Лист до римлян 13:1—14

13  Нехай кожна людина підкоряється тим, хто посідає вищу владу,+ бо вся влада від Бога+ і та відносна влада, яку вони мають, саме від нього.+  Отже, кожен, хто чинить опір* владі, виступає проти встановленого Богом порядку. А ті, хто виступає проти цього порядку, стягнуть на себе осуд.  Адже правителі викликають страх у тих, хто чинить не добро, а зло.+ Хочеш не боятись влади? Завжди роби добро,+ і отримаєш від неї похвалу,  бо правитель — Божий слуга тобі на добро. Проте якщо чиниш зло, то бійся, оскільки він носить меч не даремно. Він Божий слуга, месник, який виливає гнів на тих, хто чинить зло.  Отже, ви маєте вагому причину підкорятися владі не лише через цей гнів, але й через своє сумління.+  Тому ви і податки платите, адже правителі — Божі слуги для народу, які постійно зайняті своїми обов’язками.  Тож віддавайте належне всім: хто вимагає податок — тому податок,+ хто данину — тому данину, хто страх — тому страх,+ хто пошану — тому пошану.+  Не будьте винні нікому нічого, крім любові один до одного,+ бо кожен, хто любить свого ближнього, уже виконує закон.+  Адже звід законів: «Не чини перелюбу,+ не вбивай,+ не кради,+ не жадай чужого»,+ як і будь-яку іншу заповідь, можна підсумувати так: «Люби свого ближнього, як самого себе».+ 10  Любов не завдає ближньому кривди,+ тому любов є виконанням закону.+ 11  Робіть усе це тому, що знаєте, в яку пору живете: вам уже час пробудитись зі сну,+ бо тепер наше спасіння ближче, ніж тоді, коли ми повірили. 12  Ніч минає, а день наближається. Тож скиньмо із себе вчинки, притаманні темряві,+ та одягнімо зброю світла.+ 13  Поводьмося* пристойно,+ як удень: не віддаваймося буйним гулянкам, пияцтву, аморальним статевим стосункам, розгнузданості,+ чварам і ревнощам.+ 14  Натомість одягніться в риси Господа Ісуса Христа+ і не обдумуйте наперед, як задовольнити бажання плоті.+

Примітки

Або «противиться».
Букв. «ходімо».

Коментарі

Людина. Або «живе створіння». Грецьке слово псіхе́, яке в деяких перекладах Біблії передають як «душа», у цьому вірші стосується людини. (Див. глосарій, «Душа».)

Тим, хто посідає вищу владу. Йдеться про світську державну владу. Висловом «ті, хто посідає владу» перекладено грецьке слово ексусı́а, вжите у формі множини. Читачі грецької Септуагінти, мабуть, знали, що це слово передає думку про правління, панування, владу. (Див. Дн 7:6, 14, 27; 11:5, де словом ексусı́а перекладено єврейське та арамейське слова, що означають «влада, щоб правити; правління; влада».) В Лк 12:11 ексусı́а вживається у вислові «урядовці та представники влади». Грецьке слово, перекладене як «вища», споріднене зі словом, вжитим в 1Тм 2:2 у фразі «за царів та за всіх, хто обіймає високе становище [або «має владу», прим.]». В деяких контекстах це слово передає думку про керівне становище, владу над іншими, але не вказує на найвище становище. Це видно з того, як воно вживається у Флп 2:3, де християни заохочуються вважати інших вищими від себе, але не найвищими.

Відносна влада, яку вони мають, саме від нього. Букв. «розставлені у порядку, в якому вони є, Богом». Тобто розставлені з дозволу Бога. У різних словниках вжите тут грецьке слово та́ссо визначається як «упорядковувати; розставляти на місця; вишиковувати; ставити в певному порядку; призначати; визначати». В Лк 7:8 Лука використовує те саме грецьке слово, коли наводить слова сотника: «Я сам людина підвладна [буквально «людина, поставлена (форма та́ссо) під владу (форма ексусı́а; те саме слово перекладене як «влада» в Рм 13:1—3)], а також маю у своєму підпорядкуванні воїнів». Хоча цей сотник мав «у своєму підпорядкуванні воїнів», він сам був під чиєюсь владою, тож його влада була відносною. З цього видно, що грецьке слово та́ссо не завжди означає лише «розставляти на місця». Воно також може вказувати на певний порядок, в якому хтось займає своє місце стосовно інших. У багатьох перекладах Біблії в Рм 13:1 вживаються такі вислови, як «влада встановлена від Бога» або «влада призначена Богом», а це створює враження, що саме Бог відповідальний за призначення світських правителів. Однак з огляду на значення грецького слова, на контекст уривка і на те, що сказано про владу в інших місцях Біблії (Пр 21:1; Ек 5:8; Дн 4:32; Ів 19:11), «Переклад нового світу» використовує вислів «відносна влада, яку вони мають, саме від [Бога]». Бог дозволяє світським урядам мати «відносну» владу, більшу чи меншу, але їхня влада завжди обмежена, адже найвищу владу має він — Всевладний Правитель усесвіту.

Встановленого Богом порядку. «Вища влада» є частиною тимчасового устрою, який існує з дозволу Бога (Рм 13:1). Вжитий тут грецький вислів вказує на те, про що Бог розпорядився або що наказав. Бог послуговується світськими правителями як тимчасовим інструментом, щоб підтримувати порядок у людському суспільстві. Але людської влади не існувало б, якби Бог цього не дозволив (Ів 19:11). В цьому розумінні ті, хто посідає вищу владу, мають своє місце в Божому намірі і, згідно з цим наміром, їхня влада відносна. Коли Павло писав цього листа, «тими, хто посідає вищу владу» і кому мали підкорятися християни, була насамперед Римська держава на чолі з імператором Нероном, який правив у 54—68 роках н. е. Павло добре розумів, що людству потрібне Боже правління і що це правління є найвищим (Дії 28:31; 1Кр 15:24). Своїми словами Павло хотів показати, що, поки Єгова дозволяє людським урядам існувати, християни повинні поважати і визнавати «встановлений Богом порядок».

Їм прислуговували. Або «їх підтримували (дбали про їхні потреби)». Грецьке слово діаконе́о може передавати думку про те, що хтось дбає про фізичні потреби інших: приносить і готує їжу, подає її до столу тощо. В подібному значенні це слово вживається в Лк 10:40 («поратися коло всього»), Лк 12:37 («прислуговувати»), Лк 17:8 («прислуговуй») і Дії 6:2 («розподіляти їжу»), але воно може також стосуватись інших особистих послуг. У цьому вірші воно показує, як жінки (згадані у віршах 2 і 3) підтримували Ісуса та його учнів, які виконували доручене Богом завдання. Так ці жінки прославляли Бога, а Бог у свою чергу оцінив їхні вчинки і подбав, щоб усі майбутні покоління дізналися з Біблії про їхнє милосердя і щедрість (Пр 19:17; Єв 6:10). Те саме грецьке слово вживається в Мт 27:55 і Мр 15:41. (Див. коментар до Лк 22:26, де обговорюється споріднений іменник діа́конос.)

Божий слуга. Йдеться про «владу», згадану в Рм 13:1—3. Ця людська влада є Божим «слугою» (грецькою діа́конос) в особливому значенні. В Біблії це грецьке слово іноді стосується «слуг; тих, хто прислуговує» (Мт 22:13; Ів 2:5, 9). Споріднене дієслово діаконе́о («служити; прислуговувати») також використовується, коли йдеться про людей, які надають різні особисті послуги. (Див. коментар до Лк 8:3.) Саме в такому значенні світську владу можна назвати «слугою». Вона є Божим слугою в тому розумінні, що Бог дозволяє їй існувати якийсь час. Вона надає різні послуги на добро людям, підтримуючи відносний порядок і стримуючи злочинність. Крім того, з Біблії видно, що світська влада іноді була Божим слугою ще в іншому значенні. Наприклад, перський цар Кір наказав юдеям вийти з Вавилона і відбудувати Божий дім в Єрусалимі (Езд 1:1—4; Іс 44:28). Перський цар Артаксеркс дозволив Ездрі віднести пожертви на відбудову цього дому, а пізніше наказав Неемії відбудувати мури Єрусалима (Езд 7:11—26; 8:25—30; Не 2:1—8). Римська влада врятувала Павла від натовпу в Єрусалимі, захистила його після того, як він потрапив у корабельну аварію, і дозволила йому, в’язню, винаймати будинок, поки він чекав на розгляд своєї справи перед цезарем (Дії 21:31, 32; 28:7—10, 30, 31).

Меч. Йдеться про право світської влади карати тих, хто чинить зло. Коли влада належно ним послуговується, це стримує злочинність і сприяє порядку в суспільстві. Однак вона несе відповідальність перед Богом за те, як використовує це право. Наприклад, цар Ірод Антипа неправильно використав символічний меч, коли наказав відрубати голову Івану Хрестителю (Мт 14:1—12). Подібно цар Ірод Агріппа I зловжив своєю владою та «убив мечем Якова, Іванового брата» (Дії 12:1, 2). Якщо світські правителі змушують християн порушувати біблійні закони, то не поводяться як Божий слуга.

Виливає гнів. Якщо людина порушує людський закон, який не суперечить Божим законам, то покарання, призначене «правителями», є, по суті, виразом Божого гніву на тих, хто чинить зло (Рм 13:3). В цьому контексті грецький вислів «виливати гнів» можна також перекласти як «карати».

Меч. Йдеться про право світської влади карати тих, хто чинить зло. Коли влада належно ним послуговується, це стримує злочинність і сприяє порядку в суспільстві. Однак вона несе відповідальність перед Богом за те, як використовує це право. Наприклад, цар Ірод Антипа неправильно використав символічний меч, коли наказав відрубати голову Івану Хрестителю (Мт 14:1—12). Подібно цар Ірод Агріппа I зловжив своєю владою та «убив мечем Якова, Іванового брата» (Дії 12:1, 2). Якщо світські правителі змушують християн порушувати біблійні закони, то не поводяться як Божий слуга.

Виливає гнів. Якщо людина порушує людський закон, який не суперечить Божим законам, то покарання, призначене «правителями», є, по суті, виразом Божого гніву на тих, хто чинить зло (Рм 13:3). В цьому контексті грецький вислів «виливати гнів» можна також перекласти як «карати».

Маєте вагому причину. Або «необхідно». Вжите тут грецьке слово ана́нке буквально означає «необхідність». Цей вірш показує, що для християн вагомою причиною дотримуватися законів цезаря і сплачувати податки має бути їхнє сумління, а не страх перед «мечем», тобто покаранням, цезаря. (Див. коментарі до Рм 13:4.) Тож християни підкоряються державній владі, коли її накази не суперечать Божим законам.

Святого служіння. Або «служіння на благо інших». У Стародавній Греції і Римі використовували вжите тут грецьке слово лейтурґı́а і споріднені з ним слова лейтурґе́о («виконувати служіння на благо інших») та лейтурґо́с («той, хто служить, або працює, на благо інших») стосовно роботи в інтересах держави і на благо свого народу. Наприклад, в Рм 13:6 представники світської влади названі Божими «слугами для народу» (лейтурґо́с у формі множини) в тому розумінні, що вони надають цінні послуги населенню. Лука вживає це слово в такому ж значенні, в якому воно вживається у Септуагінті, де різні форми цього слова (дієслова та іменники) часто стосуються служіння, яке виконували священики і левіти в храмі (Вх 28:35; Чс 8:22). Служіння у храмі вважалося служінням на благо людей. Але водночас воно вважалося святим, оскільки священики-левіти навчали Божого закону і складали жертви, що покривали гріхи людей (2Хр 15:3; Мл 2:7).

Виконували служіння. Або «виконували служіння на благо інших». У Стародавній Греції використовували вжите тут грецьке слово лейтурґе́о і споріднені з ним слова лейтурґı́а («служіння на благо інших») та лейтурґо́с («той, хто служить, або працює, на благо інших») стосовно роботи в інтересах держави і на благо свого народу. Наприклад, в Рм 13:6 представники світської влади названі Божими «слугами для народу» (лейтурґо́с у формі множини) в тому розумінні, що вони надають цінні послуги населенню. В Лк 1:23 (див. коментар) слово лейтурґı́а, перекладене як «святе служіння» (або «служіння на благо інших»), використовується щодо служіння Захарія, батька Івана Хрестителя. У Євангелії від Луки це слово вживається в такому ж значенні, в якому воно та споріднені з ним слова вживаються у Септуагінті стосовно служіння священиків та левітів у святому наметі (Вх 28:35; Чс 1:50; 3:31; 8:22) і храмі (2Хр 31:2; 35:3; Йл 1:9, 13; 2:17). Таке служіння вважалося служінням на благо людей. Але в деяких контекстах воно також назване святим, оскільки священики-левіти навчали Божого закону (2Хр 15:3; Мл 2:7) і складали жертви, що покривали гріхи людей (Лв 1:3—5; Пв 18:1—5). В Дії 13:2 грецьке слово лейтурґе́о вживається в ширшому значенні — стосовно служіння пророків та вчителів християнського збору в сирійській Антіохії. Воно містить думку про відданість Богу і різні сфери християнського служіння, у тому числі молитву, проповідування і навчання. Частиною служіння, яке виконували ці пророки і вчителі, безперечно, було проповідування широкому загалу (Дії 13:3).

Служителем. Або «тим, хто служить на благо інших». Грецьке слово лейтурґо́с походить від слів лао́с («народ») і е́рґон («праця»). В Стародавній Греції це слово вживалося стосовно людей, які виконували певну роботу в інтересах держави і на благо свого народу, зазвичай за власний кошт. Подібний розпорядок був і за часу римлян. У Біблії це слово переважно стосується того, хто виконував священне служіння. Споріднене слово лейтурґı́а часто вживається в Септуагінті стосовно «обов’язків» (Чс 7:5) і «служіння» (Чс 4:28; 1Хр 6:32 [6:17, LXX]) священиків при святому наметі і при храмі Єгови в Єрусалимі. Тут Павло використовує слово лейтурґо́с щодо себе — «апостола для інших [язичницьких] народів», оскільки він проголошував їм добру новину про Бога (Рм 11:13). Його проповідування було на благо інших, особливо на благо людей з інших народів.

Слуги для народу. У Стародавній Греції і Римі використовували вжите тут грецьке слово лейтурґо́с («той, хто служить, або працює, на благо інших») і споріднені з ним слова лейтурґе́о («виконувати служіння на благо інших») та лейтурґı́а («служіння на благо інших») стосовно роботи в інтересах держави і на благо свого народу. (Згадані грецькі слова походять від слів лао́с («народ») і е́рґон («праця»).) Тут представники світської влади названі Божими «слугами для народу» (лейтурґо́с у формі множини) в тому розумінні, що вони надають цінні послуги населенню. Однак у Грецьких Писаннях ці грецькі слова часто стосуються служіння, яке виконувалось у храмі, а також християнського служіння. Щоб побачити приклади такого вживання, див. коментарі до Лк 1:23; Дії 13:2; Рм 15:16.

Постійно зайняті своїми обов’язками. Або «присвячують себе саме цьому». Представники світської влади виконують обов’язки, про які згадано в попередніх віршах, і, як «Божі слуги для народу», надають цінні послуги населенню.

Віддавайте. Або «повертайте». Кесар (цезар) карбував монети, тому мав право вимагати якусь їх частину назад. Але він не мав права вимагати, щоб людина присвятила йому своє життя. Це Бог дав людям «життя, і дихання, і все інше» (Дії 17:25). Тож людина може віддати чи присвятити своє життя лише Богу — тому, хто має право вимагати цілковитої відданості.

Віддавайте. Або «повертайте». Те саме грецьке дієслово аподı́домі вживається в Мт 22:21; Мр 12:17 і Лк 20:25 у вислові «віддавайте кесареве кесарю». (Див. коментар до Мт 22:21.)

Не чини перелюбу. Йдеться про позашлюбний статевий зв’язок, подружню невірність. У Біблії під словом «перелюб» маються на увазі добровільні статеві стосунки одруженого чоловіка або жінки з особою, яка не є його/її шлюбним партнером. (Пор. коментар до Мт 5:32, де обговорюється вислів «статева розпуста», яким перекладено грецьке слово порне́йа, і коментар до Мр 10:11.)

Не чини перелюбу. Див. коментар до Рм 2:22.

Буйним гулянкам. Або «пиятикам». Грецьке слово ко́мос вживається у Грецьких Писаннях тричі і завжди в негативному значенні (Гл 5:21; 1Пт 4:3). Воно означає «п’яні гулянки, які не обходяться без надмірного вживання спиртних напоїв і аморальної поведінки». У давньогрецьких працях під цим словом маються на увазі буйні святкові вуличні процесії, які супроводжувалися співом до пізньої ночі і влаштовувалися на честь язичницьких богів, таких, як бог виноробства Діоніс (Бахус, або Вакх). За часу апостолів такі процесії і розпусна поведінка були звичним явищем в грецьких містах, у тому числі в містах Малої Азії (1Пт 1:1). У своєму листі до одновірців Петро згадує, що, перед тим як стати християнами, вони «віддавалися... нестримній похоті, напивалися, влаштовували буйні гулянки, п’яні вечірки та займались беззаконним ідолопоклонством» (1Пт 4:3, 4). Павло зараховує «буйні гулянки» до «учинків плоті» і додає, що ті, хто чинить таке, «не успадкують Божого Царства» (Гл 5:19—21). У віршах, де вживається вислів «буйні гулянки», Павло і Петро також згадують пияцтво, аморальні статеві стосунки, статеву розпусту, нечистоту, розгнузданість і нестримну похіть.

Розгнузданості. Або «безсоромним учинкам». Тут вживається грецьке слово асе́лґейа у формі множини. Це слово стосується вчинків, які є серйозним порушенням Божих законів і свідчать про безсоромний або відверто зневажливий склад розуму. (Див. глосарій.)

Одягніться в риси Господа. Або «наслідуйте риси (звички) Господа». Грецьке дієслово, що перекладається як «одягніться» (Лк 15:22; Дії 12:21), тут вживається в переносному значенні і означає наслідувати чиїсь риси. Те саме грецьке слово вживається в Кл 3:10, 12 у вислові «одягніться в». Павлове заохочення в Рм 13:14 означає, що християни мають точно йти слідами Ісуса, так би мовити, одягнутись в його риси, тобто наслідувати його приклад і мислення, намагаючись бути схожими на нього.

Медіафайли

Податки
Податки

Тут зображено квитанцію про сплату податку з продажу; ця квитанція датована I століттям н. е. У ній підтверджується, що податок на власність сплатили в офіційній конторі в римській провінції Єгипет. Окрім податків, накладених Римом, у провінціях вводилися ще й свої місцеві податки. Такі знахідки, як ця квитанція, показують, яким чином велися записи про деякі податкові платежі. Заохотивши римських християн сплачувати податки, Павло наслідував Ісуса, який сказав своїм послідовникам: «Віддавайте кесареве кесарю» (Мт 22:21; Рм 13:6, 7).