Євангеліє від Марка 3:1—35

3  Коли Ісус знову увійшов до синагоги, там був чоловік із сухою* рукою.+  Тож фарисеї, щоб звинуватити Ісуса, уважно спостерігали, чи він зцілить його в суботу.+  Він сказав чоловікові із сухою* рукою: «Встань і вийди на середину,—  а тоді звернувся до них: — Що́ дозволено робити в суботу: добро чи зло, врятувати життя чи вбити?»+ Та вони мовчали.  Подивившись на них з обуренням, Ісус глибоко засмутився через черствість їхніх сердець+ і промовив до чоловіка: «Простягни руку». Той простяг — і рука його знову стала здоровою.  Побачивши це, фарисеї вийшли і відразу почали змовлятися з прибічниками Ірода,+ щоб убити Ісуса.  Ісус же разом з учнями покинув те місце і пішов до моря, а за ним — величезний натовп з Галілеї та Юдеї.+  Коли в Єрусалимі та Ідуме́ї, а також за Йорданом і в околицях Тира й Сидо́на дізналися, скільки всього він робить, то навіть звідти прийшло дуже багато людей.  Тоді Ісус сказав учням мати напоготові невеликий човен, щоб весь той натовп не тіснив його. 10  Оскільки він зцілив багатьох людей, усі тяжкохворі юрмилися біля нього, щоб торкнутись його.+ 11  Навіть нечисті духи,+ коли його бачили, падали перед ним і вигукували: «Ти Божий Син!»+ 12  Але він знову і знову твердо наказував їм не говорити, хто він.+ 13  Він піднявся на гору й покликав тих, кого хотів,+ і вони прийшли до нього.+ 14  Тоді він вибрав* 12 чоловіків і назвав їх апостолами. Вони мали ходити з ним, і з часом він посилав їх проповідувати+ 15  та наділяв владою виганяти демонів.+ 16  Серед 12+ вибраних* були Си́мон, якого він також назвав Петром,+ 17  Яків, Зеведе́їв син, та Іван, брат Якова (цих двох він ще назвав Воанерге́с, що означає «сини грому»),+ 18  Андрій, Пилип, Варфоломı́й,+ Матвій, Хома, Яків, Алфе́їв син, Таде́й, Си́мон Кананı́т 19  та Юда Іскаріо́т, який пізніше його зрадив. Потім він увійшов до одного дому, 20  і знову зібрався такий великий натовп, що вони навіть не могли поїсти.+ 21  Коли ж його родичі почули про все це, то пішли його забрати, бо говорили: «Він зійшов з розуму».+ 22  А книжники, що прийшли з Єрусалима, казали: «Він має Вельзеву́ла і виганяє демонів з допомогою правителя демонів».+ 23  Тому, покликавши їх, Ісус почав наводити їм приклади: «Як Сатана може виганяти Сатану? 24  Коли в царстві виникає поділення, воно вже не може встояти.+ 25  І, якщо в домі виникає поділення, він також не встоїть. 26  Тож якщо Сатана повстав проти себе і в ньому самому виникло поділення, то й він не встоїть, йому прийде кінець. 27  Також ніхто, ввійшовши в дім сильного чоловіка, не зможе вкрасти його майно, якщо спочатку не зв’яже того чоловіка. Лише тоді він зможе пограбувати дім. 28  Правду кажу вам: усе проститься синам людським, хоч би які гріхи вони чинили і які зневажливі слова говорили. 29  Але якщо хтось говоритиме зневажливі слова проти святого духу, той ніколи не отримає прощення;+ на ньому тяжіє вічний гріх».+ 30  Ісус сказав це тому, що вони говорили: «Він має нечистого духа».+ 31  Потім прийшли мати й брати+ Ісуса та попросили покликати його, а самі залишилися надворі.+ 32  У той час довкола нього сиділо чимало людей, і йому сказали: «Там надворі твоя мати з твоїми братами, вони хочуть поговорити з тобою».+ 33  На це він відповів: «Хто моя мати і мої брати?+ 34  і тоді, поглянувши на тих, хто сидів довкола, промовив: — Ось моя мати і мої брати!+ 35  Кожен, хто виконує волю Бога, є мені братом, і сестрою, і матір’ю».+

Примітки

Або «паралізованою».
Або «паралізованою».
Або «призначив».
Або «призначених».

Коментарі

Врятувати життя чи вбити. Або «врятувати чи вбити душу». (Див. глосарій, «Душа».)

Життя. Або «душу». (Див. глосарій, «Душа».)

З обуренням, Ісус глибоко засмутився. Лише Марко описує, як Ісус в цій ситуації відреагував на черствість сердець релігійних провідників (Мт 12:13; Лк 6:10). Можливо, про Ісусові почуття йому докладно розповів Петро, який сам був дуже емоційним чоловіком. (Див. «Вступ до Марка».)

Почали змовлятися. Перший з двох описаних у Біблії випадків, коли фарисеї і прибічники Ірода, які загалом протистояли одні одним, разом складають плани вбити Ісуса. Другий випадок стався приблизно через два роки, за три дні до Ісусової смерті; це вказує на те, що їхня змова тривала досить довго (Мт 22:15—22).

Прибічниками Ірода. Див. глосарій, «Ірода прибічники».

Галілейського моря. Прісне озеро на півночі Ізраїлю. (Грецьке слово, перекладене як «море», може також означати «озеро».) Його ще називали Кіннеретським морем (Чс 34:11), озером Генісарет (Лк 5:1) і Тиберіадським морем (Ів 6:1). Воно лежить приблизно на 210 м нижче від рівня моря. Довжина з півночі на південь становить 21 км, а максимальна ширина — 12 км. Його глибина сягає 48 м. (Див. додаток А7, карту 3Б, «На березі Галілейського моря».)

Моря. Тобто Галілейського моря. (Див. коментар до Мт 4:18.)

Ідумеї. В часи Ісусового служіння Ідумея була найпівденнішим регіоном римської провінції Юдея. (Див. додаток Б10.) Ця грецька назва означає «[край] едомлян». Колись едомляни населяли територію на південь від Мертвого моря. (Див. додатки Б3 і Б4.) У VI столітті до н. е. Едом був завойований вавилонським царем Набонідом. У IV столітті до н. е. Едом вже населяли набатеї, а едомляни переселились на північ, у край Негев, зокрема в околиці Хеврона,— територію, яку стали називати Ідумеєю. Згодом Хасмонеї (Маккавеї) завоювали мешканців цього краю і під страхом вигнання змусили їх обрізатися і жити за юдейськими законами. Серед тих, хто підкорився законам юдеїв і перейняв їхні традиції, були родоначальники династії Іродів.

За Йорданом. Очевидно, стосується Переї (від грецького слова пе́ран, що означає «на іншому боці; за межами»). Ця територія була на схід від річки Йордан.

Замовкни. Букв. «одягни намордник». Нечистий дух знав, що Ісус був Христом, або Месією, і назвав його «Божий Святий» (вірш 24), але Ісус не дозволяв демонам свідчити про нього (Мр 1:34; 3:11, 12).

Не говорити, хто він. Хоча нечисті духи знали, що Ісус був «Божим Сином» і називали його так (вірш 11), Ісус не дозволяв демонам свідчити про нього. Демони — вигнанці, бунтівники, ненавидять усе святе і є Божими ворогами. (Див. коментар до Мр 1:​25.) Подібно, коли «демон ворожіння» спонукував дівчину вигукувати, що Павло і Сила — «раби Всевишнього Бога», які звіщають «дорогу спасіння», Павло наказав духу вийти з неї (Дії 16:16—18).

Апостолів. Або «посланих». Грецьке слово апо́столос походить від дієслова апосте́лло, яке означає «відсилати; відправляти» (Мт 10:5; Лк 11:49; 14:32). Його основне значення — «посланець» — чітко видно з Ісусових слів в Ів 13:16.

Апостолами. Або «посланими». Грецьке слово апо́столос походить від дієслова апосте́лло, яке вживається в кінці вірша і перекладене як «посилав». (Див. коментар до Мт 10:2.)

Симон, якого називають Петром. Згідно з Біблією, він мав п’ять імен: 1) грецьке ім’я Симеон, яке подібне до єврейської форми цього імені; 2) грецьке Симон (і Симеон, і Симон походять від єврейського дієслова, що означає «чути; слухати»); 3) Петро (грецьке ім’я, яке означає «камінь; кусок скелі» і яким у Біблії названий тільки він); 4) Кифа, семітський відповідник імені Петро (можливо, споріднене з єврейським словом кефı́м [«скелі»], вжитим у Йв 30:6; Єр 4:29); 5) подвійне ім’я Симон Петро (Дії 15:14; Ів 1:42; Мт 16:16).

Якого він також назвав Петром. Ім’я, яке Ісус дав Симону, означає «камінь; кусок скелі» (Ів 1:42). Ісус, який розпізнав, що Натанаїл є чоловіком, «в якому немає обману» (Ів 1:47), також зміг розпізнати, якою людиною є Петро. Петро був надійним і непохитним, наче скеля, особливо після Ісусової смерті і воскресіння. (Див. коментар до Мт 10:2.)

Син. У єврейській, арамейській та грецькій мовах вислів «син(и) [когось або чогось]» міг вказувати на характерну рису чи ознаку певної особи або групи осіб. Наприклад, в Пв 3:18 вислів «хоробрі чоловіки» в оригіналі буквально звучить як «сини сили». В Йв 1:3 висловом «жителі Сходу» перекладено вислів «сини Сходу». У 1См 25:17 «нікчемна людина» — це буквально «син нікчемності». В Грецьких Писаннях ті, хто тримається певного способу поведінки або виявляє якусь характерну рису, названі «синами Всевишнього», «синами світла і синами дня», «синами непослуху» (Лк 6:35; 1Фс 5:5; Еф 2:2).

Воанергес. Це слово, яке вживається лише в Євангелії від Марка, має семітське походження. Ісус дав Якову та Івану таке ім’я, очевидно, тому, що вони мали запальну вдачу (Лк 9:54).

Що означає. Марко пояснює або перекладає слова, які для юдеїв були відомими, а це вказує на те, що він писав своє Євангеліє в першу чергу для неєвреїв.

Сини грому. У єврейській, арамейській та грецькій мовах вислів «син(и) [когось або чогось]» міг вказувати на характерну рису чи ознаку певної особи або групи осіб. (Див. коментар до слова Воанергес в цьому вірші і коментар до Дії 4:36.)

Варфоломій. Означає «син Толмая». Вважається, що це Натанаїл, про якого говорить Іван (Ів 1:45, 46). Порівняння текстів Євангелій показує, що Матвій і Лука пов’язують Варфоломія і Пилипа подібно до того, як Іван пов’язує Натанаїла і Пилипа (Мт 10:3; Лк 6:14).

Яків, Алфеїв син. Очевидно, той самий учень, якого в Мр 15:40 названо «Яковом Меншим». Прийнято вважати, що Алфей — це Клопа (Ів 19:25), а значить, чоловік «іншої Марії» (Мт 27:56; 28:1; Мр 15:40; 16:1; Лк 24:10). Алфей, про якого згадується у цьому вірші,— очевидно, не той Алфей, який був батьком Левія і який згадується в Мр 2:14.

Тадей. У переліку апостолів в Лк 6:16 і Дії 1:13 немає імені Тадей, але згадується «Юда, син Якова». Тож можна дійти висновку, що Тадей — це інше ім’я апостола, якого Іван називає «Юдою, не Іскаріотом» (Ів 14:22). Можливо, ім’я Тадей іноді вживається для того, щоб не переплутати цього Юду зі зрадником Юдою Іскаріотом.

Кананіт. Вживається для того, щоб відрізнити апостола Симона від апостола Симона Петра (Мт 10:4). Існує погляд, що це слово має єврейське або арамейське походження і означає «той, хто ревний, запальний». Лука називає цього Симона «ревним», використовуючи грецьке слово зелоте́с, яке також означає «той, хто ревний, запальний» (Лк 6:15; Дії 1:13). Можливо, Симон колись належав до зелотів, юдейського руху, члени якого виступали проти римлян, а можливо, його так назвали через те, що він був ревний і запальний.

Іскаріот. Можливо, означає «чоловік з Керіота». Юдин батько Симон також названий «Іскаріотом» (Ів 6:71). Загалом вважається, що це слово вказує на те, що Симон і Юда походили з юдейського міста Керіот-Хецрона (ІсН 15:25). Якщо це так, то з 12 апостолів Юда був єдиним, хто походив з Юдеї, інші ж були галілеянами.

Іскаріот. Див. коментар до Мт 10:4.

Яків. Єдиноутробний брат Ісуса. Очевидно, саме про нього згадується в Дії 12:17 (див. коментар) і Гл 1:19 і саме він написав біблійну книгу Якова (Як 1:1).

Юда. Єдиноутробний брат Ісуса. Очевидно, саме він написав біблійну книгу Юди (Юд 1).

Його родичі. Мабуть, серед них були Яків та Юда, Ісусові брати по матері, кожен з яких написав біблійну книгу. Імена чотирьох єдиноутробних братів Ісуса згадуються в Мт 13:55 і Мр 6:3. (Див. коментарі до Мт 13:55.)

Вельзевулом. Можливо, інше написання імені Ваал-Зевув, що означає «власник (пан) мух»; цьому Ваалу поклонялись філістимляни в Екроні (2Цр 1:3). У деяких грецьких рукописах вживаються такі варіанти цього імені, як Веелзевул чи Веезевул, що, можливо, означає «власник (пан) величної оселі» або, якщо це гра слів з використанням небіблійного єврейського слова зе́вел (означає «гній»),— «власник (пан) гною». Як видно з Мт 12:24, це ім’я застосовувалось до Сатани — князя, або правителя, демонів.

Вельзевула. Це ім’я застосовувалось до Сатани. (Див. коментар до Мт 10:25.)

Приклади. Або «притчі». Грецьке слово параболе́, яке буквально означає «те, що розміщується поруч (разом)», може вказувати на притчу, прислів’я чи приклад. Коли Ісус пояснював якусь істину, він часто «розміщував її поруч», або порівнював її, з чимось схожим (Мр 4:30). Його приклади були короткими; зазвичай це були видумані історії, з яких людина могла почерпнути моральну чи духовну істину.

Приклади. Див. коментар до Мт 13:3.

В домі. Тобто в сім’ї, серед домашніх. Слово, вжите в оригіналі, може вказувати на окрему сім’ю, всіх домашніх великої родини або на придворних і домашніх царя (Дії 7:10; Флп 4:22). Слово «дім» вживалося також стосовно правлячих династій, наприклад Ірода чи Цезаря, в яких часто точилися інтриги, що зрештою призвели до їхнього падіння.

Не встоїть. Або «не триватиме; розвалиться». (Див. коментар до вислову в домі у цьому вірші.)

Зневажливі слова. Йдеться про образливі або наклепницькі висловлювання, які знеславлюють Бога чи щось святе. Оскільки святий дух походить від Бога, свідомо протидіяти духові чи заперечувати його дію — це те саме, що зневажати самого Бога. Як видно з Мт 12:24, 28, юдейські релігійні провідники бачили, як Божий дух діяв через Ісуса, коли він здійснював чуда, все ж вони приписували цю силу Сатані Дияволу.

Зневажливі слова. Йдеться про образливі або наклепницькі висловлювання, які знеславлюють Бога чи щось святе. Оскільки святий дух походить від Бога, свідомо протидіяти духові чи заперечувати його дію — це те саме, що зневажати самого Бога. Як видно з Мт 12:24, 28 і Мр 3:22, юдейські релігійні провідники бачили, як Божий дух діяв через Ісуса, коли він здійснював чуда, все ж вони приписували цю силу Сатані Дияволу.

Тяжіє вічний гріх. Очевидно, стосується свідомого гріха, вчинивши який людина стягує на себе вічний осуд; жодна жертва не може покрити цей гріх. (Див. коментар до вислову зневажливі слова у цьому вірші і коментар до Мт 12:31, паралельної оповіді.)

Брати. Грецьке слово аделфо́с («брат») у Біблії може стосуватися духовного споріднення, але в цьому вірші воно вжите щодо Ісусових єдиноутробних братів, молодших синів Йосипа і Марії. Дехто вірить, що Марія після народження Ісуса лишилася незайманою, і стверджує, що тут слово аделфо́с стосується двоюрідних братів. Однак у Грецьких Писаннях стосовно двоюрідних братів використовується інше слово, анепсіо́с (Кл 4:10). Крім того, в Лк 21:16 поряд вжито слова аделфо́н (означає «брати») і сінґено́н (означає «родичі», в тому числі двоюрідні брати). З цих прикладів видно, що слова, якими в Грецьких Писаннях описували родинні зв’язки, не були взаємозамінними.

Брати. Тобто Ісусові брати по матері. Їхні імена згадуються в Мт 13:55 і Мр 6:3. (Більше інформації щодо значення слова «брат» міститься в коментарі до Мт 13:55.)

Ось моя мати і мої брати! Тут Ісус показує різницю між своїми рідними братами, деякі з яких, очевидно, не вірили в нього (Ів 7:5), та своїми духовними братами, тобто учнями. Ісус підкреслює, що, хоч би якими цінними були для нього сімейні узи, він набагато більше цінує стосунки з тими, хто «виконує волю Бога» (Мр 3:35).

Медіафайли