Євангеліє від Луки 22:1—71

22  У ту пору наближалося Свято прісного хліба, яке ще називали Пасхою.+  І старші священики й книжники, боячись народу, шукали нагоди позбутися Ісуса.+  Тоді Сатана увійшов в Юду, званого Іскаріо́том, який був одним з дванадцятьох.+  Він пішов до старших священиків і начальників храму, щоб поговорити про те, як ліпше видати їм Ісуса.+  Вони зраділи цьому й пообіцяли йому срібняків.+  Юда погодився і почав шукати зручної нагоди видати їм Ісуса, коли поблизу не буде натовпу.  І ось настав день Свята прісного хліба, коли належало приносити пасхальну жертву.+  Тож Ісус відіслав Петра та Івана, кажучи: «Ідіть приготуйте для нас пасхальну вечерю».+  Вони ж запитали його: «Де нам приготувати її?» 10  Він їм відповів: «Коли увійдете в місто, то зустрінете чоловіка, який нестиме глиняний глек з водою. Йдіть за ним у дім, куди він увійде.+ 11  А власникові дому скажіть: “Учитель запитує: «Де гостьова кімната, в якій я міг би спожити з учнями пасхальну вечерю?»” 12  Цей чоловік покаже вам велику горішню кімнату, в якій є все необхідне. Там і приготуйте вечерю». 13  Учні вирушили туди, і там все було так, як він говорив. Тож вони приготували все для пасхальної вечері. 14  І, коли настав час, Ісус сів за стіл разом з апостолами+ 15  та звернувся до них: «Я дуже хотів їсти цю пасхальну вечерю з вами, перш ніж зазнаю страждань, 16  бо говорю вам: я вже не буду їсти її, аж поки не сповниться в Божому Царстві все те, що вона означає». 17  І, взявши чашу, він склав подяку й сказав: «Візьміть її та передайте один одному. 18  Кажу вам: відтепер я не питиму з плоду виноградної лози, аж поки не прийде Боже Царство».+ 19  Також він взяв хліб+ і, склавши подяку, поламав його, дав їм і сказав: «Це означає моє тіло,+ яке буде віддане за вас.+ Чиніть це на спомин про мене».+ 20  Так само взяв він після вечері чашу і сказав: «Ця чаша означає нову угоду,+ укладену на підставі моєї крові,+ яка проллється за вас.+ 21  Але зі мною за столом мій зрадник.+ 22  Дійсно, Син людський іде від вас так, як було визначено,+ однак горе людині, яка його зраджує!»+ 23  Тоді вони почали говорити між собою, хто з них збирається це зробити.+ 24  І зчинилась між ними гостра суперечка про те, хто з них найбільший.+ 25  Він же сказав їм: «Царі народів панують над людьми, і ті, хто має владу, називаються добродійниками.+ 26  Однак ви не повинні бути такими, як вони.+ Але хто найбільший серед вас, нехай стане як наймолодший,+ і той, хто бере провід, хай буде як слуга.+ 27  Бо хто більший: той, хто їсть*, чи той, хто служить? Хіба не той, хто їсть*? Я ж серед вас як той, хто служить.+ 28  Ви залишалися зі мною+ у моїх випробуваннях,+ 29  і я укладаю з вами угоду про царство,— як і мій Батько уклав угоду зі мною,+ 30  щоб ви їли й пили за моїм столом у Царстві моєму+ і сиділи на престолах+ та судили 12 племен Ізра́їля.+ 31  Си́моне, Си́моне, ось Сатана зажадав просіяти вас, як пшеницю.+ 32  Але я благав про тебе, щоб віра твоя не ослабла.+ І ти, коли повернешся, зміцни своїх братів».+ 33  А той сказав Ісусу: «Господи, я готовий іти з тобою і до в’язниці, і навіть на смерть».+ 34  Але Ісус відповів: «Говорю тобі, Петре: ще півень не проспіває сьогодні, як ти тричі заперечиш, що знаєш мене».+ 35  Потім він запитав учнів: «Коли я відправляв вас без гаманця, без торби й сандалій,+ чи вам бракувало чогось?» — «Ні*!» — відповіли вони. 36  Тоді він сказав: «Тепер же той, хто має гаманець, нехай візьме його, а також торбу; і той, хто не має меча, нехай продасть вбрання і купить його. 37  Говорю вам: на мені має виконатись написане: “Він був зарахований до беззаконників”.+ І ці слова сповняються на мені».+ 38  На це вони сказали: «Господи, ось два мечі». Він їм відповів: «Цього достатньо». 39  І коли Ісус вийшов звідти, то за звичаєм пішов до Оливкової гори, а учні — слідом за ним.+ 40  Прийшовши туди, він сказав їм: «Моліться, щоб не впасти в спокусу»,+ 41  а сам відійшов від них приблизно на відстань кинутого каменя, впав на коліна і почав молитися, 42  кажучи: «Батьку, якщо бажаєш, забери від мене цю чашу. Але хай виконується не моя воля, а твоя».+ 43  Тоді з’явився ангел з неба і зміцнив його.+ 44  Але Ісус зазнавав таких нестерпних мук, що продовжував молитися ще палкіше,+ і його піт став немов краплі крові, які падали на землю. 45  Помолившись, Ісус встав, пішов до учнів і побачив, що вони задрімали, виснажені смутком. 46  Він сказав їм: «Як ви можете спати? Встаньте і моліться, щоб не впасти в спокусу».+ 47  І, коли він ще говорив, наблизився натовп, попереду якого йшов чоловік, на ім’я Юда, один з дванадцятьох. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати його.+ 48  Проте Ісус промовив до нього: «Юдо, ти зраджуєш Сина людського поцілунком?» 49  Побачивши, до чого все це йде, ті, хто стояв поряд з Ісусом, запитали: «Господи, може, нам вдарити мечем?» 50  І один з них навіть вдарив мечем раба первосвященика та відсік йому праве вухо.+ 51  Але Ісус сказав: «Досить вже!» — і, доторкнувшись до вуха, зцілив раба. 52  Тоді він звернувся до старших священиків, начальників храму і старійшин, які прийшли за ним: «Хіба я розбійник, що ви вийшли на мене з мечами й палицями?+ 53  Я ж день у день був з вами в храмі,+ і ви не намагалися мене схопити.+ Однак тепер ваша година і влада темряви».+ 54  Заарештувавши Ісуса, вони забрали його+ та повели в дім первосвященика, а Петро йшов позаду на відстані.+ 55  І, коли люди розпалили посеред подвір’я багаття і посідали довкола, Петро сів з ними.+ 56  А одна служниця, побачивши його при світлі вогнища, придивилась до нього й сказала: «Цей чоловік також був з ним». 57  Але він заперечив: «Жінко, я не знаю його».+ 58  Незабаром інший чоловік побачив його і сказав: «Ти також один з них». Однак Петро відповів: «Ні!»+ 59  І приблизно через годину ще хтось почав настійно твердити: «Ну так, цей точно був з ним, він же галілея́нин!» 60  Та Петро відповів: «Чоловіче, я не знаю, про що ти говориш!» І в ту ж мить, коли він ще говорив, проспівав півень. 61  Тоді Господь обернувся й подивився Петрові у вічі, а той пригадав собі його слова: «Перш ніж сьогодні проспіває півень, ти тричі зречешся мене».+ 62  І вийшов він звідти та гірко заплакав. 63  А чоловіки, які тримали Ісуса під вартою, почали глузувати з нього,+ бити його+ 64  і, закривши йому обличчя, говорили: «Ану, пророкуй! Хто вдарив тебе?» 65  І вони продовжували ображати його багатьма іншими зневажливими словами. 66  Коли ж настав день, зібралась громада старійшин народу — старші священики та книжники.+ Вони привели його в зал Синедріо́ну і говорили: 67  «Якщо ти Христос, скажи це».+ Але він відповів: «Навіть якби я вам сказав, ви ніколи б не повірили, 68  а якби запитав вас, не відповіли б. 69  Однак відтепер Син людський+ сидітиме біля могутньої правої руки Бога».+ 70  Тоді вони всі запитали: «Значить, ти Божий Син?» Він же відповів: «Ви самі кажете, що це я». 71  Тож вони вигукнули: «Хіба треба нам ще якогось свідчення? Ми ж на власні вуха чули це з його уст».+

Примітки

Або «напівлежить за столом».
Або «напівлежить за столом».
Або «нічого».

Коментарі

Свято прісного хліба, яке ще називали Пасхою. По суті, це були різні свята. Пасху відзначали 14 нісана, а Свято прісного хліба — з 15 по 21 нісана (Лв 23:5, 6; Чс 28:16, 17; див. додаток Б15). Але за часів Ісуса ці два свята не розділяли, і всі вісім днів, у тому числі 14 нісана, сприймали як одне свято. Наприклад, Йосиф Флавій говорить про «восьмиденне свято, що називається святом прісного хліба». Події, описані в Лк 22:1—6, відбулися 12 нісана 33 року н. е. (Див. додаток Б12.)

Іскаріот. Можливо, означає «чоловік з Керіота». Юдин батько Симон також названий «Іскаріотом» (Ів 6:71). Загалом вважається, що це слово вказує на те, що Симон і Юда походили з юдейського міста Керіот-Хецрона (ІсН 15:25). Якщо це так, то з 12 апостолів Юда був єдиним, хто походив з Юдеї, інші ж були галілеянами.

Іскаріотом. Див. коментар до Мт 10:4.

Начальників храму. У цьому вірші в грецькому тексті вживається лише слово «начальники», але в Лк 22:52 використовується вислів «начальники храму», що показує, про яких саме начальників йдеться. Тому тут слово «храму» додано для уточнення. Тільки Лука згадує про цих начальників (Дії 4:1; 5:24, 26). Вони керували храмовими вартовими. Мабуть, їх покликали на зустріч з Юдою, щоб надати майбутньому арешту Ісуса законного вигляду.

Срібняків. Букв. «срібла», тобто срібла, яке використовували як гроші. Згідно з Мт 26:15, йдеться про «30 срібняків». З усіх письменників Євангелій лише Матвій згадує, за яку суму було зраджено Ісуса. Очевидно, мова йде про 30 срібних шекелів (такі шекелі карбували в Тирі). Ця сума, мабуть, вказує на те, як сильно старші священики зневажали Ісуса, адже за Законом це була ціна раба (Вх 21:32). Подібно, коли пророк Захарій попросив у невірних ізраїльтян плату за служіння, яке він виконував серед Божого народу, вони відважили йому «30 срібняків», а це, ймовірно, вказує на те, що вони вважали його не ціннішим за раба (Зх 11:12, 13).

Свято прісного хліба, яке ще називали Пасхою. По суті, це були різні свята. Пасху відзначали 14 нісана, а Свято прісного хліба — з 15 по 21 нісана (Лв 23:5, 6; Чс 28:16, 17; див. додаток Б15). Але за часів Ісуса ці два свята не розділяли, і всі вісім днів, у тому числі 14 нісана, сприймали як одне свято. Наприклад, Йосиф Флавій говорить про «восьмиденне свято, що називається святом прісного хліба». Події, описані в Лк 22:1—6, відбулися 12 нісана 33 року н. е. (Див. додаток Б12.)

І ось настав день Свята прісного хліба. Як згадується у коментарі до Лк 22:1, за часів Ісуса Пасху (14 нісана) і Свято прісного хліба (15—21 нісана) не розділяли, і всі вісім днів, у тому числі 14 нісана, іноді називали «Святом прісного хліба». (Див. додаток Б15.) Згаданий тут день стосується 14 нісана, оскільки сказано, що це був день, коли належало приносити пасхальну жертву (Вх 12:6, 15, 17, 18; Лв 23:5; Пв 16:1—7). Події, описані у віршах 7—13, очевидно, відбулися пополудні 13 нісана під час приготувань до пасхальної вечері, яку мали відзначати після заходу сонця, тобто 14 нісана. (Див. додаток Б12.)

Коли настав час. Тобто увечері на початку 14 нісана. (Див. додатки А7 і Б12.)

Взявши чашу. За Ісусових днів було прийнято пити вино під час святкування Пасхи (Лк 22:15). З Біблії видно, що під час Пасхи у Єгипті вино не вживали і Єгова не наказував цього робити. Тож звичай передавати чаші з вином, очевидно, виник пізніше. Ісус не мав нічого проти цього звичаю. Він пив вино зі своїми апостолами під час пасхальної вечері, склавши подяку Богу. Пізніше він передав їм чашу з вином, коли започаткував Господню вечерю (Лк 22:20).

Взяв хліб... поламав його. На стародавньому Близькому Сході випікали тонкий хліб, і якщо він був прісний, то легко ламався. У тому, що Ісус поламав хліб, немає жодного символічного значення, адже хліб зазвичай ділили саме так. (Див. коментар до Мт 14:19.)

Означає. Тут грецьке слово естı́н (буквально «є») вжито в значенні «означає; символізує; представляє». Для апостолів це було очевидним, адже на тій події Ісусове досконале тіло було перед ними, так само як і прісний хліб, який вони мали їсти. Отже, хліб не міг бути буквальним тілом Ісуса. Цікаво, що те саме грецьке слово вживається в Мт 12:7, де в багатьох перекладах воно передане як «означає».

Взяв хліб... поламав його. Див. коментар до Мт 26:26.

Означає. Див. коментар до Мт 26:26.

Вечері. Очевидно, йдеться про пасхальну вечерю, яку Ісус спожив зі своїми учнями, перш ніж започаткував Господню вечерю. Тож Ісус відзначив Пасху відповідно до тогочасного звичаю. Він не змінив святкування і не вніс у нього нічого нового. Цим він дотримався Закону, під яким перебував як єврей. Однак відзначивши Пасху відповідно до Мойсеєвого закону, Ісус запровадив відзначення спомину своєї смерті, якої мав зазнати того самого дня.

Нову угоду, укладену на підставі моєї крові. З усіх письменників Євангелій тільки Лука пише, що Ісус говорив про «нову угоду», що могло нагадати слова з Єр 31:31. Нова угода — угода між Єговою і помазаними християнами — набула чинності на підставі крові Ісуса (Єв 8:10). Тут Ісус вжив слова «угода» і «кров» подібно до того, як Мойсей, посередник Закон-угоди з Ізраїлем, використав їх під час укладення цієї угоди на горі Сінай (Вх 24:8; Єв 9:19—21). Подібно до того як Закон-угода між Богом та ізраїльським народом набрала сили завдяки крові козлів і биків, нова угода, яку Єгова уклав з духовним Ізраїлем, набрала сили завдяки Ісусовій крові. Ця угода стала чинною в П’ятидесятницю 33 року н. е. (Єв 9:14, 15).

Проллється за вас. Деякі рукописи не містять уривка, що починається з середини вірша 19 (зі слів «яке буде віддане за вас») і закінчується в кінці вірша 20. Однак аналіз давніх авторитетних рукописів свідчить на користь вживання цих слів в основному тексті. (Щоб більше дізнатись про те, як давні рукописи використовуються для відтворення грецького тексту, див. додаток А3.)

Але зі мною за столом мій зрадник. Словами, що записані у віршах 21—23, Лука, очевидно, перериває хронологічний порядок подій. Порівнявши Мт 26:20—29 і Мр 14:17—25 з Ів 13:21—30, можна побачити, що Юда пішов перед тим, як Ісус започаткував Господню вечерю. На той час, коли Ісус похвалив апостолів за те, що вони залишалися з ним у його випробуваннях, Юда, безперечно, вже пішов; його аж ніяк не могла стосуватися похвала і з ним не могло бути укладено «угоди про царство» (Лк 22:28—30).

Іде від вас. На думку деяких вчених, це евфемізм, який вживається замість того, щоб прямо сказати «іде на смерть».

Добродійниками. Грецьке слово еуерґе́тес (буквально «той, хто робить добро [іншим]») часто використовувалось як почесний титул. Цей титул давали правителям і видатним людям, особливо тим, які зробили щось на благо суспільства. Ті, «хто бере провід» серед Христових послідовників, не повинні вважати себе «добродійниками», не повинні думати, що одновірці їм чимось зобов’язані; вони не мають бути такими, як правителі цього світу (Лк 22:26).

Той, хто бере провід. Вжите тут грецьке слово геґе́омай також використовується у Єв 13:7, 17, 24, коли йдеться про працю наглядачів у християнському зборі.

Буде як слуга. Або «буде як той, хто прислуговує». Цим висловом перекладено грецьке дієслово діаконе́о, споріднене з іменником діа́конос («слуга; той, хто прислуговує»), який часто використовується щодо тих, хто невтомно і смиренно служить на користь інших. Це слово вживається стосовно Христа (Рм 15:8), служителів Христа, як чоловіків, так і жінок (Рм 16:1; 1Кр 3:5—7; Кл 1:23), служителів збору (Флп 1:1; 1Тм 3:8), а також домашніх слуг (Ів 2:5, 9) і представників влади (Рм 13:4).

Буде як слуга. Або «буде як той, хто прислуговує». Цим висловом перекладено грецьке дієслово діаконе́о, споріднене з іменником діа́конос («слуга; той, хто прислуговує»), який часто використовується щодо тих, хто невтомно і смиренно служить на користь інших. Це слово вживається стосовно Христа (Рм 15:8), служителів Христа, як чоловіків, так і жінок (Рм 16:1; 1Кр 3:5—7; Кл 1:23), служителів збору (Флп 1:1; 1Тм 3:8), а також домашніх слуг (Ів 2:5, 9) і представників влади (Рм 13:4).

Служить. Або «прислуговує». Грецьке дієслово діаконе́о вживається у цьому вірші двічі. (Див. коментар до Лк 22:26.)

Я укладаю з вами угоду про царство. Грецьке дієслово діатı́темай, перекладене тут як «укласти угоду», споріднене з іменником діате́ке, що означає «угода». Дієслово та іменник вживаються разом у вислові «укласти угоду» в Дії 3:25; Єв 8:10; 10:16. Тут Ісус говорить про дві угоди. Одна — це угода між ним та його Батьком, а інша — між ним та його помазаними послідовниками, які правитимуть з ним у Царстві.

Їли й пили за моїм столом. Їсти за одним столом з кимось означало бути з ним в мирі і мати тісні взаємини. Тому, якщо хтось був удостоєний честі постійно їсти за царським столом, це означало, що він мав особливу прихильність царя і близькі стосунки з ним (1Цр 2:7). Саме такі стосунки Ісус пообіцяв своїм вірним учням (Лк 22:28—30; див. також Лк 13:29; Об 19:9).

Віяльна лопата. Лопата, очевидно, зроблена з дерева, за допомогою якої вимолочене зерно підкидали у повітря, щоб вітер розвіяв солому і полову.

Просіяти вас, як пшеницю. В біблійні часи пшеницю просіювали через решето після того, як її обмолотили і провіяли. Просіюванням зерно відділяли від полови і соломи. (Див. коментар до Мт 3:12.) Випробування, які невдовзі чекали Ісуса, мали також випробувати його учнів. Ісус порівняв ці випробування до просіювання пшениці.

Повернешся. Або «обернешся; розвернешся». Імовірно, Ісус говорить про те, що Петро підніметься і відновить духовні сили, після того як оступиться і впаде через самовпевненість і страх перед людьми. (Пор. Пр 29:25.)

Перед світанком. Букв. «коли співає півень». Відповідно до поширеної серед греків і римлян системи поділу так називали третю сторожу, тобто частину ночі від півночі до приблизно 03:00. (Див. попередній коментар до цього вірша.) Імовірно, це був час, коли співає півень (Мр 14:72). Загальновідомо, що в країнах на схід від Середземного моря час віддавна визначали за співом півнів. (Див. коментарі до Мт 26:34; Мр 14:30, 72.)

Півень. В усіх чотирьох Євангеліях згадується про те, що мав проспівати півень, але тільки Марко згадує, що півень проспіває двічі (Мт 26:34, 74, 75; Мр 14:30, 72; Лк 22:60, 61; Ів 13:38; 18:27). З Мішни видно, що за днів Ісуса в Єрусалимі тримали півнів, і це свідчить про правдивість біблійної оповіді. Півень заспівав, очевидно, рано-вранці. (Див. коментар до Мр 13:35.)

Моліться. Або «продовжуйте молитися». Це заохочення, яке, очевидно, записав лише Лука, мабуть, було звернене до 11 вірних апостолів. (Пор. паралельну оповідь в Мт 26:36, 37.) Друге подібне заохочення записано в Лк 22:46, що є паралельним віршем до Мт 26:41 і Мр 14:38. Воно було скероване до трьох учнів, які залишалися з Ісусом, коли він молився в саду (Мт 26:37—39; Мр 14:33—35). Те, що Лука згадує цих два заохочення (Лк 22:40, 46), підтверджує, що у своєму Євангелії він звертає особливу увагу на молитву. Кілька інших прикладів, коли тільки Лука торкається теми молитви і згадує про Ісусові молитви, записано в Лк 3:21; 5:16; 6:12; 9:18, 28; 11:1; 23:46.

Забери від мене цю чашу. У Біблії слово «чаша» часто вживається у символічному значенні і вказує на Божу волю стосовно людини, призначену їй «частку». (Див. коментар до Мт 20:22.) Ісус знав, що його звинуватять у богозневазі і спробі вчинити заколот, тому дуже переживав, що його смерть стягне ганьбу на Бога. Тож він молився про те, щоб Батько забрав від нього цю «чашу».

Забери від мене цю чашу. Див. коментар до Мр 14:36.

Ангел. З чотирьох письменників Євангелій тільки Лука згадує про те, що з’явився ангел з неба і зміцнив Ісуса.

Його піт став немов краплі крові. Можливо, Лука використовує порівняння, вказуючи на те, що краплі поту Ісуса Христа були схожі на краплі крові, або ж на те, що піт виступав так, як сочиться кров із рани. А дехто вважає, що на Ісусовій шкірі разом з потом справді виступала кров. Відомі випадки, коли такий стан спостерігався в людей, які зазнавали сильного емоційного стресу. При стані, який називають діапедезом, кров або її клітинні елементи проникають через неушкоджені стінки судин. А при іншому стані — гематидрозі — змішаний з кров’ю чи її пігментом піт або кров’яниста рідина виступають на шкірі, утворюючи «кривавий піт». Звичайно, точно не відомо, що саме відбулося в Ісусовому випадку.

Які падали на землю. Деякі давні рукописи містять вірші 43, 44, а деякі — ні. Однак ці вірші можна знайти в більшості перекладів Біблії.

Вдаривши ним, відсік праве вухо рабові первосвященика. Усі чотири письменники Євангелій описують цей епізод, доповнюючи розповіді один одного (Мт 26:51; Мр 14:47; Лк 22:50). Тільки Лука, «улюблений лікар» (Кл 4:14), пише, що Ісус, «доторкнувшись до вуха, зцілив раба» (Лк 22:51). А Іван — єдиний, хто згадує, що Симон Петро вихопив меча і що раба, якому він відсік вухо, звали Малх. Очевидно, саме Іван був учнем, який «був знайомий з первосвящеником» та його домашніми (Ів 18:15, 16), тож цілком логічно, що у своєму Євангелії він називає ім’я пораненого чоловіка. Те, що Іван знав домашніх первосвященика, підтверджують слова з Ів 18:26, де Іван пояснює, що раб, який впізнав Петра, був «родичем того, кому Петро відсік вухо».

Вдаривши ним, відсік праве вухо рабові первосвященика. Усі чотири письменники Євангелій описують цей епізод, доповнюючи розповіді один одного (Мт 26:51; Мр 14:47; Лк 22:50). Тільки Лука, «улюблений лікар» (Кл 4:14), пише, що Ісус, «доторкнувшись до вуха, зцілив раба» (Лк 22:51). А Іван — єдиний, хто згадує, що Симон Петро вихопив меча і що раба, якому він відсік вухо, звали Малх. Очевидно, саме Іван був учнем, який «був знайомий з первосвящеником» та його домашніми (Ів 18:15, 16), тож цілком логічно, що у своєму Євангелії він називає ім’я пораненого чоловіка. Те, що Іван знав домашніх первосвященика, підтверджують слова з Ів 18:26, де Іван пояснює, що раб, який впізнав Петра, був «родичем того, кому Петро відсік вухо».

Один з них. З паралельної розповіді в Ів 18:10 видно, що це Симон Петро вдарив мечем раба первосвященика і що раба звали Малх. (Див. коментар до Ів 18:10.)

Вдарив мечем раба первосвященика. Див. коментар до Ів 18:10.

Зцілив раба. З чотирьох письменників Євангелій тільки Лука згадує про те, що Ісус зцілив раба первосвященика (Мт 26:51; Мр 14:47; Ів 18:10).

Година. Грецьке слово го́ра тут вживається у переносному значенні і вказує на відносно короткий період.

Влада темряви. Йдеться про владу тих, хто перебуває у духовній темряві. (Пор. Кл 1:13.) В Дії 26:18 слово «темрява» вживається паралельно з висловом «влада Сатани». Послуговуючись своєю владою, Сатана використав прибічників з-поміж людей, щоб здійснити діла темряви, які привели до страти Ісуса. Наприклад, в Лк 22:3 сказано, що «Сатана увійшов в Юду, званого Іскаріотом», і той зрадив Ісуса (Бт 3:15; Ів 13:27—30).

Півень проспівав. Про це говориться в усіх чотирьох Євангеліях, але тільки Марко згадує, що півень проспівав удруге (Мт 26:34, 74, 75; Мр 14:30; Лк 22:34, 60, 61; Ів 13:38; 18:27). З Мішни видно, що за днів Ісуса в Єрусалимі тримали півнів, і це свідчить про правдивість біблійної оповіді. Півень заспівав, очевидно, перед світанком. (Див. коментар до Мр 13:35.)

Проспівав півень. Див. коментар до Мр 14:72.

Пророкуй... Хто вдарив тебе? Кажучи: «Пророкуй», люди, які били Ісуса, не просили його передректи майбутнє, а хотіли, щоб він завдяки божественному об’явленню виявив, хто його вдарив. З паралельних віршів — Мр 14:65 і Лк 22:64 — видно, що вони закривали Ісусові обличчя, і це пояснює, в чому полягала їхня насмішка.

Ану, пророкуй! Кажучи: «Пророкуй», люди, які били Ісуса, не просили його передректи майбутнє. З контексту видно, що вони закривали Ісусові обличчя. Тож вони хотіли, щоб Ісус завдяки божественному об’явленню виявив, хто його вдарив. (Див. коментар до Мт 26:68.)

Найвищим судом. Йдеться про Синедріон — судовий орган в Єрусалимі, що складався з первосвященика і 70 старійшин та книжників. Рішення цього суду юдеї вважали остаточними. (Див. глосарій, «Синедріон».)

Громада старійшин. Або «рада старійшин». Вжите тут грецьке слово пресбіте́ріон споріднене зі словом пресбı́терос (буквально «чоловік похилого віку»), яке в Біблії стосується передусім тих, хто посідає відповідальне становище або наділений певними обов’язками у громаді чи народі. Коли це слово передає думку про вік людини (як-от в Лк 15:25 і Дії 2:17), то може вказувати не лише на похилий вік, а й на те, що хтось старший від когось іншого. В цьому вірші вислів «громада старійшин», очевидно, стосується Синедріону — юдейського верховного суду в Єрусалимі, до складу якого входили старші священики, книжники і старійшини. Ці три групи чоловіків часто згадуються разом (Мт 16:21; 27:41; Мр 8:31; 11:27; 14:43, 53; 15:1; Лк 9:22; 20:1; див. глосарій, «Старійшина; старший чоловік», і коментар до вислову зал Синедріону в цьому вірші).

Зал Синедріону. Або «їхній Синедріон». Синедріоном називали юдейський верховний суд в Єрусалимі. Грецьке слово сіне́дріон, що перекладається як «зал Синедріону» або «Синедріон», буквально означає «спільне засідання». Хоча це загальне поняття, яке стосувалося будь-яких зборів чи засідань, в Ізраїлі воно могло стосуватися релігійного судового органу. Грецьке слово може вказувати на людей, які входили до складу суду, або ж на будівлю чи приміщення, де відбувалися засідання. (Див. коментар до Мт 5:22 і глосарій, «Синедріон»; див. додаток Б12, де позначено можливе місце розташування залу Синедріону.)

Син... людський. Або «Син людини». Цей вислів вживається в Євангеліях близько 80 разів. Так Ісус називає самого себе, очевидно, для того щоб підкреслити, що він дійсно був людиною, народженою від жінки, і що був подібним до Адама, завдяки чому міг викупити людство від гріха і смерті (Рм 5:12, 14, 15). Вислів «Син людський» також показує, що Ісус є Месією, тобто Христом (Дн 7:13, 14; див. глосарій).

Праворуч від Сильного. Букв. «праворуч сили». Перебувати по праву руку від правителя означало займати друге після нього становище (Пс 110:1; Дії 7:55, 56). У паралельній оповіді в Лк 22:69 вживається вислів «біля могутньої правої руки Бога». Ці вислови можуть вказувати на те, що, оскільки Ісус отримає високе становище, його буде наділено силою, тобто владою.

Син людський. Див. коментар до Мт 8:20.

Біля могутньої правої руки Бога. Або «біля правої руки сили Бога». Перебувати по праву руку від правителя означало займати друге після нього становище (Пс 110:1; Дії 7:55, 56). Грецький вислів, перекладений як «біля могутньої правої руки», також вживається у паралельних оповідях в Мт 26:64 і Мр 14:62, де його передано як «праворуч від Сильного». Те, що Син людський сидітиме «біля могутньої правої руки Бога», означає, що Ісуса буде наділено силою, тобто владою (Мр 14:62; див. коментар до Мт 26:64).

Медіафайли

Горішня кімната
Горішня кімната

У деяких будинках в Ізраїлі була горішня кімната. Туди можна було потрапити зсередини по драбині чи дерев’яних сходах або ззовні по зовнішніх кам’яних сходах чи драбині. У великій горішній кімнаті, подібній до зображеної на цьому малюнку, Ісус відсвяткував останню Пасху зі своїми учнями і започаткував Господню вечерю (Лк 22:12, 19, 20). У П’ятидесятницю 33 року н. е., коли приблизно на 120 учнів було вилито святий дух, вони, мабуть, перебували в горішній кімнаті одного з будинків у Єрусалимі (Дії 1:15; 2:1—4).

Синедріон
Синедріон

Юдейський верховний суд, який називали Великим Синедріоном, складався з 71 члена і збирався в Єрусалимі. (Див. глосарій.) Згідно з Мішною, сидіння для членів Синедріону розташовувалися півколом в три ряди. Постанови суду записували два писарі. За основу цього зображення взято деякі архітектурні елементи знайденого в Єрусалимі залу, де, як вважається, Синедріон засідав у I столітті. (Див. додаток Б12, карту «Єрусалим та околиці».)

1. Первосвященик

2. Члени Синедріону

3. Обвинувачений

4. Писарі