Дії апостолів 6:1—15

6  У ті дні, коли учнів ставало дедалі більше, грекомовні юдеї почали нарікати на єврейськомовних, бо їхніх вдів обділяли при щоденному розподілі їжі.+  Тоді 12 апостолів покликали багатьох інших учнів і сказали: «Буде неправильно, якщо ми покинемо Боже слово та підемо розподіляти їжу по столах.+  Тому, брати, виберіть з-посеред себе сімох гідних поваги чоловіків,+ які сповнені духу та мудрості,+ і ми призначимо їх виконувати цю важливу справу.+  Ми ж свій час та увагу присвятимо молитві й навчанню Божого слова».+  Таке рішення усім сподобалось. Отже, вибрали Степана — чоловіка, сповненого віри та святого духу,+ а також Пилипа,+ Про́хора, Никано́ра, Ти́мона, Парме́на і Нико́лу, новонаверненого* з Антіо́хії,  і привели їх до апостолів, а ті, помолившись, поклали на них руки.+  Тож слово Боже й далі ширилося,+ а кількість учнів в Єрусалимі постійно зростала.+ Навіть багато священиків наверталися на віру.+  А Степан, який був сповнений Божої ласки і сили, здійснював серед народу великі чуда і знаки.  Проте декотрі чоловіки з так званої Синагоги вільновідпущених, а також деякі жителі Кіре́ни, Александрії, Кілікı́ї та Азії почали сперечатися зі Степаном, 10  але не могли протистояти мудрості й духу, з якими він говорив.+ 11  Тоді вони таємно підмовили людей, щоб ті сказали: «Ми чули, як він говорив зневажливі слова на Мойсея і Бога».+ 12  Тож вони підбурили народ, старійшин та книжників і, прийшовши зненацька, схопили Степана та повели до Синедріо́ну. 13  Туди покликали неправдивих свідків, які казали: «Цей чоловік своїми устами постійно зневажає це святе місце і Закон.+ 14  Наприклад, ми чули, як він казав, що той Ісус, назаря́нин, зруйнує це святе місце+ й змінить звичаї, котрі передав нам Мойсей». 15  І, тимчасом як усі, хто сидів у Синедріо́ні, пильно дивились на Степана, вони побачили, що його лице стало подібним до лиця ангела.

Примітки

Або «прозеліта».

Коментарі

Грекомовними юдеями. Букв. «елліністами». Найімовірніше, це були євреї, які спілкувалися грецькою, а не єврейською мовою. Ці євреї, мабуть, прийшли у Єрусалим з різних куточків Римської імперії. В Дії 6:1 вислів «грекомовні юдеї» стосується християн, однак з контексту Дії 9:29 видно, що тут він стосується людей, які не належали до учнів Христа. Напис Феодота, знайдений на пагорбі Офел у Єрусалимі, свідчить про те, що в Єрусалим приходило багато грекомовних юдеїв. (Див. коментар до Дії 6:1.)

Єврейською. Письменники Грецьких Писань під Божим натхненням використовували слово «єврейською» на позначення мови, якою розмовляли юдеї (Ів 19:13, 17, 20; Дії 21:40; 22:2; Об 9:11; 16:16) і якою воскреслий та прославлений Ісус звернувся до Савла з Тарса (Дії 26:14, 15). У Дії 6:1 письменник розрізняє «єврейськомовних» і «грекомовних юдеїв». Хоча деякі вчені стверджують, що у вищезгаданих віршах слово, перекладене як «єврейською», потрібно перекладати як «арамейською», є вагомі підстави вважати, що йдеться саме про єврейську мову. Лука пише, що Павло звернувся «єврейською» до людей в Єрусалимі, а вони, як відомо, досліджували Закон Мойсея, записаний єврейською. Крім того, більша частина рукописів чи їхніх фрагментів, знайдених біля Мертвого моря (серед них біблійні і небіблійні тексти), написана єврейською мовою, а це означає, що єврейська була мовою повсякденного вжитку. Невелика кількість знайдених фрагментів, які написані арамейською мовою, свідчить про те, що люди теж послуговувались цією мовою. Тож дуже малоймовірно, що коли біблійні письменники вживають слово «єврейська», то насправді мають на увазі арамейську або сирійську мову (Дії 21:40; 22:2; пор. Дії 26:14). Єврейські Писання розрізняли «арамейську мову» і «мову юдеїв», як це видно з 2Цр 18:26. Описуючи події з цього біблійного уривка, юдейський історик І століття Йосиф Флавій зазначає, що це були різні мови («Юдейські старожитності», кн. 10, розд. 1, абз. 2). Арамейська і єврейська мови мають подібні слова, і деякі єврейські слова, можливо, запозичені з арамейської. Однак немає підстав вважати, що письменники Грецьких Писань писали про єврейську мову, маючи на увазі арамейську.

Розподіляти їжу. Або «служити». Грецьке слово діаконе́о тут стосується турботи про матеріальні потреби тих нужденних одновірців, які заслуговують допомоги. (Див. коментар до Дії 6:1, де споріднений іменник діаконı́а перекладено як «розподіл їжі»; див. також коментар до Лк 8:3.)

Їм прислуговували. Або «їх підтримували (дбали про їхні потреби)». Грецьке слово діаконе́о може передавати думку про те, що хтось дбає про фізичні потреби інших: приносить і готує їжу, подає її до столу тощо. В подібному значенні це слово вживається в Лк 10:40 («поратися коло всього»), Лк 12:37 («прислуговувати»), Лк 17:8 («прислуговуй») і Дії 6:2 («розподіляти їжу»), але воно може також стосуватись інших особистих послуг. У цьому вірші воно показує, як жінки (згадані у віршах 2 і 3) підтримували Ісуса та його учнів, які виконували доручене Богом завдання. Так ці жінки прославляли Бога, а Бог у свою чергу оцінив їхні вчинки і подбав, щоб усі майбутні покоління дізналися з Біблії про їхнє милосердя і щедрість (Пр 19:17; Єв 6:10). Те саме грецьке слово вживається в Мт 27:55 і Мр 15:41. (Див. коментар до Лк 22:26, де обговорюється споріднений іменник діа́конос.)

Грекомовні юдеї. Букв. «елліністи». Грецьке слово гелленісте́с не вживається ні в грецькій, ні в єврейській літературі елліністичного періоду, але контекст показує, що воно передає думку про «грекомовних юдеїв»; на користь цього розуміння також свідчить багато словників. У той час всі християни в Єрусалимі, у тому числі грекомовні, мали юдейське походження або були юдейськими прозелітами (Дії 10:28, 35, 44—48). У розповіді «грекомовні юдеї» протиставляються «єврейськомовним» (буквально «євреї», форма множини грецького слова ебра́йос). Тож «елліністами» були євреї, які спілкувалися грецькою мовою і прийшли в Єрусалим з різних куточків Римської імперії, мабуть у тому числі з Десятимістя. На відміну від них, єврейськомовні юдеї, очевидно, походили з Юдеї та Галілеї. Ці дві групи християн єврейського походження, ймовірно, належали до різних культур. (Див. коментар до Дії 9:29.)

Єврейськомовних. Букв. «євреїв». Грецьке слово ебра́йос (форма однини) загалом стосується ізраїльтянина, єврея (2Кр 11:22; Флп 3:5). Проте в цьому контексті воно означає єврейськомовних християн єврейського походження, які протиставляються грекомовним християнам єврейського походження. (Див. коментар до вислову грекомовні юдеї в цьому вірші і коментар до Ів 5:2.)

При щоденному розподілі їжі. Або «при щоденному служінні». Грецьке слово діаконı́а, що часто перекладається як «служіння», тут стосується піклування про нужденних братів і сестер у зборі. (Див. коментар до Дії 6:2, де споріднене дієслово діаконе́о перекладається як «розподіляти їжу»; див. також коментар до Лк 8:3.)

При щоденному розподілі їжі. Або «при щоденному служінні». Грецьке слово діаконı́а, що часто перекладається як «служіння», тут стосується піклування про нужденних братів і сестер у зборі. (Див. коментар до Дії 6:2, де споріднене дієслово діаконе́о перекладається як «розподіляти їжу»; див. також коментар до Лк 8:3.)

Їм прислуговували. Або «їх підтримували (дбали про їхні потреби)». Грецьке слово діаконе́о може передавати думку про те, що хтось дбає про фізичні потреби інших: приносить і готує їжу, подає її до столу тощо. В подібному значенні це слово вживається в Лк 10:40 («поратися коло всього»), Лк 12:37 («прислуговувати»), Лк 17:8 («прислуговуй») і Дії 6:2 («розподіляти їжу»), але воно може також стосуватись інших особистих послуг. У цьому вірші воно показує, як жінки (згадані у віршах 2 і 3) підтримували Ісуса та його учнів, які виконували доручене Богом завдання. Так ці жінки прославляли Бога, а Бог у свою чергу оцінив їхні вчинки і подбав, щоб усі майбутні покоління дізналися з Біблії про їхнє милосердя і щедрість (Пр 19:17; Єв 6:10). Те саме грецьке слово вживається в Мт 27:55 і Мр 15:41. (Див. коментар до Лк 22:26, де обговорюється споріднений іменник діа́конос.)

Неправильно. Букв. «не до вподоби». І Бог, і апостоли вважали, що було б неправильно занедбати «навчання Божого слова» (Дії 6:4).

Розподіляти їжу. Або «служити». Грецьке слово діаконе́о тут стосується турботи про матеріальні потреби тих нужденних одновірців, які заслуговують допомоги. (Див. коментар до Дії 6:1, де споріднений іменник діаконı́а перекладено як «розподіл їжі»; див. також коментар до Лк 8:3.)

Гідних поваги чоловіків. Або «чоловіків, про яких добре відгукуються; чоловіків з доброю репутацією». Висловом «гідні поваги» перекладено пасивну форму грецького дієслова мартіре́о (означає «свідчити»). Потрібні були зрілі чоловіки, адже вони мали не лише розподіляти їжу, але й розпоряджатися грошима, купувати продукти та вести точні записи. Ті, кого обрали, були сповнені духу та мудрості, і їхнє життя свідчило про те, що вони підкоряються Божому духу та виявляють мудрість від Бога. Склалася непроста ситуація: у зборі вже існували проблеми і розбіжності в поглядах, тож були потрібні досвідчені чоловіки, які виявляли глибоку проникливість і розважливість. Одним з них був Степан. Як видно з його виступу перед Синедріоном, він справді мав усі необхідні риси (Дії 7:2—53).

Навчанню Божого слова. Словом «навчання» перекладено грецьке слово діаконı́а, яке означає «служіння» і вживається також в Дії 6:1 і 6:4. Тож очевидно, що в цьому уривку йдеться про два види служіння — неупереджений розподіл їжі серед нужденних і обов’язок давати духовну їжу з Божого Слова. Апостоли розуміли, що було б неправильно повністю зосередитись на розподілі фізичної їжі, а не на тому, щоб давати духовну поживу збору. Їхнім основним служінням було завдання молитовно вивчати і досліджувати Боже Слово, навчати його інших і виконувати пастирську працю. Звичайно, вони знали, що обов’язок дбати про фізичні потреби нужденних вдів був важливою частиною християнського служіння. Згодом Єгова натхнув Якова написати, що ті, хто хоче, аби їхнє поклоніння схвалював Бог, повинні «піклуватися сиротами і вдовами, коли вони зносять лихо» (Як 1:27). Водночас апостоли усвідомлювали, що найважливіше — піклуватись про духовні потреби всіх учнів, у тому числі цих вдів.

За Божим провидінням... почали називати. Більшість перекладів передають цей вислів як «почали називати» або «було названо». Однак тут не вживаються звичайні грецькі слова, які означають «називати» (Мт 1:16; 2:23; Мр 11:17; Лк 1:32, 60; Дії 1:19). У цьому вірші використано слово хрематı́зо. В більшості з дев’яти випадків, коли це слово трапляється у Грецьких Писаннях, воно стосується того, що походить від Бога (Мт 2:12, 22; Лк 2:26; Дії 10:22; 11:26; Рм 7:3 («назвали б»); Єв 8:5; 11:7; 12:25). Наприклад, в Дії 10:22 це дієслово вживається разом з висловом «святий ангел», а в Мт 2:12, 22 воно вживається щодо снів, отриманих від Бога. Споріднений іменник хрематісмо́с вживається в Рм 11:4, і більшість словників та перекладів містять такі варіанти його перекладу, як «проголошення від Бога; відповідь, яку дає Бог». Можливо, це Єгова спонукав Савла і Варнаву використати назву «християни». Дехто вважає, що назву придумали язичники в Антіохії і вона була насмішкою або виразом зневаги. Однак грецьке слово хрематı́зо вказує на те, що назву «християни» дав Бог. І навряд чи першими, хто назвав послідовників Ісуса християнами (грецькою) або месіаністами (єврейською), могли бути юдеї, які відкинули Ісуса як Месію, тобто Христа. Якби вони зробили це, то тим самим визнали б його Помазанцем, або Христом.

Християнами. Грецьке слово хрістіано́с, що означає «послідовник Христа», з’являється у Грецьких Писаннях лише три рази (Дії 11:26; 26:28; 1Пт 4:16). Воно походить від слова Хрісто́с, яке означає Христос, або Помазанець. Християни наслідують приклад Ісуса Христа, тобто помазанця Єгови, і дотримуються його вчень (Лк 2:26; 4:18). Назву «християни» було дано «за Божим провидінням» 44 року н. е., коли стались події, описані в цьому уривку. Очевидно, ця назва легко ввійшла в ужиток, адже приблизно 58 року н. е., коли Павло став перед царем Іродом Агріппою II, той добре знав, хто такі християни (Дії 26:28). За словами історика Тацита, у 64 році н. е. народ у Римі також використовував назву «християни». Крім того, приблизно в 62—64 роках н. е. Петро написав свого першого листа до християн, розпорошених по всій Римській імперії. На той час назва «християни», ймовірно, стала добре відомою; вона також вирізняла Ісусових послідовників з-посеред інших людей (1Пт 1:1, 2; 4:16). Завдяки цій Богом даній назві Ісусових учнів більше не сприймали як секту юдаїзму.

До Антіохії, що в Пісідії. Місто у римській провінції Галатія. Воно лежало на кордоні Фригії та Пісідії і в різний час було частиною то однієї території, то іншої. Руїни міста збереглися біля сучасного Ялвача (Туреччина). Пісідійська Антіохія згадується в цьому вірші і в Дії 14:19, 21. Шлях з Пергії, міста поблизу середземноморського узбережжя, до пісідійської Антіохії був нелегким, адже Антіохія лежала на висоті приблизно 1100 м над рівнем моря (див. додаток Б13) і на крутих гірських дорогах чатували грабіжники. «Антіохію, що в Пісідії» не слід плутати із сирійською Антіохією (Дії 6:5; 11:19; 13:1; 14:26; 15:22; 18:22). По суті, коли в книзі Дії згадується про Антіохію, то в більшості випадків йдеться про Антіохію в Сирії, а не Антіохію в Пісідії.

Степана... Пилипа, Прохора, Никанора, Тимона, Пармена і Николу. Ці семеро чоловіків мали грецькі імена. Цілком імовірно, що з усіх чоловіків єрусалимського збору, які були придатні для цього завдання, апостоли вибрали грекомовних юдеїв або прозелітів. Однак Николу названо новонаверненим з Антіохії, а це може вказувати на те, що він єдиний серед них був неєвреєм. Стосовно грецьких імен інших чоловіків, то такі імена були поширеними навіть серед євреїв за народженням. Очевидно, апостоли, які виконували роль керівного органу, вибрали саме цих чоловіків тому, що взяли до уваги почуття грекомовних юдеїв (Дії 6:1—6).

Антіохії. Це місто, про яке в Біблії вперше згадується у цьому вірші, лежало приблизно за 500 км на північ від Єрусалима. Антіохія стала столицею римської провінції Сирія у 64 році до н. е. У I столітті н. е. вона була одним з найбільших міст Римської імперії, поступаючись лише Риму та Александрії. Сирійська Антіохія вражала красою і відігравала величезну роль у політичному, економічному та культурному житті імперії, однак стала також відома своїм моральним зіпсуттям. В Антіохії жило багато євреїв і, за деякими джерелами, чимало грекомовних людей навернулись на юдаїзм. Одним з таких прозелітів був Никола, який пізніше став християнином. В Антіохії впродовж року навчали Варнава і апостол Павло, і з цього міста Павло вирушав у свої місіонерські подорожі. Саме в Антіохії Христових послідовників «за Божим провидінням... вперше почали називати християнами». (Див. коментарі до Дії 11:26.) Цю Антіохію не слід плутати з Антіохією в Пісідії, згаданою в Дії 13:14. (Див. коментар до Дії 13:14 і додаток Б13.)

Поклали на них руки. У Єврейських Писаннях звичай покладати руки на людей або тварин мав різні значення (Бт 48:14; Лв 16:21; 24:14). У випадку з людьми це, зазвичай, вказувало на те, що вони отримали особливе визнання або ж вибрані для особливого завдання (Чс 8:10). Наприклад, Мойсей поклав руки на Ісуса Навина, визнаючи його своїм наступником. Завдяки цьому Ісус Навин був «сповнений духом мудрості» і зміг стати добрим провідником Ізраїля (Пв 34:9). У розповіді, записаній тут, в Дії 6:6, апостоли поклали руки на чоловіків, яких призначили на відповідальні становища. Апостоли зробили це, помолившись, а це означає, що вони просили Божого керівництва. У Біблії згадується, що рада старійшин поклала руки на Тимофія, тим самим призначивши його для особливого служіння (1Тм 4:14). Тимофій також був уповноважений призначати інших, покладаючи на них руки, але перед тим він мав уважно розглянути їхню придатність для служіння (1Тм 5:22).

Чуда. Або «передвістя». У Грецьких Писаннях грецьке слово те́рас завжди використовується разом зі словом семе́йон (означає «знак»), причому обидва вживаються у формі множини (Мт 24:24; Ів 4:48; Дії 7:36; 14:3; 15:12; 2Кр 12:12). Слово те́рас в основному вказує на те, що викликає благоговіння чи подив. Коли це слово стосується того, що вказує на майбутні події, у коментарі цього видання подається альтернативний варіант перекладу — «передвістя».

Чуда. Або «передвістя». (Див. коментар до Дії 2:19.)

Синагоги вільновідпущених. За часу римського правління «вільновідпущеним» був той, кого звільнили з рабства. Дехто припускає, що до цієї синагоги належали євреї, котрих римляни взяли в полон, а згодом звільнили. А інші вважають, що йдеться про рабів, які після звільнення з рабства стали юдейськими прозелітами.

Старійшин. Букв. «чоловіків похилого віку». У Біблії грецьке слово пресбı́терос стосується передусім тих, хто посідає відповідальне становище або наділений певними обов’язками у громаді чи народі. Коли це слово передає думку про вік людини (як-от в Лк 15:25 і Дії 2:17), то може вказувати не лише на похилий вік, а й на те, що хтось старший від когось іншого. В цьому вірші слово пресбı́терос означає провідників єврейського народу, які часто згадуються разом зі старшими священиками і книжниками. Чоловіки з цих трьох груп входили до складу Синедріону (Мт 21:23; 26:3, 47, 57; 27:1, 41; 28:12; див. глосарій, «Старійшина; старший чоловік»).

Старійшин. Див. коментар до Мт 16:21.

Назарянин. Цим словом називали Ісуса, а пізніше і його послідовників (Дії 24:5). Ім’я Ісус було поширеним серед євреїв, тому до імені часто додавали уточнення. У біблійні часи було прийнято додавати описову назву, яка вказувала на місцевість, звідки походила людина (2См 3:2, 3; 17:27; 23:25—39; На 1:1; Дії 13:1; 21:29). Більшу частину свого життя Ісус провів у місті Назарет в Галілеї, тож не дивно, що різні люди і за різних обставин називали його «назарянином» (Мр 1:23, 24; 10:46, 47; 14:66—69; 16:5, 6; Лк 24:13—19; Ів 18:1—7). Ісус не був проти цього і навіть сам називав себе так (Ів 18:5—8; Дії 22:6—8). На табличці, яку повісили на стовпі мук за наказом Пилата, було написано єврейською, латинською і грецькою: «Ісус назарянин, Цар юдейський» (Ів 19:19, 20). Починаючи з П’ятидесятниці 33 року н. е. апостоли та інші часто говорили про Ісуса як про назарянина або як про чоловіка з Назарета (Дії 2:22; 3:6; 4:10; 6:14; 10:38; 26:9; див. також коментар до Мт 2:​23).

Назарянин. Див. коментар до Мр 10:47.

Ангелів. Або «посланців». У Біблії грецьке слово а́нґелос і єврейське мала́х трапляються майже 400 разів. Основне значення обох слів — «посланець». Вони перекладаються як «ангели», коли йдеться про духовних створінь, і як «посланці», коли однозначно йдеться про людей. Зазвичай з контексту видно, чи йдеться про людину, чи ангела, однак у тих випадках, коли це точно не відомо, у примітках часто вказується альтернативний варіант (Бт 16:7; 32:3; Йв 4:18, прим.; 33:23, прим.; Ек 5:6, прим.; Іс 63:9, прим.; Мт 1:20; Як 2:25; Об 22:8; див. глосарій, «Ангел»). У книзі Об’явлення, в якій багато символічних образів, деякі згадки про ангелів можуть стосуватися людей (Об 2:1, 8, 12, 18; 3:1, 7, 14).

Подібним до лиця ангела. І єврейське, і грецьке слово, що перекладається як «ангел», означає «посланець». (Див. коментар до Ів 1:51.) Оскільки ангели передають звістки від Бога, у них є всі підстави бути безстрашними і спокійними, впевненими у Божій підтримці. Вираз обличчя Степана був подібним до виразу обличчя Божого посланця. На ньому не було й тіні вини. Степан залишався спокійним, і вираз його обличчя свідчив про впевненість у підтримці Єгови, «Бога слави» (Дії 7:2).

Медіафайли

Напис Феодота
Напис Феодота

Показаний тут напис, відомий як Напис Феодота, вирізьблено на вапняковій плиті 72 см завдовжки і 42 см завширшки. Його знайшли на початку ХХ століття на пагорбі Офел у Єрусалимі. У тексті, написаному грецькою, згадується про Феодота, священика, який «збудував синагогу для читання Закону і для навчання заповідей». Напис датується часом перед знищенням Єрусалима у 70 році н. е. Він підтверджує те, що в І столітті н. е. в Єрусалимі жили грекомовні юдеї (Дії 6:1). Дехто вважає, що згадана синагога була «так званою Синагогою вільновідпущених» (Дії 6:9). У написі також говориться, що Феодот, як і його батько та дідусь, мав титул архісіна́ґоґос («начальник синагоги»); цей титул неодноразово згадується у Грецьких Писаннях (Мр 5:35; Лк 8:49; Дії 13:15; 18:8, 17). Крім того, в написі сказано, що Феодот побудував приміщення для тих, хто прибував з інших країв. В цих приміщеннях, очевидно, зупинялися юдеї, які приходили в Єрусалим, особливо на щорічні свята (Дії 2:5).

Сирійська Антіохія
Сирійська Антіохія

На фото зображено місто Антак’я в сучасній Туреччині. Колись тут розташовувалось стародавнє місто Антіохія, столиця римської провінції Сирія. Вважається, що в I столітті н. е. Антіохія була одним з найбільших міст Римської імперії, поступаючись лише Риму та Александрії. За деякими твердженнями, її населення становило 250 000 мешканців або навіть більше. Після вбивства Степана в Єрусалимі почалося переслідування Ісусових послідовників, тож декотрі з них прийшли в Антіохію. Там вони проповідували грекомовним людям, багато з яких прийняли добру новину (Дії 11:19—21). Згодом Павло зупинявся в Антіохії в перервах між місіонерськими подорожами. «Саме в Антіохії за Божим провидінням учнів вперше почали називати християнами» (Дії 11:26). Сирійську Антіохію не слід плутати з іншою Антіохією, що в Пісідії (центральна Туреччина), про яку згадано в Дії 13:14; 14:19, 21 та 2Тм 3:11.