Євангеліє від Івана 15:1—27

15  Я — правдива виноградна лоза, а мій Батько — виноградар.  Кожну гілку на мені, яка не приносить плодів, він відрізає, а ту, що плоди приносить, очищає, аби вона давала ще більше плодів.+  І ви вже очищені завдяки словам, які я вам говорив.+  Тож перебувайте в єдності зі мною, і я перебуватиму в єдності з вами. Бо, як гілка не приносить плодів, якщо не залишається на виноградній лозі, так і ви не зможете приносити плоди, якщо не будете перебувати в єдності зі мною.+  Я — виноградна лоза, а ви — гілки. Хто перебуває в єдності зі мною і з ким я перебуваю в єдності, той приносить багато плодів.+ А без мене ви не можете робити* нічого.  Хто ж не перебуває в єдності зі мною, той подібний до гілки, яку викидають, і вона засихає. Такі гілки збирають, кидають у вогонь, і вони згоряють.+  Якщо ви залишаєтесь в єдності зі мною і мої слова перебувають у вас, то можете просити все, чого бажаєте, й отримаєте це.+  І якщо ви постійно приносите багато плодів і показуєте, що ви мої учні, то мій Батько прославляється.+  Як Батько любить мене,+ так і я люблю вас; перебувайте в моїй любові. 10  Як я виконую заповіді Батька й перебуваю в його любові,+ так і ви перебуватимете в моїй любові, якщо будете виконувати мої заповіді.+ 11  Кажу вам усе це, щоб ви могли сповна відчувати ту радість, яку маю я.+ 12  Тож даю вам заповідь: любіть одне одного, як я люблю вас.+ 13  Немає більшої любові від любові того, хто віддає за друзів своє життя.+ 14  Ви — мої друзі, якщо виконуєте все, що я наказую.+ 15  Я більше не називаю вас рабами, адже раб не знає, що робить його пан. Я ж назвав вас друзями, бо відкрив вам усе, що чув від Батька. 16  Не ви мене вибрали, а я вибрав вас і дав вам завдання постійно приносити плоди, плоди, які залишаться. Тоді, хоч би про що ви попросили Батька в моє ім’я, він дасть вам.+ 17  Отже, наказую вам: любіть одне одного.+ 18  Якщо світ вас ненавидить, знайте, що мене він зненавидів першим.+ 19  Якби ви належали до цього світу, світ любив би своє. А оскільки ви не належите до світу,+ — адже я вибрав вас зі світу,— він ненавидить вас.+ 20  Пам’ятайте мої слова: раб не більший від свого господаря. Якщо переслідували мене, будуть переслідувати й вас.+ Якщо дотримувались моїх слів, будуть дотримуватись і ваших. 21  А робитимуть усе це вам за моє ім’я, бо не знають того, хто мене послав.+ 22  Якби я не прийшов і не промовляв до них, вони не мали б гріха.+ Тепер же їхньому гріху виправдання немає.+ 23  Хто ненавидить мене, той ненавидить і мого Батька.+ 24  Якби я не виконав серед них діл, яких ще ніхто не чинив, вони не мали б гріха.+ Проте вони бачили мої діла та все одно зненавиділи і мене, і мого Батька. 25  А сталося це, щоб виконались слова, записані в їхньому Законі: “Вони безпідставно зненавиділи мене”.+ 26  Коли ж прийде помічник, якого я пошлю вам від Батька,— дух правди,+ що походить від Батька, то він буде свідчити про мене.+ 27  Ви теж маєте свідчити про мене,+ оскільки були зі мною від самого початку.

Примітки

Або «приносити».

Коментарі

Я — правдива виноградна лоза. Ця метафора Ісуса перегукується з образними висловами в Єврейських Писаннях. У пророцтві Ісаї «народ Ізраїля» названо «виноградником Єгови, Бога військ» (Іс 5:1—7). Єгова також назвав невірний Ізраїль лозою, яка «виродилась... здичавіла», і «звироднілою виноградною лозою» (Єр 2:21; Ос 10:1, 2). Але на відміну від цього зрадливого народу, Ісус є «правдивою виноградною лозою», а його Батько — виноградарем. Порівнявши своїх учнів до «гілок» виноградної лози, Ісус заохочує їх перебувати в єдності з ним. Для того щоб гілки не відмерли і приносили плід, вони повинні залишатись на лозі. Подібно учні Ісуса мають перебувати в єдності з ним, щоб залишатись духовно живими і приносити плід. Цей приклад також показує, що так само, як виноградар сподівається бачити на лозі грона винограду, Єгова сподівається бачити духовні плоди тих, хто перебуває в єдності з Христом. Крім того, з цього прикладу видно, що єдність панує не тільки між Ісусом і його правдивими послідовниками, але й між учнями Ісуса та його Батьком (Ів 15:2—8).

Очищає. Або «підрізує». Грецьке слово, перекладене тут як «очищає»,— це дієслівна форма грецького слова, яке в Ів 15:3 перекладається як «очищені».

Життя. Або «душу». Значення грецького слова псіхе́, яке традиційно перекладають словом «душа», залежить від контексту. Тут воно стосується життя людини. (Див. глосарій, «Душа».)

Я більше не називаю вас рабами. Грецьке слово ду́лос, що перекладається як «раб», здебільшого стосується того, хто є чиєюсь власністю (Мт 8:9; 10:24, 25; 13:27). Воно також вживається у переносному значенні щодо відданих служителів Бога та його Сина, Ісуса Христа,— щодо людей (Дії 2:18; 4:29; Рм 1:1; Гл 1:10) чи щодо ангелів (Об 19:10, де використовується слово сı́ндулос [означає «співраб»]). Воно також вживається у переносному значенні, коли йдеться про людей, які перебувають в рабстві гріха (Ів 8:34; Рм 6:16—20) і тління (2Пт 2:19). Коли Ісус віддав у жертву своє досконале життя, він своєю кров’ю викупив життя всіх, хто йде його слідами. Тому християни належать не собі, а є «Христовими рабами» (Еф 6:6; 1Кр 6:19, 20; 7:23; Гл 3:13). Хоча Ісус називав апостолів своїми друзями, вони стали його рабами, коли він викупив їх від гріха. Іноді він називав цим словом своїх послідовників (Ів 15:20).

Світу. У цьому контексті грецьке слово ко́смос стосується всіх людей, крім Божих служителів, всього неправедного людського суспільства, відчуженого від Бога. З усіх письменників Євангелій тільки Іван записує слова Ісуса до учнів: «Ви не належите до світу». Ту саму думку Ісус двічі згадує, коли востаннє молиться зі своїми вірними апостолами (Ів 17:14, 16).

Ім’я. Мається на увазі особисте ім’я Бога, яке єврейською передавалося у вигляді чотирьох приголосних, יהוה (ЙГВГ), і українською зазвичай перекладається як «Єгова». В «Перекладі нового світу» це ім’я вживається 6979 разів у Єврейських Писаннях і 237 разів у Грецьких Писаннях. (Більше інформації щодо вживання Божого імені у Грецьких Писаннях міститься в додатках А5 і В.) У Біблії слово «ім’я» іноді вказує на саму особу, її репутацію або все, що вона виявляє про себе. (Пор. Вх 34:5, 6; Об 3:4, прим.)

За моє ім’я. У Біблії слово «ім’я» іноді вказує на саму особу, її репутацію або все, що стоїть за цим іменем. (Див. коментар до Мт 6:9.) У випадку Ісуса його ім’я також представляє владу і становище, які дав йому Батько (Мт 28:18; Флп 2:9, 10; Єв 1:3, 4). Тут Ісус пояснює, чому люди у світі будуть переслідувати його послідовників. Вони робитимуть це тому, що не знають того, хто його послав. Якби вони знали Бога, то зрозуміли б і визнали, що означає Ісусове ім’я (Дії 4:12). Зокрема вони визнали б, що Ісус посідає становище призначеного Богом Правителя, Царя над царями, якому всі люди мають підкоритися, аби отримати життя (Ів 17:3; Об 19:11—16; пор. Пс 2:7—12).

В їхньому Законі. Тут цей вислів стосується всіх Єврейських Писань. Цитата, яка йде далі, взята з Пс 35:19; 69:4. У такому ж значенні слово «Закон» вживається в Ів 10:34; 12:34.

Помічника. Або «утішителя; розрадника; захисника». У Біблії слово пара́клетос, що перекладається як «помічник», описує і роль святого духу (Ів 14:16, 26; 15:26; 16:7), і роль Ісуса (1Ів 2:1). Буквально його можна перекласти як «той, кого кличуть стати поруч» і допомогти. Коли Ісус говорив про святий дух, безособову силу, як про помічника, котрий «навчить», «буде свідчити», «керуватиме», «говоритиме», «передасть» і «почує» (Ів 14:26; 15:26; 16:7—15), то використав уособлення — художній засіб, який полягає в тому, що неживі предмети і явища наділяються ознаками живих істот. У Біблії часто уособлюється щось неживе, наприклад мудрість, смерть, гріх і незаслужена доброта (Мт 11:19; Лк 7:35; Рм 5:14, 17, 21; 6:12; 7:8—11). Цілком зрозуміло, що ніщо з переліченого не є особою. Божий дух часто згадується разом з іншими безособовими поняттями і явищами, а це лише підтверджує той факт, що святий дух не є особою (Мт 3:11; Дії 6:3, 5; 13:52; 2Кр 6:4—8; Еф 5:18). Дехто твердить, що грецькі займенники чоловічого роду, вжиті замість слова «помічник», доводять, що святий дух — це особа (Ів 14:26). Однак за правилами граматики грецької мови, займенники повинні бути такого самого роду, як іменники, котрі вони заміняють. Тому займенники, які стосуються слова «помічник» (у грецькій — іменник чоловічого роду), вживаються в чоловічому роді (Ів 16:7, 8, 13, 14). А займенники, які стосуються слова пне́ума, перекладеного як «дух» (у грецькій — іменник середнього роду), вживаються в середньому роді. (Див. коментар до Ів 14:17.)

Помічника. Або «утішителя; розрадника; захисника». У Біблії слово пара́клетос, що перекладається як «помічник», описує і роль святого духу (Ів 14:16, 26; 15:26; 16:7), і роль Ісуса (1Ів 2:1). Буквально його можна перекласти як «той, кого кличуть стати поруч» і допомогти. Коли Ісус говорив про святий дух, безособову силу, як про помічника, котрий «навчить», «буде свідчити», «керуватиме», «говоритиме», «передасть» і «почує» (Ів 14:26; 15:26; 16:7—15), то використав уособлення — художній засіб, який полягає в тому, що неживі предмети і явища наділяються ознаками живих істот. У Біблії часто уособлюється щось неживе, наприклад мудрість, смерть, гріх і незаслужена доброта (Мт 11:19; Лк 7:35; Рм 5:14, 17, 21; 6:12; 7:8—11). Цілком зрозуміло, що ніщо з переліченого не є особою. Божий дух часто згадується разом з іншими безособовими поняттями і явищами, а це лише підтверджує той факт, що святий дух не є особою (Мт 3:11; Дії 6:3, 5; 13:52; 2Кр 6:4—8; Еф 5:18). Дехто твердить, що грецькі займенники чоловічого роду, вжиті замість слова «помічник», доводять, що святий дух — це особа (Ів 14:26). Однак за правилами граматики грецької мови, займенники повинні бути такого самого роду, як іменники, котрі вони заміняють. Тому займенники, які стосуються слова «помічник» (у грецькій — іменник чоловічого роду), вживаються в чоловічому роді (Ів 16:7, 8, 13, 14). А займенники, які стосуються слова пне́ума, перекладеного як «дух» (у грецькій — іменник середнього роду), вживаються в середньому роді. (Див. коментар до Ів 14:17.)

Він. Займенник «він» у віршах 13 і 14 стосується «помічника», згаданого в Ів 16:7. Ісус використав слово «помічник» (у грецькій — іменник чоловічого роду) як уособлення святого духу, безособової сили (у грецькій — іменник середнього роду). (Див. коментар до Ів 14:16.)

Помічник. Див. коментар до Ів 14:16.

Він. У грецькому тексті стоїть вказівний займенник еке́йнос (означає «той»). Цей займенник — чоловічого роду, тому що він стосується слова помічник, яке у грецькій мові теж чоловічого роду. (Див. коментарі до Ів 14:16; 16:13.)

Від самого початку. Або «відтоді, як я почав», тобто відтоді, як Ісус почав своє служіння.

Медіафайли