Лист до ефесян 3:1—21

3  Тому я, Павло, ув’язнений+ заради Христа Ісуса і вас, людей з інших народів...+  Якщо, звичайно, ви чули про доручені мені обов’язки управителя+ Божої незаслуженої доброти, котрі я отримав задля вас,  про те, що через об’явлення мені була виявлена священна таємниця, як я вже писав у кількох словах.  Отож, читаючи це, ви можете побачити, що я розумію священну таємницю+ про Христа.  За минулих поколінь ця таємниця не була виявлена синам людським так, як тепер, коли Бог через дух відкрив її святим апостолам і пророкам.+  А полягає вона в тому, що завдяки добрій новині люди з інших народів, маючи єдність з Христом Ісусом, будуть співспадкоємцями, а також частинами одного тіла+ і співучасниками обіцянки.+  Я став служителем цієї таємниці завдяки незаслуженій доброті Бога. Цей дар я отримав завдяки дії його сили.+  Я, менший від найменшого серед усіх святих,+ отримав незаслужену доброту,+ щоб звіщати іншим народам добру новину про неосяжні багатства Христа  і показувати всім людям*, як здійснюється управління священною таємницею,+ котру з давніх-давен зберігав Бог*, творець усього. 10  А все це для того, щоб урядам і владам у небесах тепер було виявлено через збір+ надзвичайно багатогранну мудрість Бога+ 11  згідно з його вічним наміром, який він визначив щодо Христа,+ нашого Господа Ісуса. 12  Саме через нього ми маємо цю свободу мови і завдяки вірі в нього можемо з упевненістю наближатися+ до Бога. 13  Отже, прошу вас: не падайте духом через те, що я зазнаю́ страждань заради вас, бо вони приносять вам славу.+ 14  Тому я схиляю коліна перед Батьком, 15  якому кожна родина на небі і на землі завдячує своїм ім’ям. 16  Я молюся, щоб він, як той, хто має безмежну славу*, силою свого духу допоміг вам зміцнити свою внутрішню людину,+ 17  а також щоб завдяки вашій вірі у ваших серцях перебував Христос і ви мали любов.+ Будьте вкорінені+ й утверджені на непохитному фундаменті,+ 18  щоб ви змогли до кінця збагнути разом з усіма святими, що таке ширина, і довжина, і висота, і глибина, 19  щоб ви пізнали Христову любов,+ котра стоїть вище від знання, і були наповнені всією повнотою, яку дає Бог. 20  А тому, хто своєю силою, що діє в нас,+ спроможний зробити незрівнянно більше від усього, про що ми просимо або що можемо собі уявити,+ 21  нехай лине слава через збір і через Христа Ісуса з покоління в покоління на віки вічні. Амінь.

Примітки

Або «і освітлювати».
Букв. «була схована в Богові».
Або «багатство слави».

Коментарі

Цілих два роки Павло жив у будинку. Упродовж цих двох років Павло написав листи до ефесян (Еф 4:1; 6:20), філіппійців (Флп 1:7, 12—14), колоссян (Кл 4:18), Филимона (Флм 9) і, мабуть, також до юдеїв. Очевидно, перебування Павла під домашнім арештом закінчилось близько 61 року н. е., коли він постав перед судом — можливо, перед імператором Нероном або одним з його представників — і був визнаний невинним. Після звільнення Павло, звичайно ж, залишався активним у служінні. Можливо, в цей період він, як і планував, побував в Іспанії (Рм 15:28). Близько 95 року н. е. Климент Римський зазначив, що Павло дійшов «до кордону Заходу», тобто до кордону Римської імперії. З Павлових листів, які він написав після звільнення (1 і 2 Тимофія і Тита), ми дізнаємось, що він, мабуть, побував в Ефесі, на Криті, в Македонії, Мілеті, Нікополі і Троаді (1Тм 1:3; 2Тм 4:13; Тит 1:5; 3:12). Дехто припускає, що в грецькому місті Нікополі Павла знову арештували, і приблизно 65 року н. е. він опинився в тюрмі у Римі. Однак тепер Нерон був безжалісним. Згідно зі словами римського історика Тацита, після спустошливої пожежі в Римі, яка сталася за рік до того, Нерон звинуватив у підпалі християн і почав жорстокі переслідування. У Другому листі до Тимофія Павло, знаючи, що невдовзі його стратять, попросив Тимофія і Марка негайно прийти до нього. В цей час Лука та Онисифор виявили велику мужність: вони ризикували своїм життям, щоб відвідати Павла і підтримати його (2Тм 1:16, 17; 4:6—9, 11). Павло був страчений, ймовірно, близько 65 року н. е. Своїм життям і навіть смертю цей апостол довів, що ґрунтовно свідчив про «усе, що Ісус робив та чого навчав від самого початку» (Дії 1:1).

Я, Павло, ув’язнений заради Христа Ісуса. Апостол Павло, будучи учнем Ісуса Христа, невтомно трудився і проповідував неюдеям. Це ви́кликало великий гнів у його співвітчизників, і його ув’язнили — спочатку в Юдеї, а потім у Римі (Дії 21:33—36; 28:16, 17, 30, 31). Тож він міг сказати, що ув’язнений заради... людей з інших народів. Під час свого першого ув’язнення в Римі, яке тривало два роки (бл. 59—61 рр. н. е.), Павло написав кілька листів. (Див. коментар до Дії 28:30.) У своєму листі до ефесян він ще два рази згадує, що ув’язнений і перебуває в ланцюгах (Еф 4:1; 6:20).

Обов’язки управителя Божої незаслуженої доброти. Як «апостол для інших народів», Павло отримав особливі обов’язки (Рм 11:13). Він, по суті, говорив людям з інших народів: «Я маю обов’язок допомогти вам отримати користь з незаслуженої доброти Бога». Грецьке слово, перекладене тут як «обов’язки управителя» (ойкономı́а), теж можна перекласти як «система управління» (Еф 1:10; 3:9).

Як я вже писав у кількох словах. Очевидно, Павло говорить не про окремий лист, а про те, що він згадав раніше у цьому листі, наприклад, у Еф 1:9, 10 і 2:11—22.

Священні таємниці. У «Перекладі нового світу» вислів «священна таємниця» трапляється 28 разів і є перекладом грецького слова місте́ріон. Це слово, вжите тут у множині, стосується граней Божого наміру, які Бог приховує до визначеного ним часу. Після того він повністю відкриває їх, однак лише тим, кого хоче наділити розумінням (Кл 1:25, 26). Тоді священні таємниці проголошуються всім і усюди. Про це свідчать слова, які вживаються у Біблії стосовно «священної таємниці»: «виявляти», «звіщати», «об’явлення», «проповідувати», «розповідати» (1Кр 2:1; Еф 1:9; 3:3; Кл 1:25, 26; 4:3). Найважливіша «Божа священна таємниця» полягає в тому, що Ісус Христос є обіцяним «потомством», тобто Месією (Кл 2:2; Бт 3:15). Проте ця священна таємниця має багато граней, одна з яких стосується ролі Ісуса в Божому намірі (Кл 4:3). Як показав Ісус у цьому вірші, «священні таємниці» пов’язані з небесним Царством, або «Божим Царством», тобто небесним урядом, в якому Ісус є Царем (Мр 4:11; Лк 8:10; див. коментар до Мт 3:2.) У Грецьких Писаннях термін місте́ріон має інше значення, ніж у стародавніх містичних релігіях. Ці релігії (в їхній основі часто лежав культ родючості, який процвітав у I столітті н. е.) обіцяли своїм прихильникам безсмертя, а також можливість отримувати об’явлення і наближатися до богів через містичні обряди. Зрозуміло, що їхні таємниці не мали нічого спільного з правдою. У містичних релігіях ті, хто пройшов обряд посвячення, обіцяли не розголошувати таємниць. Ці містичні таємниці, які не розкривались, дуже відрізнялися від священних таємниць у християнстві, які широко проголошувались. Коли в Біблії слово місте́ріон вживається у зв’язку з фальшивим поклонінням, воно перекладене в «Перекладі нового світу» просто як «таємниця».

Священну таємницю своєї волі. Грецьке слово, перекладене як «священна таємниця», вживається кілька разів у листі Павла до ефесян. По суті, ключовою фігурою «священної таємниці» Єгови є Ісус Христос (Кл 2:2; 4:3). Проте Божа священна таємниця має багато граней. Вона виявляє те, що Ісус є обіцяним потомством, або Месією, і те, яку роль він відіграє в Божому намірі (Бт 3:15); також вона пов’язана з небесним урядом, тобто Божим Месіанським Царством (Мт 13:11; Мр 4:11), зі збором помазаних духом християн, головою якого є Христос (Еф 5:32; Кл 1:18; Об 1:20), з тим, яку роль виконуватимуть ці помазанці, коли разом з Ісусом правитимуть у Царстві (Лк 22:29, 30), і з тим, що помазанці будуть вибрані як з юдеїв, так і з язичників (Рм 11:25; Еф 3:3—6; Кл 1:26, 27). (Див. коментарі до Мт 13:11; 1Кр 2:7.)

Люди з інших народів. Тобто неюдеї. У цьому вірші Павло говорить про одну з граней священної таємниці, яка була йому виявлена. Про неї він згадує в Еф 3:3. (Див. коментарі до Мт 13:11; Еф 1:9.) Тут Павло пояснює, що не тільки християни з-поміж юдеїв, такі як він, але й неюдеї були покликані стати частинами... тіла Христа, тобто християнського збору, головою якого є Ісус (Еф 1:22, 23; Кл 1:18).

Служителі. Або «слуги; ті, хто прислуговує». У Біблії грецьке слово діа́конос часто використовується щодо тих, хто невтомно і смиренно служить на користь інших. (Див. коментар до Мт 20:26.) У Рм 15:8 воно вживається стосовно Ісуса. (Див. коментар.) В цьому вірші (1Кр 3:5) Павло називає себе і Аполлоса служителями, або слугами, які допомогли коринфянам стати віруючими. У служіння цих чоловіків, як і всіх охрещених християн, входило те, що вони задовольняли духовні потреби інших людей (Лк 4:16—21).

Ми... рекомендуємо себе як Божі служителі. У своїх листах до християн в Коринфі Павло вже називав себе і своїх співпрацівників «служителями». (Див. коментарі до 1Кр 3:5; 2Кр 3:6.) У цьому контексті грецьке дієслово, перекладене як «рекомендуємо себе», також можна перекласти як «доводимо (показуємо), що ми є». Деякі чоловіки в коринфському зборі показували, що вони недостойні Божої незаслуженої доброти (2Кр 6:1, 3). Тому Павлу і його товаришам доводилося «у всьому» рекомендувати, або обстоювати, себе як Божих служителів.

Служителем цієї таємниці. Букв. «служителем цього». Очевидно, слово «цього» стосується священної таємниці, згаданої у віршах 3 і 4, але воно також може стосуватися «доброї новини» (Еф 3:6), яка тісно пов’язана зі священною таємницею (Еф 6:19). У своїх листах Павло часто називає себе і своїх співпрацівників служителями. (Див. коментарі до 1Кр 3:5; 2Кр 6:4.)

Незаслуженій доброті Бога. Див. глосарій, «Незаслужена доброта».

Запровадити систему управління. Або «покерувати справами». Вжите тут грецьке слово ойкономı́а буквально означає «управління домом» або «керування домашніми». Воно стосується не якогось уряду, а того, як ведуться справи, тобто способу, яким здійснюється управління. Це узгоджується з тим, як слово ойкономı́а вживається в Еф 3:9. (Пор. Лк 16:2 і Кл 1:25, де воно перекладене як «управління», а також Еф 3:2 — «обов’язки управителя».) «Система управління», про яку пише Павло,— це не Боже Месіанське Царство, а те, як Бог управляє у своїй сім’ї, яка складається з його домашніх на небі і на землі. Завдяки цій системі управління будуть зібрані правителі небесного Царства. Також здійсниться Божий намір об’єднати всі розумні створіння, і це принесе їм мир і єдність з Богом через Ісуса Христа.

Управління священною таємницею. Щоб дізнатись про значення грецького слова, перекладеного як «управління» (ойкономı́а), див. коментар до Еф 1:10.

Через збір. Існування християнського збору — це одна з граней Божої священної таємниці, тому що Бог задумав вибрати людей з різних народів і дати їм небесну славу та зробити їх співспадкоємцями з Христом (Еф 3:5—9). Те, чого Бог досягає завдяки цьому збору і що він для нього робить, виявляє «урядам і владам у небесах», наскільки великою є його мудрість. Тож ангели з подивом і захопленням спостерігають за поступовим виявленням цієї священної таємниці. Можна сказати, що саме «через збір» ангели мають можливість побачити, як Бог по-новому проявляє свою «надзвичайно багатогранну мудрість». (Пор. 1Пт 1:10—12.)

Покликаний згідно з його наміром. Грецьке слово про́тесіс, перекладене як «намір», буквально означає «розміщення перед». Це слово також трапляється в Рм 9:11; Еф 1:11; 3:11. Оскільки наміри Бога завжди сповнюються, він може знати наперед і передректи, що буде в майбутньому (Іс 46:10). Наприклад, Єгова знав наперед, що буде група «тих, хто покликаний». Але він не визначає наперед, хто саме має входити до її складу. Він також робить все необхідне, щоб здійснювати свої наміри (Іс 14:24—27).

Вічним наміром. У цьому контексті слово, перекладене як «намір», вказує на конкретну мету, якої можна досягнути не лише одним способом. Воно стосується непохитного рішення Єгови здійснити свій початковий задум для землі і людства, незважаючи на бунт в Едемі (Бт 1:28). Відразу після цього бунту в Єгови з’явився намір щодо Христа, нашого Господа Ісуса. Бог передрік появу «потомства», яке мало виправити всю шкоду, завдану бунтарями (Бт 3:15; Єв 2:14—17; 1Ів 3:8). Цей намір можна назвати «вічним наміром» (букв. «наміром віків») принаймні з двох причин: 1) Єгова, який є «Царем вічності» (букв. «Царем віків») (1Тм 1:17), дозволив, щоб пройшли цілі віки, перш ніж його намір повністю здійсниться, і 2) благословення, які настануть після здійснення його наміру, будуть вічними. (Див. коментар до Рм 8:28.)

Відвертість. Або «сміливість; безстрашність». Грецьке слово парресı́а також перекладається як «свобода мови; впевненість» (Дії 28:31; 1Ів 5:14; також прим.). Цей іменник і споріднене дієслово парресіа́зомай, що часто передається як «говорити сміливо (зі сміливістю)», трапляються в книзі Дії кілька разів і вдало характеризують проповідування перших християн (Дії 4:29, 31; 9:27, 28; 13:46; 14:3; 18:26; 19:8; 26:26).

З усією сміливістю. Або «з усією безстрашністю; з величезною свободою мови». Грецьке слово парресı́а також перекладається як «відвертість» (Дії 4:13). Цей іменник і споріднене дієслово парресіа́зомай, що часто передається як «говорити сміливо (зі сміливістю)», трапляються в книзі Дії кілька разів. Від початку й до кінця своєї розповіді Лука підкреслює, що, проповідуючи, ранні християни виявляли сміливість (Дії 4:29, 31; 9:27, 28; 13:46; 14:3; 18:26; 19:8; 26:26).

Свободу мови. Або «відвертість; сміливість». Основне значення грецького слова парресı́а — «сміливість у мові». Тож, по суті, Павло тут говорить коринфянам: «Я можу говорити з вами з великою щирістю (відвертістю)». (Див. коментар до Дії 28:31.)

Цю свободу мови. У християн є «свобода мови» (або «сміливість; безстрашність»), тому що вони мають добрі стосунки з Богом Єговою. Вони можуть вільно та з упевненістю звертатися до Бога в молитві, бо вірять в його Сина, Ісуса Христа, а також в Ісусову викупну жертву (Єв 4:16; 1Ів 5:14). У деяких контекстах грецьке слово, перекладене тут як «свобода мови», стосується того, що хтось вільно і відверто розповідає іншим про віру в Христа. (Див. коментарі до Дії 4:13; 28:31; 2Кр 7:4.)

Через те, що я зазнаю страждань заради вас. Павло служив ефесянам, але за це його переслідували. Однак Павло показав, що їхні духовні благословення варті того, щоб за них страждати. Його приклад заохочував їх не падати духом, тому він міг сказати, що страждав заради них. (Пор. Кл 1:24.) З іншого боку, якби Павло піддався тиску переслідувачів, деякі християни в Ефесі могли б упасти духом, вважаючи, що за віру в Христа не варто страждати.

Якому кожна родина... завдячує своїм ім’ям. Грецьке слово патріа́, що перекладається як «родина», походить від слова пате́р («батько») і в Грецьких Писаннях вживається лише тричі (Лк 2:4; Дії 3:25). Воно стосується не лише батьків. Патріа́ використовується кілька разів у Септуагінті як переклад єврейського слова, яке означає не лише «сім’я», але має значно ширше значення — «плем’я» або «народ» (Чс 1:4; 1Хр 16:28; Пс 22:27 [21:28 (27), LXX]). Кажучи, що кожна родина «завдячує своїм ім’ям» Богові, Павло показує, що всі люди, як юдеї, так і неюдеї, походять від одного Батька — Бога Єгови.

Кожна родина на небі. Бог Єгова є Батьком небесної родини і вважає ангелів своїми синами (Йв 1:6; 2:1; 38:7). Оскільки він дає імена незліченній кількості зірок (Пс 147:4), то, без сумніву, дав імена і всім ангелам (Сд 13:18).

Кожна родина... на землі. Кожна родина на землі, або кожен рід, «завдячує своїм ім’ям» Богові, бо він створив першу людську сім’ю і дав можливість Адаму і Єві мати дітей (Бт 1:28; Мт 19:4, 5). Але Павло не стверджує, що Єгова дає ім’я, тобто створює, кожну окрему сім’ю чи родину.

Вмілий будівельник. Або «мудрий керівник робіт». Зазвичай «будівельником» (грецькою архіте́ктон, буквально «головний майстер») називали того, хто відповідав за будівництво і працював з усіма робітниками. Він наймав майстрів і наглядав за їхньою роботою. У цьому вірші Павло порівнює себе до будівельника, який працює разом з Богом на духовному будівництві. В результаті такої співпраці з’являються нові учні, які стійко виявляють християнські риси (1Кр 3:9—16). У Грецьких Писаннях це слово вживається лише тут. Споріднене слово те́ктон перекладається як «тесля» і використовується, коли йдеться про Ісуса та його названого батька Йосипа. (Див. коментарі до Мт 13:55; Мр 6:3.)

Щоб... у ваших серцях перебував Христос і ви мали любов. Тут Павло заохочує християн в Ефесі добре знати і любити Христа, а для цього їм потрібно переймати його поведінку і мислення (1Кр 2:16; 1Пт 2:21). Якщо християни дозволяють прикладу і вченням Ісуса впливати на їхні думки, почуття і вчинки, то він, образно кажучи, постійно перебуває в їхніх серцях, тобто в них самих. Поглиблюючи свою любов до Ісуса, вони зміцнюють також любов до Єгови (Кл 1:15) і набувають внутрішньої сили (Еф 3:16), яка необхідна, щоб зносити випробування віри.

Вкорінені й утверджені на непохитному фундаменті. Як і в інших віршах Листа до ефесян, тут Павло використовує два образні вислови, щоб підкреслити свою думку (Еф 2:20—22; 4:16). Він каже, що християни мають бути такими ж стійкими, як добре вкорінене дерево, і такими ж непохитними, як будівля, яка стоїть на міцному фундаменті. В Кл 2:7 Павло використовує подібний образний вислів: «Вкорінюйтеся в ньому, будуйте себе на ньому», тобто на Христі Ісусі (Кл 2:6). В 1Кр 3:11, де Павло описує духовне будівництво, він знову вживає образний вислів і порівнює Ісуса до «фундаменту». (Див. коментар до 1Кр 3:10.) Щоб бути вкоріненими і утвердженими, ефесяни мали старанно вивчати Боже Слово, приділяючи особливу увагу життю Ісуса і його вченням (Еф 3:18; Єв 5:12). А це, в свою чергу, мало допомогти їм розвинути міцні стосунки з Єговою (Ів 14:9).

Добре знати тебе. Або «здобувати знання про тебе; продовжувати дізнаватись про тебе». Грецьке слово ґіно́ско в основному означає «знати». Вжите тут у теперішньому часі, воно передає думку про тривалу дію. Ця форма дієслова може вказувати на процес «здобуття знань про когось; кращого знайомства з кимось». Також вона може містити думку про постійні зусилля, яких докладає людина, щоб більше дізнатися про того, кого вже знає. В цьому контексті це дієслово означає розвивати все ближчі стосунки з Богом, постійно набуваючи знань про Бога та Христа і поглиблюючи до них своє довір’я. Безперечно, щоб розвинути з кимось близькі стосунки, недостатньо знати, як його звати або ким він є. Важливо дізнатись, що йому подобається, а що не подобається, які в нього цінності і моральні норми (1Ів 2:3; 4:8).

Ви пізнали Бога. Багато християн в Галатії «пізнали Бога» завдяки проповідуванню Павла. Дієслово, перекладене в цьому вірші як «пізнали» і «пізнав», може передавати думку про те, що особа має близькі стосунки з тим, кого знає (1Кр 8:3; 2Тм 2:19). Отже, «пізнати Бога» — це щось більше, ніж знати основні факти про нього. Це означає розвивати з ним особисті стосунки. (Див. коментар до Ів 17:3.)

Щоб ви пізнали Христову любов. У Біблії дієслово «пізнати» часто означає щось більше, ніж отримати інформацію про щось чи когось. (Див. коментарі до Ів 17:3; Гл 4:9.) У цьому контексті «пізнати» передає думку, що людина усвідомлює суть «Христової любові» і знає, якою є ця любов, тому що відчуває її на собі і виявляє до інших. З іншого боку, людина не розуміє до кінця, хто такий Христос, якщо має лише знання, тобто знає факти і сприймає їх тільки розумом. Той, хто має великий багаж знань про Ісуса, може навіть загордитись (1Кр 8:1). А християнин, який «пізна[в] Христову любов, котра стоїть вище від знання», старається наслідувати любов Ісуса, яка завжди виявлялась в його мисленні і поведінці. Це допомагає йому користуватися своїм знанням зрівноважено, з любов’ю і для зміцнення інших.

Хто... спроможний зробити незрівнянно більше. З Еф 3:14 починається молитва Павла. На завершення молитви, у віршах 20 і 21, він прославляє Єгову. Павло каже, що люди можуть уявляти, якою буде відповідь на їхні молитви, але Бог цим не обмежується. А буває, що християнин не бачить виходу із своєї проблеми, але Бог «спроможний зробити незрівнянно більше від усього, про що ми просимо або що можемо собі уявити». Він здатний відповісти на молитви і виконати свої обіцянки так, як люди не сподівалися і навіть не мріяли.

Амінь. Або «нехай буде так». Грецьке слово аме́н є транслітерацією єврейського слова, що походить від кореня ама́н (означає «бути вірним; гідним довір’я»). (Див. глосарій.) «Амінь» говорили на знак згоди з клятвою, молитвою або якимось твердженням. Письменники Грецьких Писань часто використовували це слово після слів хвали Богові, як робить Павло у цьому вірші (Рм 16:27; Еф 3:21; 1Пт 4:11). А в деяких випадках словом «амінь» висловлювалось бажання, щоб Бог виявив ласку читачам листа (Рм 15:33; Єв 13:20, 21). Також це слово показувало, що письменник цілком погоджується з написаним (Об 1:7; 22:20).

Амінь. Див. коментар до Рм 1:25.

Медіафайли