Євангеліє від Матвія 22:1—46

22  Потім Ісус знову навів їм приклади, кажучи:  «Царство небесне можна прирівняти до царя, який влаштував весільний бенкет+ для свого сина.  Цар послав рабів, щоб вони покликали запрошених на весільний бенкет, але ті не захотіли прийти.+  Тоді він вислав інших рабів, говорячи: “Скажіть запрошеним: «Я вже приготував обід, зарізав биків та інших відгодованих тварин, тож усе готове. Приходьте на весільний бенкет»”.  Але ті байдуже пішли собі: один — на своє поле, інший — до своєї справи,+  а ті, що залишились, схопили його рабів, почали з них знущатися і зрештою вбили їх.  Цар розлютився, послав своє військо й вигубив тих убивць, а їхнє місто спопелив.+  Потім він сказав рабам: “Весільний бенкет готовий, але запрошені виявились недостойними.+  Тому підіть на дороги, що виходять з міста, і запросіть на весільний бенкет кожного, кого тільки зустрінете*”.+ 10  І вийшли раби на дороги та зібрали всіх, кого зустріли: і поганих, і добрих. Тож весільний зал заповнився гістьми, які сіли їсти*. 11  Коли цар увійшов, щоб оглянути гостей, то побачив чоловіка, який не був одягнений у весільне вбрання. 12  Отож цар сказав йому: “Чоловіче, як ти ввійшов сюди без весільного вбрання?” Але той мовчав. 13  І цар наказав своїм слугам: “Зв’яжіть йому руки і ноги та викиньте в темряву. Там він буде плакати й скреготати зубами”. 14  Бо запрошених багато, але вибраних мало». 15  Тоді фарисеї пішли й змовилися зловити його на слові.+ 16  І вони послали до нього своїх учнів разом з прибічниками Ірода,+ щоб ті сказали: «Учителю, ми знаємо, що ти завжди говориш правду, навчаєш Божої дороги згідно з правдою, не намагаєшся догодити іншим і не зважаєш на те, в кого яке становище. 17  Тож скажи нам, чи дозволено*, на твою думку, платити кесарю подушний податок?» 18  Однак Ісус, знаючи їхню підступність, сказав: «Лицеміри, чому ви мене випробовуєте? 19  Покажіть мені монету, якою сплачують податок». І, коли вони принесли йому дена́рій, 20  він запитав їх: «Чиє це зображення та ім’я?» 21  Ті відповіли: «Кесареве*». Тоді він сказав: «Віддавайте кесареве* кесарю*, а Боже — Богові».+ 22  Коли вони почули ці слова, то дуже здивувалися і, залишивши його, пішли геть. 23  У той день підійшли до нього садукеї, які говорять, що немає воскресіння,+ і запитали:+ 24  «Учителю, Мойсей сказав: “Коли якийсь чоловік помре бездітним, то його брат повинен одружитися з його дружиною і продовжити рід свого брата”.+ 25  Тож було в нас семеро братів. Перший одружився і помер та, не маючи потомка, залишив дружину для свого брата. 26  Те саме сталося і з другим, і з третім, і так аж до сьомого. 27  Кінець кінцем померла й сама жінка. 28  Отже, коли настане воскресіння, кому із сімох вона буде дружиною? Адже всі вони були одружені з нею». 29  У відповідь Ісус сказав їм: «Ви помиляєтесь, бо не знаєте ні Писань, ні того, як діє Божа сила.+ 30  Адже при воскресінні ні чоловіки, ні жінки не одружуються, тоді вони подібні до ангелів у небі.+ 31  Якщо ж ідеться про воскресіння мертвих, то хіба ви не читали, що Бог сказав: 32  “Я Бог Авраама, Бог Ісака і Бог Якова”?+ Він Бог не мертвих, а живих».+ 33  Почувши це, люди були вражені його навчанням.+ 34  А як фарисеї дізналися, що він змусив замовчати садукеїв, то зібралися разом. 35  І один з них, обізнаний у Законі, запитав, щоб випробувати його: 36  «Учителю, яка заповідь найбільша в Законі?»+ 37  Ісус відповів: «“Люби Єгову, Бога свого, всім своїм серцем, всією своєю душею і всім своїм розумом”.+ 38  Це перша і найбільша заповідь. 39  І друга, подібна до неї: “Люби свого ближнього, як самого себе”.+ 40  На цих двох заповідях тримається цілий Закон і Пророки».+ 41  Коли фарисеї були разом, Ісус їх запитав:+ 42  «Що ви думаєте про Христа? Чий він син?» — «Давидів»,+ — відповіли вони. 43  А він їх запитав: «Чому тоді Давид під натхненням+ називає його Господом, говорячи: 44  “Сказав Єгова моєму Господу: «Сиди праворуч від мене, поки не покладу твоїх ворогів тобі під ноги»”?+ 45  Якщо Давид називає його Господом, як же тоді він Давидів син?»+ 46  Але ніхто не міг сказати жодного слова у відповідь, і відтоді ніхто не наважувався більше розпитувати Ісуса.

Примітки

Або «стільки, скільки зустрінете».
Або «яких запросили на бенкет; які напівлежали за столом».
Або «правильно».
Або «цезареве».
Або «цезареве».
Або «цезарю».

Коментарі

Приклади. Або «притчі». (Див. коментар до Мт 13:3.)

Весільне вбрання. Оскільки це було царське весілля, можливо, господар надавав гостям особливий одяг. Не вдягнути такого одягу було виявом неповаги з боку гостя.

Скреготати зубами. Див. коментар до Мт 8:12.

Зловити його. Букв. «піймати його в пастку», немов птаха. В Ек 9:12 у грецькій Септуагінті тим самим мисливським терміном перекладено єврейське слово, що означає «впіймати; зловити в пастку». Фарисеї ставили Ісусу підступні, нещирі запитання (Мт 22:16, 17) лише для того, щоб почути відповідь, яку можна було б використати проти нього.

Прибічниками Ірода. Див. глосарій, «Ірода прибічники».

Кесарю. Або «цезарю; імператору». Під час земного служіння Ісуса імператором Риму був Тиберій, але слово «кесар» (або «цезар») вказувало не лише на імператора. Воно могло стосуватися римської світської влади (тобто держави), а також її представників, яких апостол Павло називає «вищою владою», а апостол Петро — «царем» і його «намісниками» (Рм 13:1—7; 1Пт 2:13—17; Тит 3:1; див. глосарій, «Цезар»).

Подушний податок. Щорічний податок, який, очевидно, становив 1 денарій, тобто денний заробіток. Римляни накладали цей податок на кожного, хто пройшов перепис населення (Лк 2:1—3).

Лицеміри. Див. коментар до Мт 6:2.

Денарій. Римська срібна монета, на якій з одного боку був зображений Цезар. Цією монетою юдеї сплачували римлянам «подушний податок» (Мт 22:17). За днів Ісуса сільськогосподарський робітник зазвичай отримував 1 денарій за 12-годинний робочий день; у Грецьких Писаннях денарій згадується часто, і його можна використати для обчислення інших грошових одиниць (Мт 20:2; Мр 6:37; 14:5; Об 6:6). В Ізраїлі в обігу були різні мідні та срібні монети, в тому числі срібні монети, які карбували в Тирі і якими сплачували храмовий податок. Але для сплати податків римлянам, очевидно, використовувалися срібні денарії із зображенням Цезаря. (Див. глосарій і додаток Б14.)

Зображення та ім’я. На лицьовому боці денарія, поширеного в ті часи, було зображено увінчану лавровим вінком голову римського імператора Тиберія, який правив з 14 по 37 рік н. е. Також там містився напис латинською мовою: «Тиберій Цезар Август, син божественного Августа». (Див. також додаток Б14.)

Кесареве кесарю. Тут (а також у паралельних оповідях в Мр 12:17 і Лк 20:25) міститься єдина записана в Біблії Ісусова згадка про римського імператора. «Кесареве» включає в себе плату за послуги, які надає світська влада, а також пошану і відносне підкорення, які треба виявляти представникам влади (Рм 13:1—7).

Боже — Богові. Стосується поклоніння від щирого серця, любові від усієї душі, цілковитої відданості і послуху (Мт 4:10; 22:37, 38; Дії 5:29; Рм 14:8).

Воскресіння. Грецьке слово ана́стасіс буквально означає «підняття; вставання». Воно вживається в Грецьких Писаннях приблизно 40 разів і стосується воскресіння мертвих (Мт 22:31; Дії 4:2; 24:15; 1Кр 15:12, 13). У Септуагінті в Іс 26:19 вживається дієслово, споріднене зі словом ана́стасіс; ним перекладене єврейське дієслово зі значенням «жити; оживати» у вислові «померлі твої оживуть». (Див. глосарій.)

Писань. Це слово часто стосується натхнених Єврейських Писань в цілому.

Воскресіння. Див. коментар до Мт 22:23.

Бог сказав. Ісус має на увазі розмову між Єговою і Мойсеєм, яка відбулася близько 1514 року до н. е. (Вх 3:2, 6). На той час Авраама не було в живих уже 329 років, Ісака — 224 роки, а Якова — 197 років. Але Єгова не сказав: «Я був їхнім Богом», а сказав, що є їхнім Богом (Мт 22:32).

Він Бог не мертвих. Такий варіант перекладу ґрунтується на найдавніших і найбільш достовірних рукописах. У деяких інших рукописах в цій фразі слово «Бог» повторюється, тому іноді перекладачі передають її як «Бог не є Богом мертвих». В одному перекладі Грецьких Писань на єврейську мову (в додатку В він позначений як J18) у цьому вислові вжито тетраграму, тож його можна перекласти так: «Єгова не є Богом мертвих». (Пор. Вх 3:6, 15.)

А живих. Див. коментар до Мр 12:27.

Змусив замовчати. Тут вжито грецьке дієслово, яке ще можна перекласти як «зробити безмовним» (буквально «одягнути намордник»). Це дуже підхожий вислів з огляду на те, що Ісусу поставили підступне запитання. Ісусова відповідь була настільки влучною, що садукеї не мали що заперечити (1Пт 2:15, прим.).

Єгову. Це цитата з Пв 6:5, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.)

Серцем. Коли це слово вживається в переносному значенні, то зазвичай стосується всієї внутрішньої сутності людини. Проте коли воно вживається разом зі словами «душа» і «розум», то, ймовірно, має вужче значення і вказує здебільшого на емоції, бажання і почуття людини. Три слова, згадані в цьому вірші (серце, душа і розум), до певної міри взаємозамінні, їхнє значення частково збігається. Вжиті разом, ці слова якнайсильніше наголошують на тому, наскільки сильною і глибокою має бути наша любов до Бога.

Душею. Або «усім єством». (Див. глосарій.)

Розумом. Йдеться про розумові здібності. Людина має використовувати свої розумові здібності, щоб здобувати знання про Бога і поглиблювати любов до нього (Ів 17:3, прим.; Рм 12:1). Цей вірш є цитатою з Пв 6:5, де в єврейському оригіналі вжито три слова: «серце», «душа» і «сила». Але у грецькому тексті в оповіді Матвія замість слова «сила» вжито слово «розум». Однією з причин того, що в цих двох віршах вжито різні слова, може бути те, що в давньоєврейській мові не було окремого слова «розум». Це поняття часто включалося в слово «серце», яке в переносному значенні стосувалося всієї внутрішньої сутності людини, в тому числі її мислення, почуттів, поглядів і спонук (Пв 29:4; Пс 26:2; 64:6; див. коментар до слова серцем у цьому вірші). Тому в грецькій Септуагінті як еквівалент єврейського слова «серце» часто вживається слово «розум» (Бт 8:21; 17:17; Пр 2:10; Іс 14:13). Інша причина того, чому Матвій, цитуючи Пв 6:5, вживає слово «розум» замість «сила», може полягати в тому, що єврейське слово, перекладене як «сила [або «життєва сила», прим.]», включає в себе не лише фізичну силу, але й розумові здібності. У будь-якому разі, той факт, що в єврейській і грецькій мовах значення цих слів частково збігалося, пояснює, чому письменники Євангелій, цитуючи Повторення Закону, вживають різні слова. (Див. коментарі до Мр 12:30; Лк 10:27.)

Друга. У Мт 22:37 Ісус дає пряму відповідь на запитання, яке поставив фарисей. Але на цьому Ісус не зупиняється і наводить другу заповідь (Лв 19:18). Так він показує, що перша і друга заповіді нерозривно пов’язані між собою і що цілий Закон і Пророків можна підсумувати цими двома заповідями (Мт 22:40).

Ближнього. Грецьке слово, перекладене як «ближній» (буквально «той, хто близько»), може вказувати не лише на тих, хто живе поблизу. Воно може стосуватися будь-кого, хто трапляється людині на її життєвому шляху (Лк 10:29—37; Рм 13:8—10; див. коментар до Мт 5:43).

Тримається. Грецьке дієслово, яке буквально означає «висіти», вжите тут у переносному значенні — «залежати; ґрунтуватися». Тож Ісус вказує на те, що не лише Закон з його Десятьма заповідями, а всі Єврейські Писання ґрунтуються на любові (Рм 13:9).

Цілий Закон і Пророки. Див. коментар до Мт 5:17.

Христа. Або «Месію». (Див. коментарі до Мт 1:1; 2:4.)

Під натхненням. Букв. «у дусі». Тобто під натхненням, або впливом, Божого духу. (Див. глосарій, «Дух».)

Єгова. Це цитата з Пс 110:1, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.)

Покладу... тобі під ноги. Тобто віддам у твою владу.

Медіафайли

Тиберій Цезар
Тиберій Цезар

Тиберій народився в 42 році до н. е. У 14 році н. е. він став другим імператором Риму, а в березні 37 року н. е. помер. Він був імператором (кесарем) упродовж усього Ісусового служіння, а, значить, і в той час, коли Ісус сказав про монету, якою сплачували податок: «Віддавайте кесареве кесарю» (Мр 12:14—17; Мт 22:17—21; Лк 20:22—25).