Були слухняні урядам і тим, хто має владу. Йдеться про земних правителів. Деякі наділені владою люди були несправедливими, а їхні піддані бунтувалися. І все ж Павло хотів, щоб Тит нагадав християнам на Криті про важливість поважати представників влади і слухатися їх, якщо вони не вимагали від християн виявляти непослух Богу (Мт 22:21; Дії 5:29; Рм 13:1—7).

Щоб були готовими до кожного доброго діла. Вислів «добре діло» має широке значення і може стосуватися різних добрих вчинків на благо інших. (Див. коментар до Тит 2:14.) Під «добрими ділами» Павло, ймовірно, мав на увазі певні види робіт, які світська влада могла вимагати від усіх громадян. Якщо такі вимоги не суперечили Божим законам, то християни могли спокійно підкорятися їм (Мт 5:41 і коментар; Рм 13:1, 7). До того ж якби в якійсь місцевості сталося стихійне лихо чи інша біда, християни мали бути готовими допомагати не лише своїм братам, але й тим людям, які не були християнами (Гл 6:10). Такі діла свідчили б про те, що правдиві християни з усіх сил намагаються сприяти добробуту в суспільстві (Мт 5:16; Тит 2:7, 8; 1Пт 2:12).

Щоб не були сварливими. Букв. «щоб не були войовничими». Павло хотів, щоб у стосунках з іншими — в тому числі з представниками влади — християни уникали сварок (Тит 3:1). Деякі словники перекладають вжите тут грецьке слово як «мирний». Те саме слово вживається також в переліку вимог до наглядачів (1Тм 3:3).

Поміркованими. Див. коментарі до Флп 4:5; 1Тм 3:3.

Сповна виявляючи лагідність до всіх людей. Лагідна людина залишається спокійною у стресовій ситуації і поводиться мирно з іншими, у тому числі з невіруючими. Як пояснює один довідник, слово «сповна» вказує, що лагідність потрібно «виявляти не частково, а повністю», а слово «всіх» — що так треба ставитись «до кожного без винятку». (Див. коментар до Гл 5:23.)

І ми колись були нерозумними. У цьому контексті грецьке слово, перекладене як «нерозумними», означає, що людині бракує мудрості чи розсудливості, а не розумових здібностей. Вживаючи слово «ми», Павло показує, що колись і йому бракувало розуміння і розсудливості, оскільки він переслідував послідовників Христа (1Тм 1:13). Але до Павла поставилися милосердно, і він змінився (Дії 9:17). Тож він мав усі підстави просити Тита, щоб той нагадував християнам на Криті про те, що і вони колись не знали про праведні норми Єгови. Якби ті християни смиренно визнавали, що в минулому мали багато негативних рис, їм було б легше поводитися лагідно і розсудливо з тими людьми, які ще не стали віруючими.

Наш Спаситель, Бог. Див. коментар до 1Тм 1:1.

Любов до людей. Павло описує почуття Бога, «нашого Спасителя», до людей, в тому числі тих, хто ще не служить йому (Ів 3:16). За визначенням одного словника, грецьке слово філантропı́а («любов до людей») у цьому контексті вказує на «щиру, сердечну турботу [Бога] про людство». (Пор. коментар до Дії 28:2; див. також Тит 2:11.) Це грецьке слово іноді використовували у світській літературі, коли йшлося про суддю, який давав засудженому помилування.

Обмивання, завдяки якому ми ожили. Або «обмивання, завдяки якому ми народилися знову», букв. «обмивання відродження». У випадку Павла і його одновірців це обмивання, яке веде до народження знову, не було їхнім хрещенням у воді. Воно стосувалося очищення, про яке писав апостол Іван: «Кров Ісуса, його Сина, очищає нас від усякого гріха» (1Ів 1:7). Коли Бог очистив Павла та інших християн за допомогою викупної жертви, вони «ожили» в особливому значенні — були «визнані праведними на основі віри» (Рм 5:1).

Через оновлення святим духом. Бог не лише обмив Павла та інших християн, про що згадувалося вище, але й помазав їх своїм духом та усиновив. В результаті цього вони стали «новим створінням». (Див. коментар до 2Кр 5:17.) Оскільки ці християни стали помазаними духом синами Бога, вони почали жити по-новому — з надією на вічне життя в небі. (Пор. коментар до Ів 3:5.)

Цей дух він... злив... через Ісуса Христа. Вжите тут грецьке дієслово зазвичай стосується вилиття якоїсь рідини. Але в Грецьких Писаннях воно іноді вживається в переносному значенні, коли йдеться про вилиття Божої діючої сили на послідовників Христа. (Див. глосарій, «Помазувати».) Тим самим словом описується вилиття святого духу в день П’ятидесятниці 33 р. н. е. (Див. коментарі до Дії 2:17.) Як сказано в Дії 2:16—18, в цей день сповнилося пророцтво Йоіла (Йл 2:28). В Дії 2:33 пояснюється, що Батько «дав [Ісусу] обіцяний святий дух», а той в П’ятидесятницю вилив його на своїх учнів. У цьому вірші Павло каже, що Єгова продовжував виливати свою діючу силу на інших саме через Ісуса.

Ісуса Христа, нашого Спасителя. Див. коментарі до Тит 1:4; 2:13.

Будучи визнані праведними. Див. коментар до Рм 3:24.

Безглуздих дискусій. Подібно до лжевчителів в Ефесі, дехто на Криті розпалював беззмістовні суперечки, які спричиняли розбрат. (Див. коментар до 2Тм 2:23.) Хоч би чого стосувалися ці суперечки — чи то Мойсеєвого закону, чи родоводів, чи всіляких байок, Павло закликає Тита триматися від них подалі. Вжите Павлом грецьке слово передає думку, що потрібно повернутися до чогось спиною або навіть піти геть. Роблячи так, Тит міг показати іншим у зборі, що участь у безглуздих дискусіях — це марнування часу і сил.

Дослідження родоводів. Див. коментар до 1Тм 1:4.

Сварок про Закон. Християни не перебували під Мойсеєвим законом (Рм 6:14; Гл 3:24, 25). Все ж дехто у зборах стверджував, що християни повинні дотримуватися всіх вказівок Закону (Тит 1:10, 11). Такі люди, по суті, відкидали викупну жертву Христа Ісуса, через яку Бог дає спасіння (Рм 10:4; Гл 5:1—4; див. коментарі до Гл 2:16; 1Тм 1:8).

Бо вони некорисні та марні. Павло називає все щойно згадане некорисним, або, як зазначається в одному словнику, «таким, що не приносить жодного пожитку». Він також називає все це марним, тобто «пустим, безрезультатним... позбавленим правди». Павло не хотів, аби християни на Криті, замість того щоб служити Богові, марнували свій час на дискусії, які сіяли розбрат.

Людини, яка поширює сектантство. Або «людини, яка спричиняє розбрат». (Див. глосарій, «Секта», і коментарі до Дії 24:5; 1Кр 11:19.)

Наставиш. Вжите Павлом грецьке слово може стосуватися настанов або вказівок. (Див. коментар до Еф 6:4.) У цьому контексті воно передає думку про попередження. (Пор. 1Фс 5:14 і коментар.)

Уникай. Або «не май нічого спільного». Вжите Павлом грецьке дієслово могло передавати думку про те, що когось виганяли або відсилали, наприклад, з дому. Якщо якась людина в зборі починала поширювати сектантство, старійшини мали спробувати з любов’ю допомогти їй. Але якщо вона, отримавши настанови від старійшин, продовжувала робити своє, вони мали уникати її, і це, очевидно, означало вилучити її зі збору (Рм 16:17; 1Кр 5:12, 13; 1Тм 1:20; 2Ів 10). Якби вони цього не зробили, така людина і далі сіяла б незгоди і розбрат (2Тм 2:16—18).

Збочила зі шляху. Цей вислів стосується людини, яка відвернулася від «того, що вважають правдивим і морально правильним». На думку деяких вчених, грецьке дієслово означало «вивернути навиворіт», і тут воно може вказувати на те, що людина, яка збочила зі шляху, намагалася перекрутити біблійну правду. Таку людину потрібно було уникати, її мали вилучити зі збору.

Сама себе засудила. Цей вислів показує, наскільки серйозні наслідки мало поширення сектантства у зборі. Людина, яка продовжувала поширювати сектантство після того, як «настави[ли] її перший і другий раз», відрізнялась від тих, хто мав сумніви, але був готовий сприймати аргументи (Тит 3:10; Юд 22, 23). Вперто і свідомо сіючи поділення у зборі, вона сама себе засуджувала і стягувала на себе знищення (2Пт 2:1).

Артему. Павлів товариш Артема у Грецьких Писаннях згадується лише тут. Павло хотів послати або Артему, або Тихика на Крит, можливо, для того, щоб замінити Тита. Тоді Тит зміг би приїхати в Нікополь і приєднатися до Павла. (Див. медіагалерею, «Павлові подорожі після 61 р. н. е.».) Точно не відомо, коли і де Павло познайомився з Артемою, але Павло, очевидно, довіряв йому і вважав, що той зможе виконати це завдання.

Тихика. Див. коментар до Кл 4:7.

Споряди в дорогу. Грецьке слово, перекладене як «споряди в дорогу», мало широке значення. Воно могло навіть означати, що когось супроводжували до самого місця призначення або принаймні якусь частину дороги. (Пор. Дії 20:38; 21:5; Рм 15:24; 1Кр 16:6.) Тут Павло просить Тита допомогти Зені та Аполлосу. Згідно з одним довідником, Тит, мабуть, мав подбати про «їжу, гроші, супровід, транспорт і те, в кого зупинитися під час подорожі». В іншому довіднику пояснюється: «У ті часи допомагати християнам, які подорожували, було чимось звичним. Така допомога була необхідна, оскільки подорожувати було досить важко. Крім того, християни почувалися набагато комфортніше в товаристві одновірців». Тут Павло заохочує Тита добре спорядити братів, і в оригіналі це грецьке слово означає «продумано, старанно, охоче». (Пор. коментарі до Флп 2:30; 2Тм 4:21.)

Зену, обізнаного в Законі. Букв. «Зену, законознавця». Вжите тут грецьке слово номіко́с може стосуватися юриста, але Павло, мабуть, мав на увазі, що Зена був знавцем Мойсеєвого закону. Якщо це справді так, Зена, ймовірно, був юдеєм, а можливо, й книжником. Але Зена — це грецьке ім’я, тож він міг бути і язичником, який навернувся на юдаїзм, а тоді став християнином. Також можливо, що він був юдеєм, який мав грецьке ім’я. Багато юдеїв за часу Павла мали грецькі або римські імена (Дії 1:23; 9:36 і коментар; 12:25). У будь-якому разі Павлове прохання допомогти Зені свідчить про те, що цей християнин мав добру репутацію.

Аполлоса. Це остання згадка в Грецьких Писаннях про цього вірного християнина. Вперше про нього згадується в книзі Дії, де сказано, що «цей чоловік був красномовний». Він проповідував в Ефесі, але потребував додаткового навчання. Після того він пішов до Ахайї і «дуже допоміг» місцевим учням (Дії 18:24—28; див. коментар до Дії 18:24). Аполлос здобув таку велику повагу, що між деякими незрілими коринфянами виникли незгоди, і одні говорили: «Я Аполлосів», а інші: «Я Павлів» (1Кр 1:12; 3:5, 6). Але такі помилкові погляди не вплинули ані на Аполлоса, бо він не загордився, ані на Павла, бо він не змінив свого ставлення до цього ревного місіонера. (Див. коментар до 1Кр 16:12.) У цьому вірші Павло просить Тита «добре споряди[ти]» Аполлоса в дорогу. Можливо, Павло має на увазі подорож, під час якої Аполлос мав відвідувати збори як роз’їзний наглядач.

Усіма вами. Хоча Павло писав цього листа Титу, з вислову «усіма вами» можна зрозуміти, що апостол хотів, аби його лист зачитали цілому збору. Це заохотило б усіх співпрацювати з Титом, коли він виправляв якісь недоліки (Тит 1:5, 10), призначав старійшин (Тит 1:6—9), комусь докоряв (Тит 1:13; 2:15), давав нагадування (Тит 3:1, 8) або просив надати матеріальну допомогу тим, хто її потребував (Тит 3:13, 14).