Євангеліє від Івана 12:1—50

12  Коли ж до Пасхи залишалося шість днів, Ісус прийшов у Віфа́нію,+ де був Лазар,+ якого він воскресив з мертвих.  Там для Ісуса влаштували вечерю; Марта на ній прислуговувала,+ а Лазар був серед тих, хто їв* з ним.  Марія ж взяла фунт пахучої олії — дуже дорогого щирого нарду, вилила Ісусові на ноги й витерла їх своїм волоссям;+ і аромат олії наповнив увесь дім.+  Тоді Юда Іскаріо́т,+ один з Ісусових учнів, який невдовзі мав його зрадити, запитав:  «Чому цю пахучу олію не продали за 300 дена́ріїв, а гроші не роздали бідним?»  Сказав він це не тому, що турбувався про бідних, а тому, що був злодієм. Він мав скриньку з грішми і не раз крав гроші, які туди кидали.  Тоді Ісус сказав: «Залиш її в спокої. Нехай вона виконає цей обряд, підготувавши мене до дня поховання.+  Адже бідні завжди з вами,+ а я з вами буду не завжди».+  Коли численний натовп юдеїв дізнався, де Ісус, то прийшов туди; вони хотіли побачити не лише його, але й Лазаря, якого він воскресив з мертвих.+ 10  Старші священики змовилися вбити і Лазаря,+ 11  бо через нього чимало юдеїв, які приходили туди, починали вірити в Ісуса.+ 12  Наступного дня багато людей, які прибули на свято, почули, що Ісус наближається до Єрусалима. 13  Тож вони взяли пальмове листя і вийшли йому назустріч,+ вигукуючи: «Молимо, спаси! Благословенний той, хто йде в ім’я Єгови,+ Цар Ізра́їля!»+ 14  Знайшовши осля, Ісус сів на нього,+ як і написано: 15  «Не бійся, дочко Сіону. Ось їде твій цар на осляті».+ 16  Спочатку його учні цього не зрозуміли,+ але коли Ісус був прославлений,+ вони пригадали, що саме так про нього було написано і що так для нього й зробили.+ 17  А люди, які були з Ісусом, коли він покликав Лазаря з гробниці+ й воскресив його з мертвих, не переставали свідчити про це.+ 18  Тому народ і вийшов йому назустріч, адже чув про чудо, яке він здійснив. 19  Фарисеї ж говорили між собою: «Бачите, ми нічого не можемо зробити. За ним пішов цілий світ!»+ 20  Серед тих, хто прийшов для поклоніння на свято, були і греки. 21  Вони підійшли до Пилипа+ з Віфсаї́ди галілейської та почали просити його: «Пане, ми хочемо побачити Ісуса». 22  Пилип пішов і сказав про це Андрію.+ Тоді Андрій та Пилип підійшли до Ісуса й сказали про це йому. 23  Ісус же промовив: «Надійшла година прославитися Сину людському.+ 24  Щиру правду кажу вам: якщо пшеничне зерно не впаде в землю й не помре, воно так і залишиться тільки одним зерном. Якщо ж воно помре,+ то принесе багато плодів. 25  Хто дорожить своїм життям, той знищить його, а хто своє життя в цьому світі ненавидить,+ той збереже його для вічного життя.+ 26  Якщо хтось хоче служити мені, нехай іде слідом за мною, і, де буду я, там буде і мій слуга.+ Якщо хтось буде служити мені, Батько вшанує його. 27  Я стривожений.+ Що мені сказати? Батьку, врятуй мене від цієї години!+ Однак заради цієї години я і прийшов. 28  Батьку, прослав своє ім’я». Тоді з неба пролунав голос:+ «Я прославив і знову прославлю».+ 29  Люди, які стояли там і чули це, сказали, що це був грім, а інші говорили: «З ним розмовляв ангел». 30  Але Ісус промовив: «Цей голос пролунав не для мене, а для вас.+ 31  Тепер настав суд над цим світом, і тепер правитель цього світу+ буде вигнаний геть.+ 32  Я ж, коли буду піднесений над землею,+ приверну до себе всіляких людей».+ 33  А говорив він усе це, щоб показати, якою смертю має померти.+ 34  Тоді народ сказав йому: «Ми знаємо з Закону, що Христос перебуватиме вічно.+ Чому ж ти кажеш, що Син людський мусить бути піднесений над землею?+ Хто є тим Сином людським?» 35  Ісус сказав їм на це: «Ще недовго світло буде серед вас.+ Ходіть, поки маєте світло, щоб вас не охопила темрява. Хто ходить у темряві, той не знає, куди йде.+ 36  Тож, поки ще маєте світло, вірте в нього, аби стати синами світла».+ Сказавши це, Ісус відійшов і сховався від них. 37  І, хоча він здійснив на їхніх очах стільки чуд, вони не вірили в нього. 38  Так виконалися слова пророка Ісаї: «Єгово, хто повірив у те, що почув від нас*,+ і кому Єгова виявив свою силу?»+ 39  А не могли вони повірити, бо, згідно з іншими словами Ісаї, 40  «він засліпив їм очі та зробив їхні серця черствими, щоб вони не бачили очима, щоб не розуміли серцями, щоб не навернулись і щоб я їх не зцілив».+ 41  Ісая сказав усе це, оскільки бачив його славу й говорив про нього.+ 42  А втім, навіть багато начальників повірило в нього.+ Але щоб фарисеї не відлучили їх від синагоги, вони його не визнавали,+ 43  бо славу від людей любили більше, ніж славу від Бога*.+ 44  Потім Ісус голосно сказав: «Хто вірить у мене, той вірить не тільки в мене, але й у того, хто мене послав.+ 45  І той, хто бачить мене, бачить і того, хто мене послав.+ 46  Я прийшов у світ як світло,+ щоб кожен, хто вірить у мене, не залишався в темряві.+ 47  Того, хто чує мої слова і не дотримується їх, я не суджу, бо я прийшов не судити світ, а спасти.+ 48  Хто відкидає мене та не приймає моїх слів, той має для себе суддю: в останній день його судитимуть слова, котрі я говорив.+ 49  Адже я промовляв не від себе. Батько, який послав мене, дав мені заповідь, що са́ме я маю казати.+ 50  І я знаю, що його заповідь означає* вічне життя.+ Тож усе, що я говорю, говорю так, як сказав мені Батько».+

Примітки

Або «напівлежав за столом».
Або «у нашу розповідь (звістку)».
Або «хвалу (схвалення) від людей любили більше, ніж хвалу (схвалення) від Бога».
Або «є».

Коментарі

Коли Ісус був у Віфанії. Події, описані в Мт 26:6—13, очевидно, відбулися після заходу сонця, коли почалося 9 нісана. На це вказує паралельна оповідь з Євангелія від Івана, де сказано, що Ісус прийшов у Віфанію, коли «до Пасхи залишалося шість днів» (Ів 12:1). Мабуть, він прийшов незадовго до або на початку суботи 8 нісана (яка почалася із заходом сонця), тобто за день до вечері в домі Симона (Ів 12:2—11; див. додатки A7 і Б12.)

У Віфанію. Село, яке лежало на південно-східному схилі Оливкової гори, приблизно за 3 км від Єрусалима (Ів 11:18). Там жили Марта, Марія і Лазар; Ісус часто зупинявся в їхньому домі, коли приходив у Юдею (Ів 11:1). Сьогодні на місці Віфанії розташоване селище, назва якого з арабської перекладається як «місце Лазаря».

Лазар. Очевидно, грецька форма єврейського імені Елеазар, що означає «Бог допоміг».

До Пасхи залишалося шість днів. Мабуть, Ісус прийшов незадовго до або на початку суботи 8 нісана (яка почалася із заходом сонця). Наступного дня після суботи (тобто на початку 9 нісана) він разом з Мартою, Марією та Лазарем вечеряв у домі Симона прокаженого (Ів 12:2—11; див. коментар до Мт 26:6 і додатки A7 і Б12).

У Віфанію. Див. коментар до Мт 21:17.

Лазар. Див. коментар до Лк 16:20.

Вечерю. Йдеться про вечерю в домі Симона прокаженого, яка проходила після заходу сонця, на початку 9 нісана (Мт 26:6; Мр 14:3).

Виливати олію Ісусові на голову. За словами Матвія і Марка, жінка вилила олію Ісусу на голову (Мт 26:7). Іван, який написав своє Євангеліє через кілька десятиліть, згадує, що вона вилила її також на його ноги (Ів 12:3). Ісус пояснив, що цим добрим вчинком вона немовби приготувала його до поховання. (Див. коментар до Мр 14:8.)

Марія. Тобто сестра Марти і Лазаря (Ів 11:1, 2). У паралельних оповідях в Мт 26:7 і Мр 14:3 її ім’я не згадується.

Фунт. Грецьке слово лı́тра здебільшого вказувало на одиницю ваги, що дорівнювала римському фунту (латинською лı́бра). Цей фунт становив приблизно 327 г. (Див. додаток Б14.)

Пахучої олії — дуже дорогого... нарду. В оповіді Івана наводяться слова Юди Іскаріота, що цю олію можна було продати «за 300 денаріїв» (Ів 12:5). Це був приблизно річний заробіток звичайного робітника. Вважається, що цю пахучу олію виготовляли з ароматичної рослини Nardostachys jatamansi, яка росте у Гімалаях. Нардову олію часто розбавляли і навіть підробляли, але як Марко, так і Іван згадують, що на Ісуса було вилито щирий нард (Мр 14:3; див. глосарій, «Нард»).

Вилила Ісусові на ноги. Див. коментар до Мр 14:3.

Ще з самого початку. Тут не йдеться про народження Юди чи про час, коли він став апостолом, адже Ісус вибрав апостолів після того, як всю ніч провів у молитві (Лк 6:12—16). «Початок» стосується часу, коли Юда зійшов з праведного шляху, й Ісус відразу це помітив (Ів 2:24, 25; Об 1:1; 2:23; див. коментарі до Ів 6:70; 13:11). З цих слів видно, що вчинки Юди були добре обдуманими, а зрада — запланованою, це не був просто імпульсивний вчинок. У Грецьких Писаннях значення слова «початок» (грецькою архе́) залежить від контексту. Скажімо, в 2Пт 3:4 «початок» стосується початку творіння. Але в більшості випадків воно вживається у вужчому значенні. Наприклад, Петро сказав, що святий дух зійшов на язичників, «як спочатку і на нас» (Дії 11:15). Петро не мав на увазі своє народження чи час, коли був обраний апостолом. Він говорив про день П’ятидесятниці 33 року н. е., коли почалося злиття святого духу з визначеною метою (Дії 2:1—4). Інші приклади того, як контекст впливає на значення слова «початок», можна побачити в Лк 1:2; Ів 15:27 та 1Ів 2:7.

Який невдовзі мав його зрадити. У цьому вислові поєднання двох грецьких дієслів у формі теперішнього часу (одне перекладене як «невдовзі мав», а інше — «зрадити») може передавати думку, що Юдина зрада була запланованою, це не був просто імпульсивний вчинок. Таке розуміння підтверджують слова, записані в Ів 6:64. (Див. коментар до Ів 6:64.)

300 денаріїв. Матвій у своїй розповіді просто говорить «за великі гроші» (Мт 26:9), але Марко та Іван говорять конкретніше. (Див. коментар до Мр 14:3; глосарій, «Денарій»; і додаток Б14.)

300 денаріїв. Див. коментар до Мр 14:5.

Виливши цю олію на моє тіло. Цей великодушний вчинок жінки (див. коментар до Мт 26:7) був спонуканий любов’ю до Ісуса і вдячністю. Ісус пояснив, що вона, сама того не усвідомлюючи, підготувала його тіло до поховання, адже пахучі олії та мазі часто застосовували в таких цілях (2Хр 16:14).

Цей обряд, підготувавши мене до... поховання. Див. коментар до Мт 26:12.

Туди. Тобто у Віфанію (Ів 12:1).

До Пасхи залишалося шість днів. Мабуть, Ісус прийшов незадовго до або на початку суботи 8 нісана (яка почалася із заходом сонця). Наступного дня після суботи (тобто на початку 9 нісана) він разом з Мартою, Марією та Лазарем вечеряв у домі Симона прокаженого (Ів 12:2—11; див. коментар до Мт 26:6 і додатки A7 і Б12).

Наступного дня. Тобто вранці 9 нісана 33 року н. е. Дев’яте нісана почалося після заходу сонця попереднього дня. Того вечора Ісус вечеряв у домі Симона прокаженого. (Див. коментар до Ів 12:1 і додаток Б12.)

Свято. Як показує контекст, йдеться про Пасху (Ів 11:55; 12:1; 13:1). За часів Ісуса Пасху, яку відзначали 14 нісана, і Свято прісного хліба, яке відзначали з 15 по 21 нісана (Лв 23:5, 6; Чс 28:16, 17; див. додаток Б15), не розділяли; всі вісім днів — з 14 по 21 нісана — вважали одним святом (Лк 22:1). Наприклад, Йосиф Флавій говорить про «восьмиденне свято, що називається святом прісного хліба». (Див. додаток Б12.)

Молимо, спаси. Букв. «осанна». Це грецьке слово походить від єврейського вислову, що означає «молимо, спаси» або «просимо, врятуй». Тут це слово вживається як благання про те, щоб Бог дав спасіння або перемогу, та може перекладатися як «будь ласка, дай порятунок». З часом воно стало виражати не лише прохання, а й хвалу. Єврейський вислів міститься у 25-му вірші 118-го Псалма, що входив до галелу — групи псалмів, які співали під час святкування Пасхи. Тож не дивно, що люди, які зустрічали Ісуса в той день, вигукували цей вислів. Одним зі способів, яким Єгова відповів на благання спасти Сина Давидового, було те, що він воскресив його з мертвих. У Мт 21:42 Ісус цитує Пс 118:22, 23 і дає зрозуміти, що це пророцтво стосується Месії.

Молимо, спаси! Див. коментар до Мт 21:9.

Єгови. Це цитата з Пс 118:25, 26, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додатки А5 і В.)

Як і написано. Цитата, що наводиться в Ів 12:15, взята із Зх 9:9.

Дочці Сіону. Або «дочці Сіон», як сказано в деяких перекладах. У Біблії міста нерідко змальовуються в образі жінки. У цьому вірші слово «дочка» стосується або самого міста, або його мешканців. Назва Сіон часто вживалася стосовно Єрусалима.

Прив’язану ослицю з ослям. Лише в оповіді Матвія згадується і ослиця, і осля (Мр 11:2—7; Лк 19:30—35; Ів 12:14, 15). Ісус їхав на осляті. Очевидно, саме тому Марко, Лука та Іван згадують лише одну тварину. (Див. коментар до Мт 21:5.)

На ослі, на осляті. Хоча в Мт 21:2, 7 згадуються дві тварини, в пророцтві у Зх 9:9 говорилось, що цар їхатиме лише на одній. (Див. коментар до Мт 21:2.)

Дочко Сіону. Див. коментар до Мт 21:5.

Осляті. У своїх розповідях про цю подію Марко (11:2), Лука (19:35) та Іван згадують тільки одну тварину. А Матвій (21:2—7), крім осляти, згадує ослицю. (Див. коментарі до Мт 21:2, 5.)

Гробниці. Або «пам’ятної гробниці». (Див. глосарій, «Пам’ятна гробниця».)

Греки. У I столітті в Палестині було багато грецьких колоній, але в цьому вірші слово «греки», очевидно, стосується грецьких прозелітів, тобто тих, хто навернувся на юдаїзм. Цікаво, що в Ів 12:32 записано такі пророчі слова Ісуса: «Я... приверну до себе всіляких людей».

Своїм життям. Або «своєю душею». (Див. глосарій, «Душа».)

Слугою. Або «тим, хто прислуговує». У Біблії грецьке слово діа́конос часто використовується щодо тих, хто невтомно і смиренно служить на користь інших. Це слово вживається стосовно Христа (Рм 15:8), служителів Христа (1Кр 3:5—7; Кл 1:23), служителів збору (Флп 1:1; 1Тм 3:8), а також домашніх слуг (Ів 2:5, 9) і представників влади (Рм 13:4).

Служити. Або «прислуговувати». Грецьке дієслово діаконе́о споріднене з іменником діа́конос, перекладеним у цьому вірші як слуга. У Біблії грецьке слово діа́конос часто використовується щодо тих, хто невтомно і смиренно служить на користь інших. (Див. коментар до Мт 20:26.)

Я. Або «моя душа». Грецьке слово псіхе́, яке традиційно перекладають як «душа», у цьому вірші стосується всього єства людини. Тож вислів «моя душа» можна також перекласти як «усе моє єство» або просто «я». (Див. глосарій, «Душа».)

Голос. Третій з трьох згаданих у Євангеліях випадків, коли Єгова звертався до людей безпосередньо. Вперше його голос пролунав під час Ісусового хрещення у 29 році н. е., як про це записано в Мт 3:16, 17; Мр 1:11 і Лк 3:22. Вдруге — під час преображення Ісуса у 32 році н. е., як про це записано в Мт 17:5; Мр 9:7 і Лк 9:35. Про третій раз згадується лише в Євангелії від Івана. Голос Єгови пролунав у відповідь на прохання Ісуса, щоб Батько прославив своє ім’я. Це сталося незадовго до останньої Пасхи Ісуса у 33 році н. е.

Правитель цього світу. Подібний вислів вживається в Ів 14:30 та 16:11 і стосується Сатани Диявола. В цьому вірші слово «світ» (грецькою ко́смос) вказує на людей, які відчужені від Бога і поведінка яких іде врозріз з Божою волею. Бог не створював неправедного світу, цей світ «лежить у владі Злого» (1Ів 5:19). Сатана і його «злі духовні сили у небесах» діють як невидимі «світові правителі [форма грецького слова космокра́тор] цієї темряви» (Еф 6:11, 12).

Буде вигнаний геть. Ісус говорить про майбутній час, коли Сатана буде скинений зі свого становища правителя цього світу.

Приведе її. Грецьке дієслово, перекладене як «приводити», може вживатися стосовно витягування риби сітями (Ів 21:6, 11). Все ж у цьому вірші воно зовсім не вказує на те, що Бог приводить до себе людей проти їхньої волі. Ще одне значення цього дієслова — «приваблювати; привертати». Ісусові слова нагадують слова з Єр 31:3, де Єгова колись сказав своєму народу: «Я... притягую тебе до себе відданою любов’ю». (У Септуагінті тут вживається те саме грецьке дієслово.) В Ів 12:32 (див. коментар) говориться, що Ісус так само привертає до себе всіляких людей. Як видно з Писання, Єгова дав людям свободу волі. Кожен сам вирішує, служити Богу чи ні (Пв 30:19, 20). Бог ніжно притягує до себе тих, чиє серце схильне прийняти правду (Пс 11:5; Пр 21:2; Дії 13:48). Єгова робить це через біблійну звістку і свій святий дух. В Ів 6:45 цитується пророцтво з Іс 54:13, яке стосується тих, кого приводить до себе Батько. (Пор. Ів 6:65.)

Греки. У I столітті в Палестині було багато грецьких колоній, але в цьому вірші слово «греки», очевидно, стосується грецьких прозелітів, тобто тих, хто навернувся на юдаїзм. Цікаво, що в Ів 12:32 записано такі пророчі слова Ісуса: «Я... приверну до себе всіляких людей».

Коли буду піднесений над землею. Мабуть, ідеться про Ісусову страту на стовпі. Такий висновок можна зробити з наступного вірша.

Всіляких людей. Ісус говорить, що приверне до себе різних людей, незалежно від їхньої національності, раси чи матеріального стану (Дії 10:34, 35; Об 7:9, 10; див. коментар до Ів 6:44). Варто зазначити, що в цьому випадку Ісуса хотіли побачити деякі греки, які поклонялись у храмі. (Див. коментар до Ів 12:20.) У багатьох перекладах грецьке слово пас («кожен; всі [люди]») перекладене так, що складається враження, ніби Ісус зрештою приверне до себе кожну людину. Але такий погляд не узгоджується з рештою натхнених Писань (Пс 145:20; Мт 7:13; Лк 2:34; 2Фс 1:9). Хоча грецьке слово буквально означає «всі; кожен» (Рм 5:12), з Мт 5:11 і Дії 10:12 чітко видно, що воно також може означати «всілякі», і саме так його передано в цих віршах у багатьох перекладах (Ів 1:7; 1Тм 2:4).

Єгово. У цій цитаті з Іс 53:1 Боже ім’я, Єгова, з’являється у єврейському тексті тільки один раз — у вислові, що перекладений як «Єгова виявив свою силу». Але Іван, очевидно, цитував пророцтво Ісаї з перекладу Септуагінта, в якому грецький текст починається зі слова Кı́ріос (Господь), вжитого у формі звертання. (Див. Рм 10:16, де також цитується Іс 53:1.) Можливо, перекладачі Септуагінти хотіли показати читачу, що пророк звертається до Бога, тому в першій частині вірша додали в текст Боже ім’я. Як вже зазначалося, в пізніших копіях Септуагінти словом Кı́ріос часто замінювали тетраграму, яка була в єврейському тексті оригіналу (другий випадок вживання слова Кı́ріос у цій цитаті). Тому Боже ім’я використовується в основному тексті цього видання. Ряд перекладів Грецьких Писань єврейською мовою (в додатку В4 вони позначені як J12, 14, 16-18, 22, 23) містять Боже ім’я в першій частині Ів 12:38.

Єгова виявив свою силу. У цій цитаті з Іс 53:1 Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ) вживається в оригіналі єврейського тексту один раз. (Див. коментар до першого випадку вживання імені Єгова у цьому вірші, а також додатки A5 і В.) У цьому вислові словом сила перекладено грецьке слово «рука». Єврейське і грецьке слово, що означає «рука», часто вживається в Біблії в переносному значенні і передає думку про застосування сили. Через знаки і чуда, які здійснював Ісус, Єгова виявляв свою «руку», тобто силу.

Ісая... бачив його славу. Пророк Ісая бачив видіння небесних подвір’їв. У цьому видінні Єгова, який сидів на величному престолі, запитав Ісаю: «Хто піде для нас?» (Іс 6:1, 8—10). Займенник «нас» вказує на те, що з Богом у цьому видінні була принаймні ще одна особа. Тож можна зробити висновок, що вислів «його слава» тут стосується слави, яку мав Ісус, коли перебував поряд з Єговою до свого приходу на землю (Ів 1:14). Це узгоджується з іншими віршами, як-от Бт 1:26, де Бог сказав: «Створімо людину на наш образ». (Див. також Пр 8:30, 31; Ів 1:1—3; Кл 1:15, 16.) Іван також пише, що Ісая говорив про нього, тобто про Христа, оскільки значна частина пророцтв Ісаї стосуються обіцяного Месії.

Никодим. Він був фарисеєм і начальником юдеїв, тобто членом Синедріону. (Див. глосарій, «Синедріон».) Ім’я Никодим, яке означає «завойовник народу», було поширеним серед греків, і деякі юдеї теж мали таке ім’я. Никодим згадується лише в Євангелії від Івана (Ів 3:4, 9; 7:50; 19:39); в Ів 3:10 Ісус називає його «вчителем Ізраїля». (Див. коментар до Ів 19:39.)

Відлучати від синагоги. Або «виганяти із синагоги; виключати із синагоги». Грецький прикметник апосіна́ґоґос трапляється тільки тут і в Ів 12:42 та 16:2. Особа, яку відлучали від синагоги, ставала вигнанцем серед рідного народу, її уникали і до неї ставилися з презирством. Сім’я такої особи зазнавала великих економічних труднощів. Синагоги, які насамперед були місцем для навчання, використовувались також для засідань місцевих судів, що могли присудити тілесне покарання або вигнання з громади. (Див. коментар до Мт 10:17.)

Начальників. Тут грецьке слово, перекладене як «начальники», очевидно, стосується членів юдейського верховного суду, Синедріону. Це слово вживається в Ів 3:1 щодо Никодима, який входив до складу цього суду. (Див. коментар до Ів 3:1.)

Відлучили їх від синагоги. Див. коментар до Ів 9:22.

Судив. Або «засудив». Єгова послав Ісуса не для того, щоб він засудив світ, тобто людство. Спонуканий любов’ю, Бог послав свого Сина, щоб він врятував тих, хто виявляє віру (Ів 3:16; 2Пт 3:9).

Суджу. Або «засуджую». (Див. коментар до Ів 3:17.)

Медіафайли

Пальма
Пальма

У біблійні часи фінікову пальму (Phoenix dactylifera) нерідко можна було побачити в Ізраїлі та довколишніх землях. За повідомленнями, пальми росли на узбережжі Галілейського моря і в нижніх частинах спекотної Йорданської долини. Особливо багато їх було довкола Єрихона, який називали «містом пальм» (Пв 34:3; Сд 1:16; 3:13; 2Хр 28:15). Фінікова пальма іноді досягає 30 метрів заввишки, а її листя виростає від 3 до 5 м завдовжки. Євреї використовували пальмове листя під час радісного Свята наметів (Лв 23:39—43; Не 8:14, 15). Пальмове листя в руках людей, котрі вітали Ісуса як «царя Ізраїля», мабуть, символізувало їхню пошану і підкорення його царській владі (Ів 12:12, 13). В Об 7:9, 10 зображено «великий натовп людей» з пальмовим листям у руках; вони завдячують своїм спасінням Богові та Ягняті.

Осел
Осел

Копитна тварина з родини конячих. Відрізняється від коня тим, що має менші розміри, коротшу гриву, довші вуха і хвіст з коротшою шерстю та китицею на кінці. Осла вважають уособленням тупості та впертості, проте він, правдоподібно, розумніший за коня; це зазвичай дуже терпеливе створіння. На ослах в Ізраїлі їздили і чоловіки, і жінки, навіть видатні (ІсН 15:18; Сд 5:10; 10:3, 4; 12:14; 1См 25:42). Давидів син Соломон їхав до місця свого помазання на батьковому мулі, гібриді осла з кобилою (1Цр 1:33—40). Тому доречно, що Ісус — хтось більший від Соломона — в’їхав у Єрусалим не на коні, а на осляті, виконавши цим пророцтво з Зх 9:9.