Євангеліє від Івана 12:1—50
Примітки
Коментарі
До Пасхи залишалося шість днів. Мабуть, Ісус прийшов незадовго до або на початку суботи 8 нісана (яка почалася із заходом сонця). Наступного дня після суботи (тобто на початку 9 нісана) він разом з Мартою, Марією та Лазарем вечеряв у домі Симона прокаженого (Ів 12:2—11; див. коментар до Мт 26:6 і додатки A7 і Б12).
У Віфанію. Див. коментар до Мт 21:17.
Лазар. Див. коментар до Лк 16:20.
Вечерю. Йдеться про вечерю в домі Симона прокаженого, яка проходила після заходу сонця, на початку 9 нісана (Мт 26:6; Мр 14:3).
Марія. Тобто сестра Марти і Лазаря (Ів 11:1, 2). У паралельних оповідях в Мт 26:7 і Мр 14:3 її ім’я не згадується.
Фунт. Грецьке слово лı́тра здебільшого вказувало на одиницю ваги, що дорівнювала римському фунту (латинською лı́бра). Цей фунт становив приблизно 327 г. (Див. додаток Б14.)
Пахучої олії — дуже дорогого... нарду. В оповіді Івана наводяться слова Юди Іскаріота, що цю олію можна було продати «за 300 денаріїв» (Ів 12:5). Це був приблизно річний заробіток звичайного робітника. Вважається, що цю пахучу олію виготовляли з ароматичної рослини Nardostachys jatamansi, яка росте у Гімалаях. Нардову олію часто розбавляли і навіть підробляли, але як Марко, так і Іван згадують, що на Ісуса було вилито щирий нард (Мр 14:3; див. глосарій, «Нард»).
Вилила Ісусові на ноги. Див. коментар до Мр 14:3.
Який невдовзі мав його зрадити. У цьому вислові поєднання двох грецьких дієслів у формі теперішнього часу (одне перекладене як «невдовзі мав», а інше — «зрадити») може передавати думку, що Юдина зрада була запланованою, це не був просто імпульсивний вчинок. Таке розуміння підтверджують слова, записані в Ів 6:64. (Див. коментар до Ів 6:64.)
300 денаріїв. Див. коментар до Мр 14:5.
Цей обряд, підготувавши мене до... поховання. Див. коментар до Мт 26:12.
Туди. Тобто у Віфанію (Ів 12:1).
Наступного дня. Тобто вранці 9 нісана 33 року н. е. Дев’яте нісана почалося після заходу сонця попереднього дня. Того вечора Ісус вечеряв у домі Симона прокаженого. (Див. коментар до Ів 12:1 і додаток Б12.)
Свято. Як показує контекст, йдеться про Пасху (Ів 11:55; 12:1; 13:1). За часів Ісуса Пасху, яку відзначали 14 нісана, і Свято прісного хліба, яке відзначали з 15 по 21 нісана (Лв 23:5, 6; Чс 28:16, 17; див. додаток Б15), не розділяли; всі вісім днів — з 14 по 21 нісана — вважали одним святом (Лк 22:1). Наприклад, Йосиф Флавій говорить про «восьмиденне свято, що називається святом прісного хліба». (Див. додаток Б12.)
Молимо, спаси! Див. коментар до Мт 21:9.
Єгови. Це цитата з Пс 118:25, 26, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додатки А5 і В.)
Дочко Сіону. Див. коментар до Мт 21:5.
Осляті. У своїх розповідях про цю подію Марко (11:2), Лука (19:35) та Іван згадують тільки одну тварину. А Матвій (21:2—7), крім осляти, згадує ослицю. (Див. коментарі до Мт 21:2, 5.)
Гробниці. Або «пам’ятної гробниці». (Див. глосарій, «Пам’ятна гробниця».)
Греки. У I столітті в Палестині було багато грецьких колоній, але в цьому вірші слово «греки», очевидно, стосується грецьких прозелітів, тобто тих, хто навернувся на юдаїзм. Цікаво, що в Ів 12:32 записано такі пророчі слова Ісуса: «Я... приверну до себе всіляких людей».
Своїм життям. Або «своєю душею». (Див. глосарій, «Душа».)
Служити. Або «прислуговувати». Грецьке дієслово діаконе́о спільнокореневе з іменником діа́конос, перекладеним у цьому вірші як слуга. У Біблії грецьке слово діа́конос часто використовується щодо тих, хто невтомно і смиренно служить на користь інших. (Див. коментар до Мт 20:26.)
Я. Або «моя душа». Грецьке слово псіхе́, яке традиційно перекладають як «душа», у цьому вірші стосується всього єства людини. Тож вислів «моя душа» можна також перекласти як «усе моє єство» або просто «я». (Див. глосарій, «Душа».)
Голос. Третій з трьох згаданих у Євангеліях випадків, коли Єгова звертався до людей безпосередньо. Вперше його голос пролунав під час Ісусового хрещення у 29 році н. е., як про це записано в Мт 3:16, 17; Мр 1:11 і Лк 3:22. Вдруге — під час преображення Ісуса у 32 році н. е., як про це записано в Мт 17:5; Мр 9:7 і Лк 9:35. Про третій раз згадується лише в Євангелії від Івана. Голос Єгови пролунав у відповідь на прохання Ісуса, щоб Батько прославив своє ім’я. Це сталося незадовго до останньої Пасхи Ісуса у 33 році н. е.
Правитель цього світу. Подібний вислів вживається в Ів 14:30 та 16:11 і стосується Сатани Диявола. В цьому вірші слово «світ» (грецькою ко́смос) вказує на людей, які відчужені від Бога і поведінка яких іде врозріз з Божою волею. Бог не створював неправедного світу, цей світ «лежить у владі Злого» (1Ів 5:19). Сатана і його «злі духовні сили у небесах» діють як невидимі «світові правителі [форма грецького слова космокра́тор] цієї темряви» (Еф 6:11, 12).
Буде вигнаний геть. Ісус говорить про майбутній час, коли Сатана буде скинений зі свого становища правителя цього світу.
Коли буду піднесений над землею. Мабуть, ідеться про Ісусову страту на стовпі. Такий висновок можна зробити з наступного вірша.
Всіляких людей. Ісус говорить, що приверне до себе різних людей, незалежно від їхньої національності, раси чи матеріального стану (Дії 10:34, 35; Об 7:9, 10; див. коментар до Ів 6:44). Варто зазначити, що в цьому випадку Ісуса хотіли побачити деякі греки, які поклонялись у храмі. (Див. коментар до Ів 12:20.) У багатьох перекладах грецьке слово пас («кожен; всі [люди]») перекладене так, що складається враження, ніби Ісус зрештою приверне до себе кожну людину. Але такий погляд не узгоджується з рештою натхнених Писань (Пс 145:20; Мт 7:13; Лк 2:34; 2Фс 1:9). Хоча грецьке слово буквально означає «всі; кожен» (Рм 5:12), з Мт 5:11 і Дії 10:12 чітко видно, що воно також може означати «всілякі», і саме так його передано в цих віршах у багатьох перекладах (Ів 1:7; 1Тм 2:4).
Єгово. У цій цитаті з Іс 53:1 Боже ім’я, Єгова, з’являється у єврейському тексті тільки один раз — у вислові, що перекладений як «Єгова виявив свою силу». Але Іван, очевидно, цитував пророцтво Ісаї з перекладу Септуагінта, в якому грецький текст починається зі слова Кı́ріос (Господь), вжитого у формі звертання. (Див. Рм 10:16, де також цитується Іс 53:1.) Можливо, перекладачі Септуагінти хотіли показати читачу, що пророк звертається до Бога, тому в першій частині вірша додали в текст Боже ім’я. Як вже зазначалося, в пізніших копіях Септуагінти словом Кı́ріос часто замінювали тетраграму, яка була в єврейському тексті оригіналу (другий випадок вживання слова Кı́ріос у цій цитаті). Тому Боже ім’я використовується в основному тексті цього видання. Ряд перекладів Грецьких Писань єврейською мовою (в додатку В4 вони позначені як J12, 14, 16-18, 22, 23) містять Боже ім’я в першій частині Ів 12:38.
Єгова виявив свою силу. У цій цитаті з Іс 53:1 Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ) вживається в оригіналі єврейського тексту один раз. (Див. коментар до першого випадку вживання імені Єгова у цьому вірші, а також додатки A5 і В.) У цьому вислові словом сила перекладено грецьке слово «рука». Єврейське і грецьке слово, що означає «рука», часто вживається в Біблії в переносному значенні і передає думку про застосування сили. Через знаки і чуда, які здійснював Ісус, Єгова виявляв свою «руку», тобто силу.
Ісая... бачив його славу. Пророк Ісая бачив видіння небесних подвір’їв. У цьому видінні Єгова, який сидів на величному престолі, запитав Ісаю: «Хто піде для нас?» (Іс 6:1, 8—10). Займенник «нас» вказує на те, що з Богом у цьому видінні була принаймні ще одна особа. Тож можна зробити висновок, що вислів «його слава» тут стосується слави, яку мав Ісус, коли перебував поряд з Єговою до свого приходу на землю (Ів 1:14). Це узгоджується з іншими віршами, як-от Бт 1:26, де Бог сказав: «Створімо людину на наш образ». (Див. також Пр 8:30, 31; Ів 1:1—3; Кл 1:15, 16.) Іван також пише, що Ісая говорив про нього, тобто про Христа, оскільки значна частина пророцтв Ісаї стосуються обіцяного Месії.
Начальників. Тут грецьке слово, перекладене як «начальники», очевидно, стосується членів юдейського верховного суду, Синедріону. Це слово вживається в Ів 3:1 щодо Никодима, який входив до складу цього суду. (Див. коментар до Ів 3:1.)
Відлучили їх від синагоги. Див. коментар до Ів 9:22.
Суджу. Або «засуджую». (Див. коментар до Ів 3:17.)
Медіафайли

У біблійні часи фінікову пальму (Phoenix dactylifera) нерідко можна було побачити в Ізраїлі та довколишніх землях. За повідомленнями, пальми росли на узбережжі Галілейського моря і в нижніх частинах спекотної Йорданської долини. Особливо багато їх було довкола Єрихона, який називали «містом пальм» (Пв 34:3; Сд 1:16; 3:13; 2Хр 28:15). Фінікова пальма іноді досягає 30 метрів заввишки, а її листя виростає від 3 до 5 м завдовжки. Євреї використовували пальмове листя під час радісного Свята наметів (Лв 23:39—43; Не 8:14, 15). Пальмове листя в руках людей, котрі вітали Ісуса як «царя Ізраїля», мабуть, символізувало їхню пошану і підкорення його царській владі (Ів 12:12, 13). В Об 7:9, 10 зображено «великий натовп людей» з пальмовим листям у руках; вони завдячують своїм спасінням Богові та Ягняті.

Копитна тварина з родини конячих. Відрізняється від коня тим, що має менші розміри, коротшу гриву, довші вуха і хвіст з коротшою шерстю та китицею на кінці. Осла вважають уособленням тупості та впертості, проте він, правдоподібно, розумніший за коня; це зазвичай дуже терпеливе створіння. На ослах в Ізраїлі їздили і чоловіки, і жінки, навіть видатні (ІсН 15:18; Сд 5:10; 10:3, 4; 12:14; 1См 25:42). Давидів син Соломон їхав до місця свого помазання на батьковому мулі, гібриді осла з кобилою (1Цр 1:33—40). Тому доречно, що Ісус — хтось більший від Соломона — в’їхав у Єрусалим не на коні, а на осляті, виконавши цим пророцтво з Зх 9:9.