Другий лист до фессалонікійців 2:1—17

2  Коли ж говорити про присутність нашого Господа Ісуса Христа+ і про те, що ми будемо зібрані, щоб перебувати з ним,+ то просимо вас, брати:  не втрачайте відразу здоровий глузд і не поспішайте тривожитися через якесь натхнене твердження,+ усне повідомлення чи лист, начебто написаний нами, суть яких зводиться до того, що день Єгови+ вже настав.  Нехай ніхто і ніяк не введе вас в оману*, бо цей день не надійде, поки не прийде відступництво+ й не стане явним беззаконник,+ син загибелі,+  противник, який звеличується над кожним так званим богом чи об’єктом поклоніння. Він сяде в Божому храмі, видаючи себе за бога.  Хіба ви не пам’ятаєте, що я говорив про це, коли ще був з вами?  Тепер ви знаєте, що́ стримує його, але у свій час він стане явним.  Насправді ж таємниця беззаконня вже діє,+ але вона буде таємницею тільки доти, доки той, хто тепер його стримує, не піде зі шляху.  Саме тоді стане явним беззаконник, якого Господь Ісус знищить духом своїх уст+ і усуне виявленням+ своєї присутності.  А присутність беззаконника за підтримки Сатани+ буде супроводжуватися могутніми ділами, фальшивими знаками, чудами+ 10  і всіляким обманом,+ породженим неправедністю. Усе це буде спрямоване на тих, кого чекає загибель — відплата за те, що вони не прийняли любові до правди, завдяки якій могли б врятуватися. 11  Ось чому Бог дозволяє, щоб, піддавшись впливу омани, вони повірили брехні+ 12  і зрештою всі були засуджені за те, що не вірили правді, а знаходили задоволення в неправедності. 13  Ми ж зобов’язані завжди дякувати Богу за вас, брати, яких любить Єгова, оскільки Бог, освятивши вас+ своїм духом, від початку вибрав вас+ для спасіння завдяки вашій вірі в правду. 14  Він покликав вас до цього через добру новину, яку ми звіщаємо, щоб ви отримали славу+ нашого Господа Ісуса Христа.+ 15  Тож, брати, твердо стійте+ і далі тримайтесь традицій, яких вас було навчено+ — чи то усно, чи в листі від нас. 16  Нехай сам наш Господь Ісус Христос, а також Бог, наш Батько, який полюбив нас+ і, виявивши незаслужену доброту, дав вічну потіху та непохитну надію,+ 17  потішать ваші серця і допоможуть вам бути стійкими*+ в кожному доброму ділі й слові.

Примітки

Або «не спокусить вас».
Або «зміцнять вас».

Коментарі

Під час його присутності. Слово «присутність» вперше вживається в Мт 24:3, де описано, як дехто з учнів Ісуса запитує про «ознаку [його] присутності». Це слово стосується присутності Ісуса Христа у царській владі. Присутність Ісуса почалася, коли він невидимо для людей сів на престол як Месіанський Цар на початку останніх днів цього віку. Грецьке слово парусı́а, перекладене як «присутність», в багатьох перекладах передане як «прихід», але його буквальне значення — «бути поряд». Присутність Ісуса мала тривати певний період, а не просто бути чимось короткочасним, як у випадку з приходом. Те, що слово парусı́а має таке значення, видно з Мт 24:37—39, де «дні Ноя... до Потопу» порівнюються з «часом присутності Сина людського». Крім того, у Флп 2:12 Павло використовує слово парусı́а, протиставляючи свою «присутність» своїй відсутності. (Див. коментар до 1Кр 16:17.) Тож Павло пояснює, що ті, хто... належить Христу, тобто його помазані духом брати і співспадкоємці, воскресатимуть для життя в небі через якийсь час після того, як Ісус стане небесним Царем Божого Царства.

Присутність нашого Господа Ісуса Христа. Грецьке слово парусı́а, перекладене як «присутність», буквально означає «бути поряд». Присутність триває певний період; це не просто щось короткочасне, як, наприклад, прихід. У цьому контексті йдеться про присутність Ісуса Христа у царській владі. Присутність Ісуса почалася, коли він невидимо для людей сів на престол як Месіанський Цар на початку останніх днів цього віку. (Див. коментар до 1Кр 15:23; глосарій, «Присутність».)

День Єгови. Всюди в Біблії вислів «день Єгови» стосується особливих випадків, коли Бог Єгова виконує вироки над своїми ворогами і прославляє своє величне ім’я. Цей вислів походить з Єврейських Писань. (Наприклад, він вживається в Іс 13:6; Єз 7:19; Йл 1:15; Ам 5:18; Ов 15; Сф 1:14; Зх 14:1; Мл 4:5.) Пророк Йоіл писав про «прихід великого і грізного дня Єгови» (Йл 2:31). Його слова процитував Петро у П’ятидесятницю 33 р. н. е., як про це записано в Дії 2:20. (Див. коментар до Дії 2:20.) Пророцтво Йоіла сповнилося вперше у 70 р. н. е., коли «день Єгови» прийшов на Єрусалим. А в 1Фс 5:2 Павло говорить про майбутній день Єгови; це та сама подія, яку передрікав Ісус і яка в Мт 24:21 названа «великим лихом». (Щоб дізнатись про підстави вживання Божого імені у цьому вірші, див. додаток В3, вступ і 1Фс 5:2.)

Через якесь натхнене твердження. Або «через якийсь дух». (Див. глосарій, «Дух».) Грецьке слово пне́ума, яке часто перекладається як «дух», іноді стосується засобу передачі інформації. Наприклад, у цьому вірші воно вживається поряд з висловами «усне повідомлення» і «лист». В інших віршах це грецьке слово перекладається як «натхнене твердження» (1Тм 4:1; 1Ів 4:1—3, 6) і «натхнені вислови» (Об 16:13, 14). (Пор. коментар до 1Кр 12:10.)

Лист, начебто написаний нами. Деякі християни в зборі у Фессалоніках твердили, що присутність Ісуса Христа ось-ось настане. Можливо, фессалонікійці навіть помилково вважали, що Павло написав якийсь лист, в якому нібито говорилося, що «день Єгови» вже настав. Якщо це справді так, то зрозуміло, чому Павло в кінці цього другого листа каже: «Я, Павло, вітаю вас, пишучи власною рукою, і це є знаком у кожному листі. Це мій почерк». (Див. коментар до 2Фс 3:17.)

День Єгови. Див. коментар до 1Фс 5:2, а також додаток В3, вступ і 2Фс 2:2.)

Здатність розпізнавати, які слова справді натхнені. Цей вислів дослівно означає «розпізнавання духів» і стосується надприродної здатності розуміти натхнені вислови. Очевидно, цей дар включав здатність розпізнавати, який вислів був натхнений Богом, а який походив з іншого джерела. Це, безперечно, допомагало захищати збір від лжепророків (2Кр 11:3, 4; 1Ів 4:1). Він також допомагав апостолам і старійшинам у Єрусалимі вирішувати, яких частин Закону християни мали і далі дотримуватися (Дії 15:19, 20, 28, 29). Крім того, християни потребували керівництва, щоб визначити, які листи та письмові звістки передавати зборам, і зрозуміти, котрі з них стануть частиною біблійного канону. Наприклад, до натхнених Писань увійшли деякі листи Павла. Це видно з таких слів апостола Петра: «Люди ненавчені та нестійкі перекручують [Павлові листи] — як і решту Писань» (2Пт 3:16). Без сумніву, Божий дух керував тим, які книги ввійшли у біблійний канон. Цей дух, безумовно, діяв через братів, наділених здатністю розпізнавати натхнені вислови (2Тм 3:16; див. глосарій, «Канон»; «Дух»).

Це є знаком у кожному листі. Це мій почерк. У кінці деяких листів Павло власноруч писав заключні слова (1Кр 16:21; Кл 4:18). Тут він додає, що це справді «знак», що лист написав він. Можливо, раніше фессалонікійці отримали листа, в якому нібито говорилося, що «день Єгови вже настав», і вони помилково вважали, що він був від Павла (2Фс 2:1, 2). А цей «знак», очевидно, запевнив фессалонікійців, що другий лист, який вони тепер отримали, був справді від нього.

Поки не прийде відступництво. Деякі християни у Фессалоніках були введені в оману стосовно «присутності нашого Господа Ісуса Христа» і «дня Єгови». Тому Павло нагадує їм про дві події, які спершу мають відбутися: 1) прийде відступництво (див. коментар до слова відступництво у цьому вірші) і 2) «стане явним беззаконник» (2Фс 2:1—3). Передбачення Павла про поширення відступництва серед християнського збору узгоджується з прикладом Ісуса про пшеницю і бур’яни (Мт 13:24—30, 36—43). Павло неодноразово давав пророчі застереження про те, що відступники прокрадуться у збір. Пізніше про те саме писав і апостол Петро (Дії 20:29, 30; 1Тм 4:1—3; 2Тм 4:3, 4; 2Пт 2:1—3).

Відступництво. Грецький іменник апостасı́а, вжитий у цьому вірші, походить від дієслова, що буквально перекладається як «відступати вбік». Цей іменник означає «відступлення; залишення; бунт». Отже, відступити від віри — це щось більше, ніж відпасти від віри через духовну слабкість чи сумніви. (Див. коментар до Дії 21:21.) У класичній грецькій мові цей іменник зазвичай стосувався політичної зради. Тут Павло вживає слово «відступництво» стосовно релігійної зради, яка пошириться перед «днем Єгови» (2Фс 2:2). Він має на увазі свідому відмову від правдивого поклоніння і служіння Богові. (Див. глосарій, «Відступництво».)

Беззаконник. Букв. «людина беззаконня». Грецьке слово, перекладене тут як «беззаконня», передає думку про те, що хтось свідомо виступає проти закону. Коли це слово вживається в Біблії, воно означає зневагу до Божих законів. (Див. коментар до Мт 24:12.) Зі слів Павла в цьому вірші стає зрозуміло, що «беззаконник» займається відступництвом. Оскільки з проблемою відступництва стикнулося багато зборів, «беззаконник» не міг бути однією людиною. Це збірний образ, що представляє групу фальшифих християн, які становлять небезпеку для збору. (Див. коментар до 2Фс 2:8.) Павло також передрік, що в майбутньому «беззаконник» стане явним: ці так звані християни почнуть відкрито показувати, ким вони є насправді. (Див. коментар до 2Фс 2:7.) Ґрунтуючись на деяких рукописах, ряд біблійних перекладів вживає тут вислів «людина гріха». Але варіант перекладу «беззаконник» підтверджується давнішими рукописами. Крім того, він узгоджується з контекстом: кількома віршами пізніше Павло говорить про «таємницю беззаконня» і згадує «беззаконника» (2Фс 2:7, 8).

Син загибелі. Цей вислів також можна перекласти як «син знищення», і він вживається в Біблії стосовно Юди Іскаріота, який зрадив Ісуса. (Див. коментар до Ів 17:12.) Отже, Павло хоче показати, що згаданий тут «беззаконник» обов’язково буде знищений назавжди, так само як зрадник Юда помер назавжди.

Сина загибелі. Тут цей вислів стосується Юди Іскаріота. Оскільки Юда підступно зрадив Божого Сина, він заслужив знищення назавжди і не має надії на воскресіння. Той самий вислів вживається у 2Фс 2:3, коли йдеться про «беззаконника». У мовах, якими була написана Біблія, вислів «син(и) [когось або чогось]» іноді використовується в переносному значенні і стосується тих, хто поводиться певним чином або виявляє якусь характерну рису. Ось приклади такого вживання: «сини Всевишнього», «сини світла і сини дня», «сини Царства», «сини Злого», «син Диявола», «сини непослуху» (Лк 6:35; 1Фс 5:5; Мт 13:38; Дії 13:10; Еф 2:2). У подібному розумінні вислів «син [чогось]» може вказувати на присуд чи гіркі наслідки, яких зазнає той, хто поводиться певним чином або виявляє якусь характерну рису. У 2См 12:5 вислів «заслуговує смерті» — це переклад вислову, який буквально означає «є сином смерті». В Мт 23:15 вислів, який можна буквально перекласти як «син геєни», стосується того, хто заслуговує знищення назавжди. Саме це, очевидно, мав на увазі Ісус, коли назвав Юду Іскаріота «сином загибелі». (Див. коментар до Мт 23:15 і глосарій, «Геєна».)

Таємниця беззаконня. Павло вживає тут грецьке слово місте́ріон («таємниця»), яке стосується чогось таємного і незбагненного. Воно використовується в подібному значенні в Об 17:5, 7. (Щоб більше дізнатись про інші випадки вживання цього грецького слова, див. коментар до Мт 13:11.) У той час було таємницею, ким є «беззаконник», оскільки серед відступників ще не сформувався клас лідерів. Але Павло сказав, що ця таємниця вже діє, бо відступники вже проникли в збір і поширювали в ньому беззаконня (Дії 15:24; див. коментар до 2Фс 2:3).

Виявленням своєї присутності. Тут Павло говорить не про цілий період невидимої присутності Христа, а про подію, яка відбудеться наприкінці тієї присутності. Тоді виявиться присутність Христа, тобто вона стане явною для всіх (Лк 21:25—28; див. глосарій, «Присутність»). Зі слів Павла зрозуміло, що «беззаконник», який діяв у першому столітті н. е., все ще існуватиме під час присутності Христа. Отже, Павло мав на увазі, що «беззаконник» — це збірний образ, а не якась людина. (Див. коментар до 2Фс 2:3.) Коли над «беззаконником» виконається Божий судовий вирок, то стане явним не лише те, що Христос як Цар вже присутній, а й те, що почалося «велике лихо», яке він передрікав (Мт 24:21; див. глосарій, «Велике лихо»).

Беззаконня. Грецьке слово передає думку про порушення законів і зневагу до них, про те, що люди поводяться так, ніби законів не існує. У Біблії воно стосується нехтування Божими законами (Мт 7:23; 2Кр 6:14; 2Фс 2:3—7; 1Ів 3:4).

Відступництва. Грецький іменник апостасı́а, вжитий у цьому вірші, походить від дієслова афı́стемі, що буквально означає «відступати вбік» і, залежно від контексту, може перекладатись як «залишати; відкидати» (Дії 19:9; 2Тм 2:19). Іменник означає «відступлення, залишення або бунт». В Грецьких Писаннях він трапляється двічі: тут і в 2Фс 2:3. У класичній грецькій мові це слово зазвичай стосувалося політичної зради; очевидно, в подібному значенні вжите грецьке дієслово в Дії 5:37, де говориться про галілеянина Юду, який «потягнув [форма афı́стемі] за собою людей». У Септуагінті те саме дієслово вживається в Бт 14:4, де йдеться про політичний бунт, а іменник апостасı́а — в ІсН 22:22, 2Хр 29:19 і Єр 2:19, де ним перекладено єврейські вислови, що означають «бунт» і «невірність». У Грецьких Писаннях іменник апостасı́а найчастіше стосується релігійної зради; відмови чи відступлення від правдивого поклоніння і служіння Богові, відмови від своїх колишніх переконань, повного зречення від своїх принципів та віри.

Звеличується над кожним так званим богом чи об’єктом поклоніння. Вислів «об’єкт поклоніння» є перекладом грецького слова, який також означає «об’єкт благоговіння». Павло міг мати на увазі, що зіпсутий «беззаконник» буде звеличувати себе тим, що перекручуватиме правду і навчатиме того, що суперечить закону Бога (2Фс 2:3). Вислів «кожен так званий бог» може стосуватися впливових людей, наприклад, правителів. (Пор. Ів 10:34—36.) Тож Павло говорить, що цей зарозумілий «беззаконник» буде поводитися так, наче його вчення — це найвищий авторитет.

Він сяде в Божому храмі. Очевидно, Павло звертає увагу на лицемірство «беззаконника» (2Фс 2:3). Насправді він не може сидіти в Божому храмі (або «Божій оселі»); він лише заявляє, що робить це. Поряд зі словом «Бог» у тексті оригіналу Павло вживає грецький означений артикль, а це означає, що «беззаконник» брехливо заявляє, що є представником єдиного правдивого Бога.

Хіба ви не пам’ятаєте..? Павло відвідав збір у Фессалоніках приблизно у 50 р. н. е., а цей лист він, очевидно, написав невдовзі після цього — приблизно 51 р. н. е., коли перебував у Коринфі (Дії 18:11). В листі він нагадує фессалонікійцям, що вже особисто давав їм перестороги, і вони дуже подібні до тих, про які він зараз пише.

Хто тепер його стримує. Павло вживає тут те саме грецьке слово (перекладене як «стримує»), що і в попередньому вірші, але уточнює час, кажучи «тепер». Очевидно, він має на увазі, що в той час апостоли стримували відступництво. (Див. коментар до 2Фс 2:6.) Через кілька десятиліть, приблизно 98 р. н. е., апостол Іван написав, що настала «остання година», тобто кінець доби апостолів, і що відступництво поширюється (1Ів 2:18). Іван був останнім, хто стримував відступництво, і він «пі[шов] зі шляху», тобто помер, приблизно в 100 р. н. е.

Що стримує його. Павло, очевидно, говорить тут про вірних апостолів, які спільними зусиллями стримували поширення відступництва. З цих та подібних висловлювань Павла видно, що він робив усе можливе, щоб не дати відступництву поширитися. (Див. також Дії 20:29, 30; 1Тм 4:1—3; 2Тм 2:16, 17; 4:2, 4.) Апостол Петро теж боровся зі згубним впливом відступництва (2Пт 2:1—3). А через кілька десятиліть з відступництвом продовжував боротися літній апостол Іван; однак він написав, що воно вже поширювалось у зборах (1Ів 2:18; 2Ів 7). У цьому вірші Павло пояснює, що «беззаконник» стане явним, коли той, хто його стримує, «піде зі шляху» (2Фс 2:3; див. коментар до 2Фс 2:7).

Священні таємниці. У «Перекладі нового світу» вислів «священна таємниця» трапляється 28 разів і є перекладом грецького слова місте́ріон. Це слово, вжите тут у множині, стосується граней Божого наміру, які Бог приховує до визначеного ним часу. Після того він повністю відкриває їх, однак лише тим, кого хоче наділити розумінням (Кл 1:25, 26). Тоді священні таємниці проголошуються всім і усюди. Про це свідчать слова, які вживаються у Біблії стосовно «священної таємниці»: «виявляти», «звіщати», «об’явлення», «проповідувати», «розповідати» (1Кр 2:1; Еф 1:9; 3:3; Кл 1:25, 26; 4:3). Найважливіша «Божа священна таємниця» полягає в тому, що Ісус Христос є обіцяним «потомством», тобто Месією (Кл 2:2; Бт 3:15). Проте ця священна таємниця має багато граней, одна з яких стосується ролі Ісуса в Божому намірі (Кл 4:3). Як показав Ісус у цьому вірші, «священні таємниці» пов’язані з небесним Царством, або «Божим Царством», тобто небесним урядом, в якому Ісус є Царем (Мр 4:11; Лк 8:10; див. коментар до Мт 3:2.) У Грецьких Писаннях термін місте́ріон має інше значення, ніж у стародавніх містичних релігіях. Ці релігії (в їхній основі часто лежав культ родючості, який процвітав у I столітті н. е.) обіцяли своїм прихильникам безсмертя, а також можливість отримувати об’явлення і наближатися до богів через містичні обряди. Зрозуміло, що їхні таємниці не мали нічого спільного з правдою. У містичних релігіях ті, хто пройшов обряд посвячення, обіцяли не розголошувати таємниць. Ці містичні таємниці, які не розкривались, дуже відрізнялися від священних таємниць у християнстві, які широко проголошувались. Коли в Біблії слово місте́ріон вживається у зв’язку з фальшивим поклонінням, воно перекладене в «Перекладі нового світу» просто як «таємниця». (Щоб дізнатись про три випадки вживання місте́ріон в такому значенні, див. коментарі до 2Фс 2:7; Об 17:5, 7.)

Беззаконник. Букв. «людина беззаконня». Грецьке слово, перекладене тут як «беззаконня», передає думку про те, що хтось свідомо виступає проти закону. Коли це слово вживається в Біблії, воно означає зневагу до Божих законів. (Див. коментар до Мт 24:12.) Зі слів Павла в цьому вірші стає зрозуміло, що «беззаконник» займається відступництвом. Оскільки з проблемою відступництва стикнулося багато зборів, «беззаконник» не міг бути однією людиною. Це збірний образ, що представляє групу фальшифих християн, які становлять небезпеку для збору. (Див. коментар до 2Фс 2:8.) Павло також передрік, що в майбутньому «беззаконник» стане явним: ці так звані християни почнуть відкрито показувати, ким вони є насправді. (Див. коментар до 2Фс 2:7.) Ґрунтуючись на деяких рукописах, ряд біблійних перекладів вживає тут вислів «людина гріха». Але варіант перекладу «беззаконник» підтверджується давнішими рукописами. Крім того, він узгоджується з контекстом: кількома віршами пізніше Павло говорить про «таємницю беззаконня» і згадує «беззаконника» (2Фс 2:7, 8).

Що стримує його. Павло, очевидно, говорить тут про вірних апостолів, які спільними зусиллями стримували поширення відступництва. З цих та подібних висловлювань Павла видно, що він робив усе можливе, щоб не дати відступництву поширитися. (Див. також Дії 20:29, 30; 1Тм 4:1—3; 2Тм 2:16, 17; 4:2, 4.) Апостол Петро теж боровся зі згубним впливом відступництва (2Пт 2:1—3). А через кілька десятиліть з відступництвом продовжував боротися літній апостол Іван; однак він написав, що воно вже поширювалось у зборах (1Ів 2:18; 2Ів 7). У цьому вірші Павло пояснює, що «беззаконник» стане явним, коли той, хто його стримує, «піде зі шляху» (2Фс 2:3; див. коментар до 2Фс 2:7).

Таємниця беззаконня. Павло вживає тут грецьке слово місте́ріон («таємниця»), яке стосується чогось таємного і незбагненного. Воно використовується в подібному значенні в Об 17:5, 7. (Щоб більше дізнатись про інші випадки вживання цього грецького слова, див. коментар до Мт 13:11.) У той час було таємницею, ким є «беззаконник», оскільки серед відступників ще не сформувався клас лідерів. Але Павло сказав, що ця таємниця вже діє, бо відступники вже проникли в збір і поширювали в ньому беззаконня (Дії 15:24; див. коментар до 2Фс 2:3).

Хто тепер його стримує. Павло вживає тут те саме грецьке слово (перекладене як «стримує»), що і в попередньому вірші, але уточнює час, кажучи «тепер». Очевидно, він має на увазі, що в той час апостоли стримували відступництво. (Див. коментар до 2Фс 2:6.) Через кілька десятиліть, приблизно 98 р. н. е., апостол Іван написав, що настала «остання година», тобто кінець доби апостолів, і що відступництво поширюється (1Ів 2:18). Іван був останнім, хто стримував відступництво, і він «пі[шов] зі шляху», тобто помер, приблизно в 100 р. н. е.

Беззаконник. Букв. «людина беззаконня». Грецьке слово, перекладене тут як «беззаконня», передає думку про те, що хтось свідомо виступає проти закону. Коли це слово вживається в Біблії, воно означає зневагу до Божих законів. (Див. коментар до Мт 24:12.) Зі слів Павла в цьому вірші стає зрозуміло, що «беззаконник» займається відступництвом. Оскільки з проблемою відступництва стикнулося багато зборів, «беззаконник» не міг бути однією людиною. Це збірний образ, що представляє групу фальшифих християн, які становлять небезпеку для збору. (Див. коментар до 2Фс 2:8.) Павло також передрік, що в майбутньому «беззаконник» стане явним: ці так звані християни почнуть відкрито показувати, ким вони є насправді. (Див. коментар до 2Фс 2:7.) Ґрунтуючись на деяких рукописах, ряд біблійних перекладів вживає тут вислів «людина гріха». Але варіант перекладу «беззаконник» підтверджується давнішими рукописами. Крім того, він узгоджується з контекстом: кількома віршами пізніше Павло говорить про «таємницю беззаконня» і згадує «беззаконника» (2Фс 2:7, 8).

Беззаконник. Тут Павло говорить про того самого «беззаконника», що й у 2Фс 2:3. (Див. коментар.)

Духом своїх уст. Ісус є «Словом Божим», головним речником Єгови (Об 19:13; див. коментар до Ів 1:1). Як Месіанський Цар, він має владу від Єгови проголосити Божі вироки проти всіх ворогів Бога, в тому числі проти цього «беззаконника», і саме це він зробить у майбутньому. (Пор. Іс 11:3, 4; Об 19:14—16, 21.)

Виявленням своєї присутності. Тут Павло говорить не про цілий період невидимої присутності Христа, а про подію, яка відбудеться наприкінці тієї присутності. Тоді виявиться присутність Христа, тобто вона стане явною для всіх (Лк 21:25—28; див. глосарій, «Присутність»). Зі слів Павла зрозуміло, що «беззаконник», який діяв у першому столітті н. е., все ще існуватиме під час присутності Христа. Отже, Павло мав на увазі, що «беззаконник» — це збірний образ, а не якась людина. (Див. коментар до 2Фс 2:3.) Коли над «беззаконником» виконається Божий судовий вирок, то стане явним не лише те, що Христос як Цар вже присутній, а й те, що почалося «велике лихо», яке він передрікав (Мт 24:21; див. глосарій, «Велике лихо»).

Беззаконник. Букв. «людина беззаконня». Грецьке слово, перекладене тут як «беззаконня», передає думку про те, що хтось свідомо виступає проти закону. Коли це слово вживається в Біблії, воно означає зневагу до Божих законів. (Див. коментар до Мт 24:12.) Зі слів Павла в цьому вірші стає зрозуміло, що «беззаконник» займається відступництвом. Оскільки з проблемою відступництва стикнулося багато зборів, «беззаконник» не міг бути однією людиною. Це збірний образ, що представляє групу фальшифих християн, які становлять небезпеку для збору. (Див. коментар до 2Фс 2:8.) Павло також передрік, що в майбутньому «беззаконник» стане явним: ці так звані християни почнуть відкрито показувати, ким вони є насправді. (Див. коментар до 2Фс 2:7.) Ґрунтуючись на деяких рукописах, ряд біблійних перекладів вживає тут вислів «людина гріха». Але варіант перекладу «беззаконник» підтверджується давнішими рукописами. Крім того, він узгоджується з контекстом: кількома віршами пізніше Павло говорить про «таємницю беззаконня» і згадує «беззаконника» (2Фс 2:7, 8).

Слово. Або «Логос». Грецькою го ло́ґос. Вживається тут як титул; трапляється також в Ів 1:14 та Об 19:13. Іван показав, що цей титул належить Ісусу. Він носив цей титул перед своїм приходом на землю, коли був духовною істотою, під час свого земного служіння, коли був досконалою людиною, а також після повернення на небо. Будучи Божим Словом, тобто Речником, Ісус передавав знання і вказівки іншим духовним синам Творця, а також людям. Тож цілком логічно, що перед приходом Ісуса на землю Єгова неодноразово звертався до людей саме через нього. Ісус був Словом, тобто Божим ангелом-речником (Бт 16:7—11; 22:11; 31:11; Вх 3:2—5; Сд 2:1—4; 6:11, 12; 13:3).

Чуда. Або «передвістя». У Грецьких Писаннях грецьке слово те́рас завжди використовується разом зі словом семе́йон (означає «знак»), причому обидва вживаються у формі множини (Мт 24:24; Ів 4:48; Дії 7:36; 14:3; 15:12; 2Кр 12:12). Слово те́рас в основному вказує на те, що викликає благоговіння чи подив. Коли це слово стосується того, що вказує на майбутні події, у коментарі цього видання подається альтернативний варіант перекладу — «передвістя».

Присутність беззаконника. Грецький текст можна буквально перекласти як «чия присутність». З контексту чітко видно, що цей вислів стосується не присутності Христа, а присутності «беззаконника», згаданого в попередньому вірші.

За підтримки Сатани. Грецьке слово, перекладене як «підтримка», теж можна перекласти як «діяльність». Згідно з одним довідником, у Грецьких Писаннях це слово «стосується лише надлюдської сили — чи то сили Бога, чи то диявола». Тож, по суті, Павло каже, що Сатана дає свою надлюдську силу «беззаконнику» (2Фс 2:3). Крім того, «Сатана» — це єврейське слово, яке означає «противник», а «беззаконник» власне противиться Єгові, виступаючи проти Його вчень і Його народу. (Див. коментар до Мт 4:10.)

Чудами. Або «передвістями». Справжні апостоли Христа виконували могутні діла, знаки і чуда, тому що мали Божий святий дух (Дії 2:43; 5:12; 15:12; 2Кр 12:12). Але коли подібні діла виконуватиме бунтівний «беззаконник», то це буде означати, що вони виконуються за підтримки Сатани (2Фс 2:3). Такі «чуда», або «передвістя», будуть фальшивими: вони або міститимуть відверту брехню, або підштовхуватимуть до неправильних висновків (2Фс 2:10, 11). Вони будуть відвертати людей від Джерела життя і дороги, яка веде до вічного життя. (Пор. Мт 7:22, 23; 2Кр 11:3, 12—15; див. коментар до Дії 2:19.)

Сатано. Від єврейського слова сата́н, що означає «противник; ворог».

Обманом. Або «спокусою; зваблюванням». Грецьке слово, перекладене як «обман», іноді вживалося як синонім плотської насолоди і вказувало не на відверту брехню, а на спокусу піддатися грішним або матеріалістичним прагненням. (Див. коментар до Кл 2:8.)

Оманливими... ідеями. Або «спокусливими... ідеями». Вжите тут грецьке слово в інших віршах перекладається як «вводить в оману» (Мт 13:22; Єв 3:13) і «обманними вченнями» (2Пт 2:13).

Яких любить Єгова. Тут Павло запевняє християн у Фессалоніках, що постійно дякує за них Богу і що Бог Єгова їх любить. Подібний вислів Павло вживає в 1Фс 1:4, коли коли називає своїх одновірців «улюблені Богом брати». Ці слова нагадують, що говориться в Єврейських Писаннях про любов Бога Єгови до свого народу (Пв 7:7, 8; 33:12; щоб дізнатись про підстави вживання Божого імені у цьому вірші, див. додаток В3, вступ і 2Фс 2:13).

Традицій. Грецьке слово пара́досіс, перекладене тут як «традицій», стосується того, що комусь передається і чого необхідно дотримуватись; це може бути інформація, вказівки або звичаї. У Грецьких Писаннях це слово іноді пов’язується з хорошими, доречними традиціями, які були частиною правдивого поклоніння (2Фс 2:15; 3:6). Скажімо, інформацію, яку апостол Павло отримав про відзначання Господньої вечері, можна було вважати доречною християнською традицією і передавати її християнським зборам (1Кр 11:23). Те саме грецьке слово часто стосувалося хибних традицій або традицій, яких дотримувалися так, що це приносило шкоду і робило їх неприйнятними (Мт 15:2, 3; Мр 7:3, 5, 13; Кл 2:8).

Традицій, яких вас було навчено. Павло має на увазі хороші, доречні традиції, які були частиною правдивого поклоніння. (Див. коментар до 1Кр 11:2.)

Вічну потіху. Грецьке слово пара́клесіс, перекладене як «потіха», буквально означає «заклик стати поруч». (Див. коментар до 2Кр 1:3.) Потіха, яку дає Бог, є «вічною», тобто постійною. (Див. коментар до 2Фс 2:17.)

Потішать ваші серця. Висловлюючи своє побажання, Павло вживає грецьке дієслово паракале́о («потішати»), яке буквально означає «кликати стати поруч». (Див. коментар до Рм 12:8.) У вірші 16 Павло каже: «Бог... полюбив нас». З цього видно, що потіха, яку отримують християни, тісно пов’язнана з незаперечною істиною про те, що Бог любить своїх служителів (Рм 8:32, 38, 39; Еф 1:7; 2:4, 5). Таке нагадування точно підбадьорило християн у Фессалоніках, оскільки вони зазнавали переслідувань (2Фс 1:4).

Богові усілякої потіхи. Грецький іменник пара́клесіс, перекладений тут як «потіха», буквально означає «заклик стати поруч». Він передає думку про те, що хтось стоїть біля людини, допомагає їй та підтримує її, коли вона зносить труднощі або почувається пригніченою. (Див. коментар до Рм 12:8.) Дехто вважає, що Павлові слова про потіху від Бога перегукуються з Іс 40:1, де пророк написав: «“Утішайте, утішайте мій народ!”— каже ваш Бог». (Див. також Іс 51:12.) Крім того, споріднене грецьке слово пара́клетос, яке в Ів 14:26 перекладене як «помічник», стосується святого духу Єгови. Бог використовує свою могутню діючу силу, щоб потішати і допомагати в ситуаціях, які з людського погляду здаються безнадійними (Дії 9:31; Еф 3:16).

Потішать ваші серця. Висловлюючи своє побажання, Павло вживає грецьке дієслово паракале́о («потішати»), яке буквально означає «кликати стати поруч». (Див. коментар до Рм 12:8.) У вірші 16 Павло каже: «Бог... полюбив нас». З цього видно, що потіха, яку отримують християни, тісно пов’язнана з незаперечною істиною про те, що Бог любить своїх служителів (Рм 8:32, 38, 39; Еф 1:7; 2:4, 5). Таке нагадування точно підбадьорило християн у Фессалоніках, оскільки вони зазнавали переслідувань (2Фс 1:4).

Підбадьорювати. Або «настійно заохочувати». Грецьке слово паракале́о буквально означає «кликати стати поруч». Це слово має широке значення і може означати «заохочувати; підбадьорювати» (Дії 11:23; 14:22; 15:32; 1Фс 5:11; Єв 10:25), «потішати» (2Кр 1:4; 2:7; 7:6; 2Фс 2:17) і в деяких контекстах — «дуже просити; настійно заохочувати» (Дії 2:40; Рм 15:30; 1Кр 1:10; Флп 4:2; 1Фс 5:14; 2Тм 4:2; Тит 1:9, прим.). Оскільки слова «настійно заохочувати», «потішати» і «підбадьорювати» близько споріднені, це вказує на те, що християнин ніколи не має бути суворим чи різким, коли заохочує інших до чогось.

Медіафайли