Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Поклоніння

Поклоніння

Надзвичайно шанобливе, благоговійне ставлення до кого-небудь. Правдиве поклоніння Творцю впливає на всі сфери життя людини. Це видно зі слів апостола Павла, які він писав коринфянам: «Тож їсте ви, чи п’єте, чи робите щось інше — усе робіть на Божу славу» (1Кр 10:31).

Створивши Адама, Єгова Бог не встановив жодних правил щодо того, як досконалі люди мали йому поклонятися. Адам міг служити або поклонятися своєму Творцю, вірно виконуючи його волю. Пізніше Єгова встановив для ізраїльського народу певну систему поклоніння, яка включала жертвоприношення, священство і служіння у святому наметі, а пізніше в храмі. (Див. НАБЛИЖАТИСЯ ДО БОГА.) Однак це було «лише тінню прийдешніх благ, а не самими благами» (Єв 10:1). В поклонінні Єгові виявляти віру і виконувати його волю завжди було важливіше, ніж виконувати ритуали та проводити церемонії (Мт 7:21; Як 2:17—26).

Пророк Михей сказав: «З чим я стану перед Єговою? З чим поклонюся Богові, який живе на висоті? Чи стану перед ним з цілопаленнями, з однорічними телятами? Чи будуть Єгові до вподоби тисячі баранів і десятки тисяч потоків олії? Може, віддати первістка за свою провину, плід моєї утроби за свій гріх? Людино, він сказав тобі, що́ є добром. Чого Єгова очікує від тебе? Лише діяти справедливо, цінувати відданість і скромно ходити зі своїм Богом» (Мих 6:6—8; пор. Пс 50:8—15, 23).

Єврейські та грецькі слова. Більшість єврейських та грецьких слів, які вказують на поклоніння, можуть стосуватися дій, не пов’язаних з ним. Зрозуміти їхнє значення допомагає контекст.

Одним із таких слів є єврейське ава́д, основне значення якого «служити» (Бт 14:4; 29:15). Служити, або поклонятися, Єгові означає слухатись усіх його наказів, виконувати його волю і бути цілковито відданим йому (Вх 19:5; Пв 30:15—20; ІсН 24:14, 15). Тому, якщо людина бере участь у ритуалі, пов’язаному з поклонінням іншим богам, вона відкидає правдиве поклоніння (Пв 11:13—17; Сд 3:6, 7).

Інше єврейське слово, яке передає думку про поклоніння, гіштахава́, в основному означає «кланятися» (Бт 18:2; див. КЛАНЯТИСЯ). Хоча поклін міг бути виявом простої поваги або ввічливості (Бт 19:1, 2; 33:1—6; 37:9, 10), він також міг бути частиною поклоніння, виявом глибокої пошани і вдячності Богові та підкорення його волі. Коли це слово вживається щодо правдивого Бога або фальшивих богів, воно інколи стосується жертвоприношень і молитов (Бт 22:5—7; 24:26, 27; Іс 44:17). Тому можна зробити висновок, що молитви та жертвоприношення зазвичай супроводжувались поклонами. (Див. МОЛИТВА.)

Основне значення єврейського кореневого слова саґа́д — «падати ниць» (Іс 44:15, 17, 19; 46:6). Арамейський відповідник цього слова зазвичай стосується поклоніння (Дн 3:5—7, 10—15, 18, 28), але в Даниїла 2:46 воно вживається у розповіді про те, як цар Навуходоносор впав долілиць перед Даниїлом, щоб вшанувати його.

Грецьке дієслово латре́уо (Лк 1:74; 2:37; 4:8; Дії 7:7) та іменник латре́йа (Ів 16:2; Рм 9:4) передає думку про священне служіння, а не про служіння в широкому значенні слова.

Грецьке слово проскіне́о дуже близьке за значенням до єврейського гіштахава́. Воно означає «кланятись», а інколи «поклонятись». Слово проскіне́о вживається, коли мова йде про поклін раба перед царем (Мт 18:26), а також про дію, до якої Сатана підштовхував Ісуса, коли пропонував йому всі царства світу та їхню славу (Мт 4:8, 9). Якщо б Ісус вклонився Дияволу, це означало б, що він підкоряється йому і є його слугою. Але Ісус відмовився, сказавши: «Відійди, Сатано! Бо написано: “Поклоняйся [форма грец. слова проскіне́о; в уривку з Повторення Закону, який цитував Ісус, вжито євр. гіштахава́] лише Єгові, Богу твоєму, і тільки йому служи [форма грец. латре́уо і євр. ава́д]» (Мт 4:10; Пв 5:9; 6:13). Подібно люди, які поклоняються «дикому звіру» і «його образу», стають його слугами, адже вони мають знак на руці (тобто прислуговують йому) або на чолі (видимий для всіх). Оскільки владу дикому звірові дає Диявол, ті, хто поклоняється звіру, насправді поклоняються Дияволу (Об 13:4, 15—17; 14:9—11).

Інші грецькі слова, пов’язані з поклонінням, походять від слів еусебе́о, треске́уо і се́бомай. Слово еусебе́о означає «виявляти відданість Богу» або «шанувати, благоговіти». (Див. ВІДДАНІСТЬ БОГУ.) В Дії 17:23 це слово вживається, коли мова йде про поклоніння афінян «Невідомому Богові». Від слова треске́уо походить іменник треске́йа, який, як прийнято вважати, означає «якесь поклоніння», чи то правдиве, чи то фальшиве (Дії 26:5; Кл 2:18). Правдиве поклоніння християн вирізнялось щирою турботою про бідних і цілковитим відокремленням від безбожного світу (Як 1:26, 27). Слово се́бомай (Мт 15:9; Мр 7:7; Дії 18:7; 19:27) і споріднене себа́зомай (Рм 1:25) означає «поклонятися; шанувати; благоговіти». Об’єкти поклоніння або благоговіння називають словом се́басма (Дії 17:23, прим.; 2Фс 2:4). Два інших слова походять від того ж самого кореневого дієслова, до якого додано префікс Тео́с (озн. «Бог»). Це слова теосебе́с і теосе́бейа, які відповідно передають думку про благоговіння перед Богом і відданість йому (Ів 9:31; 1Тм 2:10).

Поклоніння, яке схвалює Бог. Єгова Бог схвалює поклоніння лише тих, хто узгоджує своє життя з його волею (Мт 15:9; Мр 7:7). Ісус Христос сказав самарянці: «Надходить година, коли ви будете поклонятися Батькові не на цій горі і не в Єрусалимі. Ви поклоняєтесь, не маючи знання, а ми поклоняємось, маючи знання... Однак надходить година,— і вже надійшла,— коли правдиві поклонники будуть поклонятися Батькові в дусі та в правді, бо саме таких поклонників він собі шукає. Бог є Дух, і ті, хто йому поклоняється, повинні поклонятися в дусі та в правді» (Ів 4:21—24).

Слова Ісуса ясно показують, що для того, аби поклонятися Богу так, як йому подобається, не потрібно використовувати якісь особливі речі або перебувати в якомусь певному місці. Правдиві поклонники не покладаються на те, що можна побачити або чого можна торкнутися. Натомість вони виявляють віру і, незалежно від того, де перебувають, відчувають благоговіння перед Богом. Так вони поклоняються в дусі, а не з допомогою того, що можна побачити або чого можна торкнутися. А оскільки Бог відкрив їм правду, можна сказати, що вони поклоняються йому в правді. Пізнавши Бога через Біблію і через докази дії Божого духу в їхньому житті, люди, які поклоняються Богові в дусі і правді, поклоняються, «маючи знання».