Лист до ефесян 6:1—24

6  Діти, будьте слухняні своїм батькам,+ пам’ятаючи про єдність з Господом, бо робити так —праведно.  «Шануй батька і матір»+ —це перша заповідь, до якої було дано обіцянку:  «Щоб добре велося тобі* і щоб довго ти жив на землі».  Батьки*, не дратуйте своїх дітей,+ а виховуйте їх, повчаючи+ і наставляючи згідно з волею Єгови.+  Раби, слухайтеся своїх земних панів,+ як Христа, зі страхом і тремтінням, від щирого серця.  Робіть це не лише тоді, коли вас бачать, і не для того, щоб догодити людям.+ Але, як Христові раби, виконуйте Божу волю від усієї душі.+  Служіть рабами зі щирістю, як для Єгови,+ а не для людей,  адже ви знаєте, що, хоч би яке добро хтось робив —раб він чи вільний, Єгова віддасть йому тим самим.+  І ви, пани, поводьтеся з ними так само, без погроз,+ бо ви знаєте, що і над ними, і над вами є в небесах Пан*,+ а він безсторонній. 10  Наостанку кажу: продовжуйте зміцнятися+ завдяки Господу та його могутній силі. 11  Одягніться в повне озброєння+ від Бога, щоб ви могли твердо протистояти хитрощам Диявола,+ 12  бо ми ведемо боротьбу+ не проти крові й плоті, а проти урядів, влади, світових правителів цієї темряви, проти злих духовних сил+ у небесах.+ 13  Тому візьміть повне озброєння від Бога,+ щоб ви могли чинити опір* у день злий і, виконавши все, вистояти. 14  Отже, твердо стійте, підперезавшись правдою, як поясом,+ одягнувши нагрудник праведності+ 15  і взувши ноги в готовність звіщати добру новину про мир.+ 16  Крім усього цього, візьміть великий щит віри,+ яким зможете погасити всі вогненні стріли Злого.+ 17  Також візьміть шолом спасіння+ і духовний меч, тобто Боже слово,+ 18  при кожній нагоді в дусі звертаючись до Бога з усілякими молитвами+ й благаннями.+ Тож постійно пильнуйте і благайте за всіх святих. 19  Моліться також за мене, щоб, коли я відкриватиму уста, мені були дані слова і щоб я міг сміливо проголошувати священну таємницю, пов’язану з доброю новиною,+ 20  саме заради цієї новини я в ланцюгах+ виконую обов’язки посла,+ — щоб я міг говорити про неї зі сміливістю, як і повинен це робити. 21  А про мене і про те, як у мене справи, вам розповість Ти́хик,+ улюблений брат і вірний служитель Господа.+ 22  Я посилаю його до вас саме для того, щоб ви знали, як у нас справи, і щоб він потішив ваші серця. 23  Хай панує серед братів мир і любов з вірою від Бога, нашого Батька, і від Господа Ісуса Христа. 24  Незаслужена доброта нехай буде з усіма тими, хто має нетлінну любов до нашого Господа Ісуса Христа.

Примітки

Або «щоб ти процвітав».
«Батьки» —мн. від слова «батько».
Або «Господь».
Або «протистояти; встояти».

Коментарі

Пам’ятаючи про єдність з Господом. Хоча деякі рукописи не містять вислову «пам’ятаючи про єдність з Господом», аналіз рукописів свідчить на користь цього варіанта.

Шануй батька і матір. Цитуючи п’яту із Десяти заповідей, Павло показує, що шанувати, або поважати, батьків — це не тільки вимога для тих, хто дотримувався Мойсеєвого закону, але також обов’язок християн (Вх 20:12; Пв 5:16). Це була перша заповідь, до якої було дано обіцянку: Бог обіцяв, що людина, яка слухається своїх батьків, буде щасливою і довго житиме (Еф 6:3).

Не дратуйте. Грецьке дієслово, перекладене тут як «дратувати», буквально означає «розізлити; викликати гнів». Воно не обов’язково стосується тих ситуацій, коли через недосконалість хтось із батьків мимоволі трохи дратує дитину. В одному довіднику сказано, що роздратування, про яке йдеться в цьому вірші, виникає, коли «батьки поводяться зі своєю дитиною необдумано, грубо або під впливом поганого настрою, і це відштовхує її, викликає спротив, відверту непокору та образу». (Пор. Кл 3:21.)

Повчаючи і наставляючи згідно з волею Єгови. Бог Єгова знає найліпше, як виховувати дітей. Коли Мойсей сказав ізраїльтянам, що вони повинні любити Єгову всім серцем, душею і силою, він також наказав їм закарбовувати слова Єгови в серці своєї дитини (Пв 6:5—8). В Біблії Єгову не раз зображено як того, хто повчає своїх служителів (Пв 11:2; Пр 3:11, 12; Єв 12:6; щоб дізнатись про підстави вживання Божого імені у цьому вірші, див. додаток В3, вступ і Еф 6:4).

Повчаючи. Грецьке слово пайде́йа («повчати») споріднене зі словом пайс («дитина»). Тож одне зі значень біблійного терміну «повчати» включає в себе все, що пов’язане з вихованням дітей,— вказівки, навчання, виправлення, а іноді строге, але продиктоване любов’ю, покарання. За визначенням одного словника, повчати означає «виховувати, навчати, наставляти, давати керівництво, щоб дитина виросла відповідальною».

Наставляючи. Або «даючи вказівки; даючи поради». Букв. «вкладаючи розум». Вжите тут грецьке слово нутесı́а утворене з двох слів — нус («розум») і тı́темі («класти»). У цьому контексті воно вказує на те, що батько-християнин має вкладати розум Бога в розум своєї дитини, тобто допомагати їй зрозуміти погляд Бога на ту чи іншу справу.

Своїх земних панів. Тут Павло заохочує християн, які в той час були рабами, слухатися своїх «земних [букв. «тілесних»] панів». Такі християни і їхні пани мали пам’ятати, що над ними є вищий Пан у небесах (Еф 6:9).

Не лише тоді, коли вас бачать, і не для того, щоб догодити людям. Букв. «не служінням напоказ, як ті, хто догоджає людям». Раб, який був християнином, мав слухатися свого пана і наполегливо працювати не лише тоді, коли пан був поруч. Він мав служити «від усієї душі», зі страхом перед Єговою (Еф 6:5—8; Кл 3:22—25).

Від усієї душі. Грецький вислів, перекладений як «від усієї душі», у Грецьких Писаннях вживається лише тут і в Кл 3:23. У цьому вислові «душа» стосується людини в цілому з її фізичними та розумовими здібностями, і в деяких перекладах Біблії тут вживається фраза «від усього серця». Отже, служити від усієї душі означає служити всім своїм єством, віддавати служінню все своє життя, максимально використовувати свої здібності і сили (Пв 6:5; Мт 22:37; Мр 12:29, 30; див. глосарій, «Душа»).

Як для Єгови, а не для людей. В цьому уривку Павло заохочує рабів, які стали християнами, слухатися своїх «земних панів» (Еф 6:5). Вони мали служити своїм панам, «як Христові раби», виконуючи «Божу волю від усієї душі» (Еф 6:6). Павло підкреслює, що хоч би що ці християни робили, їм потрібно було пам’ятати, що вони служать Богу Єгові. Коли вони слухались земних панів, або власників, і шанували їх, то могли не переживати, що стягнуть ганьбу на «Боже ім’я» (1Тм 6:1). Подібні поради для християн-рабів є і в Листі до колоссян, який Павло написав майже одночасно з Листом до ефесян (Кл 3:22—24; див. «Вступ до Ефесян»; щоб дізнатись про підстави вживання Божого імені у цьому вірші, див. додаток В3, вступ і Еф 6:7).

Вільний. Див. глосарій, «Вільний; вільновідпущений».

Єгова віддасть йому тим самим. Біблія неодноразово запевняє в тому, що Бог Єгова винагороджує своїх вірних служителів за їхні добрі діла. Наприклад, такі запевнення є в Рт 2:12; Пс 24:1—5; Єр 31:16. Про це також говорив Ісус, коли розповідав про свого Батька (Мт 6:4; Лк 6:35; щоб дізнатись про підстави вживання Божого імені у цьому вірші, див. додаток В3, вступ і Еф 6:8).

Повне озброєння. Це переклад грецького слова паноплı́а, що стосується озброєння для захисту і нападу, яке піші воїни використовували в бою. Очевидно, Павло взяв за основу цього детального опису озброєння римського воїна (Еф 6:13—17). Павло міг бачити воїнів з таким озброєнням у різних частинах Римської імперії, і він точно бачив їх у преторіанському таборі, куди його, ймовірно, привели після прибуття в Рим (Дії 27:1; 28:16). Оскільки християни ведуть не буквальну боротьбу, а духовну, їм потрібне духовне озброєння, яке можна отримати тільки від Бога (Еф 6:12; див. глосарій, «Обладунки», і медіагалерею, «Озброєння римського воїна»).

Хитрощам. Або «підступним планам». Грецьке слово, перекладене як «хитрощі», у Грецьких Писаннях вживається лише двічі і в обох випадках має негативне значення. Тут воно стосується підступних прийомів і методів Сатани Диявола, якими він користується, щоб завести в пастку служителів Єгови. В Еф 4:14 це слово перекладене як «обман».

Правитель цього світу. Подібний вислів вживається в Ів 14:30 та 16:11 і стосується Сатани Диявола. В цьому вірші слово «світ» (грецькою ко́смос) вказує на людей, які відчужені від Бога і поведінка яких іде врозріз з Божою волею. Бог не створював неправедного світу, цей світ «лежить у владі Злого» (1Ів 5:19). Сатана і його «злі духовні сили у небесах» діють як невидимі «світові правителі [форма грецького слова космокра́тор] цієї темряви» (Еф 6:11, 12).

Боротьбу. Грецьке слово, перекладене як «боротьба», у Грецьких Писаннях вживається лише тут і стосується буквальної боротьби між двома людьми, як-от під час змагань. Це слово передає думку про те, що християнин має вести особисту боротьбу проти злих духів. Оскільки в цьому уривку також ідеться про духовну війну християнина і духовне озброєння, дехто вважає, що Павло, можливо, говорить про два види боротьби — яку веде спортсмен і яку веде воїн (Еф 6:11—18). Таке поєднання двох образів було зрозумілим, адже в стародавні часи рукопашний бій був звичним явищем на війні і серед воїнів було багато таких, хто займався спортивною боротьбою. У своєму другому листі до Тимофія Павло також поєднує образи, взяті з війни і спорту (2Тм 2:3—5).

Світових правителів цієї темряви. Павло називає цих «світових правителів» злими духовними силами, отже, йдеться про Сатану і його демонів. (Див. коментар до Ів 12:31.) Їхня мета — тримати всіх людей у духовній темряві, відчуженими від світла, яке походить від Бога Єгови. Грецьке слово космокра́тор, перекладене як «світові правителі», у Грецьких Писаннях є лише тут, але воно вживається в грецьких творах стосовно таких міфічних богів, як Гермес.

У небесах. Цей вислів стосується невидимої духовної сфери, де перебуває Сатана, «правитель влади повітря». З цих «небес» він впливає на людство (Еф 2:2).

Одягніться і приготуйтесь. Букв. «нехай ваші стегна будуть підперезані». В тексті оригіналу вживається ідіома, яка стосується звичаю збирати кінці довгого верхнього одягу під пояс, щоб приготуватись до роботи, бігу чи чогось іншого. Ця ідіома означає бути готовим до якоїсь діяльності. Подібні вислови часто трапляються у Єврейських Писаннях. (Наприклад, Вх 12:11, прим.; 1Цр 18:46; 2Цр 3:21, прим.; 4:29; Пр 31:17, прим.; Єр 1:17, прим.) В цьому вірші форма грецького дієслова вказує не на одноразову дію, а на стан — на готовність Божих служителів до духовної діяльності. В Лк 12:37 те саме грецьке дієслово перекладене як «підпережеться». У 1Пт 1:13 вислів «підготуйте свої розуми до діяльності» буквально означає «підпережіть стегна свого розуму».

Вдягни фартух. Грецьке слово перізо́ннімай, перекладене як «вдягати фартух», буквально означає «підперізуватися», тобто зав’язувати фартух або підперезатися, наприклад поясом, щоб прислуговувати іншим. Тут це слово можна також перекласти як «вдягнися і будь готовий прислуговувати». Те саме грецьке слово трапляється в Лк 12:35, 37 і Еф 6:14. (Див. коментарі до Лк 12:35, 37.)

Духовний меч. Букв. «меч духу». Меч був одним з найважливіших елементів озброєння римського воїна, і це єдина зброя для нападу, яку згадує Павло (Еф 6:14—17). Грецьке слово, перекладене в цьому вірші як «меч», могло стосуватися короткого меча, загостреного з одного чи обох боків. Меч, яким користувалися римські воїни, був обосічним і призначався для близького бою. Зазвичай він був приблизно 60 см завдовжки і на кінці руків’я мав навершя у формі кулі, що допомагало воїну міцно тримати цю зброю. (Див. медіагалерею, «Римський меч».) Щоб уміло володіти мечем, багато воїнів щодня тренувалися. Так само і християни постійно користуються «Божим словом», своєю основою зброєю, щоб вести духовну війну (2Тм 2:15). Павло не мав на увазі, що християни користуються Божим словом, щоб зашкодити іншим. (Пор. 1Пт 3:15.) Виявляючи тактовність, вони за допомогою біблійних істин викривають фальшиві вчення, які вводять людей в оману і тримають їх у духовній неволі (Ів 8:32; 17:17; 2Кр 10:4, 5). Так само як воїн використовує меч, щоб захиститися від ударів ворога, християни використовують Боже слово, щоб захистити свій розум і серце від спокус, а також від обману, який поширюють лжевчителі (Мт 4:1—11; 2Тм 3:16).

Підперезавшись правдою, як поясом. У давнину воїни, готуючись до бою, туго затягували пояс (Іс 8:9, прим.). Отже, вислів «підперезатися поясом» був ідіомою, яка означала «приготуватися до якоїсь діяльності». (Див. коментарі до Лк 12:35; 17:8.) Тому доречно, що першим у списку духовного озброєння Павло згадує саме пояс. Римські воїни носили широкий шкіряний пояс з металевими пластинками, які прикрашали і ущільнювали його. Туго підперезавшись поясом, воїн міг вистояти в бою. Спереду до пояса були прикріплені вкриті металевими пластинами смужки, які звисали, наче фартух, та захищали живіт і тіло нижче пояса. Подібно як пояс підтримував і захищав воїна, біблійна правда може зміцнити християнина і допомогти йому стійко зносити випробування. Меч воїна, який звисав з пояса, кріпився за допомогою кілець. (Див. коментар до Еф 6:17.) Слова Павла показують, що християни повинні завжди триматися правдивих вчень з Божого Слова, щоб захищатися в духовній війні. Чітке розуміння біблійної правди захищає їх від фальшивих вчень (Еф 4:13, 14; 1Тм 2:3—7).

Нагрудник праведності. Римські воїни у першому столітті н. е. мали різні види броні. Наприклад, вони носили нагрудник, що складався із залізних смуг, які частково накладалися одна на одну і кріпилися до шкіряної основи за допомогою гачків, ремінців і пряжок. Такий нагрудник захищав життєво важливі органи, особливо серце. Про те, що нагрудник служив для захисту серця, говорив і грецький історик Полібій, який жив у другому столітті до н. е. Павло розумів, що християнам потрібно захищати своє символічне серце. (Пор. 1Фс 5:8.) Подібно як металевий нагрудник не давав стрілам і мечу проколоти серце воїна, так само любов до Божих праведних принципів і норм захищає символічне серце християнина (Пс 119:97, 105; Пр 4:23). Оскільки недосконалі люди схильні до гріха, вони не можуть обійтися без такого захисту (Єр 17:9). В Єврейських Писаннях сказано, що сам Єгова одягнув праведність, немов броню (Іс 59:15, 17).

Взувши ноги в готовність. Слово, перекладене тут як «готовність», можна також перекласти як «спорядження». Якщо воїн не мав доброго взуття, він не був готовим вирушати в бій. Павло використовує цей образ, щоб пояснити християнам, наскільки важливо завжди бути готовим ділитися «доброю новиною про мир» (Іс 52:7; Рм 10:14, 15; 1Пт 3:15). Римські воїни в першому столітті носили високі сандалії; підошва була зроблена з трьох скріплених між собою шарів шкіри і підбита металевими цвяшками. Таке міцне і надійне взуття добре підходило навіть для важкопрохідної місцевості.

Великий щит віри. Грецьке слово, перекладене тут як «великий щит», походить від слова «двері». Римський воїн носив прямокутний вигнутий щит, розмір якого дозволяв закрити тіло від плечей до колін. Такий щит зазвичай виготовляли з тонких дерев’яних пластин, обтягнутих шкірою. По краях щит був оббитий металом, а посередині мав металеву випуклість. Такий щит захищав воїна від ударів та різних стріл. За допомогою цього образу Павло показав, що християнин може здолати різні труднощі завдяки своїй міцній вірі, тобто непохитній довірі до Єгови і впевненості в його обіцянках (Єв 11:1).

Вогненні стріли. Грецьке слово, перекладене як «стріли», також може означати «метальна зброя; дротики». В давнину на війні дротики або снаряди часто запалювали за допомогою нафти, а потім обстрілювали ними ворога. Римські воїни зазвичай захищали себе від такої небезпеки щитом. Павло каже, що віра допоможе християнам відбити всі вогненні стріли Злого, тобто всі напади Сатани. Павло вже бачив, як «Сатана... перехитрив» деяких християн, і усвідомлював, що той має багато підступних задумів (2Кр 2:11). Серед «вогненних стріл» Сатани — спокуса чинити неморальність, бажання розбагатіти і емоційна напруга, викликана страхом і сумнівами (Рм 8:15; Кл 3:5, 6). Міцна віра в Єгову може відбити кожен напад, погасити кожну вогненну стрілу (1Пт 5:8, 9).

Шолом спасіння. Шолом, який носили римські воїни, захищав голову, лице і шию. Павло використовує образ шолома як символ надії на спасіння, яку Бог дає християнам (1Фс 5:8). Подібно як шолом захищає голову, так само надія на спасіння захищає розум християнина, його здатність мислити. Сатана намагається непомітно отруїти розум християн, підштовхуючи їх до егоїзму, ненависті та невірності. Коли ж християнин зосереджується на своїй надії — образно кажучи, носить шолом спасіння, то він може захистити своє мислення від будь-якого згубного впливу (Мр 7:20—22; 2Кр 4:4; Об 12:9). Сатана також вдається до відкритого переслідування, але надія на спасіння допомагає християнину зберігати радість навіть у дуже важких обставинах (Іс 12:2; Мт 5:11, 12). В Єврейських Писаннях про Єгову сказано, що він одягнув спасіння, або перемогу, наче шолом (Іс 59:17, прим.). Бог ні на мить не забуває про свій намір врятувати свій народ і здобути перемогу (Єр 29:11).

Духовний меч. Букв. «меч духу». Меч був одним з найважливіших елементів озброєння римського воїна, і це єдина зброя для нападу, яку згадує Павло (Еф 6:14—17). Грецьке слово, перекладене в цьому вірші як «меч», могло стосуватися короткого меча, загостреного з одного чи обох боків. Меч, яким користувалися римські воїни, був обосічним і призначався для близького бою. Зазвичай він був приблизно 60 см завдовжки і на кінці руків’я мав навершя у формі кулі, що допомагало воїну міцно тримати цю зброю. (Див. медіагалерею, «Римський меч».) Щоб уміло володіти мечем, багато воїнів щодня тренувалися. Так само і християни постійно користуються «Божим словом», своєю основою зброєю, щоб вести духовну війну (2Тм 2:15). Павло не мав на увазі, що християни користуються Божим словом, щоб зашкодити іншим. (Пор. 1Пт 3:15.) Виявляючи тактовність, вони за допомогою біблійних істин викривають фальшиві вчення, які вводять людей в оману і тримають їх у духовній неволі (Ів 8:32; 17:17; 2Кр 10:4, 5). Так само як воїн використовує меч, щоб захиститися від ударів ворога, християни використовують Боже слово, щоб захистити свій розум і серце від спокус, а також від обману, який поширюють лжевчителі (Мт 4:1—11; 2Тм 3:16).

Палкої молитви. Або «щирої молитви; благання». Грецьке дієслово де́омай вказує на звертання зі щирою молитвою, в якій висловлюються глибокі почуття. Споріднений іменник де́есіс, перекладений як «палка молитва», означає «смиренна і палка мольба». У Грецьких Писаннях цей іменник вживається лише стосовно звертань до Бога. Навіть Ісус «із сильним голосінням та слізьми звертався з палкими молитвами й проханнями до того, хто міг врятувати його від смерті» (Єв 5:7). Вислів «палкі молитви» у формі множини показує, що Ісус звертався з благаннями до Єгови не один раз. Наприклад, у Гефсиманському саду Ісус палко молився знову і знову (Мт 26:36—44; Лк 22:32).

При кожній нагоді. Молитися можна прилюдно і особисто. Деякі молитви є регулярними, як-от під час їжі, а інші — спонтанними. Молячись при кожній нагоді, християнин зміцнює свою дружбу з Єговою.

Усілякими молитвами. Павло наводить важливу складову «повного озброєння» (Еф 6:11, 14—17). Грецьке слово, що перекладається як «молитва», стосується будь-якого шанобливого звертання до Бога, а слово «усілякими» вказує на те, що існують різні види молитов, наприклад, молитви подяки, хвали і каяття. Благання — це палке, щире прохання, звернене до Бога. (Див. коментар до Дії 4:31.) Залежно від своїх потреб і обставин, християнин може звертатися до Бога з різними видами молитов і благань.

Ми — посли. Тут Павло називає себе і своїх співпрацівників «послами замість Христа». У біблійні часи посли та інші вісники виконували різні доручення. Наприклад, в конфліктних ситуаціях посли мали з’ясувати, чи можна уникнути війни, а якщо війна вже почалася, вони мали спробувати укласти мир (Іс 30:1—4; 33:7). За днів Павла якийсь народ, місто чи провінція Римської імперії могли відправити послів у Рим, щоб зміцнити дружні стосунки, заручитися підтримкою чи владнати якусь ситуацію. Грецьке дієслово пресбе́уо, яке означає «бути послом» або «виконувати обов’язки посла», у Грецьких Писаннях вживається двічі: в цьому вірші, а також в Еф 6:19, 20, де Павло каже, що він виконує обов’язки посла заради доброї новини. В Лк 14:32 і 19:14 споріднений іменник пресбе́йа перекладений як «посли». Ці два слова є спільнокореневими з грецьким словом пресбı́терос, що означає «старший чоловік; старійшина» (Мт 16:21; Дії 11:30).

Замість Христа. Або «від імені Христа». Після того як Христос воскрес і повернувся на небо, його вірні послідовники були призначені його представниками, тобто «послами замість Христа». Спочатку вони були послані до юдеїв, а потім — до інших народів, адже всі ці люди були відчужені від Єгови, Всевишнього Правителя. Ці помазані християни служать послами у світі, який не перебуває в мирі з Богом (Ів 14:30; 15:18, 19; Як 4:4). У Листі до ефесян, який Павло написав під час свого першого ув’язнення в Римі (бл. 59—61 рр. н. е.), він сказав про себе: «Я в ланцюгах виконую обов’язки посла» (Еф 6:20).

З усією сміливістю. Або «з усією безстрашністю; з величезною свободою мови». Грецьке слово парресı́а також перекладається як «відвертість» (Дії 4:13). Цей іменник і споріднене дієслово парресіа́зомай, що часто передається як «говорити сміливо (зі сміливістю)», трапляються в книзі Дії кілька разів. Від початку й до кінця своєї розповіді Лука підкреслює, що, проповідуючи, ранні християни виявляли сміливість (Дії 4:29, 31; 9:27, 28; 13:46; 14:3; 18:26; 19:8; 26:26).

Я в ланцюгах виконую обов’язки посла. Павло сказав, що він «в ланцюгах», бо писав свій лист до ефесян під час ув’язнення в Римі (Еф 3:1; 4:1). У Біблії посли — це представники, яких правителі в особливих випадках відряджали з конкретним завданням до іншого народу. Павло був помазаним духом послом Бога, оскільки доносив до людей звістку про те, що вони можуть через Христа примиритися з Богом. (Див. коментарі до 2Кр 5:20.)

Я міг говорити... зі сміливістю. Або «я міг говорити... зі свободою мови». Під час ув’язнення в Римі Павло просить одновірців молитися, щоб він «міг говорити... зі сміливістю [форма грецького дієслова парресіа́зомай]» (Еф 6:19). Із книги Дії відомо, що ув’язнений Павло не припиняв звіщати про Боже Царство «з усією сміливістю [форма спорідненого грецького іменника парресı́а] і без перешкод», а отже, Бог відповів на молитви християн за нього (Дії 28:30, 31). Багато хто розпізнавав перших християн по тому, що вони проповідували зі сміливістю (Дії 4:13, 29; див. коментар до Дії 28:31).

Медіафайли

Обов’язки рабів
Обов’язки рабів

Рабство було чимось звичним у Римській імперії. Римські закони регулювали деякі сфери відносин між рабами і їхніми панами. Заможні родини жили по всій території Римської імперії, і в їхніх домах раби виконували значну частину домашніх справ. Дехто готував їжу, прибирав і доглядав за дітьми, інші працювали в майстернях, копальнях або на фермах. Освічені раби були лікарями, вчителями і секретарями. По суті, раб міг мати будь-яку професію, але він не міг бути військовим. У деяких випадках рабів відпускали на волю. (Див. глосарій, «Вільний; вільновідпущений».) Християни I століття не виступали проти влади і не підтримували повстань рабів (1Кр 7:21). Вони поважали законне право інших, у тому числі одновірців, мати рабів. Саме тому апостол Павло відправив Онисима, який був рабом, назад до свого пана, Филимона. А оскільки Онисим став християнином, він охоче повернувся до свого пана та духовного брата і надалі був покірний йому (Флм 10—17). Павло заохочував рабів бути працьовитими і чесними (Тит 2:9, 10).

Озброєння римського воїна
Озброєння римського воїна

У своєму листі до ефесян апостол Павло порівнює духовний захист, якого потребують служителі Єгови, до буквального озброєння (Еф 6:11—17). Павло, мабуть, мав на увазі обладунки римських воїнів. Під час битви кожна складова озброєння відігравала свою роль у захисті воїна. Духовне озброєння, про яке пише Павло, складається з пояса, нагрудника, взуття, великого щита, шолома і меча. У цьому відео показано, як могло виглядати озброєння римського воїна.

Християни проповідують на вулиці в Ефесі
Християни проповідують на вулиці в Ефесі

Ця широка вулиця у стародавньому Ефесі вела від великого міського театру до жвавої гавані і з обох боків мала колонади. Ефес лежав на перехресті важливих шляхів стародавнього світу. На цій вулиці християни могли «звіщати добру новину про мир» усіляким людям (Еф 6:15). Апостол Павло, який написав Лист до ефесян, добре знав Ефес, оскільки проповідував там приблизно три роки (Дії 20:17, 18, 31). Завдяки служінню Павла в цьому місті «усі жителі провінції Азія — як юдеї, так і греки — почули слово Господнє» (Дії 19:10). У цій плідній території утворився дуже діяльний збір, який постійно зростав (Дії 19:20).

Вогненні стріли
Вогненні стріли

На фото зліва показано вістря стріли, завдовжки 19 см, яке датується часами Римської імперії. Отвір за вістрям заповнювали легкозаймистим матеріалом. Під час облоги місто іноді обстрілювали величезною кількістю вогненних стріл (ілюстрація справа), які перелітали через мур і спричиняли пожежі. Павло написав, що Злий атакує християн «вогненними стрілами», але вони можуть погасити їх за допомогою «великого щита віри» (Еф 6:16).

Римські шоломи
Римські шоломи

На малюнку зображено два види шоломів, які носили римські воїни в І столітті. Такі шоломи виготовляли з бронзи чи заліза. Вони були округлої форми і мали козирок ззаду, який захищав шию від ударів, та навісні пластини, які прикривали щоки. Крім того, більшість шоломів мала виступ на лобовій частині для захисту обличчя. Усі шоломи мали підкладку, яка зазвичай була м’якою, що дозволяло носити шолом довгий час. Очевидно, воїни самі купували собі обладунки, у тому числі шолом. На прикладі шолома Павло показує, наскільки великий захист може дати надія. Подібно як шолом захищав голову воїна від смертельних ударів, «надія на спасіння» може захистити мислення християнина і допомогти йому отримати обіцяне Богом вічне життя (1Фс 5:8, 9; Тит 1:2).

Павло в кайданах під домашнім арештом
Павло в кайданах під домашнім арештом

Під час першого ув’язнення апостола Павла в Римі йому дозволили винаймати будинок і жити там під охороною воїна (Дії 28:16, 30). Римські охоронці зазвичай тримали в’язнів у кайданах. Переважно праве зап’ястя в’язня було з’єднане ланцюгом з лівим зап’ястям охоронця. Тоді права рука охоронця була вільною. Павло згадував про свої ланцюги, кайдани та ув’язнення в більшості натхнених листів, які він написав під час свого домашнього арешту в Римі (Еф 3:1; 4:1; 6:20; Флп 1:7, 13, 14, 17; Кл 4:3, 18; Флм 1, 9, 10, 13).