Євангеліє від Матвія 24:1—51

24  Коли Ісус віддалявся від храму, до нього підійшли учні, щоб показати храмові будівлі.  А він сказав їм: «Бачите все це? Правду кажу вам: не залишиться тут каменя на камені, усе буде зруйновано».+  І, як він сидів на Оливковій горі,+ підійшли до нього учні й наодинці запитали: «Скажи нам, коли це станеться і яка буде ознака твоєї присутності+ та закінчення цього віку?»+  А Ісус відповів: «Стережіться, щоб вас ніхто не ввів в оману,+  бо багато буде тих, хто прийде під моїм іменем, кажучи: “Я Христос”, і вони багатьох введуть в оману.+  Ви почуєте про війни у різних місцях. Дивіться, не лякайтеся: усе це має відбуватися, але це ще не кінець.+  Повстане народ на народ і царство на царство,+ в одному місці за іншим буде голод+ і відбуватимуться землетруси.+  Усе це початок нестерпних мук.  Тоді вас віддаватимуть на страждання+ та вбиватимуть,+ і за ім’я моє вас будуть ненавидіти всі народи.+ 10  Того часу багато людей відпадуть від віри та будуть зраджувати й ненавидіти одне одного. 11  З’явиться багато лжепророків, які введуть в оману багатьох;+ 12  і через ріст беззаконня у більшості людей охолоне любов.+ 13  Але хто витримає до кінця, той спасеться.+ 14  І цю добру новину про Царство будуть проповідувати по цілій населеній землі на свідчення всім народам,+ а тоді прийде кінець. 15  Тож коли побачите, що мерзота, яка спричиняє спустошення і про яку говорив пророк Даниїл, стоїть на святому місці+ (щоб зрозуміти це, читачеві потрібна розважливість), 16  то нехай ті, що в Юдеї, втікають у гори.+ 17  Хто буде в той час на даху, хай не спускається, щоб узяти речі з дому. 18  І, хто буде в полі, нехай не повертається за одягом.+ 19  Горе в ті дні жінкам, які будуть вагітні або годуватимуть грудьми!+ 20  Моліться, щоб вам не довелося втікати взимку чи в суботу. 21  Бо тоді настане велике лихо,+ якого не було від початку світу аж дотепер і вже ніколи не буде.+ 22  І якби не скоротились ті дні, то не врятувалася б жодна людина*, але задля обранців ті дні будуть скорочені.+ 23  Якщо тоді хтось вам скаже: “Дивіться, Христос тут!”+ або “Дивіться, він там!” — не вірте.+ 24  Бо з’являться лжехристи і лжепророки,+ які чинитимуть великі знаки та чуда, щоб, коли можливо, ввести в оману+ навіть обранців. 25  Пам’ятайте, я перестеріг вас. 26  Тому, якщо вам скажуть: “Дивіться, він у пустелі!” — не виходьте, або якщо скажуть: “Дивіться, він у внутрішніх кімнатах!” — не вірте.+ 27  Бо, як блискавка з’являється зі сходу й освічує все аж до заходу, такою буде присутність Сина людського.+ 28  І, де буде труп, туди злетяться орли.+ 29  Відразу після лиха, що станеться в ті дні, сонце потемніє+ і місяць не дасть свого світла, зірки впадуть з неба і сили небесні затрясуться.+ 30  Потім з’явиться на небі знак Сина людського, і всі племена землі будуть з горя бити себе в груди+ і побачать Сина людського,+ який прийде на небесних хмарах із силою та великою славою*.+ 31  Він пошле своїх ангелів з потужним звуком сурми, і вони зберуть його обранців з чотирьох сторін світу — від одного краю неба до іншого.+ 32  Візьміть для прикладу фігове дерево: як тільки його пагінці набрякають і випускають листя, ви знаєте, що близько літо.+ 33  Так само, коли ви побачите все це, знайте, що Син людський близько, при дверях.+ 34  Правду кажу вам: не промине це покоління, як усе це станеться. 35  Небо і земля проминуть, але слова мої нізащо не проминуть.+ 36  А про день той чи годину не знає ніхто:+ ні ангели небесні, ні Син, а тільки Батько.+ 37  Як було за днів Ноя,+ так буде і під час присутності Сина людського.+ 38  Подібно як у дні до Потопу люди їли, пили, женилися й виходили заміж аж до дня, коли Ной увійшов у ковчег,+ 39  і не звертали уваги, поки не прийшов Потоп та не змів їх усіх,+ так буде і під час присутності Сина людського. 40  Тоді двоє будуть у полі: одного буде забрано, а другого покинуто. 41  Дві жінки будуть молоти на жорнах: одну буде забрано, а другу покинуто.+ 42  Тож пильнуйте, бо не знаєте, в який день прийде ваш Господь.+ 43  Проте знайте одне: якби господарю було відомо, під час якої сторожі* прийде злодій,+ він не спав би і не дозволив би влізти у свій дім.+ 44  Тому й ви будьте готові,+ адже Син людський прийде о тій годині, про котру не думаєте. 45  Хто ж вірний і розсудливий раб, якого пан призначив над своїми хатніми слугами, щоб своєчасно давати їм поживу?+ 46  Щасливий той раб, якщо його пан, прийшовши, побачить, що він так і робить!+ 47  Правду кажу вам: він призначить його над усім своїм маєтком. 48  Але якщо той злий раб скаже у своєму серці: “Пан мій затримується”,+ 49  і почне бити інших рабів та їсти й пити із запеклими п’яницями, 50  то пан цього раба прийде в день, коли той не сподівається, і о годині, котрої той не знає,+ 51  та покарає його з усією суворістю і визначить йому місце серед лицемірів. Там він буде плакати і скреготати зубами.+

Примітки

Букв. «жодне тіло».
Або, можливо, «з великою силою та славою».
Або «о котрій годині ночі».

Коментарі

Правду. В оригіналі вжито грецьке слово аме́н, яке є транслітерацією єврейського аме́н і означає «нехай буде так» або «безперечно». Ісус часто використовував це слово, перш ніж висловити якесь твердження, обіцянку чи пророцтво, і таким чином підкреслював цілковиту правдивість і надійність своїх слів. Ні в Біблії, ні в іншій релігійній літературі немає доказів того, що хтось, крім Ісуса, так використовував слово аме́н. У Євангелії від Івана часто вживається вислів аме́н аме́н, що перекладається як «щиру правду [кажу]». (Див. коментар до Ів 1:51.)

Правду. Див. коментар до Мт 5:18.

Не залишиться тут каменя на камені. Пророцтво Ісуса виконалось до найменших дрібниць у 70 році н. е., коли римляни зруйнували Єрусалим та його храм. Усе місто, за винятком деяких частин муру, вони зрівняли з землею.

Кінець. Або «повний кінець». Тут вживається грецьке слово те́лос, на відміну від Мт 24:3, де вживається слово сінте́лейа, перекладене як «закінчення». (Див. коментар до Мт 24:3 і глосарій, «Закінчення віку».)

Кінець. Або «повний кінець; остаточний кінець». (Див. коментарі до Мт 24:3, 6.)

На Оливковій горі. Ця гора розташовувалась на схід від Єрусалима; від міста її відділяла долина Кедрон. З Оливкової гори Ісус та його учні, «Петро, Яків, Іван та Андрій» (Мр 13:3, 4), добре бачили Єрусалим і храм.

Присутності. Грецьке слово парусı́а (в багатьох перекладах передане як «прихід») буквально означає «бути поряд». Воно вказує на присутність, яка триває впродовж певного періоду, а не просто на прихід чи прибуття. Те, що слово парусı́а має таке значення, видно з Мт 24:37—39, де «дні Ноя... до Потопу» порівнюються з «часом присутності Сина людського». У Флп 2:12 Павло використовує це грецьке слово, протиставляючи свою «присутність» своїй відсутності.

Закінчення. Грецьке слово сінте́лейа означає «сукупний кінець; закінчення разом» (Мт 13:39, 40, 49; 28:20; Єв 9:26). Воно вказує на період, впродовж якого відбувається низка подій, що веде до повного «кінця», згаданого у Мт 24:6, 14, де словом «кінець» перекладене інше грецьке слово, те́лос. (Див. коментарі до Мт 24:6, 14 і глосарій, «Закінчення віку».)

Цього віку. Тут вживається грецьке слово айо́н. У цьому контексті воно стосується періоду, або епохи, що характеризується певними ознаками чи обставинами. (Див. глосарій, «Вік».)

Христос. Грецькою го Хрісто́с. Цей титул є відповідником титулу «Месія» (від єврейського машı́ах); обидва слова означають «Помазанець». За словами юдейського історика Йосифа Флавія, в I столітті н. е. з’являлися так звані пророки чи визволителі, які обіцяли людям звільнення від римського гніту. Їхні послідовники, мабуть, вважали їх політичними Месіями.

Закінчення. Грецьке слово сінте́лейа означає «сукупний кінець; закінчення разом» (Мт 13:39, 40, 49; 28:20; Єв 9:26). Воно вказує на період, впродовж якого відбувається низка подій, що веде до повного «кінця», згаданого у Мт 24:6, 14, де словом «кінець» перекладене інше грецьке слово, те́лос. (Див. коментарі до Мт 24:6, 14 і глосарій, «Закінчення віку».)

Кінець. Або «повний кінець». Тут вживається грецьке слово те́лос, на відміну від Мт 24:3, де вживається слово сінте́лейа, перекладене як «закінчення». (Див. коментар до Мт 24:3 і глосарій, «Закінчення віку».)

По цілій населеній землі... всім народам. Обидва вислови підкреслюють масштаби проповідницької праці. Висловом «населена земля» перекладено грецьке слово ойкуме́не, яке в широкому значенні стосується землі як місця проживання людей (Лк 4:5; Дії 17:31; Рм 10:18; Об 12:9; 16:14). У I столітті це слово також вживалося стосовно величезної Римської імперії, по якій були розпорошені юдеї (Лк 2:1; Дії 24:5). Грецьке слово е́тнос, яке перекладається як «народ», в широкому значенні стосується групи людей, що об’єднана спільним походженням і мовою. Народ або етнічна група зазвичай живе в межах певних географічних кордонів.

Повстане. Або «збуриться; підніметься». Грецьке слово в цьому вірші означає «виступити проти когось з ворожістю», і його можна також перекласти як «піднятися зі зброєю» або «піти війною».

Народ. Грецьке слово е́тнос має широке значення і може вказувати на людей, які живуть в межах певних політичних або географічних кордонів, як-от у якійсь країні, або ж на людей, які належать до певної етнічної групи. (Див. коментар до Мт 24:14.)

Нестерпних мук. Грецьке слово, перекладене як «нестерпні муки», буквально означає сильний біль під час пологів. Тут воно стосується мук, болю і страждань у ширшому значенні і може вказувати на те, що, подібно до пологових мук, передречені біди і страждання перед великим лихом (Мт 24:21) ставатимуть частішими, сильнішими і тривалішими.

Ім’я. Мається на увазі особисте ім’я Бога, яке єврейською передавалося у вигляді чотирьох приголосних, יהוה (ЙГВГ), і українською зазвичай перекладається як «Єгова». В «Перекладі нового світу» це ім’я вживається 6979 разів у Єврейських Писаннях і 237 разів у Грецьких Писаннях. (Більше інформації щодо вживання Божого імені у Грецьких Писаннях міститься в додатках А5 і В.) У Біблії слово «ім’я» іноді вказує на саму особу, її репутацію або все, що вона виявляє про себе. (Пор. Вх 34:5, 6; Об 3:4, прим.)

За моє ім’я. У Біблії слово «ім’я» іноді вказує на саму особу, її репутацію або все, що стоїть за цим іменем. (Див. коментар до Мт 6:9.) У випадку Ісуса його ім’я також представляє владу і становище, які дав йому Батько (Мт 28:18; Флп 2:9, 10; Єв 1:3, 4). Тут Ісус пояснює, чому люди у світі будуть переслідувати його послідовників. Вони робитимуть це тому, що не знають того, хто його послав. Якби вони знали Бога, то зрозуміли б і визнали, що означає Ісусове ім’я (Дії 4:12). Зокрема вони визнали б, що Ісус посідає становище призначеного Богом Правителя, Царя над царями, якому всі люди мають підкоритися, аби отримати життя (Ів 17:3; Об 19:11—16; пор. Пс 2:7—12).

За ім’я моє. У Біблії слово «ім’я» іноді вказує на саму особу, її репутацію або все, що стоїть за цим іменем. (Див. коментар до Мт 6:9.) У випадку Ісуса його ім’я також представляє владу і становище, які дав йому Батько (Мт 28:18; Флп 2:9, 10; Єв 1:3, 4). За Ісусовими словами, люди у світі будуть ненавидіти його послідовників, оскільки не знають, що означає його ім’я, тобто не знають, що Ісус посідає становище призначеного Богом Правителя, Царя над царями, якому всі мають підкоритися, аби отримати життя. (Див. коментар до Ів 15:21.)

Він став для них каменем спотикання. Або «вони образились на нього». У цьому вірші грецьке слово скандалı́зо («спотикатися; доводити до спотикання») вживається в переносному значенні і означає «образитись». Його також можна перекласти як «вони не хотіли вірити в нього». В інших контекстах це грецьке слово означає грішити або підштовхувати когось до гріха. (Див. коментар до Мт 5:29.)

Підстави для спотикання. Або «камені спотикання». Вважається, що вжите тут грецьке слово ска́ндалон спочатку стосувалося якоїсь пастки; існує думка, що це була палиця з приманкою. Згодом це слово почало означати будь-яку перешкоду, об яку можна спіткнутися і впасти. У переносному значенні воно передає думку про дію чи обставину, через яку людина може збитися з правильного шляху, «спіткнутися» або «впасти» морально чи згрішити. Споріднене дієслово скандалı́зо, перекладене в Мт 18:8, 9 як «доводити до спотикання», можна також передати як «стати пасткою; підштовхнути до гріха».

Відпадуть від віри. Або «спіткнуться». У Грецьких Писаннях грецьке слово скандалı́зо («спотикатися; доводити до спотикання») вживається в переносному значенні і може означати грішити або підштовхувати когось до гріха. З того, як скандалı́зо вживається в Біблії, видно, що під гріхом може матися на увазі порушення одного з Божих законів моралі, втрата віри або те, що людина приймає фальшиві вчення. У цьому контексті це слово також можна перекласти як «будуть доведені до гріха». Це грецьке слово може також означати «образитися». (Див. коментарі до Мт 13:57; 18:7.)

Беззаконня. Грецьке слово передає думку про порушення законів і зневагу до них, про те, що люди поводяться так, ніби законів не існує. У Біблії воно стосується нехтування Божими законами (Мт 7:23; 2Кр 6:14; 2Фс 2:3—7; 1Ів 3:4).

Більшості. Хоча деякі переклади Біблії передають це грецьке слово як «багатьох», тут воно стосується «більшості» людей, на яких вплинули «лжепророки» і «беззаконня» (Мт 24:11, 12).

Кінець. Або «повний кінець». Тут вживається грецьке слово те́лос, на відміну від Мт 24:3, де вживається слово сінте́лейа, перекладене як «закінчення». (Див. коментар до Мт 24:3 і глосарій, «Закінчення віку».)

Кінець. Або «повний кінець; остаточний кінець». (Див. коментарі до Мт 24:3, 6.)

Витримає. Грецьке дієслово, перекладене як «витримувати» (гіпоме́но), буквально означає «залишатися (стояти) під». Воно часто означає «залишатися, замість того щоб втекти; не здавати своїх позицій; триматися до кінця; залишатися непохитним» (Мт 10:22; Рм 12:12; Єв 10:32; Як 5:11). У цьому контексті воно вказує на те, що людина продовжує поводитись як учень Христа, незважаючи на протидію і випробування (Мт 24:9—12).

Кінця. Див. коментарі до Мт 24:6, 14.

Царство. Перший випадок вживання грецького слова басіле́йа, яке передає думку про царську владу, а також територію або народи під правлінням царя. У Грецьких Писаннях воно вживається 162 рази, причому 55 разів — у Євангелії від Матвія, де найчастіше стосується Божого небесного уряду. Матвій так часто вживає це слово, що його книгу можна назвати Євангелієм про Царство. (Див. глосарій, «Боже Царство».)

Добру новину. Перший випадок вживання грецького слова еуанґе́ліон, яке в деяких українських перекладах передано як «євангеліє». Споріднене грецьке слово еуанґелісте́с, яке дехто перекладає як «благовісник» або «євангеліст», означає «проповідник доброї новини» (Дії 21:8; Еф 4:11; 2Тм 4:5; також прим.).

Боже Царство. У Грецьких Писаннях добра новина тісно пов’язана з Божим Царством — основною темою Ісусового проповідування і навчання. Вислів «Боже Царство» вживається 32 рази у Євангелії від Луки, 14 разів у Євангелії від Марка і 4 рази у Євангелії від Матвія. Але Матвій приблизно 30 разів також вживає подібний вислів — «небесне Царство». (Див. коментарі до Мт 3:2; 24:14; Мр 1:15.)

Проповідувати. Основне значення грецького слова — «публічно проголошувати, бути глашатаєм». Це слово підкреслює спосіб проголошення: зазвичай мається на увазі привселюдне проголошення, а не промова, звернена до обмеженої кількості людей.

Моїми свідками. Як вірні євреї, перші учні Ісуса вже були свідками Єгови і свідчили, що Єгова — єдиний правдивий Бог (Іс 43:10—12; 44:8). Однак тепер вони мали бути не тільки свідками Єгови, але також Ісуса. Перед учнями лежало завдання звіщати про надзвичайно важливу роль Ісуса в освяченні імені Єгови через Його Месіанське Царство, нову грань наміру Єгови. У книзі Дії слова «свідчення; свідок» (ма́ртіс), «свідчити» (мартіре́о), «давати ґрунтовне свідчення» (діамартı́ромай) та споріднені з ними слова трапляються частіше, ніж в інших книгах, за винятком Євангелія від Івана. (Див. коментар до Ів 1:7.) Те, як важливо бути свідком і ґрунтовно свідчити про Божі наміри — у тому числі про його Царство та визначну роль Ісуса, є провідною темою книги Дії (Дії 2:32, 40; 3:15; 4:33; 5:32; 8:25; 10:39; 13:31; 18:5; 20:21, 24; 22:20; 23:11; 26:16; 28:23). Деякі християни I століття свідчили про історичні факти з життя Ісуса, про його смерть і воскресіння як очевидці (Дії 1:21, 22; 10:40, 41). А ті, хто повірив в Ісуса пізніше, свідчили про значення його життя, смерті та воскресіння (Дії 22:15; див. коментар до Ів 18:37).

Закінчення. Грецьке слово сінте́лейа означає «сукупний кінець; закінчення разом» (Мт 13:39, 40, 49; 28:20; Єв 9:26). Воно вказує на період, впродовж якого відбувається низка подій, що веде до повного «кінця», згаданого у Мт 24:6, 14, де словом «кінець» перекладене інше грецьке слово, те́лос. (Див. коментарі до Мт 24:6, 14 і глосарій, «Закінчення віку».)

Кінець. Або «повний кінець». Тут вживається грецьке слово те́лос, на відміну від Мт 24:3, де вживається слово сінте́лейа, перекладене як «закінчення». (Див. коментар до Мт 24:3 і глосарій, «Закінчення віку».)

Цю добру новину. Грецьке слово еуанґе́ліон походить від слова еу, що означає «добрий», і а́нґелос, що означає «той, хто приносить новину; той, хто проголошує (повідомляє)». (Див. глосарій.) У деяких перекладах Біблії воно передане як «євангеліє». Споріднене грецьке слово еуанґелісте́с, яке дехто перекладає як «благовісник» або «євангеліст», означає «проповідник доброї новини» (Дії 21:8; Еф 4:11; 2Тм 4:5; також прим.).

Царство. Тобто Боже Царство. У Грецьких Писаннях «добра новина» (див. коментар до вислову цю добру новину в цьому вірші) тісно пов’язана з Божим Царством — основною темою Ісусового проповідування і навчання. (Див. коментарі до Мт 3:2; 4:​23; Лк 4:43.)

Проповідувати. Або «публічно проголошувати». (Див. коментар до Мт 3:1.)

По цілій населеній землі... всім народам. Обидва вислови підкреслюють масштаби проповідницької праці. Висловом «населена земля» перекладено грецьке слово ойкуме́не, яке в широкому значенні стосується землі як місця проживання людей (Лк 4:5; Дії 17:31; Рм 10:18; Об 12:9; 16:14). У I столітті це слово також вживалося стосовно величезної Римської імперії, по якій були розпорошені юдеї (Лк 2:1; Дії 24:5). Грецьке слово е́тнос, яке перекладається як «народ», в широкому значенні стосується групи людей, що об’єднана спільним походженням і мовою. Народ або етнічна група зазвичай живе в межах певних географічних кордонів.

На свідчення. Ці слова є запевненням, що всі народи почують добру новину. Грецьке слово мартı́ріон («свідчення») і споріднені з ним грецькі слова означають наводити факти і розповідати про події, пов’язані з тим, про що свідчать. (Див. коментар до Дії 1:8.) Тут Ісус має на увазі те, що по цілому світі свідчитимуть про досягнення Божого Царства і пов’язані з ним події. Ісус показує, що всесвітня праця проповідування про Царство буде важливою складовою «ознаки [його] присутності» (Мт 24:3). Ісусові слова не означають, що всі народи навернуться на правдиве християнство, а лише запевняють, що вони отримають свідчення.

Кінець. Або «повний кінець; остаточний кінець». (Див. коментарі до Мт 24:3, 6.)

Свято присвячення. Єврейська назва цього свята — Ханука (ханукка́), що означає «урочисте відкриття; присвячення». Свято починалося 25 кіслева, приблизно в час зимового сонцестояння, і тривало 8 днів. (Див. коментар до слова узимку в цьому вірші та додаток Б15.) Його відзначали на згадку про повторне присвячення храму в Єрусалимі у 165 році до н. е. Сирійський цар Антіох IV Епіфан виявив зневагу до Єгови, Бога євреїв, опоганивши його храм. Наприклад, він побудував жертовник на великому жертовнику, де раніше приносили щоденні цілопалення. Щоб зробити храм повністю непридатним для поклоніння Єгові, 25 кіслева 168 року до н. е. Антіох склав у жертву на цьому жертовнику свиню і звелів покропити весь храм відваром зі свинячого м’яса. Він спалив храмові брами, зруйнував кімнати священиків, забрав з храму золотий жертовник, стіл для хлібів представлення і золотий світильник, а тоді присвятив храм Єгови язичницькому богу Зевсу Олімпійському. Через два роки після того Юда Маккавей відвоював місто і храм. Храм був очищений і 25 кіслева 165 року до н. е. повторно присвячений Єгові. Це відбулося рівно через три роки після того, як Антіох приніс свою огидну жертву Зевсу. У храмі відновили щоденні цілопалення для Єгови. У натхнених Писаннях не говориться, що це Єгова дав Юді Маккавею перемогу і наказав відновити храм. Однак раніше Єгова послуговувався чоловіками з інших народів, наприклад перським царем Кіром, щоб виконати свої наміри, пов’язані з правдивим поклонінням (Іс 45:1). Тож цілком логічним є висновок, що Єгова міг послуговуватись чоловіком зі свого присвяченого народу, аби виконати свою волю. Як показує Біблія, храм мав існувати, для того щоб сповнилися пророцтва про Месію, його служіння і жертовну смерть. Також левіти повинні були складати жертви доти, доки Месія не принесе більшої жертви — власного життя заради людства (Дн 9:27; Ів 2:17; Єв 9:11—14). Христові послідовники не були зобов’язані відзначати Свято присвячення (Кл 2:16, 17). Все ж у Біблії ніде не сказано, що Ісус та його учні засуджували відзначання цього свята.

Святого міста. Мається на увазі Єрусалим. Його часто називали святим містом, оскільки там був храм Єгови (Не 11:1; Іс 52:1).

Мерзота, яка спричиняє спустошення. Коли Даниїл у своєму пророцтві згадував про «мерзоту» і «мерзоти», то пов’язував їх зі спустошенням (Дн 9:27; 11:31; 12:11). Ісус вказує, що «мерзота, яка спричиняє спустошення» на той час ще не з’явилася, вона мала з’явитись у майбутньому. Через 33 роки після Ісусової смерті християни стали свідками першого сповнення цього пророцтва — вони побачили, що мерзота стоїть на святому місці. У паралельній оповіді в Лк 21:20 сказано: «Коли побачите, що Єрусалим оточений військовими таборами, знайте, що наблизилося його спустошення». В 66 році н. е. язичницькі римські війська оточили «святе місто», тобто Єрусалим, який юдеї вважали святим і який на той час був центром юдейського повстання проти Риму (Мт 4:5; 27:53). Розважливість допомогла християнам розпізнати у римському війську з його ідольськими знаменами «мерзоту» і зрозуміти, що час «втіка[ти] у гори» (Мт 24:15, 16; Лк 19:43, 44; 21:20—22). Після того як християни втекли, римляни напали на місто, і Єрусалим та народ зазнали спустошення. У 70 році н. е. римські війська зруйнували Єрусалим, а в 73 році н. е. впала остання юдейська твердиня, Масада. (Пор. Дн 9:25—27.) Те, що це пророцтво до найменших деталей сповнилось у I столітті, дає вагомі підстави вірити, що воно обов’язково сповниться в більшому масштабі і завершальною подією цього сповнення стане прихід Ісуса «на небесних хмарах із силою та великою славою» (Мт 24:30). Багато хто не бере до уваги той факт, що, згідно зі словами Ісуса, Даниїлове пророцтво мало сповнитися пізніше. Такі люди поділяють юдейський традиційний погляд, що пророцтво Даниїла стосується події, яка відбулася 168 року до н. е., коли сирійський цар Антіох IV (Епіфан) опоганив храм Єгови у Єрусалимі. Антіох намагався викоренити поклоніння Єгові, він навіть побудував жертовник на великому жертовнику Єгови і приносив на ньому свиней у жертву язичницькому богу Зевсу Олімпійському. (Див. коментар до Ів 10:22.) В апокрифічній книзі 1 Маккавеїв (1:54) вислів, подібний до вислову в книзі Даниїла (про мерзоти, пов’язані зі спустошенням), вживається щодо події 168 року до н. е. Однак юдейська традиція і розповідь в 1 Маккавеїв всього лиш людське тлумачення, а не інформація, натхнена Богом. Те, що зробив Антіох, було, звичайно ж, мерзотою, але воно не привело до спустошення Єрусалима, храму чи єврейського народу.

Святому місці. У першому сповненні цього пророцтва стосується Єрусалима і його храму. (Див. коментар до Мт 4:5.)

(Щоб зрозуміти це, читачеві потрібна розважливість). Під час вивчення Божого Слова читачам завжди потрібна розважливість. Але, очевидно, слід звернути особливу увагу на те, чого стосується ця частина Даниїлового пророцтва. Ісус наголошує своїм слухачам, що це пророцтво ще не сповнилось, а тільки має сповнитись у майбутньому. (Див. коментар до вислову мерзота, яка спричиняє спустошення у цьому вірші.)

В Юдеї. Тобто в римській провінції Юдея.

У гори. Згідно з повідомленням історика Євсевія, який жив у IV столітті, християни з Юдеї та Єрусалима, перетнувши річку Йордан, втекли до гірського міста Пелли, що в Десятимісті.

На даху. Будинки мали плаский дах. На даху часто щось зберігали (ІсН 2:6), там відпочивали (2См 11:2), спали (1См 9:26) і відзначали свята, які були частиною поклоніння (Не 8:16—18). Закон вимагав, щоб на даху була огорожа (Пв 22:8). Щоб зійти з даху, не обов’язково було заходити в будинок; спуститися можна було зовнішніми сходами або драбиною. Цими словами Ісус наголосив на необхідності швидко втікати.

Взимку. Через сильні дощі, повені і холод у цей період було важко подорожувати, знаходити їжу і сховок (Езд 10:9, 13).

В суботу. У таких місцевостях, як Юдея, існували обмеження, пов’язані з законом про суботу, які ускладнили б втечу. Не дозволялося подорожувати на далекі відстані і переносити вантажі; крім того, в суботній день міські брами були зачинені. (Див. Дії 1:12 і додаток Б12.)

Христос. Грецькою го Хрісто́с. Цей титул є відповідником титулу «Месія» (від єврейського машı́ах); обидва слова означають «Помазанець». За словами юдейського історика Йосифа Флавія, в I столітті н. е. з’являлися так звані пророки чи визволителі, які обіцяли людям звільнення від римського гніту. Їхні послідовники, мабуть, вважали їх політичними Месіями.

Лжехристи. Або «лжемесії». Грецьке слово псеудо́хрістос трапляється лише тут і в паралельній розповіді у Мр 13:22. Воно стосується будь-кого, хто посягає на роль Христа, тобто Месії (буквально «Помазанця»). (Див. коментар до Мт 24:5.)

Ось. Грецьке слово іду́, перекладене тут як «ось», часто вживається, щоб звернути увагу людини на те, про що буде йтися далі, заохотити її уявити події або щоб підкреслити певну деталь. Це слово вживається також для того, щоб наголосити на чомусь або ввести нову чи несподівану думку. В оригіналі Грецьких Писань воно найчастіше трапляється у Євангеліях від Матвія і Луки та в книзі Об’явлення. Слово з подібним значенням часто вживається і в Єврейських Писаннях.

Пам’ятайте. В тексті оригіналу тут вжите грецьке слово іду́. (Див. коментар до слова ось в Мт 10:16.)

Присутності. Грецьке слово парусı́а (в багатьох перекладах передане як «прихід») буквально означає «бути поряд». Воно вказує на присутність, яка триває впродовж певного періоду, а не просто на прихід чи прибуття. Те, що слово парусı́а має таке значення, видно з Мт 24:37—39, де «дні Ноя... до Потопу» порівнюються з «часом присутності Сина людського». У Флп 2:12 Павло використовує це грецьке слово, протиставляючи свою «присутність» своїй відсутності.

Син... людський. Або «Син людини». Цей вислів вживається в Євангеліях близько 80 разів. Так Ісус називає самого себе, очевидно, для того щоб підкреслити, що він дійсно був людиною, народженою від жінки, і що був подібним до Адама, завдяки чому міг викупити людство від гріха і смерті (Рм 5:12, 14, 15). Вислів «Син людський» також показує, що Ісус є Месією, тобто Христом (Дн 7:13, 14; див. глосарій).

Присутність. Див. коментар до Мт 24:3.

Сина людського. Див. коментар до Мт 8:20.

Знак Сина людського. Цей знак — не те саме, що «ознака [Ісусової] присутності», згадана в Мт 24:3. Знак, про який тут ідеться, пов’язаний з приходом Сина людського в ролі Судді, який проголосить та виконає присуд під час великого лиха. (Див. коментар до слова прийде в цьому вірші.)

З горя бити себе в груди. Або «голосити; ридати». Люди били себе руками в груди, коли зазнавали сильного горя або відчували вину чи докори сумління (Іс 32:12; На 2:7; Лк 23:48).

Побачать. Грецьке дієслово, перекладене як «побачать», буквально означає «бачити предмет; дивитися». Але воно також може вживатись у переносному значенні і означати «бачити очима розуму; розуміти; усвідомлювати» (Еф 1:18).

Прийде. Перша з восьми згадок про Ісусів прихід у 24-му і 25-му розділах Матвія (Мт 24:42, 44, 46; 25:10, 19, 27, 31). У кожному випадку вживається форма грецького дієслова е́рхомай, яке означає «приходити». В цьому вірші це слово вжите в значенні «звернути увагу на людство». Йдеться передусім про те, що Ісус прийде в ролі Судді, щоб проголосити та виконати присуд під час великого лиха.

На небесних хмарах. Хмари не поліпшують, а погіршують видимість, але спостерігачі зможуть «бачити» очима розуму (Дії 1:9).

З чотирьох сторін світу. Букв. «з чотирьох вітрів». Ідіома, що вказує на чотири географічні напрямки — північ, південь, захід, схід — і тому означає «з усіх напрямків; звідусіль» (Єр 49:36; Єз 37:9; Дн 8:8).

Приклади. Або «притчі». Грецьке слово параболе́, яке буквально означає «те, що розміщується поруч (разом)», може вказувати на притчу, прислів’я чи приклад. Коли Ісус пояснював якусь істину, він часто «розміщував її поруч», або порівнював її, з чимось схожим (Мр 4:30). Його приклади були короткими; зазвичай це були видумані історії, з яких людина могла почерпнути моральну чи духовну істину.

Для прикладу. Або «як притчу; як урок». (Див. коментар до Мт 13:3.)

Небо і земля проминуть. Інші біблійні вірші показують, що небо і земля існуватимуть вічно (Бт 9:16; Пс 104:5; Ек 1:4). Тож цей вислів можна зрозуміти як гіперболу: навіть якби сталося неможливе і небо і земля проминули, Ісусові слова все одно сповняться. (Пор. Мт 5:18.) Проте, можливо, тут ідеться про символічні небеса і землю, які в Об 21:1 названо «колишніми небом і землею».

Слова мої нізащо не проминуть. В грецькому тексті перед дієсловом вживаються дві заперечні частки для підсилення заперечення, що яскраво підкреслює надійність Ісусових слів.

Присутності. Грецьке слово парусı́а (в багатьох перекладах передане як «прихід») буквально означає «бути поряд». Воно вказує на присутність, яка триває впродовж певного періоду, а не просто на прихід чи прибуття. Те, що слово парусı́а має таке значення, видно з Мт 24:37—39, де «дні Ноя... до Потопу» порівнюються з «часом присутності Сина людського». У Флп 2:12 Павло використовує це грецьке слово, протиставляючи свою «присутність» своїй відсутності.

Присутності. Грецьке слово парусı́а (в багатьох перекладах передане як «прихід») буквально означає «бути поряд». Воно вказує на присутність, яка триває впродовж певного періоду, а не просто на прихід чи прибуття. Те, що слово парусı́а має таке значення, видно з Мт 24:37—39, де «дні Ноя... до Потопу» порівнюються з «часом присутності Сина людського». У Флп 2:12 Павло використовує це грецьке слово, протиставляючи свою «присутність» своїй відсутності.

За днів Ноя. У Біблії «дні» іноді стосуються певного періоду в житті якоїсь людини (Іс 1:1; Єр 1:2, 3; Лк 17:28). Тут «дні Ноя» порівнюються з присутністю Сина людського. В подібному вислові, записаному в Лк 17:26, йдеться про «дні Сина людського». У своєму порівнянні Ісус не говорить про конкретний день, коли прийшов Потоп, який був кульмінаційною подією за Ноєвих днів. Оскільки «дні Ноя» охоплювали багато років, існують підстави вважати, що передречена «присутність [або «дні»] Сина людського» також триватиме багато років. Подібно як кульмінацією днів Ноя став Потоп, кульмінацією присутності Сина людського стане знищення тих, хто не цінує можливості отримати спасіння. (Див. коментар до Мт 24:3.)

Присутності. Див. коментар до Мт 24:3.

Потопу. Або «повені; катаклізму». Грецьке слово катаклісмо́с вказує на велику руйнівну повінь. У Біблії це слово використовується щодо Потопу за днів Ноя (Мт 24:39; Лк 17:27; 2Пт 2:5).

Ковчег. Грецьке слово можна також перекласти як «ящик; скриня»; воно, мабуть, вживається тому, що ковчег був подібний до великого довгого ящика.

Забрано. Грецьке слово, перекладене як «забрано», вживається в різних контекстах і часто в позитивному значенні. Наприклад, в Мт 1:20 воно перекладено як «взяти... до себе додому», в Мт 17:1 — «взяв із собою», а в Ів 14:3 — «прийму... до себе». Тут воно, очевидно, вказує на те, що людина має схвалення від «Господа» й отримує спасіння (Лк 17:37). Це слово також може нагадувати про те, як Ноя було забрано у ковчег і як ангели взяли Лота за руку і вивели з Содома (Лк 17:26—29). У свою чергу слово покинуто означає, що когось визнано гідним знищення.

Забрано... покинуто. Див. коментар до Лк 17:34.

Пильнуйте. Букв. «не спіть». Раніше Ісус вже наголошував на тому, що учням не можна спати духовно, адже вони не знають, в який день чи годину він прийде. (Див. коментарі до Мт 24:42; 25:13.) Він повторює це заохочення тут і в Мт 26:41, пов’язуючи необхідність духовно пильнувати з необхідністю наполегливо молитися. Подібні заохочення містяться і в інших книгах Грецьких Писань, а це показує, що правдивим християнам вкрай важливо бути духовно пильними (1Кр 16:13; Кл 4:2; 1Фс 5:6; 1Пт 5:8; Об 16:15).

Пильнуйте. Основне значення грецького слова — «не засинати; не спати», але в багатьох контекстах воно означає «бути насторожі; пильнувати». Матвій вживає його в Мт 24:43; 25:13; 26:38, 40, 41. З Мт 24:44 видно, що він пов’язує це слово з необхідністю бути готовим. (Див. коментар до Мт 26:38.)

Управитель. Або «домоправитель». Грецьке слово ойконо́мос стосується слуги, поставленого над іншими слугами. У стародавні часи таке становище часто займав вірний раб. Він управляв справами свого пана, і той цілковито йому довіряв. Наприклад, таким управителем був Авраамів слуга, який «управляв усім, що [Авраам] мав» (Бт 24:2). Йосип також виконував подібні обов’язки, як видно з Бт 39:4. В Ісусовому прикладі слово «управитель» вживається у формі однини, але це не означає, що він представляє одного конкретного чоловіка. В Біблії іменники у формі однини іноді використовуються як збірні іменники. Наприклад, до всього ізраїльського народу Єгова говорить: «Ви мої свідки [множина]... мій слуга [однина], якого я вибрав» (Іс 43:10). Управитель, згаданий у прикладі Ісуса,— це так само збірний образ. У паралельній розповіді в Мт 24:45 цього управителя названо «вірним і розсудливим рабом».

Розсудливий. Вжите тут грецьке слово передає думку про розуміння, пов’язане з проникливістю, далекоглядністю, розважливістю, обачністю і мудрістю. Те саме грецьке слово використовується у Мт 7:24 і 25:2, 4, 8, 9. У Септуагінті це слово вживається стосовно Йосипа в Бт 41:33, 39.

Раб. Те, що слово «раб» в Ісусовому прикладі вживається у формі однини, не означає, що він представляє одного конкретного чоловіка. В Біблії іменники у формі однини іноді використовуються як збірні іменники. Наприклад, до всього ізраїльського народу Єгова говорить: «Ви мої свідки [множина]... мій слуга [однина], якого я вибрав» (Іс 43:10). У паралельній розповіді в Лк 12:42 цього раба названо «вірним і розсудливим управителем». (Див. коментар до Лк 12:42.)

Хатніми слугами. Цей вислів стосується всіх, хто працює у володіннях пана.

Прийде. Перша з восьми згадок про Ісусів прихід у 24-му і 25-му розділах Матвія (Мт 24:42, 44, 46; 25:10, 19, 27, 31). У кожному випадку вживається форма грецького дієслова е́рхомай, яке означає «приходити». В цьому вірші це слово вжите в значенні «звернути увагу на людство». Йдеться передусім про те, що Ісус прийде в ролі Судді, щоб проголосити та виконати присуд під час великого лиха.

Прийшовши. Див. коментар до Мт 24:30.

Той раб. Згаданий тут раб — це управитель, про якого говориться в Лк 12:42. Якщо «той раб» буде вірним, то отримає нагороду (Лк 12:43, 44). Якщо ж він не залишиться вірним, то буде покараний «з усією суворістю» (Лк 12:46). Слова у цьому вірші є застереженням для вірного управителя. Коли Ісус говорить у паралельній оповіді в Мт 24:45—51: «Якщо той злий раб скаже у своєму серці...», це не означає, що він передрікає появу «злого раба» чи призначає його. Насправді Ісус застерігає вірного раба, щоб той не виявляв рис, властивих злому рабу, і показує, до чого це могло б призвести.

Той злий раб. Ісусові слова у цьому вірші насправді є застереженням для вірного і розсудливого раба, згаданого в Мт 24:45. Ісус не передрікає появи «злого раба» і не призначає його. Насправді він застерігає вірного раба, щоб той не виявляв рис, властивих злому рабу. Якщо раб стане невірним, то буде покараний «з усією суворістю» (Мт 24:51; див. коментар до Лк 12:45).

Лицеміри. Спочатку грецьким словом гіпокріте́с називали грецьких (а пізніше римських) театральних акторів, які вдягали великі маски для підсилення голосу. Згодом це слово набуло переносного значення і стало вказувати на того, хто приховує свої справжні спонуки, вдає з себе когось, лицемірить чи обманює. Ісус назвав «лицемірами» юдейських релігійних провідників (Мт 6:5, 16).

Скреготати зубами. Або «скрипіти зубами; стискати зуби». Цей вислів передає думку про муки, розпач і лють, що, можливо, супроводжуються гнівними словами і жорстокими вчинками.

Покарає його з усією суворістю. Букв. «розітне його надвоє». Цей вислів, очевидно, не слід розуміти буквально; він передає думку про суворе покарання.

Лицемірів. Див. коментар до Мт 6:2.

Скреготати зубами. Див. коментар до Мт 8:12.

Медіафайли

Камені з храмової гори
Камені з храмової гори

Тут зображено камені, які лежать біля південної частини Стіни Плачу. Вважається, що вони були частиною споруд на храмовій горі у I столітті. Їх залишили як сумне нагадування про знищення Єрусалима та його храму римлянами.

Оливкова гора
Оливкова гора

Оливкова гора (1) — це пасмо вапнякових пагорбів з пологими схилами, що лежить на схід від Єрусалима і відділене від міста долиною Кедрон. Узвишшя навпроти храмової гори (2) сягає 812 м, і саме воно в Біблії зазвичай називається Оливковою горою. На Оливковій горі Ісус розповів учням про ознаку своєї присутності.

Верхній одяг
Верхній одяг

Грецьке слово гіма́тіон («верхній одяг»), очевидно, є відповідником єврейського слова сімла́. У деяких випадках це був довгий безрукавий халат, але найчастіше — прямокутний шматок тканини. Верхній одяг було легко вдягнути чи скинути.

Фігове дерево
Фігове дерево

Гілка фігового дерева навесні з листям і ранніми плодами. В Ізраїлі перші плодові бруньки з’являються на фігових деревах переважно в лютому, а листя — наприкінці квітня або у травні, що свідчить про наближення літа (Мт 24:32). Дерева приносять плоди двічі на рік: врожай ранніх фіг дозріває в червні або на початку липня (Іс 28:4; Єр 24:2; Ос 9:10), а пізні плоди, які ростуть на нових пагонах і становлять основний урожай, дозрівають починаючи з серпня.

Ручний млин
Ручний млин

Один з видів млинів, які використовувались у біблійні часи. На такому млині зазвичай працювали двоє жінок (Лк 17:35). Вони сідали одна навпроти одної, і кожна бралася рукою за держак, щоб обертати верхнє жорно. Вільною рукою одна з них через отвір у верхньому камені потроху подавала зерно, а друга збирала борошно, яке висипалося з країв млина в посудину або на полотно, розстелене під млином. Жінки мололи зерно кожного дня. Вони вставали рано-вранці, щоб намолоти борошна і спекти хліба на день.