Дії апостолів 13:1—52

13  А в Антіо́хії, у місцевому зборі, були пророки та вчителі:+ Варна́ва,+ Симео́н, якого називали Ніге́ром, Лу́цій з Кіре́ни, Манаї́л, який навчався з обласним правителем Іродом,+ а також Савл.  І, коли вони виконували служіння для Єгови й постили, святий дух сказав: «Виберіть Варна́ву та Са́вла+ для праці, до якої я їх покликав».+  Тож після посту і молитви вони поклали на Варна́ву і Са́вла руки та відіслали їх.  Отже, ці чоловіки, послані святим духом, пішли у Селевкı́ю, а звідти відпливли на Кіпр.  Прибувши до Саламı́са, вони почали звіщати слово Боже в юдейських синагогах. Також з ними був Іван, який їм допомагав*.+  Пройшовши весь острів аж до Па́фоса, вони зустріли одного юдея, на ім’я Вар-Ісус,— чарівника і лжепророка.  Він служив у проконсула Се́ргія Павла, розумного чоловіка, який покликав до себе Варна́ву та Са́вла, бо прагнув послухати Боже слово.  Однак Елı́ма, чарівник (так перекладається його ім’я), став їм противитися, намагаючись відвернути проконсула від віри.  Тоді Савл, якого також називали Павлом, сповнившись святого духу, пильно подивився на Елı́му 10  і сказав: «Чоловіче! Твоє серце сповнене всілякого шахрайства та підлості! Ти син Диявола,+ ти ворог усього праведного! Невже ти так і не перестанеш викривляти прямі дороги Єгови? 11  Ось на тобі рука Єгови: ти осліпнеш і якийсь час не бачитимеш світла». У ту ж мить Елı́му огорнула густа імла й темрява, і він почав ходити туди-сюди, шукаючи поводиря. 12  А проконсул, побачивши, що трапилося, став віруючим, бо його дуже вразило вчення Єгови. 13  Тоді Павло разом з чоловіками, які супроводжували його, відплив з Па́фоса у Пе́ргію,+ що в Памфı́лії. Іван+ же покинув їх і повернувся до Єрусалима.+ 14  А з Пе́ргії вони вирушили далі, до Антіо́хії,+ що в Пісı́дії. Там у суботу вони ввійшли до синагоги+ й посідали. 15  Коли ж закінчилось читання Закону і Пророків,+ начальники синагоги попросили передати їм: «Брати, якщо маєте для народу якесь слово заохочення, то говоріть». 16  Тож Павло встав і, подавши знак рукою, промовив: «Ізраїльтяни та всі, хто боїться Бога, послухайте! 17  Бог цього народу, Ізра́їля, вибрав наших прабатьків. Він звеличив цих людей, коли вони перебували як чужинці в єгипетському краю, і вивів їх звідти своєю міцною рукою,+ 18  а потім приблизно 40 років терпів їх у пустелі.+ 19  Вигубивши сім народів у ханаа́нському краю, він призначив цей край їм у спадок.+ 20  Усе це тривало приблизно 450 років. Після того він призначав їм суддів, і так було до часу пророка Самуї́ла.+ 21  Але потім люди стали вимагати царя.+ Тож Бог дав їм Сау́ла, Кı́шового сина, чоловіка з Веніями́нового племені,+ який правив 40 років. 22  І коли Бог усунув його з трону, то поставив над ними царя Давида,+ про якого свідчив і говорив: “Знайшов я Давида, сина Єссе́євого,+ чоловіка, який мені до вподоби.+ Він робитиме все, що я забажаю”. 23  Саме з його потомства Бог згідно зі своєю обіцянкою дав Ізра́їлеві спасителя, Ісуса.+ 24  Перед його приходом Іван проповідував усьому ізра́їльському народу хрещення на знак каяття.+ 25  Коли Іванове служіння наближалося до кінця, він почав говорити: “Як ви думаєте, хто я? Я не той, за кого ви мене приймаєте*.+ Але за мною йде той, кому я не достойний розв’язати на ногах сандалії”.+ 26  Брати, нащадки Авраамового роду і всі інші серед вас, хто боїться Бога! Послухайте: нам було послане слово про це спасіння.+ 27  Бо жителі Єрусалима та їхні правителі не визнали Ісуса, але, виступивши в ролі суддів, виконали сказані пророками слова,+ які ви щосуботи читаєте вголос. 28  І, хоча вони не знайшли нічого, за що його можна було б віддати на смерть,+ вони змусили Пилата стратити його.+ 29  Коли ж виконалось усе, що про нього написано, його зняли зі стовпа і поклали в гробницю.+ 30  Але Бог воскресив Ісуса з мертвих,+ 31  і він багато днів з’являвся тим, хто пішов з ним з Галілеї до Єрусалима; тепер ці люди свідчать про нього народу.+ 32  Отже, ми проголошуємо вам добру новину про обіцянку, яку отримали наші прабатьки. 33  Бог повністю виконав її для нас, їхніх дітей, воскресивши Ісуса,+ про якого в другому псалмі написано: “Ти мій син, нині я став твоїм Батьком”.+ 34  І Бог, воскресивши Ісуса з мертвих, щоб той більше ніколи не повертався до тління, сказав про це так: “Я незмінно* виявлятиму вам віддану любов, яку обіцяв Давиду”.+ 35  Тому в іншому псалмі він також говорить: “Ти не допустиш, щоб твій відданий слуга побачив тління”.+ 36  Коли говорити про Давида, то він за свого покоління служив Богу, заснув смертним сном, був похований з прабатьками і побачив тління.+ 37  А той, кого Бог воскресив, тління не побачив.+ 38  Тож знайте, брати: через нього ми звіщаємо вам прощення гріхів.+ 39  І тепер кожен, хто вірить, завдяки Ісусу визнає́ться невинним+ в усьому, в чому вас було неможливо визнати невинними на підставі Закону Мойсея.+ 40  Тому вважайте, щоб на вас не сповнилося сказане у Пророках: 41  “Подивіться, глузії, здивуйтесь і повмирайте, бо я здійснюю за ваших днів те, у що ви ніколи не повірите, навіть якщо хтось детально про це розповість”».+ 42  Коли Павло та Варна́ва виходили звідти, люди стали просити їх, щоб вони розказали їм про це і наступної суботи. 43  Тож після того, як збори у синагозі розпустили, багато юдеїв та новонавернених*, що поклонялися Богу, пішли за Павлом і Варна́вою, а ті заохочували їх перебувати в Божій незаслуженій доброті.+ 44  Отже, наступної суботи зібралося майже все місто, щоб послухати слово Єгови. 45  Коли юдеї побачили такий натовп, то сповнились ревнощами та почали богозневажними словами заперечувати Павлові слова.+ 46  Тоді Павло і Варна́ва сміливо сказали їм: «Спочатку слово Боже мало бути сказане вам.+ Але оскільки ви відкидаєте його і вважаєте себе недостойними вічного життя, ми будемо розповідати його іншим народам.+ 47  Бо Єгова дав нам такий наказ: “Ти будеш світлом для народів, щоб нести спасіння аж до кінців землі”».+ 48  Почувши це, люди з інших народів зраділи і стали прославляти слово Єгови. Тоді всі, хто був схильний прийняти правду, яка веде до вічного життя, стали віруючими. 49  І слово Єгови поширювалось по всьому тому краю. 50  Але юдеї підбурили шанованих богобоязливих жінок, а також впливових чоловіків міста, і ті розпалили переслідування+ проти Павла та Варна́ви й вигнали їх зі своєї місцевості. 51  А Павло і Варна́ва обтрусили порох зі своїх ніг та пішли в Іко́нію.+ 52  Тим часом учні й далі сповнювалися радістю+ і святим духом.

Примітки

Або «прислуговував».
Або «ви думаєте, що я є тим, ким я не є».
Або «вірно; надійно».
Або «прозелітів».

Коментарі

Ірод. Тобто Ірод Антипа, син Ірода Великого. (Див. глосарій.)

Обласний правитель. Букв. «тетрарх» (означає «правитель четвертої частини» провінції). Цей термін вказує на правителя, або князя, який правив невеликою територією за дозволом римської влади. Тетрархія Ірода Антипи складалася з Галілеї і Переї. (Пор. коментар до Мр 6:14.)

Обласним правителем Іродом. Див. коментар до Мт 14:1.

Святого служіння. Або «служіння на благо інших». У Стародавній Греції і Римі використовували вжите тут грецьке слово лейтурґı́а і споріднені з ним слова лейтурґе́о («виконувати служіння на благо інших») та лейтурґо́с («той, хто служить, або працює, на благо інших») стосовно роботи в інтересах держави і на благо свого народу. Наприклад, в Рм 13:6 представники світської влади названі Божими «слугами для народу» (лейтурґо́с у формі множини) в тому розумінні, що вони надають цінні послуги населенню. Лука вживає це слово в такому ж значенні, в якому воно вживається у Септуагінті, де різні форми цього слова (дієслова та іменники) часто стосуються служіння, яке виконували священики і левіти в храмі (Вх 28:35; Чс 8:22). Служіння у храмі вважалося служінням на благо людей. Але водночас воно вважалося святим, оскільки священики-левіти навчали Божого закону і складали жертви, що покривали гріхи людей (2Хр 15:3; Мл 2:7).

Виконували служіння. Або «виконували служіння на благо інших». У Стародавній Греції використовували вжите тут грецьке слово лейтурґе́о і споріднені з ним слова лейтурґı́а («служіння на благо інших») та лейтурґо́с («той, хто служить, або працює, на благо інших») стосовно роботи в інтересах держави і на благо свого народу. Наприклад, в Рм 13:6 представники світської влади названі Божими «слугами для народу» (лейтурґо́с у формі множини) в тому розумінні, що вони надають цінні послуги населенню. В Лк 1:23 (див. коментар) слово лейтурґı́а, перекладене як «святе служіння» (або «служіння на благо інших»), використовується щодо служіння Захарія, батька Івана Хрестителя. У Євангелії від Луки це слово вживається в такому ж значенні, в якому воно та споріднені з ним слова вживаються у Септуагінті стосовно служіння священиків та левітів у святому наметі (Вх 28:35; Чс 1:50; 3:31; 8:22) і храмі (2Хр 31:2; 35:3; Йл 1:9, 13; 2:17). Таке служіння вважалося служінням на благо людей. Але в деяких контекстах воно також назване святим, оскільки священики-левіти навчали Божого закону (2Хр 15:3; Мл 2:7) і складали жертви, що покривали гріхи людей (Лв 1:3—5; Пв 18:1—5). В Дії 13:2 грецьке слово лейтурґе́о вживається в ширшому значенні — стосовно служіння пророків та вчителів християнського збору в сирійській Антіохії. Воно містить думку про відданість Богу і різні сфери християнського служіння, у тому числі молитву, проповідування і навчання. Частиною служіння, яке виконували ці пророки і вчителі, безперечно, було проповідування широкому загалу (Дії 13:3).

Виконували служіння для Єгови. Вжите тут грецьке слово лейтурґе́о («виконувати служіння») часто трапляється в Септуагінті в уривках з Єврейських Писань, де в оригіналі вживається Боже ім’я. Наприклад, грецький вислів, що міститься в Дії 13:2, використаний у Септуагінті в 2Хр 13:10 як відповідник єврейського вислову, що перекладається як «служити Єгові». Ті самі грецькі слова вживаються у 2Хр 35:3 як відповідник єврейського вислову, що теж перекладається як «служити Єгові» (1См 2:11; 3:1; Єз 45:4; Йл 2:17; див. додаток В3, вступ і Дії 13:2).

Селевкію. Укріплене середземноморське містечко, що служило портом сирійської Антіохії і лежало приблизно за 20 км на південний захід від цього міста. Обидва міста з’єднувала дорога і судноплавна річка Оронт, яка протікала біля Антіохії і впадала в Середземне море трохи південніше від Селевкії. Селевкію заснував Селевк I Нікатор, один з генералів Александра Великого, і назвав її на свою честь. Саме з Селевкії апостол Павло разом з Варнавою відплив кораблем на початку своєї першої місіонерської подорожі близько 47 року н. е. Селевкія лежала трохи на північ від сучасного міста Самандаги, що в Туреччині. Стародавня гавань Селевкії заболотилась через мул, нанесений річкою Оронт. (Див. додаток Б13.)

Відпливли на Кіпр. Відстань до Кіпру становила приблизно 200 км. У I столітті кораблі могли пройти близько 150 кілометрів за день, якщо дув попутний вітер. За несприятливих погодних умов подорож тривала набагато довше. З Кіпру походив Варнава. (Див. додаток Б13.)

Марка. Походить від латинського імені Ма́ркус. Марко — це римське ім’я Івана, згаданого в Дії 12:12. Його матір’ю була Марія, яка жила в Єрусалимі і належала до перших учнів Христа. Іван Марко був «двоюрідним братом Варнави» (Кл 4:10), з яким подорожував. Марко також подорожував з Павлом та іншими християнськими місіонерами першого століття (Дії 12:25; 13:5, 13; 2Тм 4:11). Хоча в самому Євангелії не говориться, хто його написав, письменники II і III століть н. е. вважали автором Марка.

До Саламіса. Місто Саламіс розташовувалось на східному березі острова Кіпр. Хоча столицею цієї римської провінції вважалось місто Пафос (на західному березі острова), проповідування почалося з Саламіса, оскільки він лежав ближче до сирійської Антіохії, неподалік якої розпочалася місіонерська подорож, і був культурним, освітнім та комерційним центром острова. В Саламісі мешкала велика юдейська громада, і місто мало не одну синагогу. Варнава, який походив з Кіпру, безперечно, добре знав місцевість і був провідником. Проповідуючи на острові, учні, мабуть, пройшли щонайменше 150 кілометрів, залежно від обраного маршруту. (Див. додаток Б13.)

Іван. Тобто Іван Марко, один з Ісусових учнів, «двоюрідний брат Варнави» (Кл 4:10), письменник Євангелія від Марка. (Див. коментар до назви книги Марка.) Він названий Іваном в Дії 13:13. В інших трьох віршах в книзі Дії додається його римське ім’я і говориться, що його також «звали Марком» (Дії 12:12, 25; 15:37). Ім’я Іван походить від єврейського імені Єгоханан (Йоханан), що означає «Єгова виявив прихильність; Єгова виявив ласку». В інших уривках Грецьких Писань його названо Марком (Кл 4:10; 2Тм 4:11; Флм 24; 1Пт 5:13).

Проконсула. Титул намісника римської провінції, яка підпорядковувалася сенату. Деякі провінції, як-от Юдея, мали статус імператорських, тобто підпорядковувалися безпосередньо імператору. І саме імператор призначав намісників у таких провінціях. У 22 році до н. е. Кіпр став сенатською провінцією, тому ним керував проконсул. На монеті, знайденій на Кіпрі, з одного боку зображено голову Клавдія і вказано його титул латинською мовою, а з другого — напис грецькою: «За Комінія Прокла, проконсула кіпріотів». (Див. глосарій.)

Савл. Означає «вимолений [у Бога]; випрошений [у Бога]». Савл був також відомий під своїм римським іменем Павло. Він народився у сім’ї євреїв і походив «з племені Веніямина» (Флп 3:5). Оскільки Савл від народження мав римське громадянство (Дії 22:28), логічно припустити, що саме батьки-євреї дали йому римське ім’я Павло, яке означає «маленький; невеликий». Можливо, він з дитинства мав два імені. Існує кілька ймовірних причин того, чому батьки назвали його Савлом. Ім’я Савл традиційно вважалося визначним іменем серед веніяминівців, бо таке ім’я (Саул) мав веніяминівець, який став першим царем над усім Ізраїлем (1См 9:2; 10:1; Дії 13:21). Або ж батьки вибрали це ім’я з огляду на його значення. Або, можливо, батька звали Савлом, і за звичаєм сина назвали так само. (Пор. Лк 1:59.) Хоч би якою була причина, Павло використовував своє єврейське ім’я Савл, коли перебував серед юдеїв,— особливо коли здобував освіту і жив як фарисей (Дії 22:3). Ставши християнином, він ще понад десятиліття був відомий здебільшого під своїм єврейським іменем (Дії 11:25, 30; 12:25; 13:1, 2, 9).

Савл, якого також називали Павлом. З цього моменту Савл завжди згадується в Біблії як Павло. Апостол був євреєм і від народження мав римське громадянство (Дії 22:27, 28; Флп 3:5). Тому цілком імовірно, що він з дитинства мав два імені: єврейське ім’я Савл і римське — Павло. У ті часи звичай давати два імені був поширеним серед юдеїв, особливо серед тих, хто жив за межами Ізраїля (Дії 12:12; 13:1). Наприклад, деякі родичі Павла окрім єврейського імені мали також римське або грецьке ім’я (Рм 16:7, 21). Павло був призначений «апостолом для інших народів» і мав звіщати добру новину неюдеям (Рм 11:13). Очевидно, він вирішив використовувати своє римське ім’я, оскільки вважав, що воно буде звичнішим для людей з інших народів (Дії 9:15; Гл 2:7, 8). Дехто вважає, що він узяв собі це римське ім’я на честь Сергія Павла, однак це малоймовірно, адже Павло називав себе так і після того, як поїхав з Кіпру. Інші вважають, що Павло не використовував єврейського імені тому, що за звучанням воно нагадувало грецьке слово, яким називали людину (або тварину) з перевалистою ходою. (Див. коментар до Дії 7:58.)

Павлом. Грецьке ім’я Па́улос походить від латинського Па́улус, що означає «маленький; невеликий». В оригіналі Грецьких Писань воно 157 разів вживається щодо апостола Павла і 1 раз щодо проконсула Сергія Павла (Дії 13:7).

Дороги Єгови. Павлова відповідь юдейському чарівнику Вар-Ісусу (записана у віршах 10 і 11) містить кілька висловів, які вживаються у Єврейських Писаннях. Наприклад, грецький вислів, перекладений тут як «викривляти... дороги», можна знайти у Септуагінті в Пр 10:9 («йде кривими дорогами»). А грецькі слова з вислову «прямі дороги Єгови» містяться у Септуагінті в Ос 14:9, де у єврейському тексті оригіналу вживається Боже ім’я («дороги Єгови прямі»). (Див. додаток В3, вступ і Дії 13:10.)

Рука Єгови. Цей вислів часто трапляється у Єврейських Писаннях і складається з єврейського відповідника слова «рука» і тетраграми. (Ось деякі приклади: Вх 9:3; Чс 11:23; Сд 2:15; Рт 1:13; 1См 5:6, 9; 7:13; 12:15; 1Цр 18:46; Езд 7:6; Йв 12:9; Іс 19:16; 40:2; Єз 1:3.) У Біблії слово «рука» часто вживається в переносному значенні і означає «сила». Слово «рука» також може передавати думку про застосування сили. Грецький вислів, перекладений як «рука Єгови», також трапляється в Лк 1:66 і Дії 13:11. (Див. коментарі до Лк 1:6, 66 і додаток В3, вступ і Дії 11:21.)

Рука Єгови. Див. коментар до Дії 11:21 і додаток В3, вступ і Дії 13:11.

Вчення Єгови. Вислів «вчення Єгови» є синонімом вислову «слово Боже», вжитого в Дії 13:5. Там говориться, що, коли Павло та його товариші прибули на Кіпр, вони «почали звіщати слово Боже в юдейських синагогах». Результатом їхньої праці було те, що Сергій Павло виявив бажання «послухати Боже слово» (Дії 13:7). Ставши свідком слів та діл Павла, цей чоловік був вражений тим, що дізнався про Бога Єгову та Його вчення. (Див. додаток В3, вступ і Дії 13:12.)

До Антіохії, що в Пісідії. Місто у римській провінції Галатія. Воно лежало на кордоні Фригії та Пісідії і в різний час було частиною то однієї території, то іншої. Руїни міста збереглися біля сучасного Ялвача (Туреччина). Пісідійська Антіохія згадується в цьому вірші і в Дії 14:19, 21. Шлях з Пергії, міста поблизу середземноморського узбережжя, до пісідійської Антіохії був нелегким, адже Антіохія лежала на висоті приблизно 1100 м над рівнем моря (див. додаток Б13) і на крутих гірських дорогах чатували грабіжники. «Антіохію, що в Пісідії» не слід плутати із сирійською Антіохією (Дії 6:5; 11:19; 13:1; 14:26; 15:22; 18:22). По суті, коли в книзі Дії згадується про Антіохію, то в більшості випадків йдеться про Антіохію в Сирії, а не Антіохію в Пісідії.

Підвівся, щоб читати. На думку вчених, це найдавніший відомий на сьогодні опис служби в синагозі. За єврейською традицією, служба зазвичай починалася з того, що члени синагоги, ввійшовши в будівлю, зверталися до Бога з особистими молитвами, а після того проказувалися слова з Пв 6:4—9 і 11:13—21. Далі були публічні молитви, а тоді за розкладом читали вголос уривок з П’ятикнижжя. В Дії 15:21 сказано, що у I столітті таке читання відбувалося щосуботи. Наступна частина служби (про неї, мабуть, ідеться в цьому вірші) — читання уривків із пророчих книг і пояснення їхньої практичної цінності. Той, хто читав, зазвичай робив це стоячи і, можливо, міг вибрати, який саме уривок прочитати. (Див. коментар до Дії 13:15.)

Читання Закону і Пророків. У I столітті н. е. таке читання відбувалося «щосуботи» (Дії 15:21). Під час зібрань у синагозі читали молитву Шма (Шема), яка була свого роду символом віри юдеїв (Пв 6:4—9; 11:13—21). Свою назву вона отримала за першим словом уривка з Писань, з якого була взята: «Слухай [Шема́], Ізраїлю: Єгова, наш Бог,— один Єгова» (Пв 6:4). Найважливішою частиною зібрань було читання Тори, або П’ятикнижжя. У багатьох синагогах Закон прочитували за один рік, а в деяких — за три роки. Також читали і пояснювали уривки пророчих книг. Після читання виділявся час для виголошення проповідей. Саме після такого читання в синагозі Антіохії (в Пісідії) Павла попросили сказати слова заохочення для тих, хто зібрався. (Див. коментар до Лк 4:16.)

Тривало приблизно 450 років. Свою розповідь про історію ізраїльтян Павло почав з визначного моменту — з часу, коли Бог «вибрав [їхніх] прабатьків» (Дії 13:17). Очевидно, Павло мав на увазі народження Ісака, обіцяного потомка (Бт 17:19; 21:1—3; 22:17, 18). Поки Сара (Сарра) була бездітною, залишалось відкритим питання, кого Бог визнає цим потомком, але народження Ісака дало на нього відповідь (Бт 11:30). Павло продовжує розповідати про діла, які Бог здійснював заради свого вибраного народу, аж поки не почав призначати їм суддів, і так було до часу пророка Самуїла. Тож період, що тривав «приблизно 450 років», очевидно, почався 1918 року до н. е., коли народився Ісак, і завершився 1467 року до н. е., тобто через 46 років після виходу ізраїльтян з Єгипту в 1513 році до н. е. Достовірність цих підрахунків також підтверджується тим фактом, що Ізраїль 40 років блукав пустелею і 6 років завойовував Ханаан (Чс 9:1; 13:1, 2, 6; Пв 2:7; ІсН 14:6, 7, 10).

Потомства. Або «нащадків». Букв. «насіння». (Див. додаток А2.)

Стовпі. Або «дереві». Грецьке слово ксı́лон (буквально «дерево») вживається тут як синонім грецького слова стауро́с (перекладається як «стовп мук») і описує знаряддя страти, до якого прибили Ісуса. У Грецьких Писаннях Лука, Павло і Петро вживають слово ксı́лон в цьому сенсі всього п’ять разів (Дії 5:30; 10:39; 13:29; Гл 3:13; 1Пт 2:24). У Септуагінті ксı́лон міститься в Пв 21:22, 23. Ним перекладено єврейське слово ец (означає «дерево; шматок дерева») у вислові «та повісять на стовпі». Коли Павло цитує ці слова в Гл 3:13, слово ксı́лон вживається у вислові «проклятий кожен, хто висить на стовпі». Це грецьке слово також трапляється в Септуагінті в Езд 6:11 (1 Ездри 6:31, LXX) як переклад арамейського слова а, відповідника єврейського ец. Там про порушників закону, виданого перським царем, сказано: «З його дому витягнуть балку, і його піднімуть та повісять на ній». Те, що біблійні письменники вживали слово ксı́лон як синонім слова стауро́с, є додатковим доказом того, що Ісуса стратили на прямому вертикальному стовпі без поперечної балки, бо саме таке значення передає в цьому контексті слово ксı́лон.

Стовпа. Або «дерева». (Див. коментар до Дії 5:30.)

Гробницю. Або «пам’ятну гробницю». (Див. глосарій, «Пам’ятна гробниця».)

Всю волю Бога. Або «весь намір Бога». Тут стосується всього, що Бог задумав здійснити через своє Царство, у тому числі того, що згідно з його волею необхідне для спасіння (Дії 20:25). Грецьке слово буле́ перекладається як «намір [або «вказівки», прим.]» в Лк 7:30 і Єв 6:17.

Служив Богу. Або «виконував волю (намір) Бога». (Див. коментар до Дії 20:27.)

Богобоязливих. Або «які поклонялися Богу». Грецьке слово се́бомай може також перекладатись як «шанувати; благоговіти». У сирійській Пешітті це слово перекладається як «що боялися Бога». У деяких перекладах Грецьких Писань єврейською мовою (в додатку В4 вони позначені як J7, 8, 10, 18) тут вживається Боже ім’я, і цей вислів можна перекласти як «що боялися Єгови».

Що поклонялися Богу. Перекладене цим висловом грецьке слово се́бомай означає «поклонятися; шанувати; благоговіти». Його ще можна передати як «богобоязливі; віддані». (Див. коментар до Дії 13:50.) Сирійська Пешітта передає це слово як «що боялися Бога». В одному перекладі Грецьких Писань єврейською мовою (в додатку В4 він позначений як J18) тут вживається Боже ім’я, і цей вислів можна перекласти як «що боялися Єгови».

Божій незаслуженій доброті. Оскільки в минулому Павло йшов проти Ісуса і переслідував його послідовників (Дії 9:3—5), у нього були всі підстави наголошувати на незаслуженій доброті Єгови. (Див. глосарій, «Незаслужена доброта».) Павло усвідомлював, що лише завдяки Божій незаслуженій доброті може виконувати своє служіння (1Кр 15:10; 1Тм 1:13, 14). Під час зустрічі зі старійшинами в Ефесі він двічі говорить про цю рису (Дії 20:24, 32). Павло частіше, ніж інші письменники Біблії, згадує про «незаслужену доброту» — понад 90 разів у своїх 14 листах. Він згадує незаслужену доброту Бога чи Ісуса на початку всіх своїх листів, окрім Листа до євреїв, а також в кінці кожного листа без винятку.

Слово Єгови. Цей вислів походить з Єврейських Писань, де єврейський термін, що означає «слово», вживається разом з Божим іменем. Вислів «слово Єгови» міститься у приблизно 200 віршах. (Ось приклади: 2См 12:9; 24:11; 2Цр 7:1; 20:16; 24:2; Іс 1:10; 2:3; 28:14; 38:4; Єр 1:4; 2:4; Єз 1:3; 6:1; Ос 1:1; Мих 1:1; Зх 9:1.) Коли цей вислів трапляється в Зх 9:1 у ранніх копіях Септуагінти (у фрагменті, що був знайдений у печері в Нахал-Хевері, у Юдейській пустелі, і датується 50 роком до н. е.— 50 роком н. е.), то після грецького слова ло́ґос стоїть Боже ім’я, написане давньоєврейськими літерами (). Причини того, чому «Переклад нового світу» використовує в основному тексті Дії 8:25 вислів «слово Єгови», а не «слово Господнє», як у доступних на сьогодні грецьких рукописах, наводяться в додатку В3, вступ і Дії 8:25.

Слово Єгови. Див. коментар до Дії 8:25 і додаток В3, вступ і Дії 13:44.

Що усуне заслону з народів. Або «для об’явлення (виявлення) народам». Грецьке слово апока́ліпсіс, перекладене як «що усуне заслону», означає «розкриття» або «відкриття» і часто вживається стосовно розкриття духовних істин, Божої волі і намірів (Рм 16:25; Еф 3:3; Об 1:1). Симеон, який був у похилому віці, називає маленького Ісуса світлом і показує, що духовне просвітлення отримають також люди з інших народів, а не лише юдеї і прозеліти. Пророчі слова Симеона узгоджуються з пророцтвами з Єврейських Писань, як-от з Іс 42:6 і 49:6.

Навіть у найвіддаленіших куточках землі. Або «до кінців (краю) землі». Цей грецький вислів вживається також в Дії 13:47. Наведена там цитата з пророцтва Іс 49:6 у грецькій Септуагінті теж містить цей вислів. Ймовірно, Ісусові слова в Дії 1:8 перегукуються з цим пророцтвом, де передрікалося, що слуга Єгови буде «світлом для народів», щоб спасіння поширилось «аж до кінців землі». Це узгоджується зі словами Ісуса про те, що його послідовники виконуватимуть «діла... навіть більші», ніж він (див. коментар до Ів 14:12), і що праця проповідування набере всесвітніх масштабів (див. коментарі до Мт 24:14; 26:13; 28:19).

Єгова дав нам такий наказ. Далі наводиться цитата з Іс 49:6, де з контексту єврейського оригіналу чітко видно, що ці слова належать Єгові (Іс 49:5; пор. Іс 42:6). Сповнення цього пророцтва включає працю, яку виконував Божий Слуга, Ісус Христос, та Христові послідовники (Іс 42:1; див. коментар до Лк 2:32 і додаток В3, вступ і Дії 13:47).

До кінців землі. Або «до найвіддаленіших куточків землі». Це пророцтво цитується з Іс 49:6, де у грецькій Септуагінті теж міститься цей вислів. Ісая передрік, що слуга Єгови буде «світлом для народів» і що спасіння, яке дає Бог, пошириться «аж до кінців землі». У промові в пісідійській Антіохії Павло і Варнава показали, що ці пророчі слова були наказом Єгови, згідно з яким послідовники Христа мали бути світлом для народів. Грецький вислів, перекладений тут як «до кінців землі», також вживається в Дії 1:8 (див. коментар), щоб показати масштаби праці свідчення про Ісуса, яку виконуватимуть його послідовники.

Слово Єгови. Цей вислів походить з Єврейських Писань, де єврейський термін, що означає «слово», вживається разом з Божим іменем. Вислів «слово Єгови» міститься у приблизно 200 віршах. (Ось приклади: 2См 12:9; 24:11; 2Цр 7:1; 20:16; 24:2; Іс 1:10; 2:3; 28:14; 38:4; Єр 1:4; 2:4; Єз 1:3; 6:1; Ос 1:1; Мих 1:1; Зх 9:1.) Коли цей вислів трапляється в Зх 9:1 у ранніх копіях Септуагінти (у фрагменті, що був знайдений у печері в Нахал-Хевері, у Юдейській пустелі, і датується 50 роком до н. е.— 50 роком н. е.), то після грецького слова ло́ґос стоїть Боже ім’я, написане давньоєврейськими літерами (). Причини того, чому «Переклад нового світу» використовує в основному тексті Дії 8:25 вислів «слово Єгови», а не «слово Господнє», як у доступних на сьогодні грецьких рукописах, наводяться в додатку В3, вступ і Дії 8:25.

Слово Єгови. Див. коментар до Дії 8:25 і додаток В3, вступ і Дії 13:48.

Був схильний прийняти правду. Цим висловом описано язичників, які відгукнулись на проповідування Павла і Варнави в пісідійській Антіохії і стали віруючими. Грецьке слово, перекладене тут як «був схильний прийняти правду» (форма дієслова та́ссо), має багато значень, у тому числі «ставити; розташовувати; влаштовувати; призначати». Значення слова залежить від контексту. В Дії 13:46 деяких юдеїв з пісідійської Антіохії протиставляється язичникам, згаданим тут, у вірші 48. Попередньої суботи Павло, виголосивши зворушливу промову, дав ґрунтовне свідчення обом групам (Дії 13:16—41). Юдеї, за словами Павла і Варнави, відкинули «слово Боже» і своїм ставленням та вчинками показали, що вважають себе «недостойними вічного життя» (Дії 13:46). Реакція язичників була зовсім іншою. У розповіді сказано, що вони зраділи і стали прославляти слово Єгови. Тож у цьому контексті грецьке слово та́ссо показує, що завдяки своєму ставленню і складу розуму люди з інших народів, так би мовити, «поставили себе» серед тих, хто зможе отримати вічне життя. Тому грецьке слово доречно перекладене як «були схильні прийняти правду». В багатьох перекладах Біблії в Дії 13:48 вживаються такі вислови, як «були призначені; кому було призначено», тож складається враження, що Бог визначив наперед, що ці люди отримають вічне життя. Однак ні контекст вірша, ні загалом вся Біблія не підтримують погляду, що Бог заздалегідь вирішив язичникам з Антіохії дати вічне життя, а юдеям — не давати. Павло намагався переконати юдеїв прийняти добру новину, але вони її відкинули. Їхній вибір був свідомим і добровільним, а не визначеним наперед. Як пояснив Ісус, дехто своїми вчинками покаже, що не придатний для Божого Царства (Лк 9:62). В Антіохії язичники довели, що належать до тих, хто, як сказав Ісус, «достойні» доброї новини (Мт 10:11, 13).

Слово Єгови. Цей вислів походить з Єврейських Писань, де єврейський термін, що означає «слово», вживається разом з Божим іменем. Вислів «слово Єгови» міститься у приблизно 200 віршах. (Ось приклади: 2См 12:9; 24:11; 2Цр 7:1; 20:16; 24:2; Іс 1:10; 2:3; 28:14; 38:4; Єр 1:4; 2:4; Єз 1:3; 6:1; Ос 1:1; Мих 1:1; Зх 9:1.) Коли цей вислів трапляється в Зх 9:1 у ранніх копіях Септуагінти (у фрагменті, що був знайдений у печері в Нахал-Хевері, у Юдейській пустелі, і датується 50 роком до н. е.— 50 роком н. е.), то після грецького слова ло́ґос стоїть Боже ім’я, написане давньоєврейськими літерами (). Причини того, чому «Переклад нового світу» використовує в основному тексті Дії 8:25 вислів «слово Єгови», а не «слово Господнє», як у доступних на сьогодні грецьких рукописах, наводяться в додатку В3, вступ і Дії 8:25.

Слово Єгови. Див. коментар до Дії 8:25 і додаток В3, вступ і Дії 13:49.

Богобоязливих. Або «які поклонялися Богу». Грецьке слово се́бомай може також перекладатись як «шанувати; благоговіти». У сирійській Пешітті це слово перекладається як «що боялися Бога». У деяких перекладах Грецьких Писань єврейською мовою (в додатку В4 вони позначені як J7, 8, 10, 18) тут вживається Боже ім’я, і цей вислів можна перекласти як «що боялися Єгови».

Він обтрусив свій одяг. Цей жест означав, що Павло знімав з себе відповідальність за юдеїв у Коринфі, які відкидали життєдайну звістку про Христа. Павло виконав свій обов’язок і більше не був відповідальним за їхнє життя. (Див. коментар до вислову нехай кров ваша буде на ваших головах у цьому вірші.) Про цей звичай вже згадувалось у Писаннях. Коли Неемія говорив з юдеями, які повернулись до Єрусалима, він витрусив складки свого одягу на знак того, що Бог відкине людину, яка не виконає обіцянки (Не 5:13). Коли Павло був у пісідійській Антіохії, то зробив щось подібне — «обтруси[в] порох зі своїх ніг» на свідчення проти своїх переслідувачів у тому місті. (Див. коментарі до Дії 13:51; Лк 9:5.)

Обтрусили порох зі своїх ніг та пішли в Іконію. Павло і Варнава виконали Ісусову вказівку, записану в Мт 10:14; Мр 6:11; Лк 9:5. Коли набожні юдеї проходили через язичницьку місцевість, то, перш ніж стати на юдейську землю, вони обтрушували «нечистий» порох зі своїх сандалій. Однак Ісус, даючи вищезгадану вказівку, очевидно, надавав цьому жесту іншого значення. Таким жестом учні мали показати, що знімають з себе відповідальність за наслідки, яких мешканці міста зазна́ють у результаті Божого суду. Коли Павло був у Коринфі і зробив щось подібне — обтрусив свій одяг, то пояснив: «Нехай кров ваша буде на ваших головах. Я чистий». (Див. коментар до Дії 18:6.)

Медіафайли

Дії апостолів. Перша місіонерська подорож Павла (Дії 13:1—14:28) бл. 47—48 рр. н. е.
Дії апостолів. Перша місіонерська подорож Павла (Дії 13:1—14:28) бл. 47—48 рр. н. е.

Опис подій подано в хронологічному порядку.

1. В сирійській Антіохії Варнаву і Савла призначають місіонерами і посилають їх проповідувати (Дії 13:1—3). (Див. додаток Б13, карту, на якій показано всі їхні місіонерські подорожі.)

2. Варнава і Савл пливуть з Селевкії в Саламіс, що на Кіпрі; вони звіщають Боже слово у місцевих синагогах (Дії 13:4—6).

3. Пафос; перша письмова згадка про те, що Савла називали Павлом (Дії 13:6, 9).

4. Сергій Павло, проконсул Кіпру, стає віруючим (Дії 13:7, 12).

5. Павло разом з чоловіками, які супроводжували його, прибуває в Пергію, що в Памфілії; Іван Марко повертається до Єрусалима (Дії 13:13).

6. Павло і Варнава проповідують у синагозі в пісідійській Антіохії (Дії 13:14—16).

7. Багато хто збирається в Антіохії, щоб послухати Павла і Варнаву, але юдеї переслідують цих двох чоловіків (Дії 13:44, 45, 50).

8. Павло і Варнава проповідують у синагозі в Іконії; багато юдеїв і греків стають віруючими (Дії 14:1).

9. Деякі юдеї в Іконії протидіють братам, і думки людей розділяються; юдеї намагаються побити камінням Павла і Варнаву (Дії 14:2—5).

10. Павло і Варнава у Лістрі — місті, що в Лікаонії; їх помилково приймають за богів (Дії 14:6—11).

11. Юдеї, які прийшли в Лістру з Антіохії та Іконії, жорстоко протидіють Павлові; Павло виживає після каменування (Дії 14:19, 20а).

12. Павло і Варнава звіщають добру новину в Дервії; чимало людей стає учнями (Дії 14:20б, 21а).

13. Павло і Варнава повертаються до новостворених зборів у Лістрі, Іконії та Антіохії, щоб зміцнити їх; вони призначають в кожному зборі старійшин (Дії 14:21б—23).

14. Павло і Варнава повертаються до Пергії і звіщають там слово; вони вирушають до Атталії (Дії 14:24, 25).

15. З Атталії вони відпливають до сирійської Антіохії (Дії 14:26, 27).

Сирійська Антіохія
Сирійська Антіохія

На фото зображено місто Антак’я в сучасній Туреччині. Колись тут розташовувалось стародавнє місто Антіохія, столиця римської провінції Сирія. Вважається, що в I столітті н. е. Антіохія була одним з найбільших міст Римської імперії, поступаючись лише Риму та Александрії. За деякими твердженнями, її населення становило 250 000 мешканців або навіть більше. Після вбивства Степана в Єрусалимі почалося переслідування Ісусових послідовників, тож декотрі з них прийшли в Антіохію. Там вони проповідували грекомовним людям, багато з яких прийняли добру новину (Дії 11:19—21). Згодом Павло зупинявся в Антіохії в перервах між місіонерськими подорожами. «Саме в Антіохії за Божим провидінням учнів вперше почали називати християнами» (Дії 11:26). Сирійську Антіохію не слід плутати з іншою Антіохією, що в Пісідії (центральна Туреччина), про яку згадано в Дії 13:14; 14:19, 21 та 2Тм 3:11.

Сирійська Антіохія — осередок діяльності перших християн
Сирійська Антіохія — осередок діяльності перших християн

Сирійська Антіохія була столицею римської провінції Сирія. У першому столітті разом з Римом і Александрією вона входила в трійку найбільших міст Римської імперії. Антіохія стояла на східному березі річки Оронт (1), і до неї належав острів (2). Кілька кілометрів нижче по течії було портове місто Селевкія. Антіохія пишалася одним з найбільших на той час іподромів (3), де проводились кінні перегони та змагання на колісницях. Місто також славилось довжелезною вулицею (4), яку Ірод Великий вимостив мармуром і вздовж якої з обох боків була колонада. Пізніше Тиберій побудував криті колонади, а саму вулицю прикрасив мозаїкою і статуями. У цьому багатокультурному місті мешкала велика юдейська громада (5), і багато хто з неї стали християнами. Саме в Антіохії учнів Ісуса почали називати християнами (Дії 11:26). Згодом, чимало язичників також стали віруючими. Приблизно 49 року н. е. постало питання про обрізання, тож група братів, серед яких були Павло і Варнава, вирушили з Антіохії до Єрусалима, щоб отримати вказівки від керівного органу (Дії 15:1, 2, 30). Крім того, Павло зупинявся в Антіохії в перервах між трьома місіонерськими подорожами (Дії 13:1—3; 15:35, 40, 41; 18:22, 23). Зображена тут карта міста є приблизною: на ній показано розташування міських мурів не в конкретний період, а протягом кількох століть.

Знайдена на Кіпрі монета з титулом «Проконсул»
Знайдена на Кіпрі монета з титулом «Проконсул»

Зображена тут монета була знайдена на Кіпрі. Її викарбували під час правління римського імператора Клавдія, який був при владі, коли приблизно в 47 році н. е. Павло і Варнава відвідали Кіпр. На монеті з одного боку зображено голову Клавдія і вказано його титул, а з другого боку видно напис, що містить грецький відповідник слова «проконсул», яке стосувалося правителя цього острова. Цей напис підтверджує точність розповіді Луки, в якій він називає Сергія Павла «проконсулом» Кіпру (Дії 13:4, 7).