Перший лист до коринфян 3:1—23

3  Тож я, брати, не міг розмовляти з вами як з духовними людьми,+ а говорив як з плотськими, як з немовлятами+ в Христі.  І годував я вас молоком, а не твердою їжею, бо ви ще не зміцніли. Хоча й тепер ви ще не міцні,+  оскільки далі залишаєтесь плотськими.+ Адже якщо серед вас є ревнощі та чвари,+ то хіба ви не плотські+ і хіба не поводитесь подібно до інших?  Бо коли один говорить: «Я Павлів», а інший: «Я Аполло́сів»,+ то хіба ви не поводитесь так, як усі інші?  Хто ж такий Аполло́с? І хто такий Павло? Звичайні служителі,+ завдяки яким ви стали віруючими і які просто виконують працю, доручену Господом.  Я посадив,+ Аполло́с поливав,+ але зрощував Бог.  Тож не має значення ні той, хто садить, ні той, хто поливає, а лише Бог, оскільки зрощує він.+  Хто садить і хто поливає — одне, але кожен отримає нагороду згідно зі своєю працею.+  Бо ми — Божі співпрацівники,+ а ви — Божа нива, Божа будівля.+ 10  Завдяки незаслуженій доброті, котру виявив мені Бог, я, як вмілий будівельник, заклав фундамент,+ однак будує на ньому хтось інший. Але нехай кожен пильнує, як він будує на ньому. 11  Бо ніхто не може закласти фундамент замість вже закладеного, яким є Ісус Христос.+ 12  Хтось будує на ньому, використовуючи золото, срібло, дорогоцінне каміння, а хтось — дерево, сіно, солому; 13  але прийде день, і робота кожного стане явною, бо вогонь+ виявить усе і покаже, хто як будував. 14  І, якщо збудоване людиною вистоїть, вона отримає нагороду, 15  а якщо згорить, вона зазна́є збитків, хоча сама буде врятована, причому врятована так, наче з вогню. 16  Хіба ви не знаєте, що ви — Божий храм+ і що у вас перебуває дух Бога?+ 17  Хто знищить Божий храм, того знищить Бог, оскільки Божий храм святий, а цей храм — ви.+ 18  Нехай ніхто не обманює себе: коли хтось з вас думає, що він мудрий у цьому світі, нехай стане безглуздим, і тоді справді буде мудрим.+ 19  Бо для Бога мудрість цього світу — безглуздя, адже написано: «Він ловить мудрих на їхній же підступності».+ 20  І ще: «Єгова знає, що міркування мудреців даремні».+ 21  Тож нехай ніхто не хвалиться людьми, бо вам належить усе: 22  чи то Павло, чи Аполло́с, чи Ки́фа,+ чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи прийдешнє. Усе належить вам. 23  Ви ж належите Христу,+ а Христос — Богові.

Примітки

Коментарі

Молоком, а не твердою їжею. Споживаючи молоко, дитина росте і розвивається. Так само людина, яка недавно стала християнином, росте і зміцнюється духовно, засвоюючи основні біблійні вчення (Єв 5:12—6:2). Ці вчення дуже важливі для спасіння (1Пт 2:2). Але Павло хоче, щоб християни в Коринфі «наполегливо й[шли] до зрілості», і власне це він пізніше радить християнам єврейського походження в Єрусалимі (Єв 6:1). Тож Павло підкреслює, наскільки важливо засвоювати тверду їжу, тобто глибші духовні істини.

Аполлосів. Аполлос був християнином юдейського походження родом з Александрії, який приїхав з Ефеса в Коринф і допомагав тим, хто став віруючим (Дії 18:24—28; 19:1; див. коментар до Дії 18:24). Аполлос «поливав» насіння, яке Павло посадив у Коринфі (1Кр 3:5, 6; див. коментар до 1Кр 16:12).

Аполлосів. Див. коментар до 1Кр 1:12.

Слугою. Або «тим, хто прислуговує». У Біблії грецьке слово діа́конос часто використовується щодо тих, хто невтомно і смиренно служить на користь інших. Це слово вживається стосовно Христа (Рм 15:8), служителів Христа (1Кр 3:5—7; Кл 1:23), служителів збору (Флп 1:1; 1Тм 3:8), а також домашніх слуг (Ів 2:5, 9) і представників влади (Рм 13:4).

Служителем. Або «слугою; тим, хто прислуговує». У Біблії грецьке слово діа́конос часто використовується щодо тих, хто смиренно служить на користь інших. (Див. коментар до Мт 20:26.) У цьому вірші воно вживається стосовно Христа. До приходу на землю Ісус служив Єгові незліченні віки. Однак охрестившись, він розпочав нове служіння, в яке входило задовольняти духовні потреби грішного людства і навіть віддати своє життя як викуп (Мт 20:28; Лк 4:16—21). Тут говориться, що Ісус став служителем обрізаних юдеїв, щоб засвідчити, що Бог правдивий. Ісуса можна назвати служителем, оскільки своїм служінням він виконав обіцянки, які Бог дав прабатькам юдеїв. Наприклад, Бог пообіцяв Аврааму, що через його потомство всі народи отримають благословення (Бт 22:17, 18). Тож Ісусове служіння мало також принести користь людям з інших народів — тим, які «на нього... покладатимуть надію» (Рм 15:9—12).

Служителі. Або «слуги; ті, хто прислуговує». У Біблії грецьке слово діа́конос часто використовується щодо тих, хто невтомно і смиренно служить на користь інших. (Див. коментар до Мт 20:26.) У Рм 15:8 воно вживається стосовно Ісуса. (Див. коментар.) В цьому вірші (1Кр 3:5) Павло називає себе і Аполлоса служителями, або слугами, які допомогли коринфянам стати віруючими. У служіння цих чоловіків, як і всіх охрещених християн, входило те, що вони задовольняли духовні потреби інших людей (Лк 4:16—21).

Я посадив, Аполлос поливав. Павло порівнює служіння християнина до праці рільника. Павло посадив символічне насіння на «ниві» в Коринфі, коли звіщав там добру новину про Царство. Після нього прийшов Аполлос і поливав це насіння, продовжуючи навчати коринфян (Дії 18:24; 19:1). Але нові учні зростали духовно завдяки Богу, завдяки дії його святого духу. Суть Павлового прикладу полягала в тому, що духовний ріст не залежить від одної людини. Всі є служителями, всі трудяться разом як «Божі співпрацівники» (1Кр 3:9). Бог благословляє безкорисливі спільні зусилля своїх слуг, і ріст відбувається тільки завдяки йому.

Одне. Або «в єдності». Ці слова Ісуса показують, що він і його Батько об’єднані спільною метою: захищати символічних овець і вести їх до вічного життя. Пасти символічних овець — це спільне завдання Батька і Сина. Вони однаково турбуються про овець і не дозволяють, щоб хтось вирвав їх з їхньої руки (Ів 10:27—29; пор. Єз 34:23, 24). В Євангелії від Івана часто згадується про тісні стосунки Батька і Сина та їхню єдність у бажаннях і намірах. Грецьке слово, перекладене тут як «одне», стоїть не в чоловічому роді (в значенні «хтось один»), а в середньому (в значенні «щось одне»). Тобто Ісус і його Батько «одне» в тому розумінні, що вони діють в єдності і тісно співпрацюють, а не в тому, що вони є однією особою (Ів 5:19; 14:9, 23). Ісус говорив не про рівність Богу, а про єдність в намірах і діях; це стає зрозуміло, якщо порівняти цей вірш з Ісусовою молитвою, записаною в 17-му розділі Івана (Ів 10:25—29; 17:2, 9—11). Особливо це видно, коли Ісус молиться за своїх послідовників: «Щоб вони були одне, як і ми одне» (Ів 17:11). Отже, слово «одне» в 10-му і в 17-му розділах має те саме значення. (Див. коментарі до Ів 17:11, 21; 1Кр 3:8.)

Одне. Або «в єдності». Ісус молився, щоб так само, як він і його Батько зберігають єдність в думках і ділах, його правдиві послідовники були «одне» — співпрацювали в єдності задля спільної мети. Думки цієї молитви перегукуються з Ісусовими словами, записаними в Ів 10:30. Там сказано, що Ісус і Батько «одне» в тому, як вони поводяться з учнями, «вівцями», яких Батько дав Ісусові (Ів 10:25—30; 17:2, 9). Грецьке слово, перекладене в цьому вірші як «одне», стоїть не в чоловічому роді (в значенні «хтось один»), а в середньому (в значенні «щось одне»). (Див. коментар до Ів 10:30.)

Одне. Або «в єдності». Ісус молився, щоб так само, як він і його Батько зберігають єдність в думках і ділах, його послідовники були «одне» — співпрацювали в єдності задля спільної мети (Ів 17:22). У 1Кр 3:6—9 Павло описує таку єдність між християнами, які співпрацюють один з одним і з Богом у служінні. (Див. 1Кр 3:8 і коментарі до Ів 10:30; 17:11.)

Одне. Або «мають спільну мету». Павло описує єдність між християнами, які співпрацюють одні з одними і з Богом у служінні (1Кр 3:9). Грецьке слово, перекладене в цьому вірші як «одне», стоїть не в чоловічому роді (в значенні «хтось один»), а в середньому (в значенні «щось одне»). Павло показує, що бути «одним» означає діяти в єдності і тісно співпрацювати. (Див. коментарі до Ів 10:30; 17:11, 21, де грецьке слово, перекладене як «одне», вживається в такому самому значенні.)

Я посадив, Аполлос поливав. Павло порівнює служіння християнина до праці рільника. Павло посадив символічне насіння на «ниві» в Коринфі, коли звіщав там добру новину про Царство. Після нього прийшов Аполлос і поливав це насіння, продовжуючи навчати коринфян (Дії 18:24; 19:1). Але нові учні зростали духовно завдяки Богу, завдяки дії його святого духу. Суть Павлового прикладу полягала в тому, що духовний ріст не залежить від одної людини. Всі є служителями, всі трудяться разом як «Божі співпрацівники» (1Кр 3:9). Бог благословляє безкорисливі спільні зусилля своїх слуг, і ріст відбувається тільки завдяки йому.

Присці та Акилі. Це вірне подружжя було змушене переселитися з Рима після того, як 49 або на початку 50 року н. е. імператор Клавдій видав наказ, згідно з яким юдеї мали покинути Рим. Клавдій помер у 54 році н. е., і на той час, коли Павло писав свого листа римським християнам (приблизно в 56 році н. е.), Приска й Акила вже повернулися до Рима. (Див. коментар до Дії 18:2.) Павло називає їх своїми співпрацівниками. Грецьке слово сінерґо́с, що перекладається як «співпрацівник», з’являється у Грецьких Писаннях 12 разів, найчастіше в листах Павла (Рм 16:9, 21; Флп 2:25; 4:3; Кл 4:11; Флм 1, 24). Цікаво, що в 1Кр 3:9 Павло говорить: «Ми — Божі співпрацівники».

Я посадив, Аполлос поливав. Павло порівнює служіння християнина до праці рільника. Павло посадив символічне насіння на «ниві» в Коринфі, коли звіщав там добру новину про Царство. Після нього прийшов Аполлос і поливав це насіння, продовжуючи навчати коринфян (Дії 18:24; 19:1). Але нові учні зростали духовно завдяки Богу, завдяки дії його святого духу. Суть Павлового прикладу полягала в тому, що духовний ріст не залежить від одної людини. Всі є служителями, всі трудяться разом як «Божі співпрацівники» (1Кр 3:9). Бог благословляє безкорисливі спільні зусилля своїх слуг, і ріст відбувається тільки завдяки йому.

Ви — Божий храм. У Біблії люди кілька разів порівнюються з храмом, і це один з таких випадків. Наприклад, коли Ісус говорив про храм в Ів 2:19, він мав на увазі себе. Крім того, в Писаннях передрікалося, що він стане «головним наріжним каменем» духовного храму (Пс 118:22; Іс 28:16, 17; Дії 4:10, 11). В грецькому тексті вживається дієслово у другій особі множини, і це вказує на те, що «Божий храм», в якому перебуває дух Бога,— це весь збір. Помазані християни, які служать священиками, є «Божою будівлею» (1Кр 3:9; див. коментар), тому вірш 17 наголошує на святості цього духовного храму і застерігає, що кожен, хто спробує опоганити його, зазна́є лиха. В Еф 2:20—22 і 1Пт 2:6, 7 Павло і Петро, говорячи про Ісуса та його послідовників, використовують подібні порівняння.

Божі співпрацівники. Грецьке слово сінерґо́с, що перекладається як «співпрацівник», трапляється в Грецьких Писаннях понад 10 разів, переважно в листах Павла. Це слово вживається стосовно християн, які разом поширювали добру новину (Рм 16:9, 21; 2Кр 1:24; 8:23; Флп 2:25; 4:3; Кл 4:11; Флм 1, 24). Тут Павло звертає увагу на те, яка велика честь бути «Божими співпрацівниками». (Див. коментар до 1Кр 3:6.) Подібну думку він висловлює в 2Кр 6:1, де згадує про співпрацю з Богом (2Кр 5:20; див. коментар до Рм 16:3).

Ви — Божа нива. Бог, а не Павло був справжнім і законним Власником ниви, тобто християн, які росли духовно. Без Божого благословення і духу вся праця Павла і Аполлоса була б марною. (Див. коментар до 1Кр 3:6.) Грецьке слово ґео́рґіон, перекладене як «нива», у Грецьких Писаннях трапляється лише в цьому вірші. Хоча основою економіки Коринфа була насамперед торгівля, цей край також славився родючими землями. Тож Павло навів приклад, взятий з сільського господарства. Крім того, у цьому вірші він використав приклад з будівництва. (Див. коментар до вислову Божа будівля у цьому вірші.) Приклади Павла були зрозумілими для різних християн у зборі, тому що в стародавньому світі багато людей займалися будівництвом і сільським господарством.

Божа будівля. Тут Павло порівнює християнський збір з будівлею. В наступному вірші він називає себе будівельником, який працює разом з Богом на духовному будівництві. В результаті такої співпраці з’являються нові учні, які стійко виявляють християнські риси (1Кр 3:10—15). У 1Кр 3:16 (див. коментар) Павло називає збір «Божим храмом». В Еф 2:21, 22 збір названо «святим храмом», де Бог перебуває «своїм духом». Це означає, що Бог використовує свій святий дух, тобто невидиму діючу силу, щоб підтримувати християн у зборі, спонукувати їх до діл і допомагати їм виявляти плід духу (Гл 5:22, 23). Апостол Петро вживає подібне порівняння, називаючи учнів «живим камінням» (1Пт 2:5). Апостоли і пророки прирівнюються до фундаменту, а «наріжним каменем цього фундаменту» є Ісус (Еф 2:20).

Син теслі. Грецьке слово те́ктон, перекладене як «тесля»,— це загальний термін, що може стосуватися будь-якого ремісника чи будівельника. Коли воно стосується теслі, то може вказувати на того, хто виконує теслярські роботи на будівництві, виготовляє меблі чи інші дерев’яні вироби. Юстин Мученик, який жив у II столітті н. е., писав про Ісуса: «Серед людей він, як правило, займався теслярством, виробляючи плуги та ярма». Ранні переклади Біблії давніми мовами також підтримують думку про те, що Ісус був теслею. Ісуса називали і «сином теслі», і «теслею» (Мр 6:3). Очевидно, цього ремесла Ісус навчився від свого названого батька, Йосипа. Зазвичай хлопчиків починали навчати ремесла у віці приблизно 12—15 років, і таке навчання тривало багато років.

Тесля. Ісуса називали і «теслею», і «сином теслі». Це дає певне уявлення про те, яким було його життя в період між візитом у храм у 12-річному віці і початком служіння. (Див. коментар до Мт 13:55.) Оповіді Матвія і Марка доповнюють одна одну.

Вмілий будівельник. Або «мудрий керівник робіт». Зазвичай «будівельником» (грецькою архіте́ктон, буквально «головний майстер») називали того, хто відповідав за будівництво і працював з усіма робітниками. Він наймав майстрів і наглядав за їхньою роботою. У цьому вірші Павло порівнює себе до будівельника, який працює разом з Богом на духовному будівництві. В результаті такої співпраці з’являються нові учні, які стійко виявляють християнські риси (1Кр 3:9—16). У Грецьких Писаннях це слово вживається лише тут. Споріднене слово те́ктон перекладається як «тесля» і використовується, коли йдеться про Ісуса та його названого батька Йосипа. (Див. коментарі до Мт 13:55; Мр 6:3.)

Золото, срібло, дорогоцінне каміння... дерево, сіно, солому. Християни з Коринфа продовжували розпочату Павлом працю, і він заохочував їх старанно навчати нових учнів та допомагати їм розвивати християнські риси (1Кр 3:6). Щоб коринфський збір ліпше зрозумів цю думку, Павло порівняв якісні, міцні і вогнетривкі матеріали з неякісними, недовговічними і легкозаймистими. Хоча Коринф був багатим містом, у ньому, без сумніву, зводили будинки з обох видів матеріалів. Там були величні храми, побудовані з масивних та дорогих кам’яних брил; можливо, вони навіть були прикрашені золотом і сріблом. Мабуть, поряд з цими довговічними будівлями стояли убогі хатини, а також базарні прилавки, які, по суті, були каркасами з необтесаного дерева, перекритими соломою. Коли йдеться про духовне будівництво, то золото, срібло і дорогоцінне каміння — це такі риси, як міцна віра, мудрість від Бога, глибоке розуміння духовних істин, відданість, любов до Єгови і повага до його законів. Саме завдяки таким рисам християнин зможе розвинути настільки міцні стосунки з Богом Єговою, що вони витримають будь-які випробування віри.

Наче з вогню. Християнин повинен будувати з вогнетривких матеріалів, тобто допомагати своїм учням розвивати християнські риси, які не зникнуть, коли настануть випробування віри (1Кр 3:10—14). Якщо вчитель не дотримується цієї вказівки, то, можливо, символічна будівля, над якою він працював, «згорить» під час суворого випробування (Мт 28:19, 20; Рм 2:21, 22; 1Тм 4:16; 2Тм 2:15; 4:2). Крім того, сам вчитель може постраждати, подібно до людини, яка під час пожежі втратила все своє майно і ледве врятувала своє життя. Павло використовує слово «вогонь» у переносному значенні, як це робили інші стародавні грецькі письменники. Вони вживали образні вислови «наче з вогню» або «через вогонь», коли описували складну ситуацію чи випробування, в яких людина ледве залишалася живою.

Божа будівля. Тут Павло порівнює християнський збір з будівлею. В наступному вірші він називає себе будівельником, який працює разом з Богом на духовному будівництві. В результаті такої співпраці з’являються нові учні, які стійко виявляють християнські риси (1Кр 3:10—15). У 1Кр 3:16 (див. коментар) Павло називає збір «Божим храмом». В Еф 2:21, 22 збір названо «святим храмом», де Бог перебуває «своїм духом». Це означає, що Бог використовує свій святий дух, тобто невидиму діючу силу, щоб підтримувати християн у зборі, спонукувати їх до діл і допомагати їм виявляти плід духу (Гл 5:22, 23). Апостол Петро вживає подібне порівняння, називаючи учнів «живим камінням» (1Пт 2:5). Апостоли і пророки прирівнюються до фундаменту, а «наріжним каменем цього фундаменту» є Ісус (Еф 2:20).

Ви — Божий храм. У Біблії люди кілька разів порівнюються з храмом, і це один з таких випадків. Наприклад, коли Ісус говорив про храм в Ів 2:19, він мав на увазі себе. Крім того, в Писаннях передрікалося, що він стане «головним наріжним каменем» духовного храму (Пс 118:22; Іс 28:16, 17; Дії 4:10, 11). В грецькому тексті вживається дієслово у другій особі множини, і це вказує на те, що «Божий храм», в якому перебуває дух Бога,— це весь збір. Помазані християни, які служать священиками, є «Божою будівлею» (1Кр 3:9; див. коментар), тому вірш 17 наголошує на святості цього духовного храму і застерігає, що кожен, хто спробує опоганити його, зазна́є лиха. В Еф 2:20—22 і 1Пт 2:6, 7 Павло і Петро, говорячи про Ісуса та його послідовників, використовують подібні порівняння.

Цей вік. Тут вживається грецьке слово айо́н, основне значення якого «вік». Воно стосується не просто якогось проміжку часу, а епохи, яка характеризується певними ознаками чи обставинами. (Див. глосарій, «Вік».) У цьому контексті воно має таке саме значення, що й у 2Тм 4:10, де це слово перекладено як «теперішній світ» і вказує на стан речей у світі загалом.

У цьому світі. Або «у цьому віці». (Див. коментар до вислову цей вік у 1Кр 1:20.)

Адже написано. Тут Павло цитує теманянина Еліфаза. У розмові з Йовом Еліфаз неправильно застосував твердження про те, що Бог «ловить мудрих на їхній же підступності» (Йв 4:1; 5:13). Те, що Павло цитує Еліфаза, не означає, що він схвалював усі Еліфазові висловлювання, адже багато з них були неправдивими або застосованими неправильно (Йв 42:7). Однак слова з Йв 5:13 відображають загальну істину, і подібні думки не раз можна знайти в Біблії (Пс 10:2; пор. Йв 5:17 з Пс 94:12). Павло під натхненням цитує ці слова, аби показати, що людська мудрість ніколи не зрівняється з Божою.

Єгова. Це цитата з Пс 94:11, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В1 і В2.)

Кифин. Кифа — семітське ім’я апостола Симона Петра. Це ім’я (грецькою Кефа́с) дав Симону Ісус, коли познайомився з ним. Можливо, воно споріднене з єврейським іменником кефı́м («скелі»), вжитим у Йв 30:6 і Єр 4:29. В Ів 1:42 Іван пояснює, що це ім’я «перекладається як “Петро”» (грецьке ім’я Пе́трос має подібне значення — «камінь; кусок скелі»). Ім’я Кифа згадується лише в Ів 1:42 і у двох листах Павла — 1 Коринфян і Галатів (1Кр 1:12; 3:22; 9:5; 15:5; Гл 1:18; 2:9, 11, 14; див. коментарі до Мт 10:2; Ів 1:42).

Медіафайли