Опоганеними, тобто немитими, руками. Тут і у віршах 3 і 4 Марко додає пояснення для читачів, які були незнайомі з висловом «опоганені руки» чи з юдейським звичаєм миття рук. (Див. «Вступ до Марка».) Йдеться не про звичайне миття рук перед їдою, а про церемоніальне очищення відповідно до традиції. Пізніше у Вавилонському Талмуді (Сота 4б) було сказано, що їсти немитими руками — це немовби те саме, що мати стосунки з повією. Також там говорилося, що той, хто нехтує миттям рук, буде «викорінений зі світу».

Поки не вимиють рук. Мойсеїв закон вимагав від священиків мити руки і ноги перед тим, як служити при жертовнику чи входити у намет зборів (Вх 30:18—21). Проте, як видно з коментаря до Мр 7:2, фарисеї та інші юдеї за днів Ісуса дотримувались людських традицій церемоніального очищення. З чотирьох письменників Євангелій лише Марко згадує, що за традицією юдеї мили руки аж по лікті.

Помиються. Багато стародавніх рукописів використовують тут грецьке слово баптı́зо («заглиблювати; занурювати»), яке найчастіше вживається щодо християнського хрещення, а в Лк 11:38 використовується стосовно цілого ряду церемоніальних омивань, що ґрунтувались на юдейській традиції. У деяких інших стародавніх рукописах тут вживається грецьке рантı́зо, що означає «кропити; очищати кропленням» (Єв 9:13, 19, 21, 22). Хоч би який рукопис взяти за основу перекладу вірша, основна думка залишається тою самою: побожні юдеї не їли, не очистившись церемоніально. Як свідчать археологічні знахідки у Єрусалимі, в ті часи юдеї використовували ритуальні купальні, а це є доказом на користь вживання у цьому контексті дієслова баптı́зо («занурюватися»).

Занурення у воду. Букв. «хрещення». Грецьке слово баптісмо́с вжито тут щодо ритуального очищення, якого дотримувались деякі набожні юдеї за днів Ісуса. Вони занурювали у воду чаші, глеки і мідний посуд.

Лицеміри. Див. коментар до Мт 6:2.

Корван. Грецьке слово корба́н запозичене з єврейської і означає «приношення». Єврейське слово корба́н часто використовується в книгах Левіт і Числа і вказує як на тваринні жертви, так і на приношення, які не передбачали пролиття крові (Лв 1:2, 3; 2:1; Чс 5:15; 6:14, 21). Спільнокореневе слово корбана́с з’являється в Мт 27:6, де воно перекладене як «священна скарбниця». (Див. коментар до Мт 27:6.)

Дар, присвячений Богові. Книжники і фарисеї вчили, що гроші чи будь-що інше, присвячене Богові як дар, належить храму. Згідно з цією традицією, син міг і далі розпоряджатися присвяченими грошима чи майном, але водночас заявляти, що вони належать храму. Таким чином дехто, мабуть, ухилявся від свого обов’язку допомагати батькам (Мр 7:12).

У деяких рукописах тут говориться: «Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає», але цих слів немає в авторитетних давніх рукописах. Тож можна зробити висновок, що їх не було в оригінальному тексті Євангелія від Марка. Все ж подібні слова містяться в Мр 4:9, 23, де вони є частиною натхненого тексту. На думку деяких біблеїстів, хтось із переписувачів взяв ці слова саме звідти, вважаючи їх логічним доповненням сказаного у вірші 14. (Див. додаток А3.)

Цими словами Ісус показав, що вся їжа чиста. Грецький текст можна сприйняти як продовження Ісусових слів. Але загальноприйнятим є погляд, що це висновок Марка стосовно того, що тільки-но пояснив Ісус. Ці слова не означають, що Ісус дозволив юдеям споживати їжу, яка за Мойсеєвим законом була нечистою. Закон залишався чинним аж до Ісусової смерті. Слова Марка слід розглядати, беручи до уваги історичне тло (Лв 11; Дії 10:9—16; Кл 2:13, 14). Релігійні провідники, які суворо дотримувались традицій, вважали, що навіть «чиста» їжа занечищує того, хто не виконав складних ритуалів очищення (хоч їх і не вимагав Закон). Тож слова Марка, очевидно, означають, що, на думку Ісуса, «чиста» за Законом їжа не занечищувала людину, яка не помила рук відповідно до людських традицій. Дехто припускає, що Марко говорить і про те, яке значення Ісусові слова матимуть для християн у майбутньому. На той час, коли Марко писав своє Євангеліє, Петру вже було сказано у видінні, що «Бог очистив» їжу, яка за Мойсеєвим законом вважалася опоганеною (слова в уривку з Марка подібні до слів, які почув Петро) (Дії 10:13—15). У будь-якому разі, ці слова, очевидно, є натхненим висновком Марка стосовно сказаного Ісусом, а не словами самого Ісуса.

Статеву розпусту. Див. коментар до Мт 15:19.

Перелюб. У тексті оригіналу слово «перелюб» (грецькою мойхе́йа) вжито тут у множині і може перекладатись як «подружні зради». (Див. глосарій.)

Розгнузданість. Або «безсоромна поведінка». Грецьке слово асе́лґейа стосується вчинків, які є серйозним порушенням Божих законів і свідчать про безсоромний або відверто зневажливий склад розуму. (Див. глосарій.)

Заздрісне око. Грецьке слово, перекладене як «заздрісне», буквально означає «погане; зле». Слово «око» тут вживається у переносному значенні і стосується намірів, складу розуму або емоцій людини. Вислів «заздрісне око» можна також перекласти як «заздрість». (Див. коментарі до Мт 6:​23; 20:15.)

Грекинею. Ця неізраїльтянка, ймовірно, мала грецьке коріння.

Сирофінікійкою. Це слово, утворене від слів «сирійка» і «фінікійка», очевидно, виникло через те, що Фінікія входила в римську провінцію Сирія. (Див. коментар до Мт 15:22, де цю жінку названо «фінікійкою», або «ханаанкою».)

У дітей... цуценятам. За Мойсеєвим законом собаки були нечистими тваринами, і в Біблії слово «пси» часто вживається в негативному сенсі (Лв 11:27; Мт 7:6; Флп 3:2; Об 22:15). Як видно з розповідей Матвія (15:26) і Марка, Ісус у розмові вжив зменшувальну форму іменника, яка означає «цуценя» або «домашня собачка», і цим пом’якшив порівняння. Мабуть, це було тепле слово, яким називали домашніх улюбленців у домах неюдеїв. Порівнявши ізраїльтян з «дітьми», а неюдеїв з «цуценятами», Ісус, очевидно, хотів наголосити на порядку пріоритетності: якщо в домі були і діти, і собаки, то, зрозуміло, що дітей годували в першу чергу.

Десятимістя. Див. глосарій і додаток Б10.

Глухого чоловіка, який мав ваду мови. Лише Марко згадує про те, що Ісус зцілив глухого чоловіка, який мав ваду мови (Мр 7:31—37).

Відвів того чоловіка вбік. Зазвичай Ісус не робив цього, коли зціляв хворих. Він, мабуть, хотів, щоб чоловік не почувався ніяково. Ісус прагнув допомогти йому і при цьому виявити доброту.

Плюнув. Дехто з юдеїв та язичників вважав слину цілющим засобом і пов’язував плювання зі зціленням. Тож Ісус, можливо, плюнув лише для того, аби показати чоловікові, що збирається зцілити його. Так чи інакше, він не застосовував слину як цілющий засіб.

Глибоко зітхнув. Марко часто пише про почуття Ісуса, мабуть, на основі слів Петра, який був дуже емоційною людиною. (Див. «Вступ до Марка».) Грецьке дієслово, перекладене цим висловом, вказує на те, що Ісус, подумки помолившись, зітхнув або застогнав. Це свідчить про Ісусове співчуття до чоловіка або навіть про Ісусів біль через страждання всіх людей. Спільнокореневе дієслово у Рм 8:22 перекладене як «стогне» і стосується всього створіння.

Еффата. В тексті оригіналу — це грецька транслітерація єврейського слова. На думку деяких біблеїстів, воно є формою кореневого слова, що означає «відкривати» і перекладене в Іс 35:5 як «будуть чути». Вживання цього слова Ісусом, очевидно, справило глибоке враження на свідка цих подій — імовірно, Петра, який міг дослівно переказати усе Марку. Це один з небагатьох випадків, коли слова Ісуса цитуються дослівно (ще один приклад — вислів «Таліта́ ку́мі» в Мр 5:41).