Орган влади, що здійснює управління і контролює дії людей, які належать до якоїсь громади чи живуть в якійсь державі. Також члени такого органу.

В Грецьких Писаннях слово архе́ («початок») та його різні форми перекладаються як «уряди», «начальства», «правителі» (Ог., НС, Кул., СМ). Слова кібе́рнесіс і кіріо́тес, хоча й передаються в деяких іншомовних перекладах як «уряд», скоріш за все, означають «здібності керувати» і «влада». В деяких перекладах Єврейських Писань слова мемшала́ («правління» в Іс 22:21, прим.) і місра́ («правління; князівська влада» в Іс 9:6, прим.) також передаються словом «уряд».

Біблія розкриває, що в невидимій сфері існують уряди, які роблять добро і встановлені Богом (Еф 3:10), та уряди, які роблять зло і встановлені Сатаною та демонами (Еф 6:12). Бог встановив всі праведні уряди і владу, як видимі, так і невидимі, через свого Сина, Ісуса Христа (Кл 1:15, 16). Ісус призначений своїм Батьком, Єговою, головою всякого уряду (Кл 2:8—10) і має правити до тих пір, поки не покінчить з усіма видимими і невидимими урядами, які виступають проти Божої влади (1Кр 15:24). Апостол Павло говорив про прийдешній вік, коли пануватиме уряд на чолі з Христом (Еф 1:19—21).

Уряди світу. Біблія зображає уряди світу як «звірів» і каже, що вони отримують свою владу від Дракона, Сатани Диявола. Бог дозволив їм існувати, але згідно зі своїм наміром він обмежив їхню владу і час правління (Дн 7, 8; Об 13, 17; Дн 4:25, 35; Ів 19:11; Дії 17:26; 2Кр 4:3, 4). (Див. ЗВІРІ СИМВОЛІЧНІ.)

Християни і уряди. Ісус Христос і перші християни не втручалися в діяльність тогочасних урядів (Ів 6:15; 17:16; 18:36; Як 1:27; 4:4). Вони розуміли, що уряди необхідні для нормального функціонування суспільства, і ніколи не підбурювали до повстань чи громадянської непокори (Рм 13:1—7; Тит 3:1). Ісус висловив основний принцип, якого мають дотримуватися всі правдиві поклонники Бога: «Віддавайте кесареве кесарю, а Боже — Богові» (Мт 22:21). Цей принцип допомагав християнам у першому столітті (і християнам, які жили пізніше) правильно ставитися до обох видів влади: державної і Божої. Під час служіння на землі Ісус показав, що ні він, ні його учні не будуть боротися з «кесарем», тобто державною владою, а виконуватимуть ті закони держави, які не суперечать законам Бога. Те, що Ісус займав таку позицію, визнав і Пилат, який сказав: «Я не бачу за ним жодної вини» (Ів 18:38). Апостоли наслідували Ісусів приклад (Дії 4:19, 20; 5:29; 24:16; 25:10, 11, 18, 19, 25; 26:31, 32). (Див. ВИЩА ВЛАДА; ЦАРСТВО.)