Господи... молитися... навчи нас. Тільки Лука згадує прохання, з яким звернувся один з учнів. Ця розмова про молитву відбулася приблизно через півтора року після того, як Ісус виголосив Нагірну проповідь і навчив учнів зразкової молитви (Мт 6:9—13). Можливо, учень, який звернувся до Ісуса, був тоді відсутній, тому Ісус повторив основні думки зі зразкової молитви. Молитва була невід’ємною частиною життя і поклоніння юдеїв, і Єврейські Писання містять чимало молитов у книзі Псалмів та інших книгах. Тож цей учень не просив, аби Ісус навчив його чогось зовсім нового або того, чого він ще ніколи не робив. Чоловік, без сумніву, також чув формальні молитви юдейських релігійних провідників. Однак він, очевидно, чув, як молився Ісус, і бачив велику різницю між лицемірними молитвами рабинів та Ісусовими молитвами (Мт 6:5—8).

Освячується. Або «вважають священним; ставляться як до святого». Це прохання про те, щоб усі розумні створіння — і люди, і ангели — вважали Боже ім’я святим. Це також прохання, щоб Бог вдався до дій і освятив себе, очистивши своє ім’я від усієї ганьби, яку стягнено на нього з часу бунту першої людської пари в Едемі.

Ім’я. Мається на увазі особисте ім’я Бога, яке єврейською передавалося у вигляді чотирьох приголосних, יהוה (ЙГВГ), і українською зазвичай перекладається як «Єгова». В «Перекладі нового світу» це ім’я вживається 6979 разів у Єврейських Писаннях і 237 разів у Грецьких Писаннях. (Більше інформації щодо вживання Божого імені у Грецьких Писаннях міститься в додатках А5 і В.) У Біблії слово «ім’я» іноді вказує на саму особу, її репутацію або все, що вона виявляє про себе. (Пор. Вх 34:5, 6; Об 3:4, прим.)

Нехай прийде твоє Царство. Боже Царство — це вияв верховної влади Єгови над землею. Цей вислів є проханням про те, щоб Бог вдався до рішучих дій і зробив своє Царство на чолі з Месіанським Царем та його співправителями єдиним урядом, який правитиме землею. З Ісусового прикладу в Лк 19:11—27 видно, що Боже Царство «прийде» в тому розумінні, що виконає вирок над усіма своїми ворогами і винагородить тих, хто на нього чекає. (Див. Мт 24:42, 44.) Воно усуне теперішній злий світ, у тому числі всі людські уряди, і встановить праведний новий світ (Дн 2:44; 2Пт 3:13; Об 16:14—16; 19:11—21).

Коли молитеся, кажіть. Молитва, записана у віршах 2б—4, містить основні думки зразкової молитви, якої Ісус навчив учнів у Нагірній проповіді приблизно півтора року до того (Мт 6:9б—13). Варто зауважити, що він не повторив цієї молитви слово в слово. Це означає, що зразкова молитва не була літургійною молитвою, яку мали механічно повторювати, завчивши напам’ять. Молитви, записані в подальших оповідях, свідчать про те, що Ісус та учні не повторювали зразкової молитви слово в слово і не вважали її шаблоном, від якого не можна відходити.

Освячується. Див. коментар до Мт 6:9.

Ім’я. Див. коментар до Мт 6:9.

Нехай прийде твоє Царство. Див. коментар до Мт 6:10.

Хліб... за нашими повсякденними потребами. Єврейське і грецьке слова, що перекладаються як «хліб», у багатьох контекстах означають «їжа» (Бт 3:19, прим.). Тож Ісус наголошує на тому, що Божі служителі можуть впевнено просити свого небесного Батька про їжу, але не про надмірну кількість харчів, а про їжу, необхідну на кожен день. Слова Ісуса могли нагадати його учням про те, що, коли Бог чудом давав ізраїльтянам манну, він наказував щодня збирати її стільки, «скільки кожному потрібно на день» (Вх 16:4). Півтора року тому в Нагірній проповіді Ісус вчив своїх учнів звертатись до Бога з подібним, але не ідентичним проханням (Мт 6:9б—13). Це означає, що Ісус не хотів, щоб цю молитву повторювали слово в слово (Мт 6:7). Іноді Ісус повторював важливі вчення — тут він, наприклад, ще раз пояснив, як треба молитися. Ті, хто не був з Ісусом першого разу, могли почути важливі думки, а ті, хто був тоді присутній, могли собі їх нагадати.

Борги. Тобто гріхи. Коли людина грішить проти когось, то, образно кажучи, опиняється перед ним в боргу і тому зобов’язана шукати у нього прощення. Для того щоб отримати прощення від Бога, людина має простити своїм боржникам, тобто тим, хто згрішив проти неї (Мт 6:14, 15; 18:35; Лк 11:4).

Не допусти, щоб ми піддалися спокусі. Букв. «не введи нас у спокусу». В Біблії іноді говориться, що Бог щось зробив, хоча насправді йдеться про те, що він це просто допустив (Рт 1:20, 21). Тож Ісус не має на увазі, що Бог підштовхує людей до гріха (Як 1:13). Радше Ісус заохочує своїх послідовників просити Бога, щоб він допоміг їм уникнути спокуси або знести її (1Кр 10:13).

Хто нам заборгував. Або «хто грішить проти нас». Коли людина грішить проти когось, то, образно кажучи, опиняється перед ним в боргу і тому зобов’язана шукати у нього прощення. У зразковій молитві, якої Ісус навчив учнів у Нагірній проповіді, він використав слово «борги», а не гріхи. (Див. коментар до Мт 6:12.) Грецьке слово, перекладене як прости, буквально означає «відпускати», або скасовувати борг, не вимагаючи сплати.

Не допусти, щоб ми піддалися спокусі. Див. коментар до Мт 6:13.

Друже, позич мені три хлібини. Як видно з цього прикладу, гостинність була невід’ємною рисою мешканців Близького Сходу. Хоча гість прийшов несподівано, опівночі (ця деталь підтверджує той факт, що у давні часи під час подорожі могли виникати непередбачувані обставини), господар почувався зобов’язаний нагодувати його. Він навіть розбудив свого сусіда, щоб позичити їжі.

Не турбуй мене. Сусід у цьому прикладі не хотів допомогти не тому, що був поганою людиною, а тому, що вже ліг спати. В ті часи доми людей, особливо бідних, складалися лише з однієї великої кімнати. Якби чоловік встав серед ночі, він розбудив би цілу сім’ю, в тому числі дітей.

Наполегливість. Вжите тут грецьке слово можна буквально перекласти як «брак скромності» або «безсоромність». Однак в цьому контексті воно передає думку про наполегливість, напористість. Чоловік з Ісусового прикладу не соромився наполегливо просити про те, що йому було потрібно. Тож Ісус говорить, щоб учні були такими ж наполегливими у молитвах (Лк 11:9, 10).

Невпинно просіть... шукайте... стукайте. Слово «невпинно» передає думку про тривалу дію (на що вказує форма грецьких дієслів) і підкреслює необхідність бути наполегливими у молитві. Вживання трьох дієслів підсилює думку. Ісус показав важливість наполегливості також у прикладі, записаному в Лк 11:5—8.

Невпинно просіть... шукайте... стукайте. Див. коментар до Мт 7:7.

Ви, хоча й грішні. Або «хоча й злі». Через успадкований гріх усі люди недосконалі і схильні чинити зло.

Тим більше. Ісус часто використовував такий метод аргументації — пояснював щось більше на прикладі меншого. Спочатку він наводить очевидний факт або відому істину, а потім на основі цього робить більш вагомий висновок (Мт 10:25; 12:12; Лк 11:13; 12:28).

Ви, хоча й грішні. Див. коментар до Мт 7:11.

Тим більше. Див. коментар до Мт 7:11.

Вельзевула. Можливо, інше написання імені Ваал-Зевув, що означає «власник (пан) мух»; цьому Ваалу поклонялись філістимляни в Екроні (2Цр 1:3). У деяких грецьких рукописах вживаються такі варіанти цього імені, як Веелзевул чи Веезевул, що, можливо, означає «власник (пан) величної оселі» або, якщо це гра слів з використанням небіблійного єврейського слова зе́вел (означає «гній»),— «власник (пан) гною». Як видно з Лк 11:18, це ім’я застосовувалось до Сатани — князя, або правителя, демонів.

В домі. Тобто в сім’ї, серед домашніх. Слово, вжите в оригіналі, може вказувати на окрему сім’ю, всіх домашніх великої родини або на придворних і домашніх царя (Дії 7:10; Флп 4:22). Слово «дім» вживалося також стосовно правлячих династій, наприклад Ірода чи Цезаря, в яких часто точилися інтриги, що зрештою призвели до їхнього падіння.

Дім. Див. коментар до Мр 3:25.

Божої сили. Букв. «Божого пальця». Тобто Божого святого духу, як це видно з оповіді Матвія про подібну розмову, яка відбулася раніше. Тут, в оповіді Луки, сказано, що Ісус виганяв демонів «за допомогою Божої сили», а в оповіді Матвія говориться, що він робив це «за допомогою Божого духу», тобто діючої сили (Мт 12:28).

Виметений. У деяких рукописах — «не зайнятий, виметений». Однак аналіз давніх авторитетних рукописів свідчить на користь варіанта, вжитого в основному тексті цього видання. Грецьке слово, що перекладається як «не зайнятий», міститься в Мт 12:44, де Ісус говорить подібні слова. Деякі вчені вважають, що це слово було додане до розповіді Луки переписувачами, щоб узгодити цю розповідь з розповіддю Матвія.

Знаку, даного через Йону. Раніше Ісус вже використовував вислів «знак, даний через пророка Йону» і пояснив, що цей знак стосується його смерті і воскресіння (Мт 12:39, 40). Йона «три дні і три ночі» пробув у череві риби, і своє звільнення звідти він прирівняв до звільнення з могили (Йн 1:17—2:2). Ісусове воскресіння мало бути таким же реальним, як звільнення Йони з черева риби. Але навіть попри те, що Ісус, провівши неповні три дні в могилі, воскрес, його жорстокі противники не повірили в нього. Крім того, Йона став знаком тому, що сміливо проповідував ніневітянам, і це спонукало їх покаятись (Мт 12:41; Лк 11:32).

Цариця з півдня. Тобто цариця Шеви. Вважається, що її царство лежало в південно-західній частині Аравійського півострова (1Цр 10:1).

Цариця з півдня. Див. коментар до Мт 12:42.

Світильник. У біблійні часи побутовий світильник був невеликою глиняною посудиною, яку наповнювали оливковою олією.

Кошик. Використовувався для вимірювання сипких продуктів, як-от зерна. Кошик, який згадується в цьому вірші (грецькою мо́діос), вміщав приблизно 9 л.

Світильник. Див. коментар до Мт 5:15.

Кошик. Див. коментар до Мт 5:15.

Око — це світильник для тіла. Здорове око є для тіла немов світильник, що світить у темному місці. Воно дозволяє людині бачити і розрізняти предмети навколо неї. В цьому вірші слово «око» використовується у переносному значенні (Еф 1:18).

Зосереджене. Або «ясне; здорове». Основне значення грецького слова гаплу́с — «єдиний; один; простий». Воно може передавати думку про цілеспрямованість або відданість одній меті. Здорове око має здатність фокусуватися на якомусь одному предметі. Якщо символічне око людини «зосереджене» на правильній меті (Мт 6:33), це позитивно впливає на всю її особистість.

Заздрісне. Букв. «погане; зле». Нездорове око не може бачити чітко. Подібно заздрісне око не здатне зосередитися на тому, що справді важливе (Мт 6:33). Таке око збентежене, невдоволене, жадібне і нещире. Воно змушує свого господаря неправильно оцінювати речі і вести егоїстичне життя. (Див. коментар до Мт 6:22.)

Око — це світильник для тіла. Див. коментар до Мт 6:22.

Зосереджене. Див. коментар до Мт 6:22.

Заздрісне. Див. коментар до Мт 6:23.

Помиються. Багато стародавніх рукописів використовують тут грецьке слово баптı́зо («заглиблювати; занурювати»), яке найчастіше вживається щодо християнського хрещення, а в Лк 11:38 використовується стосовно цілого ряду церемоніальних омивань, що ґрунтувались на юдейській традиції. У деяких інших стародавніх рукописах тут вживається грецьке рантı́зо, що означає «кропити; очищати кропленням» (Єв 9:13, 19, 21, 22). Хоч би який рукопис взяти за основу перекладу вірша, основна думка залишається тою самою: побожні юдеї не їли, не очистившись церемоніально. Як свідчать археологічні знахідки у Єрусалимі, в ті часи юдеї використовували ритуальні купальні, а це є доказом на користь вживання у цьому контексті дієслова баптı́зо («занурюватися»).

Не помив рук. Тобто не очистився церемоніально. Грецьке слово баптı́зо («заглиблювати; занурювати»), яке найчастіше вживається щодо християнського хрещення, тут використовується стосовно цілого ряду церемоніальних омивань, що ґрунтувались на юдейській традиції. (Див. коментар до Мр 7:4.)

Дари милосердя. Грецький термін елеемосı́не, який зазвичай перекладають як «милостиня», споріднений з грецькими словами, що означають «милосердя» та «виявляти милосердя». Цей термін передає думку про їжу або гроші, які дають бідним.

Дари милосердя. Див. коментар до Мт 6:2.

З того, що зсередини. Ісус, мабуть, має на увазі риси, які походять із серця, оскільки в наступному вірші він наголошує на справедливості та любові (Лк 11:42). Якщо добре діло є даром, що походить зсередини — зі щирого, сповненого любові серця, воно є виявом справжнього милосердя.

Десятину з м’яти, рути і всіх інших садових рослин. Згідно з Мойсеєвим законом, ізраїльтяни мали давати десятину зі свого врожаю (Лв 27:30; Пв 14:22). Хоча Закон прямо не наказував давати десятину з таких трав, як м’ята, кріп і кмин, Ісус не засуджував цієї традиції. Радше він докорив книжникам і фарисеям за те, що вони зосереджувалися на дрібницях і відкидали основні принципи Закону, нехтуючи справедливістю і любов’ю до Бога. Коли Ісус говорить подібні слова пізніше (Мт 23:23), він згадує м’яту, кріп та кмин.

Передні місця. Або «найкращі місця». Очевидно, начальники синагоги і поважні гості сиділи на виду у цілого збору біля скрині, в якій зберігалися сувої з Писаннями. Ці почесні місця, імовірно, тримали для таких видатних осіб.

На ринкових площах. Або «на місцях, де збираються люди». Вжите тут грецьке слово аґора́ означало відкриту ділянку, яка була центром торгівлі і громадського життя у великих і маленьких містах стародавнього Близького Сходу і греко-римського світу.

Передні місця. Див. коментар до Мт 23:6.

На ринкових площах. Див. коментар до Мт 23:7.

Побілені могили. В Ізраїлі існував звичай білити могили, щоб вони були добре помітні для перехожих, адже, випадково торкнувшись їх, люди стали б церемоніально нечистими (Чс 19:16). В юдейській Мішні (Шекалім 1:1) сказано, що могили білили кожного року за місяць до Пасхи. Ісус вжив цей вираз як метафору, яка вказувала на лицемірство.

Непомітні могили. Або «непозначені могили». Юдейські могили загалом не вирізнялися оздобами чи розкішшю. Як видно з вірша, деякі з них були настільки непримітними, що люди, навіть не зауваживши цього, ходили по них і церемоніально занечищувались. За Мойсеєвим законом ті, хто торкнувся будь-чого, що належало померлому, ставали нечистими. Людина, яка пройшла по могилі, залишалася нечистою сім днів (Чс 19:16). Тож, аби могили було легко помітити й оминути, юдеї щороку їх білили. Ісус, очевидно, хотів показати, що ті, хто спілкується з фарисеями, вважаючи їх добрими людьми, несвідомо переймають зіпсуті погляди і нечисте мислення. (Див. коментар до Мт 23:27.)

Бог у своїй мудрості сказав. Букв. «також мудрість Бога сказала». В іншому випадку Ісус промовляє подібні слова: «Я посилаю до вас пророків, мудреців і наставників» (Мт 23:34).

Заснування світу. Грецьке слово, яке в цьому вірші перекладене як «заснування», в Єв 11:11 перекладене словом «зачати» і вжите разом зі словом «потомство». У словосполученні «заснування світу» воно, ймовірно, стосується зачаття і народження дітей Адама і Єви. Ісус пов’язав «заснування світу» з Авелем — очевидно, першим, на кого поширюється викуп і чиє ім’я записане в сувої життя від «заснування світу» (Лк 11:50, 51; Об 17:8).

Заснування світу. Грецьке слово, яке в цьому вірші перекладене як «заснування», в Єв 11:11 перекладене словом «зачати» і вжите разом зі словом «потомство». У словосполученні «заснування світу» воно, ймовірно, стосується зачаття і народження дітей Адама і Єви. Ісус пов’язав «заснування світу» з Авелем — очевидно, першим, на кого поширюється викуп і чиє ім’я записане в сувої життя від «заснування світу» (Лк 11:51; Об 17:8; див. коментар до Мт 25:34).

Від крові праведного Авеля до крові Захарія. Ісус має на увазі всіх убитих свідків Єгови, про яких говориться у Єврейських Писаннях: від Авеля, згаданого у першій книзі (Бт 4:8), до Захарія, згаданого в 2Хр 24:20 — останній книзі традиційного юдейського канону. Тож коли Ісус говорив: «Від... Авеля до... Захарія», то мав на увазі всі випадки, від першого до останнього.

Від крові Авеля до крові Захарія. Див. коментар до Мт 23:35.

Між жертовником і домом. Слово «дім», або храм, стосується будівлі, в якій були Святе і Найсвятіше. Згідно з 2Хр 24:21, Захарій був убитий «на подвір’ї дому Єгови». Жертовник для цілопалень стояв на внутрішньому подвір’ї, перед входом у святиню. (Див. додаток Б8.) Тож Ісус точно вказав на місце цього злочину.

Ключ до знання. Як показує Біблія, той, кому давали ключі (буквальні чи символічні), отримував певні повноваження і владу (1Хр 9:26, 27; Іс 22:20—22). Отже, «ключ» може символізувати владу чи певні обов’язки. В цьому вірші Ісус звертається до релігійних провідників, обізнаних в Законі, тож слово «знання», очевидно, стосується знань, які відкриває Бог. Релігійні провідники мали використовувати свої повноваження і владу для того, щоб передавати людям точне знання про Бога: відкривати значення Божого слова, пояснюючи його. Якщо порівняти цей вірш з Мт 23:13, де Ісус говорить, що ці чоловіки «зачин[или] Царство небесне перед людьми», то можна побачити, що слово входить стосується входу в небесне Царство. Приховуючи від людей правдиве знання про Бога, релігійні провідники тим самим забрали в багатьох можливість правильно зрозуміти Писання та увійти в Боже Царство.

Почали тиснути на нього. Цей вислів може означати юрмитися довкола когось в буквальному розумінні. Проте в цьому вірші він, імовірно, вказує на вороже ставлення релігійних провідників, які намагалися залякати Ісуса. Вжите тут грецьке дієслово також використовується в Мр 6:19. Там воно перекладене як «таїти злобу» і стосується сильної ненависті Іродіади до Івана Хрестителя.