Перший лист до коринфян 2:1—16

2  Брати, коли я прийшов до вас, то, звіщаючи священну таємницю+ Бога, не намагався вразити вас своєю мовою+ чи мудрістю*,  бо вирішив, що звертатиму вашу увагу тільки на Ісуса Христа, причому страченого на стовпі.+  Крім того, я прийшов до вас слабий, зі страхом і сильним тремтінням.  І коли я говорив та проповідував, то не вживав переконливих мудрих слів, я підтверджував сказане духом і силою Бога,+  щоб ваша віра ґрунтувалася не на людській мудрості, а на Божій силі.  Однак зі зрілими*+ ми ділимося мудрістю, але не мудрістю цього світу або його правителів, на яких чекає кінець.+  Ми ділимося мудрістю Божою, що виявляється у священній таємниці,+ мудрістю прихованою — говоримо про те, що́ Бог наперед визначив для нашої слави ще до заснування віків.  І цю мудрість не пізнав жоден з правителів цього світу*,+ бо якби вони пізнали її, то не стратили б нашого славного Господа.+  Адже написано: «Око не бачило, вухо не чуло і в серці людському не зароджувалась думка про те, що́ Бог приготував для тих, хто любить його».+ 10  Нам же Бог виявив+ це через свій дух,+ бо дух досліджує все, навіть Божі глибини.+ 11  Бо хто з людей знає, що́ в людині, як не її дух? Так само ніхто не пізнав, що́ в Богові, крім духу Бога. 12  Ми ж отримали не дух світу, а дух, що походить від Бога,+ аби розуміти все те, чим він нас великодушно обдарував. 13  Про це ми і говоримо, причому не словами, яких навчає людська мудрість,+ а словами, яких навчає дух,+ бо пояснюємо* духовні речі духовними словами*. 14  А плотська людина не приймає* того, що від Божого духу, бо для неї це безглуздя; і вона не може пізнати цього, тому що про це потрібно судити з духовного погляду. 15  Натомість духовна людина має свої судження про все,+ а про неї ніхто з людей не судить. 16  «Хто пізнав розум Єгови і міг би повчати його?»+ Ми ж маємо розум Христа.+

Примітки

Або «високою мовою чи мудрістю».
Або «дорослими». Букв. «досконалими».
Або «цього віку».
Або «поєднуємо».
Або, можливо, «пояснюємо духовні речі духовним людям».
Або «не отримує».

Коментарі

Цей вік. Тут вживається грецьке слово айо́н, основне значення якого «вік». Воно стосується не просто якогось проміжку часу, а епохи, яка характеризується певними ознаками чи обставинами. (Див. глосарій, «Вік».) У цьому контексті воно має таке саме значення, що й у 2Тм 4:10, де це слово перекладено як «теперішній світ» і вказує на стан речей у світі загалом.

Цього світу. Або «цього віку». (Див. коментар до вислову цей вік у 1Кр 1:20.)

Священні таємниці. У «Перекладі нового світу» вислів «священна таємниця» трапляється 28 разів і є перекладом грецького слова місте́ріон. Це слово, вжите тут у множині, стосується граней Божого наміру, які Бог приховує до визначеного ним часу. Після того він повністю відкриває їх, однак лише тим, кого хоче наділити розумінням (Кл 1:25, 26). Тоді священні таємниці проголошуються всім і усюди. Про це свідчать слова, які вживаються у Біблії стосовно «священної таємниці»: «виявляти», «звіщати», «об’явлення», «проповідувати», «розповідати» (1Кр 2:1; Еф 1:9; 3:3; Кл 1:25, 26; 4:3). Найважливіша «Божа священна таємниця» полягає в тому, що Ісус Христос є обіцяним «потомством», тобто Месією (Кл 2:2; Бт 3:15). Проте ця священна таємниця має багато граней, одна з яких стосується ролі Ісуса в Божому намірі (Кл 4:3). Як показав Ісус у цьому вірші, «священні таємниці» пов’язані з небесним Царством, або «Божим Царством», тобто небесним урядом, в якому Ісус є Царем (Мр 4:11; Лк 8:10; див. коментар до Мт 3:2.) У Грецьких Писаннях термін місте́ріон має інше значення, ніж у стародавніх містичних релігіях. Ці релігії (в їхній основі часто лежав культ родючості, який процвітав у I столітті н. е.) обіцяли своїм прихильникам безсмертя, а також можливість отримувати об’явлення і наближатися до богів через містичні обряди. Зрозуміло, що їхні таємниці не мали нічого спільного з правдою. У містичних релігіях ті, хто пройшов обряд посвячення, обіцяли не розголошувати таємниць. Ці містичні таємниці, які не розкривались, дуже відрізнялися від священних таємниць у християнстві, які широко проголошувались. Коли в Біблії слово місте́ріон вживається у зв’язку з фальшивим поклонінням, воно перекладене в «Перекладі нового світу» просто як «таємниця». (Щоб дізнатись про три випадки вживання місте́ріон в такому значенні, див. коментарі до 2Фс 2:7; Об 17:5, 7.)

За нашого життя прийшов кінець різних віків. Апостол Павло щойно розповів про декілька подій з історії ізраїльського народу (1Кр 10:1—10), які за його днів привели до кінця різних віків, тобто епох. (Див. глосарій, «Вік».) Ці «різні віки» були тісно пов’язані із Закон-угодою і такими її особливостями, як священство, система жертвоприношень, вказівки щодо харчування, поклоніння у святому наметі і храмі, свята і суботи, а також система державного управління, в якій з часом з’явився цар. Багато характерних ознак ізраїльського (юдейського) віку, тобто епохи, остаточно зникли лише в 70 р. н. е. Тоді були знищені Єрусалим та його храм. Це знищення назавжди поклало край тому, що вимагав Закон: юдейському священству, жертвам і поклонінню в храмі. Крім того, юдеї, які колись були вибраним народом Бога, розпорошилися серед інших народів, і так виконалося Ісусове пророцтво з Лк 21:24, а також Павлові слова з цього вірша про «кінець різних [юдейських] віків».

Мудрістю Божою, що виявляється у священній таємниці. Божа мудрість виявилась у тому, як Бог задумав покласти край наслідкам бунту в Едемі і встановити мир та єдність у всесвіті. (Див. глосарій, «Священна таємниця».) Проголошення «священної таємниці» (грецькою місте́ріон; див. коментар до Мт 13:11) почалося тоді, коли Єгова висловив пророцтво, записане в Буття 3:15. «Священна таємниця» Єгови зосереджується на Ісусі Христі (Еф 1:9, 10; Кл 2:2). Ця священна таємниця пов’язана з тим, що Ісус є обіцяним потомством, або Месією, і його роллю в Божому Царстві (Мт 13:11); з тим, що будуть вибрані помазанці — люди з євреїв і язичників, щоб стати співспадкоємцями з Христом і правити з ним у Царстві (Лк 22:29, 30; Рм 11:25; Еф 3:3—6; Кл 1:26, 27); і з тим, яку особливу роль відіграватиме цей збір 144 000 помазанців, «куплених з-поміж людей як перші плоди для Бога та Ягняти» (Об 14:1, 4). Усі ці грані священної таємниці можуть розуміти лише ті, хто старанно досліджує Писання.

Мудрістю прихованою. Як показав Павло, «мудрість Божа, що виявляється у священній таємниці» є «мудрістю прихованою», тобто вона прихована від «правителів цього світу» (1Кр 2:8). Бог через свій дух розкриває цю таємницю своїм служителям, щоб вони проголошували її іншим.

Віків. Тут вживається грецьке слово айо́н, основне значення якого «вік». Воно може стосуватися періоду, що характеризується певними ознаками чи обставинами. У цьому контексті це слово стосується віків, тобто епох, які існували упродовж людської історії, починаючи з бунту в Едемі. (Див. глосарій, «Вік», і коментар до 1Кр 10:11.)

Стратили на стовпі. Або «прибили до стовпа (палі)». Перший з понад 40 випадків вживання грецького дієслова стауро́о в Грецьких Писаннях. Це дієслово споріднене з іменником стауро́с, що перекладається як «стовп мук». (Див. коментарі до Мт 10:38; 16:24; 27:32 і глосарій, «Стовп»; «Стовп мук».) У Септуагінті це дієслово вживається в Ес 7:9, де розповідається про наказ повісити Гамана на стовпі заввишки понад 20 м. У класичній грецькі мові це слово означало «обгородити палями; зробити частокіл».

Не стратили б. Або «не стратили б на стовпі; не прибили б до стовпа». (Див. коментар до Мт 20:19 і глосарій, «Стовп», «Стовп мук».)

Око не бачило, вухо не чуло. Ці слова не є дослівною цитатою з Єврейських Писань. Павло, мабуть, поєднав думки з Іс 52:15 і 64:4. Ні Павло, ні Ісая не мали на увазі майбутніх благословень, які Єгова приготував для свого народу. Павло пов’язує слова Ісаї з благословеннями, якими втішалися християни вже в I столітті; серед цих благословень було духовне просвітлення і розуміння «Божих глибин» (1Кр 2:10). Люди, які не цікавляться духовним, не цінують таких благословень. Їхнє око не бачить, тобто не може зрозуміти, духовних істин, і їхнє вухо не чує, тобто не може збагнути, усього цього. Знання «про те, що́ Бог приготував для тих, хто любить його» взагалі не торкається сердець цих людей. Але Бог через свій дух виявляє ці дорогоцінні істини чоловікам і жінкам, котрі, подібно до Павла, присвятилися йому.

Дух світу. Павло говорить тут про погляди і схильності, які панують у світі, тобто серед людей, відчужених від Бога Єгови. Оскільки весь світ перебуває під впливом Сатани, для духу світу притаманний егоїзм, неморальність і зневага до Єгови та його праведних норм (Еф 2:1—3; 1Ів 5:19). Дух світу діє всупереч духу, що походить від Бога, тобто Божому святому духу. (Щоб дізнатись, яке значення у Біблії має слово «дух», див. глосарій, «Дух».)

Духовна людина. Букв. «(той, хто) духовний». Павло протиставляє духовну людину «плотській людині», про яку згадується в попередньому вірші. (Див. коментар до 1Кр 2:14.) Люди з духовним складом розуму цінують духовні речі і піддаються впливу Божого духу. Для них Бог є реальним, і вони намагаються його наслідувати (Еф 5:1). Духовна людина прагне мати погляд Бога на різні питання і відповідати його вимогам. Вона чітко бачить, тобто має свої судження, що плотська людина йде неправильним шляхом.

Плотська людина. Вислів «плотська людина» тут стосується не лише фізичної людини з плоті і крові. «Плотська людина» протиставляється «духовній людині» у вірші 15, тож йдеться про людину, яка взагалі не цікавиться духовними речами і не цінує їх. Грецьке слово псіхіко́с, перекладене тут як «плотська», походить від слова псіхе́, яке в цьому перекладі іноді передається словом «душа». У Біблії псіхе́ зазвичай стосується чогось матеріального, видимого, смертного. (Див. глосарій, «Душа».) Отже, «плотська людина» — це людина, яка настільки зосередилась на плотських чи матеріальних бажаннях, що вони витіснили духовні справи з її життя. (Див. коментар до 1Кр 2:15.)

Плотська людина. Вислів «плотська людина» тут стосується не лише фізичної людини з плоті і крові. «Плотська людина» протиставляється «духовній людині» у вірші 15, тож йдеться про людину, яка взагалі не цікавиться духовними речами і не цінує їх. Грецьке слово псіхіко́с, перекладене тут як «плотська», походить від слова псіхе́, яке в цьому перекладі іноді передається словом «душа». У Біблії псіхе́ зазвичай стосується чогось матеріального, видимого, смертного. (Див. глосарій, «Душа».) Отже, «плотська людина» — це людина, яка настільки зосередилась на плотських чи матеріальних бажаннях, що вони витіснили духовні справи з її життя. (Див. коментар до 1Кр 2:15.)

Духовна людина. Букв. «(той, хто) духовний». Павло протиставляє духовну людину «плотській людині», про яку згадується в попередньому вірші. (Див. коментар до 1Кр 2:14.) Люди з духовним складом розуму цінують духовні речі і піддаються впливу Божого духу. Для них Бог є реальним, і вони намагаються його наслідувати (Еф 5:1). Духовна людина прагне мати погляд Бога на різні питання і відповідати його вимогам. Вона чітко бачить, тобто має свої судження, що плотська людина йде неправильним шляхом.

Хто пізнав розум Єгови..? Відповідь на це риторичне питання очевидна: «Звичайно, ніхто». (Пор. Рм 11:33, 34, де Павло цитує той самий вірш, тобто Іс 40:13.) Далі Павло каже: «Ми ж маємо розум Христа». Люди не здатні повністю збагнути всі думки Єгови. Але християни можуть краще пізнати Бога, пізнаючи «розум Христа» і намагаючись наслідувати його мислення, адже Христос є «образом невидимого Бога» (Кл 1:15; див. коментар до вислову ми ж маємо розум Христа в цьому вірші). По суті, чим ліпше християнин знає розум Христа, тим ліпше він знає розум Бога.

Розум Єгови. Це цитата з Іс 40:13, де в єврейському тексті міститься вислів «дух Єгови». Однак Павло, очевидно, цитує з Септуагінти, де вживається слово «розум» (грецькою нус), а не «дух». Хоча доступні на сьогодні рукописи Септуагінти і Грецьких Писань використовують вислів «розум Господа», є вагомі підстави вважати, що Боже ім’я містилося у відповідних рукописах, якими користувалися в I столітті н. е. (Див. додаток А5, В1 і В2.)

Єгови. Це цитата з Іс 40:13, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В1 і В2.)

Ми ж маємо розум Христа. Християнин може мати «розум Христа», пізнаючи мислення Ісуса. Така людина розмірковує над всіма гранями особистості Христа, переймає його мислення і наслідує його приклад смирення і послуху (1Пт 2:21). Тоді мислення християнина буде віддзеркалювати мислення Христа, а «розум Христа» є віддзеркаленням мислення Єгови (Еф 4:23; Ів 14:9).

Медіафайли