Дії апостолів 26:1—32

26  Тож Агрı́ппа+ сказав Павлові: «Дозволяю тобі виступити на свій захист». Тоді Павло простягнув руку і почав говорити: 2  «Царю Агрı́ппо! Радію, що маю можливість захищатися і спростовувати всі звинувачення юдеїв+ саме перед тобою, 3  особливо тому, що ти добре знаєш усі юдейські звичаї та суперечки. Тож благаю, терпеливо вислухай мене. 4  Взагалі про спосіб життя, який я вів ще з молодості,— коли жив спочатку серед своїх земляків*, а потім в Єрусалимі,— добре відомо всім юдеям,+ 5  які знали мене раніше. І вони самі можуть засвідчити, якщо забажають, що я жив як фарисей,+ дотримуючись у нашому поклонінні вимог цієї найсуворішої секти.+ 6  А тепер я стою перед судом за надію на обіцянку, яку Бог дав нашим прабатькам.+ 7  Це та сама обіцянка, сповнення якої чекають наші 12 племен, ніч і день наполегливо служачи Богу. Саме за цю надію, о царю, мене і звинувачують юдеї.+ 8  Чому ви вважаєте* неймовірним те, що Бог воскрешає мертвих? 9  Наприклад, я сам був переконаний, що повинен всілякими можливими способами протидіяти всьому, що пов’язане з іменем Ісуса назаря́нина. 10  Саме цим я і займався в Єрусалимі. І, отримавши владу від старших священиків,+ я кидав багатьох святих у в’язниці,+ а коли їх збиралися страчувати, я віддавав за це свій голос. 11  Я неодноразово карав їх у синагогах і намагався змусити зректися своїх переконань. І я так сильно на них розлютився, що почав переслідувати їх навіть в інших містах. 12  Тож, зайнятий усім цим, я йшов у Дамаск, маючи повноваження і доручення від старших священиків. 13  Раптом опівдні, царю, на дорозі я побачив світло з неба. Воно осяяло мене і тих, хто йшов зі мною, і було яскравіше від блиску сонця.+ 14  Коли ми всі попадали на землю, я почув голос, який промовив до мене єврейською: “Са́вле, Са́вле, навіщо ти мене переслідуєш? Ти шкодиш собі, йдучи проти рожна”. 15  Я ж запитав: “Хто ти, пане?” І Господь відповів: “Я — Ісус, якого ти переслідуєш. 16  Підведися і встань на ноги. Я з’явився тобі, щоб вибрати тебе і зробити слугою та свідком, аби ти звіщав про те, що вже бачив і що я тобі ще виявлю про себе.+ 17  І я рятуватиму тебе від цього народу та від інших народів, до яких тебе посилаю,+ 18  щоб їм розкрились очі+ і щоб вони навернулися з темряви+ до світла,+ від влади Сатани+ до Бога. Тоді завдяки вірі в мене вони зможуть отримати прощення гріхів+ і спадщину серед тих, хто освячений”. 19  Отож, царю Агрı́ппо, я послухався звістки, яку отримав у видінні з неба, 20  і вирушив спочатку в Дамаск,+ потім в Єрусалим,+ а пізніше обійшов весь юдейський край і пішов також до інших народів. Я говорив їм, щоб вони покаялися, навернулись до Бога та робили вчинки, які свідчать про каяття.+ 21  За це юдеї схопили мене в храмі й намагалися вбити.+ 22  Але оскільки я отримав допомогу від Бога, то й досі продовжую свідчити і простим людям, і видатним. Причому я говорю лише те, що, за словами Пророків та Мойсея, мало відбутися:+ 23  що Христос повинен був постраждати+ і, як перший з тих, хто мав воскреснути* з мертвих,+ сповіщати про світло як цьому народу, так і іншим народам».+ 24  І, коли Павло говорив усе це на свій захист, Фест вигукнув: «Павле, ти збожеволів! Велика ученість доводить тебе до безумства!» 25  Але Павло відповів: «Ні, я не божевільний, Високошановний Фе́сте. Я при здоровому глузді й кажу правду. 26  Я можу так вільно говорити з царем, бо він добре про все це знає. І я переконаний, що це просто не могло пройти повз його увагу, оскільки відбувалося не десь у закутку.+ 27  Скажи, царю Агрı́ппо, ти віриш Пророкам? Я знаю, що віриш». 28  Тоді Агрı́ппа відповів Павлові: «Ще трохи — і ти переконаєш мене стати християнином». 29  На це Павло сказав: «Я молю Бога, щоб рано чи пізно не тільки ти, але й усі, хто сьогодні мене чує, стали такими, як я, тільки без цих в’язничних кайданів». 30  Потім цар встав, а за ним встали намісник, Веронı́ка й усі, хто там сидів. 31  Відійшовши, вони почали говорити між собою: «Цей чоловік не робить нічого, за що заслуговував би смерті чи в’язничних кайданів».+ 32  Тоді Агрı́ппа сказав Фе́сту: «Якби він не вимагав суду цезаря,+ то можна було б його звільнити».

Примітки

^ Або «народу».
^ Букв. «судите».
^ Букв. «перший з воскресіння».

Коментарі

Секти. Або «секти нашої віри (релігії)». (Див. коментар до Дії 24:5.)

Служачи Богу. Або «виконуючи для Бога священне служіння». Основне значення грецького дієслова латре́уо — «служити». В Біблії воно вживається стосовно служіння або поклоніння Богу (Мт 4:10; Лк 2:37; 4:8; Дії 7:7; Рм 1:9; Флп 3:3; 2Тм 1:3; Єв 9:14; 12:28; Об 7:15; 22:3), служіння у святині чи храмі (Єв 8:5; 9:9; 10:2; 13:10). Тому у деяких контекстах це слово можна також перекласти як «поклонятися». В кількох випадках воно використовується стосовно фальшивого поклоніння — служіння, тобто поклоніння, чомусь створеному (Дії 7:42; Рм 1:25). У деяких перекладах Грецьких Писань єврейською мовою (в додатку В4 вони позначені як J14-17) використано вислів «служачи (поклоняючись) Єгові».

Назарянина. Див. коментар до Мр 10:47.

Віддавав... свій голос. Букв. «кидав камінець», тобто камінець, який використовували для голосування. Грецьке слово псе́фос стосується маленького камінця і в Об 2:17 перекладене як «камінчик». Камінці використовували для винесення вироків у суді. Білий камінець означав виправдувальний вирок, а чорний — обвинувальний.

Єврейською. Див. коментар до Ів 5:2.

Йдучи проти рожна. Рожен — це довга палиця з загостреним кінцем, якою поганяли худобу (Сд 3:31). Вислів «іти проти рожна» вживається у грецькій літературі як усталений зворот. Образ, що лежить в основі цього вислову, взятий з життя. Коли норовливий бик, якого поганяли рожном, пручався, то впирався в нього і завдавав собі болю. Перед тим як Савл став християнином, він поводився подібно. Переслідуючи Ісусових послідовників, яких підтримував Бог Єгова, Павло наражав себе на велику небезпеку. (Пор. Дії 5:38, 39; 1Тм 1:13, 14.) В Ек 12:11 слово «рожни» вживається у переносному сенсі і стосується слів мудрої людини, які заохочують послухатися поради.

Покаялися. Вжите тут грецьке слово можна буквально перекласти як «змінити мислення», що вказує на зміну погляду, складу розуму чи наміру. В цьому контексті заохочення покаятися пов’язане з висловом навернулись до Бога, тому означає, що людина має зробити зміни, якщо хоче подобатись Богу і мати з ним близькі стосунки. Той, хто щиро кається, робить вчинки, які свідчать про каяття. Іншими словами, вчинки людини доводять, що її погляди і мислення змінилися. (Див. коментарі до Мт 3:2, 8; Лк 3:8 і глосарій, «Каяття».)

Християнином. Див. коментар до Дії 11:26.

Цезаря. Або «імператора; кесаря». У той час римським імператором був Нерон. Він правив з 54 року н. е. до 68 року н. е., коли у віці 31 року вчинив самогубство. Усі згадки про цезаря в Дії 25—28 стосуються Нерона. (Див. коментарі до Мт 22:17; Дії 17:7 і глосарій.)

Медіафайли

БІБЛІЯ. ПЕРЕКЛАД НОВОГО СВІТУ (НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ)
Дії 26
українська
Читайте Біблію онлайн
https://cms-imgp.jw-cdn.org/img/p/1001070103/univ/art/1001070103_univ_sqr_xl.jpg
nwtsty