Лист до ефесян 4:1—32

4  Отже, я, ув’язнений+ заради Господа, благаю вас поводитись так, щоб бути гідними+ свого покликання:  виявляйте цілковиту смиренність,+ лагідність+ і терпеливість,+ з любов’ю терпіть одне одного+  і з усіх сил намагайтесь зберігати єдність духу в узах миру.+  Є одне тіло+ і один дух,+ так само як і одна надія,+ до якої ви були покликані,  один Господь,+ одна віра, одне хрещення,  один Бог і Батько всіх, котрий над усіма і діє через усіх та в усіх.  Що ж до незаслуженої доброти, то ми отримали її відповідно до того, як кожного з нас наділив цим даром+ Христос.  Тому сказано*: «Піднявшись у височину, він узяв полонених; він дав людей, які стали дарами».+  А що означає слово «піднявшись»? Хіба не те, що він перед тим схо́див додолу, на землю? 10  Той, хто зійшов, піднявся+ набагато вище від усіх небес,+ щоб дати повноту всьому*. 11  Тож він дав одних як апостолів,+ інших як пророків,+ ще інших як проповідників доброї новини,+ а ще інших як пастирів і вчителів,+ 12  щоб вони виправляли святих, служили іншим і зміцняли Христове тіло,+ 13  поки всі ми не досягнемо єдності у вірі та в точному знанні про Божого Сина і не станемо дорослою людиною,+ досягнувши повноти зрілості Христа.+ 14  Тож більше не будьмо дітьми, яких через підступність людей і хитрий обман кидає, мов на хвилях, і носить туди-сюди кожен вітер вчення.+ 15  Натомість говорімо правду і виявляймо любов, тоді ми зможемо в усьому зростати до зрілості, підкоряючись Христу, який є головою.+ 16  Від нього йдуть інші частини тіла;+ вони гармонійно поєднуються і взаємодіють за допомогою різних суглобів, які виконують необхідні функції. Якщо кожна окрема частина тіла діє належно, це сприяє росту цілого тіла, а зміцняється воно завдяки любові.+ 17  Тому кажу це і закликаю вас перед Господом: не поводьтеся більше так, як поводяться відповідно до свого марного способу мислення+ люди з інших народів.+ 18  Їхній розум огорнула темрява, і через своє незнання та черствість сердець вони відчужені від життя, джерелом якого є Бог. 19  Втративши будь-яке почуття сорому, вони віддалися розгнузданості,+ щоб ненаситно чинити всіляку нечистоту.+ 20  Але ви дізналися, що Христос не такий, 21  якщо ви справді чули його і були навчені згідно з правдою, якої вчив Ісус. 22  Вас вчили, що потрібно відкинути стару особистість,+ яка віддзеркалює ваш колишній спосіб життя і псується через підступні бажання.+ 23  І далі працюйте над тим, щоб мислити по-новому,+ 24  а також одягніться в нову особистість,+ що створена за Божою волею та віддзеркалює справжню праведність і відданість. 25  Отже, тепер, коли ви вже відкинули обман, нехай кожен з вас говорить правду своєму ближньому,+ бо ми частини тіла, які належать одна одній.+ 26  Гнівайтесь, але не грішіть;+ не допускайте, щоб сонце зайшло, поки ви ще роздратовані,+ 27  не давайте Дияволу нагоди впливати на вас.+ 28  Хто крав, нехай більше не краде,+ хай він наполегливо працює, виконуючи своїми руками корисну працю,+ щоб мати чим поділитися з нужденними.+ 29  Нехай з ваших уст не виходить жодне гниле слово,+ а лише добре, яке при потребі може зміцнити, принести пожиток слухачам.+ 30  І не засмучуйте Божого святого духу,+ печаткою якого ви позначені+ до дня, коли будете визволені на основі викупу.+ 31  Відкиньте всіляку озлобленість,+ гнів, лютість, крик та образливу мову,+ а також усе, що завдає шкоди.+ 32  Натомість будьте добрі одне до одного, виявляйте сердечне співчуття+ та з готовністю прощайте одне одного, як і Бог через Христа вас простив.+

Примітки

Або, можливо, «він каже».
Або «щоб усе привести до сповнення».

Коментарі

Смиренністю. Смиренність — це відсутність гордості, пихатості, правильний погляд на самого себе у стосунках з Богом та людьми. Це не слабкість, а склад розуму, який подобається Єгові. Коли християни, співпрацюючи один з одним, виявляють смирення, між ними панує єдність (Еф 4:2; Флп 2:3; Кл 3:12; 1Пт 5:5). У Грецьких Писаннях слово тапейнофросı́не, перекладене тут як «смиренність», утворене зі слів тапейно́о, що означає «понижувати», і френ, що означає «розум». Споріднене слово тапейно́с перекладається як «смиренний» (Мт 11:29) і «смиренні» (Як 4:6; 1Пт 5:5). (Див. коментар до Мт 11:29.)

Смиренність. Див. коментар до Дії 20:19.

Зберігати єдність духу. Християнин, який застосовує цю пораду, дозволяє Божому святому духу впливати на нього і приносити плід. «Дух», який походить від Бога,— це могутня сила, яка здатна об’єднувати людей (1Кр 2:12; Гл 5:22, 23). В попередньому вірші Павло також згадав риси, які сприяють єдності: смиренність, лагідність, терпеливість і любов (Еф 4:2).

В узах миру. Грецьке слово, перекладене як «узи», буквально означає «те, що тримає щось вкупі; те, що скріплює». У буквальному значенні це слово вживається в Кл 2:19 і перекладено як «зв’я́зки», тобто щільна сполучна тканина, що скріплює кістки. Подібно як зв’я́зки в тілі утворюють міцні узи, так і мир з’єднує членів збору. Такий мир — це щось більше, ніж відсутність конфліктів. В його основі лежить любов, і, щоб підтримувати його, потрібні зусилля (Еф 4:2). Павло вживає те саме грецьке слово в Кл 3:14, де називає любов «досконалими узами єдності».

Одне... один... одна. У своєму листі до ефесян Павло підкреслює, наскільки важлива єдність. В Еф 4:4—6 він перераховує чинники, які сприяють єдності у зборі помазаних християн.

Одне тіло. Тобто християнський збір, який порівнюється до людського тіла. Ісус Христос є «головою» цього духовного тіла (Еф 1:22, 23).

Один дух. Тобто Божий святий дух (1Кр 12:13; 2Кр 5:5).

Одна надія. У цьому контексті «одна надія» стосується небесної надії помазаних християн (Єв 3:1). Але крім цього, коли помазанці будуть царями і священиками на небі, всі люди, які хотітимуть служити Богу і віритимуть в нього, «стан[уть] вільним[и] від неволі тління» та отримають «славну свободу дітей Божих» (Рм 8:20, 21, 24).

Хрещення, яке проповідував Іван. Це хрещення було прилюдним виявом каяття людини у гріхах проти Закону, який Єгова дав Мойсею, Закону, якого погодились дотримуватися юдеї (Вх 24:7, 8). Однак після П’ятидесятниці 33 року н. е., коли Закон втратив чинність, це хрещення відійшло у минуле (Рм 10:4; Гл 3:13; Еф 2:13—15; Кл 2:13, 14). Відтоді єдиним хрещенням, яке схвалював Єгова, було хрещення, про яке Ісус говорив своїм учням (Мт 28:19, 20). Описані в цій розповіді події відбувались приблизно 52 року н. е.

Один Господь. Тобто Ісус Христос (1Кр 8:6).

Одна віра. Тобто єдиний спосіб поклоніння, який подобається Богу. В основі цієї віри лежить правдива звістка про Христа, яку звіщають християни (Ів 3:16; 4:23, 24; Рм 10:16, 17; 2Кр 4:13).

Одне хрещення. Ефесяни вже знали, що «одне хрещення», здійснене «в ім’я Батька, і Сина, і святого духу», було ключем до їхньої єдності (Мт 28:19, 20). Коли під час своєї третьої місіонерської подорожі Павло відвідував Ефес, то зустрівся з тамтешніми учнями. Вони раніше отримали «хрещення, яке проповідував Іван», але, очевидно, Єгова тоді вже схвалював інше хрещення. (Див. коментар до Дії 18:25.) Хоча ці учні мали знання про Бога, вони нічого не знали про християнське хрещення. Почувши пояснення Павла про Христа і святий дух, «вони охрестилися в ім’я Господа Ісуса», і завдяки цьому в них з’явилася можливість служити Єгові разом з усіма охрещеними християнами в Ефесі та інших територіях (Дії 19:1—6).

Один Бог і Батько всіх. Тобто Бог Єгова (Пв 6:4).

Наглядачами. Грецьке слово епı́скопос споріднене з дієсловом епіскопе́о, що означає «постійно пильнувати» (Єв 12:15), та іменником епіскопе́, що означає «перевірка» (Лк 19:44; 1Пт 2:12), «бути наглядачем» (1Тм 3:1) або «обов’язки наглядача» (Дії 1:20). Наглядач відвідував членів збору, здійснював перевірку і надавав керівництво. Тож грецьке слово передусім містить думку про сповнений турботи нагляд. Наглядачі у християнському зборі мають обов’язок дбати про духовний стан одновірців. У цьому вірші Павло називає «наглядачами» старійшин ефеського збору (Дії 20:17). У своєму листі до Тита він вживає слово «наглядач», коли описує вимоги до старійшин у християнському зборі (Тит 1:5, 7). Отже, обидва грецькі слова стосуються того самого становища в зборі: пресбı́терос вказує на духовну зрілість призначеного чоловіка, а епı́скопос — на обов’язки, які він виконує. З оповіді про зустріч Павла і старійшин з Ефеса чітко видно, що у зборі був не один старійшина. Не існувало правила щодо кількості наглядачів в одному зборі. Це залежало від того, скільки чоловіків у зборі відповідали вимогам, щоб бути старійшинами. Також в листі до християн у Філіппах Павло згадав про «наглядачів» того збору (Флп 1:1), показуючи, що вони утворювали раду старійшин, яка займалася справами збору. (Див. коментар до Дії 1:20.)

Людей, які стали дарами. Або «дари, які складаються з людей; людей як дари». Тут Павло посилається на Пс 68:18, в якому Давид дякував за те, що Єгова допоміг йому завоювати Єрусалим. Єгова, образно кажучи, «піднявся... у височину», коли завоював місто на горі Сіон. Тоді він також дав ізраїльтянам полонених — сильних чоловіків, які могли виконувати роботу. Під натхненням Павло застосовує цей пророчий псалом до Ісуса, який здобуває перемоги на благо християнського збору (Еф 4:10). «Піднявшись у височину», тобто на небо, Ісус отримав надзвичайно велику владу (Мт 28:18; Еф 1:20, 21). Він використовує її, щоб приводити у свій збір «людей, які ста[ють] дарами» і служать турботливими пастирями й наглядачами для Божої отари (Еф 4:11; див. коментар до Дії 20:28; пор. Іс 32:1, 2).

Піднявся набагато вище від усіх небес. Ісус отримав набагато вище становище, ніж будь-хто з небесних створінь (Еф 1:20—23; Флп 2:9—11).

Проповідника доброї новини. Основне значення грецького слова еуанґелісте́с, яке дехто перекладає як «благовісник» або «євангеліст»,— це «проповідник доброї новини». (Див. коментар до Мт 4:23.) Хоча всі християни мають проголошувати добру новину (Мт 24:14; 28:19, 20; Дії 5:42; 8:4; Рм 10:9, 10), контекст трьох біблійних віршів, у яких вживається це грецьке слово, показує, що воно може набувати особливого значення (Дії 21:8; Еф 4:11; 2Тм 4:5; також прим.). Наприклад, коли йдеться про того, хто проповідує добру новину на нових територіях, це грецьке слово можна також перекладати як «місіонер». Пилип був тим, хто розпочав працю в місті Самарія після П’ятидесятниці. Спонуканий ангелом, він проповідував добру новину про Христа ефіопському вельможі, і цей чоловік охрестився. Тоді дух повів Пилипа проповідувати в Ашдоді та всіх містах, що лежали на шляху до Кесарії (Дії 8:5, 12, 14, 26—40). Події, описані в Дії 21:8, сталися приблизно через 20 років після того, однак про Пилипа й далі говориться як про «проповідника доброї новини».

Проповідників доброї новини. Основне значення грецького слова, яке тут вживає Павло,— це «ті, хто звіщає, або поширює, добру новину». Воно споріднене з іншим грецьким словом, яке перекладається як «євангеліє» або «добра новина». В Грецьких Писаннях це слово вживається лише тут, а також у двох інших віршах (2Тм 4:5; див. коментар до Дії 21:8). Усі християни отримали завдання звіщати добру новину (Мт 24:14; 28:19, 20). Але Павло, очевидно, використовує слово, перекладене як «проповідники доброї новини», у значенні «місіонери». Наприклад, Павло, Тимофій, Варнава та Сила долали великі відстані, щоб звіщати добру новину там, де про неї ще ніхто не чув (Дії 13:2—4; 15:40, 41; 16:3, 4).

Виправилися. Або «були приведені у відповідність». Грецьке слово ката́ртісіс, перекладене як «виправилися», у Грецьких Писаннях вживається лише тут. Цим словом і спорідненими словами описують приведення чогось до належного стану. Наприклад, в Мт 4:21 дієслово катартı́зо перекладається як «лагодили [сіті]». Те саме дієслово використовується в Гл 6:1, де мова йде про духовне виправлення одновірця, який ступив на хибний шлях. Споріднений іменник катартісмо́с, перекладений в Еф 4:12 як «виправляли», іноді використовувався в медичних текстах для опису вправляння кістки, кінцівки або суглоба.

Виправляли. Грецький іменник, перекладений тут як «виправляли» (катартісмо́с), стосується приведення чогось до належного стану або у відповідність до чогось. Він також може передавати думку про підготовку до виконання певного завдання. Деколи це слово використовували в медичних текстах для опису вправляння кістки, кінцівки або суглоба. (Див. коментар до 2Кр 13:9.) Ісус виправив «святих», тобто допоміг їм узгодити їхнє мислення і поведінку з волею і мисленням Бога. Християни отримали таке виправлення, або навчання, від «людей, які стали дарами», тобто від помазаних духом наглядачів, яких Ісус дав збору (Еф 4:8, 11, 12; 1Кр 16:15—18; 2Тм 2:2; Тит 1:5).

Точним знанням. У Грецьких Писаннях словом «знання» здебільшого перекладаються два грецьких слова — ґно́сіс і епı́ґносіс. Вони обидва споріднені з дієсловом ґіно́ско, що означає «знати; розуміти; усвідомлювати». Вжите в цьому вірші слово епı́ґносіс — це підсилена форма слова ґно́сіс (епı́- буквально означає «на», тут вживається в значенні «додатковий»). Як часто видно з контексту, епı́ґносіс означає «точне, справжнє або повне знання». Використавши тут це слово, Павло хотів показати, що ревність його співвітчизників, юдеїв, була неправильною. Вона не ґрунтувалася на правильному розумінні Божої волі, що була виявлена через Ісуса, обіцяного Месію.

Поки всі ми не досягнемо. Таке формулювання вказує на те, що кожен християнин повинен докладати зусиль, щоб стати зрілим і мати єдність з одновірцями. (Див. коментар до слова дорослою у цьому вірші.)

Єдності у вірі. Йдеться про єдність у поглядах і вченнях (Еф 4:5; Кл 1:23; 2:7). Грецьке слово, перекладене як «єдність», теж можна перекласти як «спільність».

Точному знанні. У Грецьких Писаннях словом «знання» здебільшого перекладаються два грецьких слова — ґно́сіс і епı́ґносіс. Вжите в цьому вірші слово епı́ґносіс — це підсилена форма слова ґно́сіс (епı́- буквально означає «на», тут вживається в значенні «додатковий»). Залежно від контексту, епı́ґносіс може означати «точне, справжнє або повне знання». (Див. коментар до Рм 10:2.) Тут Павло вживає це слово, аби підкреслити, що зрілий християнин має разом з одновірцями здобувати точне знання про Божого Сина, Христа Ісуса (1Кр 1:24, 30; Еф 3:18; Кл 2:2, 3; 2Пт 1:8; 2:2).

Дорослою. Павло заохочує християн в Ефесі стати духовно «дорослими», або «зрілими» (1Кр 14:20). Вони мали перед собою мету — досягти повноти зрілості Христа, тобто стати духовно зрілими християнами. Для цього їм потрібно було жити згідно з точним знанням про Божого Сина. Тоді вони не піддавалися би впливу хибних ідей і фальшивих вчень. Досягти такої зрілості вони могли завдяки християнському збору, зокрема апостолам, пророкам, проповідникам доброї новини, пастирям і вчителям (Еф 4:11—14).

Через підступність людей. У Грецьких Писаннях цей вислів вживається лише тут, і його можна буквально перекласти як «у грі людей у (гральні) кості». Ця давня ідіома стосується шахрайства під час гри в кості. (Див. медіагалерею, «Римські гральні кості».) Павло застерігає християн в Ефесі, щоб вони не були дітьми, тобто духовно незрілими людьми. Через брак досвіду і розсудливості такі незрілі християни могли стати жертвами «підступності людей» і перестати рости духовно. Щоб захистити збір від обману фальшивих вчителів, Єгова дав «людей, які стали дарами» (Еф 4:8; див. додаток A1).

Говорімо правду. Вжите тут грецьке дієслово має широке значення, і його можна також перекласти як «будьмо правдивими». Ось чому деякі переклади Біблії використовують вислови «будемо жити по правді» та «поводьмося згідно з правдою». Павло підкреслює разючу відмінність між поведінкою справжніх християн і підступністю та обманом фальшивих вчителів, яких він осуджує у вірші 14. Подібну думку він висловлює в Еф 4:25, де, очевидно, цитує слова із Зх 8:16. Вимоги Єгови не змінюються — він завжди очікує від своїх слуг правдивості у словах і вчинках (Лв 19:11; Пр 19:9).

Гармонійно з’єднані. Ці слова наголошують, що в християнському зборі має панувати єдність. (Див. «Вступ до Ефесян».) Християни з-поміж юдеїв і з-поміж інших народів могли разом наближатись до Єгови. Усі вони могли мати святий дух і як група були частиною духовного храму — місця, «де Бог перебуватиме своїм духом» (Еф 2:22; див. Еф 4:16, де Павло вживає той самий вислів («гармонійно поєднуються»), порівнюючи християнський збір до людського тіла).

Гармонійно поєднуються. Павло використовує в цьому вірші грецьке дієслово, яке підкреслює, наскільки гармонійно поєднані різні частини людського тіла. Кожна з них виконує свою функцію на благо всього тіла. Подібно до цього, члени християнського збору співпрацюють під керівництвом свого голови, Христа (Еф 1:22, 23; 4:4, 15). Коли всі у зборі співпрацюють і підкоряються головуванню Христа, тоді цілий збір стає зрілим і в ньому панує дух любові (1Кр 12:14—27; Кл 2:19; 3:14). Павло використовує те саме грецьке слово в Еф 2:21 (див. коментар), де порівнює християнський збір до будівлі, в якій всі частини «гармонійно з’єднані».

Взаємодіють. Букв. «їх об’єднали». Згідно з одним словником, вжите тут грецьке дієслово означає «зібрати разом в одне; з’єднати».

Різних суглобів. Суглоби з’єднують людське тіло в одне ціле. Ісус Христос забезпечує тіло, або збір помазаних християн, всім необхідним «за допомогою різних суглобів», тобто за допомогою заходів, які сприяють злагодженій діяльності збору і через які всі члени збору отримують духовну їжу та можливість спілкуватися. Завдяки цьому «тіло» має достатньо духовної поживи і кожна його частина навчена, як виконувати доручену працю (Еф 4:7—16). Пишучи про суглоби, Павло вжив слово, яке зазвичай використовували лікарі. Археологічні знахідки свідчать про те, що в Ефесі була медична школа, і це, можливо, пояснює, чому Павло наводить приклад з людським тілом.

Марноті. Або «пустоті; суєті». Те саме грецьке слово вживається в Септуагінті як переклад єврейського слова ге́вел (буквально «подих» або «пара», які миттю зникають). Це єврейське слово трапляється понад 35 разів у книзі Екклезіаста в таких висловах, як «марнота марнот» і «усе марне» (Ек 1:2; 2:17; 3:19; 12:8). Соломон, письменник книги Екклезіаста, іноді використовував це слово разом з висловом «гонитва за вітром» (Ек 1:14; 2:11). У Рм 8:20 Павло говорить про те, що люди намагаються досягти чогось, але їхні старання ні до чого не приводять. Однак у вірші згадується про надію, тобто про те, що Бог звільнить людство від «марноти», якій створіння підкорене аж досі (Рм 8:21).

Марного. Або «порожнього; суєтного». Згідно з одним словником, основна думка цього вірша така: «мислення людей з інших народів зосереджене на марноті». Їхній спосіб життя веде до болю і розчарування, і це одна з причин, чому Павло каже християнам: «Не поводьтеся... так, як поводяться... люди з інших народів». (Більше інформації щодо грецького слова, перекладеного як «марний», міститься в коментарі до Рм 8:20.)

Розум огорнула темрява. Тут ідеться не про розумові здібності невіруючих. У Біблії часто говориться, що люди, яким бракує розуміння, особливо розуміння духовних істин, перебувають в темряві (Йв 12:24, 25; Іс 5:20; 60:2; Ів 8:12; 2Кр 4:6; Еф 1:17, 18; 5:8, 11; 1Пт 2:9; 1Ів 2:9—11). Розум тих людей, які не пізнали Бога Єгову та Ісуса Христа, «огорнула темрява», тому що вони наче йдуть навпомацки — в своїх прагненнях і зусиллях не мають надійних орієнтирів і відчуття, що рухаються в правильному напрямку (Ів 17:3; Рм 1:21, 28; 2Кр 4:4).

Черствість. Букв. «притупленість». Люди, які перейняли мислення і дух цього безбожного світу, мають притуплені, черстві серця і тому не хочуть здобувати знання про Бога (1Кр 2:12; Еф 2:2; 4:17). Грецький іменник, перекладений тут як «черствість», походить від медичного терміна, який міг стосуватися загрубілості шкіри на місці мозоля. Тут це слово вживається, щоб описати, як символічне серце може поступово загрубіти, стати неслухняним Богові.

Життя, джерелом якого є Бог. Згідно з одним довідником, грецьке слово, перекладене тут як «життя», означає «життя як існування, життя в абсолютному сенсі». (В грецькій мові є ще одне слово, яке теж перекладається як «життя» і означає «спосіб життя» чи «стиль життя». Див., наприклад, Лк 8:14; 1Тм 2:2.) Отже, Павло каже, що через розумову і духовну темряву люди відчужені від Бога, який є Джерелом життя і надії на вічне життя (Пс 36:9; Рм 1:21; Гл 6:8; Кл 1:21).

Розгнузданість. Або «безсоромна поведінка; безчинство; непристойність». У Біблії грецьке слово асе́лґейа стосується вчинків, які є серйозним порушенням Божих законів і свідчать про безсоромний або відверто зневажливий склад розуму. У Грецьких Писаннях це слово трапляється 10 разів (Мр 7:22; Рм 13:13; 2Кр 12:21; Гл 5:19; Еф 4:19; 1Пт 4:3; 2Пт 2:2, 7, 18; Юд 4). За визначенням одного словника, воно означає «розгул, розпусність, хтивість, тобто безсоромність у поглядах і поведінці». Юдейський історик Йосиф Флавій використав це грецьке слово, коли писав про те, що язичницька цариця Єзавель побудувала в Єрусалимі храм Ваалу. Цим зухвалим вчинком вона перейшла всі межі пристойності і показала, що відверто зневажає думку інших («Юдейські старожитності», кн. 8, розд. 13, абз. 1; див. глосарій).

Нечистота. Або «забрудненість; розбещеність; хтивість». З перших трьох учинків плоті», згаданих у цьому вірші, «нечистота» (грецькою акатарсı́а) має найширше значення. У Грецьких Писаннях це слово трапляється 10 разів. У буквальному значенні воно стосується чогось фізично нечистого, брудного (Мт 23:27). У переносному значенні це слово стосується будь-якої нечистоти — у статевих стосунках, у мові, в ділах чи в духовних справах, наприклад поклоніння фальшивим богам (Рм 1:24; 6:19; 2Кр 6:17; 12:21; Еф 4:19; 5:3; Кл 3:5; 1Фс 2:3; 4:7). Тож «нечистота» може бути пов’язана з різними неправильними вчинками: від незначних проступків до серйозних гріхів. (Див. коментар до Еф 4:19.) Це слово підкреслює, наскільки огидною з морального погляду є така поведінка чи стан людини. (Див. глосарій, «Нечистий».)

Жадібності. Або «пожадливості». Грецьке слово плеонексı́а передає думку про ненаситне бажання мати більше. Це грецьке слово також вживається в Еф 4:19; 5:3. У Кл 3:5 Павло, згадуючи про жадібність, каже, що вона є ідолопоклонством.

Втративши будь-яке почуття сорому. Цей вислів є перекладом грецького слова, яке буквально означає «переставши відчувати біль». В цьому контексті воно вживається в переносному значенні і передає думку про те, що хтось є нечутливим до морально-етичних норм. Така людина перестала відчувати докори сумління і відкидає думку про будь-яку відповідальність перед Богом (1Тм 4:2).

Розгнузданості. Або «безсоромній поведінці». Грецьке слово асе́лґейа стосується вчинків, які є серйозним порушенням Божих законів і свідчать про безсоромний або відверто зневажливий склад розуму. (Див. глосарій і коментар до Гл 5:19.)

Всіляку нечистоту. Слово «нечистота» (грецькою акатарсı́а) має широке значення. Тут воно вживається в переносному значенні і стосується будь-якої нечистоти у статевих стосунках, у мові, в ділах чи в духовних справах. (Пор. 1Кр 7:14; 2Кр 6:17; 1Фс 2:3.) Це слово підкреслює, наскільки огидною з морального погляду є така поведінка чи стан людини. (Див. коментар до Гл 5:19.) Павло каже, що люди чинили нечистоту ненаситно. Грецьке слово плеонексı́а передає думку про ненаситне бажання мати більше. Додаючи слово «ненаситно», Павло показує, що «нечистота» може проявлятися різною мірою. (Див. коментар до Рм 1:29.)

Духовна людина. Букв. «(той, хто) духовний». Павло протиставляє духовну людину «плотській людині», про яку згадується в попередньому вірші. (Див. коментар до 1Кр 2:14.) Люди з духовним складом розуму цінують духовні речі і піддаються впливу Божого духу. Для них Бог є реальним, і вони намагаються його наслідувати (Еф 5:1). Духовна людина прагне мати погляд Бога на різні питання і відповідати його вимогам. Вона чітко бачить, тобто має свої судження, що плотська людина йде неправильним шляхом.

Далі працюйте... по-новому. Або «обновлюйте». Грецьке дієслово вживається тут в теперішньому часі і виражає тривалу дію. Це вказує на те, що робота над своїм мисленням — це безперервний процес (Флп 3:12, 13).

Тим, щоб мислити. Або «силою, яка керує вашим мисленням». Вжитий тут грецький вислів буквально означає «дух вашого розуму». Тут слово «дух» стосується спонукальної сили, під дією якої людина говорить або поводиться певним чином. (Див. глосарій, «Дух».) Отже, «дух розуму» — це сила, яка формує мислення людини, в тому числі напрям її думок, її бажання і спонуки. Недосконалі люди схильні до неправильного мислення, і ця схильність скеровує їхні розуми в неправильному напрямку — вони зосереджуються на фізичних і матеріалістичних, тобто плотських, прагненнях (Бт 8:21; Ек 7:20; Кл 1:21; 2:18). Щоб стати християнином, людина повинна почати «мислити по-новому», і тоді «дух [її] розуму» буде скеровувати її думки в правильному напрямку, іншими словами, узгоджувати їх з Божими думками. (Див. коментар до 1Кр 2:15.) А коли така людина вже є християнином, вона повинна «і далі працю[вати] над тим, щоб мислити по-новому», тобто вивчати Біблію і дозволяти Божому духу формувати її.

Плід духу. Або «те, що породжує дух». Грецький сільськогосподарський термін карпо́с, що перекладається як «плід; плоди», часто трапляється в Писанні. Тут він вживається в переносному значенні і стосується рис, які Божий святий дух, тобто діюча сила, може породити в людях (Гл 5:16). Подібно як дерево приносить плоди, якщо його належно доглядати, так і людина приносить «плід духу», якщо дозволяє духу впливати на своє мислення і вчинки. (Пор. Пс 1:1—3.) Такі риси є віддзеркаленням особистості Бога Єгови, Джерела святого духу (Кл 3:9, 10). Наведений тут перелік не містить всіх рис, які святий дух породжує в християнах і які належать до «плоду духу». (Див. коментар до Гл 5:23.) Ці риси, взяті разом, формують «нову особистість» (Еф 4:24). Тут Павло вживає грецьке слово карпо́с у формі однини («плід»). Біблійні коментатори зазначають, що ця форма однини, можливо, вказує на те, що згадані тут позитивні риси утворюють одне ціле. Тому важливо розвивати кожну з них; вони не можуть існувати одна без одної.

Далі працюйте... по-новому. Або «обновлюйте». Грецьке дієслово вживається тут в теперішньому часі і виражає тривалу дію. Це вказує на те, що робота над своїм мисленням — це безперервний процес (Флп 3:12, 13).

Тим, щоб мислити. Або «силою, яка керує вашим мисленням». Вжитий тут грецький вислів буквально означає «дух вашого розуму». Тут слово «дух» стосується спонукальної сили, під дією якої людина говорить або поводиться певним чином. (Див. глосарій, «Дух».) Отже, «дух розуму» — це сила, яка формує мислення людини, в тому числі напрям її думок, її бажання і спонуки. Недосконалі люди схильні до неправильного мислення, і ця схильність скеровує їхні розуми в неправильному напрямку — вони зосереджуються на фізичних і матеріалістичних, тобто плотських, прагненнях (Бт 8:21; Ек 7:20; Кл 1:21; 2:18). Щоб стати християнином, людина повинна почати «мислити по-новому», і тоді «дух [її] розуму» буде скеровувати її думки в правильному напрямку, іншими словами, узгоджувати їх з Божими думками. (Див. коментар до 1Кр 2:15.) А коли така людина вже є християнином, вона повинна «і далі працю[вати] над тим, щоб мислити по-новому», тобто вивчати Біблію і дозволяти Божому духу формувати її.

Нову особистість. Букв. «нову людину». Християнин повинен не лише відкинути «стару особистість» (букв. «стару людину») з її поганими вчинками (Еф 4:22), а й одягнутися в «нову особистість», тобто повністю змінитися. Ця нова особистість, «що створена за Божою волею», є образом, тобто віддзеркаленням, особистості Бога Єгови (Кл 3:9, 10). Він хоче, щоб його служителі ставали подібними до нього і відображали його чудові риси, зокрема ті, що перераховані в Гл 5:22, 23. (Див. коментарі до Гл 5:22; Еф 4:23.)

Ближнього. Грецьке слово, перекладене як «ближній» (буквально «той, хто близько»), може вказувати не лише на тих, хто живе поблизу. Воно може стосуватися будь-кого, хто трапляється людині на її життєвому шляху (Лк 10:29—37; Рм 13:8—10; див. коментар до Мт 5:43).

Ближньому. Див. коментар до Мт 22:39.

З обуренням, Ісус глибоко засмутився. Лише Марко описує, як Ісус в цій ситуації відреагував на черствість сердець релігійних провідників (Мт 12:13; Лк 6:10). Можливо, про Ісусові почуття йому докладно розповів Петро, який сам був дуже емоційним чоловіком. (Див. «Вступ до Марка».)

Гнівайтесь. Павло тут цитує з Пс 4:4, показуючи, що немає нічого неправильного в тому, щоб відчувати гнів. І Єгова, і Ісус гніваються, коли бачать зло і несправедливість, але, виражаючи гнів, вони завжди керуються нормами праведності та досконалою справедливістю (Єз 38:18, 19; див. коментар до Мр 3:5). Християни також можуть відчувати праведний гнів, але Павло застерігає: не грішіть. Вони не дозволяють, щоб їхній гнів ставав неконтрольованим і доводив до образливої мови чи насилля (Еф 4:31). У Пс 4:4 міститься порада для Божих служителів виливати своє серце Єгові в особистій молитві і розповідати про причини свого гніву.

Не допускайте, щоб сонце зайшло, поки ви ще роздратовані. В юдейській культурі захід сонця був кінцем одного дня і початком іншого. Тож Павло радить не дозволяти гніву тліти в нашому серці до наступного дня. Ісус теж пояснював своїм учням, наскільки небезпечно довго на когось гніватись (Мт 5:22). Якщо людина не припиняє гніватися, вона може затаїти образу, стати озлобленою, і це призведе до поганих стосунків з іншими та розбрату в цілому зборі (Лв 19:18; Пс 36:4; Гл 5:19—21). Павло дає християнам практичні поради, як вирішувати проблеми між собою якомога швидше і, якщо можливо, ще того самого дня (Рм 12:17—21; Еф 4:2, 3).

Гнівайтесь. Павло тут цитує з Пс 4:4, показуючи, що немає нічого неправильного в тому, щоб відчувати гнів. І Єгова, і Ісус гніваються, коли бачать зло і несправедливість, але, виражаючи гнів, вони завжди керуються нормами праведності та досконалою справедливістю (Єз 38:18, 19; див. коментар до Мр 3:5). Християни також можуть відчувати праведний гнів, але Павло застерігає: не грішіть. Вони не дозволяють, щоб їхній гнів ставав неконтрольованим і доводив до образливої мови чи насилля (Еф 4:31). У Пс 4:4 міститься порада для Божих служителів виливати своє серце Єгові в особистій молитві і розповідати про причини свого гніву.

Не давайте Дияволу нагоди впливати на вас. Цей вислів, який буквально можна перекласти як «не давайте місця Дияволу», підкреслює, чому важливо прислухатися до Павлової поради швидко позбуватися гніву. (Див. коментар до Еф 4:26). Якщо християнин дозволяє гніву або ворожості тліти у своєму серці, то цим він може, образно кажучи, дозволити Дияволу зайняти там місце. Тоді у Сатани з’явиться нагода підштовхнути такого християнина до серйозного гріха (Пс 37:8). А якщо християнин довго не викорінює гніву зі свого серця і через це порушується єдність цілого збору, то він, по суті, грає на руку Сатані (Як 4:1, 7).

Виготовляв намети. Грецьким словом скенопойо́с, що перекладене цим висловом, названо ремесло Павла, Акили і Прискилли. Висловлювались різні погляди щодо того, яке саме ремесло малося на увазі (виготовлення наметів, гобеленів чи канатів). Однак багато вчених вважає, що це слово, найімовірніше, передає думку про виготовлення наметів. Павло походив з Тарса, що в Кілікії. Ця місцевість славилась кілікіумом — тканиною з козячої шерсті, з якої виготовляли намети (Дії 21:39). У I столітті н. е. юдеї вважали своїм обов’язком навчити синів якогось ремесла, навіть якщо планувалось, що ті будуть здобувати вищу освіту. Тож Павло, мабуть, навчився виготовляти намети ще в юності. Робота була нелегкою, адже кажуть, що тканина кілікіум була груба і цупка, тому її було важко різати і шити.

Нехай більше не краде. Слова Павла, мабуть, були особливо актуальними для тих християн в Ефесі, які жили в бідності. Можливо, дехто з них не мав постійної роботи і перебивався випадковими підробітками. Грошей, які вони заробляли, не завжди вистачало на те, щоб утримувати сім’ю, тому спокуса красти могла бути дуже великою. Але, хоч би в якій ситуації вони опинились, Павло заохочує їх не красти, а старанно працювати своїми руками (Пв 5:19; 1Фс 4:11). Раніше Павло вже нагадав старійшинам в Ефесі про свій приклад — про те, що він сам виконував важку фізичну працю (Дії 20:17, 34; див. також коментар до Дії 18:3). Щоб прислухатися до його поради, християни в Ефесі мали вірити в обіцянку Христа — що Бог обов’язково подбає про їхні матеріальні потреби (Мт 6:25—33).

Гниле слово. Грецьке слово, перекладене як «гниле», може стосуватися зіпсованих, зігнилих фруктів, риби або м’яса (Мт 7:17, 18; 12:33; Лк 6:43). Це слово влучно описує непристойну, образливу чи брудну мову, яку християни не повинні вживати. Вони мають вживати слова, «приправлені сіллю», тобто говорити «лише добре, яке... може зміцнити, принести пожиток» (Кл 4:6).

Він. Займенник «він» стосується «помічника», згаданого в попередньому вірші. (Див. коментар до Ів 16:13.) Говорячи про святий дух, безособову силу, як про помічника, Ісус використовує художній засіб, який називається уособлення. Він каже, що цей помічник «навчить», «буде свідчити», «керуватиме», «говоритиме», «почує» і «передасть» (Ів 14:26; 15:26; 16:7—15). Уособлення полягає в тому, що неживі предмети і явища наділяються ознаками живих істот. Слова про те, що дух дасть світові переконливе свідчення про гріх у цьому контексті означають: буде викрито те, що світ відмовився вірити в Божого Сина. Те, що дух дасть світові переконливе свідчення про праведність, означає: Ісусове вознесіння на небо доведе, що Ісус праведний. Крім того, дух покаже, чому Сатана, «правитель цього світу», заслуговує суворого суду (Ів 16:9—11). Грецьке слово еле́нхо, перекладене тут як «дасть... переконливе свідчення», також перекладається як «докоряти» (1Тм 5:20; Тит 1:9).

Він. Займенник «він» у віршах 13 і 14 стосується «помічника», згаданого в Ів 16:7. Ісус використав слово «помічник» (у грецькій — іменник чоловічого роду) як уособлення святого духу, безособової сили (у грецькій — іменник середнього роду). (Див. коментар до Ів 14:16.)

Яке значення несе дух. Або «розум (думку) духу», тобто Божого духу, діючої сили. Бог використовував свій дух, щоб спонукати письменників Біблії написати думки, які містяться в Писаннях, тому він знає значення цих натхнених духом думок. Як пояснює Павло, Бог — той, хто досліджує серця,— знає навіть те, які саме думки з Писань «говорять» за його земних слуг, коли вони сильно засмучені і не знають, про що молитися. Образно кажучи, ці натхнені духом уривки просять, або заступаються, за Божих святих (Рм 8:26). У грецькому тексті цього вірша щодо Божого духу вживаються слова, що перекладаються як «розум» і «просити»; це один з прикладів уособлення в Біблії, коли святий дух наділяється ознаками живих істот. (Див. коментар до Ів 14:16.)

Він поставив... печатку. У біблійні часи печатку використовували як підпис, щоб засвідчити право власності, достовірність чогось або укладення угоди. Єгова, так би мовити, ставить на помазаних духом християнах печатку за допомогою свого святого духу, аби засвідчити, що вони належать йому і в майбутньому отримають небесне життя (Еф 1:13, 14).

На знак того, що має настати. Або «як перший внесок (завдаток); як гарантію того, що має настати». У Грецьких Писаннях слово аррабо́н вживається тричі і кожного разу пов’язане з тим, що Бог помазує християн духом, тобто своїм святим духом, або діючою силою (2Кр 5:5; Еф 1:13, 14). Ця особлива дія святого духу — наче перший внесок, чи завдаток, того, що має настати. Завдяки цьому знаку помазані духом християни цілком впевнені у своїй надії. У їхню повну плату, або нагороду, входить те, що вони одягнуться в нетлінне небесне тіло (2Кр 5:1—5), а також отримають дар безсмертя (1Кр 15:48—54).

Не засмучуйте Божого святого духу. Грецьке слово, що перекладається як «засмучувати», також може означати «завдавати комусь жалю». Павло використовує тут художній засіб, який називається уособленням, коли говорить, що святий дух, тобто безособову силу, можна засмутити, наче якусь особу. (Пор. коментарі до Ів 16:8, 13; Рм 8:27.) Бог за допомогою святого духу дає керівництво своєму народу і зміцнює його. Також святий дух породжує в Божих служителях добрі риси, які в Біблії названі «плодом духу» (Гл 5:22—24). Отже, «засмучувати» святий дух означає не бути вдячним за нього, противитися його дії і свідомо порушувати натхнені духом біблійні поради (Еф 4:17—29; 5:1—5; Іс 63:10; Дії 7:51).

Печаткою якого ви позначені до дня, коли будете визволені на основі викупу. Єгова ставить на помазаних духом християнах печатку за допомогою свого святого духу. Ця печатка означає, що вони є Божою власністю і мають надію жити в небі. (Див. коментарі до 2Кр 1:22.)

Натомість будьте добрі. В Еф 4:31 Павло згадує про негативні риси і звички, а потім протиставляє їм позитивні, як-от доброту, і заохочує християн в Ефесі виявляти саме такі риси (Кл 3:12, 13). Грецьке дієслово, перекладене тут як «будьте», може вказувати на те, що християнам потрібно було докладати зусиль, щоб виявляти доброту.

Медіафайли

Римські гральні кості
Римські гральні кості

Гральні кості на фото датуються часами Римської імперії. Вони виготовлені зі слонової кістки, хоча їх також виготовляли зі звичайних кісток чи каменю. Під час гри люди часто обманювали, тому коли Павло застерігав християн в Ефесі не піддаватися обману, то використав грецький вислів, який стосувався буквальної гри в кості (Еф 4:14). Цей вислів вжитий у переносному значенні, тож варіант перекладу «хитрий обман» влучно передає його суть.