Лист до галатів 3:1—29

3  О нерозумні галати! Хто так погано вплинув на вас?+ Адже свого часу вам так добре все пояснили про Ісуса Христа, прибитого до стовпа!+  Хочу запитати* вас лише одне. Як ви отримали дух: завдяки вчинкам, яких вимагає закон, чи завдяки вірі в почуте?+  Невже ви настільки нерозумні? Почавши з духовного, тепер закінчуєте плотським?+  Невже ви знесли стільки страждань даремно? Якщо так, то це дійсно було б даремно!  Коли ж говорити про того, через кого ви отримуєте дух і хто здійснює серед вас могутні діла*,+ то чому він це робить: через ваші вчинки, яких вимагає закон, чи через вашу віру в почуте?  З Авраамом було так: він «повірив Єгові, і це зарахувалося йому як праведність».+  Ви, безперечно, знаєте: синами Авраама є ті, хто тримається віри.+  Писання, яке передбачало, що Бог ви́знає праведними людей з інших народів завдяки вірі,+ заздалегідь звістило добру новину Авраамові: «Через тебе всі народи отримають благословення».+  Отже, ті, хто тримається віри, одержують благословення разом з Авраамом, який мав віру.+ 10  Усі, хто покладається на вчинки закону, є під прокляттям, бо написано: «Про́клятий кожен, хто не тримається всіх вказівок, записаних у сувої із Законом, і не виконує їх».+ 11  Крім того, очевидно, що Бог нікого не визнає́ праведним на підставі закону,+ бо «праведний буде жити завдяки своїй вірі».+ 12  А Закон не вимагає віри, оскільки «кожен, хто виконує їх, завдяки їм житиме».+ 13  Христос же викупив нас+ і звільнив+ від прокляття Закону, оскільки став прокляттям замість нас,+ адже написано: «Про́клятий кожен, хто висить на стовпі».+ 14  Усе це було для того, щоб через Христа Ісуса Авраамові благословення зійшли на інші народи+ і щоб завдяки своїй вірі ми отримали обіцяний дух.+ 15  Брати, наведу вам приклад із життя: як тільки угода стає чинною, навіть якщо вона укладена людиною, її ніхто не скасовує і до неї більше не вносять доповнень. 16  Аврааму ж і його потомству були дані обіцянки.+ Не говориться: «І твоїм нащадкам», як про багатьох. Натомість сказано: «І твоєму потомству», як про одного, а ним є Христос.+ 17  Скажу вам ще таке: Закон, який з’явився через 430 років+ після того, як Бог уклав угоду, не скасовує її, а отже, не скасовує і обіцянки.+ 18  Бо якщо спадщина дається за законом, то це вже робиться не за обіцянкою, а Бог великодушно обдарував нею Авраама через обіцянку.+ 19  Навіщо тоді Закон? Він був доданий, щоб виявляти переступи+ до приходу потомства,+ яке отримало обіцянку. І цей Закон було передано через ангелів+ рукою посередника.+ 20  Однак там, де є тільки одна сторона, посередника не треба, а Бог лише один. 21  Тож чи Закон суперечить Божим обіцянкам? Звичайно, ні! Бо якби був даний закон, котрий міг би дарувати життя, то праведності, по суті, досягали б саме завдяки закону. 22  А так Писання віддало все під варту гріха, щоб обіцянку могли отримати ті, хто вірить в Ісуса Христа. 23  Однак до приходу віри закон стеріг нас, і ми були віддані під варту, чекаючи часу, коли віра мала виявитися.+ 24  Отже, Закон став нашим опікуном, який вів до Христа,+ щоб ми були визнані праведними завдяки вірі.+ 25  А тепер, коли віра прийшла,+ ми вже не перебуваємо під наглядом опікуна.+ 26  Тож, оскільки всі ви маєте віру в Христа Ісуса,+ ви є Божими синами.+ 27  Бо всі ви, хто охрестився в Христа, одягнулися в нього.+ 28  Тепер немає ні юдея, ні грека,+ ні раба, ні вільного,+ ні чоловіка, ні жінки,+ бо, перебуваючи в єдності з Христом Ісусом, ви всі —одне.+ 29  Більш того, якщо ви належите Христу, то ви справді потомство Авраама,+ — спадкоємці+ з огляду на обіцянку.+

Примітки

Букв. «дізнатися від».
Або «здійснює серед вас чуда».

Коментарі

Христос, по суті, помер даремно. Павло підкреслює, що якби людина могла бути визнана праведною завдяки закону, тобто вчинкам, яких вимагає Мойсеїв закон, то Христова смерть була б непотрібною. У цьому вірші Павло також пояснює, що той, хто намагається заслужити дар життя, насправді відкидає Божу незаслужену доброту (Рм 11:5, 6; Гл 5:4).

До зборів Галатії. Під час першої місіонерської подорожі Павла в 47—48 рр. н. е. Павло і Варнава, проходячи через Галатію (див. коментар до слова Галатії в цьому вірші), відвідали пісідійську Антіохію, Іконію, Лістру і Дервію — міста в південній частині цієї місцевості (Дії 13:14, 51; 14:1, 5, 6). Вони зустріли там багатьох людей, які з радістю прийняли добру новину, і заснували християнські збори (Дії 14:19—23). Насіння правди, посіяне серед галатів, принесло добрі плоди. Наприклад, Тимофій був родом з Галатії (Дії 16:1). До «зборів Галатії», яким писав Павло, належали як юдеї, так і неюдеї, серед яких були обрізані прозеліти та необрізані язичники (Дії 13:14, 43; 16:1; Гл 5:2), і, без сумніву, дехто мав кельтське походження. Збори цієї місцевості згадуються також в інших листах Грецьких Писань. Наприклад, приблизно в 55 р. н. е. Павло у своєму листі до коринфян написав, що дав «зборам у Галатії» вказівки відкладати кошти для допомоги нужденним (1Кр 16:1, 2; Гл 2:10). Через кілька років (бл. 62—64 рр. н. е.) Петро у своєму першому листі звертався зокрема до «тимчасових жителів, розпорошених у... Галатії» (1Пт 1:1; див. коментар до Гл 3:1).

О нерозумні галати! Грецьке слово ано́етос, перекладене як «нерозумні», не обов’язково означає, що християнам в Галатії бракувало розумових здібностей. За визначенням одного словника, у цьому контексті воно вказує на «небажання користуватися своїми розумовими здібностями, аби щось зрозуміти». Перед тим Павло нагадав галатам, що вони визнані праведними не тому, що дотримувалися Мойсеєвого закону, а тому, що повірили в Ісуса Христа (Гл 2:15—21). Ісус звільнив їх від осуду, який ніс Мойсеїв закон. (Див. коментар до Гл 2:21.) Деякі галати нерозсудливо відмовлялися від такого дорогоцінного звільнення і поверталися до Закону, який вже був застарілий і міг лише засуджувати їх (Гл 1:6). Сказавши «О нерозумні галати!», Павло докорив їм за те, що вони зробили крок назад.

Галати. Очевидно, тут Павло звертається до християн у зборах, які були на території південної частини Галатії, де він проповідував. (Див. коментар до Гл 1:2.)

Так погано вплинув на вас. Це переклад грецького дієслова баска́йно, яке в Грецьких Писаннях вживається лише тут. Це слово іноді вживалося в значенні «зачаровувати» або «заклинати», і саме так воно перекладається в деяких перекладах Біблії. Але в давньогрецькій мові це дієслово також мало переносне значення і не завжди вказувало, що для обману використовували магічну силу. Павло вживає це слово в його ширшому значенні, маючи на увазі, що когось вводять в оману або на когось погано впливають. Тут він яскраво описує негативний вплив тих, хто намагався обманути галатів.

Почавши з духовного. Букв. «почавши в дусі». Християни в Галатії вже були на шляху до духовної зрілості, і на початку цього шляху вони слухалися керівництва Божого святого духу.

Тепер закінчуєте плотським? Букв. «тепер довершуєтеся в тілі?». «Почавши з духовного», християни в Галатії потрапили під вплив чоловіків, які не слухалися керівництва Божого духу, зокрема тих, хто наполягав, що потрібно обрізатися і в усьому дотримуватися Мойсеєвого закону (Гл 3:1; 5:2—6). Такий «плотський» шлях міг закінчитися тим, що галати не досягнуть духовної зрілості і втратять надію на вічне життя (Гл 6:8).

Єгові. Це цитата з Бт 15:6, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних ‏) יהוהтранслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В1 і В2.) Доступні на сьогодні грецькі рукописи використовують тут слово Тео́с (Бог). Можливо, це слово було взяте тому, що воно містилось в Бт 15:6 у копіях Септуагінти. Це може пояснювати, чому в більшості перекладів використовується слово «Бог». Але оскільки в єврейському тексті, звідки взято цю цитату, міститься тетраграма, Боже ім’я вжито в основному тексті цього вірша. Цілий вислів з Бт 15:6 цитується також в Рм 4:3 і Як 2:23.

Ви справді потомство Авраама. Головною частиною Авраамового потомства є Христос (Бт 22:17; див. коментар до Гл 3:16.) Тут Павло каже, що «потомство Авраама» (букв. «насіння Авраама») має і другорядну частину, це ті, хто «належит[ь] Христу» (Мр 9:41; 1Кр 15:23). Ця група складається зі 144 000 помазаних духом християн (Об 5:9, 10; 14:1, 4). Дехто з них є юдеєм за походженням, але більшість походить з інших народів (Дії 3:25, 26; Гл 3:8, 9, 28).

Синами Авраама. Угода про обрізання була укладена з Авраамом. Очевидно, «фальшиві брати» стверджували, що «синами Авраама» можуть бути лише ті християни, які дотримуються Закону (Гл 2:4; 3:1, 2; Бт 17:10; див. глосарій, «Обрізання»). Однак Павло пояснює, що справжні «сини Авраама» — це ті, хто тримається віри, тобто ті, хто має таку ж віру, як Авраам (Гл 3:9; див. коментар до Гл 3:29).

Віруючим. Або «вірною людиною». Грецьке слово пісто́с може описувати людину, яка довіряє комусь або чомусь, іншими словами, вірить в когось або щось. Але пісто́с також може означати «вірний; надійний» і описувати людину, якій довіряють інші. У деяких випадках, наприклад в цьому вірші, це слово може передавати обидві думки.

Який мав віру. У цьому вірші грецьке слово пісто́с, перекладене висловом «який мав віру», описує людину, яка довіряє комусь або чомусь, іншими словами, вірить в когось або щось. Воно також може означати «вірний». (Див. коментар до 2Кр 6:15.)

Став прокляттям замість нас. У Мойсеєвому законі говорилося, що кожен, хто був зобов’язаний дотримуватися Закон-угоди, але порушував її постанови, мав бути проклятий. (Див. коментар до Гл 3:10.) У цьому вірші Павло цитує Пв 21:22, 23, де сказано, що тіла́ тих, хто був «проклятий Богом», вішали на стовпі. Тож задля блага юдеїв було необхідно, щоб Ісуса повісили на стовпі як проклятого злочинця. Він повністю взяв на себе прокляття, яке на них накладав Закон. Завдяки Ісусовій смерті кожен юдей, який повірив, що Ісус — Месія, міг звільнитися від цього прокляття. Хід думок Павла, можливо, перегукується з тим, що Ісус сказав фарисею Никодиму. (Див. коментар до Ів 3:14.)

Написано: «Проклятий кожен, хто». Тут Павло цитує Пв 27:26. Згідно з цими словами, якщо юдеї будуть порушувати Закон, який пообіцяли виконувати (Вх 24:3), то на них спадуть всі записані в ньому прокляття. Слово «проклятий» (грецькою епіката́ратос) передає думку, що хтось засуджений Богом. (Див. глосарій, «Прокляття».) Павло пояснює, що всі юдеї потребували звільнення не лише від Адамового гріха, але й від прокляття Закону (Рм 5:12; Гл 3:10—13; див. коментар до Гл 3:13).

А праведний буде жити завдяки своїй вірі. Дехто називає Рм 1:16, 17 провідними словами Листа до римлян, які підкреслюють основну думку листа: Бог безсторонній і пропонує можливість спастися «кожному, хто вірить» (Рм 1:16). У своєму листі Павло наголошує на важливості віри, використовуючи грецькі слова, споріднені зі словом «віра», приблизно 60 разів. (Ось деякі приклади: Рм 3:30; 4:5, 11, 16; 5:1; 9:30; 10:17; 11:20; 12:3; 16:26.) Тут, у Рм 1:17, Павло цитує Ав 2:4. Він також цитує Ав 2:4 у двох інших своїх листах, коли заохочує християн виявляти віру (Гл 3:11; Єв 10:38; див. коментар до вислову завдяки своїй вірі у цьому вірші).

Завдяки своїй вірі. Тут Павло цитує Ав 2:4, де сказано: «Буде жити завдяки своїй вірності». В багатьох мовах поняття «вірність» і «віра» тісно пов’язані між собою. Єврейське слово, перекладене як «вірність» (емуна́), споріднене з єврейським словом ама́н («бути вірним; гідним довір’я»), яке також передає думку про віру (Бт 15:6; Вх 14:31; Іс 28:16). Тому Ав 2:4 (див. прим.) ще можна перекласти як «буде жити завдяки своїй вірі». Можливо, Павло цитував цей вірш з Септуагінти, де вживається грецьке слово пı́стіс. Основне значення цього грецького слова — «впевненість; довір’я; тверда переконаність». Найчастіше воно перекладається як «віра» (Мт 8:10; 17:20; Рм 1:8; 4:5), але в деяких контекстах може передавати думку про вірність або надійність (Мт 23:23, прим.; Рм 3:3). У Єв 11:1 Павло наводить натхнене Богом визначення слова «віра» (грецькою пı́стіс). (Див. коментар до вислову а праведний буде жити завдяки своїй вірі у цьому вірші.)

Праведний буде жити завдяки своїй вірі. Тут Павло цитує Ав 2:4, пояснюючи, що християни можуть бути визнані праведними тільки на основі віри в Христа Ісуса, а не на основі вчинків, яких вимагає Мойсеїв закон (Рм 10:3, 4; див. коментарі до Рм 1:17).

Написано: «Проклятий кожен, хто». Тут Павло цитує Пв 27:26. Згідно з цими словами, якщо юдеї будуть порушувати Закон, який пообіцяли виконувати (Вх 24:3), то на них спадуть всі записані в ньому прокляття. Слово «проклятий» (грецькою епіката́ратос) передає думку, що хтось засуджений Богом. (Див. глосарій, «Прокляття».) Павло пояснює, що всі юдеї потребували звільнення не лише від Адамового гріха, але й від прокляття Закону (Рм 5:12; Гл 3:10—13; див. коментар до Гл 3:13).

Так має бути піднесений Син людський. Тут Ісус порівнює свою страту на стовпі з тим, як Мойсей прикріпив до стовпа мідного змія у пустелі. Для того щоб залишитися живими, ізраїльтяни, яких кусали отруйні змії, мали дивитися на мідного змія, зробленого Мойсеєм. Так само грішні люди, які прагнуть отримати вічне життя, повинні «пильно придивля[т]ись» до Ісуса, тобто виявляти віру в нього (Чс 21:4—9; Єв 12:2). Багато людей дивились на Ісуса, страченого на стовпі, як на злочинця і грішника; згідно з Мойсеєвим законом, той, хто висів на стовпі, вважався проклятим (Пв 21:22, 23). Цитуючи цей уривок із Закону, Павло пояснив, що Ісус мав бути страчений на стовпі, щоб звільнити юдеїв «від прокляття Закону», ставши «прокляттям замість [них]» (Гл 3:13; 1Пт 2:24).

Стовпі. Або «дереві». Грецьке слово ксı́лон (буквально «дерево») вживається тут як синонім грецького слова стауро́с (перекладається як «стовп мук») і описує знаряддя страти, до якого прибили Ісуса. У Грецьких Писаннях Лука, Павло і Петро вживають слово ксı́лон в цьому сенсі всього п’ять разів (Дії 5:30; 10:39; 13:29; Гл 3:13; 1Пт 2:24). У Септуагінті ксı́лон міститься в Пв 21:22, 23. Ним перекладено єврейське слово ец (означає «дерево; шматок дерева») у вислові «та повісять на стовпі». Коли Павло цитує ці слова в Гл 3:13, слово ксı́лон вживається у вислові «проклятий кожен, хто висить на стовпі». Це грецьке слово також трапляється в Септуагінті в Езд 6:11 (1 Ездри 6:31, LXX) як переклад арамейського слова а, відповідника єврейського ец. Там про порушників закону, виданого перським царем, сказано: «З його дому витягнуть балку, і його піднімуть та повісять на ній». Те, що біблійні письменники вживали слово ксı́лон як синонім слова стауро́с, є додатковим доказом того, що Ісуса стратили на прямому вертикальному стовпі без поперечної балки, бо саме таке значення передає в цьому контексті слово ксı́лон.

Став прокляттям замість нас. У Мойсеєвому законі говорилося, що кожен, хто був зобов’язаний дотримуватися Закон-угоди, але порушував її постанови, мав бути проклятий. (Див. коментар до Гл 3:10.) У цьому вірші Павло цитує Пв 21:22, 23, де сказано, що тіла́ тих, хто був «проклятий Богом», вішали на стовпі. Тож задля блага юдеїв було необхідно, щоб Ісуса повісили на стовпі як проклятого злочинця. Він повністю взяв на себе прокляття, яке на них накладав Закон. Завдяки Ісусовій смерті кожен юдей, який повірив, що Ісус — Месія, міг звільнитися від цього прокляття. Хід думок Павла, можливо, перегукується з тим, що Ісус сказав фарисею Никодиму. (Див. коментар до Ів 3:14.)

Стовпі. Див. коментар до Дії 5:30.

Угоду. Або «домовленість». (Див. коментар до Гл 3:15 і глосарій, «Угода».) Християни першого століття, читаючи Септуагінту, могли бачити, що єврейське слово берı́т перекладено грецьким словом, яке означало «угода». У Єврейських Писаннях слово берı́т вживається понад 250 разів у значенні «угода», «домовленість» або «договір» (Вх 24:7, 8; Пс 25:10; 83:5, прим.; див. коментар до 2Кр 3:14).

Угода. У Грецьких Писаннях грецьке слово діате́ке вживається 33 рази і завжди у значенні «угода» (Мт 26:28; Лк 22:20; 1Кр 11:25; Гл 3:17; 4:24; Єв 8:6, 8; 10:16, 29; 12:24). У багатьох перекладах Біблії діате́ке в цьому вірші перекладається як «заповіт». Але з огляду на контекст, в якому обговорюється угода між Богом та Авраамом (Гл 3:16—18), варіант перекладу «угода» в цьому вірші здається точнішим. (Див. коментар до Гл 3:17.)

Ви справді потомство Авраама. Головною частиною Авраамового потомства є Христос (Бт 22:17; див. коментар до Гл 3:16.) Тут Павло каже, що «потомство Авраама» (букв. «насіння Авраама») має і другорядну частину, це ті, хто «належит[ь] Христу» (Мр 9:41; 1Кр 15:23). Ця група складається зі 144 000 помазаних духом християн (Об 5:9, 10; 14:1, 4). Дехто з них є юдеєм за походженням, але більшість походить з інших народів (Дії 3:25, 26; Гл 3:8, 9, 28).

Аврааму... і його потомству були дані обіцянки. Павло під натхненням називає Ісуса Христа головною частиною Авраамового потомства. (Грецьке слово спе́рма, яке буквально означає «насіння», часто перекладається як «потомство», коли йдеться про обіцянки Єгови щодо Месії. Див. додаток A2.) Після бунту в Едемі Єгова пообіцяв, що «жінка» народить «потомство», яке розчавить голову змію, тобто Сатані (Бт 3:15). В угоді, яку Єгова уклав з Авраамом, зазначалося, що завдяки Авраамовому потомству людство отримає багато благословень (Бт 12:1—3, 7; 13:14, 15; 17:7; 22:15—18; 24:7; Гл 3:8). Бог також виявив, що це потомство буде з племені Юди і буде нащадком царя Давида; саме таке походження мав Ісус (Бт 49:10; Пс 89:3, 4; Лк 1:30—33; див. коментар до вислову твоїм нащадкам... твоєму потомству в цьому вірші). В Гл 3:26—29 Павло говорить, що обіцянка, дана Аврааму, має духовне сповнення і що існуватиме другорядна частина Авраамового потомства. (Див. коментар до Гл 3:29.)

Не говориться. Або, можливо, «він не говорить». Вжитий тут грецький вислів можна перекласти як «він не говорить», де «він» може стосуватися як вірша, котрий цитує Павло, так і Бога.

Твоїм нащадкам... твоєму потомству. Букв. «твоїм насінням... твоєму насінню». Тут Павло говорить про обіцянки, які Бог дав Аврааму та його «потомству» (Бт 12:7; 13:14, 15; 17:7; 22:17, 18; 24:7). Як в єврейській, так і в грецькій мові слово «потомство» (букв. «насіння») в цих обіцянках вживається в однині. Але ці слова часто стосувалися потомства як збірного поняття. Тут Павло протиставляє множину і однину грецького слова спе́рма (у множині воно перекладене як «нащадкам», а в однині — «потомство»). Цим протиставленням він хоче показати, що коли Бог говорив про благословення, які мали прийти через Авраамове потомство, то в першу чергу мав на увазі одну людину, тобто Христа. Авраамове «потомство», через яке всі народи на землі мали отримати благословення, не могло включати в себе всіх потомків Авраама, оскільки Бог не використав його сина Ізмаїла чи синів, народжених від Кетури, щоб благословити людство. Обіцяне потомство мало прийти через Ісака (Бт 21:12; Єв 11:18), потім родовід звузився до Якова, сина Ісака (Бт 28:13, 14), потім — до племені Юди (Бт 49:10), і зрештою — до роду Давида (2См 7:12—16). Ісус був нащадком Авраама і походив саме з цього роду (Мт 1:1—16; Лк 3:23—34). Тому в першому столітті н. е. юдеї чекали, що Месією, тобто Христом, який принесе визволення, буде одна людина (Лк 3:15; Ів 1:25; 7:41, 42). Ці юдеї також вважали, що, оскільки вони за походженням є нащадками Авраама, то стануть благословенним народом, а отже, дітьми Бога (Ів 8:39—41).

Нашим опікуном, який вів до Христа. Грецьке слово пайдаґоґо́с («опікун»), яке Павло вживає у цьому порівнянні, буквально означає «той, хто веде дитину» і може перекладатись як «вихователь». Воно використовується лише в Гл 3:24, 25 та 1Кр 4:15, де Павло порівняв християн до опікунів. (Див. коментар до 1Кр 4:15.) За допомогою цього яскравого образу Павло тут порівнює Мойсеїв закон до опікуна, або вихователя, який щодня супроводжував хлопчика до школи. Опікун не був вчителем; його обов’язком було допомагати дитині дотримуватися сімейних правил, а також оберігати і дисциплінувати її. Подібно до цього Мойсеїв закон вимагав беззастережного дотримання Божих норм і показував ізраїльтянам, що вони грішні та неспроможні досконало виконувати Закон. Усі, хто смиренно слухався цього «опікуна», усвідомлювали, що потребують Месію, або Христа,— єдиного, через кого Бог дасть спасіння (Дії 4:12).

Угода. У Грецьких Писаннях грецьке слово діате́ке вживається 33 рази і завжди у значенні «угода» (Мт 26:28; Лк 22:20; 1Кр 11:25; Гл 3:17; 4:24; Єв 8:6, 8; 10:16, 29; 12:24). У багатьох перекладах Біблії діате́ке в цьому вірші перекладається як «заповіт». Але з огляду на контекст, в якому обговорюється угода між Богом та Авраамом (Гл 3:16—18), варіант перекладу «угода» в цьому вірші здається точнішим. (Див. коментар до Гл 3:17.)

Коли читається стара угода. Павло говорить про Закон-угоду, записану в книгах Вихід, Левіт, Числа і Повторення Закону, які є лише частиною Єврейських Писань. Він називає її «старою угодою», бо вона була замінена «новою угодою» і скасована на підставі Ісусової смерті на стовпі мук (Єр 31:31—34; Єв 8:13; Кл 2:14; див. коментарі до Дії 13:15; 15:21).

430 років. Тут Павло говорить про період часу, який пройшов від укладення угоди з Авраамом до появи Закон-угоди Мойсея. Схоже, що угода між Єговою і Авраамом стала чинною в 1943 році до н. е. Тоді Авраам разом з родиною перейшов річку Євфрат, коли йшов у Ханаан — край, який Бог пообіцяв дати його нащадкам (Бт 12:4, 5, 7). Очевидно, це сталося на 14-й день місяця, який пізніше отримав назву нісан. Такий висновок ґрунтується на Вх 12:41, де сказано, що Єгова визволив свій народ з єгипетського рабства «саме в той день» через «430 років», тобто в 1513 році до н. е.

Бог уклав угоду. Мова йде про угоду, яку Бог уклав з Авраамом. Очевидно, ця угода стала чинною в 1943 році до н. е., коли Авраам перейшов річку Євфрат (Бт 12:1—7). Закон-угода, укладена через 430 років (1513 р. до н. е.), не скасовувала угоди з Авраамом, а була додана до неї. Вона вела народ до Авраамового потомства, Ісуса Христа (Гл 3:15, 16; див. коментар до Гл 3:24).

Угоду. Або «домовленість». (Див. коментар до Гл 3:15 і глосарій, «Угода».) Християни першого століття, читаючи Септуагінту, могли бачити, що єврейське слово берı́т перекладено грецьким словом, яке означало «угода». У Єврейських Писаннях слово берı́т вживається понад 250 разів у значенні «угода», «домовленість» або «договір» (Вх 24:7, 8; Пс 25:10; 83:5, прим.; див. коментар до 2Кр 3:14).

Переступу. Основне значення грецького слова пара́басіс — «ступання через щось»; воно передає думку про вихід за рамки, порушення визначених меж, а особливо порушення закону.

Сила гріха — Закон. Або «Закон дає гріху його силу». Тут Павло говорить про Мойсеїв закон. У ньому чітко пояснювалося, що є гріхом, і, згідно з цим Законом, багато вчинків, навіть бажань і думок, вважалися гріховними (Рм 3:19, 20; Гл 3:19). У цьому значенні Закон давав силу гріху. Таким чином ізраїльтяни усвідомлювали, що вони гріховні, що несуть за це відповідальність перед Богом і потребують Месії (Рм 6:23).

Аврааму... і його потомству були дані обіцянки. Павло під натхненням називає Ісуса Христа головною частиною Авраамового потомства. (Грецьке слово спе́рма, яке буквально означає «насіння», часто перекладається як «потомство», коли йдеться про обіцянки Єгови щодо Месії. Див. додаток A2.) Після бунту в Едемі Єгова пообіцяв, що «жінка» народить «потомство», яке розчавить голову змію, тобто Сатані (Бт 3:15). В угоді, яку Єгова уклав з Авраамом, зазначалося, що завдяки Авраамовому потомству людство отримає багато благословень (Бт 12:1—3, 7; 13:14, 15; 17:7; 22:15—18; 24:7; Гл 3:8). Бог також виявив, що це потомство буде з племені Юди і буде нащадком царя Давида; саме таке походження мав Ісус (Бт 49:10; Пс 89:3, 4; Лк 1:30—33; див. коментар до вислову твоїм нащадкам... твоєму потомству в цьому вірші). В Гл 3:26—29 Павло говорить, що обіцянка, дана Аврааму, має духовне сповнення і що існуватиме другорядна частина Авраамового потомства. (Див. коментар до Гл 3:29.)

Твоїм нащадкам... твоєму потомству. Букв. «твоїм насінням... твоєму насінню». Тут Павло говорить про обіцянки, які Бог дав Аврааму та його «потомству» (Бт 12:7; 13:14, 15; 17:7; 22:17, 18; 24:7). Як в єврейській, так і в грецькій мові слово «потомство» (букв. «насіння») в цих обіцянках вживається в однині. Але ці слова часто стосувалися потомства як збірного поняття. Тут Павло протиставляє множину і однину грецького слова спе́рма (у множині воно перекладене як «нащадкам», а в однині — «потомство»). Цим протиставленням він хоче показати, що коли Бог говорив про благословення, які мали прийти через Авраамове потомство, то в першу чергу мав на увазі одну людину, тобто Христа. Авраамове «потомство», через яке всі народи на землі мали отримати благословення, не могло включати в себе всіх потомків Авраама, оскільки Бог не використав його сина Ізмаїла чи синів, народжених від Кетури, щоб благословити людство. Обіцяне потомство мало прийти через Ісака (Бт 21:12; Єв 11:18), потім родовід звузився до Якова, сина Ісака (Бт 28:13, 14), потім — до племені Юди (Бт 49:10), і зрештою — до роду Давида (2См 7:12—16). Ісус був нащадком Авраама і походив саме з цього роду (Мт 1:1—16; Лк 3:23—34). Тому в першому столітті н. е. юдеї чекали, що Месією, тобто Христом, який принесе визволення, буде одна людина (Лк 3:15; Ів 1:25; 7:41, 42). Ці юдеї також вважали, що, оскільки вони за походженням є нащадками Авраама, то стануть благословенним народом, а отже, дітьми Бога (Ів 8:39—41).

Одержали через ангелів. Промова Степана перед Синедріоном містить подробиці з історії юдейського народу, про які не згадується у Єврейських Писаннях. Наприклад, він говорить про те, що Мойсеїв закон був даний через ангелів (Гл 3:19; Єв 2:1, 2). Щоб дізнатись про інші подробиці, які згадує Степан і про які не згадується в Єврейських Писаннях, див. коментарі до Дії 7:22, 23, 30.

Був доданий. Павло вживає грецьке слово, перекладене як «був доданий», очевидно, для того, щоб показати, що Мойсеїв закон був тимчасовим, на відміну від угоди, укладеної з Авраамом, яка мала залишатися чинною значно довше і яка стосувалася обіцяного «потомства» (Бт 3:15; 22:18; Гл 3:29).

Щоб виявляти переступи. Павло пояснює, що важливою метою Мойсеєвого закону було «виявляти переступи». Закон показував, що ізраїльтяни і всі люди в очах Бога є недосконалими і грішними. (Щоб дізнатися про значення грецького слова, перекладеного як «переступи», див. коментар до Рм 4:15.) Закон чітко вказував на всі можливі вияви гріха. Тому Павло міг сказати, що після появи Закону «можна було побачити більше» проступків і гріхів, адже Закон виявляв, що багато вчинків і навіть думок є грішними (Рм 5:20; 7:7—11; див. коментар до 1Кр 15:56; пор. Пс 40:12). Саме тому всі, хто дотримувався Закону, були по праву ним засуджені. Крім того, жертви, яких вимагав Закон, теж постійно нагадували людям про їхню гріховність (Єв 10:1—4, 11). Тож всі потребували досконалої жертви, яка могла б повністю очистити від гріхів (Рм 10:4; див. коментар до слова потомства у цьому вірші).

До приходу. Цими словами Павло показує, що Закон не мав існувати вічно. Закон-угода втратила чинність, як тільки досягнула своєї мети (Рм 7:6; Гл 3:24, 25).

Потомства. Букв. «насіння». (Див. додаток A2.) В цьому контексті слово «потомство» стосується Ісуса Христа. (Див. коментарі до Гл 3:16.)

Було передано через ангелів. У Єврейських Писаннях прямо не сказано, що Закон-угоду передали ангели. Однак це чітко видно з натхнених слів, записаних у цьому вірші, а також в Дії 7:53 (див. коментар) і Єв 2:2, 3. Очевидно, Єгова вповноважив ангелів говорити від його імені з Мойсеєм, а потім дати йому дві таблиці зі Свідченням (Вх 19:9, 11, 18—20; 24:12; 31:18). Але сам Закон походив від Єгови, а Мойсей був лише посередником угоди між Богом та ізраїльським народом.

Посередника. Тут ідеться про Мойсея. Він виступав посередником між Єговою та ізраїльським народом, коли Бог укладав з ізраїльтянами угоду, тобто договір, що мав юридичну силу. (Див. глосарій, «Посередник».) Грецьке слово месı́тес, перекладене як «посередник», в Грецьких Писаннях вживається шість разів (Гл 3:19, 20; 1Тм 2:5; Єв 8:6; 9:15; 12:24). Це юридичний термін. За визначенням одного словника, це «особа, яка виступає посередником між двома сторонами, для того щоб встановити чи відновити мирні стосунки і дружбу або укласти договір чи затвердити угоду». Виступаючи посередником, Мойсей допомагав ізраїльському народу дотримуватися Закон-угоди та отримати пов’язані з нею благословення. Наприклад, він провів церемонію введення в дію Закон-угоди (Вх 24:3—8; Єв 9:18—22). Він призначив священиків і запровадив священство (Лв 8:1—36; Єв 7:11). Також він передав ізраїльтянам звід законів, який складався з понад 600 постанов, і благав Єгову не карати народ (Чс 16:20—22; 21:7; Пв 9:18—20, 25—29).

Посередника. Тут ідеться про Мойсея. Він виступав посередником між Єговою та ізраїльським народом, коли Бог укладав з ізраїльтянами угоду, тобто договір, що мав юридичну силу. (Див. глосарій, «Посередник».) Грецьке слово месı́тес, перекладене як «посередник», в Грецьких Писаннях вживається шість разів (Гл 3:19, 20; 1Тм 2:5; Єв 8:6; 9:15; 12:24). Це юридичний термін. За визначенням одного словника, це «особа, яка виступає посередником між двома сторонами, для того щоб встановити чи відновити мирні стосунки і дружбу або укласти договір чи затвердити угоду». Виступаючи посередником, Мойсей допомагав ізраїльському народу дотримуватися Закон-угоди та отримати пов’язані з нею благословення. Наприклад, він провів церемонію введення в дію Закон-угоди (Вх 24:3—8; Єв 9:18—22). Він призначив священиків і запровадив священство (Лв 8:1—36; Єв 7:11). Також він передав ізраїльтянам звід законів, який складався з понад 600 постанов, і благав Єгову не карати народ (Чс 16:20—22; 21:7; Пв 9:18—20, 25—29).

Слухай, Ізраїлю. Це цитата з Пв 6:4, 5, і тут наведено більший уривок, аніж в паралельних оповідях Матвія і Луки. Цитата починається з перших слів молитви Шма (Шема), яка була свого роду символом віри юдеїв і містилась у Пв 6:4—9; 11:13—21. Свою назву вона отримала за першим словом вірша — єврейським словом шема́, що означає «слухай; чуй».

Єгова, наш Бог,— один Єгова. Або «Єгова є наш Бог; Єгова є один», або «Єгова є наш Бог; є один Єгова». У єврейському тексті цієї цитати з Пв 6:4 слово «один» може передавати думку про унікальність, винятковість. Єгова — єдиний правдивий Бог, жоден фальшивий бог не зрівняється з ним (2См 7:22; Пс 96:5; Іс 2:18—20). У книзі Повторення Закону Мойсей нагадав ізраїльтянам, що вони повинні поклонятися тільки Єгові. Їм не можна було наслідувати приклад довколишніх народів, які поклонялися різним богам і богиням. За уявленнями цих народів, деякі з фальшивих богів панували над стихіями природи, а інші були різними втіленнями якогось одного божества. Єврейське слово, перекладене як «один», також вказує на єдність і спільність у намірах та діях. Бог Єгова не є мінливим або непередбачуваним. Натомість він завжди вірний, незмінний, відданий і правдивий. Розмова, записана в Мр 12:28—34, згадується також в Мт 22:34—40, але тільки Марко написав, що Ісус почав свою відповідь словами: «Слухай, Ізраїлю: Єгова, наш Бог,— один Єгова». Заповідь любити Бога йде відразу після слів про те, що Єгова — один, а це означає, що він не буде ділити любов своїх поклонників з кимось або чимось іншим.

Там, де є тільки одна сторона, посередника не треба. Павло говорить тут про угоду між Єговою та Авраамом. Єгова уклав цю угоду, тобто дав Аврааму обіцянку, і саме від Бога залежало, чи буде вона виконана. Він не висував жодних вимог до Авраама (Гл 3:18). На відміну від цього, для Закон-угоди потрібно було дві сторони. Вона була укладена між Єговою та ізраїльським народом, а посередником був Мойсей. (Див. коментар до Гл 3:19.) Ізраїльтяни погодилися виконувати умови угоди і дали урочисту обіцянку слухатися Закону (Вх 24:3—8; Гл 3:17, 19; див. глосарій, «Угода»).

Бог лише один. У деяких грецьких рукописах тут вживається слово «Бог», але ряд перекладів Грецьких Писань єврейською та іншими мовами містять у цьому вірші Боже ім’я. Слова Павла перегукуються з Пв 6:4, де сказано: «Єгова, наш Бог,— один Єгова». Крім того, Пв 6:4 цитував Ісус, як це видно з його слів, записаних в Мр 12:29. (Див. коментарі.) Павло посилається на Пв 6:4 також у Рм 3:30 та 1Кр 8:4.

Щоб виявляти переступи. Павло пояснює, що важливою метою Мойсеєвого закону було «виявляти переступи». Закон показував, що ізраїльтяни і всі люди в очах Бога є недосконалими і грішними. (Щоб дізнатися про значення грецького слова, перекладеного як «переступи», див. коментар до Рм 4:15.) Закон чітко вказував на всі можливі вияви гріха. Тому Павло міг сказати, що після появи Закону «можна було побачити більше» проступків і гріхів, адже Закон виявляв, що багато вчинків і навіть думок є грішними (Рм 5:20; 7:7—11; див. коментар до 1Кр 15:56; пор. Пс 40:12). Саме тому всі, хто дотримувався Закону, були по праву ним засуджені. Крім того, жертви, яких вимагав Закон, теж постійно нагадували людям про їхню гріховність (Єв 10:1—4, 11). Тож всі потребували досконалої жертви, яка могла б повністю очистити від гріхів (Рм 10:4; див. коментар до слова потомства у цьому вірші).

Під варту гріха. Грецьке дієслово, перекладене тут як «віддало... під варту», означає «оточити; замкнути» і передає думку про те, що звільнитися майже або зовсім неможливо. У буквальному значенні воно стосується ловлі риби, яку оточують сітями (Лк 5:6). Тож зі слів Павла видно, що недосконалі люди перебувають в неволі гріха. Павло каже, що «Писання віддало все»,— тобто всіх нащадків грішних Адама і Єви,— «під варту гріха». Писання, частиною якого був Закон, чітко вказувало, наскільки грішною є кожна людина в Божих очах. (Див. коментар до Гл 3:19.) Тільки Христос міг дати надію на звільнення з цієї жахливої ситуації.

Під варту гріха. Грецьке дієслово, перекладене тут як «віддало... під варту», означає «оточити; замкнути» і передає думку про те, що звільнитися майже або зовсім неможливо. У буквальному значенні воно стосується ловлі риби, яку оточують сітями (Лк 5:6). Тож зі слів Павла видно, що недосконалі люди перебувають в неволі гріха. Павло каже, що «Писання віддало все»,— тобто всіх нащадків грішних Адама і Єви,— «під варту гріха». Писання, частиною якого був Закон, чітко вказувало, наскільки грішною є кожна людина в Божих очах. (Див. коментар до Гл 3:19.) Тільки Христос міг дати надію на звільнення з цієї жахливої ситуації.

До приходу віри. Тобто віри в Ісуса Христа.

Віддані під варту. Павло щойно пояснив, що всі люди перебувають «під вартою гріха». (Див. коментар до Гл 3:22.) У цьому вірші він використовує те саме грецьке дієслово (перекладене як «віддані під варту»), щоб передати дещо іншу думку. Ізраїльтяни були під вартою, або охороною, Мойсеєвого закону, який вів їх, поки «віра [в Христа] мала виявитися».

Опікунів. Або «вихователів». У біблійні часи багато заможних грецьких і римських сімей мали опікуна, або вихователя. Опікун був найманим робітником або рабом, якому довіряли. Він мав супроводжувати дитину до школи і назад, а також оберігати її від фізичної чи моральної небезпеки. Крім того, він до певної міри брав участь у моральному вихованні дитини і навіть міг дисциплінувати її (Гл 3:24, 25). Тут Павло вживає це слово в переносному значенні, коли говорить про чоловіків, які мали обов’язок дбати про духовне благополуччя християн у Коринфі (1Кр 3:6, 10).

Нашим опікуном, який вів до Христа. Грецьке слово пайдаґоґо́с («опікун»), яке Павло вживає у цьому порівнянні, буквально означає «той, хто веде дитину» і може перекладатись як «вихователь». Воно використовується лише в Гл 3:24, 25 та 1Кр 4:15, де Павло порівняв християн до опікунів. (Див. коментар до 1Кр 4:15.) За допомогою цього яскравого образу Павло тут порівнює Мойсеїв закон до опікуна, або вихователя, який щодня супроводжував хлопчика до школи. Опікун не був вчителем; його обов’язком було допомагати дитині дотримуватися сімейних правил, а також оберігати і дисциплінувати її. Подібно до цього Мойсеїв закон вимагав беззастережного дотримання Божих норм і показував ізраїльтянам, що вони грішні та неспроможні досконало виконувати Закон. Усі, хто смиренно слухався цього «опікуна», усвідомлювали, що потребують Месію, або Христа,— єдиного, через кого Бог дасть спасіння (Дії 4:12).

Нашим опікуном, який вів до Христа. Грецьке слово пайдаґоґо́с («опікун»), яке Павло вживає у цьому порівнянні, буквально означає «той, хто веде дитину» і може перекладатись як «вихователь». Воно використовується лише в Гл 3:24, 25 та 1Кр 4:15, де Павло порівняв християн до опікунів. (Див. коментар до 1Кр 4:15.) За допомогою цього яскравого образу Павло тут порівнює Мойсеїв закон до опікуна, або вихователя, який щодня супроводжував хлопчика до школи. Опікун не був вчителем; його обов’язком було допомагати дитині дотримуватися сімейних правил, а також оберігати і дисциплінувати її. Подібно до цього Мойсеїв закон вимагав беззастережного дотримання Божих норм і показував ізраїльтянам, що вони грішні та неспроможні досконало виконувати Закон. Усі, хто смиренно слухався цього «опікуна», усвідомлювали, що потребують Месію, або Христа,— єдиного, через кого Бог дасть спасіння (Дії 4:12).

Тепер, коли віра прийшла. Ісус — єдиний, хто повністю, досконало, виконав Закон. Тому Павло міг сказати, що віра, тобто досконала віра, прийшла. Завдяки тому що Ісус виконав Закон, його послідовники мають нагоду здобути схвалення Бога Єгови. Отже, Ісус став «Вдосконалювачем нашої віри» (Єв 12:2). Оскільки Христос пообіцяв своїм учням: «Я буду з вами всі дні аж до закінчення цього віку» (Мт 28:20), вже немає потреби повертатися до опікуна. (Див. коментар до Гл 3:24.) За допомогою таких аргументів Павло показує, що з приходом віри, яка удосконалилась завдяки Ісусу Христу, Мойсеїв закон став застарілим.

Охрестився в Христа Ісуса. Під час хрещення Ісуса у воді Бог помазав його святим духом, і він став Христом, тобто Помазанцем (Дії 10:38). Під час помазання Ісус також став народженим духом сином Бога. (Див. коментар до Мт 3:17.) Після того як Бог охрестив Ісуса святим духом, Ісусові послідовники теж отримали можливість бути охрещеними святим духом (Мт 3:11; Дії 1:5). Ті, хто, подібно до Ісуса, стають народженими духом синами Бога, повинні «охрести[ти]ся в Христа Ісуса», тобто в помазаного Ісуса. Коли Єгова помазує святим духом Христових послідовників, вони об’єднуються з Ісусом, своїм головою, і стають частиною збору, тобто тіла Христа (1Кр 12:12, 13, 27; Кл 1:18). Ці послідовники Христа також «охре[щують]ся в його смерть». (Див. коментар до вислову охрестилися в його смерть у цьому вірші.)

Охрестилися в Мойсея. Або «занурилися в Мойсея». Тут Павло говорить про символічне хрещення, або занурення, «прабатьків», тобто Ізраїлевого збору, за часів Мойсея. У цьому випадку грецьке слово баптı́зо передає думку про те, що Бог довірив увесь Ізраїлів збір Мойсею, якого призначив провідником. Це хрещення здійснив Єгова через свого ангела. Коли ізраїльтяни рухалися на схід по дну Червоного моря, їх оточували води, а хмара ховала від фараонового війська, яке гналося за ними. Тоді Бог немовби підняв ізраїльтян з цих вод — він вивів їх на східний берег моря уже як вільний народ (Вх 14:19, 22, 24, 25). Аби отримати таке хрещення, ізраїльтяни мали об’єднатися з Мойсеєм і йти за ним серединою моря. Тож у символічному значенні це хрещення було «в Мойсея», оскільки народ мусив підкорятися йому як своєму провіднику.

Одягніться в риси Господа. Або «наслідуйте риси (звички) Господа». Грецьке дієслово, що перекладається як «одягніться» (Лк 15:22; Дії 12:21), тут вживається в переносному значенні і означає наслідувати чиїсь риси. Те саме грецьке слово вживається в Кл 3:10, 12 у вислові «одягніться в». Павлове заохочення в Рм 13:14 означає, що християни мають точно йти слідами Ісуса, так би мовити, одягнутись в його риси, тобто наслідувати його приклад і мислення, намагаючись бути схожими на нього.

Охрестився в Христа. Цей вислів показує, що, коли християни стають помазаними, тобто охрещеними святим духом, вони вступають в особливі стосунки з їхнім Господом. Вони стають частиною «одного тіла», тобто збору помазаних християн, а головою цього тіла є Ісус Христос (1Кр 12:13; Мр 1:8; Дії 1:5; Об 20:6; див. коментар до Рм 6:3). В 1Кр 10:2 Павло використовує подібне порівняння, кажучи, що народ може «охрести[ти]ся» в провідника чи визволителя. (Див. коментар до 1Кр 10:2.)

Одягнулися в нього. Грецьке дієслово, перекладене як «одягнулися», вживається також в Кл 3:10, 12. Згідно з одним словником, цей вислів означає, що «людина в своїх думках, почуттях і ділах настільки наслідує розум Христа, що стає схожою на нього і, по суті, веде таке життя, як він». У своєму листі до римлян Павло вживає це грецьке дієслово в подібному вислові. (Див. коментар до Рм 13:14.)

Грек. У I столітті н. е. грецьке слово ге́ллен (означає «грек») не обов’язково стосувалося корінних жителів Греції або греків за походженням. Коли Павло говорив про кожного, хто вірить і згадував «грека» разом з «юдеєм», то, очевидно, вживав слово «грек» в ширшому значенні, маючи на увазі всі народи, крім юдеїв (Рм 2:9, 10; 3:9; 10:12; 1Кр 10:32; 12:13). Без сумніву, це пояснювалося тим, що грецька мова і культура займали панівне становище в Римській імперії.

Ізраїлем Божим. Цей вислів вживається в Біблії лише раз і стосується духовного Ізраїля, а не буквальних нащадків Якова, чиє ім’я було змінене на Ізраїль (Бт 32:22—28). З попереднього вірша (Гл 6:15) видно, що ті, хто належить до «Ізраїля Божого», не зобов’язані обрізатися. Пророк Осія передрік, що Бог буде прихильно ставитись до народу, серед якого будуть язичники. Бог пообіцяв: «Я... скажу не своєму народу: “Ти мій народ”» (Ос 2:23; Рм 9:22—25). Хоча до духовного Ізраїля входили юдеї за походженням і прозеліти (Дії 1:13—15; 2:41; 4:4), вони становили «лише останок», тобто невелику частину, відкинутого Богом буквального Ізраїля (Іс 10:21, 22; Рм 9:27). Згодом Павло написав християнам у Римі: «Не кожен, хто походить від Ізраїля, обов’язково є “Ізраїлем”» (Рм 9:6; див. також коментарі до Дії 15:14; Рм 2:29; 9:27; 11:26).

Вільновідпущеним, який належить Господу... вільний. Вільновідпущеним (грецькою апеле́утерос) був той, кого звільнили з рабства. У Писаннях це грецьке слово вживається тільки в цьому вірші. Але в Коринфі добре знали, хто такі «вільновідпущені», адже багато таких людей проживало в цьому місті ще до того, як римляни його відбудували. Декотрі вільновідпущені стали християнами. В зборі також були ті, хто ніколи не був рабом, і їх Павло описує словом «вільний» (грецькою еле́утерос), тобто народжений не в рабстві. Однак і ті, і ті християни були «куплені за високу ціну» — за дорогоцінну кров Ісуса. Тож, незалежно від того, чи християнин був вільновідпущеним, чи вільним у буквальному значенні, він був рабом Бога та рабом Ісуса Христа і мав підкорятися їхнім наказам. У християнському зборі не мало значення, чи хтось був рабом, вільновідпущеним чи вільним (1Кр 7:23; Гл 3:28; Єв 2:14, 15; 1Пт 1:18, 19; 2:16; див. глосарій, «Вільний; вільновідпущений»).

Ні юдея, ні грека. Слово «юдей» стосується тих, хто мав юдейське походження, тобто ізраїльтян. (Див. глосарій, «Юдей».) Слово «грек», очевидно, вжите тут в ширшому значенні і стосується всіх народів, крім юдеїв. (Див. коментар до Рм 1:16.) Отже, з погляду Бога, необов’язково буквально належати до Авраамового потомства, щоб бути «справді потомством Авраама». Неважливо, до якої раси чи національності належить людина, оскільки в Божому народі «всі — одне» (Гл 3:26—29; Кл 3:11). Бог справді безсторонній, адже до вибраного ним нового народу, «Ізраїля Божого», належать як юдеї, так і люди з інших народів (Еф 2:11—18; див. коментар до Гл 6:16). Павло недарма наголошує на цій істині, коли пише до християн в провінції Галатія, де жили юдеї, греки, римляни, а також корінні жителі.

Ні раба, ні вільного. Слово «раб» стосується того, хто є чиєюсь власністю. «Вільною» була людина, яка народилася вільною і мала усі права громадянина. (Див. глосарій, «Вільний; вільновідпущений».) Для Бога неважливо, чи християнин був рабом, чи вільним. Усі християни куплені за дорогоцінну Ісусову кров і є рабами Бога та Христа Ісуса (1Кр 7:22, див. коментар; 7:23; 1Пт 1:18, 19; 2:16).

Аврааму... і його потомству були дані обіцянки. Павло під натхненням називає Ісуса Христа головною частиною Авраамового потомства. (Грецьке слово спе́рма, яке буквально означає «насіння», часто перекладається як «потомство», коли йдеться про обіцянки Єгови щодо Месії. Див. додаток A2.) Після бунту в Едемі Єгова пообіцяв, що «жінка» народить «потомство», яке розчавить голову змію, тобто Сатані (Бт 3:15). В угоді, яку Єгова уклав з Авраамом, зазначалося, що завдяки Авраамовому потомству людство отримає багато благословень (Бт 12:1—3, 7; 13:14, 15; 17:7; 22:15—18; 24:7; Гл 3:8). Бог також виявив, що це потомство буде з племені Юди і буде нащадком царя Давида; саме таке походження мав Ісус (Бт 49:10; Пс 89:3, 4; Лк 1:30—33; див. коментар до вислову твоїм нащадкам... твоєму потомству в цьому вірші). В Гл 3:26—29 Павло говорить, що обіцянка, дана Аврааму, має духовне сповнення і що існуватиме другорядна частина Авраамового потомства. (Див. коментар до Гл 3:29.)

Ви справді потомство Авраама. Головною частиною Авраамового потомства є Христос (Бт 22:17; див. коментар до Гл 3:16.) Тут Павло каже, що «потомство Авраама» (букв. «насіння Авраама») має і другорядну частину, це ті, хто «належит[ь] Христу» (Мр 9:41; 1Кр 15:23). Ця група складається зі 144 000 помазаних духом християн (Об 5:9, 10; 14:1, 4). Дехто з них є юдеєм за походженням, але більшість походить з інших народів (Дії 3:25, 26; Гл 3:8, 9, 28).

Медіафайли

Опікун
Опікун

Грецьке слово пайдагого́с перекладене в Гл 3:24, 25 як «опікун» або «вихователь». У греко-римському суспільстві воно викликало конкретні асоціації, оскільки заможні сім’ї довіряли виховання своїх синів опікунам. Зазвичай опікун був рабом, хоча міг бути і найманим робітником. Деякі сім’ї платили немалі гроші, щоб купити або найняти опікуна. Він опікувався дитиною від шести-семи років до повноліття. Опікун завжди супроводжував дитину за межами дому і захищав її від небезпек. Також він пильнував за поведінкою дитини, беручи участь у її моральному вихованні, виправляючи і дисциплінуючи її. Грецьке слово, перекладене як «опікун», використовується теж у першому натхненому листі Павла до коринфян (1Кр 4:15).