Дії апостолів 21:1—40

21  Із сумом розпрощавшись з ними, ми вийшли в море та взяли прямий курс на Кос, наступного дня на Ро́дос, а звідти на Пата́ру.  Там, знайшовши корабель, який ішов до Фінікı́ї, ми піднялися на борт і попливли далі.  Коли на обрії з’явився острів Кіпр, то, залишивши його зліва, ми попливли далі до Сирії і висадилися в Тирі, бо там мав розвантажуватися корабель.  У цьому місті ми розшукали учнів і залишилися там на сім днів. Однак учні, керовані духом, постійно просили Павла не йти до Єрусалима.+  А коли час нашого перебування закінчився, ми знову вирушили в дорогу, і всі вони, у тому числі жінки і діти, провели нас за місто. Постававши на березі навколішки, ми помолились,  потім попрощалися з ними й піднялися на корабель, а вони повернулись додому.  З Тира ми прибули кораблем у Птолемаї́ду і, привітавшись з братами, на один день залишились у них,  а наступного дня продовжили подорож. Прибувши в Кеса́рію, ми ввійшли в дім Пилипа, проповідника доброї новини,+ одного із семи вибраних чоловіків,+ і зупинилися в нього.  Пилип мав чотирьох неодружених дочок, які пророкували.+ 10  Там ми пробули багато днів. Потім з Юдеї прибув один пророк, на ім’я Ага́в.+ 11  Прийшовши до нас, він узяв Павлів пояс, зв’язав собі ноги та руки і сказав: «Ось що говорить святий дух: “Так само юдеї зв’яжуть в Єрусалимі чоловіка, якому належить цей пояс,+ і віддадуть його в руки людей з інших народів”».+ 12  Почувши це, і ми, і тамтешні брати почали благати Павла не йти до Єрусалима. 13  У відповідь Павло сказав: «Що ви робите? Навіщо плачете і намагаєтесь послабити мою рішучість? Будьте певні: за ім’я Господа Ісуса я готовий не лише бути зв’язаним, але й умерти в Єрусалимі».+ 14  І, оскільки нам не вдалося його відрадити, ми перестали заперечувати* і сказали: «Нехай на все буде воля Єгови». 15  Після того ми зібралися в дорогу і вирушили до Єрусалима. 16  З нами пішли також декотрі учні з Кеса́рії. Вони відвели нас до дому чоловіка, в якого ми мали гостювати,— до Мнасо́на з Кіпру, який був одним з перших учнів. 17  В Єрусалимі брати нас радо прийняли. 18  А наступного дня Павло пішов разом з нами до Якова,+ там зібрались* усі старійшини. 19  Павло привітав їх і став детально розповідати про те, що́ Бог зробив серед інших народів, послуговуючись ним у служінні. 20  Почувши це, присутні почали прославляти Бога, проте сказали Павлу: «Бачиш, брате, скільки юдеїв повірило? Тисячі! І всі вони ревно дотримуються Закону.+ 21  Але до них дійшли чутки, що своїм навчанням ти спонукуєш всіх юдеїв, які живуть серед інших народів, до відступництва від Мойсея і говориш, щоб вони не обріза́ли дітей і не дотримувались усталених звичаїв.+ 22  Що ж тепер робити? Вони так чи інакше почують, що ти прийшов. 23  Тож послухайся нашої поради. Серед нас є чотири чоловіки, які склали обітницю. 24  Візьми їх з собою, очисться з ними за обрядом і покрий їхні видатки, щоб вони могли поголити голови. Так усі дізнаються, що чутки про тебе безпідставні, що ти поводишся правильно і що сам теж дотримуєшся Закону.+ 25  А щодо віруючих з інших народів, то ми передали їм у листі своє рішення: стримуватися від пожертвуваного ідолам,+ від крові,+ від м’яса задушених тварин+ і від статевої розпусти».+ 26  Отже, наступного дня Павло взяв із собою тих чоловіків, очистився разом з ними+ згідно з Законом і ввійшов до храму, щоб оголосити, коли закінчаться дні очищення і коли за кожного з них треба буде скласти приношення. 27  А коли сім днів підходили до кінця, юдеї з Азії, побачивши Павла в храмі, підбурили весь натовп і схопили його, 28  вигукуючи: «Ізраїльтяни, допоможіть! Цей чоловік всіх і всюди навчає, виступаючи проти нашого народу, нашого Закону і цього місця. Мало того, він ще й привів у храм греків і тим опоганив це святе місце».+ 29  Вони кричали так, бо раніше бачили разом з Павлом у місті ефеся́нина Трохима+ і думали, що він привів цього чоловіка в храм. 30  У місті здійнялося велике заворушення, і до храму стали звідусіль збігатися люди. Зрештою вони схопили Павла і витягли його звідти. Потім брами відразу ж зачинили. 31  І, коли його намагалися вбити, до командира загону дійшла звістка, що в усьому Єрусалимі зчинилось велике замішання. 32  Тому він негайно взяв воїнів та сотників і побіг униз до натовпу. Побачивши воєначальника і воїнів, люди перестали бити Павла. 33  Тоді воєначальник підійшов до нього і, взявши його під варту, наказав зв’язати двома ланцюгами,+ а потім став розпитувати, хто він такий і що накоїв. 34  Але оскільки хтось з юрби кричав одне, а хтось — інше, то через такий галас начальник не зміг нічого довідатися і наказав відвести Павла в казарму. 35  Коли ж той ступив на сходи, юрба настільки розлютувалась, що воїнам довелося його нести, 36  бо за ними йшов цілий натовп і кричав: «Убити його* 37  Але перед тим як Павла завели в казарму, він запитав воєначальника: «Можна мені щось сказати?» У відповідь той запитав: «Ти розмовляєш грецькою? 38  Хіба ти не той єгиптянин, який недавно зчинив заколот і вивів у пустелю 4000 чоловіків з кинджалами?» 39  Павло відказав: «Насправді я юдей+ із Та́рса,+ що в Кілікı́ї, громадянин не якогось там невідомого міста. Тож, благаю, дозволь мені звернутись до народу». 40  Той дозволив, і Павло, стоячи на сходах, подав знак рукою. Коли запала тиша, він звернувся до людей єврейською,+ кажучи:

Примітки

Або «облишили цю справу». Букв. «замовкли».
Або «туди прийшли».
Або «геть його; страть його».

Коментарі

Зліва. Або «з лівого борту». Прямуючи на схід до Тира, корабель, очевидно, оминув з південного заходу острів Кіпр. Коли під час першої місіонерської подорожі приблизно дев’ять років тому Павло з Варнавою та Іваном Марком служили на Кіпрі, їм перешкоджав чарівник Еліма (Дії 13:4—12). Те, що Павло побачив цей острів і згадав події, які там сталися, могло зміцнити і підбадьорити його напередодні випробувань.

Проповідника доброї новини. Основне значення грецького слова еуанґелісте́с, яке дехто перекладає як «благовісник» або «євангеліст»,— це «проповідник доброї новини». (Див. коментар до Мт 4:23.) Хоча всі християни мають проголошувати добру новину (Мт 24:14; 28:19, 20; Дії 5:42; 8:4; Рм 10:9, 10), контекст трьох біблійних віршів, у яких вживається це грецьке слово, показує, що воно може набувати особливого значення (Дії 21:8; Еф 4:11; 2Тм 4:5; також прим.). Наприклад, коли йдеться про того, хто проповідує добру новину на нових територіях, це грецьке слово можна також перекладати як «місіонер». Пилип був тим, хто розпочав працю в місті Самарія після П’ятидесятниці. Спонуканий ангелом, він проповідував добру новину про Христа ефіопському вельможі, і цей чоловік охрестився. Тоді дух повів Пилипа проповідувати в Ашдоді та всіх містах, що лежали на шляху до Кесарії (Дії 8:5, 12, 14, 26—40). Події, описані в Дії 21:8, сталися приблизно через 20 років після того, однак про Пилипа й далі говориться як про «проповідника доброї новини».

Неодружених дочок. Букв. «дочок; незайманих». У Біблії грецьке слово парте́нос, що часто перекладається як «незайманий», означає «особа, яка ніколи не мала статевих стосунків» і може стосуватися як чоловіків, так і жінок (Мт 25:1—12; Лк 1:27; 1Кр 7:25, 36—38). В цьому контексті грецьке слово підкреслює, що чотири дочки Пилипа ніколи не були одруженими.

Пророкували. Пророк Йоіл передрік, що і чоловіки, і жінки будуть пророкувати (Йл 2:28, 29). Основне значення вжитих в оригіналі слів, що перекладаються як «пророкувати»,— проголошувати звістки від Бога. Ці слова не обов’язково означають передрікати майбутні події. (Див. коментар до Дії 2:17.) Хоча всі члени християнського збору можуть розповідати про сповнення пророцтв з Божого Слова, згаданий у 1Кр 12:4, 10 «дар пророкувати» був одним з дарів духу, які отримав новосформований християнський збір. Деякі християни, як-от Агав, отримавши дар пророкувати, могли передрікати майбутнє (Дії 11:27, 28). Жінки, яким Єгова дав цей дар, без сумніву, виявляли Богу пошану тим, що підкорялися чоловікам, які головували у зборі (1Кр 11:3—5).

Намагаєтесь послабити мою рішучість. Або «знесилюєте моє серце». Грецьке дієслово, вжите у цьому вислові, буквально означає «разом трощити; розбивати на шматки». Тут воно вживається у переносному значенні разом з грецьким словом, перекладеним як «серце».

Воля Єгови. Словом «воля» перекладено грецьке слово те́лема. У Грецьких Писаннях воно найчастіше стосується волі Бога (Мт 7:21; 12:50; Мр 3:35; Рм 12:2; 1Кр 1:1; Єв 10:36; 1Пт 2:15; 4:2; 1Ів 2:17). У Септуагінті грецьке слово те́лема часто використовується для перекладу єврейського вислову, який передає думку про волю Бога (або те, що йому до вподоби), і вживається в уривках з Божим ім’ям (Пс 40:8, 9 [39:9, 10, LXX]; 103:21 [102:21, LXX]; 143:9—11 [142:9—11, LXX]; Іс 44:24, 28; Єр 9:24 [9:23, LXX]; Мл 1:10). Як видно з Мт 26:42, Ісус висловив подібну думку, коли сказав у молитві до свого Батька: «Нехай буде твоя воля». (Див. додаток В.)

Якова. Очевидно, йдеться про Ісусового брата по матері, про якого згадується в Дії 12:17; 15:13. (Див. коментарі до Мт 13:55; Дії 12:17; 15:13.)

Усі старійшини. Див. коментарі до Дії 15:2; 16:4. Ця зустріч відбулася 56 року н. е. У Біблії не згадується, що на ній був присутній хоч хтось із апостолів, і не пояснюється, з яких причин. Історик Євсевій (народився близько 260 року н. е.), описуючи час перед знищенням Єрусалима, зазначив: «Решта апостолів, яким постійно загрожувала насильницька смерть, залишили Юдею. Проте завдяки силі Христа вони несли своє вчення й далі, подорожуючи з краю в край» (Євсевій, кн. 3, розд. 5, абз. 2). Слова Євсевія не є частиною натхнених Писань, але узгоджуються з тим, що каже Біблія. Наприклад, у 62 році Петро був у Вавилоні, далеко від Єрусалима (1Пт 5:13). Однак Яків, брат Ісуса, залишався у Єрусалимі й, очевидно, головував на цій зустрічі, де був присутній Павло й «усі старійшини».

Тисячі. Букв. «міріади; десятки тисяч». Грецьке слово вказує на групу з 10 000, але також може стосуватися дуже великого, невизначеного числа.

Відступництва. Грецький іменник апостасı́а, вжитий у цьому вірші, походить від дієслова афı́стемі, що буквально означає «стояти на віддалі» і, залежно від контексту, може перекладатись як «залишати; відкидати» (Дії 19:9; 2Тм 2:19). Іменник означає «відступлення, залишення або бунт». В Грецьких Писаннях він трапляється двічі: тут і в 2Фс 2:3. У класичній грецькій мові це слово зазвичай стосувалося політичної зради; очевидно, в подібному значенні вжите грецьке дієслово в Дії 5:37, де говориться про галілеянина Юду, який «потягнув [форма афı́стемі] за собою людей». У Септуагінті те саме дієслово вживається в Бт 14:4, де йдеться про політичний бунт, а іменник апостасı́а — в ІсН 22:22, 2Хр 29:19 і Єр 2:19, де ним перекладено єврейські вислови, що означають «бунт» і «невірність». У Грецьких Писаннях іменник апостасı́а найчастіше стосується релігійної зради; відмови чи відступлення від правдивого поклоніння і служіння Богові, відмови від своїх колишніх переконань, повного зречення від своїх принципів та віри.

М’яса задушених тварин. Див. коментар до Дії 15:20.

Статевої розпусти. Див. коментар до Дії 15:20.

Командира. Грецьке слово хілı́архос («хіліарх») буквально означає «начальник над тисячею», тобто тисячею воїнів. Воно вказує на римського воєначальника, якого називали трибуном. (Див. коментар до Ів 18:12.) Приблизно 56 року н. е. воєначальником загону в Єрусалимі був Клавдій Лісій (Дії 23:22, 26). Як розповідається з 21-го по 24-й розділ книги Дії, він врятував Павла від розлюченого натовпу та від розправи Синедріону, а також написав наміснику Феліксу супровідний лист з поясненням, коли таємно відправив Павла у Кесарію.

Сотників Або «центуріонів». Центуріон був командиром римського військового підрозділу, що налічував приблизно 100 воїнів.

Казарму. Тобто казарму римських загонів у фортеці Антонія в Єрусалимі. Ця фортеця прилягала до північно-західного кута храмового подвір’я, і з неї було видно всю територію храму. Вона, очевидно, стояла там, де Неемія колись звів «Фортецю», згадану в Не 2:8. Її відновив та укріпив Ірод Великий, витративши на це великі кошти. Ірод назвав фортецю на честь римського воєначальника Марка Антонія. До часів Ірода фортеця здебільшого захищала місто від нападів з півночі, однак пізніше її основним призначенням став контроль за юдеями і нагляд за тим, що відбувалося в храмі. Між фортецею і храмом був прохід (Йосиф Флавій, «Юдейські старожитності», кн. 15, розд. 11, абз. 7). Тож римський загін міг швидко потрапити на територію храму, що, можливо, й сталося, коли воїни врятували Павла від натовпу (Дії 21:31, 32; див. додаток Б11, де показано розташування фортеці Антонія).

Єврейською. Див. коментар до Ів 5:2.

Медіафайли

Римська дорога в Тарсі
Римська дорога в Тарсі

У Тарсі народився Савл (пізніше апостол Павло). Тарс був головним містом в Кілікії — регіоні на південному сході Малої Азії (частина сучасної Туреччини) (Дії 9:11; 22:3). Це велике, заможне торгове місто мало вигідне розташування. Воно лежало на головному сухопутному торговому шляху зі сходу на захід, що пролягав через гори Тавр і Кілікійські ворота (вузька ущелина з прорубаною через скелю дорогою для возів). У Тарсі також була гавань, яка поєднувала річку Кідн із Середземним морем. Місто вважалося осередком грецької культури, і в ньому мешкала велика єврейська громада. На фото зображено руїни стародавнього Тарсу, які збереглися на окраїнах сучасного міста Тарсус, розташованого приблизно за 16 км від місця, де річка Кідн впадає в Середземне море. У Тарсі побували такі відомі люди, як Марк Антоній, Клеопатра, Юлій Цезар, а також деякі імператори. У 51—50 роках до н. е. містом правив римський політичний діяч і письменник Цицерон. В I столітті н. е. Тарс став відомим освітнім центром і, за словами грецького географа Страбона, перевершував навіть Афіни та Александрію. Зрозуміло, чому Павло сказав про Тарс, що це «не якесь там невідоме місто» (Дії 21:39).