Євангеліє від Івана 18:1—40

18  Сказавши це, Ісус разом з учнями пішов у сад,+ який був на другому боці долини Кедро́н.+  А Юда, його зрадник,+ теж знав це місце, тому що Ісус часто зустрічався там зі своїми учнями.  Тож Юда привів загін воїнів, а також варту, яку попросив у старших священиків та фарисеїв, і всі вони прийшли туди зі смолоскипами, світильниками і зброєю.+  Тоді Ісус, знаючи все, що з ним мало статися, вийшов і запитав: «Кого ви шукаєте?»  Вони відповіли: «Ісуса назаря́нина».+ Тоді він сказав: «Це я». А його зрадник, Юда, стояв з ними.+  Коли Ісус сказав їм: «Це я», вони відсахнулись і впали на землю.+  Він запитав їх ще раз: «Кого ви шукаєте?» — «Ісуса назаря́нина»,— відповіли вони.  А Ісус промовив: «Я ж сказав вам, що це я. І якщо ви шукаєте мене, то відпустіть інших».  Це сталося, щоб виконались його слова: «З усіх, кого ти мені дав, я не втратив жодного».+ 10  Тоді Си́мон Петро вихопив меча і, вдаривши ним, відсік праве вухо рабові первосвященика,+ а звали цього раба Малх. 11  Проте Ісус сказав Петрові: «Вклади меч у піхви.+ Невже я не вип’ю чаші, яку дав мені Батько?»+ 12  Після цього воїни, воєначальник та юдейська варта схопили* Ісуса і зв’язали його. 13  Спочатку його повели до А́нни, бо він був тестем Кайя́фи,+ який того року був первосвящеником.+ 14  Це той самий Кайя́фа, який порадив юдеям, що для них буде ліпше, коли одна людина помре за народ.+ 15  А Си́мон Петро та ще один учень пішли за Ісусом.+ І оскільки той учень був знайомий з первосвящеником, то зміг увійти з Ісусом у двір первосвященика. 16  Петро ж туди не зайшов, а залишився при воротах*. Тоді той учень, якого знав первосвященик, вийшов, порозмовляв з дівчиною, що служила при воротах, і ввів Петра у двір. 17  А дівчина запитала Петра: «Хіба ти не один з учнів того чоловіка?» Він відповів: «Ні».+ 18  Тим часом раби і варта розвели вогнище й стояли довкола нього та грілись, тому що було холодно. Петро теж стояв і грівся з ними. 19  Тож старший священик почав розпитувати Ісуса про його учнів та його вчення. 20  У відповідь Ісус сказав: «Я промовляв до світу відкрито і завжди навчав у синагозі та в храмі,+ де збираються всі юдеї. Я нічого не казав потай. 21  Чому ж ти розпитуєш мене? Запитай тих, хто чув мої слова. Вони знають, що́ я казав». 22  Коли Ісус сказав це, один з охоронців, який стояв поряд, ударив його по щоці+ і запитав: «Оце так ти відповідаєш старшому священику?» 23  Ісус же промовив йому: «Якщо я сказав щось неправильно, то засвідчи, що са́ме, коли ж правильно, то чому мене б’єш?» 24  Після цього А́нна відіслав його зв’язаним до первосвященика Кайя́фи.+ 25  А Си́мон Петро стояв і грівся. Тоді його запитали: «Хіба й ти не його учень?» — «Ні»,— заперечив він.+ 26  Та один з рабів первосвященика, родич того, кому Петро відсік вухо,+ сказав: «Хіба не тебе я бачив з ним у саду?» 27  Однак Петро знову заперечив це, і в ту ж мить заспівав півень.+ 28  Потім Ісуса повели від Кайя́фи до намісницької резиденції.+ Тим часом настав ранок. А ті, хто привів Ісуса, не ввійшли з ним у резиденцію, щоб не опоганитися,+ бо мали спожити пасхальну їжу. 29  Отже, Пилат вийшов до них і запитав: «У чому ви звинувачуєте цього чоловіка?» 30  Вони ж відповіли: «Якби він не був злочинцем*, ми б не видали його тобі». 31  Тож Пилат сказав: «Забирайте його і самі судіть за вашим законом».+ Але юдеї відповіли: «За законом ми нікого не можемо вбити».+ 32  Це сталося, щоб виконались Ісусові слова про те, якою смертю він має померти.+ 33  Тоді Пилат знову ввійшов у намісницьку резиденцію, покликав Ісуса й запитав: «Ти Цар юдейський?»+ 34  Ісус відповів: «У тебе самого виникло таке запитання? Чи, може, ти почув про мене від інших?» 35  А Пилат сказав: «Хіба я юдей? Мені тебе видав твій же народ і старші священики. Що ж ти зробив?» 36  На це Ісус промовив:+ «Моє Царство не належить до цього світу.+ Якби моє Царство належало до світу, мої слуги боролися б, щоб я не був виданий юдеям.+ Але моє Царство не звідси». 37  Тоді Пилат запитав: «Так ти цар?» Ісус відповів: «Ти сам кажеш, що я цар.+ Я для того народився і прийшов у світ, щоб свідчити про правду.+ І кожен, хто стоїть на боці правди, слухається мого голосу».+ 38  А Пилат запитав: «Що таке правда?» Сказавши це, він знову вийшов до юдеїв і промовив: «Я не бачу за ним жодної вини.+ 39  Крім того, за вашим звичаєм я маю на Пасху звільнити для вас якусь людину.+ Хочете, звільню для вас юдейського Царя?» 40  Вони знову почали кричати: «Не його, а Вара́вву!» Вара́вва ж був грабіжником.+

Примітки

Або «арештували».
Або «вході».
Або «грішником».

Коментарі

Долини Кедрон. Або «зимового потоку Кедрон». У Грецьких Писаннях про долину Кедрон згадується лише в цьому вірші. Ця долина відділяє Єрусалим від Оливкової гори і простягається з півночі на південь уздовж східних кордонів міста. Долина Кедрон переважно була безводною, навіть узимку. Вона наповнювалась водою лише після сильних злив. Грецьке слово хе́ймаррос, перекладене тут як «долина», буквально означає «зимовий потік», тобто потік, що є повноводним лише після сильних злив у зимовий період. У Септуагінті це грецьке слово вживається понад 80 разів як відповідник єврейського слова на́хал, яке міститься у вислові «долина Кедрон» у Єврейських Писаннях (2См 15:23; 1Цр 2:37). І єврейське, і грецьке слово, що перекладаються як «долина», можуть також вказувати на потік (Пв 10:7; Йв 6:15; Іс 66:12; Єз 47:5). Але найчастіше ці слова стосуються русла потоку, що наповнюється в період зимових дощів (Чс 34:5; ІсН 13:9; 17:9; 1См 17:40; 1Цр 15:13; 2Хр 33:14; Не 2:15; Псн 6:11). Обидва слова ще перекладаються як «ваді». (Див. глосарій, «Ваді».)

Загін воїнів. Вжите тут грецьке слово спе́йра передає думку про римських воїнів. З чотирьох письменників Євангелій тільки Іван згадує, що римські воїни були присутні під час арешту Ісуса (Ів 18:12).

Вдаривши ним, відсік праве вухо рабові первосвященика. Усі чотири письменники Євангелій описують цей епізод, доповнюючи розповіді один одного (Мт 26:51; Мр 14:47; Лк 22:50). Тільки Лука, «улюблений лікар» (Кл 4:14), пише, що Ісус, «доторкнувшись до вуха, зцілив раба» (Лк 22:51). А Іван — єдиний, хто згадує, що Симон Петро вихопив меча і що раба, якому він відсік вухо, звали Малх. Очевидно, саме Іван був учнем, який «був знайомий з первосвящеником» та його домашніми (Ів 18:15, 16), тож цілком логічно, що у своєму Євангелії він називає ім’я пораненого чоловіка. Те, що Іван знав домашніх первосвященика, підтверджують слова з Ів 18:26, де Іван пояснює, що раб, який впізнав Петра, був «родичем того, кому Петро відсік вухо».

Невже я не вип’ю чаші. У Біблії слово «чаша» часто вживається у символічному значенні і вказує на Божу волю стосовно людини, призначену їй «частку». «Пити чашу» тут означає підкоритися Божій волі. В цьому випадку «чаша» включала не тільки страждання і страту Ісуса на основі фальшивих звинувачень у богозневазі, але також його воскресіння до безсмертного життя на небі. (Див. коментарі до Мт 20:22; 26:39.)

Воєначальник. Грецьке слово хілı́архос («хіліарх») буквально означає «начальник над тисячею», тобто тисячею воїнів. Воно вказує на римського військового трибуна. У кожному римському легіоні було по шість трибунів. Проте легіон не ділився на шість загонів — кожен трибун командував цілим легіоном два місяці на рік. Ці воєначальники мали великі повноваження, в тому числі обирати та призначати центуріонів. Грецьке слово також могло стосуватися будь-якого воєначальника з високим званням. Римський воєначальник супроводжував воїнів, котрі арештували Ісуса.

Юдейська варта. Очевидно, йдеться про варту, яка підпорядковувалась юдейській владі, тобто релігійним провідникам. (Див. коментар до Ів 7:1.)

Спочатку його повели до Анни. Лише Іван згадує про цю деталь. Анну призначив первосвящеником римський намісник Сирії Квіріній близько 6—7 року н. е. Служіння Анни тривало приблизно до 15 року н. е. Навіть після того, як римляни позбавили Анну офіційного титулу, він, очевидно, й далі мав великий вплив і владу як колишній первосвященик і авторитетний представник юдейського духівництва. П’ятеро його синів також були первосвящениками. Його зять Кайяфа займав посаду первосвященика приблизно з 18 року н. е. до приблизно 36 року н. е., що включало той рік, тобто 33 рік н. е.,— знаменний рік, коли було страчено Ісуса. (Див. коментар до Лк 3:2.)

Ще один учень. Очевидно, йдеться про апостола Івана. Адже коли Іван говорить про себе у своєму Євангелії, то ніколи не згадує свого імені. (Див. коментарі до Ів 13:23; 19:26; 20:2; 21:7; 21:20.) Крім того, Іван і Петро згадуються разом в Ів 20:2—8, де розповідається про час після воскресіння Ісуса. Біблія не пояснює, звідки Іван, учень з Галілеї, знав первосвященика, але завдяки знайомству з домашніми первосвященика він сам ввійшов у двір і провів туди Петра (Ів 18:16).

Вогнище. В грецькому тексті тут згадується про вогнище з розжареним вугіллям. Мається на увазі деревне вугілля — чорна, ламка, пориста, вуглецева речовина, яка утворюється після неповного згорання дерева. У давнину це вугілля отримували після спалювання укладених шарами дров, які засипа́ли землею. Процес тривав кілька днів, при цьому стежили, щоб надходило якнайменше повітря — лише стільки, скільки потрібно для згорання виділених газів. У результаті утворювалося досить чисте вугілля. Такий процес займав багато часу і потребував постійного нагляду, але зрештою отримували цінне паливо, яке довго горіло, давало високу температуру і не диміло. На деревному вугіллі розпалювали багаття чи клали його в жаровню, щоб зігрітися (Іс 47:14; Єр 36:22). Завдяки рівномірному жару і відсутності полум’я та диму вугілля було ідеальним паливом для приготування їжі (Ів 21:9).

До первосвященика Кайяфи. Див. додаток Б12, де позначено можливе місце розташування дому Кайяфи.

Намісницької резиденції. Див. коментар до Мт 27:27.

Ранок. Тобто ранок 14 нісана. У той день Ісуса судили і стратили. Пасха почалася напередодні ввечері, і, як видно з інших Євангелій, того вечора Ісус та апостоли споживали пасхальну вечерю (Мт 26:18—20; Мр 14:14—17; Лк 22:15). Тому в цьому вірші згадка про споживання пасхальної їжі стосується споживання їжі 15 нісана, тобто першого дня Свята прісного хліба. За часів Ісуса «Пасхою» іноді називали і саму Пасху (14 нісана), і Свято прісного хліба (15—21 нісана) (Лк 22:1).

Ти Цар юдейський? Див. коментар до Мт 27:11.

Ти сам кажеш, що я цар. Цими словами Ісус підтверджує, що є царем (Мт 27:11; пор. коментарі до Мт 26:25, 64). Однак Пилат має неправильне уявлення про царську владу Ісуса. Ісусове Царство «не належить до цього світу» і тому не становить загрози для Риму (Ів 18:33—36).

Свідчити про правду. Грецькі слова, які в Грецьких Писаннях перекладаються як «свідчити» (мартіре́о), «свідчення» (мартірı́а) і «свідок» (ма́ртіс), мають широке значення. Ці слова в основному вказують на те, що хтось розповідає про факти як очевидець або як той, хто сам про них дізнався. Однак вони також можуть означати «проголошувати; підтверджувати; говорити схвально». Ісус не тільки свідчив про правду і проголошував те, в чому був переконаний, але й жив так, щоб доводити правдивість пророчого слова та обіцянок свого Батька (2Кр 1:20). В Біблії містяться детальні пророцтва, які розкривають Божий намір, пов’язаний з Царством та його Месіанським Правителем. Усе Ісусове життя на землі, яке завершилось жертовною смертю, стало сповненням месіанських пророцтв, у тому числі прообразів із Закон-угоди (Кл 2:16, 17; Єв 10:1). Тож можна сказати, що Ісус свідчив про правду своїми словами і ділами.

Правду. Ісус мав на увазі не правду в загальному, а правду про Божі наміри. Головним у Божому намірі є те, що Ісус, «син Давида», є Первосвящеником і Правителем Божого Царства (Мт 1:1). Ісус пояснив, що прийшов до людей, жив на землі і виконував своє служіння передусім для того, щоб проголошувати правду про це Царство. Подібну звістку оголосили ангели перед народженням і під час самого народження Ісуса у Віфлеємі юдейському, місті, де народився Давид (Лк 1:32, 33; 2:10—14).

Що таке правда? Правда, про яку запитує Пилат, очевидно, стосується правди в загальному, а не «правди», про яку якраз перед тим говорив Ісус (Ів 18:37). Якби це запитання було щирим, Ісус обов’язково дав би на нього відповідь. Однак Пилат, імовірно, ставить риторичне запитання. Він, по суті, скептично і з цинізмом говорить: «Правда? Яка правда? Правди не існує!» Не чекаючи відповіді, Пилат виходить до юдеїв.

За вашим звичаєм я маю... звільнити для вас якусь людину. Про звичай звільняти в’язня також згадується в Мт 27:15 і Мр 15:6. Це, очевидно, був юдейський звичай, бо Пилат сказав юдеям: «За вашим звичаєм». Хоча цей звичай не ґрунтується на Єврейських Писаннях і не згадується в них, однак він існував у юдеїв за днів Ісуса. Римлянам також був знайомий цей звичай, адже існують докази того, що вони відпускали в’язнів, щоб догодити натовпам.

Медіафайли

Долина Кедрон
Долина Кедрон

Долина Кедрон (Нахал-Кедрон) відділяє Єрусалим від Оливкової гори і простягається з півночі на південь уздовж східних кордонів міста. Долина починається на деякій відстані від північних мурів Єрусалима. На початку вона широка і полога, а далі вужчає і знижується. Неподалік від південного краю колишньої території храму глибина долини сягає приблизно 30 м, а ширина — 120 м. Проте за днів Ісуса вона могла бути глибшою. Звідти долина тягнеться через Юдейську пустелю до Мертвого моря. Саме через цю долину пройшов Ісус, прямуючи до Гефсиманського саду 14 нісана 33 року н. е., після того як започаткував Господню вечерю (Ів 18:1).

1. Долина Кедрон

2. Храмова гора

3. Оливкова гора (показано частину гори, де розташовані гробниці)

Найдавніший відомий фрагмент Грецьких Писань
Найдавніший відомий фрагмент Грецьких Писань

Тут зображено лицьовий і зворотний бік фрагмента папірусу Райленда 457 (P52). Це дуже давня копія уривка Євангелія від Івана. Папірус зберігається в бібліотеці імені Джона Райленда при Манчестерському університеті (Англія). Його придбали в 1920 році в Єгипті. З одного боку папірусу міститься фрагмент з Ів 18:31—33, а з другого — фрагмент з Ів 18:37, 38. Оскільки папірус списаний з обох боків, це свідчить про те, що він був частиною кодексу. Розміри фрагмента — 9 см на 6 см. Багато вчених вважають, що це найдавніший з усіх знайдених грецьких рукописів Грецьких Писань. Він датується приблизно першою половиною II століття н. е. Євангеліє від Івана було написано близько 98 року н. е., а це означає, що від написання тексту оригіналу до написання цієї копії минуло, мабуть, всього кілька десятиліть. Текст цього фрагмента майже зовсім не відрізняється від текстів набагато пізніших повних грецьких рукописів, які взято за основу сучасних перекладів Грецьких Писань.