Перший лист до коринфян 11:1—34

11  Наслідуйте мене, як і я наслідую Христа.+  Хочу похвалити вас за те, що в усьому, що ви робите, пам’ятаєте мене і твердо тримаєтесь традицій, які я вам передав.+  Але хочу, щоб ви знали: кожному чоловікові голова — Христос,+ жінці голова — чоловік,+ а голова Христові — Бог.+  Кожен чоловік, який молиться або пророкує з покритою головою, стягує ганьбу на свою голову.  І кожна жінка, яка молиться чи пророкує+ з непокритою головою, стягує ганьбу на свою голову, бо для неї це те саме, що бути з поголеною головою.  Тож, якщо жінка не покриває голови, вона має обстригтися. Але якщо для жінки ганьба бути обстриженою чи поголеною, то вона має покривати голову.  Чоловік не повинен покривати голову, адже він образ+ і слава Бога, а жінка — слава чоловіка.  Бо не чоловік походить від жінки, а жінка — від чоловіка.+  Крім того, не чоловік створений для жінки, а жінка — для чоловіка.+ 10  З цієї причини, а також задля ангелів+ жінка повинна мати на голові знак підкорення владі. 11  Але серед Господніх учнів ні жінка не існує окремо від чоловіка, ні чоловік — окремо від жінки. 12  Бо, як жінка походить від чоловіка,+ так і чоловік — через жінку, а все — від Бога.+ 13  Судіть самі: чи годиться жінці молитися Богові з непокритою головою? 14  Хіба сама природа не вчить вас, що, коли чоловік має довге волосся, це для нього ганьба, 15  а коли жінка має довге волосся, це для неї слава? Бо волосся дане їй замість покриття. 16  Якщо хтось схильний обстоювати інший звичай, то ні в нас, ні в Божих зборів іншого звичаю немає. 17  Даючи вам ці настанови, я не можу вас похвалити, адже ви збираєтесь разом не на користь, а на шкоду. 18  Почну ось із чого: до мене дійшли чутки*, що, коли ви сходитесь збором, між вами є розбрат,+ і я частково цьому вірю. 19  Серед вас обов’язково будуть і секти,+ щоб також виявилися люди, гідні схвалення.+ 20  Коли ви збираєтесь всі разом, то не для того, щоб споживати Господню вечерю.+ 21  Бо, перш ніж споживати її, дехто їсть свою вечерю, і виходить, що хтось голодний, а хтось вже п’яний. 22  Хіба ви не маєте домів, щоб їсти й пити? Чи, може, ви зверхньо ставитеся до Божого збору і засоромлюєте тих, хто нічого не має? Що ж вам сказати? Може, похвалити? Ні, за це я вас не похвалю. 23  Бо я отримав від Господа те, що й вам передав: у ніч,+ коли Господа Ісуса мали зрадити, він взяв хліб 24  і, склавши подяку, поламав його та сказав: «Це означає моє тіло,+ яке за вас віддається. Чиніть це на спомин про мене».+ 25  Те саме він зробив і з чашею,+ коли після вечері сказав: «Ця чаша означає нову угоду,+ укладену на підставі моєї крові.+ Щоразу, коли її п’єте, чиніть це на спомин про мене».+ 26  Адже щоразу, коли ви їсте цей хліб і п’єте цю чашу, ви звіщаєте смерть Господа,+ поки він не прийде. 27  Отже, хто буде їсти хліб чи пити чашу Господа негідно, завинить проти його тіла та крові. 28  Нехай же людина спочатку ретельно перевірить себе+ і переконається, що гідна їсти хліб та пити чашу, а тоді вже робить це. 29  Бо, хто їсть і п’є, але не усвідомлює значення цього тіла, той стягує на себе осуд. 30  Тому серед вас так багато слабих і хворих, а чимало спить смертним сном.+ 31  Але якби ми з’ясували, які ми, то не були б суджені. 32  Проте коли Єгова нас судить, він нас повчає,+ щоб ми не були засуджені разом зі світом.+ 33  Тож, брати мої, коли сходитесь, аби споживати вечерю, чекайте одне одного. 34  Якщо хтось голодний, нехай поїсть вдома, щоб, збираючись разом, ви не стягували на себе осуду.+ Всі ж інші справи я владнаю, коли прийду.

Примітки

Або «я постійно чую».

Коментарі

Традицій. Грецьке слово пара́досіс, перекладене тут як «традицій», стосується того, що комусь передається, наприклад інформації, вказівок або звичаїв, яких необхідно дотримуватись. У Грецьких Писаннях це слово іноді пов’язується з хорошими, доречними, традиціями, які були частиною правдивого поклоніння (2Фс 2:15; 3:6). Скажімо, інформацію, яку апостол Павло отримав про відзначання Господньої вечері, можна було вважати доречною християнською традицією і передавати її християнським зборам (1Кр 11:23). Те саме грецьке слово часто стосувалося хибних традицій або традицій, яких дотримувалися так, що це приносило шкоду і робило їх неприйнятними (Мт 15:2, 3; Мр 7:3, 5, 13; Кл 2:8).

Знак підкорення владі. У цьому розділі Павло обговорює розпорядок головування (1Кр 11:3). Тут, у 10-му вірші, він пише, що християнка повинна покривати голову, коли молиться чи пророкує в зборі. Це «знак підкорення владі», який навіть для ангелів є видимим доказом того, що жінка визнає Божий розпорядок, згідно з яким провід у зборі мають брати призначені чоловіки. Отже, якщо жінка в певних ситуаціях покриває голову, вона показує, що охоче підкоряється «владі» у зборі (1Кр 11:4—6; див. коментарі до 1Кр 11:5, 15).

Дане їй замість покриття. Грецьке слово перібо́лайон, перекладене як «покриття», в Грецьких Писаннях вживається лише в цьому вірші і стосується того, чим можна обгорнутися, наприклад, покривала, яке накидали на голову чи плечі. Юдеї і греки по довжині волосся розпізнавали стать людини. Жінка мала поголену голову або коротко підстрижене волосся, якщо вона була рабинею і, можливо, якщо її впіймали на перелюбі. (Див. коментар до 1Кр 11:5.) Довге волосся, дане жінці від природи, нагадувало їй, що вона має над собою «голову» (1Кр 11:3). А коли жінка молилася чи пророкувала в християнському зборі і при цьому покривала голову на «знак підкорення владі», то показувала іншим, в тому числі ангелам, що визнає принцип головування (1Кр 11:3—16; див. коментар до 1Кр 11:10).

Дане їй замість покриття. Грецьке слово перібо́лайон, перекладене як «покриття», в Грецьких Писаннях вживається лише в цьому вірші і стосується того, чим можна обгорнутися, наприклад, покривала, яке накидали на голову чи плечі. Юдеї і греки по довжині волосся розпізнавали стать людини. Жінка мала поголену голову або коротко підстрижене волосся, якщо вона була рабинею і, можливо, якщо її впіймали на перелюбі. (Див. коментар до 1Кр 11:5.) Довге волосся, дане жінці від природи, нагадувало їй, що вона має над собою «голову» (1Кр 11:3). А коли жінка молилася чи пророкувала в християнському зборі і при цьому покривала голову на «знак підкорення владі», то показувала іншим, в тому числі ангелам, що визнає принцип головування (1Кр 11:3—16; див. коментар до 1Кр 11:10).

З непокритою головою. Або «без покривала на голові». У юдейському суспільстві і деяких частинах греко-римського світу вважалося ознакою скромності, якщо жінка з’являлася на людях з покривалом на волоссі або з покритим обличчям. Як видно зі слів Павла в цьому розділі, християнки в І столітті теж покривали голову. Схоже, що деякі жінки, зокрема чарівниці та жриці різних культів, знімали покривало і ходили з розпущеним волоссям, коли, за їхніми словами, перебували під впливом надприродної сили. Така поведінка в християнському зборі свідчила б про неповагу до принципу головування і підкорення, встановленого Єговою. Можливо, тому Павло дав християнам у Коринфі таку пораду (1Кр 11:3—10; див. коментарі до 1Кр 11:10, 15).

З поголеною головою. Згідно зі словами Павла, для жінки було ганьбою, якщо вона мала поголену голову чи коротко підстрижене волосся. Це могло пояснюватися тим, що брили голову лише рабиням, а також, можливо, жінкам, яких впіймали на перелюбі. Крім того, в Єврейських Писаннях згадується про жінок із зістриженим волоссям, в яких «розкішна зачіска» змінилася на «лисину», а лисина була ознакою жалоби (Іс 3:24). Хоч би як там було, в таких ситуаціях жінка відчувала сором, і Павло говорить, що так само соромно буде жінці, яка молиться чи пророкує в християнському зборі з непокритою головою. Робити таке було б настільки ж великою ганьбою, як і мати повністю поголену голову; крім того, це стало б виявом неповаги до Божого принципу головування (1Кр 11:3—10; див. коментар до 1Кр 11:15).

З непокритою головою. Або «без покривала на голові». У юдейському суспільстві і деяких частинах греко-римського світу вважалося ознакою скромності, якщо жінка з’являлася на людях з покривалом на волоссі або з покритим обличчям. Як видно зі слів Павла в цьому розділі, християнки в І столітті теж покривали голову. Схоже, що деякі жінки, зокрема чарівниці та жриці різних культів, знімали покривало і ходили з розпущеним волоссям, коли, за їхніми словами, перебували під впливом надприродної сили. Така поведінка в християнському зборі свідчила б про неповагу до принципу головування і підкорення, встановленого Єговою. Можливо, тому Павло дав християнам у Коринфі таку пораду (1Кр 11:3—10; див. коментарі до 1Кр 11:10, 15).

З поголеною головою. Згідно зі словами Павла, для жінки було ганьбою, якщо вона мала поголену голову чи коротко підстрижене волосся. Це могло пояснюватися тим, що брили голову лише рабиням, а також, можливо, жінкам, яких впіймали на перелюбі. Крім того, в Єврейських Писаннях згадується про жінок із зістриженим волоссям, в яких «розкішна зачіска» змінилася на «лисину», а лисина була ознакою жалоби (Іс 3:24). Хоч би як там було, в таких ситуаціях жінка відчувала сором, і Павло говорить, що так само соромно буде жінці, яка молиться чи пророкує в християнському зборі з непокритою головою. Робити таке було б настільки ж великою ганьбою, як і мати повністю поголену голову; крім того, це стало б виявом неповаги до Божого принципу головування (1Кр 11:3—10; див. коментар до 1Кр 11:15).

Дане їй замість покриття. Грецьке слово перібо́лайон, перекладене як «покриття», в Грецьких Писаннях вживається лише в цьому вірші і стосується того, чим можна обгорнутися, наприклад, покривала, яке накидали на голову чи плечі. Юдеї і греки по довжині волосся розпізнавали стать людини. Жінка мала поголену голову або коротко підстрижене волосся, якщо вона була рабинею і, можливо, якщо її впіймали на перелюбі. (Див. коментар до 1Кр 11:5.) Довге волосся, дане жінці від природи, нагадувало їй, що вона має над собою «голову» (1Кр 11:3). А коли жінка молилася чи пророкувала в християнському зборі і при цьому покривала голову на «знак підкорення владі», то показувала іншим, в тому числі ангелам, що визнає принцип головування (1Кр 11:3—16; див. коментар до 1Кр 11:10).

Знак підкорення владі. У цьому розділі Павло обговорює розпорядок головування (1Кр 11:3). Тут, у 10-му вірші, він пише, що християнка повинна покривати голову, коли молиться чи пророкує в зборі. Це «знак підкорення владі», який навіть для ангелів є видимим доказом того, що жінка визнає Божий розпорядок, згідно з яким провід у зборі мають брати призначені чоловіки. Отже, якщо жінка в певних ситуаціях покриває голову, вона показує, що охоче підкоряється «владі» у зборі (1Кр 11:4—6; див. коментарі до 1Кр 11:5, 15).

З поголеною головою. Згідно зі словами Павла, для жінки було ганьбою, якщо вона мала поголену голову чи коротко підстрижене волосся. Це могло пояснюватися тим, що брили голову лише рабиням, а також, можливо, жінкам, яких впіймали на перелюбі. Крім того, в Єврейських Писаннях згадується про жінок із зістриженим волоссям, в яких «розкішна зачіска» змінилася на «лисину», а лисина була ознакою жалоби (Іс 3:24). Хоч би як там було, в таких ситуаціях жінка відчувала сором, і Павло говорить, що так само соромно буде жінці, яка молиться чи пророкує в християнському зборі з непокритою головою. Робити таке було б настільки ж великою ганьбою, як і мати повністю поголену голову; крім того, це стало б виявом неповаги до Божого принципу головування (1Кр 11:3—10; див. коментар до 1Кр 11:15).

Знак підкорення владі. У цьому розділі Павло обговорює розпорядок головування (1Кр 11:3). Тут, у 10-му вірші, він пише, що християнка повинна покривати голову, коли молиться чи пророкує в зборі. Це «знак підкорення владі», який навіть для ангелів є видимим доказом того, що жінка визнає Божий розпорядок, згідно з яким провід у зборі мають брати призначені чоловіки. Отже, якщо жінка в певних ситуаціях покриває голову, вона показує, що охоче підкоряється «владі» у зборі (1Кр 11:4—6; див. коментарі до 1Кр 11:5, 15).

Дане їй замість покриття. Грецьке слово перібо́лайон, перекладене як «покриття», в Грецьких Писаннях вживається лише в цьому вірші і стосується того, чим можна обгорнутися, наприклад, покривала, яке накидали на голову чи плечі. Юдеї і греки по довжині волосся розпізнавали стать людини. Жінка мала поголену голову або коротко підстрижене волосся, якщо вона була рабинею і, можливо, якщо її впіймали на перелюбі. (Див. коментар до 1Кр 11:5.) Довге волосся, дане жінці від природи, нагадувало їй, що вона має над собою «голову» (1Кр 11:3). А коли жінка молилася чи пророкувала в християнському зборі і при цьому покривала голову на «знак підкорення владі», то показувала іншим, в тому числі ангелам, що визнає принцип головування (1Кр 11:3—16; див. коментар до 1Кр 11:10).

Розбрату. Або «поділу; розколу». Ісус молився про те, щоб серед його послідовників панувала єдність (Ів 17:20—23). Павло теж дуже хотів зберегти єдність у християнському зборі. На той час, коли він писав свого першого натхненого листа до коринфян (близько 55 року н. е.), у зборі були поділення. Одні вважали своїм провідником Аполлоса, інші — Павла чи Петра, а ще інші — тільки Христа (1Кр 1:11, 12). Павло радив не вивищувати чоловіків, які самі були лише служителями і теж підкорялися Богу та Христу (1Кр 3:4—9, 21—23; 4:6, 7). Грецьке слово схı́сма, перекладене тут як «розбрат», Павло використовує у своєму першому листі до коринфян три рази (1Кр 1:10; 11:18; 12:25, «поділ»).

Розбрат. Див. коментар до 1Кр 1:10.

Секти. Грецьке слово га́йресіс (від нього походить українське слово «єресь»), очевидно, спочатку означало «вибір». У Септуагінті це слово вживається в Лв 22:18, де сказано, що ізраїльтяни складали приношення «за їхнім вибором». У Грецьких Писаннях воно стосується групи людей, які дотримуються власних ідей чи доктрин. Цей термін вживали стосовно послідовників двох головних течій юдаїзму — фарисеїв і садукеїв (Дії 5:17; 15:5; 26:5). Люди, які не були християнами, називали християнство «сектою» або «сектою назарян», можливо, через те що вважали його відгалуженням юдаїзму (Дії 24:5, 14; 28:22). Грецьким словом га́йресіс також називали групи, які виникали у християнському зборі. Ісус молився про те, щоб між його послідовниками була єдність, і наголошував, наскільки вона важлива (Ів 17:21). Апостоли теж намагалися зберегти єдність збору (1Кр 1:10; Юд 17—19). Якби члени збору відокремлювались від інших і створювали окремі групи, єдність була б порушена. Тому, коли словом га́йресіс називали окремі групи, воно мало негативний відтінок і означало групу, що відокремилась, секту. Якби між християнами не було єдності у віруваннях, це могло б призвести до гострих суперечок, незгод чи навіть ворожнечі. (Пор. Дії 23:7—10.) Тому сектантства, яке належить до «учинків плоті», слід було уникати (Гл 5:19—21; 1Кр 11:19; 2Пт 2:1).

Серед вас... секти. Як говориться в попередньому вірші, до Павла дійшли чутки, що в коринфському зборі існував «розбрат». Він сказав, що в результаті таких поділень виявиться, які люди у зборі гідні схвалення Бога. Їхня вірність ставала очевидною, коли вони уникали груп, які спричиняли поділення, і смиренно робили все від них залежне, щоб сприяти любові та єдності у зборі; так вони доводили, що є справжніми християнами і мають чисті спонуки. Саме в такому розумінні сектантство чи розбрат виявляли тих, хто має Боже схвалення. (Щоб дізнатись про значення слова «секта», див. коментар до Дії 24:5.)

Господню вечерю. Цей вислів вживається в Грецьких Писаннях лише раз і стосується урочистої вечері, відзначання якої Господь Ісус Христос запровадив 14 нісана перед своєю смертю. На цій вечері використовується прісний хліб і вино, які символізують тіло і кров Христа. Про першу Господню вечерю й пов’язані з нею події розповіли два її очевидці і учасники, Матвій та Іван (Мт 26:17—30; Ів 13:1—38). Марко і Лука — хоча й не були присутні на цій події — написали про деякі додаткові подробиці (Мр 14:17—26; Лк 22:7—39). А вказівки, які Павло дав збору в Коринфі, містили ще декотрі деталі (1Кр 10:16—22; 11:20—34). За словами Луки і Павла, Ісус сказав своїм учням: «Чиніть це на спомин про мене» (Лк 22:19; 1Кр 11:24, 25). Тому доречно, що ця подія також називається Спомином. Мета Господньої вечері — згадати про смерть Ісуса, і це єдина подія, яку Біблія наказує відзначати християнам.

Хтось голодний, а хтось вже п’яний. Павло докоряє християнам у Коринфі, оскільки деякі з них, замість того, щоб в єдності і достойно відзначити цю святу подію, приносили з собою вечерю і їли її до чи під час зібрання. В результаті дехто випивав надто багато вина і був п’яний. А в декотрих християн не було вечері; вони залишалися голодними і відчували сором у присутності тих, хто мав багато їжі і вина. Одних християн тягнуло на сон, а інші не могли зосередитися, тож вони були не в стані брати участь в Господній вечері і цінувати її.

Я отримав від Господа. Павло не був разом з Ісусом та 11 апостолами, коли 14 нісана 33 року н. е. була запроваджена Господня вечеря. Отже, те, що Павло пише про цю вечерю, він, очевидно, «отримав від Господа» в об’явленні або через усні розповіді. Хоча кілька перекладів вживають тут Боже ім’я, грецьке слово Кı́ріос («Господь») в цьому контексті, очевидно, стосується Господа Ісуса Христа.

Означає. Тут грецьке слово естı́н (буквально «є») вжито в значенні «означає; символізує; представляє». Для апостолів це було очевидним, адже на тій події Ісусове досконале тіло було перед ними, так само як і прісний хліб, який вони мали їсти. Отже, хліб не міг бути буквальним тілом Ісуса. Цікаво, що те саме грецьке слово вживається в Мт 12:7, де в багатьох перекладах воно передане як «означає».

Означає. Див. коментар до Мт 26:26.

Прийде. Перша з восьми згадок про Ісусів прихід у 24-му і 25-му розділах Матвія (Мт 24:42, 44, 46; 25:10, 19, 27, 31). У кожному випадку вживається форма грецького дієслова е́рхомай, яке означає «приходити». В цьому вірші це слово вжите в значенні «звернути увагу на людство». Йдеться передусім про те, що Ісус прийде в ролі Судді, щоб проголосити та виконати присуд під час великого лиха.

Щоразу. У цьому контексті Павло говорить не як часто, а як саме потрібно відзначати Спомин. У грецькому тексті (у вірші 25, а також у цьому вірші) він вжив слово хоса́кіс, яке означає «щоразу; кожного разу». По суті, Павло говорив помазаним християнам: «Кожного разу, коли ви це робите», ви звіщаєте смерть Господа. Вони мають робити це, поки він не прийде, тобто поки Ісус не прийде, щоб забрати їх на небо і виконати присуд. Після цього Господню вечерю більше не відзначатимуть. (Див. коментар до Мт 24:30.)

Їсть і п’є... стягує на себе осуд. Господня вечеря подібна до мирної жертви за часів стародавнього Ізраїлю, адже вона є спільним споживанням їжі. Людина приносила жертву і потім могла споживати її спільно з іншими. (Див. глосарій, «Мирна жертва».) Але якщо хтось був нечистим, то Мойсеїв закон забороняв такій людині їсти цю святу їжу, інакше вона «буде знищена з-посеред народу» (Лв 7:20, 21). Подібно помазані духом християни з вірою відзначають Господню вечерю і разом споживають хліб і вино, які символізують тіло і кров Ісуса. Вони також споживають цю вечерю разом з Єговою, оскільки саме він запровадив такий устрій. Ця їжа є святою, тому Павло застерігає, щоб кожен християнин перевірив себе перед Господньою вечерею (1Кр 11:27—29). Адже якщо хтось веде нечистий, небіблійний чи лицемірний спосіб життя і водночас їсть та п’є на цій вечері, то виявляє неповагу до викупної жертви і «стягує на себе осуд». (Пор. Єв 10:28—31.)

Спить смертним сном. Букв. «спить». У цьому контексті, очевидно, йдеться про духовну смерть.

Єгова... нас повчає. Тут Павло заохочує християн у Коринфі прийняти повчання, тобто виправлення, яке вони отримали за нешанобливу поведінку на Господній вечері (1Кр 11:27, 29). Якщо коринфяни приймуть це повчання, то не будуть засуджені разом зі світом (неправедним світом, відчуженим від Бога). Біблія описує Єгову як того, хто дає своєму народу необхідне повчання і так виявляє свою любов (Пв 11:2; Пр 3:11, 12; Єр 7:28; Єв 12:5, 6).

Єгова... повчає. Тут Павлові слова, можливо, перегукуються з Пр 3:11, 12, де сказано: «Сину мій, не відкидай повчання від Єгови... бо кого Єгова любить, тому й докоряє». У Пр 3:11 в оригінальному єврейському тексті разом з іменником, перекладеним як «повчання», вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). У Єв 12:5, 6 Павло цитує ці вірші з книги Прислів’я, і тому в основному тексті «Перекладу нового світу» вживається ім’я Єгова. (Див. додаток В1.) У 1Кр 11:32 використовується подібне формулювання; також тут і в Єв 12:5, 6 стоять ті самі грецькі відповідники слів «повчання» і «повчати», що й у Пр 3:11, 12 в Септуагінті. Тому в основному тексті 1Кр 11:32 вживається Боже ім’я. (Див. додаток В3, вступ і 1Кр 11:32.)

Медіафайли

Покриття для голови
Покриття для голови

У біблійні часи жінки з’являлися на людях зазвичай з покритою головою. Вони накидали на голову покривало або накидку. Однак коли апостол Павло писав коринфському збору про покриття голови, він говорив не лише про тогочасні традиції. Під натхненням святого духу він написав, що жінка повинна покрити голову, коли їй доводиться молитися вголос або пророкувати у зборі, тобто виконувати ті обов’язки, якими Бог наділив чоловіків (1Кр 11:5). Покриваючи голову, християнка показує, що поважає принцип головування (1Кр 11:3).