Третя від Сонця планета, п’ята за розміром у Сонячній системі. Земля є сфероїдом, тобто кулею, дещо сплюснутою біля полюсів. Із супутників видно ще деякі незначні деформації її форми. Маса Землі дорівнює приблизно 5,98 × 10²⁴ кг, а площа — близько 510 000 000 кв. км. Окружність Землі по екватору становить трохи більше ніж 40 000 км, а екваторіальний діаметр — 12 750 км. Океани та моря покривають приблизно 71 відсоток поверхні планети. Площа суші дорівнює близько 149 000 000 кв. км.

Земля обертається довкола своєї осі, і цим зумовлюється чергування дня і ночі (Бт 1:4, 5). Сонячна доба — час, за який Земля робить повний оберт навколо своєї осі відносно Сонця,— дорівнює 24 годинам. Тропічний, або сонячний, рік — це проміжок часу між двома послідовними проходженнями Сонця через точку весняного рівнодення. За цей час відбувається повний цикл зміни пір року. Він триває в середньому 365 днів, 5 годин, 48 хвилин і 46 секунд. Тропічний рік є основою сонячного календаря, однак його дробова величина значно ускладнює створення точного календаря.

Вісь Землі не перпендикулярна до площини її орбіти, а відхилена на 23 градуси 27 мінут. Тимчасом як Земля обертається довкола своєї осі, сама ця вісь зберігає однаковий нахил відносно зірок, незалежно від того, в якій точці орбіти перебуває Земля. Завдяки нахилу земної осі відбувається зміна пір року.

Атмосфера Землі складається головним чином з азоту, кисню, водяної пари та інших газів. Вона простягається на більш ніж 960 км над поверхнею землі. За її межами починається космос.

Значення біблійних слів. У Єврейських Писаннях думку про Землю як планету передає слово е́рец. Воно може означати 1) землю на відміну від неба (Бт 1:2); 2) край, країну або територію (Бт 10:10); поверхню землі, ґрунт (Бт 1:26); всіх людей на землі (Бт 18:25).

Ще одне єврейське слово, адама́, перекладається як «земля», «порох» або «край». Під адама́ може матись на увазі 1) ґрунт, на якому вирощують рослини (Бт 3:23); 2) земельна ділянка, власність (Бт 47:18); 3) буквальна земля, ґрунт, порох (Єр 14:4; 1См 4:12); 4) видима поверхня землі (Бт 1:25); 5) край, територія, країна (Лв 20:24); 6) вся земля або населена земля (Бт 12:3). Судячи з усього, слово адама́ етимологічно споріднене з ада́м. Власне із земного пороху був створений перший чоловік Адам (Бт 2:7).

У Грецьких Писаннях слово ґе передає думку про землю, яку обробляють, або ґрунт (Мт 13:5, 8). Також воно може означати порох — матеріал, з якого був створений Адам (1Кр 15:47); земну кулю (Мт 5:18, 35; 6:19); землю як домівку людей і тварин (Лк 21:35; Дії 1:8; 8:33; 10:12; 11:6; 17:26); край, країну, територію (Лк 4:25; Ів 3:22); землю, ґрунт (Мт 10:29; Мр 4:26); берег, сушу на відміну від водного простору, як-от морів (Ів 21:8, 9, 11; Мр 4:1).

Ойкуме́не, яке в перекладі Огієнка іноді передається як «світ» або «усесвіт», означає «населена земля» (Мт 24:14; Лк 2:1; Дії 17:6; Об 12:9).

Для того щоб зрозуміти, в якому саме з наведених значень вживається певне слово мовою оригіналу, потрібно взяти до уваги його форму і, найважливіше, контекст.

Євреї умовно ділили землю на чотири частини, які відповідають чотирьом сторонам світу. У Єврейських Писаннях слово, яке перекладається як «перед», можна також перекласти як «на схід» (Бт 12:8); «ззаду» може означати «із заходу» (Іс 9:12); «праворуч» — «на південь» (1См 23:24); а «ліворуч» — «на північ» (Йв 23:8, 9; пор. Ог.). Крім того, схід як сторону світу іноді називали єврейським словом, що означає «схід сонця» (ІсН 4:19). А захід називали словом, що означає «захід сонця» (2Хр 32:30). Також для позначення напрямку євреї використовували географічні об’єкти. Наприклад, майже весь західний кордон Палестини простягався вздовж «Великого моря» (тобто Середземного моря), тому «морем» іноді називали захід (Чс 34:6).

Створення. Про появу нашої планети в Біблії розповідається дуже коротко і просто: «На початку Бог створив небо і землю» (Бт 1:1). При цьому не зазначається, коли саме це сталося. Тому біблеїсти не мають жодної підстави заперечувати підрахунки науковців щодо віку Землі. Вчені вважають, що деякі камені існують вже три з половиною мільярди років, а сама Земля — від чотирьох до чотирьох з половиною мільярдів чи навіть довше.

Якщо говорити про час, то значно більше уваги Біблія приділяє шести дням створення, описаним у книзі Буття. Протягом цих днів Бог не створював матерії, з якої сформована Земля, а підготовлював планету для проживання людей.

Біблія не повідомляє, чи створив Бог життя ще на якійсь планеті. Однак астрономи досі не знайшли жодного доказу існування життя десь, окрім Землі, і поки що не знайдено планети, на якій життя було б узагалі можливе.

Для чого створена. Земля, як і все інше, почала існувати тому, що на це була воля Єгови (Об 4:11). Він створив її, щоб вона існувала вічно (Пс 78:69; 104:5; 119:90; Ек 1:4). Зі слів самого Єгови видно, що він має конкретні наміри і вони обов’язково виконаються (Іс 46:10; 55:11). Він виявив, для чого створена земля, сказавши першій людській парі: «Народжуйте дітей, розмножуйтесь і наповнюйте землю. Оволодівайте нею і пануйте над рибами, що в морі, над летючими створіннями, що в небі, і над усіма живими створіннями, що рухаються по землі» (Бт 1:28). Земля і все, що на ній, було ідеальним. Закінчивши створення, Єгова побачив, що все зроблене ним «дуже добре», і «почав відпочивати», тобто перестав творити на землі (Бт 1:31—2:2).

Наша планета завжди буде заселена людьми. Судячи з вказівки, яку Бог дав стосовно дерева знання добра і зла, людина мала жити на землі вічно (Бт 2:17). Сам Єгова запевнив, що «на землі ніколи не припиниться сівба і жнива, холод і спека, літо і зима, день і ніч» (Бт 8:22) і що він ніколи більше не знищить усього живого в потопі (Бт 9:12—16). Бог каже, що він створив землю не без наміру, а для того, щоб вона була заселена людьми. Також він обіцяє, що смерть буде знищена. Отже, його намір полягав у тому, щоб на землі вічно жили досконалі та щасливі люди (Пс 37:11; 115:16; Іс 45:18; Об 21:3, 4).

Біблія ясно показує, що це священний намір самого Бога Єгови і ніхто не зможе стати йому на заваді. У ній написано: «До сьомого дня Бог завершив свою працю... Потім Бог поблагословив сьомий день та проголосив його святим, бо в цей день він почав відпочивати від своєї праці, створивши все, що мав намір зробити» (Бт 2:2, 3). У книзі Буття говориться про завершення шести днів творення, але цього не сказано про сьомий день, день відпочинку. Апостол Павло пояснив, що цей день тривав протягом усієї історії ізраїльського народу і в його час ще не закінчився (Єв 3:7—11; 4:3—9). Бог проголосив сьомий день святим. Він обов’язково здійснить усе, що задумав. Протягом сьомого дня його намір виконається, і для цього йому не потрібно буде знову щось створювати на землі.

Біблія узгоджується з науковими фактами. В Йова 26:7 про Бога сказано, що «ні на чому він землю повісив». Науковці стверджують, що Земля втримується на своїй орбіті головним чином завдяки взаємодії сили тяжіння та відцентрової сили. Оскільки ці сили невидимі, Земля, як і інші небесні тіла, ніби висить у просторі ні на чому. Під натхненням пророк Ісая написав про Єгову: «Він той, хто перебуває над кругом землі, і мешканці її перед ним — немов та сарана» (Іс 40:22). Також Біблія каже, що Бог «встановив обрій [букв. «коло», прим.] на поверхні вод» (Йв 26:10). Єгова встановив для вод конкретну межу. Вони не піднімаються настільки високо, щоб затопити сушу, і не летять у космос (Йв 38:8—11). З погляду Єгови поверхня землі, або поверхня вод, звісно ж, має форму кола. Таку ж форму для нас має Місяць. До того як з’явилась суша, поверхня нашої планети являла собою круглу (кулясту) масу бурхливих вод (Бт 1:2).

Біблійні письменники часто говорили з позиції земного спостерігача або з позиції свого конкретного місцеперебування. Так роблять і в наш час. Наприклад, у Біблії згадується «схід сонця» (Чс 2:3; 34:15). Дехто через це стверджує, що вона суперечить науці і що в уявленні євреїв Земля була центром Всесвіту, а Сонце оберталося довкола неї. Але в Біблії ми ніде не знайдемо такого погляду. Критики не задумуються, що самі використовують цей вислів і що він вживається в календарях. Часто можна почути, що «сонце встає», «сонце сідає» чи «сонце заходить за горизонт». Біблія також говорить про «кінці землі» (Пс 22:27), «чотири кінці землі» (Іс 11:12) і «чотири кути землі» (Об 7:1). Однак не слід думати, що євреї вважали Землю квадратною. Число чотири може означати всеохопність. Ми сьогодні теж вживаємо вирази «на всі чотири сторони» або «на край землі» у значенні «будь-куди, всюди». (Пор. Єз 1:15—17; Лк 13:29.)

Образні вислови. Кілька разів про землю говориться в переносному значенні. В Йова 38:4—6 її порівняно до будівлі. Єгова запитав Йова, чи знає він, як створена земля і яким законам вона підкоряється. Йов не мав що відповісти. Єгова також використав образну мову, щоб описати один з наслідків обертання Землі. Він сказав, що земля «перемінюється, мов глина під печаткою» (Йв 38:14). У біблійні часи для «підпису» документів іноді використовували печатки у формі циліндра, на яких було вигравірувано знак власника. Їх прокочували по м’якому глиняному документу або «конверту», залишаючи відбиток. Щось подібне відбувається на світанку. Сонячні промені поступово освітлюють землю, і тоді з темряви виринають її рельєфи та починають проявлятися кольори. Оскільки небеса, престол Єгови, вищі від землі, образно можна сказати, що вона є підніжком для його ніг (Пс 103:11; Іс 55:9; 66:1; Мт 5:35; Дії 7:49). Про тих, хто перебуває у спільній могилі людства (шеолі, або гадесі), говориться, що вони під землею (Об 5:3).

Апостол Петро порівняв буквальні небеса і землю (2Пт 3:5) із символічними (2Пт 3:7). «Небеса», про які йдеться в 7-му вірші,— це не місце, де стоїть престол Єгови і де він сам перебуває. Божа небесна оселя не може затрястися. Так само під «землею» не мається на увазі наша планета, адже Єгова міцно її утвердив (Пс 78:69; 119:90). Бог каже, що затрясе небом і землею (Ог 2:21; Єв 12:26), що вони втечуть з-перед його лиця і що він встановить нове небо та нову землю (2Пт 3:13; Об 20:11; 21:1). Очевидно, мова йде про символічні «небеса» та «землю» і «землею» названо людське суспільство. В такому ж значенні це слово вживається у Псалмі 96:1. (Див. НЕБЕСА, НЕБО, Нові небеса і нова земля.)

Також «земля» іноді використовується в значенні більш стабільної частини людського суспільства. І, навпаки, його неспокійна, нестабільна частина представлена як розбурхане море (Іс 57:20; Як 1:6; Юд 13; пор. Об 12:16; 20:11; 21:1).

В Івана 3:31 сказано, що той, хто приходить згори, вищий від того, хто прийшов із землі (ґе). Грецьке слово епı́ґейос, «земний», використовується для опису чогось земного, фізичного, особливо на противагу до небесного. Воно вказує на те, що нижчої якості або зроблене з гірших матеріалів. Людина створена із земного пороху (2Кр 5:1; пор. 1Кр 15:46—49). Однак вона може догоджати Богові, якщо веде «духовне» життя, тобто керується Божим Словом і піддається впливу святого духу (1Кр 2:12, 15, 16; Єв 12:9). Через те що люди грішні і схильні ставити матеріальне вище від духовного (Бт 8:21; 1Кр 2:14), слово «земний» іноді має негативний відтінок і означає «зіпсутий», «протилежний духовному» (Флп 3:19; Як 3:15).