Хрещення, яке проповідував Іван. Це хрещення було прилюдним виявом каяття людини у гріхах проти Закону, який Єгова дав Мойсею, Закону, якого погодились дотримуватися юдеї (Вх 24:7, 8). Однак після П’ятидесятниці 33 року н. е., коли Закон втратив чинність, це хрещення відійшло у минуле (Рм 10:4; Гл 3:13; Еф 2:13—15; Кл 2:13, 14). Відтоді єдиним хрещенням, яке схвалював Єгова, було хрещення, про яке Ісус говорив своїм учням (Мт 28:19, 20). Описані в цій розповіді події відбувались приблизно 52 року н. е.

Івановим хрещенням. Див. коментар до Дії 18:25.

Дороги. Назва, що вживається у книзі Дії щодо способу життя християн і щодо раннього християнського збору. Можливо, вона виникла на основі Ів 14:6, де Ісус сказав: «Я — дорога». Про тих, хто став Ісусовим послідовником, говорили, що вони належали до «цієї Дороги», тобто своїм життям показували, що наслідують приклад Ісуса (Дії 19:9). Його життя зосереджувалось на поклонінні єдиному правдивому Богу, Єгові. Для християн таке життя також означало, що вони відводять важливу роль вірі в Ісуса Христа. Невдовзі після 44 року н. е. Ісусових учнів у сирійській Антіохії «за Божим провидінням... почали називати християнами» (Дії 11:26). Однак навіть після того, як було вжито цю назву, Лука говорить про збір як про «цю Дорогу» (Дії 19:23; 22:4; 24:22; див. коментарі до Дії 18:25; 19:23).

Цю Дорогу. Як видно з коментаря до Дії 9:2, вислів «ця Дорога» вживався щодо раннього християнського збору. Правдиве християнство не є формальним поклонінням про людське око. Спосіб життя людини має свідчити про те, що вона поклоняється Богу й підкоряється святому духу (Ів 4:23, 24). У сирійській Пешітті вживається вислів «Божа дорога», у латинській Вульгаті (за редакцією Климента) — «Господня дорога», а в деяких перекладах Грецьких Писань єврейською мовою (в додатку В4 вони позначені як J^{17, 18}) вживається Боже ім’я, і цей вислів можна перекласти як «дорога Єгови».

Цю Дорогу. Див. коментарі до Дії 9:2; 19:23 і глосарій, «Дорога; шлях».

Школі Тиранна. Або «аудиторії Тиранна». Невідомо, для якої мети було збудовано цю школу, але, очевидно, Павлу дозволяли використовувати будівлю — можливо, протягом кількох годин щодня. У деяких стародавніх рукописах додано слова «з п’ятої години до десятої», тобто приблизно з 11:00 до 16:00. Цих слів немає в деяких стародавніх рукописах, а це означає, що вони не є частиною оригінального тексту. Однак дехто вважає, що, навіть якщо їх не було в оригіналі, вказаний час відповідав розпорядку дня Павла під час його перебування в Ефесі. Якщо це справді так, то Павло навчав учнів, коли життя в місті у спекотні години майже завмирало — люди робили перерву в роботі, щоб відпочити.

Провінції Азія. Див. глосарій, «Азія».

Хустки та фартухи. Хустками Павло, мабуть, обв’язував голову, щоб піт не заливав йому очі. Фартухи вдягали робітники, тому те, що Павло одягав фартухи, свідчить, що у вільний час, очевидно зранку, він займався виготовленням наметів (Дії 20:34, 35).

Магією. Тут вживається грецьке слово перı́ерґа, що означає «цікавість». В одному словнику воно визначається так: «стосується неналежної чи зайвої цікавості... як-от у занятті магією» (A Greek-English Lexicon of the New Testament and Other Early Christian Literature. Third Edition. 2000). Ним описано заняття тих, хто з допомогою злих духів вивідує заборонене. В Ефесі багато людей займалося магією та спіритизмом. Коли Павло писав свого натхненого листа ефесянам, то заохотив їх одягнути повне озброєння від Бога, щоб протистояти злим духовним силам (Еф 6:11, 12).

50 000 срібняків. Якщо під «срібняками» маються на увазі драхми або денарії, то, щоб заробити таку суму грошей, людині в ті часи довелося б працювати 50 000 днів — тобто 137 років — за умови, що вона працювала би сім днів на тиждень.

Слово Єгови. Цей вислів походить з Єврейських Писань, де єврейський термін, що означає «слово», вживається разом з Божим іменем. Вислів «слово Єгови» міститься у приблизно 200 віршах. (Ось приклади: 2См 12:9; 24:11; 2Цр 7:1; 20:16; 24:2; Іс 1:10; 2:3; 28:14; 38:4; Єр 1:4; 2:4; Єз 1:3; 6:1; Ос 1:1; Мих 1:1; Зх 9:1.) Коли цей вислів трапляється в Зх 9:1 у ранніх копіях Септуагінти (у фрагменті, що був знайдений у печері в Нахал-Хевері, у Юдейській пустелі, і датується 50 роком до н. е.— 50 роком н. е.), то після грецького слова ло́ґос стоїть Боже ім’я, написане давньоєврейськими літерами (). Причини того, чому «Переклад нового світу» використовує в основному тексті Дії 8:25 вислів «слово Єгови», а не «слово Господнє», як у доступних на сьогодні грецьких рукописах, наводяться в додатку В3, вступ і Дії 8:25.

Слово Єгови. Див. коментар до Дії 8:25 і додаток В3, вступ і Дії 19:20.

Дороги. Назва, що вживається у книзі Дії щодо способу життя християн і щодо раннього християнського збору. Можливо, вона виникла на основі Ів 14:6, де Ісус сказав: «Я — дорога». Про тих, хто став Ісусовим послідовником, говорили, що вони належали до «цієї Дороги», тобто своїм життям показували, що наслідують приклад Ісуса (Дії 19:9). Його життя зосереджувалось на поклонінні єдиному правдивому Богу, Єгові. Для християн таке життя також означало, що вони відводять важливу роль вірі в Ісуса Христа. Невдовзі після 44 року н. е. Ісусових учнів у сирійській Антіохії «за Божим провидінням... почали називати християнами» (Дії 11:26). Однак навіть після того, як було вжито цю назву, Лука говорить про збір як про «цю Дорогу» (Дії 19:23; 22:4; 24:22; див. коментарі до Дії 18:25; 19:23).

Цю Дорогу. Як видно з коментаря до Дії 9:2, вислів «ця Дорога» вживався щодо раннього християнського збору. Правдиве християнство не є формальним поклонінням про людське око. Спосіб життя людини має свідчити про те, що вона поклоняється Богу й підкоряється святому духу (Ів 4:23, 24). У сирійській Пешітті вживається вислів «Божа дорога», у латинській Вульгаті (за редакцією Климента) — «Господня дорога», а в деяких перекладах Грецьких Писань єврейською мовою (в додатку В4 вони позначені як J^{17, 18}) вживається Боже ім’я, і цей вислів можна перекласти як «дорога Єгови».

Артеміди. Артеміда ефеська була богинею родючості, якій поклонялися у містах по всій Малій Азії (Дії 19:27). На статуях Артеміду зображено з великою кількістю грудей, чи яєць, чи геніталій жертовних биків — тут думки розходяться. Нижня частина її тіла нагадує мумію і прикрашена різними символами та зображеннями тварин. Артеміда ефеська має мало спільного з Артемідою з грецької класичної міфології, незайманою богинею полювання, яку римляни називали Діаною.

Декотрі організатори свят та ігор. Букв. «деякі азіархи». Йдеться про високопосадовців або визначних чоловіків у римській провінції Азія, яких, очевидно, обирали з-поміж впливових та заможних людей. Вони наглядали за проведенням ігор у провінції та фінансували ці ігри.

Проконсулів. Проконсул був намісником римської провінції, яка підпорядковувалася сенату. Проконсул мав судову та військову владу і, хоча був підзвітний сенату, обіймав у провінції найвище становище. Провінція мала лише одного проконсула, тож форма множини у цьому вірші, очевидно, показує, що йдеться про проконсулів загалом. Ефес був столицею римської провінції Азія, і проконсул жив у цьому місті. (Див. глосарій, «Азія».)