Єврейською. Див. коментар до Ів 5:2.

Гамаліїла. Гамаліїл був учителем Закону. У книзі Дії він згадується двічі: тут і в Дії 5:34. (Див. коментар до Дії 5:34.)

Громада старійшин. Або «рада старійшин». Вжите тут грецьке слово пресбіте́ріон споріднене зі словом пресбı́терос (буквально «чоловік похилого віку»), яке в Біблії стосується передусім тих, хто посідає відповідальне становище або наділений певними обов’язками у громаді чи народі. Коли це слово передає думку про вік людини (як-от в Лк 15:25 і Дії 2:17), то може вказувати не лише на похилий вік, а й на те, що хтось старший від когось іншого. В цьому вірші вислів «громада старійшин», очевидно, стосується Синедріону — юдейського верховного суду в Єрусалимі, до складу якого входили старші священики, книжники і старійшини. Ці три групи чоловіків часто згадуються разом (Мт 16:21; 27:41; Мр 8:31; 11:27; 14:43, 53; 15:1; Лк 9:22; 20:1; див. коментар до Лк 22:66).

Назарянин. Див. коментар до Мр 10:47.

Не чули голосу. Або «не зрозуміли сказаного». В Дії 9:3—9 Лука описує, що відбулося з Павлом по дорозі в Дамаск. Розповіді у двох розділах допомагають побачити повну картину. Як пояснюється у коментарі до Дії 9:7, чоловіки, котрі супроводжували Павла, чули «якийсь голос», тобто звуки, але, очевидно, не могли розібрати слова. Тож вони не чули голосу так, як чув Павло. Ця думка узгоджується з Дії 22:7, де грецький відповідник слова «чути» у вислові «почув голос» означає, що Павло почув і зрозумів слова. На відміну від нього, інші не зрозуміли переданої йому звістки. Можливо, звук був приглушеним або спотвореним. Очевидно, саме в цьому розумінні вони «не чули голосу». (Пор. Мр 4:33; 1Кр 14:2, де те саме грецьке слово перекладене як «розуміти».)

Будь знову зрячим! Букв. «підведи очі». Основне значення грецького слова, що перекладене цим висловом,— «спрямовувати погляд вгору» (Мт 14:19; Лк 19:5). Але воно також може стосуватись прозріння людини, яка ніколи не бачила (Ів 9:11, 15, 18), або ж повернення зору (Мр 10:52; Лк 18:42; Дії 9:12).

Змий з себе гріхи, кличучи його ім’я. Або «змий з себе гріхи і клич його ім’я». Людина змиває з себе гріхи не під час водного хрещення, а завдяки тому, що кличе ім’я Ісуса, тобто вірить в Ісуса і виявляє свою віру християнськими вчинками (Дії 10:43; Як 2:14, 18; див. коментар до Рм 10:13).

У видінні. Щоб дізнатись про значення грецького слова е́кстасіс, перекладеного тут як «видіння», див. коментар до Дії 10:10. У деяких перекладах Грецьких Писань єврейською мовою (в додатку В4 вони позначені як J^{13, 14, 17, 22}) сказано: «На мені була рука Єгови». Ще один переклад (J¹⁸) передає цей вислів так: «Дух Єгови огорнув мене».

Твого свідка. Грецьке слово ма́ртіс, перекладене як «свідок», означає «той, хто був присутнім при якійсь події або щось бачив». Деякі християни I століття свідчили про історичні факти, пов’язані з життям, смертю і воскресінням Ісуса, як очевидці (Дії 1:21, 22; 10:40, 41). А ті, хто повірив в Ісуса пізніше, свідчили про значення його життя, смерті та воскресіння (Дії 22:15). В такому значенні використав це слово Павло, коли у розмові з Ісусом назвав Степана свідком. Степан переконливо свідчив про Ісуса перед Синедріоном. Побачивши особливе видіння, він був першим, хто свідчив, що Ісус, як і передрікалося в Пс 110:1, повернувся в небо і перебуває по праву руку від Бога (Дії 7:55, 56). Коли християни свідчили, вони завжди стикалися з протидією: їх арештовували, били і навіть убивали. Так було зі Степаном, Яковом та іншими християнами. Тому слово ма́ртіс згодом стало означати «той, хто свідчить ціною власного життя; мученик», тобто той, хто помирає за вірність своїм релігійним переконанням. У цьому сенсі Степана можна назвати першим християнським мучеником, кров якого пролилась за свідчення про Христа. (Див. коментар до Дії 1:8.)

Воєначальник. Грецьке слово хілı́архос («хіліарх») буквально означає «начальник над тисячею», тобто тисячею воїнів. Воно вказує на римського воєначальника, якого називали трибуном. (Див. коментар до Ів 18:12.) Приблизно 56 року н. е. воєначальником загону в Єрусалимі був Клавдій Лісій (Дії 23:22, 26). Як розповідається з 21-го по 24-й розділ книги Дії, він врятував Павла від розлюченого натовпу та від розправи Синедріону, а також написав наміснику Феліксу супровідний лист з поясненням, коли таємно відправив Павла у Кесарію.

Сотника. Або «центуріона». Центуріон був командиром римського військового підрозділу, що налічував приблизно 100 воїнів.

Римлянина. Тобто римського громадянина. Це другий з трьох записаних у Біблії випадків, коли Павло скористався своїм римським громадянством. Римська влада рідко втручалась у справи юдеїв. Однак у випадку Павла римляни втрутились — і не лише тому, що його візит у храм викликав заворушення, а й тому, що Павло був римським громадянином. Римське громадянство давало людині права, які визнавались по всій імперії. Наприклад, заборонялось зв’язувати і бити римського громадянина, якщо його вина не була доведена, тому що так обходились тільки з рабами. (Щоб дізнатись про два інші випадки, див. коментарі до Дії 16:37; 25:11.)

Купив це громадянство. Або «купив ці права громадянина». Як видно з цієї оповіді, за певних умов римське громадянство можна було купити. Павло сказав Клавдію Лісію, що мав це громадянство від народження. Мабуть, його отримав хтось із Павлових прабатьків по чоловічій лінії. Римське громадянство можна було отримати різними способами. Іноді імператори за якісь заслуги дарували громадянство окремим людям або вільному населенню цілих міст і областей. Римськими громадянами ставали раби, які купували свободу в римського громадянина; раби, яких звільняв римлянин, а також воїни після закінчення служби в римській армії. Громадянство теж могло перейти у спадок. Малоймовірно, що у I столітті н. е. в провінції Юдея було багато римських громадян. Усі мешканці провінцій отримали римське громадянство лише в III столітті н. е.