Євангеліє від Луки 1:1—80

1  Багато хто намагався описати події, які, ми впевнені, є повністю достовірними.+  Про них нам розповіли ті, що від початку були очевидцями+ всього і служили, проголошуючи цю новину.+  Тож і я, докладно дослідивши усе від самого початку, постановив по порядку+ написати тобі про це, високошановний Теофı́ле,+  щоб ти міг переконатися в правдивості всього, чого тебе навчили усно.+  За днів Ірода,+ царя Юдеї, жив один священик, на ім’я Заха́рій, який належав до групи Авı́ї.+ Він мав дружину з Ааронових дочок, яку звали Єлизаветою.  Обоє вони були праведні в Божих очах і поводились бездоганно, дотримуючись усіх заповідей та законів Єгови.  Але вони не мали дітей, бо Єлизавета була безплідною, і обоє вже були похилого віку.+  Якось Заха́рій під час служіння його групи+ виконував перед Богом обов’язки священика,  і згідно з заведеним священицьким розпорядком* надійшла його черга ввійти до святині Єгови й спалити фіміам.+ 10  У час спалювання фіміаму, коли дуже багато людей молилося надворі, 11  Заха́рію з’явився ангел Єгови і став праворуч від жертовника, на якому спалювали фіміам. 12  Побачивши його, Заха́рій збентежився й налякався. 13  Проте ангел сказав йому: «Не бійся, Заха́рію, твої благання вислухані. Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і ти назвеш його Іваном.+ 14  Ти будеш радіти й веселитися, і багато хто буде тішитись його народженням,+ 15  бо він стане великим в очах Єгови.+ Тільки нехай він взагалі не п’є вина чи іншого алкогольного напою.+ Він буде сповнений святого духу ще від народження*+ 16  і поверне багатьох синів Ізра́їля до Єгови, їхнього Бога.+ 17  І він піде перед Богом з духом та силою Іллі,+ щоб зробити серця батьків такими, немов у дітей,+ а неслухняних навернути до мудрості праведних, щоб приготувати народ для Єгови».+ 18  Однак Заха́рій сказав ангелу: «Як це можливо? Адже я старий, і дружина моя вже похилого віку».+ 19  На це ангел відповів: «Я Гавриїл+ — той, хто стоїть перед Божим лицем.+ Мене було послано порозмовляти з тобою і сповістити цю добру новину. 20  Але оскільки ти не повірив моїм словам, які сповняться у визначений час, ти замовкнеш і не зможеш говорити до того дня, коли все це станеться».+ 21  Люди ж надворі чекали Заха́рія і вже дивувались, чому він так довго затримується у святині. 22  Заха́рій, вийшовши, не міг говорити з ними, і всі зрозуміли, що він бачив у святині щось надприродне*. Тоді він став пояснювати їм усе жестами, залишаючись німим. 23  Коли ж дні його святого служіння закінчились, він пішов додому. 24  Через кілька днів його дружина Єлизавета завагітніла і п’ять місяців не виходила з дому, кажучи: 25  «Ось так у ці дні вчинив мені Єгова. Він звернув на мене увагу і зняв з мене ганьбу серед людей».+ 26  А коли вона була на шостому місяці вагітності, Бог послав ангела Гавриїла+ в галілейське місто Назарет 27  до незайманої дівчини,+ зарученої з чоловіком із Давидового роду. Його звали Йосипом, а дівчину — Марією.+ 28  Прийшовши до неї, ангел сказав: «Вітаю тебе, обдарована ласкою! Єгова з тобою». 29  Через ці слова вона дуже розхвилювалась і намагалася зрозуміти, що́ могло б означати таке вітання. 30  Та ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє, бо ти знайшла ласку в Божих очах. 31  Ти завагітнієш*, народиш сина+ і даси йому ім’я Ісус.+ 32  Він стане великим+ і буде названий Сином Всевишнього,+ а Бог Єгова дасть йому престол його батька Давида.+ 33  Він царюватиме над нащадками Якова завжди, і Царству його не буде кінця».+ 34  На це Марія сказала ангелу: «Як це станеться, якщо я ніколи не мала інтимних стосунків з чоловіком?»+ 35  Ангел відповів: «Святий дух злине на тебе,+ і сила Всевишнього огорне тебе. Тому той, хто народиться, буде названий святим,+ Сином Божим.+ 36  Ось твоя родичка Єлизавета, хоча й похилого віку, також зачала сина, і вона — та, яку називають неплідною,— вже на шостому місяці. 37  Бо для Бога немає нічого неможливого».+ 38  Тоді Марія відповіла: «Я раба Єгови! Нехай станеться зі мною, як ти сказав». І ангел відійшов від неї. 39  У ті дні Марія зібралася й поспішила до одного юдейського міста в гористому краю. 40  Прибувши туди, вона увійшла в дім Заха́рія та привітала Єлизавету. 41  Коли ж Єлизавета почула Маріїне вітання, то дитина в її утробі заворушилась, а сама вона сповнилася святого духу 42  й вигукнула: «Благословенна ти поміж жінками і благословенний плід твоєї утроби! 43  До мене прийшла мати мого Господа! За що мені така честь? 44  Бо, тільки-но я почула твоє вітання, дитина в моїй утробі заворушилася з радості. 45  І щаслива жінка, яка повірила, адже все, що Єгова їй говорив, здійсниться». 46  А Марія сказала: «Моя душа звеличує Єгову,+ 47  і дух мій невимовно радіє Богом, моїм Спасителем,+ 48  бо він звернув увагу на свою скромну рабу.+ Відтепер усі покоління називатимуть мене щасливою,+ 49  адже Сильний здійснив для мене великі діла. Його ім’я святе.+ 50  З покоління в покоління він дарує милосердя тим, хто боїться його.+ 51  Він учинив своєю рукою могутні діла+ і розпорошив тих, хто виношує у своїх серцях зухвалі задуми.+ 52  Він скинув могутніх із тронів+ і звеличив незначних.+ 53  Він наситив голодних добром,+ а багатих відіслав ні з чим. 54  Він прийшов на допомогу своєму слузі Ізра́їлю, пам’ятаючи про свою обіцянку виявляти милосердя+ 55  Аврааму та його потомству* вічно, як і говорив нашим прабатькам».+ 56  Марія пробула з нею близько трьох місяців, а потім повернулась додому. 57  Ось настав час, і Єлизавета народила сина. 58  Коли її сусіди та родичі почули, що Єгова виявив їй велике милосердя, то раділи разом з нею.+ 59  А восьмого дня вони прийшли зробити обрı́зання хлопчику+ і хотіли дати йому батькове ім’я — Заха́рій. 60  Але мати заперечила: «Ні, він буде називатись Іваном». 61  Однак їй відповіли: «Жоден з ваших родичів не має такого імені»,— 62  і почали жестами запитувати батька, як він хоче назвати дитину. 63  А він попросив дощечку й написав: «Його ім’я — Іван».+ Це дуже здивувало всіх присутніх. 64  У ту ж мить уста Заха́рія відкрились, а язик звільнився, і він почав говорити,+ вихваляючи Бога. 65  Тоді всіх жителів тієї місцевості огорнув страх, і по цілому гористому краю Юдеї почали розповідати про все, що сталося. 66  Ця новина закарбувалась у серцях усіх, хто її чув і казав: «Ким же стане це дитя?» — бо з ним справді була рука Єгови. 67  Після того Заха́рій, батько дитини, сповнився святого духу і почав пророкувати: 68  «Нехай лине хвала Єгові, Богові Ізра́їля,+ бо він звернув увагу на свій народ і визволив його.+ 69  І він дав нам могутнього спасителя+ з дому Давида, свого слуги,+ 70  бо обіцяв через уста святих пророків давнини+ 71  врятувати нас від ворогів та з рук усіх, хто нас ненавидить.+ 72  Він дав його, щоб виявити нам милосердя, обіцяне нашим прабатькам, і згадати свою святу угоду+ 73  клятву, яку він дав нашому прабатькові Аврааму,+ 74  про те, що, визволивши нас з рук ворогів, наділить честю безстрашно йому служити 75  перед його лицем з відданістю та праведністю всі наші дні. 76  А тебе, дитино, назвуть пророком Всевишнього, бо ти підеш перед Єговою, щоб приготувати для нього шляхи+ 77  і донести до його народу звістку про спасіння, яке можна отримати через прощення гріхів+ 78  завдяки глибокому співчуттю нашого Бога. Виявляючи це співчуття, Бог осяє нас, немов світанок,+ 79  і освітить тих, хто перебуває в темряві і в тіні смерті,+ а також скерує нас на дорогу миру». 80  А хлопчик виріс і зміцнів духом; він перебував у пустельних місцях до того дня, коли виявив себе Ізра́їлю.

Примітки

Або «звичаєм».
Або «ще від материнської утроби».
Або «видіння».
Або «зачнеш в утробі».
Букв. «насінню».

Коментарі

Луки. Грецька форма цього імені — Лука́с. Воно походить від латинського імені Лю́кас. Лука — автор цього Євангелія і книги Дії апостолів. Він був лікарем і вірним товаришем апостола Павла (Кл 4:14; див. також «Вступ до Луки»). Дехто вважає, що Лука не був євреєм і що про це свідчить його грецьке ім’я і стиль написання цих двох книг, а також слова з Кл 4:10—14, де Павло спочатку говорить про чоловіків, які були «з обрізаних», і лише потім згадує Луку. Однак такий погляд суперечить словам з Рм 3:1, 2, де сказано, що євреям «були довірені Божі священні слова». Тож, очевидно, Лука був грекомовним євреєм з грецьким іменем.

Євангеліє від Луки. Жоден з письменників Євангелій не вказав у них свого імені, і назви книг, очевидно, не були частиною тексту оригіналу. В деяких рукописах Євангелія від Луки вжито назву Еуанґе́ліон ката́ Лука́н («Добра новина [або Євангеліє] від Луки»), а в інших міститься коротка назва Ката́ Лука́н («Від Луки»). Точно не відомо, коли саме назви були додані до тексту або ввійшли в ужиток. Дехто припускає, що це сталося у II столітті н. е., оскільки довгі назви трапляються в рукописах Євангелій, датованих кінцем II — початком III століття. На думку деяких вчених, вступні слова книги Марка («Початок доброї новини про Ісуса Христа, Божого Сина»), можливо, стали причиною того, чому кожну з цих книг почали називати «Євангелієм» (буквально «добра новина»). До цього слова додали ім’я письменника, очевидно, для того, щоб чітко розрізняти ці оповіді.

Є повністю достовірними. Грецький вислів можна також перекласти як «заслуговують повного довір’я». Це підкреслює, що достовірність описаних подій була ретельно перевірена. Поєднання цього вислову зі словами ми впевнені показує, що християни ані трохи не сумнівалися в достовірності подій, пов’язаних з Христом. Тому деякі переклади передають цілий вислів як «події, в які ми твердо віримо». В інших контекстах форми того самого грецького слова перекладені як «твердо переконаний» (Рм 4:21; 14:5; Кл 4:12).

Служили, проголошуючи цю новину. Або «були слугами слова». Два переклади Грецьких Писань єврейською мовою (в додатку В вони позначені як J18, 22) містять у цьому вірші тетраграму. В них говориться: «Були слугами слова Єгови».

Дослідивши. Або «старанно дослідивши». Лука не був очевидцем подій, про які написав. Крім того, що цей чоловік писав під натхненням святого духу, він, мабуть, послуговувався такими джерелами: 1) доступними йому документами, на основі яких він уклав родовід Ісуса (Лк 3:23—38); 2) натхненою оповіддю Матвія; 3) інформацією, яку отримав від багатьох очевидців (Лк 1:2), як-от ще живих на той час учнів і, можливо, Ісусової матері, Марії. Близько 60 відсотків інформації в оповіді Луки не міститься в інших Євангеліях. (Див. «Вступ до Луки».)

По порядку. Або «в логічній послідовності». Грецьке слово катексе́с, передане як «по порядку», може стосуватися часової, тематичної або логічної послідовності, але воно не обов’язково вказує на точний хронологічний порядок. Те, що Лука не завжди описував події у хронологічному порядку, видно з Лк 3:18—21. Отже, щоб визначити хронологічний порядок подій з життя і служіння Ісуса, треба дослідити всі чотири Євангелія. Загалом Лука подає події у хронологічному порядку, але, очевидно, з огляду на певні фактори іноді порушує послідовність викладу подій і тем.

Високошановний. Грецьке слово кра́тістос вживалося як офіційне звертання до осіб, які займали високе становище (Дії 23:26; 24:3; 26:25). Тому деякі вчені вважають, що Теофіл займав високе становище перед тим, як став християнином. На думку інших, грецьке слово було просто дружньою або ввічливою формою звертання чи виразом глибокої поваги. Очевидно, Теофіл був християнином, адже говориться, що його вже «навчили усно» про Ісуса Христа і його служіння (Лк 1:4). Написане Лукою мало запевнити його в правдивості того, про що він був навчений усно. Однак існують також інші погляди. Дехто думає, що Теофіл був тим, хто цікавився християнським вченням, а вже пізніше став християнином. Інші вважають, що ім’ям Теофіл, яке означає «той, кого любить Бог; друг Бога», названо християн як групу. Звертаючись до Теофіла на початку книги Дії апостолів, Лука не використовує слова «високошановний» (Дії 1:1).

Його черга... спалити фіміам. Спочатку обов’язок спалювати фіміам на золотому жертовнику мав Аарон (Вх 30:7). Його сину Елеазару було доручено дбати про фіміам і все, що пов’язано зі священним наметом (Чс 4:16). Як видно з цього вірша, Захарій, який був священиком, спалював фіміам, що вказує на те, що це могли робити не тільки первосвященики (за винятком спалювання фіміаму в День примирення). Ймовірно, спалювання фіміаму вважалося найпочеснішим обов’язком під час щоденного служіння в храмі. Фіміам спалювали після жертвоприношення, і в цей час люди молилися за межами святині. Згідно з рабинською традицією, священики для цього служіння обиралися жеребком, але ніхто не міг повторно виконувати це завдання, якщо ще були ті, хто цього не робив. Якщо все відбувалося саме так, то зазвичай священик мав честь спалювати фіміам лише раз у житті.

Ірода. Мається на увазі Ірод Великий. (Див. глосарій.)

Захарій. Грецька форма єврейського імені Захарія, що означає «Єгова пригадав».

До групи Авії. Авія був священиком, нащадком Аарона. За днів царя Давида він вважався головою одного з ізраїльських родів. Давид поділив священиків на 24 групи, кожна з яких раз у півроку впродовж одного тижня служила у святині в Єрусалимі. Рід Авії було вибрано за жеребком, щоб головувати у восьмій групі (1Хр 24:3—10). Захарій не обов’язково походив з роду Авії, а просто міг належати до священицької «групи Авії». (Див. коментар до Лк 1:9.)

Авії. Походить від єврейського імені, що означає «мій Батько — Єгова».

Єлизаветою. Грецьке ім’я Елейса́бет походить від єврейського імені Еліше́ва, яке означає «мій Бог — достаток; Бог достатку». Єлизавета була з Ааронових дочок, тобто з нащадків Аарона, отже, Іванові батьки обоє походили зі священицького роду.

Єгови. У цьому перекладі це перший випадок вживання Божого імені в Євангелії від Луки. Хоча в доступних на сьогодні грецьких рукописах тут вживається слово Кı́ріос (Господь), існують вагомі підстави вважати, що Боже ім’я містилося в тексті оригіналу, але пізніше було замінено титулом Господь. (Див. додатки В1 та В3, вступ і Лк 1:6.) У перших двох розділах оповіді Луки міститься багато цитат і посилань на вислови та уривки з Єврейських Писань, в яких вживається Боже ім’я. Наприклад, вислів заповіді та закони і подібні поєднання юридичних термінів трапляються в Єврейських Писаннях у контекстах, де вживається Боже ім’я або де говорить сам Єгова (Бт 26:2, 5; Чс 36:13; Пв 4:40; 27:10; Єз 36:23, 27).

В храмі. Вжите тут грецьке слово нао́с може стосуватися не лише самої будівлі храму, а й цілого храмового комплексу, в тому числі подвір’їв.

Святині. Грецьке слово нао́с тут стосується самої будівлі храму, в якій були Святе і Найсвятіше.

Єгови. У цьому перекладі це перший випадок вживання Божого імені в Євангелії від Луки. Хоча в доступних на сьогодні грецьких рукописах тут вживається слово Кı́ріос (Господь), існують вагомі підстави вважати, що Боже ім’я містилося в тексті оригіналу, але пізніше було замінено титулом Господь. (Див. додатки В1 та В3, вступ і Лк 1:6.) У перших двох розділах оповіді Луки міститься багато цитат і посилань на вислови та уривки з Єврейських Писань, в яких вживається Боже ім’я. Наприклад, вислів заповіді та закони і подібні поєднання юридичних термінів трапляються в Єврейських Писаннях у контекстах, де вживається Боже ім’я або де говорить сам Єгова (Бт 26:2, 5; Чс 36:13; Пв 4:40; 27:10; Єз 36:23, 27).

Його черга... спалити фіміам. Спочатку обов’язок спалювати фіміам на золотому жертовнику мав Аарон (Вх 30:7). Його сину Елеазару було доручено дбати про фіміам і все, що пов’язано зі священним наметом (Чс 4:16). Як видно з цього вірша, Захарій, який був священиком, спалював фіміам, що вказує на те, що це могли робити не тільки первосвященики (за винятком спалювання фіміаму в День примирення). Ймовірно, спалювання фіміаму вважалося найпочеснішим обов’язком під час щоденного служіння в храмі. Фіміам спалювали після жертвоприношення, і в цей час люди молилися за межами святині. Згідно з рабинською традицією, священики для цього служіння обиралися жеребком, але ніхто не міг повторно виконувати це завдання, якщо ще були ті, хто цього не робив. Якщо все відбувалося саме так, то зазвичай священик мав честь спалювати фіміам лише раз у житті.

Святині. В цьому контексті грецьке слово нао́с стосується самої будівлі храму. Коли надійшла черга Захарія «спалити фіміам», він мав увійти у Святе, перший відділ святині, де був жертовник для спалювання фіміаму. (Див. коментарі до Мт 27:5; 27:51 і додаток Б11.)

Святині Єгови. Як згадувалося в коментарі до Лк 1:6, перші два розділи оповіді Луки містять багато цитат і посилань на вислови та уривки з Єврейських Писань, в яких вживається Боже ім’я. Наприклад, відповідники вислову «святиня [або «храм»] Єгови» часто містять тетраграму (Чс 19:20; 2Цр 18:16; 23:4; 24:13; 2Хр 26:16; 27:2; Єр 24:1; Єз 8:16; Ог 2:15). Як показано в додатку В1, існують вагомі підстави вважати, що в цьому вірші Боже ім’я містилося в тексті оригіналу, але пізніше було замінено титулом Господь. Тому в основному тексті цього видання вживається ім’я Єгова. (Див. додаток В3, вступ і Лк 1:9.)

Ангел Єгови. Починаючи з Бт 16:7, цей вислів (єврейський відповідник слова «ангел» і тетраграма) часто вживається у Єврейських Писаннях. Коли він трапляється у ранній копії Септуагінти в Зх 3:5, 6, то після грецького слова а́нґелос («ангел; посланець») стоїть Боже ім’я, написане єврейськими літерами. Цей фрагмент Септуагінти, який був знайдений у печері в Нахал-Хевері, у Юдейській пустелі, датується 50 роком до н. е.— 50 роком н. е. Причини того, чому «Переклад нового світу» використовує в основному тексті Лк 1:11 вислів «ангел Єгови», а не «ангел Господній», як у доступних на сьогодні грецьких рукописах, наводяться в додатках В1 і В3.

Іван. Походить від єврейського імені Єгоханан (Йоханан), що означає «Єгова виявив прихильність; Єгова виявив ласку».

Іваном. Див. коментар до Мт 3:1.

В очах Єгови. Грецький вислів ено́піон Кірı́у (буквально «в очах [перед; перед лицем] Господа») є відповідником єврейської ідіоми і вживається понад 100 разів у доступних на сьогодні копіях Септуагінти як переклад єврейських фраз, у яких в оригіналі вживається тетраграма (Сд 11:11; 1См 10:19; 2См 5:3; 6:5). Таке вживання цього вислову у Єврейських Писаннях вказує на те, що словом Кı́ріос у цьому вірші було замінене Боже ім’я. (Див. додаток В3, вступ і Лк 1:15.)

Святого духу. Або «святої діючої сили». (Див. глосарій, «Дух»; «Святий дух».)

Єгови. Вислови, вжиті у звістці, яку ангел передав Захарію (вірші 13—17), дуже нагадують вислови з Єврейських Писань. Наприклад, поєднання слів Кı́ріос (Господь) і Тео́с (Бог) з особовим займенником (тут перекладено як Єгови, їхнього Бога) часто зустрічається в цитатах з Єврейських Писань. (Пор. подібні вислови в Лк 4:8, 12; 10:27.) Вислів «Єгова, їхній Бог» у Єврейських Писаннях трапляється понад 30 разів, а вислів «Господь, їхній Бог» не вживається жодного разу. Також вислів сини Ізраїля є відповідником єврейської ідіоми, яка багато разів вживається у Єврейських Писаннях і означає «народ Ізраїля» або «ізраїльтяни» (Бт 36:31, прим.; див. додаток В3, вступ і Лк 1:16).

В очах Єгови. Грецький вислів ено́піон Кірı́у (буквально «в очах [перед; перед лицем] Господа») є відповідником єврейської ідіоми і вживається понад 100 разів у доступних на сьогодні копіях Септуагінти як переклад єврейських фраз, у яких в оригіналі вживається тетраграма (Сд 11:11; 1См 10:19; 2См 5:3; 6:5). Таке вживання цього вислову у Єврейських Писаннях вказує на те, що словом Кı́ріос у цьому вірші було замінене Боже ім’я. (Див. додаток В3, вступ і Лк 1:15.)

Єгови. Вислови, вжиті у звістці, яку ангел передав Захарію (вірші 13—17), дуже нагадують вислови з Єврейських Писань. Наприклад, поєднання слів Кı́ріос (Господь) і Тео́с (Бог) з особовим займенником (тут перекладено як Єгови, їхнього Бога) часто зустрічається в цитатах з Єврейських Писань. (Пор. подібні вислови в Лк 4:8, 12; 10:27.) Вислів «Єгова, їхній Бог» у Єврейських Писаннях трапляється понад 30 разів, а вислів «Господь, їхній Бог» не вживається жодного разу. Також вислів сини Ізраїля є відповідником єврейської ідіоми, яка багато разів вживається у Єврейських Писаннях і означає «народ Ізраїля» або «ізраїльтяни» (Бт 36:31, прим.; див. додаток В3, вступ і Лк 1:16).

Іллі. Походить від єврейського імені, що означає «мій Бог — Єгова».

Щоб зробити серця батьків такими, немов у дітей. Або «щоб повернути серця батьків до дітей». Це цитата пророчих слів з Мл 4:6. Тут не йдеться про примирення батьків з дітьми. Мова йде про те, що Іванова звістка мала спонукати батьків покаятися, зробити свої зачерствілі серця смиренними і сприйнятливими до навчання — такими, як у слухняних дітей. Деякі з них в майбутньому мали стати дітьми Божими. Малахія також передрік, що серця синів стануть такими, як у батьків, в тому розумінні, що розкаяні люди стануть подібними до своїх вірних прабатьків — Авраама, Ісака і Якова.

Приготувати народ для Єгови. Слова, які ангел промовив до Захарія (вірші 13—17), нагадують вислови з Мл 3:1; 4:5, 6 та Іс 40:3, де вживається Боже ім’я. (Див. коментарі до Лк 1:15, 16.) Грецький вислів, подібний до вислову щоб приготувати народ, вживається у Септуагінті в 2См 7:24, де в єврейському тексті говориться: «Ти, Єгово, зробив Ізраїль своїм народом». (Див. додаток В3, вступ і Лк 1:17.)

Добру новину. Перший випадок вживання грецького слова еуанґе́ліон, яке в деяких українських перекладах передано як «євангеліє». Споріднене грецьке слово еуанґелісте́с, яке дехто перекладає як «благовісник» або «євангеліст», означає «проповідник доброї новини» (Дії 21:8; Еф 4:11; 2Тм 4:5; також прим.).

Цю добру новину. Грецьке слово еуанґе́ліон походить від слова еу, що означає «добрий», і а́нґелос, що означає «той, хто приносить новину; той, хто проголошує (повідомляє)». (Див. глосарій.) У деяких перекладах Біблії воно передане як «євангеліє». Споріднене грецьке слово еуанґелісте́с, яке дехто перекладає як «благовісник» або «євангеліст», означає «проповідник доброї новини» (Дії 21:8; Еф 4:11; 2Тм 4:5; також прим.).

Хоч би де по цілому світі проповідувалася. Тут, подібно як у пророцтві, записаному в Мт 24:14, Ісус передрікає, що добру новину будуть проповідувати по цілому світі, розповідаючи і про вчинок цієї відданої жінки. Бог надихнув трьох письменників Євангелій написати про те, що вона зробила (Мр 14:8, 9; Ів 12:7; див. коментар до Мт 24:14).

Гавриїл. Походить від єврейського імені, що означає «Сильний Божий» (Дн 8:15, 16). За винятком Михаїла, Гавриїл — єдиний ангел, який згадується в Біблії на ім’я і єдиний матеріалізований ангел, який сказав, як його звати.

Сповістити цю добру новину. Грецьке дієслово еуанґелı́зомай споріднене з іменником еуанґе́ліон, що означає «добра новина». Ангел Гавриїл тут виступає як проповідник доброї новини. (Див. коментарі до Мт 4:23; 24:14; 26:13.)

Святого служіння. Або «служіння на благо інших». Стародавні греки і римляни використовували вжите тут грецьке слово лейтурґı́а і споріднені з ним слова лейтурґе́о («виконувати служіння на благо інших») та лейтурґо́с («той, хто служить, або працює, на благо інших») щодо праці або служби, яку виконували в інтересах держави чи влади і яка приносила користь людям. Наприклад, в Рм 13:6 представники світської влади названі Божими «слугами для народу» (лейтурґо́с у формі множини) в тому розумінні, що вони надають цінні послуги населенню. Лука вживає це слово в такому ж значенні, в якому воно вживається у Септуагінті, де різні форми цього слова (дієслова та іменники) часто стосуються служіння, яке виконували священики і левіти в храмі (Вх 28:35; Чс 8:22). Служіння у храмі вважалося служінням на благо людей. Але водночас воно вважалося святим, оскільки священики-левіти навчали Божого закону і складали жертви, що покривали гріхи людей (2Хр 15:3; Мл 2:7).

Ось так... вчинив мені Єгова. Або «ось що зробив для мене Єгова». Слова вдячності, які висловлює в цьому вірші Єлизавета, нагадують про те, що сталося з Саррою і що описано в Бт 21:1, де міститься Боже ім’я. Слова Єлизавети про те, що з неї знято ганьбу, якою для неї була бездітність, перегукуються зі словами Рахілі, записаними в Бт 30:23. (Див. додатки В1 та В3, вступ і Лк 1:25.)

На шостому місяці вагітності. Букв. «на шостий місяць».

Була заручена. Євреї ставились до заручин дуже серйозно. Заручини прирівнювались до одруження, хоча чоловік і жінка починали жити разом лише після офіційної весільної церемонії.

Зарученої. Див. коментар до Мт 1:18.

Марією. Відповідник єврейського імені Міріам. У Грецьких Писаннях згадується шість жінок з іменем Марія: 1) Марія, мати Ісуса, 2) Марія Магдалина (Мт 27:56; Лк 8:2; 24:10), 3) Марія, мати Якова і Йосія (Мт 27:56; Лк 24:10), 4) Марія, сестра Марти і Лазаря (Лк 10:39; Ів 11:1), 5) Марія, мати Івана Марка (Дії 12:12) і 6) Марія з Рима (Рм 16:6). За Ісусових днів ім’я Марія було одним з найпоширеніших.

Єгова з тобою. Цей і подібні вислови, які містять Боже ім’я, часто трапляються у Єврейських Писаннях (Рт 2:4; 2См 7:3; 2Хр 15:2; Єр 1:19). Слова привітання, які ангел промовив до Марії, подібні до слів, з якими ангел Єгови звернувся до Гедеона в Сд 6:12: «Єгова з тобою, сильний воїне». (Див. додатки В1 та В3, вступ і Лк 1:28.)

Ісусом. Відповідник єврейського імені Єшуа, або Йошуа, яке є скороченою формою імені Єгошуа, що означає «Єгова є спасіння».

Єгови. У цьому перекладі це перший випадок вживання Божого імені в Євангелії від Луки. Хоча в доступних на сьогодні грецьких рукописах тут вживається слово Кı́ріос (Господь), існують вагомі підстави вважати, що Боже ім’я містилося в тексті оригіналу, але пізніше було замінено титулом Господь. (Див. додатки В1 та В3, вступ і Лк 1:6.) У перших двох розділах оповіді Луки міститься багато цитат і посилань на вислови та уривки з Єврейських Писань, в яких вживається Боже ім’я. Наприклад, вислів заповіді та закони і подібні поєднання юридичних термінів трапляються в Єврейських Писаннях у контекстах, де вживається Боже ім’я або де говорить сам Єгова (Бт 26:2, 5; Чс 36:13; Пв 4:40; 27:10; Єз 36:23, 27).

Єгови. Вислови, вжиті у звістці, яку ангел передав Захарію (вірші 13—17), дуже нагадують вислови з Єврейських Писань. Наприклад, поєднання слів Кı́ріос (Господь) і Тео́с (Бог) з особовим займенником (тут перекладено як Єгови, їхнього Бога) часто зустрічається в цитатах з Єврейських Писань. (Пор. подібні вислови в Лк 4:8, 12; 10:27.) Вислів «Єгова, їхній Бог» у Єврейських Писаннях трапляється понад 30 разів, а вислів «Господь, їхній Бог» не вживається жодного разу. Також вислів сини Ізраїля є відповідником єврейської ідіоми, яка багато разів вживається у Єврейських Писаннях і означає «народ Ізраїля» або «ізраїльтяни» (Бт 36:31, прим.; див. додаток В3, вступ і Лк 1:16).

Бог Єгова. Як згадувалося в коментарі до Лк 1:6, перші два розділи оповіді Луки містять багато цитат і посилань на вислови та уривки з Єврейських Писань, в яких вживається Боже ім’я. Слова ангела про престол Давида нагадують обіцянку з 2См 7:12, 13, 16, де Єгова говорить до Давида через пророка Натана. У контексті цих віршів (2См 7:4—16) тетраграма вживається неодноразово. У Грецьких Писаннях вислів, перекладений тут як «Бог Єгова», і подібні вислови трапляються здебільшого в цитатах з Єврейських Писань або в уривках з висловами, подібними до висловів у Єврейських Писаннях. (Див. коментар до Лк 1:16 і додаток В3, вступ і Лк 1:32.)

Твоя родичка. Словом «родичка» перекладено грецьке слово сінґенı́с. В такій формі це слово вживається у Грецьких Писаннях лише один раз. В інших віршах використовується форма сінґене́с (Лк 1:58; 21:16; Дії 10:24; Рм 9:3). Обидва слова стосуються будь-яких родичів, тих, хто належить до однієї родини або роду. Тож Марія і Єлизавета були родичками, але невідомо, ким саме доводились одна одній. Захарій і Єлизавета походили з племені Левія, а Йосип і Марія — з племені Юди, тому жінки, ймовірно, не були дуже близькими родичками.

Для Бога немає нічого неможливого. Або «немає жодного слова, яке Бог не міг би виконати». Грецьке слово ре́ма буквально означає «слово; твердження; проголошення». Воно також може означати «те, про що сказано», як-от подія чи якась дія або результат того, що проголошено. Хоча грецький текст можна перекласти по-різному, основна думка залишається тою самою: для Бога немає нічого неможливого, і його обіцянки не залишаться невиконаними. Слова у цьому вірші нагадують слова, вжиті у Септуагінті в Бт 18:14, де Єгова запевняє Авраама, що його дружина Сарра у похилому віці народить Ісака.

Я раба Єгови! Ці слова Марії подібні на слова інших Божих служителів, про яких згадується в Єврейських Писаннях. Наприклад, Анна сказала у молитві, записаній у 1См 1:11: «Єгово, Боже військ, якщо ти зглянешся над моєю бідою і згадаєш про мене, свою служницю [або «рабу»]». В Септуагінті у 1См 1:11 вжито те саме грецьке слово, що і в розповіді Луки. (Див. додаток В3, вступ і Лк 1:38.)

Поспішила до... міста в гористому краю. Подорож Марії з її дому в Назареті до гористого краю Юдеї могла тривати три або чотири дні, залежно від того, де жили Захарій і Єлизавета. Відстань могла становити 100 км або більше.

Плід твоєї утроби. Або «дитина у твоїй утробі». Слово «плід» — це переклад грецького слова карпо́с, що вживається тут в переносному значенні і разом зі словом «утроба» означає «ненароджена дитина». Цілий вислів є відповідником єврейської ідіоми, в якій слово «плід» стосується людського потомства (Бт 30:2, прим.; Пв 7:13, прим.; 28:4, прим.; Пс 127:3; 132:11, прим.; Іс 13:18; Пл 2:20, прим.)

Єгова їй говорив. Або «сказане їй від Єгови». Звістка, яку ангел передав Марії, походила від Бога Єгови. Грецький вислів пара́ Кірı́у трапляється в доступних на сьогодні копіях Септуагінти як переклад єврейського вислову, в якому зазвичай вживається Боже ім’я (Бт 24:50; Сд 14:4; 1См 1:20; Іс 21:10; Єр 11:1; 18:1; 21:1; див. додаток В3, вступ і Лк 1:45).

Єгови. У цьому перекладі це перший випадок вживання Божого імені в Євангелії від Луки. Хоча в доступних на сьогодні грецьких рукописах тут вживається слово Кı́ріос (Господь), існують вагомі підстави вважати, що Боже ім’я містилося в тексті оригіналу, але пізніше було замінено титулом Господь. (Див. додатки В1 та В3, вступ і Лк 1:6.) У перших двох розділах оповіді Луки міститься багато цитат і посилань на вислови та уривки з Єврейських Писань, в яких вживається Боже ім’я. Наприклад, вислів заповіді та закони і подібні поєднання юридичних термінів трапляються в Єврейських Писаннях у контекстах, де вживається Боже ім’я або де говорить сам Єгова (Бт 26:2, 5; Чс 36:13; Пв 4:40; 27:10; Єз 36:23, 27).

Ось так... вчинив мені Єгова. Або «ось що зробив для мене Єгова». Слова вдячності, які висловлює в цьому вірші Єлизавета, нагадують про те, що сталося з Саррою і що описано в Бт 21:1, де міститься Боже ім’я. Слова Єлизавети про те, що з неї знято ганьбу, якою для неї була бездітність, перегукуються зі словами Рахілі, записаними в Бт 30:23. (Див. додатки В1 та В3, вступ і Лк 1:25.)

Я раба Єгови! Ці слова Марії подібні на слова інших Божих служителів, про яких згадується в Єврейських Писаннях. Наприклад, Анна сказала у молитві, записаній у 1См 1:11: «Єгово, Боже військ, якщо ти зглянешся над моєю бідою і згадаєш про мене, свою служницю [або «рабу»]». В Септуагінті у 1См 1:11 вжито те саме грецьке слово, що і в розповіді Луки. (Див. додаток В3, вступ і Лк 1:38.)

А Марія сказала. Слова, якими Марія вихваляє Єгову (вірші 46—55), містять понад 20 посилань на Єврейські Писання. Багато її висловів перегукуються зі словами з молитви Анни, Самуїлової матері, яка теж отримала благословення від Єгови — народила дитину (1См 2:1—10). Інші вислови, які використовує Марія, вживаються в Пс 35:9; Ав 3:18; Іс 61:10 (вірш 47); Бт 30:13; Мл 3:12 (вірш 48); Пв 10:21; Пс 111:9 (вірш 49); Йв 12:19 (вірш 52); Пс 107:9 (вірш 53); Іс 41:8, 9; Пс 98:3 (вірш 54); Мих 7:20; Іс 41:8; 2См 22:51 (вірш 55). Слова Марії свідчать про її духовність і глибоке знання Писань, а також про її вдячність. Марія говорила, що Єгова понижує зухвалих та могутніх людей і допомагає бідним та незначним, які служать йому. З цих слів видно, що вона мала також сильну віру.

Моя душа. Або «усе моє єство». Грецьке слово псіхе́, яке традиційно перекладають як «душа», у цьому вірші стосується всього єства людини. В цьому контексті вислів «моя душа» можна також перекласти як «я». (Див. глосарій, «Душа».)

Моя душа звеличує Єгову. Або «моя душа вихваляє (прославляє) велич Єгови». Слова Марії перегукуються з уривками з Єврейських Писань, такими, як Пс 34:3 і 69:30, де Боже ім’я вживається в самому вірші або в контексті (Пс 69:31). В цих віршах у Септуагінті вживається грецьке слово меґалı́но, яке вживається і в Лк 1:46 і перекладається там як «звеличувати». (Див. коментар до вислову а Марія сказала у цьому вірші; коментарі до Лк 1:6, 25, 38; додаток В3, вступ і Лк 1:46.)

Що Єгова виявив їй велике милосердя. Цей вислів подібний до слів з Єврейських Писань, зокрема з Бт 19:18—20, де Лот звертається до Єгови: «Єгово... ти виявляєш мені велику доброту». (Див. додаток В3, вступ і Лк 1:58.)

Єгови. У цьому перекладі це перший випадок вживання Божого імені в Євангелії від Луки. Хоча в доступних на сьогодні грецьких рукописах тут вживається слово Кı́ріос (Господь), існують вагомі підстави вважати, що Боже ім’я містилося в тексті оригіналу, але пізніше було замінено титулом Господь. (Див. додатки В1 та В3, вступ і Лк 1:6.) У перших двох розділах оповіді Луки міститься багато цитат і посилань на вислови та уривки з Єврейських Писань, в яких вживається Боже ім’я. Наприклад, вислів заповіді та закони і подібні поєднання юридичних термінів трапляються в Єврейських Писаннях у контекстах, де вживається Боже ім’я або де говорить сам Єгова (Бт 26:2, 5; Чс 36:13; Пв 4:40; 27:10; Єз 36:23, 27).

Святині Єгови. Як згадувалося в коментарі до Лк 1:6, перші два розділи оповіді Луки містять багато цитат і посилань на вислови та уривки з Єврейських Писань, в яких вживається Боже ім’я. Наприклад, відповідники вислову «святиня [або «храм»] Єгови» часто містять тетраграму (Чс 19:20; 2Цр 18:16; 23:4; 24:13; 2Хр 26:16; 27:2; Єр 24:1; Єз 8:16; Ог 2:15). Як показано в додатку В1, існують вагомі підстави вважати, що в цьому вірші Боже ім’я містилося в тексті оригіналу, але пізніше було замінено титулом Господь. Тому в основному тексті цього видання вживається ім’я Єгова. (Див. додаток В3, вступ і Лк 1:9.)

Рука Єгови. Цей вислів часто трапляється у Єврейських Писаннях і складається з єврейського відповідника слова «рука» і тетраграми. (Ось деякі приклади: Вх 9:3; Чс 11:23; Сд 2:15; Рт 1:13; 1См 5:6, 9; 7:13; 12:15; 1Цр 18:46; Езд 7:6; Йв 12:9; Іс 19:16; 40:2; Єз 1:3.) У Біблії слово «рука» часто вживається в переносному значенні і означає «сила». Слово «рука» також може передавати думку про застосування сили. Грецький вислів, перекладений як «рука Єгови», також трапляється в Лк 1:66 і Дії 13:11. (Див. коментарі до Лк 1:6, 66 і додаток В3, вступ і Дії 11:21.)

Рука. Це слово часто вживається в переносному значенні і означає «сила». Слово «рука» також може передавати думку про застосування сили.

Рука Єгови. Цей вислів часто трапляється в Єврейських Писаннях, де єврейський відповідник слова «рука» вживається разом з тетраграмою (Вх 9:3; Чс 11:23; Сд 2:15; Рт 1:13; 1См 5:6, 9; 7:13; 12:15; 1Цр 18:46; Езд 7:6; Йв 12:9; Іс 19:16; 40:2; Єз 1:3). Грецький вислів, перекладений як «рука Єгови», також вживається в Дії 11:21; 13:11. (Див. коментарі до Лк 1:6, 9; Дії 11:21 і додаток В3, вступ і Лк 1:66.)

Нехай лине хвала Єгові. Або «нехай буде благословенний Єгова». Ці слова хвали поширені в Єврейських Писаннях і часто містять Боже ім’я (1См 25:32; 1Цр 1:48; 8:15; Пс 41:13; 72:18; 106:48; див. додаток В3, вступ і Лк 1:68).

Могутнього спасителя. Букв. «ріг спасіння». В Біблії роги тварин часто передають думку про силу, завоювання чи перемогу (1См 2:1; Пс 75:4, 5, 10; 148:14; також прим.). Рогами представлені правителі і правлячі династії, як праведні, так і неправедні; подібно до того як тварини б’ють рогами, вони здійснюють завоювання інших народів (Пв 33:17; Дн 7:24; 8:2—10, 20—24). У цьому контексті вислів «могутній спаситель» («ріг спасіння») стосується Месії — того, хто має силу спасати. (Див. глосарій, «Ріг».)

Йому служити. Або «виконувати для нього священне служіння; поклонятись йому». Основне значення грецького дієслова латре́уо — «служити». В Біблії воно вживається стосовно служіння або поклоніння Богу (Мт 4:10; Лк 2:37; 4:8; Дії 7:7; Рм 1:9; Флп 3:3; 2Тм 1:3; Єв 9:14; 12:28; Об 7:15; 22:3), служіння у святині чи храмі (Єв 8:5; 9:9; 10:2; 13:10). Тому у деяких контекстах це слово можна також перекласти як «поклонятися». В кількох випадках воно використовується стосовно фальшивого поклоніння — служіння, тобто поклоніння, чомусь створеному (Дії 7:42; Рм 1:25).

Єгови. У цьому перекладі це перший випадок вживання Божого імені в Євангелії від Луки. Хоча в доступних на сьогодні грецьких рукописах тут вживається слово Кı́ріос (Господь), існують вагомі підстави вважати, що Боже ім’я містилося в тексті оригіналу, але пізніше було замінено титулом Господь. (Див. додатки В1 та В3, вступ і Лк 1:6.) У перших двох розділах оповіді Луки міститься багато цитат і посилань на вислови та уривки з Єврейських Писань, в яких вживається Боже ім’я. Наприклад, вислів заповіді та закони і подібні поєднання юридичних термінів трапляються в Єврейських Писаннях у контекстах, де вживається Боже ім’я або де говорить сам Єгова (Бт 26:2, 5; Чс 36:13; Пв 4:40; 27:10; Єз 36:23, 27).

Єгови. Вислови, вжиті у звістці, яку ангел передав Захарію (вірші 13—17), дуже нагадують вислови з Єврейських Писань. Наприклад, поєднання слів Кı́ріос (Господь) і Тео́с (Бог) з особовим займенником (тут перекладено як Єгови, їхнього Бога) часто зустрічається в цитатах з Єврейських Писань. (Пор. подібні вислови в Лк 4:8, 12; 10:27.) Вислів «Єгова, їхній Бог» у Єврейських Писаннях трапляється понад 30 разів, а вислів «Господь, їхній Бог» не вживається жодного разу. Також вислів сини Ізраїля є відповідником єврейської ідіоми, яка багато разів вживається у Єврейських Писаннях і означає «народ Ізраїля» або «ізраїльтяни» (Бт 36:31, прим.; див. додаток В3, вступ і Лк 1:16).

Приготувати народ для Єгови. Слова, які ангел промовив до Захарія (вірші 13—17), нагадують вислови з Мл 3:1; 4:5, 6 та Іс 40:3, де вживається Боже ім’я. (Див. коментарі до Лк 1:15, 16.) Грецький вислів, подібний до вислову щоб приготувати народ, вживається у Септуагінті в 2См 7:24, де в єврейському тексті говориться: «Ти, Єгово, зробив Ізраїль своїм народом». (Див. додаток В3, вступ і Лк 1:17.)

Єгови. Це цитата з Іс 40:3, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.) Лука показує, що пророцтво стосується Івана Хрестителя. Іван підготує дорогу для Єгови в тому розумінні, що стане попередником Ісуса, який представлятиме свого Батька і прийде в Його ім’я (Ів 5:43; 8:29). Іван Хреститель сам застосовує до себе це пророцтво, як видно з Євангелія від Івана (Ів 1:23).

Ти підеш перед Єговою. Іван Хреститель «під[е] перед Єговою» в тому розумінні, що стане попередником Ісуса, який представлятиме свого Батька і прийде в Його ім’я (Ів 5:43; 8:29; див. коментар до слова Єговою у цьому вірші).

Єговою. Пророчі слова Захарія у другій частині вірша нагадують слова з Іс 40:3 і Мл 3:1, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. коментарі до Лк 1:6, 16, 17; 3:4 і додаток В3, вступ і Лк 1:76.)

Тими днями. Згідно з Лк 3:1—3, Іван Хреститель почав своє служіння «у 15-й рік правління цезаря Тиберія», тобто навесні 29 року н. е. (Див. коментар до Лк 3:1.) Приблизно через півроку, восени 29 року н. е., Ісус прийшов до Івана, щоб охреститися. (Див. додаток А7.)

У 15-й рік правління цезаря Тиберія. Цезар Август помер 17 серпня 14 року н. е. (за григоріанським календарем). 15 вересня Тиберій дозволив римському сенату проголосити його імператором. Якщо рахувати від смерті Августа, то 15-й рік правління цезаря Тиберія тривав з серпня 28 року н. е. до серпня 29 року н. е., а якщо рахувати від офіційного проголошення Тиберія імператором, то з вересня 28 року н. е. до вересня 29 року н. е. Іван, очевидно, почав своє служіння навесні 29 року н. е., а це відповідає 15-му року правління Тиберія. На той час Івану, мабуть, було близько 30 років — саме в такому віці священики-левіти починали своє служіння в храмі (Чс 4:2, 3). Згідно з Лк 3:21—23, коли Ісус охрестився в Івана і «розпочав свою працю», він також «мав приблизно 30 років». Ісус помер навесні, в місяці нісані, тож це означає, що своє служіння, яке тривало три з половиною роки, він розпочав восени, приблизно в місяці етанімі (вересень — жовтень). Іван, очевидно, був на шість місяців старший від Ісуса і розпочав своє служіння на шість місяців раніше від нього (Лк, розд. 1). Саме тому можна зробити висновок, що Іван почав своє служіння навесні 29 року н. е. (Див. коментарі до Лк 3:23; Ів 2:13.)

Розпочав свою працю. Або «розпочав своє служіння; почав навчати». Букв. «почав». Те саме грецьке слово Лука використовує в Дії 1:21, 22 (перекладене висловом «відтоді як») і 10:37, 38 («починаючи з»), коли говорить про початок Ісусового служіння на землі. Це служіння включало проповідування, навчання і працю підготовки учнів.

До того дня, коли виявив себе Ізраїлю. Стосується часу, коли Іван Хреститель почав своє служіння, тобто весни 29 року н. е. (Див. коментарі до Мр 1:9; Лк 3:1, 23.)

Медіафайли

Відеовступ до Луки
Відеовступ до Луки
Євангеліє від Луки. Головні події
Євангеліє від Луки. Головні події

Опис подій, наскільки можливо, подано в хронологічному порядку.

Карта до кожного Євангелія допомагає простежити різні події.

1. Ангел Гавриїл з’являється Захарію в храмі і передрікає народження Івана Хрестителя (Лк 1:8, 11—13).

2. Після народження Ісуса ангели з’являються пастухам у полі біля Віфлеєма (Лк 2:8—11).

3. Дванадцятирічний Ісус розмовляє з вчителями у храмі (Лк 2:41—43, 46, 47).

4. Диявол ставить Ісуса «на мурі храму» і спокушає його (Мт 4:5—7; Лк 4:9, 12, 13).

5. В синагозі Назарета Ісус читає із сувою Ісаї (Лк 4:16—19).

6. Ісуса відкидають в рідному місті (Лк 4:28—30).

7. Ісус іде в Наїн, очевидно з Капернаума (Лк 7:1, 11).

8. В Наїні Ісус воскрешає єдиного сина вдови (Лк 7:12—15).

9. Друга проповідницька подорож Ісуса Галілеєю (Лк 8:1—3).

10. Ісус воскрешає дочку Яіра, очевидно в Капернаумі (Мт 9:23—25; Мр 5:38, 41, 42; Лк 8:49, 50, 54, 55).

11. Ідучи в Єрусалим через Самарію, Ісус каже: «Син же людський не має де голови прихилити» (Лк 9:57, 58).

12. Очевидно, Юдея; Ісус посилає 70 учнів проповідувати (Лк 10:1, 2).

13. Місце, згадане Ісусом у прикладі про доброго самарянина, який спускався дорогою до Єрихона (Лк 10:30, 33, 34, 36, 37).

14. Ісус навчає в містах і селах Переї та подорожує до Єрусалима (Лк 13:22).

15. Проходячи між Самарією та Галілеєю, Ісус зцілює 10 прокажених (Лк 17:11—14).

16. У Єрихоні Ісус відвідує Закхея, збирача податків (Лк 19:2—5).

17. Ісус молиться у Гефсиманському саду (Мт 26:36, 39; Мр 14:32, 35, 36; Лк 22:40—43).

18. Петро тричі зрікається Ісуса на подвір’ї дому Кайяфи (Мт 26:69—75; Мр 14:66—72; Лк 22:55—62; Ів 18:25—27).

19. У місці, названому Черепом (Голгофою), Ісус каже злочинцю: «Ти будеш зі мною в Раю» (Лк 23:33, 42, 43).

20. Дорогою в Еммаус Ісус з’являється двом учням (Лк 24:13, 15, 16, 30—32).

21. Ісус веде учнів аж до Віфанії; Ісус підноситься в небо з поблизької Оливкової гори (Лк 24:50, 51).

Вхід у храм, побудований Іродом
Вхід у храм, побудований Іродом

В цій анімації показано, що́ міг бачити Захарій, наближаючись до входу в храм. За деякими джерелами, збудований Іродом храм мав висоту 15-поверхового будинку. Очевидно, передній фасад був покритий золотом. Вхід розташовувався зі східного боку, тож промені ранкового сонця, падаючи на фасад, надавали йому сліпучого блиску.

1. Подвір’я жінок

2. Жертовник для цілопалень

3. Вхід у Святе

4. Море, вилите з металу

Грецький переклад Симмаха з тетраграмою єврейськими літерами
Грецький переклад Симмаха з тетраграмою єврейськими літерами

На фото зображено фрагмент пергаментного сувою III або IV століття н. е., який містить Пс 69:30, 31 у грецькому перекладі Симмаха (у Септуагінті — Пс 68:31, 32). Симмах зробив свій переклад у II столітті н. е. Цей фрагмент, відомий як Віденський грецький папірус 39777, зараз зберігається в Австрійській Національній бібліотеці у Відні. На фото зображено два випадки вживання Божого імені, яке у грецькому тексті передається стародавніми єврейськими літерами ( або ). Слова Марії в Лк 1:46, можливо, перегукуються з думками зі Пс 69:30, 31, де в оригінальному єврейському тексті також вживається Боже ім’я. Все це дає підстави для вживання Божого імені в Лк 1:46. (Див. коментар до Лк 1:46 і додаток В.)

Дощечки для письма
Дощечки для письма

Можливо, Захарій написав єврейською: «Його ім’я — Іван» — саме на такій дерев’яній дощечці. Подібні дощечки століттями широко використовували у країнах стародавнього Близького Сходу. Поверхня дощечки мала заглиблення, яке вкривали тонким шаром воску. На цій м’якій поверхні робили записи стилем, тобто спеціальною паличкою, виготовленою із заліза, бронзи чи слонової кістки. Зазвичай один кінець стиля був загострений, а другий — плоский, схожий на стамеску. Плоским кінцем можна було стерти написане і розрівняти навощену поверхню. Деколи дві або більше дощечок скріпляли разом маленькими шкіряними смужками. Такі дощечки використовували учні, вчені, купці та збирачі податків. На них вони записували інформацію, яка була необхідна лише деякий час. Дощечки, зображені на фотографіях, були знайдені в Єгипті і датуються II або III століттям н. е.