Євангеліє від Луки 2:1—52

2  У ті дні від Цезаря Августа вийшла постанова зробити перепис усієї населеної землі.  (Це перший перепис;+ він відбувся, коли Квірı́ній був намісником Сирії.)  І всі люди пішли на перепис, кожен до свого міста.  Тож і Йосип+ пішов з галілейського міста Назарета в Юдею, у Давидове місто Віфлеєм,+ бо походив з роду й родини Давида.  Він вирушив туди, щоб записатися з Марією, яка на той час уже стала його дружиною+ і незабаром мала народити.+  Коли вони були там, їй настав час родити.  І вона народила сина, свого первістка,+ сповила його й поклала в ясла,+ бо в заїзді вже не було місць.  У тій місцевості були пастухи, які жили в полі і вночі стерегли свої отари.  Раптом перед ними з’явився ангел Єгови і слава Єгови осяяла їх. Пастухи дуже налякалися, 10  проте ангел сказав їм: «Не бійтесь, я прийшов звістити вам добру новину, яка принесе велику радість усім людям. 11  Бо сьогодні в Давидовому місті+ для вас народився спаситель+ — Христос Господь.+ 12  Ось вам знак: ви знайдете сповите немовля, яке лежатиме в яслах». 13  Раптом поряд з ангелом з’явилося численне небесне військо,+ яке прославляло Бога, промовляючи: 14  «Слава Богу в небесах, а на землі — мир+ людям, які мають його схвалення». 15  І, коли ангели повернулися на небо, пастухи почали говорити один одному: «Зараз же ходімо до Віфлеєма та подивімося, що там сталося за словом Єгови, яке ми почули». 16  Тож вони поспішили туди і знайшли Марію, Йосипа та немовля, яке лежало в яслах. 17  Коли вони побачили це, то розповіли, що́ їм було сказано про немовля. 18  І всі, хто слухав пастухів, дуже дивувались цьому, 19  а Марія відтоді берегла всі ті слова у своєму серці, не раз розмірковуючи, що́ вони означають.+ 20  Пастухи ж повернулися, прославляючи і вихваляючи Бога за те, що́ почули й побачили,— про що він їм і сповістив. 21  Через вісім днів настав час зробити хлопчику обрı́зання,+ і йому дали ім’я Ісус, як його ще до зачаття назвав ангел.+ 22  Коли прийшов час їм очиститись за Законом Мойсея,+ вони принесли Ісуса в Єрусалим, щоб показати Єгові, 23  як і написано в Законі Єгови: «Кожен первісток чоловічої статі* буде для Єгови святим».+ 24  Вони склали жертву, про яку говориться в Законі Єгови: «Пару горлиць або двох молодих голубів».+ 25  А в Єрусалимі жив один праведний і побожний чоловік, на ім’я Симео́н. Він чекав, коли прийде втіха для Ізра́їля,+ і на ньому перебував святий дух. 26  Тож Бог через святий дух відкрив йому, що він не помре, поки не побачить Помазанця Єгови.+ 27  І Симео́н, спонуканий духом, прийшов у храм. А коли батьки принесли туди маленького Ісуса, щоб зробити все за звичаєм, записаним у Законі,+ 28  Симео́н узяв його на руки і, вихваляючи Бога, сказав: 29  «Тепер ти, Всевладний Господи, як і говорив, дозволяєш своєму рабові померти в мирі,+ 30  бо очі мої побачили того, через кого ти даси спасіння*,+ 31  яке приготував перед усіма народами.+ 32  Він є світлом,+ що усуне заслону з народів,+ і славою твого народу, Ізра́їля». 33  Батько ж і мати Ісуса не переставали дивуватись усьому тому, що про нього було сказано. 34  А Симео́н поблагословив також їх і сказав Марії, матері дитини: «Цю дитину призначено, щоб в Ізра́їлі багато хто впав+ і багато хто знову піднявся,+ щоб вона стала знаком, який будуть ганьбити+ 35  (а тебе саму прошиє довгий меч),+ і щоб виявилися думки багатьох сердець». 36  Була там і пророчиця Анна, Фануї́лова дочка з племені Аси́ра,— жінка похилого віку, яка прожила з чоловіком лише сім років після одруження*, 37  а тепер у 84 роки була вдовою. Анна ніколи не покидала храму, а вдень і вночі служила Богові, дотримувалася постів та завжди зверталась до Бога з благаннями. 38  Саме тієї години вона підійшла й почала дякувати Богові та розповідати про дитину всім, хто чекав визволення Єрусалима.+ 39  Виконавши все, що наказував Закон Єгови,+ вони повернулися в Галілею, до свого міста Назарета.+ 40  А хлопчик ріс, зміцнявся й сповнювався мудрістю, і Бог був прихильний до нього.+ 41  Батьки ж Ісуса мали звичай щороку ходити в Єрусалим на Пасху.+ 42  І, коли йому було 12 років, вони, як завжди, пішли в Єрусалим на свято.+ 43  Коли дні свята закінчилися і вони повертались, Ісус залишився в місті, та його батьки цього не помітили. 44  Думаючи, що він іде разом з подорожніми, вони пробули в дорозі цілий день і лише після того почали шукати його серед родичів і знайомих. 45  Але, не знайшовши, вони повернулися в Єрусалим і стали всюди розшукувати його. 46  Через три дні вони нарешті знайшли його у храмі, де він сидів посеред учителів, слухав їх і ставив їм запитання. 47  Усі ж, хто чув Ісуса, були просто вражені його відповідями й тим, як добре він усе розумів.+ 48  Тож батьки, побачивши його, дуже здивувались, і мати сказала: «Дитино, як ти міг нам таке зробити? Ми з батьком нестямно шукали тебе». 49  Та Ісус відповів: «Чому ви шукали мене? Хіба ви не знали, що я маю бути в домі свого Батька?»+ 50  Проте вони так і не зрозуміли того, що він їм сказав. 51  Тоді Ісус повернувся з ними до Назарета і далі корився їм.+ А мати його берегла всі ці слова у своєму серці.+ 52  Ісус же підростав, набував мудрості і мав щораз більшу прихильність в очах Бога і людей.

Примітки

Букв. «кожен чоловічої статі, який відкриває утробу».
Або «те, як ти даси спасіння; спасіння, яке ти даєш».
Букв. «від своєї незайманості».

Коментарі

Цезаря. Або «імператора; кесаря». Грецьке слово Ка́йсар є відповідником латинського слова Це́зар. (Див. глосарій.) Ім’я Август (в перекладі з латинської означає «звеличений») було титулом, який римський сенат дав Гаю Октавіану, першому імператорові Риму, в 27 році до н. е. Він був першим, хто отримав цей титул. Тож цей імператор став відомий як Цезар Август. Його постанова посприяла тому, що Ісус народився у Віфлеємі, і так сповнилось біблійне пророцтво (Дн 11:20; Мих 5:2).

Зробити перепис. Август видав наказ про перепис, мабуть, для того, щоб зібрати необхідну інформацію для стягнення податків і призову до війська. Цим Август, очевидно, сповнив Даниїлове пророцтво про правителя, який «накаже збирачеві податків пройти величним царством». Як передрік Даниїл, протягом правління наступного правителя — «того, кого зневажатимуть» — мало відбутися щось дуже важливе: мав бути «погублений» «Провідник угоди», тобто Месія (Дн 11:20—22). Ісуса стратили під час правління Тиберія, наступника Августа.

Населеної землі. Висловом «населена земля» перекладено грецьке слово ойкуме́не, яке в широкому значенні стосується землі як місця проживання людей (Лк 4:5; Дії 17:31; Рм 10:18; Об 12:9; 16:14). У I столітті це слово також вживалося стосовно величезної Римської імперії, по якій були розпорошені юдеї (Дії 24:5).

Квіріній був намісником Сирії. Публій Сульпіцій Квіріній — видатний римський сенатор, який згадується у Біблії лише один раз. Спочатку вчені твердили, що Квіріній пробув на посаді намісника в римській провінції Сирія лише один термін приблизно в 6 році н. е., коли через перепис вибухнув бунт. Тож вони критикували і ставили під сумнів оповідь Луки, кажучи, що Квіріній був намісником у 6 або 7 році н. е., а Ісус народився раніше. Однак в 1764 році було знайдено напис, з якого можна зробити висновок, що Квіріній служив намісником (або легатом) Сирії впродовж двох термінів у різні періоди. Також існують інші написи, на основі яких деякі історики визнають, що Квіріній був намісником Сирії в якийсь період до нашої ери. Саме під час цього терміну, очевидно, відбувся перший перепис, згаданий у цьому вірші. Критики не враховують трьох важливих фактів. По-перше, говорячи про «перший перепис», Лука тим самим визнає, що цей перепис був не єдиним. Лука, очевидно, знав про пізніший перепис, який відбувся приблизно в 6 році н. е., і згадав про нього в книзі Дії (5:37). Про пізніший перепис також говорить Йосиф Флавій. По-друге, біблійна хронологія виключає ймовірність того, що Ісус народився протягом другого терміну правління Квірінія. Вона підтверджує, що Ісус народився під час першого терміну, що тривав якийсь час між 4 і 1 роком до н. е. По-третє, Лука добре знаний як той, хто скрупульозно описував історичні події, і він жив саме тоді, коли багато з них відбувалося (Лк 1:3). Крім того, він був натхнений святим духом (2Тм 3:16).

Пішов з галілейського міста. Всього лиш за 11 км від Назарета було місто за назвою Віфлеєм, але в пророцтві чітко говорилося, що Месія має прийти з «Віфлеєма Ефрати» (Мих 5:2). Цей Віфлеєм, названий Давидовим містом, лежав на півдні, у Юдеї (1См 16:1, 11, 13). Пряма відстань від Назарета до Віфлеєма Ефрати становила приблизно 110 км. Реальна ж відстань, яку треба було подолати подорожньому, йдучи через Самарію (якщо орієнтуватись на теперішні дороги), могла становити до 150 км. Цей шлях пролягав через гористу місцевість, подорож була важка та виснажлива і тривала кілька днів.

Свого первістка. Цей вислів свідчить про те, що Марія пізніше мала інших дітей (Мт 13:55, 56; Мр 6:3).

Ясла. Грецьке слово фа́тне, перекладене як «ясла», означає «місце для годівлі». Воно могло стосуватися або годівниці для тварин, або хліва, в якому їх тримали. (Пор. Лк 13:15, де це грецьке слово перекладене як «стійло».) В цьому контексті воно, можливо, стосується годівниці, ясел, в які клали корм. Біблія не говорить, де саме були ці ясла — надворі, в хліві чи деінде.

В заїзді. Вжите тут грецьке слово можна також перекласти як «гостьова кімната», як, наприклад, перекладено в Мр 14:14 і Лк 22:11.

Пастухи. У Єрусалимському храмі регулярно приносили в жертву багато овець, тож цілком імовірно, що певну кількість овець, яких вирощували поблизу Віфлеєма, використовували саме з цією метою.

Жили в полі. Грецьке слово, перекладене цим висловом, походить від дієслова, що утворене від аґро́с («поле») і ауле́ («місце просто неба»), тож воно означає «жити в полі; жити просто неба» і передає думку про ночівлю надворі. Овець могли виводити на пасовище вдень у будь-яку пору року. Однак у вірші говориться, що пастухи були з отарами в полі вночі. Тож це допомагає визначити час Ісусового народження. Приблизно в середині жовтня в Ізраїлі починається сезон дощів, який триває кілька місяців. А в грудні у Віфлеємі, як і в Єрусалимі, вночі часто бувають заморозки. Те, що віфлеємські пастухи були в полі вночі, показує, що сезон дощів ще не почався. (Див. додаток Б15.)

Ангел Єгови. Починаючи з Бт 16:7, цей вислів (єврейський відповідник слова «ангел» і тетраграма) часто вживається у Єврейських Писаннях. Коли він трапляється у ранній копії Септуагінти в Зх 3:5, 6, то після грецького слова а́нґелос («ангел; посланець») стоїть Боже ім’я, написане єврейськими літерами. Цей фрагмент Септуагінти, який був знайдений у печері в Нахал-Хевері, у Юдейській пустелі, датується 50 роком до н. е.— 50 роком н. е. Причини того, чому «Переклад нового світу» використовує в основному тексті Лк 1:11 вислів «ангел Єгови», а не «ангел Господній», як у доступних на сьогодні грецьких рукописах, наводяться в додатках В1 і В3.

Єгови. У цьому перекладі це перший випадок вживання Божого імені в Євангелії від Луки. Хоча в доступних на сьогодні грецьких рукописах тут вживається слово Кı́ріос (Господь), існують вагомі підстави вважати, що Боже ім’я містилося в тексті оригіналу, але пізніше було замінено титулом Господь. (Див. додатки В1 та В3, вступ і Лк 1:6.) У перших двох розділах оповіді Луки міститься багато цитат і посилань на вислови та уривки з Єврейських Писань, в яких вживається Боже ім’я. Наприклад, вислів заповіді та закони і подібні поєднання юридичних термінів трапляються в Єврейських Писаннях у контекстах, де вживається Боже ім’я або де говорить сам Єгова (Бт 26:2, 5; Чс 36:13; Пв 4:40; 27:10; Єз 36:23, 27).

Святині Єгови. Як згадувалося в коментарі до Лк 1:6, перші два розділи оповіді Луки містять багато цитат і посилань на вислови та уривки з Єврейських Писань, в яких вживається Боже ім’я. Наприклад, відповідники вислову «святиня [або «храм»] Єгови» часто містять тетраграму (Чс 19:20; 2Цр 18:16; 23:4; 24:13; 2Хр 26:16; 27:2; Єр 24:1; Єз 8:16; Ог 2:15). Як показано в додатку В1, існують вагомі підстави вважати, що в цьому вірші Боже ім’я містилося в тексті оригіналу, але пізніше було замінено титулом Господь. Тому в основному тексті цього видання вживається ім’я Єгова. (Див. додаток В3, вступ і Лк 1:9.)

Ангел Єгови. Див. коментар до Лк 1:11 і додаток В3, вступ і Лк 2:9.

Слава Єгови. У перших двох розділах оповіді Луки міститься багато цитат і посилань на вислови та уривки з Єврейських Писань, в яких вживається Боже ім’я. У Єврейських Писаннях єврейський відповідник слова «слава» вживається разом з тетраграмою понад 30 разів. Деякі приклади можна знайти у Вх 16:7; 40:34; Лв 9:6, 23; Чс 14:10; 16:19; 20:6; 1Цр 8:11; 2Хр 5:14; 7:1; Пс 104:31; 138:5; Іс 35:2; 40:5; 60:1; Єз 1:28; 3:12; 10:4; 43:4; Ав 2:14. (Див. коментарі до Лк 1:6; 1:9 і додаток В3, вступ і Лк 2:9.)

Христос. Очевидно, ангел використав цей титул, вказуючи на майбутню роль Ісуса. Христом, або Месією, Ісус став у час свого хрещення, коли на нього було вилито святий дух (Мт 3:16, 17; Мр 1:9—11; Лк 3:21, 22).

Христос Господь. Грецький вислів, перекладений як «Христос Господь» (хрісто́с кı́ріос), трапляється в Грецьких Писаннях лише у цьому вірші. Ангел, очевидно, використав цей титул, вказуючи на майбутню роль Ісуса, тож останню частину вірша можна також перекласти як «який стане Христом Господом». (Див. коментар до слова Христос у цьому вірші.) В Дії 2:36 Петро під натхненням сказав, що Бог зробив Ісуса «Господом і Христом». Проте існують також інші погляди щодо значення вислову, перекладеного як «Христос Господь». Деякі вчені вважають, що цей вислів можна перекласти як «помазаний Господь». На думку інших, він означає «Христос Господа», і такий варіант вжито в Лк 2:11 у кількох латинських та сирійських перекладах. Деякі переклади Грецьких Писань єврейською мовою (в додатку В вони позначені як J5-8, 10) перекладають цей вислів як машı́ах Йегова́, тобто «Христос Єгови». З цих та інших причин дехто вважає, що вислів у Лк 2:11 означає те саме, що й вислів у Лк 2:26, і може перекладатися як «Христос Єгови».

Я ним задоволений. Або «який мені до вподоби; яким я дуже радію». Подібний вислів вживається в Мт 12:18, де цитуються слова з Іс 42:1 про обіцяного Месію, або Христа. Вилиття святого духу і Божі слова з неба були чітким доказом того, що Ісус — обіцяний Месія. (Див. коментар до Мт 12:18.)

Я тобою задоволений. Або «ти мені до вподоби; я тобою дуже радію». Подібний вислів вживається в Мт 12:18, де цитуються слова з Іс 42:1 про обіцяного Месію, або Христа. Вилиття святого духу і Божі слова з неба були чітким доказом того, що Ісус — обіцяний Месія. (Див. коментарі до Мт 3:17; 12:18.)

А на землі — мир людям, які мають його схвалення. У деяких рукописах міститься варіант, який можна передати як «а на землі — мир, люди мають схвалення», і його використано в деяких біблійних перекладах. Але аналіз рукописів свідчить на користь варіанта, вжитого в «Перекладі нового світу». Ангел не говорить про те, що всі люди, незалежно від їхнього мислення і вчинків, мають Боже схвалення. Ці слова стосуються тих, хто отримає схвалення Єгови завдяки тому, що виявлятиме щиру віру в нього і стане послідовником його Сина. (Див. коментар до вислову людям, які мають його схвалення у цьому вірші.)

Людям, які мають його схвалення. Або «людям доброї волі». Висловом «мають його схвалення» перекладено грецьке слово еудокı́а, яке також можна перекласти як «прихильність; добра воля; бажання; схвалення». Споріднене дієслово еудоке́о вживається в Мт 3:17; Мр 1:11 і Лк 3:22 (див. коментарі до Мт 3:​17; Мр 1:​11), де Бог звертається до свого Сина відразу після його хрещення. Основне значення цього дієслова — «схвалювати; бути задоволеним; виявляти прихильність». Тож вислів «люди, які мають його схвалення» (антро́пойс еудокı́ас) можна також перекласти як «люди, які йому до вподоби; люди, якими він задоволений». Отже, ангел говорить не про те, що Бог схвалює всіх людей, а про те, що він задоволений тими, хто виявляє щиру віру в нього і стає послідовником його Сина. Хоча в деяких контекстах грецьке слово еудокı́а може стосуватися доброї волі або бажання людей (Рм 10:1; Флп 1:15), воно часто вживається стосовно Божої доброї волі, бажання або схвалення (Мт 11:26; Лк 10:21; Еф 1:5, 9; Флп 2:13; 2Фс 1:11). В Септуагінті у Пс 51:18 (50:20, LXX) це слово стосується доброї волі, або ласки, Бога.

Єгови. У цьому перекладі це перший випадок вживання Божого імені в Євангелії від Луки. Хоча в доступних на сьогодні грецьких рукописах тут вживається слово Кı́ріос (Господь), існують вагомі підстави вважати, що Боже ім’я містилося в тексті оригіналу, але пізніше було замінено титулом Господь. (Див. додатки В1 та В3, вступ і Лк 1:6.) У перших двох розділах оповіді Луки міститься багато цитат і посилань на вислови та уривки з Єврейських Писань, в яких вживається Боже ім’я. Наприклад, вислів заповіді та закони і подібні поєднання юридичних термінів трапляються в Єврейських Писаннях у контекстах, де вживається Боже ім’я або де говорить сам Єгова (Бт 26:2, 5; Чс 36:13; Пв 4:40; 27:10; Єз 36:23, 27).

За словом Єгови, яке ми почули. Або «про що повідомив (звістив) нам Єгова». Звістку передали ангели, але пастухи розуміли, що вона походила від Бога Єгови. У Септуагінті грецьким дієсловом, яке можна перекласти як «повідомив; звістив», передане єврейське дієслово, що вживається в уривках, де Єгова повідомляє людям свою волю або люди хочуть дізнатися його волю. Зазвичай в таких випадках у єврейському тексті вживається тетраграма (Пс 25:4; 39:4; 98:2; 103:6, 7). Тому цілком природно, що в словах єврейських пастухів у цьому вірші міститься Боже ім’я. (Див. коментар до Лк 1:6 і додатки В1 та В3, вступ і Лк 2:15.)

Ісусом. Відповідник єврейського імені Єшуа, або Йошуа, яке є скороченою формою імені Єгошуа, що означає «Єгова є спасіння».

Єгови. У цьому перекладі це перший випадок вживання Божого імені в Євангелії від Луки. Хоча в доступних на сьогодні грецьких рукописах тут вживається слово Кı́ріос (Господь), існують вагомі підстави вважати, що Боже ім’я містилося в тексті оригіналу, але пізніше було замінено титулом Господь. (Див. додатки В1 та В3, вступ і Лк 1:6.) У перших двох розділах оповіді Луки міститься багато цитат і посилань на вислови та уривки з Єврейських Писань, в яких вживається Боже ім’я. Наприклад, вислів заповіді та закони і подібні поєднання юридичних термінів трапляються в Єврейських Писаннях у контекстах, де вживається Боже ім’я або де говорить сам Єгова (Бт 26:2, 5; Чс 36:13; Пв 4:40; 27:10; Єз 36:23, 27).

Єгови. Ця цитата ґрунтується на Вх 13:2, 12, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.)

Час їм очиститись. Тобто церемоніально очиститись для поклоніння Богові. За Мойсеєвим законом жінка, яка народила хлопчика, мала очищатися 40 днів (Лв 12:1—4). Ця вимога закону не принижувала жінок і не виставляла народження дітей у негативному світлі, а, очевидно, допомагала зрозуміти важливу духовну істину: через народження дітей Адамів гріх передається від одного покоління до іншого. Марія не була винятком, хоча теологи і вважають інакше (Рм 5:12). Використавши займенник «їм», Лука не мав на увазі Ісуса; він знав, що Ісус не потребував очищення, оскільки святий дух оберіг його від гріха, який міг передатись від недосконалої матері (Лк 1:34, 35). Лука міг мати на увазі, окрім Марії, Ісусового названого батька Йосипа, який організував подорож і як голова сім’ї був відповідальний за принесення жертви.

Показати Єгові. Як видно з наступного вірша, батьки принесли Ісуса в храм після народження, дотримуючись вказівки, яку Єгова дав Мойсею у Вх 13:1, 2, 12 і згідно з якою потрібно було «присвят[ити] Єгові кожного... первістка чоловічої статі». Також вислів «показати Єгові» нагадує оповідь з 1См 1:22—28, де сказано, що юний Самуїл стане «перед Єговою» і буде присвячений для служіння йому. (Див. коментарі до Лк 1:6; 2:23 і додаток В3, вступ і Лк 2:22.)

Єгови. У цьому перекладі це перший випадок вживання Божого імені в Євангелії від Луки. Хоча в доступних на сьогодні грецьких рукописах тут вживається слово Кı́ріос (Господь), існують вагомі підстави вважати, що Боже ім’я містилося в тексті оригіналу, але пізніше було замінено титулом Господь. (Див. додатки В1 та В3, вступ і Лк 1:6.) У перших двох розділах оповіді Луки міститься багато цитат і посилань на вислови та уривки з Єврейських Писань, в яких вживається Боже ім’я. Наприклад, вислів заповіді та закони і подібні поєднання юридичних термінів трапляються в Єврейських Писаннях у контекстах, де вживається Боже ім’я або де говорить сам Єгова (Бт 26:2, 5; Чс 36:13; Пв 4:40; 27:10; Єз 36:23, 27).

Час їм очиститись. Тобто церемоніально очиститись для поклоніння Богові. За Мойсеєвим законом жінка, яка народила хлопчика, мала очищатися 40 днів (Лв 12:1—4). Ця вимога закону не принижувала жінок і не виставляла народження дітей у негативному світлі, а, очевидно, допомагала зрозуміти важливу духовну істину: через народження дітей Адамів гріх передається від одного покоління до іншого. Марія не була винятком, хоча теологи і вважають інакше (Рм 5:12). Використавши займенник «їм», Лука не мав на увазі Ісуса; він знав, що Ісус не потребував очищення, оскільки святий дух оберіг його від гріха, який міг передатись від недосконалої матері (Лк 1:34, 35). Лука міг мати на увазі, окрім Марії, Ісусового названого батька Йосипа, який організував подорож і як голова сім’ї був відповідальний за принесення жертви.

Вони склали жертву. За Мойсеєвим законом певний час після народження дитини жінка була церемоніально нечистою. Коли цей час минав, потрібно було скласти цілопалення і приношення за гріх (Лв 12:1—8).

Законі Єгови. Цей вислів часто трапляється в Єврейських Писаннях, де єврейський відповідник слова «закон» вживається разом з тетраграмою. (Наприклад, у Вх 13:9; 2Цр 10:31; 1Хр 16:40; 22:12; 2Хр 17:9; 31:3; Не 9:3; Пс 1:2; 119:1; Іс 5:24; Єр 8:8; Ам 2:4.) Вислів як і написано та подібні зазвичай використовуються в Грецьких Писаннях перед цитатами з Єврейських Писань (Мр 1:2; Дії 7:42; 15:15; Рм 1:17; 10:15; див. коментар до Лк 1:6 і додаток В3, вступ і Лк 2:23).

Кожен первісток чоловічої статі. В уривку з Лк 2:22—24 йдеться не лише про жертву, яку склала Марія на знак свого очищення (див. коментарі до Лк 2:22; 2:24), а й про викуп за первістка, який мали заплатити батьки і який згідно з Законом становив п’ять срібних шекелів. Ісус, як первісток, був освячений для Бога і належав йому. Тому Закон вимагав, щоб батьки Ісуса, Йосип і Марія, викупили його (Вх 13:1, 2; Чс 18:15, 16). Дитину викупляли, коли вона була «віком від одного місяця і більше». Тож Йосип міг заплатити п’ять шекелів у той самий час, коли Марія склала приношення, щоб очиститись, тобто через 40 днів після народження Ісуса.

Єгови. Ця цитата ґрунтується на Вх 13:2, 12, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.)

Законі Єгови. Цей вислів часто трапляється в Єврейських Писаннях, де єврейський відповідник слова «закон» вживається разом з тетраграмою. (Наприклад, у Вх 13:9; 2Цр 10:31; 1Хр 16:40; 22:12; 2Хр 17:9; 31:3; Не 9:3; Пс 1:2; 119:1; Іс 5:24; Єр 8:8; Ам 2:4.) Вислів як і написано та подібні зазвичай використовуються в Грецьких Писаннях перед цитатами з Єврейських Писань (Мр 1:2; Дії 7:42; 15:15; Рм 1:17; 10:15; див. коментар до Лк 1:6 і додаток В3, вступ і Лк 2:23).

Вони склали жертву. За Мойсеєвим законом певний час після народження дитини жінка була церемоніально нечистою. Коли цей час минав, потрібно було скласти цілопалення і приношення за гріх (Лв 12:1—8).

Законі Єгови. Див. коментар до Лк 2:23 і додаток В3, вступ і Лк 2:24.

Пару горлиць або двох молодих голубів. Якщо жінка була небагатою, Закон дозволяв їй скласти в жертву птахів замість барана, який був значно дорожчий (Лв 12:6, 8). Цілком очевидно, що Йосип і Марія в той час були бідні, а значить астрологи прийшли до них не тоді, коли Ісус тільки народився, а коли він трохи підріс (Мт 2:9—11). Якби Йосип і Марія вже отримали дорогі дарунки, то були б спроможні, прийшовши в храм, скласти в жертву барана.

Симеон. Це ім’я походить від єврейського дієслова, що означає «чути; слухати». Подібно до Захарія і Єлизавети, Симеон названий праведним (Лк 1:5, 6). Про нього також говориться, що він був побожним. Словом «побожний» перекладено грецьке слово еулабе́с, яким у Грецьких Писаннях описується старанність і сумлінність у поклонінні (Дії 2:5; 8:2; 22:12).

Христа. Цей титул походить від грецького слова Хрісто́с і є відповідником титулу «Месія» (від єврейського машı́ах); обидва слова означають «Помазанець». У біблійні часи правителів урочисто помазували олією.

Помазанця. Або «Месії». Букв. «Христа». Титул «Христос» походить від грецького слова Хрісто́с і є відповідником титулу «Месія» (від єврейського машı́ах); обидва слова означають «Помазанець». (Див. коментар до Мт 1:1 і до вислову Помазанця Єгови у цьому вірші.)

Помазанця Єгови. Хоча в доступних на сьогодні грецьких рукописах тут вживається вислів тон Хрісто́н Кірı́у («Христос Господа»), існують вагомі підстави для вживання Божого імені в основному тексті. У доступних на сьогодні копіях Септуагінти цей вислів є відповідником єврейського вислову машı́ах ЙГВГ, тобто «помазанець Єгови», який трапляється у Єврейських Писаннях 11 разів (1См 24:6 [двічі], 10; 26:9, 11, 16, 23; 2См 1:14, 16; 19:21; Пл 4:20; див. додаток В3, вступ і Лк 2:26).

Всевладний Господи. Основне значення грецького слова деспо́тес — «господар; власник; пан» (1Тм 6:1; Тит 2:9; 1Пт 2:18). Коли воно стосується Бога, наприклад в цьому вірші, в Дії 4:24 та Об 6:10, то перекладається як «Всевладний Господь» і вказує на його становище найвищого Правителя. Інші біблійні переклади передають це слово як «Владика», «Господь», «Володар». Багато перекладів Грецьких Писань єврейською мовою використовують слово Адона́й (Всевладний Господь), але принаймні два такі переклади (в додатку В вони позначені як J9, 18) вживають тут Боже ім’я, Єгова.

Дозволяєш своєму рабові померти. Грецьке слово, перекладене як «дозволити померти», буквально означає «звільнити; визволити; відпустити» і в цьому вірші використовується як евфемізм, який вживали замість того, щоб прямо сказати «дозволити померти». Якщо хтось помирав в мирі, то це означало, що він помирав спокійно, насолодившись життям або дочекавшись виконання своїх сподівань. (Пор. Бт 15:15; 1Цр 2:6.) Божа обіцянка, дана Симеону, виконалася — він побачив «Помазанця Єгови», через якого Бог дасть спасіння. Тепер Симеон міг відчути внутрішній мир та спокій, заснути смертним сном і чекати воскресіння (Лк 2:26).

Що усуне заслону з народів. Або «для об’явлення (виявлення) народам». Грецьке слово апока́ліпсіс, перекладене як «що усуне заслону», означає «розкриття» або «відкриття» і часто вживається стосовно розкриття духовних істин, Божої волі і намірів (Рм 16:25; Еф 3:3; Об 1:1). Симеон, який був у похилому віці, називає маленького Ісуса світлом і показує, що духовне просвітлення отримають також люди з інших народів, а не лише євреї і прозеліти. Пророчі слова Симеона узгоджуються з пророцтвами з Єврейських Писань, як-от з Іс 42:6 і 49:6.

Воскресіння. Грецьке слово ана́стасіс буквально означає «підняття; вставання». Воно вживається в Грецьких Писаннях приблизно 40 разів і стосується воскресіння мертвих (Мт 22:31; Дії 4:2; 24:15; 1Кр 15:12, 13). У Септуагінті в Іс 26:19 вживається дієслово, споріднене зі словом ана́стасіс; ним перекладене єврейське дієслово зі значенням «жити; оживати» у вислові «померлі твої оживуть». (Див. глосарій.)

Знову піднявся. Вжите тут грецьке слово ана́стасіс зазвичай перекладається в Грецьких Писаннях як «воскресіння». (Див. коментар до Мт 22:23.) Слова Симеона в цьому вірші показують, що люди будуть ставитись до Ісуса по-різному, виявляючи цим думки свого серця (Лк 2:35). Для невіруючих Ісус стане знаком, який будуть ганьбити, тобто вони його зневажатимуть. Ті, хто не матиме віри, відкинуть його, спіткнуться через нього і впадуть. Як і було передречено, Ісус став каменем спотикання для багатьох євреїв (Іс 8:14). Однак мали бути й ті, хто повірить в Ісуса (Іс 28:16). Вони, «мертві через свої проступки й гріхи», мали, образно кажучи, воскреснути, або піднятися, і стати праведними в Божих очах (Еф 2:1).

Тебе. Або «твою власну душу; твоє життя». (Див. глосарій, «Душа».)

Довгий меч. В Біблії ніде не говориться, що Марію прошив буквальний меч, тож цей вислів, очевидно, стосується болю, страждань і глибокого суму, яких вона мала зазнати через смерть свого сина на стовпі мук (Ів 19:25).

Пророкувати. Грецьке слово профете́уо буквально означає «висловлювати». У Біблії воно вказує на проголошення звісток від Бога. Хоча це слово нерідко передає думку про передбачення майбутнього, це значення не є основним. Грецьке слово може стосуватися виявлення чогось завдяки божественному об’явленню. (Див. коментарі до Мт 26:68; Мр 14:65; Лк 22:64.) У контексті йдеться про те, що святий дух спонукав декого пророкувати. Проголошуючи «величні... діла» Єгови, колишні і майбутні, ці люди служили речниками Всемогутнього Бога (Дії 2:11). Єврейське слово, що перекладається як «пророкувати», передає подібну думку. Наприклад, у Вх 7:1 Аарон названий «пророком» Мойсея в тому розумінні, що він став речником Мойсея, а не в тому, що він передрікав майбутні події.

Анна. Походить від єврейського імені, що означає «милість; ласка». Анна була пророчицею в тому розумінні, що розповідала про маленького Ісуса всім, хто чекав визволення Єрусалима. Основне значення слова «пророкувати» — це проголошувати натхнені звістки від Бога, відкривати людям його волю. (Див. коментар до Дії 2:17.)

Йому служити. Або «виконувати для нього священне служіння; поклонятись йому». Основне значення грецького дієслова латре́уо — «служити». В Біблії воно вживається стосовно служіння або поклоніння Богу (Мт 4:10; Лк 2:37; 4:8; Дії 7:7; Рм 1:9; Флп 3:3; 2Тм 1:3; Єв 9:14; 12:28; Об 7:15; 22:3), служіння у святині чи храмі (Єв 8:5; 9:9; 10:2; 13:10). Тому у деяких контекстах це слово можна також перекласти як «поклонятися». В кількох випадках воно використовується стосовно фальшивого поклоніння — служіння, тобто поклоніння, чомусь створеному (Дії 7:42; Рм 1:25).

Ніколи не покидала храму. Анна постійно перебувала в храмі, можливо з самого ранку, коли відкривали двері храму, і аж до вечора, коли їх закривали. Її служіння полягало в тому, що вона дотримувалася постів та зверталась до Бога з благаннями. Це свідчить про те, що вона відчувала глибокий смуток через тяжкі обставини, в яких перебував її народ, і прагнула змін на краще, подібно до багатьох інших вірних служителів Єгови (Езд 10:1; Не 1:4; Пл 1:16). Вже сотні років юдеї підкорялися владі інших народів, а релігійний занепад позначився навіть на храмі і священстві. Мабуть, саме через це Анна та інші люди чекали «визволення Єрусалима» (Лк 2:38).

Служила. Або «виконувала священне служіння; поклонялася». (Див. коментар до Лк 1:74.)

Богові. У найдавніших грецьких рукописах тут вживається слово Тео́с (Бог). Однак у деяких інших грецьких рукописах, а також латинських і сирійських перекладах вжите слово, що перекладається як «Господь». Ряд перекладів Грецьких Писань єврейською мовою (в додатку В вони позначені як J5, 7-17, 28) містять у цьому вірші Боже ім’я, і там вживається вислів «дякувати Єгові».

Єгови. У цьому перекладі це перший випадок вживання Божого імені в Євангелії від Луки. Хоча в доступних на сьогодні грецьких рукописах тут вживається слово Кı́ріос (Господь), існують вагомі підстави вважати, що Боже ім’я містилося в тексті оригіналу, але пізніше було замінено титулом Господь. (Див. додатки В1 та В3, вступ і Лк 1:6.) У перших двох розділах оповіді Луки міститься багато цитат і посилань на вислови та уривки з Єврейських Писань, в яких вживається Боже ім’я. Наприклад, вислів заповіді та закони і подібні поєднання юридичних термінів трапляються в Єврейських Писаннях у контекстах, де вживається Боже ім’я або де говорить сам Єгова (Бт 26:2, 5; Чс 36:13; Пв 4:40; 27:10; Єз 36:23, 27).

Законі Єгови. Цей вислів часто трапляється в Єврейських Писаннях, де єврейський відповідник слова «закон» вживається разом з тетраграмою. (Наприклад, у Вх 13:9; 2Цр 10:31; 1Хр 16:40; 22:12; 2Хр 17:9; 31:3; Не 9:3; Пс 1:2; 119:1; Іс 5:24; Єр 8:8; Ам 2:4.) Вислів як і написано та подібні зазвичай використовуються в Грецьких Писаннях перед цитатами з Єврейських Писань (Мр 1:2; Дії 7:42; 15:15; Рм 1:17; 10:15; див. коментар до Лк 1:6 і додаток В3, вступ і Лк 2:23).

Закон Єгови. Цей вислів часто трапляється в Єврейських Писаннях, де єврейський відповідник слова «закон» вживається разом з тетраграмою (Вх 13:9; 2Цр 10:31; 1Хр 16:40; 22:12; 2Хр 17:9; 31:3; Не 9:3; Пс 1:2; 119:1; Іс 5:24; Єр 8:8; Ам 2:4; див. коментарі до Лк 1:6; 2:23 і додаток В3, вступ і Лк 2:39).

Вони повернулися в Галілею. З цих слів може скластися враження, що Йосип і Марія, після того як побували з Ісусом у храмі, відразу пішли до Назарета. Однак Лука описує події дуже стисло. В Євангелії від Матвія (2:1—23) розповідається також про візит астрологів, про те, як Йосип і Марія втекли до Єгипту, щоб врятувати Ісуса від жорстокого царя Ірода, про смерть Ірода та повернення Йосипа і Марії до Назарета.

Батьки ж Ісуса мали звичай. З року в рік Марія ходила з Йосипом на святкування Пасхи в Єрусалим, хоча за Законом від жінок цього не вимагалося (Вх 23:17; 34:23). Йосип і Марія щороку подорожували до Єрусалима і назад, мабуть, долаючи близько 300 км пагористою місцевістю, і це при тому, що їхня сім’я постійно збільшувалася.

Пішов з галілейського міста. Всього лиш за 11 км від Назарета було місто за назвою Віфлеєм, але в пророцтві чітко говорилося, що Месія має прийти з «Віфлеєма Ефрати» (Мих 5:2). Цей Віфлеєм, названий Давидовим містом, лежав на півдні, у Юдеї (1См 16:1, 11, 13). Пряма відстань від Назарета до Віфлеєма Ефрати становила приблизно 110 км. Реальна ж відстань, яку треба було подолати подорожньому, йдучи через Самарію (якщо орієнтуватись на теперішні дороги), могла становити до 150 км. Цей шлях пролягав через гористу місцевість, подорож була важка та виснажлива і тривала кілька днів.

Пішли в Єрусалим. Букв. «піднялись». Щоб дістатись до Єрусалима, треба було йти місцевістю, вкритою горами і пагорбами. (Див. коментар до Лк 2:4.)

Ставив їм запитання. Як видно з реакції тих, хто чув Ісуса, це були не просто запитання, які дитина ставить із цікавості (Лк 2:47). Грецьке слово, перекладене як «ставив запитання», у деяких контекстах стосується запитань, які ставлять під час судового слухання, і може вказувати на зустрічні запитання (Мт 27:11; Мр 14:60, 61; 15:2, 4; Дії 5:27). Історики кажуть, що деякі відомі релігійні провідники мали звичай залишатися після свят і навчати народ на одному з просторих ґанків храму. Люди сідали біля їхніх ніг, щоб слухати і ставити запитання.

Були просто вражені. Тут грецьке дієслово, перекладене як «були вражені», може вказувати на те, що люди перебували під враженням від Ісусових відповідей або неодноразово їм дивувалися.

Розкрилися небеса. Бог, очевидно, зробив так, що Ісус пригадав своє передлюдське життя в небі, у тому числі все, чого він навчився від Батька, перш ніж прийти на землю.

Небо розкрилось. Бог, очевидно, зробив так, що Ісус пригадав своє передлюдське життя в небі, у тому числі все, чого він навчився від Батька, перш ніж прийти на землю. З пізніших висловлювань Ісуса, а особливо з його щирої молитви у пасхальну ніч 33 року н. е., видно, що він пригадав своє передлюдське існування, слова і діла свого Батька, а також славу, яку мав у небі (Ів 6:46; 7:28, 29; 8:26, 28, 38; 14:2; 17:5). Ці спогади Ісуса, ймовірно, були відновлені під час його хрещення і помазання.

Ісус відповів. Пряма мова, яка йде далі,— це перші записані в Біблії слова Ісуса. Будучи дитиною, Ісус, очевидно, не до кінця усвідомлював своє передлюдське існування. (Див. коментарі до Мт 3:16; Лк 3:21.) Цілком імовірно, що його мати і названий батько передали йому слова ангелів, які їм з’являлися, і пророцтва, які виголосили Симеон та Анна, коли батьки з Ісусом вперше прийшли в Єрусалим через 40 днів після його народження (Мт 1:20—25; 2:13, 14, 19—21; Лк 1:26—38; 2:8—38). Як видно з відповіді Ісуса, він знав, що народився завдяки чуду, і до певної міри розумів, що має особливі стосунки зі своїм небесним Батьком Єговою.

Я маю бути в домі свого Батька. Грецький вислів, перекладений як «в домі свого Батька», буквально означає «в тому, що належить моєму Батькові». Контекст показує, що Йосип та Марія не знали, де перебував Ісус, тож найімовірніше, що слова Ісуса стосувалися місця, тобто «дому [або «оселі; подвір’їв»]... Батька» (Лк 2:44—46). Пізніше, під час свого служіння, Ісус прямо називав храм «домом [свого] Батька» (Ів 2:16). На думку деяких вчених, цей вислів може мати ширше значення: «Мені потрібно турбуватися [або «бути зайнятим»] тим, що належить моєму Батькові».

По дорозі до Єрусалима. Букв. «піднімаючись до Єрусалима». Хоча деякі рукописи передають думку про те, що Ісус «збирався вирушити» до Єрусалима, аналіз рукописів свідчить на користь варіанта «піднімаючись до». Єрусалим розташовувався на висоті приблизно 750 м над рівнем моря. Ісус та його учні піднімалися з Йорданської долини (див. коментар до Мт 19:1), найнижча точка якої — близько 400 м нижче від рівня моря. Щоб дістатися Єрусалима, їм треба було піднятися на висоту приблизно 1000 м.

Пішов з галілейського міста. Всього лиш за 11 км від Назарета було місто за назвою Віфлеєм, але в пророцтві чітко говорилося, що Месія має прийти з «Віфлеєма Ефрати» (Мих 5:2). Цей Віфлеєм, названий Давидовим містом, лежав на півдні, у Юдеї (1См 16:1, 11, 13). Пряма відстань від Назарета до Віфлеєма Ефрати становила приблизно 110 км. Реальна ж відстань, яку треба було подолати подорожньому, йдучи через Самарію (якщо орієнтуватись на теперішні дороги), могла становити до 150 км. Цей шлях пролягав через гористу місцевість, подорож була важка та виснажлива і тривала кілька днів.

Пішли в Єрусалим. Букв. «піднялись». Щоб дістатись до Єрусалима, треба було йти місцевістю, вкритою горами і пагорбами. (Див. коментар до Лк 2:4.)

Для Бога немає нічого неможливого. Або «немає жодного слова, яке Бог не міг би виконати». Грецьке слово ре́ма буквально означає «слово; твердження; проголошення». Воно також може означати «те, про що сказано», як-от подія чи якась дія або результат того, що проголошено. Хоча грецький текст можна перекласти по-різному, основна думка залишається тою самою: для Бога немає нічого неможливого, і його обіцянки не залишаться невиконаними. Слова у цьому вірші нагадують слова, вжиті у Септуагінті в Бт 18:14, де Єгова запевняє Авраама, що його дружина Сарра у похилому віці народить Ісака.

Повернувся з ними. Букв. «спустився з ними і прийшов». Тобто повернувся з Єрусалима. Єрусалим розташовувався на висоті приблизно 750 м над рівнем моря (Лк 10:30, 31; пор. коментарі до Мт 20:17; Лк 2:4, 42).

Далі корився. Або «залишався слухняним». Попри те що Ісус справив велике враження на вчителів у храмі своїм знанням Божого Слова, він, повернувшись додому, і далі смиренно підкорявся своїм батькам. На це вказує тривала форма грецького дієслова, перекладеного тут як «далі корився». В порівнянні зі слухняністю інших дітей, слухняність Ісуса мала особливе значення, адже він мав досконало сповнити Мойсеїв закон, в тому числі заповідь слухатися батьків (Вх 20:12; Гл 4:4).

Всі ці слова. Або «всі ці речі; все це». (Див. коментар до Лк 1:37.)

Медіафайли

Цезар Август
Цезар Август

Октавіан був першим імператором Римської імперії. Його повне ім’я — Гай Юлій Цезар Октавіан (Октавій). Він був названим сином римського диктатора Юлія Цезаря, якого вбили 44 року до н. е. У вересні 31 року до н. е. Октавіан став єдиновладним правителем Римської імперії, а 16 січня 27 року до н. е. отримав від римського сенату титул Август. В 2 році до н. е. Август видав постанову, згідно з якою всі мешканці імперії мали піти на перепис, «кожен до свого міста» (Лк 2:1—7). Ця постанова посприяла тому, що Ісус народився у Віфлеємі, і так сповнилось біблійне пророцтво (Дн 11:20; Мих 5:2). Август помер 17 серпня 14 року н. е. (19 серпня за юліанським календарем), у місяці, який він раніше назвав на свою честь. Зображена тут бронзова скульптура датується 27—25 роками до н. е.; зараз вона зберігається у Британському музеї.

Зима у Віфлеємі
Зима у Віфлеємі

Ісус не міг народитися у грудні чи січні, тому що у Віфлеємі від листопада до березня зазвичай холодно і часто йдуть дощі. Взимку тут навіть випадає сніг. У цей період року пастухи не могли б жити в полі і стерегти свої отари вночі (Лк 2:8). Віфлеєм лежить на висоті близько 780 м над рівнем моря в гористій місцевості Юдеї.

Ісус у яслах
Ісус у яслах

Грецьке слово фа́тне, перекладене як «ясла», вживається в Лк 2:7 і означає «місце для годівлі». У Палестині археологи знайшли великі корита приблизно 0,9 м завдовжки, 0,5 м завширшки і 0,6 м завглибшки; вони були витесані з суцільного шматка вапняку. Вважають, що це були годівниці для тварин. Крім того, годівниці, можливо, витісували у стінах кам’яних печер, які використовували як загони для тварин; саме так робили ближче до наших днів.

Горлиця і голуб
Горлиця і голуб

За Мойсеєвим законом жінка після народження дитини мала принести в жертву молодого барана для цілопалення та молодого голуба або горлицю для приношення за гріх. Якщо сім’я, як у випадку Марії та Йосипа, була неспроможна скласти в жертву барана, вона могла принести дві горлиці або два молодих голуби (Лв 12:6—8). Зображена тут горлиця (Streptopelia turtur) (1) живе не лише в Ізраїлі, але й у Європі, Північній Африці і Західній Азії. Щороку в жовтні ці птахи мігрують на південь у тепліші краї та повертаються в Ізраїль навесні. Інший зображений тут птах (2) — голуб сизий (Columba livia). Цей вид голубів поширений по всьому світі. Зазвичай ці голуби не мігрують.

Вид на долину Єзреїл
Вид на долину Єзреїл

На цьому фото, зробленому зі скель поблизу Назарета, відкривається вид на південь. Родюча долина Єзреїл, про яку згадується в різних біблійних уривках, простягається на схід і на захід (ІсН 17:16; Сд 6:33; Ос 1:5). Зліва вдалині видно пагорб Море, на схилах якого лежить місто Наїн. Саме в цьому місті Ісус воскресив сина вдови (Сд 7:1; Лк 7:11—15). Посередині на горизонті видніється гора Гілбоа (1См 31:1, 8). Ісус виростав неподалік, у Назареті, і, можливо, приходив на ці скелі, звідки видно багато місць, які відіграли важливу роль в історії Ізраїлю (Лк 2:39, 40).