Дії апостолів 2:1—47

2  Коли настала П’ятидесятниця,+ усі вони були в одному домі.  Раптом з неба донісся шум, наче від сильного пориву вітру, і наповнив увесь дім, в якому вони зібрались.+  Тоді вони побачили немовби вогняні язики, котрі розділилися і по одному опустилися на кожного з них.  І всі сповнилися святого духу+ та заговорили різними мовами — так, як їм давав говорити дух.+  А в Єрусалимі у той час перебували побожні юдеї з усіх народів, що під небом.+  Тож, коли донісся цей звук, зійшовся великий натовп. Люди були просто приголомшені, оскільки кожен чув, що учні розмовляють його мовою.  Це їх настільки вразило, що вони почали питати одне одного: «Хіба всі ці люди не галілея́ни?+  Як же тоді кожен з нас чує рідну мову?  Парфя́ни, мідійці+ та еламітя́ни,+ жителі Месопотамії, Юдеї і Каппадо́кії, По́нту і провінції Азія,+ 10  Фри́гії і Памфı́лії, Єгипту і тих частин Лівії, які біля Кіре́ни, приїжджі з Рима, як юдеї, так і новонавернені*,+ 11  а також критяни та араби — всі ми чуємо, що вони говорять про величні Божі діла нашими мовами». 12  І цілий натовп був вражений і не міг зрозуміти, що трапилось, тому люди перепитували одне одного: «Що це означає?» 13  Хоча були й такі, що кепкували з них, кажучи: «Вони просто повпивалися солодким вином». 14  Тоді Петро встав разом з 11 апостолами+ і голосно промовив: «Юдеї та всі жителі Єрусалима! Уважно послухайте, що я вам скажу. 15  Не думайте, що ці люди п’яні, бо зараз тільки третя година дня, 16  а те, що ви бачите, було передречено через пророка Йоı́ла: 17  “В останні дні,— говорить Бог,— я виллю свій дух* на всіляких людей. І будуть пророкувати ваші сини та дочки, юнаки ваші матимуть видіння, а вашим старим чоловікам будуть снитися сни.+ 18  У ті дні я виллю свій дух* навіть на моїх рабів та рабинь, і вони теж пророкуватимуть.+ 19  Також я дам чуда на небі, а на землі знаки: кров, вогонь та хмари диму. 20  Сонце обернеться на темряву, а місяць — на кров. Усе це станеться ще до приходу великого та славетного дня Єгови. 21  І кожен, хто кличе ім’я Єгови, спасеться”.+ 22  Ізраїльтяни, прислухайтесь до моїх слів: Ісус назаря́нин — це чоловік, на якого Бог відкрито вам указав, здійснивши через нього могутні діла й чуда і давши знаки,+ про що ви й самі знаєте. 23  Цей чоловік був виданий вам, щоб виконалося те, що Бог постановив та передбачив.+ І саме його ви руками беззаконників стратили, прибивши до стовпа.+ 24  Але Бог його воскресив,+ звільнивши від мук смерті, оскільки було неможливо, щоб вона і далі тримала його.+ 25  Ось що про нього говорить Давид: “Я постійно бачу перед собою* Єгову; він завжди праворуч від мене, тож я ніколи не похитнуся. 26  Через це моє серце розвеселилось, і я заговорив з великою радістю. Я житиму надією, 27  бо ти не залишиш мене в могилі і не допустиш, щоб твій відданий слуга побачив тління.+ 28  Ти показав мені дорогу життя. Коли я стоятиму перед твоїм обличчям, мене переповнюватиме велика радість”.+ 29  Брати! Про Давида, голову родини, можна з упевненістю сказати, що він помер, був похований,+ а його гробниця тут донині з нами. 30  Він був пророком і знав, що Бог поклявся посадити на його трон одного з його потомків.+ 31  Тому Давид передбачив воскресіння Христа, коли сказав, що він не буде залишений у могилі, а тіло його не побачить тління.+ 32  Бог воскресив того Ісуса, і всі ми цьому свідки.+ 33  Тож оскільки Бог, Батько, звеличив Ісуса, посадивши його праворуч від себе*,+ і дав йому обіцяний святий дух,+ то Ісус вилив цей дух на нас, і тепер ви це бачите й чуєте. 34  Адже Давид на небо не піднявся, а промовив: “Сказав Єгова моєму Господу: «Сиди праворуч від мене, 35  поки не покладу твоїх ворогів тобі під ноги*»”.+ 36  Отже, нехай весь ізра́їльський народ буде впевнений: Ісуса, котрого ви стратили на стовпі,+ Бог зробив Господом+ і Христом». 37  Ці слова вразили їх у саме серце, тому вони почали запитувати Петра та інших апостолів: «Брати, що ж нам тепер робити?» 38  А Петро відповів: «Покайтесь,+ і нехай кожен з вас охреститься+ в ім’я Ісуса Христа, щоб отримати прощення гріхів,+ і тоді ви одержите в дар святий дух. 39  Бо Єгова, наш Бог, дав таку обіцянку+ вам і вашим дітям, а також тим, хто далеко,— всім, кого він захоче до себе покликати».+ 40  І Петро говорив ще багато іншого, даючи ґрунтовне свідчення та настійно заохочуючи: «Рятуйтесь від цього зіпсованого покоління».+ 41  Тож ті, хто радо прийняв його слова, охрестилися.+ Того дня до них приєдналося приблизно 3000 осіб.+ 42  І вони далі віддавалися навчанню, яке отримували від апостолів, разом проводили час, споживали їжу+ і молились.+ 43  У той час кожного охоплював страх, апостоли ж виконували багато чуд та знаків.+ 44  Усі люди, які ставали віруючими, перебували разом, і в них усе було спільне. 45  Вони продавали своє майно,+ все, що мали, й ділили виручені гроші між усіма — кожному згідно з потребою.+ 46  І день у день вони перебували в храмі, об’єднані спільною метою, їли в різних домах і ділилися своєю їжею з великою радістю та щирим серцем, 47  прославляючи Бога і здобуваючи прихильність цілого народу. А тим часом Єгова щоденно приєднував до них людей, які ставали на шлях спасіння.+

Примітки

Або «прозеліти».
Або «частину мого духу». Букв. «з мого духу».
Або «частину мого духу». Букв. «з мого духу».
Або «перед своїми очима».
Або, можливо, «звеличив своєю правою рукою».
Букв. «як підніжок для твоїх ніг».

Коментарі

П’ятидесятниця. У Грецьких Писаннях слово пентекосте́ (означає «50-й [день]») стосується свята, яке у Єврейських Писаннях назване «Святом жнив» (Вх 23:16), або «Святом тижнів» (Вх 34:22). Це свято наставало після того, як закінчувався збір врожаю, який тривав сім тижнів; спочатку збирали врожай ячменю, а потім — пшениці. Свято П’ятидесятниці відзначали на 50-й день після 16 нісана, коли приносили у жертву перший сніп ячменю (Лв 23:15, 16). За єврейським календарем П’ятидесятниця припадає на 6 сівана. (Див. додаток Б15.) Вказівки щодо цього свята можна знайти в Лв 23:15—21; Чс 28:26—31 і Пв 16:9—12. У свято П’ятидесятниці до Єрусалима стікалися величезні натовпи юдеїв та прозелітів з далеких країв. Завдяки цьому святу Божі поклонники вчились виявляти гостинність і доброту до всіх людей, незалежно від їхнього соціального становища чи походження,— до вільних, рабів, бідних, сиріт, вдів, левітів, чужинців (Пв 16:10, 11). Недарма Єрусалим у П’ятидесятницю 33 року н. е. став місцем для заснування християнського збору, метою якого було свідчити всім людям «про величні Божі діла» (Дії 1:8; 2:11). Серед євреїв прийнято вважати, що день П’ятидесятниці відповідає дню, коли біля гори Сінай ізраїльтяни отримали Закон і стали Божим вибраним народом. Це відбулося на початку третього місяця (сівана) (Вх 19:1). Так само як через Мойсея було укладено Закон-угоду з Ізраїлем, через Ісуса Христа було укладено нову угоду з новим народом, духовним Ізраїлем.

Мовами. У Біблії грецьке слово ґло́сса може означати «язик» (Мр 7:33; Лк 1:64; 16:24). Однак воно також вживається у переносному значенні і стосується мови або людей, які розмовляють певною мовою (Об 5:9; 7:9; 13:7). Це грецьке слово трапляється в Дії 2:3 у вислові «вогняні язики». Те, що ці «язики» опустились на учнів і ті заговорили різними мовами, було доказом вилиття святого духу.

Рідну мову. Або «мову, якою розмовляв з народження». Словом «мова» тут перекладено грецьке слово діа́лектос. (Див. коментар до Дії 2:4.) Багато з тих, хто чув учнів, мабуть, знали якусь мову міжнародного спілкування, можливо грецьку. Будучи «побожними юдеями», вони, напевно, також розуміли і служби у єрусалимському храмі, які проводились єврейською мовою (Дії 2:5). Однак те, що добра новина звучала мовою, яку вони чули з дитинства, ймовірно, мало на них особливий вплив.

Провінції Азія. Див. глосарій, «Азія».

Новонавернені. Див. коментар до Мт 23:15.

Солодким вином. Або «молодим вином». Грецьке слово ґле́укос, яке трапляється в Грецьких Писаннях лише у цьому вірші, стосується солодкого молодого вина, в якому не закінчився процес бродіння.

Третя година дня. Тобто приблизно 09:00. У I столітті н. е. юдеї ділили день на 12 годин і початком дня вважали схід сонця, тобто приблизно 06:00 (Ів 11:9). Тому третя година — це приблизно 09:00, шоста година — приблизно 12:00, а дев’ята — приблизно 15:00. Через те що люди не мали точних годинників, час якоїсь події зазвичай вказували лише приблизно (Ів 1:39; 4:6; 19:14; Дії 10:3, 9).

В останні дні. У цій цитаті з пророцтва Йоіла Петро під натхненням використовує вислів «в останні дні», а не вислів «після цього», вжитий у єврейському оригіналі та в Септуагінті (Йл 2:28; 3:1, LXX). Пророцтво Йоіла сповнилось тоді, коли в день П’ятидесятниці було вилито святий дух. Отож, використаний Петром вислів «останні дні» вказує на те, що цей особливий період вже почався і що він передував «великому та славетному дню Єгови». Очевидно, «день Єгови» мав стати кінцем «останніх днів» (Дії 2:20). Петро звертався до юдеїв та юдейських прозелітів, тож його слова, безсумнівно, стосувалися безпосередньо їх і, очевидно, означали, що вони жили «в останні дні» тодішньої юдейської системи з центром поклоніння у Єрусалимі. Раніше сам Ісус передрік знищення Єрусалима та його храму (Лк 19:41—44; 21:5, 6). Це знищення відбулося 70 року н. е.

Свій дух. Грецьке слово пне́ума стосується Божого святого духу, тобто діючої сили. У єврейському тексті процитованого тут Йл 2:28 вживається єврейське слово ру́ах. І єврейське слово, і грецьке стосуються того, що невидиме для людського ока і свідчить про існування якоїсь дієвої сили. (Див. глосарій, «Дух».)

Всіляких людей. Букв. «усе тіло». Грецьке слово саркс (часто ще перекладається як «тіло» або «плоть») тут вказує на людей, і вислів «усе тіло» загалом стосується всього людства. (Див. коментар до Ів 17:2.) Проте в цьому контексті грецький вислів має вужче значення. Бог не вилив свого святого духу на всіх людей на землі чи принаймні на всіх людей в Ізраїлі. Тож цей вислів не може стосуватися всіх людей без винятку. Він вказує на те, що Бог без упередження вилив святий дух на синів та дочок, юнаків та старих чоловіків, рабів та рабинь — тобто на усіляких людей (Дії 2:17, 18). Подібне вживання іншого грецького слова (пас), яке перекладається як «весь», можна побачити в 1Тм 2:3, 4, де говориться, що Божа воля полягає в тому, «щоб усілякі люди врятувалися». (Див. коментар до Ів 12:32.)

Пророкувати. Грецьке слово профете́уо буквально означає «висловлювати». У Біблії воно вказує на проголошення звісток від Бога. Хоча це слово нерідко передає думку про передбачення майбутнього, це значення не є основним. Грецьке слово може стосуватися виявлення чогось завдяки божественному об’явленню. (Див. коментарі до Мт 26:68; Мр 14:65; Лк 22:64.) У контексті йдеться про те, що святий дух спонукав декого пророкувати. Проголошуючи «величні... діла» Єгови, колишні і майбутні, ці люди служили речниками Всемогутнього Бога (Дії 2:11). Єврейське слово, що перекладається як «пророкувати», передає подібну думку. Наприклад, у Вх 7:1 Аарон названий «пророком» Мойсея в тому розумінні, що він став речником Мойсея, а не в тому, що він передрікав майбутні події.

Старим чоловікам. Або «старшим чоловікам; старійшинам». У цьому вірші грецьке слово пресбı́терос, очевидно, передає думку про чоловіків похилого віку, які протиставляються «юнакам». В інших контекстах це слово стосується тих, хто посідає відповідальне становище або наділений певними обов’язками у громаді чи народі (Дії 4:5; 11:30; 14:23; 15:2; 20:17; див. коментар до Мт 16:21).

Чуда. Або «передвістя». У Грецьких Писаннях грецьке слово те́рас завжди використовується разом зі словом семе́йон (означає «знак»), причому обидва вживаються у формі множини (Мт 24:24; Ів 4:48; Дії 7:36; 14:3; 15:12; 2Кр 12:12). Слово те́рас в основному вказує на те, що викликає благоговіння чи подив. Коли це слово стосується того, що вказує на майбутні події, у коментарі цього видання подається альтернативний варіант перекладу — «передвістя».

Єгови. Це цитата з Йл 2:31, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.)

Єгови. Це цитата з Йл 2:32, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.)

Назарянин. Див. коментар до Мр 10:47.

Чуда. Або «передвістя». Чуда, які Бог здійснив через Ісуса, доводили, що Ісус справді був Божим посланцем. Здійснені Ісусом зцілення та воскресіння також служили передвістям того, що він зробить в більших масштабах у майбутньому. (Див. коментар до Дії 2:19.)

Постановив. Або «задумав; мав намір». Грецьке слово буле́ перекладається як «намір [або «вказівки», прим.]» в Лк 7:30 і Єв 6:17. (Див. коментар до Дії 20:27.)

Мук смерті. Хоча Біблія чітко вказує, що померлі перебувають у стані несвідомості і не відчувають болю (Пс 146:4; Ек 9:5, 10), тут говориться, що «смерть» приносить «муки», тобто біль. Ймовірно, ці слова передають думку про те, що смерть завдає гіркоти і страждань (1См 15:32, прим.; Пс 55:4; Ек 7:26). Причиною є не лише біль, якого людина зазвичай зазнає перед смертю (Пс 73:4, 5), а й те, що вона втрачає свободу і можливість бути діяльною (Пс 6:5; 88:10). Очевидно, саме в цьому значенні воскресіння Ісуса звільнило його від «мук смерті», від її безжалісних лещат. Грецьке слово одı́н, перекладене тут як «муки», в інших уривках означає «пологові муки» (1Фс 5:3), однак воно також може означати біль, лиха і страждання загалом (Мт 24:8). Вислів «муки смерті» міститься у Септуагінті в 2См 22:6 і Пс 18:4 (17:5, LXX), де у єврейському масоретському тексті використовується вислів «пута Могили» і «пута смерті». Цікаво, що в стародавніх єврейських рукописах, які не містять голосних літер, слово «пута» (хе́вел) складається з тих самих приголосних, що й слово «муки». Це може пояснювати варіант, використаний у Септуагінті. У будь-якому разі, вислови «муки смерті» і «пута смерті» в загальному передають ту саму думку: смерть завдає гіркоти і страждань.

Єгову. Це цитата з Пс 16:8, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.)

Я. Букв. «моє тіло». Петро починає цю цитату з Пс 16 так: «Ось що про нього [тобто про Месію, Ісуса] говорить Давид» (Дії 2:25). У цьому вірші і в Пс 16:9 грецький та єврейський тексти містять слова, що перекладаються як «тіло» і можуть вказувати на людське тіло або саму людину. Ісус знав, що віддасть своє життя як жертву і зазнає смерті, однак він жив надією. Він знав, що Батько воскресить його, що його жертва стане викупом за людство і що його тіло не зазнає тління, або розкладу (Дії 2:27, 31).

Мене. Або «моєї душі». В цій цитаті з Пс 16:10 грецьким словом псіхе́ перекладено єврейське слово не́феш; обидва слова традиційно перекладають як «душа». Псалмоспівець вживає слово «душа» стосовно себе. В день П’ятидесятниці Петро, проголошуючи юдеям про воскресіння Христа, показав, що цей псалом сповнився на Ісусові (Дії 2:24, 25; див. глосарій, «Душа», і додаток А2).

Могилі. Або «гадесі». Грецьке слово га́дес, яке, ймовірно, означає «невидиме місце», трапляється у Грецьких Писаннях 10 разів. (Див. Мт 11:23; 16:18; Лк 10:15; 16:23; Дії 2:27, 31; Об 1:18; 6:8; 20:13, 14.) Тут цитується Пс 16:10, в якому відповідне єврейське слово, «шеол», також перекладається як «могила». Септуагінта в основному використовує грецьке слово «гадес» як відповідник єврейського слова «шеол». Обидва слова в Писаннях стосуються спільної могили людства. Щоб передати думку про окреме місце поховання, в тексті оригіналу використовуються інші терміни. Деякі переклади Грецьких Писань єврейською мовою (в додатку В4 вони позначені як J7, 8, 11-18, 22) в цьому вірші містять слово «шеол». (Див. додаток А2.)

Перед твоїм обличчям. Букв. «з твоїм обличчям». У цій цитаті з Пс 16:11 грецький текст є буквальним перекладом єврейського тексту. Єврейський вислів «з чиїмось обличчям» — це ідіома, яка означає «у чиїйсь присутності».

Бог. В доступних на сьогодні грецьких рукописах тут міститься слово Тео́с, тобто «Бог». Варто зазначити, що деякі переклади Грецьких Писань єврейською мовою (в додатку В4 вони позначені як J7, 8, 10) вживають у цьому вірші тетраграму.

Одного з його потомків. Бог пообіцяв Давиду, що один з його нащадків стане Месіанським царем, потомством, обіцяним в Бт 3:15 (2См 7:12, 13; Пс 89:3, 4; 132:11). Ця обіцянка сповнилась на Ісусі; його матір і названий батько походили з роду царя Давида. Грецький вислів, перекладений як «потомки», є відповідником єврейської ідіоми, що буквально означає «плід стегон». В людському тілі стегна містяться поряд з дітородними органами (Бт 35:11, прим.; 1Цр 8:19, прим.). У Біблії про нащадків ще говориться як про «плід утроби» і вживаються різні вислови, в яких слово «плід» стосується людського потомства (Бт 30:2, прим.; Пв 7:13, прим.; Пс 127:3; Пл 2:20, прим.; Лк 1:42).

Могилі. Або «гадесі», тобто спільній могилі людства. (Див коментар до Дії 2:27 і глосарій, «Могила».)

А тіло його не побачить тління. Або «а його тіло не зазнає розкладу». Єгова не допустив, аби фізичне тіло Ісуса зітліло, як зітліли тіла Мойсея і Давида, котрі були прообразами Христа (Пв 34:5, 6; Дії 2:27; 13:35, 36). Щоб Ісус став «останнім Адамом» (1Кр 15:45) і «відповідним викупом за всіх» (1Тм 2:5, 6; Мт 20:28), йому треба було мати справжнє людське тіло. Оскільки це тіло було призначене для того, щоб представити Богу Єгові викуп і повернути втрачене Адамом, воно мало бути досконалим (Єв 9:14; 1Пт 1:18, 19). Жоден недосконалий нащадок Адама не міг сплатити необхідний викуп (Пс 49:7—9). Саме тому Ісус не був зачатий природним способом. І це видно зі слів, які він промовив до Батька, очевидно, під час свого хрещення: «Ти [тобто Єгова]... приготував мені тіло» (йшлося про досконале людське тіло Ісуса, яке мало бути принесене в жертву) (Єв 10:5). Коли учні прийшли до гробниці Ісуса, то побачили тільки лляне полотно, в яке було загорнуте його тіло, але самого тіла не знайшли. Очевидно, Єгова усунув фізичне тіло свого улюбленого Сина, перш ніж воно почало розкладатися (Лк 24:3—6; Ів 20:2—9).

Єгова. Це цитата з Пс 110:1, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). Проте, як показано у додатку А5, більшість перекладів Біблії не вживають імені Бога у Новому Завіті, тобто Грецьких Писаннях, навіть у цитатах, які взято з Єврейських Писань. Цікаво, що деякі примірники «Біблії короля Якова» (англ.), видані у XVII столітті, містять варіант «ГОСПОДЬ» (великими літерами) в цьому вірші і трьох інших віршах Грецьких Писань, де цитується Пс 110:1 (Мт 22:44; Мр 12:36; Лк 20:42). Пізніші видання продовжили цю традицію. Оскільки слово «ГОСПОДЬ» вживається у Єврейських Писаннях цього перекладу для того, щоб показати, де в тексті оригіналу вживалося Боже ім’я, то можна зробити висновок, що вживання слова «ГОСПОДЬ» у Грецьких Писаннях показує, що, на думку перекладачів, воно стосується Єгови. Також варто зазначити, що «Нова Біблія короля Якова» (вперше видана 1979 року) використовує «ГОСПОДЬ» всюди, де це слово стосується Божого імені в цитатах з Єврейських Писань.

Стратили на стовпі. Або «прибили до стовпа (палі)». (Див. коментар до Мт 20:19 і глосарій, «Стовп»; «Стовп мук».)

Покайтесь. Вжите тут грецьке слово метаное́о можна буквально перекласти як «змініть мислення», що вказує на зміну погляду, складу розуму чи наміру. Раніше Іван Хреститель «проповідував хрещення на знак каяття задля прощення гріхів». (Див. коментар до Мр 1:4.) Іван охрещував людей на знак того, що вони розкаюються в гріхах проти Мойсеєвого закону; це хрещення підготувало Божих поклонників до майбутніх подій (Мр 1:2—4). Однак тут Петро говорить, що, згідно з Ісусовим наказом в Мт 28:19, Божий народ має покаятися і охреститися в ім’я Ісуса Христа, щоб отримати прощення гріхів. Оскільки євреї відкинули Ісуса як Месію, вони могли отримати прощення від Бога, лише якби покаялися і виявили віру в Ісуса. Це було чимось новим, але вкрай необхідним. Євреї мали прилюдно довести свою віру, охрестившись у воді в ім’я Ісуса Христа. Таке хрещення було знаком їхнього присвячення Богу через Христа. (Див. коментарі до Мт 3:8, 11 і глосарій, «Каяття».)

Єгова. В доступних на сьогодні грецьких рукописах тут міститься слово «Господь» (грецькою Кı́ріос). Проте, як пояснюється у додатку В, існує ряд підстав вважати, що Боже ім’я містилося в тексті оригіналу, але пізніше було замінене титулом Господь. Тому ім’я Єгова використовується в основному тексті цього вірша. Як видно з Дії 2:33—38, обіцянка, яку згадує Петро, стосується слів з Йл 2:28—32 про вилиття святого духу. Тож вислів всім, кого він захоче до себе покликати, очевидно, перегукується зі словами в кінці Йл 2:32, де у єврейському тексті тричі вживається Боже ім’я і чітко говориться, що саме Єгова є тим, хто кличе людей.

Осіб. Або «душ». Грецьке слово псіхе́, яке часто передають як «душа», у цьому вірші стосується живого створіння, тобто людини. (Див. глосарій, «Душа».)

Разом проводили час. Або «ділилися одне з одним». Основне значення грецького слова койнонı́а — «співучасть; спільність». Павло кілька разів використовує це слово у своїх листах (1Кр 1:9; 10:16, «отримуємо користь»; 2Кр 6:14; 13:14 «отримуємо разом»). З контексту цього уривка видно, що вислів, вжитий у цьому вірші, вказує на спілкування близьких друзів, а не просто знайомих.

Споживали їжу. Букв. «ламали хліб». (Див. коментар до Дії 20:7.)

Кожного. Або «кожну душу». Грецьке слово псіхе́, яке часто передають як «душа», у цьому вірші стосується живого створіння, тобто людини. (Див. глосарій, «Душа».)

Чуд. Або «передвість». (Див. коментар до Дії 2:19.)

В різних домах. Або «від дому до дому». Тут грецький прийменник ката́ у вислові кат’ о́йкон (буквально «згідно з домом») вжито у так званому розподільному значенні, тобто він передає думку про те, що описані події відбувалися в одному місці за іншим. Очевидно, коли виникала потреба, учні зустрічалися та ділилися їжею в домах одновірців, які жили в Єрусалимі та його околицях. (Див. коментарі до Дії 5:42; 20:20.)

Єгова. В доступних на сьогодні грецьких рукописах тут міститься слово «Господь» (грецькою го... Кı́ріос). Проте, як пояснюється у додатку В, існують підстави вважати, що Боже ім’я містилося в тексті оригіналу, але пізніше було замінене титулом Господь. Тому ім’я Єгова використовується в основному тексті цього вірша.

Медіафайли

Напис Феодота
Напис Феодота

Показаний тут напис, відомий як Напис Феодота, вирізьблено на вапняковій плиті 72 см завдовжки і 42 см завширшки. Його знайшли на початку ХХ століття на пагорбі Офел у Єрусалимі. У тексті, написаному грецькою, згадується про Феодота, священика, який «збудував синагогу для читання Закону і для навчання заповідей». Напис датується часом перед знищенням Єрусалима у 70 році н. е. Він підтверджує те, що в І столітті н. е. в Єрусалимі жили грекомовні юдеї (Дії 6:1). Дехто вважає, що згадана синагога була «так званою Синагогою вільновідпущених» (Дії 6:9). У написі також говориться, що Феодот, як і його батько та дідусь, мав титул архісіна́ґоґос («начальник синагоги»); цей титул неодноразово згадується у Грецьких Писаннях (Мр 5:35; Лк 8:49; Дії 13:15; 18:8, 17). Крім того, в написі сказано, що Феодот побудував приміщення для тих, хто прибував з інших країв. В цих приміщеннях, очевидно, зупинялися юдеї, які приходили в Єрусалим, особливо на щорічні свята (Дії 2:5).