Дії апостолів 26:1—32

26  Тож Агрı́ппа+ сказав Павлові: «Дозволяю тобі виступити на свій захист». Тоді Павло простягнув руку і почав говорити:  «Царю Агрı́ппо! Радію, що маю можливість захищатися і спростовувати всі звинувачення юдеїв+ саме перед тобою,  особливо тому, що ти добре знаєш усі юдейські звичаї та суперечки. Тож благаю, терпеливо вислухай мене.  Взагалі про спосіб життя, який я вів ще з молодості,— коли жив спочатку серед своїх земляків*, а потім в Єрусалимі,— добре відомо всім юдеям,+  які знали мене раніше. І вони самі можуть засвідчити, якщо забажають, що я жив як фарисей,+ дотримуючись у нашому поклонінні вимог цієї найсуворішої секти.+  А тепер я стою перед судом за надію на обіцянку, яку Бог дав нашим прабатькам.+  Це та сама обіцянка, сповнення якої чекають наші 12 племен, ніч і день наполегливо служачи Богу. Саме за цю надію, о царю, мене і звинувачують юдеї.+  Чому ви вважаєте* неймовірним те, що Бог воскрешає мертвих?  Наприклад, я сам був переконаний, що повинен всілякими можливими способами протидіяти всьому, що пов’язане з іменем Ісуса назаря́нина. 10  Саме цим я і займався в Єрусалимі. І, отримавши владу від старших священиків,+ я кидав багатьох святих у в’язниці,+ а коли їх збиралися страчувати, я віддавав за це свій голос. 11  Я неодноразово карав їх у синагогах і намагався змусити зректися своїх переконань. І я так сильно на них розлютився, що почав переслідувати їх навіть в інших містах. 12  Тож, зайнятий усім цим, я йшов у Дамаск, маючи повноваження і доручення від старших священиків. 13  Раптом опівдні, царю, на дорозі я побачив світло з неба. Воно осяяло мене і тих, хто йшов зі мною, і було яскравіше від блиску сонця.+ 14  Коли ми всі попадали на землю, я почув голос, який промовив до мене єврейською: “Са́вле, Са́вле, навіщо ти мене переслідуєш? Ти шкодиш собі, йдучи проти рожна”. 15  Я ж запитав: “Хто ти, пане?” І Господь відповів: “Я — Ісус, якого ти переслідуєш. 16  Підведися і встань на ноги. Я з’явився тобі, щоб вибрати тебе і зробити слугою та свідком, аби ти звіщав про те, що вже бачив і що я тобі ще виявлю про себе.+ 17  І я рятуватиму тебе від цього народу та від інших народів, до яких тебе посилаю,+ 18  щоб їм розкрились очі+ і щоб вони навернулися з темряви+ до світла,+ від влади Сатани+ до Бога. Тоді завдяки вірі в мене вони зможуть отримати прощення гріхів+ і спадщину серед тих, хто освячений”. 19  Отож, царю Агрı́ппо, я послухався звістки, яку отримав у видінні з неба, 20  і вирушив спочатку в Дамаск,+ потім в Єрусалим,+ а пізніше обійшов весь юдейський край і пішов також до інших народів. Я говорив їм, щоб вони покаялися, навернулись до Бога та робили вчинки, які свідчать про каяття.+ 21  За це юдеї схопили мене в храмі й намагалися вбити.+ 22  Але оскільки я отримав допомогу від Бога, то й досі продовжую свідчити і простим людям, і видатним. Причому я говорю лише те, що, за словами Пророків та Мойсея, мало відбутися:+ 23  що Христос повинен був постраждати+ і, як перший з тих, хто мав воскреснути* з мертвих,+ сповіщати про світло як цьому народу, так і іншим народам».+ 24  І, коли Павло говорив усе це на свій захист, Фест вигукнув: «Павле, ти збожеволів! Велика ученість доводить тебе до безумства!» 25  Але Павло відповів: «Ні, я не божевільний, Високошановний Фе́сте. Я при здоровому глузді й кажу правду. 26  Я можу так вільно говорити з царем, бо він добре про все це знає. І я переконаний, що це просто не могло пройти повз його увагу, оскільки відбувалося не десь у закутку.+ 27  Скажи, царю Агрı́ппо, ти віриш Пророкам? Я знаю, що віриш». 28  Тоді Агрı́ппа відповів Павлові: «Ще трохи — і ти переконаєш мене стати християнином». 29  На це Павло сказав: «Я молю Бога, щоб рано чи пізно не тільки ти, але й усі, хто сьогодні мене чує, стали такими, як я, тільки без цих в’язничних кайданів». 30  Потім цар встав, а за ним встали намісник, Веронı́ка й усі, хто там сидів. 31  Відійшовши, вони почали говорити між собою: «Цей чоловік не робить нічого, за що заслуговував би смерті чи в’язничних кайданів».+ 32  Тоді Агрı́ппа сказав Фе́сту: «Якби він не вимагав суду цезаря,+ то можна було б його звільнити».

Примітки

Або «народу».
Букв. «судите».
Букв. «перший з воскресіння».

Коментарі

Секти. Грецьке слово га́йресіс (від нього походить українське слово «єресь»), очевидно, спочатку означало «вибір». У Септуагінті це слово вживається в Лв 22:18, де сказано, що ізраїльтяни складали приношення «за їхнім вибором». У Грецьких Писаннях воно стосується групи людей, які дотримуються власних ідей чи доктрин. Цей термін вживали стосовно послідовників двох головних течій юдаїзму — фарисеїв і садукеїв (Дії 5:17; 15:5; 26:5). Люди, які не були християнами, називали християнство «сектою» або «сектою назарян», можливо, через те що вважали його відгалуженням юдаїзму (Дії 24:5, 14; 28:22). Грецьким словом га́йресіс також називали групи, які виникали у християнському зборі. Ісус молився про те, щоб між його послідовниками була єдність, і наголошував, наскільки вона важлива (Ів 17:21). Апостоли теж намагалися зберегти єдність збору (1Кр 1:10; Юд 17—19). Якби члени збору відокремлювались від інших і створювали окремі групи, єдність була б порушена. Тому, коли словом га́йресіс називали окремі групи, воно мало негативний відтінок і означало групу, що відокремилась, секту. Якби між християнами не було єдності у віруваннях, це могло б призвести до гострих суперечок, незгод чи навіть ворожнечі. (Пор. Дії 23:7—10.) Тому сектантства, яке належить до «учинків плоті», слід було уникати (Гл 5:19—21; 1Кр 11:19; 2Пт 2:1).

Секти. Або «секти нашої віри (релігії)». (Див. коментар до Дії 24:5.)

Служачи Богу. Або «виконуючи для Бога священне служіння». Основне значення грецького дієслова латре́уо — «служити». В Біблії воно вживається стосовно служіння або поклоніння Богу (Мт 4:10; Лк 2:37; 4:8; Дії 7:7; Рм 1:9; Флп 3:3; 2Тм 1:3; Єв 9:14; 12:28; Об 7:15; 22:3), служіння у святині чи храмі (Єв 8:5; 9:9; 10:2; 13:10). Тому у деяких контекстах це слово можна також перекласти як «поклонятися». В кількох випадках воно використовується стосовно фальшивого поклоніння — служіння, тобто поклоніння, чомусь створеному (Дії 7:42; Рм 1:25). У деяких перекладах Грецьких Писань єврейською мовою (в додатку В4 вони позначені як J14-17) використано вислів «служачи (поклоняючись) Єгові».

Назарянин. Цим словом називали Ісуса, а пізніше і його послідовників (Дії 24:5). Ім’я Ісус було поширеним серед юдеїв, тому до імені часто додавали уточнення. У біблійні часи було прийнято додавати описову назву, яка вказувала на місцевість, звідки походила людина (2См 3:2, 3; 17:27; 23:25—39; На 1:1; Дії 13:1; 21:29). Більшу частину свого життя Ісус провів у місті Назарет в Галілеї, тож не дивно, що різні люди і за різних обставин називали його «назарянином» (Мр 1:23, 24; 10:46, 47; 14:66—69; 16:5, 6; Лк 24:13—19; Ів 18:1—7). Ісус не був проти цього і навіть сам називав себе так (Ів 18:5—8; Дії 22:6—8). На табличці, яку повісили на стовпі мук за наказом Пилата, було написано єврейською, латинською і грецькою: «Ісус назарянин, Цар юдейський» (Ів 19:19, 20). Починаючи з П’ятидесятниці 33 року н. е. апостоли та інші часто говорили про Ісуса як про назарянина або як про чоловіка з Назарета (Дії 2:22; 3:6; 4:10; 6:14; 10:38; 26:9; див. також коментар до Мт 2:​23).

Назарянина. Див. коментар до Мр 10:47.

Віддавав... свій голос. Букв. «кидав камінець», тобто камінець, який використовували для голосування. Грецьке слово псе́фос стосується маленького камінця і в Об 2:17 перекладене як «камінчик». Камінці використовували для винесення вироків у суді. Білий камінець означав виправдувальний вирок, а чорний — обвинувальний.

Єврейською. Див. коментар до Ів 5:2.

Йдучи проти рожна. Рожен — це довга палиця з загостреним кінцем, якою поганяли худобу (Сд 3:31). Вислів «іти проти рожна» вживається у грецькій літературі як усталений зворот. Образ, що лежить в основі цього вислову, взятий з життя. Коли норовливий бик, якого поганяли рожном, пручався, то впирався в нього і завдавав собі болю. Перед тим як Савл став християнином, він поводився подібно. Переслідуючи Ісусових послідовників, яких підтримував Бог Єгова, Павло наражав себе на велику небезпеку. (Пор. Дії 5:38, 39; 1Тм 1:13, 14.) В Ек 12:11 слово «рожни» вживається у переносному сенсі і стосується слів мудрої людини, які заохочують послухатися поради.

Єврейською. Письменники Грецьких Писань під Божим натхненням використовували слово «єврейською» на позначення мови, якою розмовляли юдеї (Ів 19:13, 17, 20; Дії 21:40; 22:2; Об 9:11; 16:16) і якою воскреслий та прославлений Ісус звернувся до Савла з Тарса (Дії 26:14, 15). У Дії 6:1 письменник розрізняє «єврейськомовних» і «грекомовних юдеїв». Хоча деякі вчені стверджують, що у вищезгаданих віршах слово, перекладене як «єврейською», потрібно перекладати як «арамейською», є вагомі підстави вважати, що йдеться саме про єврейську мову. Лука пише, що Павло звернувся «єврейською» до людей в Єрусалимі, а вони, як відомо, досліджували Закон Мойсея, записаний єврейською. Крім того, більша частина рукописів чи їхніх фрагментів, знайдених біля Мертвого моря (серед них біблійні і небіблійні тексти), написана єврейською мовою, а це означає, що єврейська була мовою повсякденного вжитку. Невелика кількість знайдених фрагментів, які написані арамейською мовою, свідчить про те, що люди теж послуговувались цією мовою. Тож дуже малоймовірно, що коли біблійні письменники вживають слово «єврейська», то насправді мають на увазі арамейську або сирійську мову (Дії 21:40; 22:2; пор. Дії 26:14). Єврейські Писання розрізняли «арамейську мову» і «мову юдеїв», як це видно з 2Цр 18:26. Описуючи події з цього біблійного уривка, юдейський історик І століття Йосиф Флавій зазначає, що це були різні мови («Юдейські старожитності», кн. 10, розд. 1, абз. 2). Арамейська і єврейська мови мають подібні слова, і деякі єврейські слова, можливо, запозичені з арамейської. Однак немає підстав вважати, що письменники Грецьких Писань писали про єврейську мову, маючи на увазі арамейську.

Плоди, що свідчать про каяття. Слово «плоди» — це переклад грецького слова карпо́с у формі множини; тут воно вживається у переносному значенні і стосується очевидних доказів і діл, які вказують на зміну мислення чи поглядів тих, хто слухав Івана (Мт 3:8; Дії 26:20; див. коментарі до Мт 3:2, 11 і глосарій, «Каяття»).

Покайтесь. Вжите тут грецьке слово можна буквально перекласти як «змінити мислення», що вказує на зміну погляду, складу розуму чи наміру. В цьому контексті слово «покайтесь» означає, що людина має зробити зміни, якщо хоче подобатись Богу і мати з ним близькі стосунки. (Див. коментарі до Мт 3:8, 11 і глосарій, «Каяття».)

Покаялися. Вжите тут грецьке слово можна буквально перекласти як «змінити мислення», що вказує на зміну погляду, складу розуму чи наміру. В цьому контексті заохочення покаятися пов’язане з висловом навернулись до Бога, тому означає, що людина має зробити зміни, якщо хоче подобатись Богу і мати з ним близькі стосунки. Той, хто щиро кається, робить вчинки, які свідчать про каяття. Іншими словами, вчинки людини доводять, що її погляди і мислення змінилися. (Див. коментарі до Мт 3:2, 8; Лк 3:8 і глосарій, «Каяття».)

Плоди, що свідчать про каяття. Стосується очевидних доказів і діл, які вказують на зміну мислення чи поглядів тих, хто слухав Івана (Лк 3:8; Дії 26:20; див. коментарі до Мт 3:2, 11 і глосарій, «Каяття»).

Християнином. Див. коментар до Дії 11:26.

Християнами. Грецьке слово хрістіано́с, що означає «послідовник Христа», з’являється у Грецьких Писаннях лише три рази (Дії 11:26; 26:28; 1Пт 4:16). Воно походить від слова Хрісто́с, яке означає Христос, або Помазанець. Християни наслідують приклад Ісуса Христа, тобто помазанця Єгови, і дотримуються його вчень (Лк 2:26; 4:18). Назву «християни» було дано «за Божим провидінням» 44 року н. е., коли стались події, описані в цьому уривку. Очевидно, ця назва легко ввійшла в ужиток, адже приблизно 58 року н. е., коли Павло став перед царем Іродом Агріппою II, той добре знав, хто такі християни (Дії 26:28). За словами історика Тацита, у 64 році н. е. народ у Римі також використовував назву «християни». Крім того, приблизно в 62—64 роках н. е. Петро написав свого першого листа до християн, розпорошених по всій Римській імперії. На той час назва «християни», ймовірно, стала добре відомою; вона також вирізняла Ісусових послідовників з-посеред інших людей (1Пт 1:1, 2; 4:16). Завдяки цій Богом даній назві Ісусових учнів більше не сприймали як секту юдаїзму.

Кесарю. Або «цезарю; імператору». Під час земного служіння Ісуса імператором Риму був Тиберій, але слово «кесар» (або «цезар») вказувало не лише на імператора. Воно могло стосуватися римської світської влади (тобто держави), а також її представників, яких апостол Павло називає «тими, хто посідає вищу владу», а апостол Петро — «царем» і його «намісниками» (Рм 13:1—7; 1Пт 2:13—17; Тит 3:1; див. глосарій, «Цезар»).

Цезаря. Або «імператора; кесаря». У той час римським імператором був Клавдій, який правив з 41 до 54 року н. е. (Дії 11:28; 18:2; див. коментар до Мт 22:17 і глосарій).

Цезаря. Або «імператора; кесаря». У той час римським імператором був Нерон. Він правив з 54 року н. е. до 68 року н. е., коли у віці 31 року вчинив самогубство. Усі згадки про цезаря в Дії 25—28 стосуються Нерона. (Див. коментарі до Мт 22:17; Дії 17:7 і глосарій.)

Медіафайли