Євангеліє від Матвія 1:1—25

1  Книга історії життя* Ісуса Христа, сина Давида,+ Авраамового сина:+   в Авраама+ народився Ісак;+в Ісака народився Яків;+в Якова народився Юда+ та його брати;+   в Юди від Тамари+ народився Пере́ц і Зера́х;+у Пере́ца народився Хецро́н;+у Хецро́на народився Рам;+   у Ра́ма народився Аммінада́в;в Аммінада́ва народився Нахшо́н;+у Нахшо́на народився Салмо́н;   у Салмо́на від Раха́в+ народився Боа́з;+у Боа́за від Рут+ народився Ове́д;+в Ове́да народився Єссе́й;+   у Єссе́я народився цар Давид;+у Давида від дружини Урı́ї*+ народився Соломон;+   у Соломона народився Реговоа́м;+у Реговоа́ма народився Авı́я;+в Авı́ї народився А́са;+   в А́си народився Йосафа́т;+в Йосафа́та народився Єгора́м;+в Єгора́ма народився Уззı́я;+   в Уззı́ї народився Йота́м;+в Йота́ма народився Аха́з;+в Аха́за народився Єзекı́я;+ 10  в Єзекı́ї народився Манасı́я;+в Манасı́ї народився Амо́н;+в Амо́на народився Йосı́я;+ 11  в Йосı́ї+ народився Єхонı́я+ та його брати за часу виселення до Вавилону.+ 12  Після виселення до Вавилону в Єхонı́ї народився Шеалтії́л;у Шеалтії́ла народився Зорова́вель;+ 13  у Зорова́веля народився Авію́д;в Авію́да народився Еліяки́м;в Еліяки́ма народився Азо́р; 14  в Азо́ра народився Садо́к;в Садо́ка народився Ахı́м;в Ахı́ма народився Елію́д; 15  в Елію́да народився Елеаза́р;в Елеаза́ра народився Матта́н;в Матта́на народився Яків; 16  в Якова народився Йосип, чоловік Марії, а Марія народила Ісуса,+ якого називають Христом.+ 17  Отож від Авраама до Давида було 14 поколінь, від Давида до виселення у Вавилон+ — 14 поколінь і від виселення у Вавилон до Христа — 14 поколінь. 18  А народився Ісус Христос так: його мати Марія була заручена з Йосипом,+ але, перш ніж вони одружились, виявилося, що вона вагітна завдяки святому духу.+ 19  Оскільки ж її чоловік Йосип був праведний і не хотів стягнути на неї осуд*, то вирішив таємно розлучитися з нею*.+ 20  І, коли він усе обдумав, з’явився йому уві сні ангел Єгови й сказав: «Йосипе, сину Давидів, не бійся взяти свою дружину Марію до себе додому, бо вона вагітна завдяки святому духу.+ 21  Вона народить сина, і ти маєш назвати його Ісусом,+ бо він спасе свій народ від гріхів».+ 22  А сталося це для того, щоб сповнилися слова, які Єгова промовив через пророка: 23  «Незаймана дівчина завагітніє, народить сина, і йому дадуть ім’я Еммануї́л,+ що в перекладі означає “з нами Бог”».+ 24  Тоді Йосип прокинувся й зробив так, як наказав йому ангел Єгови,— взяв свою дружину до себе додому. 25  Проте він не мав з нею інтимних стосунків, аж поки вона не народила сина,+ якого він назвав Ісусом.+

Примітки

Або «родовід; походження».
Або «від тої, що належала Урı́ї».
Або «публічно знеславити її».
Або «відіслати її; відпустити її».

Коментарі

Матвія. Грецьке ім’я Матвій — це, ймовірно, скорочена форма єврейського імені Маттітія (1Хр 15:18), що означає «дар від Єгови».

Євангеліє від Матвія. Жоден з письменників Євангелій не вказав у них свого імені, і назви книг, очевидно, не були частиною тексту оригіналу. В деяких рукописах Євангелія від Матвія вжито назву Еуанґе́ліон ката́ Матта́йон («Добра новина [або Євангеліє] від Матвія»), а в інших міститься коротка назва Ката́ Матта́йон («Від Матвія»). Точно не відомо, коли саме назви були додані до тексту або ввійшли в ужиток. Дехто припускає, що це сталося у II столітті н. е., оскільки довгі назви трапляються в рукописах Євангелій, датованих кінцем II — початком III століття. На думку деяких вчених, вступні слова книги Марка («Початок доброї новини про Ісуса Христа, Божого Сина»), можливо, стали причиною того, чому кожну з цих книг почали називати «Євангелієм» (буквально «добра новина»). До цього слова додали ім’я письменника, очевидно, для того, щоб чітко розрізняти ці оповіді.

Книга історії життя. Слова, якими Матвій починає свою оповідь,— грецькою Бı́блос ґене́сеос (форма слова ґе́несіс) — можна також перекласти як «історичний запис», «родовід». Грецьке слово ґе́несіс буквально означає «походження; народження; родовідна лінія». У Септуагінті цим словом перекладається єврейське слово толедо́т, яке має подібне значення і в книзі Буття передане як «розповідь», «життя», «історія життя» (Бт 2:4; 5:1; 6:9; 10:1; 11:10, 27; 25:12, 19; 36:1, 9; 37:2).

Історії життя Ісуса Христа. Матвій простежує родовід Ісуса через Давидового сина Соломона. На відміну від нього, Лука подає родовід через Давидового сина Натана (Мт 1:6, 7; Лк 3:31). Матвій підтверджує законне право Ісуса на трон Давида, подаючи родовідну лінію від Соломона до Йосипа, який був законним батьком Ісуса. Очевидно, Лука наводить родовід Марії, щоб довести, що Ісус є нащадком Давида за народженням.

Христа. Цей титул походить від грецького слова Хрісто́с і є відповідником титулу «Месія» (від єврейського машı́ах); обидва слова означають «Помазанець». У біблійні часи правителів урочисто помазували олією.

Сина. У цьому родоводі слово «син» може означати не тільки сина, але й внука чи іншого нащадка.

Сина Давида. Вказує на те, що Ісус — спадкоємець угоди про Царство, яка була укладена з Давидом і мала виконатися одним з Давидових нащадків (2См 7:11—16; Пс 89:3, 4).

Авраамового сина. Пишучи для євреїв, Матвій вже на початку родоводу наголошує, що Ісус є законним нащадком, через якого, згідно з обіцянкою, даною Аврааму, всі народи землі можуть здобути для себе благословення.

В... народився. Слово, вжите в тексті оригіналу, може вказувати не тільки на народження сина, але й внука чи далекого нащадка (Мт 1:8, 11).

Від Тамари. Перша з п’яти жінок, згаданих Матвієм у родоводі Месії. Інші чотири жінки — це Рахав і Рут, які були неізраїльтянками (вірш 5), Вірсавія, «дружина Урії» (вірш 6), і Марія (вірш 16). Родовід ведеться по чоловічій лінії, а імена цих жінок увійшли в нього, очевидно, тому, що кожна з них стала прародичкою Ісуса особливим чином.

Цар Давид. Хоча в цьому родоводі згадується кілька царів, лише Давида прямо названо «царем». Царську династію в Ізраїлі називали «домом Давида» (1Цр 12:19, 20). Називаючи Ісуса «сином Давида» (вірш 1), Матвій наголошує на темі Царства і показує, що Ісус є спадкоємцем царства, яке Бог пообіцяв, уклавши угоду з Давидом (2См 7:11—16).

Від дружини Урії. Тобто Вірсавії, дружини хетянина Урії, одного з Давидових воїнів-чужоземців (2См 11:3; 23:8, 39).

В... народився. Слово, вжите в тексті оригіналу, може вказувати не тільки на народження сина, але й внука чи далекого нащадка (Мт 1:8, 11).

В Єгорама народився Уззія. Тобто Єгорам став прабатьком Уззії. (Див. коментар до Мт 1:2.) Як видно з 1Хр 3:11, 12, у родоводі Давида між Єгорамом і Уззією (Азарією) пропущені три неправедних царі — Ахазія, Єгоаш і Амація.

В... народився. Йдеться про народження онука, оскільки насправді Йосія був батьком Єгоякима, в якого народився Єхонія, також названий Єгояхіном і Конією (2Цр 24:6; 1Хр 3:15—17; Ес 2:6; Єр 22:24).

Зоровавеля, сина Шеалтіїла. Хоча Зоровавель часто називається «сином Шеалтіїла» (Езд 3:2, 8; 5:2; Не 12:1; Ог 1:1, 12, 14; 2:2, 23; Мт 1:12), один раз він названий «сином Педаї», Шеалтіїлового брата (1Хр 3:17—19). Очевидно, Зоровавель був рідним сином Педаї, але вважався законним сином Шеалтіїла. Можливо, Педая помер, коли його син Зоровавель був ще малим, і Шеалтіїл, найстарший брат Педаї, виховав Зоровавеля як власного сина. Або, можливо, Шеалтіїл помер бездітним, і Педая уклав левіратний шлюб, тому син Педаї від Шеалтіїлової дружини вважався законним спадкоємцем Шеалтіїла.

Шеалтіїла, сина Нері. Згідно з 1Хр 3:17 і Мт 1:12, Шеалтіїл був сином Єхонії, а не Нері. Можливо, Шеалтіїл одружився з дочкою Нері, тобто став його зятем, а отже міг називатись «сином Нері». У єврейських родоводах ім’я зятя досить часто наводилось як ім’я сина. Мабуть, з тієї ж причини Лука назвав Йосипа «сином Ілія», батька Марії. (Див. коментар до Лк 3:23.)

У Шеалтіїла народився Зоровавель. Хоча Зоровавель часто називається сином Шеалтіїла (Езд 3:2, 8; 5:2; Не 12:1; Ог 1:1, 12, 14; 2:2, 23; Лк 3:27), один раз він названий сином Педаї, Шеалтіїлового брата (1Хр 3:19). Очевидно, Зоровавель був рідним сином Педаї, але вважався законним сином Шеалтіїла. (Див. коментарі до Лк 3:27.)

В... народився. Слово, вжите в тексті оригіналу, може вказувати не тільки на народження сина, але й внука чи далекого нащадка (Мт 1:8, 11).

Христа. Цей титул походить від грецького слова Хрісто́с і є відповідником титулу «Месія» (від єврейського машı́ах); обидва слова означають «Помазанець». У біблійні часи правителів урочисто помазували олією.

Йосип. Коли Матвій подає ім’я Йосипа, то далі не говорить, що в нього народився Ісус. (Див. коментар до Мт 1:2.) Натомість він каже, що Йосип — чоловік Марії, а Марія народила Ісуса. Родовід з книги Матвія показує, що Ісус, хоча й не був рідним сином Йосипа, був його названим сином і тому законним спадкоємцем Давида. А родовід з книги Луки показує, що через свою матір Марію Ісус є кровним нащадком Давида.

Христом. Див. коментар до Мт 1:1 і глосарій.

Була заручена. Євреї ставились до заручин дуже серйозно. Заручини прирівнювались до одруження, хоча чоловік і жінка починали жити разом лише після офіційної весільної церемонії.

Духу. Перший випадок вживання грецького слова пне́ума в Грецьких Писаннях. Тут воно стосується Божої діючої сили. (Див. глосарій.)

Чоловік... розлучитися. Оскільки заручені особи вважалися одруженими, стає зрозуміло, чому Йосипа названо чоловіком Марії, а Марію — його дружиною (Мт 1:20). Розірвати заручини можна було тільки через розлучення.

Сина Давида. Вказує на те, що Ісус — спадкоємець угоди про Царство, яка була укладена з Давидом і мала виконатися одним з Давидових нащадків (2См 7:11—16; Пс 89:3, 4).

Цар Давид. Хоча в цьому родоводі згадується кілька царів, лише Давида прямо названо «царем». Царську династію в Ізраїлі називали «домом Давида» (1Цр 12:19, 20). Називаючи Ісуса «сином Давида» (вірш 1), Матвій наголошує на темі Царства і показує, що Ісус є спадкоємцем царства, яке Бог пообіцяв, уклавши угоду з Давидом (2См 7:11—16).

Була заручена. Євреї ставились до заручин дуже серйозно. Заручини прирівнювались до одруження, хоча чоловік і жінка починали жити разом лише після офіційної весільної церемонії.

Чоловік... розлучитися. Оскільки заручені особи вважалися одруженими, стає зрозуміло, чому Йосипа названо чоловіком Марії, а Марію — його дружиною (Мт 1:20). Розірвати заручини можна було тільки через розлучення.

Ангел Єгови. Цей вислів багато разів вживається у Єврейських Писаннях; вперше — в Бт 16:7. Коли він трапляється в ранніх копіях Септуагінти, після грецького слова а́нґелос («ангел; посланець») стоїть Боже ім’я, написане єврейськими літерами. Саме так цей вислів передано в Зх 3:5, 6 у фрагменті Септуагінти, який був знайдений у Нахал-Хевері (Ізраїль) і датується 50 роком до н. е.— 50 роком н. е. (Див. додаток В.) Ряд біблійних перекладів також вживає Боже ім’я у вислові «ангел Єгови» в Мт 1:20. (Див. додатки А5 і В3, вступ і Мт 1:20.)

Єгови. Це перше з 237 місць, де в головному тексті Грецьких Писань у «Перекладі нового світу» вживається Боже ім’я, Єгова. (Див. додаток В.)

Сину Давидів. Щоб допомогти Йосипу сприйняти подальші слова, ангел назвав його «сином Давида», нагадавши йому про обіцянку, пов’язану з угодою, яку Єгова уклав з Давидом. (Див. коментарі до Мт 1:1, 6.)

Взяти свою дружину Марію до себе додому. За юдейським звичаєм, шлюб вважався дійсним від моменту заручин. Весільна церемонія завершувалася тим, що чоловік приводив наречену до свого дому. Переважно це відбувалося у визначений наперед день і супроводжувалося святкуванням. Так чоловік прилюдно показував, що бере цю жінку за дружину. Після цього люди визнавали новий шлюб; про нього робився запис, і він вважався остаточно укладеним (Бт 24:67; див. коментарі до Мт 1:18, 19.)

Вагітна. Або «те, що зачате в ній». Букв. «те, що народжене в ній». Те саме грецьке слово у вірші 16 перекладене як «народила».

Ісусом. Відповідник єврейського імені Єшуа, або Йошуа, яке є скороченою формою імені Єгошуа, що означає «Єгова є спасіння».

Щоб сповнилися слова, які Єгова промовив через пророка. Матвій багато разів вживає подібні фрази у своєму Євангелії, очевидно, для того, щоб наголосити своїм читачам-юдеям на ролі Ісуса як обіцяного Месії (Мт 2:15, 23; 4:14; 8:17; 12:17; 13:35; 21:4; 26:56; 27:9).

Єгова. Цитату, яка наводиться в наступному, 23-му, вірші, взято з Іс 7:14, де вказано, що Єгова дасть знак. (Див. додаток В3, вступ і Мт 1:22.) Це перша цитата з Єврейських Писань у Євангелії від Матвія.

Незаймана дівчина. Тут Матвій цитує Іс 7:14 з перекладу Септуагінта, де вжито слово парте́нос, що означає «особа, яка ніколи не мала статевих стосунків». Цим словом перекладене єврейське слово алма́, що має ширше значення і може означати не лише «незаймана дівчина», але й просто «молода жінка». Матвій під натхненням застосовує до матері Ісуса грецьке слово парте́нос («незаймана дівчина»).

Еммануїл. Єврейське ім’я, що вживається в Іс 7:14; 8:8, 10. Еммануїл — це одне з пророчих імен-титулів Месії.

Ангел Єгови. Цей вислів багато разів вживається у Єврейських Писаннях; вперше — в Бт 16:7. Коли він трапляється в ранніх копіях Септуагінти, після грецького слова а́нґелос («ангел; посланець») стоїть Боже ім’я, написане єврейськими літерами. Саме так цей вислів передано в Зх 3:5, 6 у фрагменті Септуагінти, який був знайдений у Нахал-Хевері (Ізраїль) і датується 50 роком до н. е.— 50 роком н. е. (Див. додаток В.) Ряд біблійних перекладів також вживає Боже ім’я у вислові «ангел Єгови» в Мт 1:20. (Див. додатки А5 і В3, вступ і Мт 1:20.)

Єгови. Див. коментар до Мт 1:20 і додаток В3, вступ і Мт 1:24.

Не мав з нею інтимних стосунків. Букв. «не знав її». У біблійній грецькій мові дієслово «знати» іноді вживалося в значенні «мати статеві стосунки». В такому самому значенні може вживатися і єврейський відповідник дієслова «знати»; це єврейське дієслово перекладається як «мати інтимні стосунки» в Бт 4:1, 1См 1:19 та інших біблійних віршах.

Медіафайли

Відеовступ до Матвія
Відеовступ до Матвія
Євангеліє від Матвія. Головні події
Євангеліє від Матвія. Головні події

Опис подій, наскільки можливо, подано в хронологічному порядку.

Карта до кожного Євангелія допомагає простежити різні події.

1. Ісус народжується у Віфлеємі (Мт 2:1; Лк 2:4—6).

2. Сатана спокушує Ісуса в Юдейській пустелі (Мт 4:1—3; Мр 1:12, 13; Лк 4:1—4).

3. Перша проповідницька подорож Ісуса Галілеєю, в яку він бере своїх перших чотирьох учнів; Ісус, очевидно, починає з місцевості поблизу Капернаума (Мт 4:23; Мр 1:38, 39; Лк 4:42, 43).

4. Поблизу Капернаума Ісус запрошує Матвія стати його учнем (Мт 9:9; Мр 2:14; Лк 5:27, 28).

5. Ісус виголошує Нагірну проповідь у гористій місцевості недалеко від Капернаума (Мт 5:1, 2; Лк 6:17, 20).

6. На східному узбережжі Галілейського моря Ісус зустрічає чоловіків, опанованих демонами; Ісус посилає демонів у свиней (Мт 8:28, 31, 32; Мр 5:1, 2, 11—13; Лк 8:26, 27, 32, 33).

7. Ісуса не приймають мешканці його рідного міста Назарета (Мт 13:54—57; Мр 6:1—3).

8. Третя проповідницька подорож Галілеєю; очевидно, Ісус починає з місцевості поблизу Назарета (Мт 9:35, 37, 38; Мр 6:6, 7; Лк 9:1, 2).

9. Ірод вбиває Івана Хрестителя, очевидно, в Тиберіаді (Мт 14:10; Мр 6:27).

10. Пройшовши через околиці Тира і Сидона, Ісус годує приблизно 4000 чоловіків на східному березі Галілейського моря (Мт 15:29, 36—38; Мр 8:1, 2, 6, 9).

11. Ісус іде в місцевість Магадан; фарисеї і садукеї вимагають показати знак з неба (Мт 15:39; 16:1, 2, 4; Мр 8:10—12).

12. В околицях Кесарії Філіппової Петро визнає, що Ісус є Христом; Ісус обіцяє Петру ключі від Царства (Мт 16:13—16, 19).

13. Преображення Ісуса, яке відбувається, мабуть, на одному з відгалужень гори Хермон (Мт 17:1, 2; Мр 9:2, 3; Лк 9:28, 29).

14. Перебуваючи, очевидно, в Переї, Ісус знову передрікає свою смерть і воскресіння (Мт 20:17—19; Мр 10:32—34; Лк 18:31—33).

15. Ісус приходить у Віфанію; Марія виливає пахучу олію на голову і ноги Ісуса (Мт 26:6, 7, 12, 13; Мр 14:3, 8, 9; Ів 12:1, 3, 7, 8).

16. На Оливковій горі учні запитують Ісуса про ознаку його присутності (Мт 24:3; Мр 13:3, 4; Лк 21:7).

17. У Єрусалимі Ісус започатковує Господню вечерю (Мт 26:26—28; Мр 14:22—24; Лк 22:19, 20).

18. Юда відчуває докори сумління і вішається; священики купують поле, яке стало відоме як Поле крові (Акелдама) (Мт 27:3—8).

19. Ісус стоїть перед Пилатом у палаці намісника (Мт 27:11—14; Мр 15:1, 2; Лк 23:1—3; Ів 18:33, 36, 37).

20. Ісуса ховають (Мт 27:57—60; Мр 15:43—46; Лк 23:50, 52, 53; Ів 19:38, 40—42).

21. У Галілеї Ісус дає завдання робити людей учнями (Мт 28:16—20).

Дім у I столітті
Дім у I столітті

В Ізраїлі першого століття доми будували по-різному — це залежало від того, наскільки заможним був господар, та від доступних матеріалів. Маленькі будинки часто зводили з висушеної на сонці глиняної цегли або грубо обтесаного каміння. Здебільшого стіни зсередини штукатурили. Найчастіше підлогою слугувала трамбована земля, хоча іноді її чимось вимощували. Дах спирався на стовпи. Перекриття робили з дерев’яних балок та поперечних брусів. На них клали хмиз і очерет, а зверху — землю, яку втрамбовували, і завдяки цьому дах ставав відносно водонепроникним. На дах піднімалися по сходах, а в бідніших будинках — по приставленій ззовні драбині. Бідні сім’ї майже не мали меблів.