Дії апостолів 19:1—41

19  Поки Аполло́с+ був у Кори́нфі, Павло, пішовши углиб краю, прибув до Ефе́са.+ Там він зустрів деяких учнів 2  і запитав їх: «Скажіть, чи ви отримали святий дух, коли стали віруючими?»+ Ті відповіли: «Ми нічого не чули про святий дух». 3  Тож він сказав: «Як же ви тоді хрестилися?» — «Івановим хрещенням»,+ — відповіли вони. 4  Павло промовив: «Іван хрестив на знак каяття+ і говорив людям, щоб вони вірили в того, хто йшов за ним,+ тобто в Ісуса». 5  Почувши це, вони охрестилися в ім’я Господа Ісуса. 6  І, коли Павло поклав на цих чоловіків руки, на них зійшов святий дух,+ і вони почали говорити різними мовами та пророкувати.+ 7  Усього їх було приблизно 12. 8  Упродовж трьох місяців він ходив до синагоги+ та сміливо проповідував: виголошував промови і наводив переконливі докази про Боже Царство.+ 9  Але оскільки деякі вперто відмовлялися вірити* і лихословили цю Дорогу+ перед багатьма людьми, він залишив їх+ і, взявши із собою учнів, щоденно виголошував промови в школі Тира́нна. 10  Так тривало два роки, тож усі жителі провінції Азія — як юдеї, так і греки — почули слово Господнє. 11  А Бог продовжував здійснювати через Павла надзвичайно могутні діла.+ 12  Навіть хустки та фартухи, які торкалися його тіла, несли хворим,+ і хвороби покидали їх, а злі духи виходили.+ 13  Декотрі мандрівні юдеї, які виганяли демонів, також намагались робити це іменем Господа Ісуса. Вони говорили над тими, хто мав злих духів: «Наказую вам іменем Ісуса, якого проповідує Павло».+ 14  Наприклад, цим займалося семеро синів Ске́ви, одного юдейського старшого священика. 15  Однак злий дух сказав їм у відповідь: «Ісуса знаю,+ Павла теж знаю,+ а ви хто такі?» 16  І чоловік, який мав злого духа, кинувся на них і одного за одним подолав, так що вони втекли з того дому голі й поранені. 17  Про це довідались усі жителі Ефе́са, і юдеї, і греки; тож усіх охопив страх, а ім’я Господа Ісуса звеличувалося. 18  Тоді багато з тих, що стали віруючими, приходили та відверто зізнавалися у своїх вчинках. 19  І чимало людей, які займалися магією, позносили свої сувої і в усіх на очах спалили їх.+ А коли підрахували ціну цих сувоїв, то виявилося, що вони коштували 50 000 срібняків. 20  Так слово Єгови з великою силою поширювалось далі.+ 21  Потім Павло постановив*, що після Македонії+ та Аха́йї піде в Єрусалим.+ Він сказав: «Після того як я побуваю там, мушу побачити і Рим».+ 22  Тож він послав до Македонії двох братів, своїх помічників Тимофія+ й Ера́ста,+ а сам на деякий час залишився в провінції Азія. 23  Саме тоді виникли чималі заворушення+ через цю Дорогу.+ 24  А все розпочав один срібляр, на ім’я Димитрій, який виготовляв срібні храмики Артеміди і приносив ремісникам чималі прибутки.+ 25  Він зібрав ремісників і тих, хто виготовляв подібні речі, та сказав: «Ви добре знаєте, що завдяки цьому ремеслу ми маємо великий достаток. 26  І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефе́сі,+ але й в усій провінції Азія цей Павло переконав досить багато людей і схилив їх до іншої думки: мовляв, боги, зроблені руками, насправді не боги.+ 27  Боюся, що це не лише знеславить наше ремесло, але й закінчиться тим, що храм великої богині Артеміди, якій поклоняється ціла провінція Азія та вся населена земля, буде вважатися за ніщо і її величі скоро прийде кінець». 28  Почувши це, вони розпалились гнівом і стали кричати: «Артеміда ефеська велика!» 29  Тоді в цілому місті настало сум’яття, і всі вони разом кинулися в театр, потягнувши із собою македонян Га́я та Ариста́рха,+ які подорожували разом з Павлом.+ 30  А Павло хотів увійти в натовп, проте учні йому не дозволили. 31  Навіть декотрі організатори свят та ігор, які приязно ставилися до нього, послали йому вістку, благаючи, щоб він не йшов у театр і не наражався на небезпеку. 32  Серед тих, що зібралися, панувало сум’яття: хтось вигукував одне, хтось — інше, і більшість людей взагалі не знали, для чого прийшли. 33  Тоді з натовпу вивели Олександра, якого юдеї випхали наперед, і він, подавши знак рукою, хотів захищатися перед людьми. 34  Але коли вони зрозуміли, що він юдей, то всі в один голос закричали: «Артеміда ефеська велика!» — і так безупинно вигукували дві години. 35  Зрештою, заспокоївши натовп, міський писар сказав: «Ефеся́ни, хто з людей не знає, що місто Ефе́с — хоронитель храму великої Артеміди і о́браза, який упав з неба? 36  Оскільки це беззаперечний факт, то вам належить зберігати спокій і не діяти необачно. 37  Бо люди, яких ви привели, ні храмів не грабують, ні нашої богині не зневажають. 38  Тож якщо Димитрій+ та ремісники, що з ним, мають проти когось справу, то для цього призначено проконсулів і дні суду; нехай висувають обвинувачення одні одним. 39  Якщо ж ви бажаєте ще чогось, то це потрібно вирішувати* на законному зібранні, 40  бо існує небезпека, що через сьогоднішні події нас звинуватять у заколоті. Ми ж не можемо знайти жодної причини, щоб дати пояснення цьому збіговиську». 41  Сказавши це, він розпустив народ.

Примітки

^ Або «зачерствіли і не вірили».
^ Або «постановив у дусі».
^ Або «буде вирішуватись».

Коментарі

Івановим хрещенням. Див. коментар до Дії 18:25.

Цю Дорогу. Див. коментарі до Дії 9:2; 19:23 і глосарій, «Дорога; шлях».

Школі Тиранна. Або «аудиторії Тиранна». Невідомо, для якої мети було засновано цю школу, але, очевидно, Павлу дозволяли використовувати будівлю — можливо, протягом кількох годин щодня. У деяких стародавніх рукописах додано слова «з п’ятої години до десятої», тобто приблизно з 11:00 до 16:00. Цих слів немає в деяких стародавніх рукописах, а це означає, що вони не є частиною оригінального тексту. Однак дехто вважає, що, навіть якщо їх не було в оригіналі, вказаний час відповідав розпорядку дня Павла під час його перебування в Ефесі. Якщо це справді так, то Павло навчав учнів, коли життя в місті у спекотні години майже завмирало — люди робили перерву в роботі, щоб відпочити.

Провінції Азія. Див. глосарій, «Азія».

Хустки та фартухи. Хустками Павло, мабуть, обв’язував голову, щоб піт не заливав йому очі. Фартухи вдягали робітники, тому те, що Павло одягав фартухи, свідчить, що у вільний час, очевидно зранку, він займався виготовленням наметів (Дії 20:34, 35).

Магією. Тут вживається грецьке слово перı́ерґа, що означає «цікавість». В одному словнику воно визначається так: «стосується неналежної чи зайвої цікавості... як-от у занятті магією» (A Greek-English Lexicon of the New Testament and Other Early Christian Literature. Third Edition. 2000). Ним описано заняття тих, хто з допомогою злих духів вивідує заборонене. В Ефесі багато людей займалося магією та спіритизмом. Коли Павло писав свого натхненого листа ефесянам, то заохотив їх одягнути повне озброєння від Бога, щоб протистояти злим духовним силам (Еф 6:11, 12).

50 000 срібняків. Якщо під «срібняками» маються на увазі драхми або денарії, то, щоб заробити таку суму грошей, людині в ті часи довелося б працювати 50 000 днів — тобто 137 років — за умови, що вона працювала би сім днів на тиждень.

Слово Єгови. Див. коментар до Дії 8:25 і додаток В3, вступ і Дії 19:20.

Цю Дорогу. Як видно з коментаря до Дії 9:2, вислів «ця Дорога» вживався щодо раннього християнського збору. Правдиве християнство не є формальним поклонінням про людське око. Спосіб життя людини має свідчити про те, що вона поклоняється Богу й підкоряється святому духу (Ів 4:23, 24). У сирійській Пешітті вживається вислів «Божа дорога», у латинській Вульгаті (за редакцією Климента) — «Господня дорога», а в деяких перекладах Грецьких Писань єврейською мовою (в додатку В4 вони позначені як J17, 18) вживається Боже ім’я, і цей вислів можна перекласти як «дорога Єгови».

Артеміди. Артеміда ефеська була богинею родючості, якій поклонялися у містах по всій Малій Азії (Дії 19:27). На статуях Артеміду зображено з великою кількістю грудей, чи яєць, чи геніталій жертовних биків — тут думки розходяться. Нижня частина її тіла нагадує мумію і прикрашена різними символами та зображеннями тварин. Артеміда ефеська має мало спільного з Артемідою з грецької класичної міфології, незайманою богинею полювання, яку римляни називали Діаною.

Декотрі організатори свят та ігор. Букв. «деякі азіархи». Йдеться про високопосадовців або визначних чоловіків у римській провінції Азія, яких, очевидно, обирали з-поміж впливових та заможних людей. Вони наглядали за проведенням ігор у провінції та фінансували ці ігри.

Проконсулів. Проконсул був намісником римської провінції, яка підпорядковувалася сенату. Проконсул мав судову та військову владу і, хоча був підзвітний сенату, обіймав у провінції найвище становище. Провінція мала лише одного проконсула, тож форма множини у цьому вірші, очевидно, показує, що йдеться про проконсулів загалом. Ефес був столицею римської провінції Азія, і проконсул жив у цьому місті. (Див. глосарій, «Азія».)

Медіафайли

Напис, в якому згадуються ефеські сріблярі
Напис, в якому згадуються ефеські сріблярі

В Ефесі знайдено кілька написів, у яких згадуються сріблярі. У зображеному тут написі (датований III століттям н. е.) прославляється проконсул Валерій Фест за покровительство сріблярів і за вклад у розвиток порту. Напис підтверджує те, що сріблярі були дуже впливовими, а також те, що вони мали своє об’єднання, або гільдію. У книзі Дії розповідається, що вони підняли заворушення, боячись втратити прибутки від продажу «срібних храмиків Артеміди» (Дії 19:24).

Театр та інші споруди в Ефесі
Театр та інші споруди в Ефесі

Театр, показаний у цьому відео, міг вмістити 25000 осіб і тому вважався найбільшим театром у Малій Азії за днів Павла. Цей театр був розташований на перехресті двох основних доріг і відігравав важливу роль у житті міста. Римські театри використовувались не тільки для вистав, але й для дебатів. В Ефесі люди потягнули Павлових товаришів саме в цей театр після того, як Димитрій та інші ремісники підбурили натовп проти Павла (Дії 19:23—29).

1. Театр

2. Агора

3. Аркадська дорога

4. Гімнасій (збудований у другій половині І століття н. е.)

БІБЛІЯ. ПЕРЕКЛАД НОВОГО СВІТУ (НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ)
Дії 19
українська
Читайте Біблію онлайн
https://cms-imgp.jw-cdn.org/img/p/1001070103/univ/art/1001070103_univ_sqr_xl.jpg
nwtsty