Книга Єремії 2:1—37
2 І я почув слово Єгови:
2 «Піди і проголоси Єрусалиму: “Так говорить Єгова:
«Я добре пам’ятаю відданість*, яку ти виявляла* в молодості,+любов твою, коли ти була заручена.+
Пам’ятаю, як ти ходила за мною в пустелі,в незасіяній землі.+
3 Ізра́їль був святим для Єгови,+ він був його першим плодом»”.
“Кожен, хто намагається пожерти Ізра́їля, стягає на себе вину,і такого спіткає лихо”,+ — промовляє Єгова».
4 Нащадки Якова, всі родини Ізра́їля,послухайте слово Єгови!
5 Так говорить Єгова:
«Яку провину знайшли в мені ваші прабатьки,+що так далеко відійшли від мене,поклонялися нікчемним ідолам+ і самі стали нікчемними?+
6 Вони не казали: “Де Єгова,той, хто вивів нас з Єгипту,+хто водив нас пустелею,безводним краєм+ і проваллями,водив посушливою землею+ і краєм густої тіні,де не ходить жодна людинаі ніхто не мешкає?”
7 Я привів вас у землю фруктових садів,щоб ви їли її плоди і споживали її добро.+
Але ви, прийшовши, опоганили мою землю,зробили гидкою мою власність.+
8 Священики не запитували: “Де Єгова?”+
Учителі Закону не знали мене,пастирі бунтувались проти мене,+пророки пророкували від імені Ваа́ла,+і вони поклонялись божкам, від яких немає жодної користі.
9 Тому я й далі буду судитися з вами,+ — говорить Єгова,—судитимусь також з синами ваших синів.
10 Переправтесь на кіттı́мські+ узбережжя* й подивіться.
Пошліть людей до Кеда́ру+ і добре поміркуйте.
Подумайте, чи таке колись траплялося,
11 хіба якийсь народ міняв своїх богів на інших, хоч вони і не боги?
А мій народ проміняв мою славу на те, від чого немає користі.+
12 Небеса! Здивуйтеся цьомуі здригніться від жаху,— промовляє Єгова,—
13 бо дві лихі речі вчинив мій народ:
він покинув мене, джерело живої води,+і викопав* собі водозбори,а ті водозбори розбиті й не тримають води.
14 Хіба Ізра́їль — слуга? Хіба він народився рабом у домі?
Чому ж він став здобиччю грабіжників?
15 На нього ричать молоді леви*,+голосно ревуть.
Вони перетворили його край на жахливе видовище.
Міста його палають, і немає в них жодного мешканця.
16 Народ Но́фа*+ і Тахпанхе́са+ обдирав твоє тім’я.
17 Ізра́їльська дочко! Хіба все це сталося з тобоюне тому, що ти покинула свого Бога Єгову,+коли він провадив тебе дорогою?
18 Чому тобі хочеться йти до Єгипту+і пити води Шихо́ру*?
Чому тобі хочеться йти до Ассирії+та пити води Ріки*?
19 Твоє зло має провчити тебе,і невірність твоя має тобі докорити.
Знай же і зрозумій, наскільки це погано і гірко,+що ти покинула свого Бога Єгову.
Ти не маєш страху переді мною,+ — говорить Всевладний Господь Єгова, Бог військ*.
20 У давні часи я розтрощив твоє ярмо+і розірвав твої пута.
Але ти сказала: “Я не буду служити тобі”,і на кожному високому пагорбі, під кожним пишним деревом+ти, розкинувшись, займалася проституцією.+
21 Я посадив тебе як добірний кущ червоного винограду,+ як найліпший пагін.
Чому ж ти виродилась, чому здичавіла?+
22 Навіть якби ти вмилася содою* і витратила багато лугу*,то в моїх очах все одно будеш брудною через свою провину,+ — каже Всевладний Господь Єгова.—
23 Як же ти можеш казати: “Я не опоганювалася,не ходила за Ваа́лами”?
Поглянь на свій шлях у долині!
Подивись, що́ ти наробила!
Ти немов швидка молода верблюдиця,що безцільно бігає своїми дорогами,
24 дика ослиця, що звикла до пустелі,що втягує вітер, охоплена похіттю*.
Хто може стримати дику ослицю в час спарювання?!
Тим, хто шукає її, не доведеться втомитись.
Вони знайдуть її в час спарювання*.
25 Пильнуй, щоб нога твоя не стала босою,щоб горло твоє не пересохло!
Але ти сказала: “Навіть не подумаю!+
Я полюбила чужинців*+і за ними буду ходити”.+
26 Народ Ізра́їля засоромився, наче впійманий злодій.
Сором огорнув його,царів його і князів,священиків та пророків.+
27 До дерева вони кажуть: “Ти мій батько”,+ —і до каменя: “Ти народив мене”.
До мене ж вони повернулися спиною, а не обличчям.+
І в час лиха вони казатимуть:
“Устань і врятуй нас!”+
28 Де ж твої божки, яких ти наробила собі?+
Хай вони встануть і, якщо зможуть, врятують тебе в час лиха,бо скільки міст у тебе, Юдо, стільки й божків!+
29 Чому ви й далі сперечаєтесь зі мною?
Чому всі ви бунтуєтесь проти мене?+ — каже Єгова.—
30 Дарма я бив ваших синів,+вони з цього нічого не навчились*.+
Ваш меч вигублював ваших пророків,+наче кровожерний лев.
31 Люди цього покоління, прислу́хайтесь до слова Єгови!
Хіба я став для Ізра́їля пустелеючи краєм гнітючого мороку?
Чому ж тоді народ мій каже: “Ми ходимо, де хочемо,і до тебе вже не прийдемо”?+
32 Чи може дівчина забути про свої прикраси,а наречена — про свої пояси*?
Проте народ мій вже давно забув мене.+
33 Як же вміло ти, жінко, все робиш для того, щоб домогтися кохання!
Ти навчилась лихих доріг.+
34 Подı́л твого одягу заплямований кров’ю невинних бідняків*.+
Вони не вдиралися до чийогось дому, але були вбиті,і весь твій поділ у їхній крові.+
35 Але ти кажеш: “Я невинна.
Його гнів уже відвернувся від мене”.
Тепер я виношу тобі вирок,бо ти заявляєш: “Я не згрішила!”
36 Чому ти так легковажно змінюєш свої дороги?
Ти засоромишся через Єгипет так само,+як засоромилася через Ассирію.+
37 За це ти підеш, схопившись за голову,+бо Єгова відкинув тих, на кого ти покладалась.
І з ними ти не матимеш успіху.
Примітки
^ У деяких віршах цього розділу Єгова звертається до свого народу як до жінки.
^ Або «віддану любов».
^ Або «острови».
^ Або «висік», очевидно, в скелі.
^ Або «гривасті молоді леви».
^ Або «Ме́мфіса».
^ Тобто рукава річки Ніл.
^ Тобто Євфрату.
^ Або «лугом».
^ Або «мила».
^ Або «у пожадливості своєї душі».
^ Букв. «в її місяці».
^ Або «чужих богів».
^ Або «не прийняли повчання».
^ Або «свій весільний пояс».
^ Або «бідних душ».