Дії апостолів 8:1—40
Примітки
Коментарі
Пилип. Згідно з Дії 8:1, «всі, крім апостолів, розпорошились по Юдеї та Самарії». Тому згаданий тут Пилип — це не апостол Пилип (Мт 10:3; Дії 1:13). Очевидно, він належав до «сімох гідних поваги чоловіків», котрих призначили займатись щоденним розподілом їжі серед грекомовних та єврейськомовних вдів у зборі в Єрусалимі (Дії 6:1—6). Після подій, описаних у 8-му розділі Дії, цей Пилип згадується лише один раз, у Дії 21:8, де про нього говориться як про «Пилипа, проповідника». (Див. коментар до Дії 21:8.)
Місто Самарію. Або, згідно з деякими рукописами, «одне з міст Самарії». Очевидно, йдеться про головне місто римської області Самарія. У давні часи Самарією називали столицю десятиплемінного царства Ізраїля, а також усю його територію. Місто Самарія було столицею цього царства аж до ассирійського завоювання в 740 році до н. е. Це місто продовжувало існувати за часу Римської імперії. У дні Ісуса Самарією також називали римську область, що лежала між Галілеєю на півночі та Юдеєю на півдні. (Див. глосарій, «Самарія».) Ірод Великий відбудував місто Самарію і перейменував його в Себасту на честь римського імператора Августа. (Назва Себаста — це грецька форма латинського імені Август, вжита в жіночому роді.) Назва, яку дав Ірод, збереглася в назві Сабастія, сучасній арабській назві міста. (Див. додаток Б10.)
Мешканці Самарії прийняли Боже слово. Після того як Ісус проповідував самарянці, «чимало самарян» повірили в нього (Ів 4:27—42). Можливо, завдяки цьому багато самарян відгукнулись на проповідування Пилипа (Дії 8:1, 5—8, 14—17).
Симон... запропонував їм гроші. З цієї біблійної розповіді походить слово «симонія», яким стали називати купівлю або продаж релігійних посад. Відповідь Петра Симону, записана в Дії 8:20—23, показує, що християни повинні остерігатись симонії: їм не слід домагатися «влади» за допомогою грошей чи якимось іншим чином (Дії 8:19; 1Пт 5:1—3).
Благай Єгову. Грецьке слово, перекладене як «благати», вживається у Септуагінті стосовно молитов, прохань і благань, з якими звертаються до Єгови. У біблійних віршах, де використовується це слово, у єврейському тексті часто міститься Боже ім’я (Бт 25:21; Вх 32:11; Чс 21:7; Пв 3:23; 1Цр 8:59; 13:6). Причини того, чому «Переклад нового світу» використовує в цьому вірші ім’я Єгови, хоча в доступних на сьогодні грецьких рукописах вживається грецький вислів ту Кірı́у (Господь), наводяться в додатках В1 і В3, вступ і Дії 8:22. (Щоб отримати детальніше пояснення грецького слова, перекладеного як «благати», див. коментар до Дії 4:31.)
Гіркою отрутою. Букв. «жовчю гіркоти». Грецьке слово холе́ буквально означає гірку жовто-зелену рідину, яка виділяється печінкою і збирається у жовчному міхурі. Жовч відіграє важливу роль у травленні їжі. Ця рідина асоціюється з чимось гірким або отруйним, і саме в такому значенні тут вживається це слово. (Пор. коментар до Мт 27:34.)
Моліться за мене і благайте Єгову. Див. коментар до Дії 8:22 і додаток В3, вступ і Дії 8:24.
Слово Єгови. Цей вислів походить з Єврейських Писань, де єврейський термін, що означає «слово», вживається разом з Божим іменем. Вислів «слово Єгови» міститься у приблизно 200 віршах. (Ось приклади: 2См 12:9; 24:11; 2Цр 7:1; 20:16; 24:2; Іс 1:10; 2:3; 28:14; 38:4; Єр 1:4; 2:4; Єз 1:3; 6:1; Ос 1:1; Мих 1:1; Зх 9:1.) Коли цей вислів трапляється в Зх 9:1 у ранніх копіях Септуагінти (у фрагменті, що був знайдений у печері в Нахал-Хевері, у Юдейській пустелі, і датується 50 роком до н. е.— 50 роком н. е.), то після грецького слова ло́ґос стоїть Боже ім’я, написане давньоєврейськими літерами (). Причини того, чому «Переклад нового світу» використовує в основному тексті Дії 8:25 вислів «слово Єгови», а не «слово Господнє», як у доступних на сьогодні грецьких рукописах, наводяться в додатку В3, вступ і Дії 8:25.
Ангел Єгови. Див. коментар до Дії 5:19 і додаток В3, вступ і Дії 8:26.
Ефіопського. Цей чоловік належав до стародавнього народу, що жив на південь від Єгипту, в краю, який називали Ефіопією. Стародавні греки називали словом Айтіопı́а, тобто «Ефіопія», що означає «край обпалених облич», частину Африки на південь від Єгипту. Приблизно ту саму місцевість — сьогодні це територія Судану і найпівденніша частина Єгипту — євреї називали Куш. У Септуагінті єврейське слово «Куш» майже у всіх випадках було перекладене грецьким словом «Ефіопія». Прикладом цього є Іс 11:11, де «Куш» («Ефіопія» в LXX) згадується як один з країв, куди були розпорошені юдейські вигнанці після того, як Вавилон завоював Юду. Тож ефіопський вельможа, мабуть, спілкувався з юдеями у своїй країні або, можливо, у Єгипті, де жило багато юдеїв.
Вельможу. Букв. «скопця». В буквальному значенні грецьке слово евну́кос вказує на чоловіка, позбавленого здатності мати дітей. У стародавні часи на Близькому Сході і в північній Африці кастрованих чоловіків часто призначали на різні посади при царському дворі, вони зокрема були слугами або опікунами цариці та наложниць. Однак слово «скопець», або «євнух», не завжди вживалося щодо кастрованих чоловіків. У ширшому значенні воно могло стосуватись чоловіків, призначених на якусь посаду при царському дворі. Єврейське слово сарı́с, як і грецьке, може також означати будь-якого чиновника при царському дворі. Наприклад, Потіфар, який був одруженим чоловіком, названий «придворним [буквально «скопцем»] фараона» (Бт 39:1). В цій розповіді слово «скопець» вжите щодо ефіопського вельможі, котрий завідував скарбами цариці, і, очевидно, теж передає думку про придворного чиновника. Мабуть, цей чоловік був обрізаним прозелітом, тобто неєвреєм, який приєднався до поклоніння Єгові, адже сказано, що він їздив до Єрусалима для поклоніння Богу. (Див. глосарій, «Прозеліт».) Мойсеїв закон не дозволяв кастрованим чоловікам належати до збору Ізраїля (Пв 23:1), тому ефіопський вельможа не міг бути буквальним скопцем. Отже, цей ефіопський прозеліт, очевидно, не вважався язичником і не можна сказати, що він, а не Корнилій, був першим необрізаним язичником, котрий навернувся на християнство (Дії 10:1, 44—48; щоб більше дізнатись про переносне значення слова «скопець», див. коментарі до Мт 19:12).
Кандаки. Вважається, що «кандака» — це не ім’я, а титул, так само, як титули «фараон» і «цезар». Стародавні письменники, у тому числі Страбон, Пліній Старший і Євсевій, використовували цей титул щодо цариць Ефіопії. Пліній Старший (близько 23—79 років н. е.) написав: «Будівель у місті [Мерое, столиці стародавньої Ефіопії] небагато. Править тут жінка Кандака, це ім’я передається від цариці до цариці вже багато років» (Natural History. VI. 35. 186).
Розумієш. Або «знаєш». Грецьке слово ґіно́ско в основному означає «знати», але воно має також ширше значення і може перекладатись як «розуміти; усвідомлювати».
Його походження. Тут цитуються слова з Іс 53:8, де вживається слово, яке буквально означає «покоління; рід», проте в цьому вірші, очевидно, передає думку про походження. Під час суду над Ісусом члени Синедріону не взяли до уваги його походження, вони не зважали на те, що він повністю відповідав вимогам щодо походження обіцяного Месії.
Охреститись. Або «бути зануреним». Грецьке слово баптı́зо означає «занурювати». Контекст показує, що хрещення відбувалося шляхом повного занурення. Якщо було б достатньо лише вилити воду на голову людини, яка охрещується, або покропити її, то вельможа не зупиняв би колісницю біля водойми. Точно не відомо, чи це була річка, струмок, чи став, але у розповіді сказано, що «вони обидва — Пилип та вельможа — ввійшли у воду» (Дії 8:38). З різних біблійних оповідей видно, що хрещення означає повне занурення у воду. Наприклад, Ісус охрестився в річці Йордан. Іншого разу Іван Хреститель вибрав місцевість у Йорданській долині, неподалік від Саліму, «оскільки там було багато води» (Ів 3:23). Варто зазначити, що те саме грецьке слово баптı́зо вживається у Септуагінті в 2Цр 5:14, де сказано, що Нааман «сім разів занурився в Йордан». Крім того, Біблія порівнює хрещення з похованням, отже під час хрещення людина має повністю зануритись у воду (Рм 6:4—6; Кл 2:12).
У деяких грецьких рукописах пізнішого часу і деяких стародавніх перекладах іншими мовами додаються приблизно такі слова: «Пилип сказав йому: “Якщо віриш з усього серця, то можна”. А той відповів: “Вірю, що Ісус Христос — Син Бога”». Однак ці слова не містяться в найдавніших і найавторитетніших рукописах, тож, найімовірніше, вони не є частиною оригінального тексту книги Дії. (Див. додаток A3.)
Дух Єгови. Див. коментар до Дії 5:9 і додаток В3, вступ і Дії 8:39.
Ашдоді. Ашдод — це єврейська назва міста, яке в I столітті н. е. мало грецьку назву Азот (ІсН 11:22; 15:46; див. додатки Б6 і Б10).
Медіафайли

Біблія дає уявлення про ревну діяльність «Пилипа, проповідника доброї новини» (Дії 21:8). Він був одним з «сімох гідних поваги чоловіків», які розподіляли їжу серед грекомовних та єврейськомовних учнів у Єрусалимі (Дії 6:1—6). Коли після смерті Степана «всі, крім апостолів, розпорошились», Пилип пішов у Самарію; там він проповідував добру новину і виконував чуда (Дії 8:1, 4—7). Пізніше ангел Єгови скерував Пилипа на пустельну дорогу, що спускалася з Єрусалима до Гази (Дії 8:26). На цій дорозі Пилип зустрів ефіопського вельможу і став звіщати йому добру новину (Дії 8:27—38). Потім, спонуканий духом Єгови (Дії 8:39), Пилип продовжив проповідувати, прямуючи з Ашдода через міста вздовж узбережжя аж до Кесарії (Дії 8:40). Роками пізніше Лука і Павло зупинилися в домі Пилипа в Кесарії. На той час Пилип «мав чотирьох неодружених дочок, які пророкували» (Дії 21:8, 9).
1. Єрусалим. Займається організаційними питаннями (Дії 6:5).
2. Самарія. Проповідує добру новину (Дії 8:5).
3. Пустельна дорога до Гази. Пояснює Писання ефіопському вельможі та охрещує його (Дії 8:26—39).
4. Узбережжя. Звіщає добру новину мешканцям усіх міст (Дії 8:40).
5. Кесарія. Приймає Павла у своєму домі (Дії 21:8, 9).

1. Римський театр
2. Палац
3. Іподром
4. Язичницький храм
5. Гавань
У цьому відео показано не лише руїни Кесарії, але й 3D-реконструкцію основних споруд міста. Ірод Великий збудував Кесарію та її порт наприкінці I століття до н. е. Він назвав місто на честь Цезаря Августа. Кесарія розташовувалась на березі Середземного моря, приблизно за 87 км на північний захід від Єрусалима, і була важливим портовим містом. У місті був римський театр (1), палац, з трьох сторін оточений морем (2), іподром, або стадіон для проведення кінних перегонів (вважається, що він вміщав 30 000 глядачів) (3), та язичницький храм (4). Штучна гавань Кесарії (5) була справжнім інженерним дивом. Прісна вода надходила в Кесарію акведуком. Місто також мало власну каналізаційну систему. Апостол Павло та інші християни не раз подорожували в Кесарію кораблем (Дії 9:30; 18:21, 22; 21:7, 8, 16). У цьому місті Павло майже два роки перебував в ув’язненні (Дії 24:27). Проповідник Пилип прибув до Кесарії в кінці своєї проповідницької подорожі і, можливо, там оселився (Дії 8:40; 21:8). Корнилій, перший необрізаний язичник, який став християнином, жив у цьому місті (Дії 10:1, 24, 34, 35, 45—48). І, мабуть, у Кесарії Лука написав своє Євангеліє.