Книга Ісаї 57:1—21

57  Праведний загинув,але ніхто не бере цього собі до серця. Віддані люди забрані*,+і ніхто не усвідомлює, що праведний забранийчерез* лихо.  2  Він заспокоюється. Кожен, хто ходить у праведності, спочине на своєму ложі*.  3  «А ви, сини чарівниці,діти перелюбника і повії,підійдіть сюди!  4  З кого ви так глузуєте? На кого ви роззявляєте рота, кому показуєте язика? Хіба не ви — діти переступу,діти брехні?+  5  Хіба не ви розпалюєтесь похіттю серед великих дерев,+під кожним розлогим деревом,+і вбиваєте дітей у долинах*,+у скельних розколинах?  6  Твоя частка — гладкі камені в долині*.+ Вони — твій жереб. Ти приносиш їм виливні жертви і складаєш дари.+ Думаєш, я буду цим задоволений*?  7  На високій, на піднесеній горі ти поставила своє ложе.+ Ти ходила туди, щоб приносити жертви.+  8  За дверима й одвірками ти поставила пам’ятний знак. Ти покинула мене і оголялася,схо́дила на своє ложе і робила його просторим. Ти уклала з ними угоду. Ти полюбила лежати з ними+і задивлялася на чоловічий орган*.  9  Ти спускалася до Меле́ха* з олієюта брала з собою багато пахощів. І ти висилала далеко своїх посланців,так що зійшла у могилу*. 10  Ти трудилась на численних дорогах своїх,але не казала: “Це безнадійно!” Ти відновлювала сили. Тому ти не здаєшся*. 11  Кого ти злякалася і кого боїшся,що почала обманювати?+ Мене ти не пам’ятала+і нічого не брала до серця.+ Хіба я не мовчав і не стояв осторонь*?+ Тому ти не боялася мене. 12  Я викрию твою удавану праведність+ і твої вчинки,+і вони не принесуть тобі добра.+ 13  Коли ти благатимеш про допомогу,не врятують тебе ідоли, яких ти зібрала.+ Вітер їх рознесе,їх здує одним подихом. А той, хто шукає сховку в мене, успадкує землюта оволодіє моєю святою горою.+ 14  Тоді скажуть: “Прокладіть шлях, прокладіть шлях! Приготуйте дорогу!+ Усуньте всі перепони зі шляху мого народу”». 15  Так говорить Високий і Величний,який живе* вічно+ і чиє ім’я святе:+ «Я перебуваю на височині, у святому місці,+але я також разом з пригніченими та приниженими,щоб оживляти дух приниженихі серце пригнічених.+ 16  Не вічно я буду їм протистоятиі не завжди буду обурюватись,+інакше через мене ослабнув би дух людини,+знесилилося б кожне моє створіння, яке дихає. 17  Я розгнівався через його грішне прагнення нечесної наживи+і вдарив його. В обуренні я сховав своє обличчя. Але він, зрадник, уперто йшов шляхом,+ яким вело його серце. 18  Побачив я його дороги,але я зцілю його,+ буду вести+і знову потішу його*+ та його згорьованих людей».+ 19  «Я творю плід уст. Постійний мир буде в далекого та близького,+ — каже Єгова,—і я зцілю його». 20  «А грішники подібні до розбурханого моря, яке не може заспокоїтисьі води якого викидають водорості й мул. 21  Немає миру для грішників»,+ — говорить мій Бог.

Примітки

^ Або, можливо, «від».
^ Тобто помирають.
^ Тобто у могилі.
^ Або «ваді». Див. глосарій.
^ Або «потішений».
^ Або «ваді». Див. глосарій.
^ Можливо, йдеться про поклоніння ідолам.
^ Або, можливо, «царя».
^ Або «шео́л», тобто спільну могилу людства. Див. глосарій.
^ Букв. «не знесилюєшся».
^ Або «і не приховував справ».
^ Або «перебуває».
^ Або «відшкодую те, що він не мав потіхи».

Коментарі

Медіафайли