Лист до римлян 2:1—29

2  Отже, людино, якщо судиш когось, то, хоч би ким ти була,+ немає тобі виправдання. Бо коли судиш іншого, то засуджуєш себе, оскільки робиш те саме, що й він.+  А ми знаємо, що Божий суд, який узгоджується з правдою, скерований проти тих, хто займається такими справами.  Людино, невже ти думаєш, що, судячи інших за те, чим займаєшся сама, уникнеш Божого суду?  Чи, може, ти просто нехтуєш багатством Божої доброти,+ витримки+ і терпеливості,+ бо не знаєш, що Бог добрий і хоче привести тебе до каяття?+  Власною впертістю і нерозкаяним серцем ти наклика́єш на себе лють, яку Бог виллє в день гніву і виявлення його праведного суду.+  Тоді він відплатить кожному за його вчинками:+  нагородить вічним життям тих, хто, витривало виконуючи добрі діла, шукає слави, честі й нетління,+  а на тих, хто схильний до суперечок і, замість того щоб коритися правді, кориться неправедності, він зіллє лють і гнів.+  Лихо і страждання чекають кожну людину, яка чинить кривду,— спочатку юдея, а потім грека. 10  Той же, хто чинить добро, отримає славу, честь і мир — спочатку юдей,+ а потім грек.+ 11  Адже Бог безсторонній.+ 12  Бо всі, хто згрішив, не будучи під законом, загинуть без закону,+ а всі, хто згрішив під законом, за законом будуть суджені.+ 13  І оскільки в Божих очах праведні не ті, хто слухає закон, а ті, хто його виконує, то саме вони будуть визнані праведними.+ 14  Коли ж люди з інших народів, які не мають закону,+ з природи виконують те, чого вимагає закон, то вони, хоча й без закону, є законом самі для себе. 15  Вони показують, що суть закону написана в їхніх серцях, і водночас їхнє сумління свідчить разом з ними, а їхні думки* звинувачують їх або ж виправдовують. 16  Усе це станеться в день, коли Бог через Христа Ісуса судитиме таємні справи людей+ згідно з доброю новиною, яку я звіщаю. 17  Тож, якщо ти називаєшся юдеєм,+ покладаєшся на закон, гордишся Богом, 18  знаєш його волю і розумієш, що́ має неперевершену цінність*, бо тебе навчено Закону,+ 19  і якщо ти переконаний, що ти провідник сліпих, світло для тих, хто перебуває в темряві, 20  що ти виховуєш нерозумних, навчаєш малих дітей і володієш основами знання та правди, які містяться в Законі... 21  Чому ж, навчаючи іншого, ти не навчаєш самого себе?+ Чому проповідуєш: «Не кради»,+ а сам крадеш? 22  Чому говориш: «Не чини перелюбу»,+ а сам чиниш перелюб? Чому, відчуваючи огиду до ідолів, ти грабуєш храми? 23  Хіба, пишаючись законом, ти не ганьбиш Бога тим, що переступаєш Закон? 24  Адже написано: «Через вас зневажається Боже ім’я серед інших народів».+ 25  Обрı́зання,+ по суті, корисне тільки тоді, коли ти виконуєш закон,+ а якщо переступаєш закон, твоє обрı́зання стає необрı́занням. 26  Отже, якщо необрізаний+ дотримується праведних вимог Закону, то хіба не буде його необрı́зання вважатися обрı́занням?+ 27  І необрізаний, виконуючи Закон, судитиме тебе — того, хто, маючи писаний звід законів та обрı́зання, переступає закон. 28  Бо справжній юдей не той, хто є ним зовні,+ і справжнє обрı́зання не є чимось зовнішнім, на тілі.+ 29  Справжній юдей — це той, хто є ним усередині,+ і його обрı́зання виконане на серці+ за допомогою духу, а не писаного зводу законів.+ Він має похвалу не від людей, а від Бога.+

Примітки

Або «а між собою думки».
Або «і схвалюєш те, що важливе». Або, можливо, «і перевіряєш те, що відрізняється».

Коментарі

Покайтесь. Вжите тут грецьке слово можна буквально перекласти як «змінити мислення», що вказує на зміну погляду, складу розуму чи наміру. В цьому контексті слово «покайтесь» означає, що людина має зробити зміни, якщо хоче подобатись Богу і мати з ним близькі стосунки. (Див. коментарі до Мт 3:8, 11 і глосарій, «Каяття».)

Плоди, що свідчать про каяття. Стосується очевидних доказів і діл, які вказують на зміну мислення чи поглядів тих, хто слухав Івана (Лк 3:8; Дії 26:20; див. коментарі до Мт 3:2, 11 і глосарій, «Каяття»).

Покайтесь та наверніться. Грецьке слово метаное́о, перекладене як «покайтесь», буквально означає «змініть мислення», що вказує на зміну погляду, складу розуму чи наміру. В цьому контексті йдеться про бажання людини налагодити або відновити стосунки з Богом. Щире каяття виявляється в тому, що грішник дуже шкодує про свою неправильну поведінку і рішуче настроєний не повторювати гріха (2Кр 7:10, 11; див. коментарі до Мт 3:2, 8). Більше того, грішник готовий навернутися: покинути неправильну поведінку і стати на шлях, який схвалює Бог. І в єврейській, і в грецькій мовах дієслова, що перекладаються як «навернутися» (єврейською шув; грецькою стре́фо, епістре́фо), буквально означають «повернутися; обернутися; розвернутися» (Бт 18:10; 50:14; Рт 1:6; Дії 15:36). Коли вони вживаються в контексті поклоніння, то передають думку про те, що хтось покидає грішний шлях і повертається до Єгови (1Цр 8:33; Єз 33:11; див. коментарі до Дії 15:3; 26:20).

Покаялися. Вжите тут грецьке слово можна буквально перекласти як «змінити мислення», що вказує на зміну погляду, складу розуму чи наміру. В цьому контексті заохочення покаятися пов’язане з висловом навернулись до Бога, тому означає, що людина має зробити зміни, якщо хоче подобатись Богу і мати з ним близькі стосунки. Той, хто щиро кається, робить вчинки, які свідчать про каяття. Іншими словами, вчинки людини доводять, що її погляди і мислення змінилися. (Див. коментарі до Мт 3:2, 8; Лк 3:8 і глосарій, «Каяття».)

Витримки. Або «терпимості». У Грецьких Писаннях грецький іменник анохе́ вживається лише тут і в Рм 3:25. Буквально він означає «стриманість». У віршах, в яких йдеться про те, що людина зносила важкі обставини, часом вживається споріднене грецьке дієслово, перекладене як «терпіти» (Мт 17:17; 1Кр 4:12; Еф 4:2). Це грецьке дієслово також вживається у Септуагінті, коли говориться про стриманість Єгови (Іс 42:14; 64:12; LXX). Упродовж історії людства Бог виявляв надзвичайну доброту, витримку і терпіння, коли бачив зневагу свого імені, а також катування й страту свого Сина і знущання над своїми вірними поклонниками. Бог виявляє ці риси, бо «хоче привести [людей] до каяття». Про це також писав апостол Петро (2Пт 3:9).

Каяття. Букв. «зміни мислення». У Біблії це слово вказує на зміну мислення, що супроводжується щирим жалем через попередній спосіб життя, неправильні вчинки або через те, чого людина не робила. У цьому вірші «каяття» стосується бажання людини зав’язати або відновити хороші стосунки з Богом. Щире каяття приносить плоди — поведінка людини змінюється. (Див. коментарі до Мт 3:2, 8; Дії 3:19; 26:20 і глосарій.)

Кожну людину. Або «душу кожної людини». (Див. глосарій, «Душа».)

Грек. У I столітті н. е. грецьке слово ге́ллен (означає «грек») не обов’язково стосувалося корінних жителів Греції або греків за походженням. Коли Павло говорив про кожного, хто вірить і згадував «грека» разом з «юдеєм», то, очевидно, вживав слово «грек» в ширшому значенні, маючи на увазі всі народи, крім юдеїв (Рм 2:9, 10; 3:9; 10:12; 1Кр 10:32; 12:13). Без сумніву, це пояснювалося тим, що грецька мова і культура займали панівне становище в Римській імперії.

Грек. Йдеться про язичників, тобто неєвреїв, загалом. (Див. коментар до Рм 1:16.)

Безсторонній. Цим словом перекладено грецький вислів, який буквально означає «не є тим, хто приймає обличчя». Оскільки Бог є безсторонній, він не судить людей за зовнішніми ознаками, тобто за расою, національністю, суспільним становищем чи якимись іншими факторами. Наслідувати Бога означає уникати поверхневих суджень і звертати увагу на особистість інших, зокрема на риси, які віддзеркалюють особистість нашого безстороннього Бога.

Бог безсторонній. Букв. «немає небезсторонності в Бога». Грецький іменник просополемпсı́а («упередження; небезсторонність») буквально можна перекласти як «приймання облич». (Значення спорідненого слова обговорюється в коментарі до Дії 10:34.) Грецький термін схожий на єврейський вислів наса́ панı́м, що буквально означає «підняти обличчя». Цей вислів вживається в Лв 19:15 («става[ти] на бік якоїсь людини») і передає думку про упередження. На Сході було прийнято смиренно кланятися і схиляти голову до землі, вітаючись з тим, хто займав вище становище. У відповідь той, перед ким людина кланялася, «піднімав її обличчя». З часом вислів набув негативного значення, коли негідні люди почали використовувати цей звичай у своїх інтересах і «піднімати обличчя» лише тих, кого їм хотілося. Павло каже, що Бог не віддає перевагу одним людям над іншими, «піднімаючи обличчя» лише деяких. Він приймає і юдеїв, і греків. Павло не раз говорить про це у своїх листах (Еф 6:9).

Закон та Пророків. Слово «Закон» стосується біблійних книг від Буття до Повторення Закону. «Пророками» називали пророчі книги Єврейських Писань. Проте коли ці назви вживаються разом, мова може йти про всі Єврейські Писання (Мт 7:12; 22:40; Лк 16:16).

У вашому Законі. Тут цей вислів стосується всіх Єврейських Писань, а не лише Мойсеєвого закону. Цитата, яка йде далі, взята з Пс 82:6. У такому ж значенні слово «Закон» вживається в Ів 12:34; 15:25.

Закон духу... закону гріха і смерті. В цьому контексті слово «закон» не стосується якогось окремого закону або правила, як наприклад норм Мойсеєвого закону, а вживається в ширшому значенні. «Закон» — це принцип, яким людина керується в своїй поведінці, це сила, яка спонукує її до певних вчинків і, наче закон, зобов’язує до дій. (Див. коментар до Рм 2:12.) Павло протиставляє дві сили: закон Божого духу, що веде до життя, і закон грішної плоті, що веде до гріха і смерті. Звичайно, всі нащадки Адама відчувають сильний вплив «закону гріха», який схиляє їх до зла (Рм 7:23). Але вони мають вибір — вони можуть виконувати не свої плотські бажання, а закон Божого духу, який буде позитивно впливати на їхню поведінку (Рм 7:21—25).

Під законом, за законом. У Павловому листі до римлян це перші два випадки вживання грецького слова но́мос, яке означає «закон». Висловами не будучи під законом і без закону перекладено грецьке слово ано́мос. У цьому вірші, як і в більшості віршів книги Римлян, слово «закон» стосується Мойсеєвого закону. В Грецьких Писаннях слово «закон» може мати різні значення: 1) якийсь окремий закон, 2) Божий Закон, даний через Мойсея, 3) усі Єврейські Писання або якась їх частина і 4) принцип, яким хтось керується у своїй поведінці. (Див. коментарі до Мт 5:17; Ів 10:34; Рм 8:2.)

Сумління. Грецьке слово сіне́йдесіс складається з двох частин: сін («спів-») та е́йдесіс («знання») і буквально означає «співзнання» або «спільне знання з самим собою». Тут Павло пояснює, що навіть той, хто взагалі не знає Божих законів, має сумління, тобто здатність дивитися на себе збоку і судити себе. Однак сумління може дати слушну оцінку різним справам у житті, тільки якщо воно навчене на основі Божого Слова і знає, в чому полягає Божа воля. Біблія показує, що не у всіх людей і не завжди сумління реагує правильно. Хтось може мати слабе сумління (1Кр 8:12), хтось — нечутливе, немовби припечене залізним тавром (1Тм 4:2), а хтось — опоганене (Тит 1:15). Апостол Павло описує дію сумління так: «Моє сумління під впливом святого духу свідчить разом зі мною» (Рм 9:1). Павло прагнув «мати чисте сумління перед Богом і людьми» (Дії 24:16).

Навчений. Дієслово катехе́о буквально означає «звучати вниз» і може передавати думку про усне навчання. Коли учень знову й знову чує істини з Божого Слова, вони закарбовуються в його розумі та серці, і він у свою чергу може стати добрим вчителем для інших. (Пор. Гл 6:6, де те саме грецьке слово вживається двічі.)

Навчено. Або «навчено усно». Дієслово катехе́о буквально означає «звучати вниз» і може передавати думку про усне навчання. (Див. коментар до Дії 18:25.)

Малих дітей. Тут цей вислів може стосуватися людей, які мають зростати у знанні та розумінні і йти до зрілості.

Основами. Грецьке слово мо́рфосіс, перекладене тут як «основи», передає думку про контури, ескіз або план. В цьому вірші воно, очевидно, стосується основоположних, або важливих, елементів знання і правди, які містилися в Законі Мойсея. Закон давав лише «основи» в тому розумінні, що не містив вичерпного знання про Бога, його волю та намір. Набагато більше інформації Єгова відкрив пізніше через Ісуса (Ів 1:17). Все ж вірні євреї могли дізнаватись про Єгову та його праведні дороги, вивчаючи принципи Закону. Впродовж багатьох століть це давало їм перевагу над усіма іншими народами (Пв 4:8; Пс 147:19, 20). Хоча Мойсеїв закон містив тільки «основи», без нього неможливо повністю зрозуміти мислення Єгови і його наміри.

Статеву розпусту. Грецьке слово порне́йа — загальний термін, що вказує на будь-які незаконні з біблійного погляду статеві стосунки. Включає в себе перелюб, проституцію, статеві стосунки між неодруженими особами, гомосексуалізм і скотолозтво. (Див. глосарій.)

Чинить перелюб. Тут Ісус спростовує поширене рабинське вчення, згідно з яким чоловік міг розлучитися з дружиною «з будь-якої причини» (Мт 19:3, 9). Думка про те, що чоловік може чинити перелюб, була чужою для більшості юдеїв. Юдейські рабини навчали, що чоловік не може бути винним у перелюбі — в невірності може бути винною лише жінка. Вказавши, що чоловік зобов’язаний дотримуватися тих самих моральних норм, що й дружина, Ісус підняв статус жінок і виявив їм честь.

Не чини перелюбу. Йдеться про позашлюбний статевий зв’язок, подружню невірність. У Біблії під словом «перелюб» маються на увазі добровільні статеві стосунки одруженого чоловіка або жінки з особою, яка не є його/її шлюбним партнером. (Пор. коментар до Мт 5:32, де обговорюється вислів «статева розпуста», яким перекладено грецьке слово порне́йа, і коментар до Мр 10:11.)

Обрı́зання... на серці. Слово «обрізання» використовується в переносному значенні і в Єврейських, і в Грецьких Писаннях. (Див. глосарій, «Обрізання».) Бог вимагав, щоб навіть ізраїльтяни, які вже були буквально обрізані, зробили «обрізання... на серці». Якщо перекласти буквально Пв 10:16 і 30:6 (див. прим.), то Мойсей сказав ізраїльтянам: «Обріжте крайню плоть своїх сердець» і «Єгова, ваш Бог, обріже ваші серця і серця ваших нащадків». Те саме нагадував цьому свавільному народу пророк Єремія (Єр 4:4). Вислів «обрізати серце» означає очистити його, тобто позбутися думок, бажань та спонук, які не подобаються Єгові, є нечистими в його очах і роблять серце несприйнятливим. Подібно «необрізаним» названо вухо, яке несприйнятливе або нечутливе до вказівок Єгови (Єр 6:10, прим.; див. коментар до Дії 7:51).

Обрı́зання. За Мойсеєвим законом кожен поклонник Єгови чоловічої статі мав бути обрізаний (Лв 12:2, 3; див. глосарій). Обрізання було вимогою також для чужинців, які хотіли споживати пасхальну вечерю (Вх 12:43—49). Проте 49 року н. е., лише за сім років до того, як Павло написав свого листа до римлян, керівний орган в Єрусалимі постановив, що неєвреї, які прийняли добру новину, не мусять обрізатися і дотримуватись вимог єврейського Закону (Дії 15:1, 2, 28, 29). З Листа до римлян видно, що Павло підтримував натхнене духом рішення керівного органу. Під керівництвом святого духу він детальніше пояснив питання про обрізання в цьому і наступних віршах. Навіть коли діяла Закон-угода, важливим було не тільки обрізання, але й слухняність Закону (Лв 18:5; Пв 30:16; Єр 9:25; див. коментар до Рм 2:29).

Юдей... обрı́зання. Тут Павло вживає ці слова в переносному значенні, щоб показати, що національність чи походження людини не має значення в християнському зборі. (Див. глосарій, «Юдей»; «Обрізання».)

З необрізаними серцями і вухами. Цей вислів, що вживається в переносному сенсі і вказує на впертість та несприйнятливість, походить з Єврейських Писань (Лв 26:41, прим.; Єр 9:25, 26; Єз 44:7, 9). У Єр 6:10 (див. прим.) буквальний вислів «їхнє вухо необрізане» перекладено як «їхні вуха закриті». Тож про людей, які не відгукуються на Божі вказівки, говориться як про тих, хто має необрізані серця і вуха.

Юдей. Грецьке слово іуда́йос є відповідником єврейського слова йегудı́, яке означає «той, що належить Юді» і в Єврейських Писаннях перекладається як «юдей; юдейський». Після вавилонського вигнання слово «юдей» стосувалося вже всіх ізраїльтян. (Див. глосарій, «Юдей».) В Бт 29:35 ім’я Юди пов’язане з єврейським дієсловом, перекладеним як «вихваляти», і означає «той, кого вихваляють». Вважається, що Павло вживає гру слів, використовуючи значення єврейського слова, що перекладається як «юдей; Юда». Можливо, він хоче показати, що справжній «юдей» — це той, хто отримує похвалу від Бога, адже має обрізане серце і служить йому з чистих спонук. (Див. коментар до вислову обрı́зання... на серці в цьому вірші.) Павло каже, що Боже схвалення — найбільша похвала, яку можна отримати,— не залежить від походження людини. У I столітті християнин, який мав Боже схвалення, був духовним юдеєм, тобто належав до «Ізраїля Божого» (Гл 6:16).

Обрı́зання... на серці. Слово «обрізання» використовується в переносному значенні і в Єврейських, і в Грецьких Писаннях. (Див. глосарій, «Обрізання».) Бог вимагав, щоб навіть ізраїльтяни, які вже були буквально обрізані, зробили «обрізання... на серці». Якщо перекласти буквально Пв 10:16 і 30:6 (див. прим.), то Мойсей сказав ізраїльтянам: «Обріжте крайню плоть своїх сердець» і «Єгова, ваш Бог, обріже ваші серця і серця ваших нащадків». Те саме нагадував цьому свавільному народу пророк Єремія (Єр 4:4). Вислів «обрізати серце» означає очистити його, тобто позбутися думок, бажань та спонук, які не подобаються Єгові, є нечистими в його очах і роблять серце несприйнятливим. Подібно «необрізаним» названо вухо, яке несприйнятливе або нечутливе до вказівок Єгови (Єр 6:10, прим.; див. коментар до Дії 7:51).

Медіафайли

Синагога в місті Остія
Синагога в місті Остія

На цій фотографії показано руїни синагоги в місті Остія, яке служило портом Рима. Хоча будівлю ремонтували і перебудовували, вважається, що спочатку це була синагога, зведена в другій половині І століття н. е. Наявність синагоги свідчить про те, що юдеї жили в околицях Рима впродовж тривалого часу. Хоча приблизно в 49 чи в 50 році н. е. імператор Клавдій вигнав юдеїв з Рима, можливо, юдейські громади залишалися в тій місцевості (Дії 18:1, 2). Після смерті Клавдія 54 року н. е. багато юдеїв повернулися до Рима. Коли Павло писав свого листа до християн в Римі приблизно 56 року н. е., в тамтешньому зборі були і юдеї, і язичники. Це пояснює, чому Павло обговорював питання, які стосувалися обох груп, і давав поради, як їм жити в єдності (Рм 1:15, 16).

1. Рим

2. Остія