Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Судний день

Судний день

Особливий «день», або період, протягом якого Бог притягує до відповідальності окремі групи, народи або ціле людство. Для одних це може бути час виконання винесеного їм смертного вироку, а для інших — час, коли вони отримають визволення і вічне життя. Ісус Христос і апостоли згадували про майбутній «Судний день», який торкнеться не лише живих, але й тих, хто вже помер (Мт 10:15; 11:21—24; 12:41, 42; 2Тм 4:1, 2).

Суди Єгови в минулому. В минулому Єгова не раз притягував групи людей і цілі народи до відповідальності за їхні вчинки і чинив правосуддя, знищуючи їх. Однак не можна сказати, що при цьому він деспотично виявляв грубу нищівну силу. Єврейське слово, перекладене як «суд» або «присуд» (мішпа́т), деколи передає думку про правосуддя і справедливість (Езд 7:10; Бт 18:25). У Біблії підкреслюється, що «Єгова любить праведність і справедливість», тож, здійснюючи свій суд, він завжди виявляє ці дві риси (Пс 33:5).

Іноді Єгова виносив людям смертний вирок через їхній спосіб життя. Так було у випадку Содома і Гоморри. Єгова перевірив їх, визначив, що гріхи їхніх мешканців були дуже важкі, і постановив знищити ці міста (Бт 18:20, 21; 19:14). Згодом Юда написав, що Содом і Гоморра зазнали «суду й покарання [грец. дı́кен; «правосуддя», Yg; «карального правосуддя», ED] вічним вогнем» (Юд 7). Отже, ці міста спіткав «день» суду.

Єгова вів судову справу проти стародавнього Вавилону, який віддавна ворогував з Ним і його народом. Вавилоняни поводилися з юдеями занадто жорстоко і не хотіли звільняти їх після 70-річної неволі, а свою перемогу над Божим народом приписували Мардуку. Тому вони заслуговували на осуд і покарання (Єр 51:36; Іс 14:3—6, 17; Дн 5:1—4). Вирок над Вавилоном був виконаний у 539 р. до н. е., коли його захопила Мідо-Персія. Оскільки вирок виніс Єгова, той час названо «днем Єгови» (Іс 13:1, 6, 9).

Єремія пророкував, що Єгова «судитиме» Едом та інші народи (Єр 25:17—31). Едомляни ненавиділи Єгову і його служителів, тому зазнали суду і знищення в «день Єгови» (Ов 1, 15, 16).

Коли Юда та Єрусалим стали невірними і стягнули на себе осуд Єгови, він пообіцяв: «Я... виконаю серед тебе свої присуди» (Єз 5:8). У 607 р. до н. е. настав «день люті Єгови» — його обвинувальний вирок був виконаний (Єз 7:19). Проте на Єрусалим чекав ще один «день», або час, суду. Йоіл пророкував, що перед цим «великим і грізним днем Єгови» буде вилито дух (Йл 2:28—31). У П’ятидесятницю 33 р. н. е. Петро під натхненням пояснив, що саме тоді настав час сповнення Йоілового пророцтва (Дії 2:16—20). А нищівний «день Єгови» прийшов у 70 р. н. е., коли римські війська виконали Божий вирок над юдеями. Як передрікав Ісус, «в ті дні викона[лося] правосуддя» (Лк 21:22; див. ЗНИЩЕННЯ).

Суди Єгови в майбутньому. У Грецьких Писаннях також прямо говориться про майбутні судні дні, коли Бог виконуватиме свої вироки. У книзі Об’явлення передрікається, що повія, «Вавилон Великий», «буде повністю спалена вогнем». Вона заслуговує на покарання, адже чинить статеву розпусту з народами і впивається кров’ю Ісусових свідків (Об 17:1—6; 18:8, 20; 19:1, 2). Апостол Петро передрік ще один день виконання Божого вироку. Згадавши про події, які сталися за часу Ноя, він написав, що прийде «день суду й знищення безбожних людей» (2Пт 3:7). Згідно з Об’явлення, виконавцем цього вироку виступить «Слово Боже», яке вразить народи довгим мечем (Об 19:11—16; пор. Юд 14, 15). Крім того, в I ст. н. е. було написано, що Дияволу вже винесений вирок і що демонам, яких він веде за собою, відомо про їхнє майбутнє: як і Сатана, вони будуть вкинені в безодню (1Тм 3:6; Лк 8:31; Об 20:1—3). Тож «суд», який чекає їх попереду, полягатиме лише у виконанні вироку, винесеного раніше (Юд 6; 2Пт 2:4; 1Кр 6:3).

Суд не завжди веде до покарання. Здебільшого слово «суд» (грец. крı́сіс і крı́ма) у Грецьких Писаннях несе думку про осуд або винесення обвинувального вироку. В Івана 5:24, 29 «суд» протиставляється «життю» і «вічному життю», а отже, чітко вказує на обвинувальний вирок, наслідком якого є смерть, цілковита втрата життя (2Пт 2:9; 3:7; Ів 3:18, 19). Однак обвинувальний вирок не завжди веде до знищення. Це, наприклад, видно з Павлових слів про відзначення Господньої вечері, записаних у 1 Коринфян 11:27—32. Якщо людина під час цієї вечері їла і пила, не усвідомлюючи значення того, що робить, вона «стягу[вала] на себе осуд». Після цього Павло зазначив: «Коли Єгова нас судить, він нас повчає, щоб ми не були засуджені разом зі світом». Тож людина, яка стягнула на себе осуд, може покаятись, і тоді вона не буде знищена назавжди.

Ще одним доказом того, що суд не завжди означає осуд, є слова з 2 Коринфян 5:10. Про тих, хто стане перед судовим престолом, там сказано, що кожному буде «відплачено згідно з тим, що він робив... добро чи зло». Суд, згаданий в Об’явлення 20:13, для багатьох, очевидно, закінчиться позитивно. Дехто з «мертвих», які будуть суджені, отримає обвинувальний вирок і буде вкинений в «озеро вогняне». Але ті, хто «записаний у книгу життя», уникнуть такого вироку (Об 20:15).

Судний день, під час якого кожен дасть за себе звіт. Ще до появи християнства євреям була знайома думка про те, що кожен з них відповідатиме перед Богом за свої вчинки (Ек 11:9; 12:14). У Грецьких Писаннях пояснюється, що в майбутньому настане чітко визначений період, або «день», протягом якого всі люди — і живі, і ті, хто колись помер,— будуть суджені (2Тм 4:1, 2).

Хто здійснюватиме суд. В Єврейських Писаннях Єгову названо «Суддею всієї землі» (Бт 18:25). Подібні слова вживаються і в Грецьких Писаннях: там Єгову названо «Суддею всіх» (Єв 12:23). Однак здійснювати суд він уповноважив свого Сина (Ів 5:22). Про Ісуса в Біблії говориться, що його призначено суддею і що він «має судити» (2Тм 4:1; Дії 10:42; 17:31). Оскільки такими повноваженнями Ісуса наділив сам Бог, немає жодної неузгодженості між віршем, у якому говориться, що люди стануть «перед судовим престолом Бога», і віршем, де сказано, що вони стануть «перед судовим престолом Христа» (Рм 14:10; 2Кр 5:10).

Ісус сказав апостолам, що «під час відтворення», коли він сяде на свій престол, вони теж сядуть «на 12 престолах» і будуть судити (Мт 19:28; Лк 22:28—30). Павло писав, що християни, які «покликані бути святими», судитимуть світ (1Кр 1:2; 6:2). Апостол Іван у видінні бачив, як дехто отримав «владу судити» (Об 20:4). Якщо взяти до уваги вищенаведені уривки, можна дійти висновку, що в Об’явлення 20:4 йдеться про апостолів та інших святих. На це вказує також друга частина вірша, де говориться про тих, хто царюватиме з Христом 1000 років. Як і Христос, у той час вони будуть царями і суддями.

Немає сумніву, що суд, який Єгова виконуватиме впродовж Судного дня, буде справедливим, адже «присуди його правдиві й праведні» (Об 19:1, 2). Суди, які здійснюються від його імені, теж праведні і правдиві (Ів 5:30; 8:16; Об 1:1; 2:23). Правосуддя Єгови неможливо викривити, від Бога неможливо приховати якісь факти.

Зв’язок з воскресінням. Говорячи про «Судний день», Ісус непрямо згадав про воскресіння мертвих. Коли він сказав, що в якомусь місті можуть не прийняти апостолів та їхньої звістки, то додав: «Землı́ Содома і Гоморри в Судний день буде легше, аніж тому місту» (Мт 10:15). Хоча тут він, очевидно, вжив гіперболу (адже Содом і Гоморра були знищені назавжди), його слова показують, що принаймні деякі мешканці таких юдейських міст у майбутньому стануть перед судом. (Пор. Мт 11:22—24; Лк 10:13—15; Юд 7.) Ще чіткіше зв’язок між судом і воскресінням видно з Ісусових слів про те, що «у час суду цариця з півдня воскресне» (Мт 12:41, 42; Лк 11:31, 32). Той факт, що Судний день пов’язаний з воскресінням, допомагає ліпше зрозуміти біблійні твердження про те, що Ісус судитиме «живих і мертвих» (Дії 10:42; 2Тм 4:1).

Доказом того, що в числі тих, хто пройде перевірку в Судний день, буде багато воскреслих, є також слова з Об’явлення 20:12, 13. Іван бачив у видінні мертвих, які «стояли перед престолом». Він зазначив, що «смерть та могила віддали мертвих, що в них», і саме ці мертві були суджені.

Коли настане Судний день. Згідно з Івана 12:48, Христос сказав, що люди будуть суджені «в останній день». А в Об’явлення 11:17, 18 показано, що суд над мертвими відбуватиметься після того, як Бог візьме у свої руки велику владу і почне царювати особливим чином. Більше світла на це питання проливає порядок подій, записаних у 19-му і 20-му розділах Об’явлення. Там читаємо, що «Цар над царями» вбиває «земних царів з їхніми військами». (В Об’явлення 16:14 цю подію названо «війною, яка відбудеться у великий день Всемогутнього Бога».) Після того Сатану заковують на 1000 років. Протягом цього періоду разом з Христом виконують своє служіння царі і священики. І саме в такому контексті згадуються воскресіння мертвих і суд над ними. Все це допомагає визначити, коли настане Судний день. Цікаво, що в Біблії тисячолітній період неодноразово названий «днем» (2Пт 3:8; Пс 90:4).

Підстава для суду. Описуючи, що відбуватиметься на землі в період суду, книга Об’явлення каже, що воскреслих буде «суджено за їхніми вчинками згідно з тим, що записано в сувоях» (Об 20:12). Цих людей не буде суджено на підставі учинків, які вони робили до того, як померти, адже, згідно з Римлян 6:7, «той, хто помер, звільнився від гріха».

Проте Ісус зазначив, що тим, хто не звертав уваги на його могутні діла і не відгукувався на Божу звістку, буде нелегко витримати Судний день (Мт 10:14, 15; 11:21—24).