтомно і смиренно служить на користь інших. Це слово вживається стосовно Христа (Рм 15:8), служителів Христа (1Кр 3:5—7; Кл 1:23), служителів збору (Флп 1:1; 1Тм 3:8), а також домашніх слуг (Ів 2:5, 9) і представників влади (Рм 13:4).

Епафраса. Вірний служитель з міста Колосси, який провідав апостола Павла в Римі, коли той був ув’язнений там вперше. Очевидно, на час написання свого листа до колоссян Павло ще не відвідав Колосси (Кл 2:1) і саме Епафрас посприяв заснуванню тамтешнього збору (Кл 1:6—8; 4:12, 13). Ім’я Епафрас є скороченою формою імені Епафродит. Але Епафраса не слід плутати з Епафродитом з міста Філіппи (Флп 2:25). Епафрас, який жив у Колоссах, згадується також у Флм 23.

Служителем. Див. коментарі до Мт 20:26; 1Кр 3:5.

Любов, яку ви розвиваєте за допомогою духу. Букв. «любов у дусі». Цей вислів описує, яку любов мали християни в Колоссах. Це безкорислива любов, яка ґрунтується на принципах. Людина виявляє таку любов лише тоді, коли на неї впливає Божий святий дух (Гл 5:22).

Точному знанні. У Грецьких Писаннях словом «знання» здебільшого перекладаються два грецьких слова — ґно́сіс і епı́ґносіс. Вжите в цьому вірші слово епı́ґносіс — це підсилена форма слова ґно́сіс (епı́- буквально означає «на», тут вживається в значенні «додатковий»). Залежно від контексту, епı́ґносіс може означати «точне, справжнє або повне знання». (Див. коментар до Рм 10:2.) Тут Павло вживає це слово, аби підкреслити, що зрілий християнин має разом з одновірцями здобувати точне знання про Божого Сина, Христа Ісуса (1Кр 1:24, 30; Еф 3:18; Кл 2:2, 3; 2Пт 1:8; 2:2).

Точним знанням. У цьому контексті вислів «точне знання» вживається двічі — тут і в наступному вірші. Павло молиться, щоб християни з Колосс наповнювалися точним знанням про Бога і його волю. (Щоб більше дізнатись про значення грецького слова, перекладеного як «точне знання», див. коментар до Еф 4:13.)

Духовне розуміння. Тобто розуміння всього, що пов’язане з духовним; таке розуміння дає Божий дух. Воно включає в себе «точне знання про [Божу] волю». Людина, яка має духовне розуміння, на все дивиться очима Єгови.

Поводитися гідно перед Єговою. Або «ходити гідно Єгови». Слово «ходити» має тут переносне значення — «жити» або «поводитись». У своїх листах Павло не раз вживає це грецьке слово в переносному значенні (Гл 5:16; Еф 5:2; Флп 3:17; Кл 2:6; 3:7; 4:5; 1Фс 2:12; 4:1). Згідно з одним довідником, в подібних контекстах це слово стосується способу життя. В такому самому значенні воно вживалося і в Єврейських Писаннях. Наприклад, в Бт 6:9 про Ноя сказано: «Ной був чоловіком праведним і бездоганним серед своїх сучасників. Він ходив з правдивим Богом». Отже, ходити, або поводитися, гідно перед Єговою означає жити так, щоб прославляти його ім’я і дотримуватися його праведних норм. Павло вживає подібний вислів також у 1Фс 2:12. (Щоб дізнатись про підстави вживання Божого імені у цьому вірші, див. додаток В3, вступ і Кл 1:10.)

Пересувати гори. Або «переставляти гори». Очевидно, Павло використовує тут стародавній образний вислів, який означає «зробити можливим те, що здається неможливим». (Пор. Мр 11:23, де для опису віри вживається подібний вислів.)

Царстві Христа й Бога. Павло каже, що Царство одночасно належить і Богу, і Христу. Єгова є Всевладним правителем всесвіту, тому що він — єдиний правдивий Бог і Творець усього (Пс 103:19; Іс 33:22; Дії 4:24). Єгова є і завжди буде Царем (Пс 145:13). Але іноді він вирішує поділитися своєю владою з іншими. Він вповноважив свого Сина, Христа Ісуса виконувати Його волю, коли дав Ісусу «правління, славу й царство» (Дн 7:13, 14). Величезна царська влада, яку має Христос, походить від самого Бога Єгови (Мт 28:18). Хоча всі інші творіння у всесвіті є підвладними Сину, сам він підкоряється своєму Батькові і Богові (1Кр 15:27, 28; Еф 1:20—22).

Влади темряви. Або «сфери темряви». Коли Ісуса заарештували в ніч перед його стратою, він також згадував про «владу темряви», і саме під цією владою перебували його вороги. (Див. коментар до Лк 22:53.) У цьому вірші Павло говорить про духовну темряву, що охопила весь світ, яким керує Сатана (Еф 4:18; 6:12; пор. 2Кр 4:4 і коментар).

Переніс. Тут Павло говорить, що християни були врятовані з темряви і зараз перебувають у ліпшому місці. Він вживає грецьке слово, яке також може означати «переставив» (1Кр 13:2 і коментар). Те саме грецьке слово деколи вживалося у світських джерелах, коли мова йшла про переселення цілих народів з одного краю в інший. Павло нагадує християнам в Колоссах, наскільки вони щасливі, що Бог забрав їх з царства темряви, яким керує Сатана, і переніс до незрівнянно ліпшого царства.

Царство свого улюбленого Сина. Павло говорить про царство, яке в його дні вже існувало. Це видно з вірша, де сказано, що християни вже були перенесені в те царство. Тут йдеться не про Месіанське Царство в небі, яке, згідно з Біблією, мало бути встановлене набагато пізніше того часу, коли жив Павло (1Кр 6:9, 10; Еф 5:5 і коментар; 2Пт 1:10, 11; Об 11:15; 12:10; пор. Лк 19:11, 12, 15). Отже, Павло говорить про інше «царство», що складається з помазаних духом християн, які мають надію успадкувати небесне Царство (Як 2:5). Христос став Царем, або Правителем, того царства в П’ятидесятницю 33 р. н. е. Це духовне царство існуватиме на землі, поки останній з помазанців не піде на небо. Коли ці народжені духом християни отримають небесну нагороду, вони перестануть бути земними підданими духовного царства Христа, а стануть царями і правитимуть з Христом у небі (Об 5:9, 10).

Бог цього світу. Бог, про якого тут ідеться,— це Сатана, оскільки у вірші чітко сказано, що він «засліпив розуми» «невіруючим». Ісус назвав Сатану «правителем цього світу» і сказав, що він «буде вигнаний геть» (Ів 12:31). З цих слів Ісуса, а також з того, що Сатану названо «богом цього світу [або «цього віку»]», видно, що його становище тимчасове. (Пор. Об 12:12.)

Влада темряви. Йдеться про владу тих, хто перебуває у духовній темряві. (Пор. Кл 1:13.) В Дії 26:18 слово «темрява» вживається паралельно з висловом «влада Сатани». Послуговуючись своєю владою, Сатана використав прибічників з-поміж людей, щоб здійснити діла темряви, які привели до страти Ісуса. Наприклад, в Лк 22:3 сказано, що «Сатана увійшов в Юду, званого Іскаріотом», і той зрадив Ісуса (Бт 3:15; Ів 13:27—30).

Він... первісток з мертвих. У Біблії розповідається про людей, які воскресли до Ісуса, але він був першим, хто після воскресіння отримав нескінченне життя. Він воскрес «в дусі» (1Пт 3:18), і після цього його становище в небі стало вищим, ніж було до приходу на землю. Бог дав Ісусу безсмертя і нетління, яке не може отримати жодна людина з плоті і крові. Ісус був «піднесений вище від небес», і в цілому всесвіті лише Бог Єгова є вищим від нього (Єв 7:26; 1Кр 15:27; Флп 2:9—11). Його воскресив сам Бог (Дії 3:15; 5:30; Рм 4:24; 10:9).

Народжений першим з усього створіння. Тобто перше створіння Бога Єгови. Грецьке слово прото́токос («народжений першим; первісток») у Грецьких Писаннях вживається вісім разів, і в семи випадках мова йде про Ісуса. Зазвичай у Біблії воно стосується того, хто народився першим, тобто раніше від інших, наприклад, першої дитини. Оскільки Ісус був «первістком» Марії, його принесли в храм, щоб «показати Єгові», як цього вимагав Закон (Лк 2:7, 22, 23; Мт 1:25). У Кл 1:18 (див. коментар) те саме грецьке слово вживається щодо Ісуса у вислові «первісток з мертвих», тобто той, хто воскрес раніше за інших. (Пор. Рм 8:29.) В Єврейських Писаннях слово, перекладене як «первісток», також переважно вживається у значенні «найстарший син у батька». Грецьке слово прото́токос використовується в Септуагінті в Бт 49:3, де Яків каже: «Рувиме, ти мій первісток». (Див. глосарій, «Первісток».) Дехто переконаний, що Ісус не був створений; такі люди твердять, що слово «народжений першим» у цьому вірші вказує не на те, що Ісус є створінням, а на його найвище становище, і тому вважають, що цей вислів треба перекладати як «перший над усім створінням». Хоча Ісус справді займає вище становище за всі інші створіння, немає підстав вважати, що слово «перший» у цьому вірші вживається в якомусь особливому значенні. Крім того, в Об 3:14 Ісуса названо «початком Божого творіння», а це підтверджує, що вислів «перший з усього створіння» з Кл 1:15 означає «перший, кого створив Бог».

Через нього було створене все інше. Бог послуговувався «своїм улюбленим Сином» (Кл 1:13), щоб створювати все інше «на небі і на землі, видиме і невидиме». Мова йде про мільйони інших духовних синів, які належать до небесної родини Бога Єгови, а також про фізичний всесвіт (Бт 1:1; Дн 7:9, 10; Ів 1:3; Об 5:11). Ісус був Первістком Єгови і єдиним, хто був створений безпосередньо Богом (Єв 1:6; див. коментарі до Ів 1:14 і Кл 1:15). Отже, логічно, що саме до цього Первістка Єгова промовив: «Створімо людину на наш образ, на нашу подобу» (Бт 1:26).

Все інше. В оригіналі вживається грецький вислів, який буквально означає «все». (Пор. англ. видання «Грецькі Писання. Підрядковий переклад Царства».) Але такий переклад може створити враження, що Ісус не творіння, а Творець. Це суперечило б цілій Біблії, у тому числі попередньому віршу, де Ісуса названо «народженим першим з усього створіння» (Кл 1:15; пор. Об 3:14, де про Ісуса сказано, що він «початок Божого творіння»). Крім того, грецьке слово, яке означає «все», в деяких контекстах може мати значення «все інше», наприклад, у Лк 13:2 («інші»), а також в Лк 21:29 і Флп 2:21 («всі інші»). Це узгоджується з натхненим вченням, яке Павло записав у 1Кр 15:27: «Бог “все підкорив йому [Христу] до ніг”. Але коли говориться: “Все підкорив”, це явно не стосується того, хто йому все підкорив». Отже, всі біблійні вчення, а також те, що може означати вжите тут грецьке слово, свідчать на користь варіанта «все інше». (Пор. коментар до Флп 2:9.)

Престоли, чи панування, чи уряди, чи влада. Тут Павло говорить про різні становища в системі правління Єгови, на які призначаються люди, що служать Богу, а також, як видно з цього вірша, досконалі духовні створіння (Езд 10:15—17; Іс 6:2; 1Кр 6:3; Еф 3:10; Єв 13:17; Юд 8, 9). Єгова не просто допускає існування таких становищ; вони були створені ним. Саме він захотів, щоб ці становища існували, і його Син відіграв важливу роль у тому, щоб ця система почала функціонувати. Різні становища, згадані в цьому вірші, були створені «через нього [Ісуса] й для нього», і тому вони не можуть стосуватися людських урядів.

Створене через нього й для нього. Хоча тут сказано, що Ісус, Божий Первісток, брав участь у створенні всього іншого, Біблія не називає його Творцем. У попередньому вірші говориться, що він «народжений першим з усього створіння», а в Об 3:14 — що він є «початком Божого творіння». Коли Єгова створив Ісуса, той став його «майстром», як це видно з 8-го розділу Прислів’я, де Ісуса символічно названо «мудрістю» (Пр 8:1, 22, 30). У Пр 8:22—31 описано роль Ісуса у творенні всього і сказано, що, як майстер Єгови, він «тіши[вся], дивлячись на його [Божу] населену землю, і найбільше раді[в] людськими синами [або «людством»]». Саме з цієї причини в Кл 1:16 написано: «Усе інше створене через нього й для нього».

Будь-якого іншого імені. Цей грецький вислів буквально перекладається як «будь-якого імені» (англ. видання «Грецькі Писання. Підрядковий переклад Царства»). Він вживається в багатьох перекладах Біблії і створює враження, що ім’я Ісуса вище від імені самого Бога. Однак така думка суперечить контексту, оскільки Павло сказав: «Бог підніс його на вище становище і великодушно дав йому» це ім’я. Крім того, грецьке слово, яке перекладається як «будь-який; кожен; всі», в деяких контекстах означає «будь-який інший» або «всі інші». Для прикладу можна взяти Лк 13:2 («інші»); Лк 21:29 і Флп 2:21 («всі інші»). Тож, і контекст, і значення цього грецького слова в різних уривках свідчать на користь варіанта перекладу «будь-який інший». Тут Павло пояснює, що Ісусове ім’я вище від будь-якого іншого імені, окрім імені Єгови — Того, хто дав Ісусу таке ім’я. (Див. також 1Кр 15:28.)

Народжений першим з усього створіння. Тобто перше створіння Бога Єгови. Грецьке слово прото́токос («народжений першим; первісток») у Грецьких Писаннях вживається вісім разів, і в семи випадках мова йде про Ісуса. Зазвичай у Біблії воно стосується того, хто народився першим, тобто раніше від інших, наприклад, першої дитини. Оскільки Ісус був «первістком» Марії, його принесли в храм, щоб «показати Єгові», як цього вимагав Закон (Лк 2:7, 22, 23; Мт 1:25). У Кл 1:18 (див. коментар) те саме грецьке слово вживається щодо Ісуса у вислові «первісток з мертвих», тобто той, хто воскрес раніше за інших. (Пор. Рм 8:29.) В Єврейських Писаннях слово, перекладене як «первісток», також переважно вживається у значенні «найстарший син у батька». Грецьке слово прото́токос використовується в Септуагінті в Бт 49:3, де Яків каже: «Рувиме, ти мій первісток». (Див. глосарій, «Первісток».) Дехто переконаний, що Ісус не був створений; такі люди твердять, що слово «народжений першим» у цьому вірші вказує не на те, що Ісус є створінням, а на його найвище становище, і тому вважають, що цей вислів треба перекладати як «перший над усім створінням». Хоча Ісус справді займає вище становище за всі інші створіння, немає підстав вважати, що слово «перший» у цьому вірші вживається в якомусь особливому значенні. Крім того, в Об 3:14 Ісуса названо «початком Божого творіння», а це підтверджує, що вислів «перший з усього створіння» з Кл 1:15 означає «перший, кого створив Бог».

Єдинородний син. Грецьке слово моноґене́с, яке зазвичай перекладають як «єдинородний», означає «єдиний у своєму роді; один-єдиний; унікальний». В Біблії це слово використовується для опису спорідненості між дитиною (сином чи дочкою) та її батьками. (Див. коментарі до Лк 7:12; 8:42; 9:38.) У біблійних книгах, написаних Іваном, це слово вживається лише щодо Ісуса (Ів 3:16, 18; 1Ів 4:9), але ніколи не стосується його народження чи життя на землі. Іван використовує його, описуючи передлюдське існування Ісуса, коли той був Логосом, або Словом,— тим, хто був «з Богом на початку», ще «до створення світу» (Ів 1:1, 2; 17:5, 24). Ісуса названо «єдинородним сином» тому, що він був Первістком Єгови і єдиним, кого Бог створив сам. Хоча інші духовні істоти також названі «синами правдивого Бога» і «синами Бога» (Бт 6:2, 4; Йв 1:6; 2:1; 38:4—7), усі вони були створені Єговою через його Первістка (Кл 1:15, 16). Отже, слово моноґене́с вказує на те, що Ісус був «єдиним у своєму роді; унікальним; незрівнянним» і що тільки його Бог створив сам (1Ів 5:18).

Голова тіла, тобто збору. В листах до колоссян і ефесян Павло порівнює християнський збір до «тіла», головою якого є Христос (Еф 1:22, 23). Згідно з одним довідником, ця метафора «вказує не лише на те, наскільки важлива єдність між тілом і Головою, але й на те, що Голова виконує свою волю через частини тіла. Вони є Його знаряддями». Ісус є також головою, або правителем, царства, яке Павло називає «царством [Божого] улюбленого Сина» (Кл 1:13 і коментар).

Він... первісток з мертвих. У Біблії розповідається про людей, які воскресли до Ісуса, але він був першим, хто після воскресіння отримав нескінченне життя. Він воскрес «в дусі» (1Пт 3:18), і після цього його становище в небі стало вищим, ніж було до приходу на землю. Бог дав Ісусу безсмертя і нетління, яке не може отримати жодна людина з плоті і крові. Ісус був «піднесений вище від небес», і в цілому всесвіті лише Бог Єгова є вищим від нього (Єв 7:26; 1Кр 15:27; Флп 2:9—11). Його воскресив сам Бог (Дії 3:15; 5:30; Рм 4:24; 10:9).

Царство свого улюбленого Сина. Павло говорить про царство, яке в його дні вже існувало. Це видно з вірша, де сказано, що християни вже були перенесені в те царство. Тут йдеться не про Месіанське Царство в небі, яке, згідно з Біблією, мало бути встановлене набагато пізніше того часу, коли жив Павло (1Кр 6:9, 10; Еф 5:5 і коментар; 2Пт 1:10, 11; Об 11:15; 12:10; пор. Лк 19:11, 12, 15). Отже, Павло говорить про інше «царство», що складається з помазаних духом християн, які мають надію успадкувати небесне Царство (Як 2:5). Христос став Царем, або Правителем, того царства в П’ятидесятницю 33 р. н. е. Це духовне царство існуватиме на землі, поки останній з помазанців не піде на небо. Коли ці народжені духом християни отримають небесну нагороду, вони перестануть бути земними підданими духовного царства Христа, а стануть царями і правитимуть з Христом у небі (Об 5:9, 10).

Щоб у ньому перебувала вся повнота. Ісус Христос відіграє ключову роль у виконанні Божого наміру і стоїть на чолі християнського збору. Він не лише «пролив [кров] на стовпі мук», щоб примирити з Богом усе людство (Кл 1:20), але й дає християнам все необхідне («всю повноту»), щоб вони мали потрібне керівництво і навчання. Крім того, Ісус є уособленням Божих рис, зокрема мудрості. Його приклад і вчення є досконалими, і їх не потрібно доповнювати людською філософією і традиціями (Кл 2:8—10). Саме тому Ісус є для християн Взірцем і джерелом настанов.

Бога, який... примирив нас із собою. Усім людям необхідно примиритися з Богом, оскільки перший чоловік Адам виявив непослух і передав усім своїм нащадкам гріх і недосконалість (Рм 5:12). Як наслідок, люди стали ворогами Бога і тепер вони відчужені від нього, адже Бог, дотримуючись своїх норм, не може дивитися крізь пальці на гріх (Рм 8:7, 8). Грецькі слова, перекладені як «примирити» і «примирення», передають думку про зміну чи обмін. У цьому контексті вони вказують на те, що ворожі стосунки з Богом змінилися на мирні і дружні. Тут Павло каже, що спочатку Бог примирив із собою «нас» (Павла, його товаришів і всіх помазаних духом християн) і зробив це через Христа, тобто завдяки Христовій викупній жертві. Далі Павло говорить, що Бог «доручив нам служіння, пов’язане з примиренням». (Див. коментар до Рм 5:10.)

Примирилися з Богом. Грецьке дієслово каталла́ссо двічі вживається в цьому вірші і двічі в 2Кр 5:18, 19. Його основне значення — «змінювати; обмінювати». Також воно набуло значення «змінити ворожість на дружні стосунки». Коли йдеться про стосунки людей і Бога, воно передає думку про відновлення втраченого миру і дружби. Павло використав це дієслово, коли дав пораду жінці, яка живе окремо від свого чоловіка: «Нехай... помириться з [чоловіком]» (1Кр 7:11). Споріднене дієслово діалла́ссомай трапляється в Мт 5:24, де Ісус говорить «примири[ти]ся з братом», перш ніж складати приношення на жертовнику. (Див. коментар до Мт 5:24.) Людям необхідно примиритися з Богом, оскільки перший чоловік Адам виявив непослух і передав усім своїм нащадкам гріх та недосконалість. Як наслідок, люди стали ворогами Бога; тепер вони відчужені від нього, адже Бог, дотримуючись своїх норм, не може дивитись крізь пальці на гріх (Рм 5:12; 8:7, 8).

Буде зібране в Христі все. «Система управління», яку Бог запровадив, досягне своєї мети у два етапи. На першому етапі Бог збирає те, що на небі, тобто тих, хто покликаний правити з Христом на небі (Рм 8:16, 17; Еф 1:11; 1Пт 1:4). Цей етап розпочався в П’ятидесятницю 33 року н. е. (Дії 2:1—4). На другому етапі Бог збирає те, що на землі, тобто тих людей, які житимуть в раю на землі і будуть підданими небесного уряду (Ів 10:16; Об 7:9, 10; 21:3, 4).

Примирити із собою. Основне значення вжитого тут грецького дієслова, перекладеного як «примирити»,— «змінювати; обмінювати». З часом воно набуло значення «змінити ворожість на дружні стосунки». Павло тут пояснює, що таке примирення можливе «на підставі крові, яку [Ісус] пролив на стовпі мук». Завдяки цьому між людством і Богом буде відновлена гармонія, і люди знову будуть мати дружні взаємини з Богом. (Див. коментарі до Рм 5:10; 2Кр 5:18, 19.)

Все інше як на землі, так і на небі. Павло говорить про тих, хто примиряється з Богом на підставі Христової крові, пролитої на стовпі мук. «Все інше... на небі» — це помазані духом християни, які будуть правити в небі з Христом. Вони «отрима[ли] небесне покликання» (Єв 3:1) і «царюватимуть над землею» як співправителі з Христом у Божому Царстві (Об 5:9, 10). «Все інше... на землі» — це люди, які примирилися з Богом і житимуть на землі як піддані цього небесного Царства (Пс 37:29; див. коментар до Еф 1:10).

Стовпі мук. Або «стовпі, на якому страчують». (Див. глосарій.)

Примиряє із собою світ. Світ, тобто людство, має примиритися з Богом, оскільки перший чоловік Адам виявив непослух і передав усім своїм нащадкам гріх і недосконалість. (Див. коментар до 2Кр 5:18.) Бог здійснює це примирення через Христа, тобто завдяки Ісусовій жертві примирення (Рм 5:10; 2Кр 5:21; Кл 1:21, 22). Тих, хто перебуває в єдності з Христом, Єгова призначив «послами» у ворожому світі і доручив їм «служіння, пов’язане з примиренням» (2Кр 5:18, 20).

Проповідувалась усьому створінню під небом. Павло не стверджує, що добра новина проповідувалась буквально в кожній місцевості на планеті. Він загалом каже, наскільки далеко поширилась ця новина (Рм 1:8; Кл 1:6). На час написання Листа до колоссян звістка про Царство була відома по всій Римській імперії і навіть за її межами. По суті, приблизно за 30 років до того, у П’ятидесятницю 33 року н. е., юдеї і прозеліти, які тоді прийняли християнство, понесли цю звістку в такі віддалені території, як Парфія, Елам, Мідія, Месопотамія, Аравія, Мала Азія, частини Лівії, що біля Кірени, а також у Рим. То був майже весь світ, відомий Павловим читачам (Дії 2:1, 8—11, 41, 42). Але, як видно зі слів самого Павла в 15-му розділі Римлян, його твердження не слід розуміти буквально, адже там він пише, що добра новина не дійшла до Іспанії (Рм 15:20, 23, 24).

Його тіла, тобто збору. Див. коментар до Кл 1:18.

Голова тіла, тобто збору. В листах до колоссян і ефесян Павло порівнює християнський збір до «тіла», головою якого є Христос (Еф 1:22, 23). Згідно з одним довідником, ця метафора «вказує не лише на те, наскільки важлива єдність між тілом і Головою, але й на те, що Голова виконує свою волю через частини тіла. Вони є Його знаряддями». Ісус є також головою, або правителем, царства, яке Павло називає «царством [Божого] улюбленого Сина» (Кл 1:13 і коментар).

Священну таємницю. У своєму листі до колоссян Павло кілька разів вживає вислів «священна таємниця» (Кл 1:27; 2:2; 4:3; див. коментарі до Мт 13:11; 1Кр 2:7; Еф 1:9).

Минулих віків. Див. глосарій, «Вік».

Священну таємницю своєї волі. Грецьке слово, перекладене як «священна таємниця», вживається кілька разів у листі Павла до ефесян. По суті, ключовою фігурою «священної таємниці» Єгови є Ісус Христос (Кл 2:2; 4:3). Проте Божа священна таємниця має багато граней. Вона виявляє те, що Ісус є обіцяним потомством, або Месією, і те, яку роль він відіграє в Божому намірі (Бт 3:15); також вона пов’язана з небесним урядом, тобто Божим Месіанським Царством (Мт 13:11; Мр 4:11), зі збором помазаних духом християн, головою якого є Христос (Еф 5:32; Кл 1:18; Об 1:20), з тим, яку роль виконуватимуть ці помазанці, коли разом з Ісусом правитимуть у Царстві (Лк 22:29, 30), і з тим, що помазанці будуть вибрані як з юдеїв, так і з язичників (Рм 11:25; Еф 3:3—6; Кл 1:26, 27). (Див. коментарі до Мт 13:11; 1Кр 2:7.)

Священні таємниці. У «Перекладі нового світу» вислів «священна таємниця» трапляється 28 разів і є перекладом грецького слова місте́ріон. Це слово, вжите тут у множині, стосується граней Божого наміру, які Бог приховує до визначеного ним часу. Після того він повністю відкриває їх, однак лише тим, кого хоче наділити розумінням (Кл 1:25, 26). Тоді священні таємниці проголошуються всім і усюди. Про це свідчать слова, які вживаються у Біблії стосовно «священної таємниці»: «виявляти», «звіщати», «об’явлення», «проповідувати», «розповідати» (1Кр 2:1; Еф 1:9; 3:3; Кл 1:25, 26; 4:3). Найважливіша «Божа священна таємниця» полягає в тому, що Ісус Христос є обіцяним «потомством», тобто Месією (Кл 2:2; Бт 3:15). Проте ця священна таємниця має багато граней, одна з яких стосується ролі Ісуса в Божому намірі (Кл 4:3). Як показав Ісус у цьому вірші, «священні таємниці» пов’язані з небесним Царством, або «Божим Царством», тобто небесним урядом, в якому Ісус є Царем (Мр 4:11; Лк 8:10; див. коментар до Мт 3:2.) У Грецьких Писаннях термін місте́ріон має інше значення, ніж у стародавніх містичних релігіях. Ці релігії (в їхній основі часто лежав культ родючості, який процвітав у I столітті н. е.) обіцяли своїм прихильникам безсмертя, а також можливість отримувати об’явлення і наближатися до богів через містичні обряди. Зрозуміло, що їхні таємниці не мали нічого спільного з правдою. У містичних релігіях ті, хто пройшов обряд посвячення, обіцяли не розголошувати таємниць. Ці містичні таємниці, які не розкривались, дуже відрізнялися від священних таємниць у християнстві, які широко проголошувались. Коли в Біблії слово місте́ріон вживається у зв’язку з фальшивим поклонінням, воно перекладене в «Перекладі нового світу» просто як «таємниця». (Щоб дізнатись про три випадки вживання місте́ріон в такому значенні, див. коментарі до 2Фс 2:7; Об 17:5, 7.)

Мудрістю Божою, що виявляється у священній таємниці. Божа мудрість виявилась у тому, як Бог задумав покласти край наслідкам бунту в Едемі і встановити мир та єдність у всесвіті. (Див. глосарій, «Священна таємниця».) Проголошення «священної таємниці» (грецькою місте́ріон; див. коментар до Мт 13:11) почалося тоді, коли Єгова висловив пророцтво, записане в Буття 3:15. Ключовою фігурою «священної таємниці» Єгови є Ісус Христос (Еф 1:9, 10; Кл 2:2). Ця священна таємниця пов’язана з тим, що Ісус є обіцяним потомством, або Месією, і його роллю в Божому Царстві (Мт 13:11); з тим, що будуть вибрані помазанці — з юдеїв і язичників, щоб стати співспадкоємцями з Христом і правити з ним у Царстві (Лк 22:29, 30; Рм 11:25; Еф 3:3—6; Кл 1:26, 27); і з тим, яку особливу роль відіграватиме цей збір 144 000 помазанців, «куплених з-поміж людей як перші плоди для Бога та Ягняти» (Об 14:1, 4). Усі ці грані священної таємниці можуть розуміти лише ті, хто старанно досліджує Писання.

Зрілого. Або «довершеного; досконалого». (Пор. 1Кр 2:6 і прим.)

Медіафайли

Лист Павла до колоссян
Лист Павла до колоссян

На фото зображено фрагмент папірусного кодексу, відомого як P46. Вважають, що він датується приблизно 200 р. н. е. Це збірка дев’яти листів Павла, але вони розміщені не в такому порядку, як у сучасних Бібліях. (Див. медіагалерею, «Перший лист Павла до коринфян» і «Другий лист Павла до коринфян».) Цей фрагмент містить кінець Павлового листа до філіппійців і початок його листа до християн у Колоссах, місті на південному заході Малої Азії. Він входить до папірусного кодексу Честера Бітті II, який зберігається в бібліотеці Честера Бітті в Дубліні (Ірландія). На фото виділена назва «До колоссян». Цей папірусний кодекс служить доказом того, що переписувачі віддавна розрізняли біблійні книги за назвами.

Відеовступ до Колоссян
Відеовступ до Колоссян