Дії апостолів 21:1—40

21  Із сумом розпрощавшись з ними, ми вийшли в море та взяли прямий курс на Кос, наступного дня на Ро́дос, а звідти на Пата́ру.  Там, знайшовши корабель, який ішов до Фінікı́ї, ми піднялися на борт і попливли далі.  Коли на обрії з’явився острів Кіпр, то, залишивши його зліва, ми попливли далі до Сирії і висадилися в Тирі, бо там мав розвантажуватися корабель.  У цьому місті ми розшукали учнів і залишилися там на сім днів. Однак учні, керовані духом, постійно просили Павла не йти до Єрусалима.+  А коли час нашого перебування закінчився, ми знову вирушили в дорогу, і всі вони, у тому числі жінки і діти, провели нас за місто. Постававши на березі навколішки, ми помолились,  потім попрощалися з ними й піднялися на корабель, а вони повернулись додому.  З Тира ми прибули кораблем у Птолемаї́ду і, привітавшись з братами, на один день залишились у них,  а наступного дня продовжили подорож. Прибувши в Кеса́рію, ми ввійшли в дім Пилипа, проповідника доброї новини,+ одного із семи вибраних чоловіків,+ і зупинилися в нього.  Пилип мав чотирьох неодружених дочок, які пророкували.+ 10  Там ми пробули багато днів. Потім з Юдеї прибув один пророк, на ім’я Ага́в.+ 11  Прийшовши до нас, він узяв Павлів пояс, зв’язав собі ноги та руки і сказав: «Ось що говорить святий дух: “Так само юдеї зв’яжуть в Єрусалимі чоловіка, якому належить цей пояс,+ і віддадуть його в руки людей з інших народів”».+ 12  Почувши це, і ми, і тамтешні брати почали благати Павла не йти до Єрусалима. 13  У відповідь Павло сказав: «Що ви робите? Навіщо плачете і намагаєтесь послабити мою рішучість? Будьте певні: за ім’я Господа Ісуса я готовий не лише бути зв’язаним, але й умерти в Єрусалимі».+ 14  І, оскільки нам не вдалося його відрадити, ми перестали заперечувати* і сказали: «Нехай на все буде воля Єгови». 15  Після того ми зібралися в дорогу і вирушили до Єрусалима. 16  З нами пішли також декотрі учні з Кеса́рії. Вони відвели нас до дому чоловіка, в якого ми мали гостювати,— до Мнасо́на з Кіпру, який був одним з перших учнів. 17  В Єрусалимі брати нас радо прийняли. 18  А наступного дня Павло пішов разом з нами до Якова,+ там зібрались* усі старійшини. 19  Павло привітав їх і став детально розповідати про те, що́ Бог зробив серед інших народів, послуговуючись ним у служінні. 20  Почувши це, присутні почали прославляти Бога, проте сказали Павлу: «Бачиш, брате, скільки юдеїв повірило? Тисячі! І всі вони ревно дотримуються Закону.+ 21  Але до них дійшли чутки, що своїм навчанням ти спонукуєш всіх юдеїв, які живуть серед інших народів, до відступництва від Мойсея і говориш, щоб вони не обріза́ли дітей і не дотримувались усталених звичаїв.+ 22  Що ж тепер робити? Вони так чи інакше почують, що ти прийшов. 23  Тож послухайся нашої поради. Серед нас є чотири чоловіки, які склали обітницю. 24  Візьми їх з собою, очисться з ними за обрядом і покрий їхні видатки, щоб вони могли поголити голови. Так усі дізнаються, що чутки про тебе безпідставні, що ти поводишся правильно і що сам теж дотримуєшся Закону.+ 25  А щодо віруючих з інших народів, то ми передали їм у листі своє рішення: стримуватися від пожертвуваного ідолам,+ від крові,+ від м’яса задушених тварин+ і від статевої розпусти».+ 26  Отже, наступного дня Павло взяв із собою тих чоловіків, очистився разом з ними+ згідно з Законом і ввійшов до храму, щоб оголосити, коли закінчаться дні очищення і коли за кожного з них треба буде скласти приношення. 27  А коли сім днів підходили до кінця, юдеї з Азії, побачивши Павла в храмі, підбурили весь натовп і схопили його, 28  вигукуючи: «Ізраїльтяни, допоможіть! Цей чоловік всіх і всюди навчає, виступаючи проти нашого народу, нашого Закону і цього місця. Мало того, він ще й привів у храм греків і тим опоганив це святе місце».+ 29  Вони кричали так, бо раніше бачили разом з Павлом у місті ефеся́нина Трохима+ і думали, що він привів цього чоловіка в храм. 30  У місті здійнялося велике заворушення, і до храму стали звідусіль збігатися люди. Зрештою вони схопили Павла і витягли його звідти. Потім брами відразу ж зачинили. 31  І, коли його намагалися вбити, до командира загону дійшла звістка, що в усьому Єрусалимі зчинилось велике замішання. 32  Тому він негайно взяв воїнів та сотників і побіг униз до натовпу. Побачивши воєначальника і воїнів, люди перестали бити Павла. 33  Тоді воєначальник підійшов до нього і, взявши його під варту, наказав зв’язати двома ланцюгами,+ а потім став розпитувати, хто він такий і що накоїв. 34  Але оскільки хтось з юрби кричав одне, а хтось — інше, то через такий галас начальник не зміг нічого довідатися і наказав відвести Павла в казарму. 35  Коли ж той ступив на сходи, юрба настільки розлютувалась, що воїнам довелося його нести, 36  бо за ними йшов цілий натовп і кричав: «Убити його* 37  Але перед тим як Павла завели в казарму, він запитав воєначальника: «Можна мені щось сказати?» У відповідь той запитав: «Ти розмовляєш грецькою? 38  Хіба ти не той єгиптянин, який недавно зчинив заколот і вивів у пустелю 4000 чоловіків з кинджалами?» 39  Павло відказав: «Насправді я юдей+ із Та́рса,+ що в Кілікı́ї, громадянин не якогось там невідомого міста. Тож, благаю, дозволь мені звернутись до народу». 40  Той дозволив, і Павло, стоячи на сходах, подав знак рукою. Коли запала тиша, він звернувся до людей єврейською,+ кажучи:

Примітки

Або «облишили цю справу». Букв. «замовкли».
Або «туди прийшли».
Або «геть його; страть його».

Коментарі

Зліва. Або «з лівого борту». Прямуючи на схід до Тира, корабель, очевидно, оминув з південного заходу острів Кіпр. Коли під час першої місіонерської подорожі приблизно дев’ять років тому Павло з Варнавою та Іваном Марком служили на Кіпрі, їм перешкоджав чарівник Еліма (Дії 13:4—12). Те, що Павло побачив цей острів і згадав події, які там сталися, могло зміцнити і підбадьорити його напередодні випробувань.

Добру новину. Перший випадок вживання грецького слова еуанґе́ліон, яке в деяких українських перекладах передано як «євангеліє». Споріднене грецьке слово еуанґелісте́с, яке дехто перекладає як «благовісник» або «євангеліст», означає «проповідник доброї новини» (Дії 21:8; Еф 4:11; 2Тм 4:5; також прим.).

Проповідника доброї новини. Основне значення грецького слова еуанґелісте́с, яке дехто перекладає як «благовісник» або «євангеліст»,— це «проповідник доброї новини». (Див. коментар до Мт 4:23.) Хоча всі християни мають проголошувати добру новину (Мт 24:14; 28:19, 20; Дії 5:42; 8:4; Рм 10:9, 10), контекст трьох біблійних віршів, у яких вживається це грецьке слово, показує, що воно може набувати особливого значення (Дії 21:8; Еф 4:11; 2Тм 4:5; також прим.). Наприклад, коли йдеться про того, хто проповідує добру новину на нових територіях, це грецьке слово можна також перекладати як «місіонер». Пилип був тим, хто розпочав працю в місті Самарія після П’ятидесятниці. Спонуканий ангелом, він проповідував добру новину про Христа ефіопському вельможі, і цей чоловік охрестився. Тоді дух повів Пилипа проповідувати в Ашдоді та всіх містах, що лежали на шляху до Кесарії (Дії 8:5, 12, 14, 26—40). Події, описані в Дії 21:8, сталися приблизно через 20 років після того, однак про Пилипа й далі говориться як про «проповідника доброї новини».

Пророкувати. Грецьке слово профете́уо буквально означає «висловлювати». У Біблії воно вказує на проголошення звісток від Бога. Хоча це слово нерідко передає думку про передбачення майбутнього, це значення не є основним. Грецьке слово може стосуватися виявлення чогось завдяки божественному об’явленню. (Див. коментарі до Мт 26:68; Мр 14:65; Лк 22:64.) У контексті йдеться про те, що святий дух спонукав декого пророкувати. Проголошуючи «величні... діла» Єгови, колишні і майбутні, ці люди служили речниками Всемогутнього Бога (Дії 2:11). Єврейське слово, що перекладається як «пророкувати», передає подібну думку. Наприклад, у Вх 7:1 Аарон названий «пророком» Мойсея в тому розумінні, що він став речником Мойсея, а не в тому, що він передрікав майбутні події.

Неодружених дочок. Букв. «дочок; незайманих». У Біблії грецьке слово парте́нос, що часто перекладається як «незайманий», означає «особа, яка ніколи не мала статевих стосунків» і може стосуватися як чоловіків, так і жінок (Мт 25:1—12; Лк 1:27; 1Кр 7:25, 36—38). В цьому контексті грецьке слово підкреслює, що чотири дочки Пилипа ніколи не були одруженими.

Пророкували. Пророк Йоіл передрік, що і чоловіки, і жінки будуть пророкувати (Йл 2:28, 29). Основне значення вжитих в оригіналі слів, що перекладаються як «пророкувати»,— проголошувати звістки від Бога. Ці слова не обов’язково означають передрікати майбутні події. (Див. коментар до Дії 2:17.) Хоча всі члени християнського збору можуть розповідати про сповнення пророцтв з Божого Слова, згаданий у 1Кр 12:4, 10 «дар пророкувати» був одним з дарів духу, які отримав новосформований християнський збір. Деякі християни, як-от Агав, отримавши дар пророкувати, могли передрікати майбутнє (Дії 11:27, 28). Жінки, яким Єгова дав цей дар, без сумніву, виявляли Богу пошану тим, що підкорялися чоловікам, які головували у зборі (1Кр 11:3—5).

Намагаєтесь послабити мою рішучість. Або «знесилюєте моє серце». Грецьке дієслово, вжите у цьому вислові, буквально означає «разом трощити; розбивати на шматки». Тут воно вживається у переносному значенні разом з грецьким словом, перекладеним як «серце».

Воля Єгови. Словом «воля» перекладено грецьке слово те́лема. У Грецьких Писаннях воно найчастіше стосується волі Бога (Мт 7:21; 12:50; Мр 3:35; Рм 12:2; 1Кр 1:1; Єв 10:36; 1Пт 2:15; 4:2; 1Ів 2:17). У Септуагінті грецьке слово те́лема часто використовується для перекладу єврейського вислову, який передає думку про волю Бога (або те, що йому до вподоби), і вживається в уривках з Божим ім’ям (Пс 40:8, 9 [39:9, 10, LXX]; 103:21 [102:21, LXX]; 143:9—11 [142:9—11, LXX]; Іс 44:24, 28; Єр 9:24 [9:23, LXX]; Мл 1:10). Як видно з Мт 26:42, Ісус висловив подібну думку, коли сказав у молитві до свого Батька: «Нехай буде твоя воля». (Див. додаток В3, вступ і Дії 21:14.)

Яків. Єдиноутробний брат Ісуса. Очевидно, саме про нього згадується в Дії 12:17 (див. коментар) і Гл 1:19 і саме він написав біблійну книгу Якова (Як 1:1).

Якову. Найімовірніше, йдеться про Ісусового брата по матері. Він, можливо, народився другим після Ісуса, оскільки його вказано першим з чотирьох синів Марії; ці сини — Яків, Йосип, Симон та Юда (Мт 13:55; Мр 6:3; Ів 7:5). Яків став свідком того, що відбулося у П’ятидесятницю 33 року н. е., коли тисячі юдеїв, які прибули з інших країв (з діаспори), прийняли добру новину та охрестилися (Дії 1:14; 2:1, 41). Петрові слова «повідомте... Якову» вказують на те, що Яків брав провід у християнському зборі. Він, очевидно, є тим, хто згадується в Дії 15:13; 21:18; 1Кр 15:7; Гл 1:19 (тут його названо «Господнім братом»); 2:9, 12, а також письменником біблійної книги, названої його іменем (Як 1:1; Юд 1).

Яків. Очевидно, йдеться про Ісусового брата по матері, про якого згадується в Дії 12:17. (Див. коментарі до Мт 13:55; Дії 12:17.) Яків, скоріш за все, головував на зустрічі апостолів і старійшин, які зібралися в Єрусалимі, щоб вирішити питання про обрізання (Дії 15:1, 2). Ймовірно, маючи на думці цю подію, апостол Павло зазначив, що Яків, Кифа (Петро) та Іван були тими, хто вважався стовпами єрусалимського збору (Гл 2:1—9).

Старійшин. Букв. «чоловіків похилого віку». Тут грецьке слово пресбı́терос стосується передусім тих, хто посідав відповідальне становище в ранньому християнському зборі. У розповіді про те, як Павло, Варнава та кілька інших братів із сирійської Антіохії пішли з’ясувати питання про обрізання, старійшини єрусалимського збору згадуються разом з апостолами. Так само як колись деякі старійшини в Ізраїлі керували цілим народом, ці старійшини разом з апостолами утворювали керівний орган для всіх християнських зборів I століття. Отже, керівний орган, до якого раніше входило тільки 12 апостолів, тепер складався з більшої кількості членів (Дії 1:21, 22, 26; див. коментарі до Мт 16:21; Дії 11:30).

Апостолами й старійшинами в Єрусалимі. Як видно з коментаря до Дії 15:2, деякі старійшини в Ізраїлі керували цілим народом. Подібно й старійшини в Єрусалимі разом з апостолами утворювали керівний орган для всіх християнських зборів I століття. Прийнявши рішення стосовно обрізання, апостоли й старійшини повідомили про нього зборам, а ті з готовністю сприйняли нові вказівки.

Якова. Очевидно, йдеться про Ісусового брата по матері, про якого згадується в Дії 12:17; 15:13. (Див. коментарі до Мт 13:55; Дії 12:17; 15:13.)

Усі старійшини. Див. коментарі до Дії 15:2; 16:4. Ця зустріч відбулася 56 року н. е. У Біблії не згадується, що на ній був присутній хоч хтось із апостолів, і не пояснюється, з яких причин. Історик Євсевій (народився близько 260 року н. е.), описуючи час перед знищенням Єрусалима, зазначив: «Решта апостолів, яким постійно загрожувала насильницька смерть, залишили Юдею. Проте завдяки силі Христа вони несли своє вчення й далі, подорожуючи з краю в край» (Євсевій, кн. 3, розд. 5, абз. 2). Слова Євсевія не є частиною натхнених Писань, але узгоджуються з тим, що каже Біблія. Наприклад, у 62 році Петро був у Вавилоні, далеко від Єрусалима (1Пт 5:13). Однак Яків, брат Ісуса, залишався у Єрусалимі й, очевидно, головував на цій зустрічі, де був присутній Павло й «усі старійшини».

Тисячі. Букв. «міріади; десятки тисяч». Грецьке слово вказує на групу з 10 000, але також може стосуватися дуже великого, невизначеного числа.

Відступництва. Грецький іменник апостасı́а, вжитий у цьому вірші, походить від дієслова афı́стемі, що буквально означає «стояти на віддалі» і, залежно від контексту, може перекладатись як «залишати; відкидати» (Дії 19:9; 2Тм 2:19). Іменник означає «відступлення, залишення або бунт». В Грецьких Писаннях він трапляється двічі: тут і в 2Фс 2:3. У класичній грецькій мові це слово зазвичай стосувалося політичної зради; очевидно, в подібному значенні вжите грецьке дієслово в Дії 5:37, де говориться про галілеянина Юду, який «потягнув [форма афı́стемі] за собою людей». У Септуагінті те саме дієслово вживається в Бт 14:4, де йдеться про політичний бунт, а іменник апостасı́а — в ІсН 22:22, 2Хр 29:19 і Єр 2:19, де ним перекладено єврейські вислови, що означають «бунт» і «невірність». У Грецьких Писаннях іменник апостасı́а найчастіше стосується релігійної зради; відмови чи відступлення від правдивого поклоніння і служіння Богові, відмови від своїх колишніх переконань, повного зречення від своїх принципів та віри.

М’яса задушених тварин. Або «тварин, яких вбили, але не спустили з них кров». Ця заборона, очевидно, також стосувалася м’яса тварин, які померли самі або від ран, завданих іншою твариною. У кожному з цих випадках кров тварини не була спущена належно (Вх 22:31; Лв 17:15; Пв 14:21).

Статевої розпусти. Грецьке слово порне́йа — загальний термін, що вказує на будь-які незаконні з біблійного погляду статеві стосунки. Включає в себе перелюб, проституцію, статеві стосунки між неодруженими особами, гомосексуалізм і скотолозтво. (Див. глосарій.)

М’яса задушених тварин. Див. коментар до Дії 15:20.

Статевої розпусти. Див. коментар до Дії 15:20.

Воєначальник. Грецьке слово хілı́архос («хіліарх») буквально означає «начальник над тисячею», тобто тисячею воїнів. Воно вказує на римського військового трибуна. У кожному римському легіоні було по шість трибунів. Проте легіон не ділився на шість загонів — кожен трибун командував цілим легіоном два місяці на рік. Ці воєначальники мали великі повноваження, в тому числі обирати та призначати центуріонів. Грецьке слово також могло стосуватися будь-якого воєначальника з високим званням. Римський воєначальник супроводжував воїнів, котрі арештували Ісуса.

Командира. Грецьке слово хілı́архос («хіліарх») буквально означає «начальник над тисячею», тобто тисячею воїнів. Воно вказує на римського воєначальника, якого називали трибуном. (Див. коментар до Ів 18:12.) Приблизно 56 року н. е. воєначальником загону в Єрусалимі був Клавдій Лісій (Дії 23:22, 26). Як розповідається з 21-го по 24-й розділ книги Дії, він врятував Павла від розлюченого натовпу та від розправи Синедріону, а також написав наміснику Феліксу супровідний лист з поясненням, коли таємно відправив Павла у Кесарію.

Сотників. Або «центуріонів». Центуріон був командиром римського військового підрозділу, що налічував приблизно 100 воїнів.

Казарму. Тобто казарму римських загонів у фортеці Антонія в Єрусалимі. Ця фортеця прилягала до північно-західного кута храмового подвір’я, і з неї було видно всю територію храму. Вона, очевидно, стояла там, де Неемія колись звів «Фортецю», згадану в Не 2:8. Її відновив та укріпив Ірод Великий, витративши на це великі кошти. Ірод назвав фортецю на честь римського воєначальника Марка Антонія. До часів Ірода фортеця здебільшого захищала місто від нападів з півночі, однак пізніше її основним призначенням став контроль за юдеями і нагляд за тим, що відбувалося в храмі. Між фортецею і храмом був прохід (Йосиф Флавій, «Юдейські старожитності», кн. 15, розд. 11, абз. 7). Тож римський загін міг швидко потрапити на територію храму, що, можливо, й сталося, коли воїни врятували Павла від натовпу (Дії 21:31, 32; див. додаток Б11, де показано розташування фортеці Антонія).

Єврейською. Письменники Грецьких Писань під Божим натхненням використовували слово «єврейською» на позначення мови, якою розмовляли юдеї (Ів 19:13, 17, 20; Дії 21:40; 22:2; Об 9:11; 16:16) і якою воскреслий та прославлений Ісус звернувся до Савла з Тарса (Дії 26:14, 15). У Дії 6:1 письменник розрізняє «єврейськомовних» і «грекомовних юдеїв». Хоча деякі вчені стверджують, що у вищезгаданих віршах слово, перекладене як «єврейською», потрібно перекладати як «арамейською», є вагомі підстави вважати, що йдеться саме про єврейську мову. Лука пише, що Павло звернувся «єврейською» до людей в Єрусалимі, а вони, як відомо, досліджували Закон Мойсея, записаний єврейською. Крім того, більша частина рукописів чи їхніх фрагментів, знайдених біля Мертвого моря (серед них біблійні і небіблійні тексти), написана єврейською мовою, а це означає, що єврейська була мовою повсякденного вжитку. Невелика кількість знайдених фрагментів, які написані арамейською мовою, свідчить про те, що люди теж послуговувались цією мовою. Тож дуже малоймовірно, що коли біблійні письменники вживають слово «єврейська», то насправді мають на увазі арамейську або сирійську мову (Дії 21:40; 22:2; пор. Дії 26:14). Єврейські Писання розрізняли «арамейську мову» і «мову юдеїв», як це видно з 2Цр 18:26. Описуючи події з цього біблійного уривка, юдейський історик І століття Йосиф Флавій зазначає, що це були різні мови («Юдейські старожитності», кн. 10, розд. 1, абз. 2). Арамейська і єврейська мови мають подібні слова, і деякі єврейські слова, можливо, запозичені з арамейської. Однак немає підстав вважати, що письменники Грецьких Писань писали про єврейську мову, маючи на увазі арамейську.

Єврейською. Див. коментар до Ів 5:2.

Медіафайли

Діяльність Пилипа, проповідника доброї новини
Діяльність Пилипа, проповідника доброї новини

Біблія дає уявлення про ревну діяльність «Пилипа, проповідника доброї новини» (Дії 21:8). Він був одним з «сімох гідних поваги чоловіків», які розподіляли їжу серед грекомовних та єврейськомовних учнів у Єрусалимі (Дії 6:1—6). Коли після смерті Степана «всі, крім апостолів, розпорошились», Пилип пішов у Самарію; там він проповідував добру новину і виконував чуда (Дії 8:1, 4—7). Пізніше ангел Єгови скерував Пилипа на пустельну дорогу, що спускалася з Єрусалима до Гази (Дії 8:26). На цій дорозі Пилип зустрів ефіопського вельможу і став звіщати йому добру новину (Дії 8:27—38). Потім, спонуканий духом Єгови (Дії 8:39), Пилип продовжив проповідувати, прямуючи з Ашдода через міста вздовж узбережжя аж до Кесарії (Дії 8:40). Роками пізніше Лука і Павло зупинилися в домі Пилипа в Кесарії. На той час Пилип «мав чотирьох неодружених дочок, які пророкували» (Дії 21:8, 9).

1. Єрусалим. Займається організаційними питаннями (Дії 6:5).

2. Самарія. Проповідує добру новину (Дії 8:5).

3. Пустельна дорога до Гази. Пояснює Писання ефіопському вельможі та охрещує його (Дії 8:26—39).

4. Узбережжя. Звіщає добру новину мешканцям усіх міст (Дії 8:40).

5. Кесарія. Приймає Павла у своєму домі (Дії 21:8, 9).

Римська дорога в Тарсі
Римська дорога в Тарсі

У Тарсі народився Савл (пізніше апостол Павло). Тарс був головним містом в Кілікії — регіоні на південному сході Малої Азії (частина сучасної Туреччини) (Дії 9:11; 22:3). Це велике, заможне торгове місто мало вигідне розташування. Воно лежало на головному сухопутному торговому шляху зі сходу на захід, що пролягав через гори Тавр і Кілікійські ворота (вузька ущелина з прорубаною через скелю дорогою для возів). У Тарсі також була гавань, яка поєднувала річку Кідн із Середземним морем. Місто вважалося осередком грецької культури, і в ньому мешкала велика єврейська громада. На фото зображено руїни стародавнього Тарсу, які збереглися на окраїнах сучасного міста Тарсус, розташованого приблизно за 16 км від місця, де річка Кідн впадає в Середземне море. У Тарсі побували такі відомі люди, як Марк Антоній, Клеопатра, Юлій Цезар, а також деякі імператори. У 51—50 роках до н. е. містом правив римський політичний діяч і письменник Цицерон. В I столітті н. е. Тарс став відомим освітнім центром і, за словами грецького географа Страбона, перевершував навіть Афіни та Александрію. Зрозуміло, чому Павло сказав про Тарс, що це «не якесь там невідоме місто» (Дії 21:39).