Чи природні євреї сьогодні є Божим вибраним народом?

У це вірить багато євреїв. В «Юдейській енциклопедії» («Encyclopaedia Judaica», Єрусалим, 1971, т. 5, кол. 498) говориться: «ВИБРАНИЙ НАРОД — загальноприйнята назва ізраїльського народу, яка передає думку про те, що ізраїльський народ перебуває в особливих і унікальних взаєминах з божеством цілого Всесвіту. Ця ідея була центральною протягом усієї історії єврейської думки». (Див. Повторення Закону 7:6—8; Вихід 19:5).

Багато людей у християнському світі мають подібні погляди. У виданні «Журнал і конституція» («Journal and Constitution», Атланта, США, 22 січня 1983 року, с. 5-B) в рубриці «Релігія» повідомлялося: «Всупереч вікодавньому вченню церков, що Бог «відкинув свій народ Ізраїль» і замінив його «новим Ізраїлем», за словами Пола М. ван Бурена [теолога з Темпльського університету у Філадельфії, США], церкви тепер стверджують, що «угода між Богом і єврейським народом — вічна. Ця разюча переміна поглядів спостерігається як у протестантів, так і у католиків по обидва боки Атлантичного океану». Газета «Нью-Йорк таймс» («The New York Times», 6 лютого 1983 року, с. 42) додає: «Консервативні протестанти захоплюються Ізраїлем і вважають, що Ізраїль слід у всьому підтримувати, оскільки Бог на його стороні»,— сказав Тімоті Сміт, професор богослов’я Університету Джонса Гопкінса і протестант-уеслівець». Дехто в загальновизнаному християнстві сподівається навернення і зрештою спасіння усього природного Ізраїля.  Інші вважають, що між Богом та Ізраїлем завжди існував нерозривний зв’язок, і тому роблять висновок, що тільки язичникам потрібно примирення через Христа.

Розгляньмо такий факт: після вавилонського вигнання, коли ізраїльтяни повернулися у свій край, вони мали відновити правдиве поклоніння у тому краю, даному їм Богом. Одним із перших завдань, за які вони взялись, була відбудова храму Єгови в Єрусалимі. Проте після того, як римляни знищили Єрусалим у 70 році н. е., храм більше не був відбудований. На місці того храму сьогодні стоїть мусульманська святиня. Якби євреї, які кажуть, що вони під Мойсеєвим Законом, перебували тепер в Єрусалимі як вибраний Богом народ, то хіба храм, присвячений поклонінню тому Богові, не був би відбудований?

Матв. 21:42, 43: «Ісус промовляє до них [первосвящеників та юдейських старших в Єрусалимі]: «Чи ви не читали ніколи в Писанні: «Камінь, що його будівничі відкинули,— той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!» Тому кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться народові, що плоди його буде приносити».

Матв. 23:37, 38: «Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як та квочка збирає під крила курчаток своїх,— та ви не захотіли! Ось ваш дім залишається порожній для вас!»

Чи Божа угода з Авраамом є гарантією того, що євреї залишаються Божим вибраним народом?

Гал. 3:27—29: «Ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися! Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої,— бо всі ви один у Христі Ісусі! А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці» (курсив наш). (Отже, з Божого погляду, природне походження від Авраама більше не є вирішальним фактором у тому, хто є Авраамовим насінням).

Чи всі євреї будуть навернені до віри в Христа і досягнуть вічного спасіння?

 Рим. 11:25, 26: «Не хочу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці,— щоб не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган, і так [«таким чином», Філ.; «таким способом», Бач.; грецьке гоу́тос] увесь Ізраїль спасеться». (Зверніть увагу, що «увесь Ізраїль» спасеться не через навернення усіх євреїв, а завдяки ‘входу’ людей з язичницьких народів. Деякі перекладачі передають 26-й вірш так: «І тоді увесь Ізраїль спасеться». Але в підручнику «Давньогрецька мова» [Л. Л. Звонська-Денисюк, Київ, «Томіріс», 1997, с. 569] слово гоу́тос визначається як «так, таким чином»).

Щоб правильно зрозуміти записане в Римлян 11:25, 26, нам слід також взяти до уваги попередні вислови в Римлян: «Не той юдей, що є ним назовні, і не то обрізання, що назовні на тілі, але той, що є юдей потаємно, духово, і обрізання — серця духом, а не за буквою» (2:28, 29). «Не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля» (9:6).

Чи необхідно євреям повірити в Ісуса Христа, щоб спастися?

В Ісаї 53:1—12 передречено, що Месія мав померти, щоб ‘понести гріх багатьох і заступитися за злочинців’. У Даниїла 9:24—27 прихід Месії та його смерть пов’язуються із ‘запечатуванням гріхів й прощенням беззаконь’ (Кул.). Обидва ці уривки показують, що євреї потребували такого заступництва і прощення. Чи могли вони, відкинувши Месію, сподіватися схвалення від Того, хто Месію послав?

Дії 4:11, 12: «[Апостол Петро був спонуканий святим духом сказати про Ісуса Христа юдейським начальникам і старшим в Єрусалимі:] Він «камінь, що ви, будівничі, відкинули, але каменем став Він наріжним!» І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали». (Хоча народ природного Ізраїля вже не має особливої Божої ласки, для окремих євреїв, як і для людей з усіх інших народів, відкрита дорога до спасіння, яке стало можливим через Ісуса Месію).

Чи сьогоднішні події в Ізраїлі є сповненням біблійних пророцтв?

 Єзек. 37:21, 22: «Так говорить Господь Бог: Ось Я візьму Ізраїлевих синів з-посеред народів, куди вони пішли, і позбираю їх знавкола, і введу їх до їхньої землі. І зроблю їх за один народ у Краї на Ізраїлевих горах, і буде для всіх них один цар за царя». (Сьогодні Ізраїль не є одним народом під царем з царського роду Давида. Ізраїль є республікою).

Ісаї 2:2—4: «Станеться на кінці днів, міцно поставлена буде гора дому Господнього на шпилі гір, і піднята буде вона понад згір’я,— і полинуть до неї всі люди. І підуть численні народи та й скажуть: «Ходіть та зберімось на гору Господню, до дому Бога Якового, і доріг Своїх Він нас навчить, і ми підемо стежками Його...» ...І мечі свої перекують вони на лемеші, а списи свої — на серпи. Не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни!» (Сьогодні в Єрусалимі на тому місці, де колись був храм, немає «дому Бога Якового»; там тепер стоїть мусульманська святиня. До того ж не видно, щоб Ізраїль чи його сусіди ‘перековували мечі свої на лемеші’. Вони покладаються на свою бойову готовність як на гарант безпеки).

Ісаї 35:1, 2: «Звеселиться пустиня та пуща, і радітиме степ, і зацвіте, мов троянда,— розцвітаючи, буде цвісти та радіти, буде втіха також та співання, бо дана йому буде слава Лівану, пишнота Кармелу й Сарону,— вони бачитимуть славу Господа, велич нашого Бога!» (В Ізраїлі були успішно реалізовані чудові програми лісонасадження та зрошення. Але лідери держави не віддають честі Господу Богу. Як сказав колишній прем’єр-міністр Давид Бен-Гуріон: «Ізраїль рішуче настроєний... силою науки й піонерського духу підкорити пустиню і змусити її зацвісти, а також перетворити країну на бастіон демократії»).

Зах. 8:23: «І станеться тими днями, що схоплять десять мужів з усіх язиків тих народів, і схоплять за полу юдея, говорячи: Ходімо з вами, бо ми чули: Бог з вами!» (Про якого Бога говориться в цьому пророцтві? Його ім’я [по-єврейськи יהוה, що звичайно перекладається як Єгова] лише в цій книзі Святого Письма вжито понад 130 разів. Коли хтось сьогодні вживає те ім’я, то чи люди думають, що він єврей? Ні, євреї як народ  через забобони вже багато століть зовсім утримуються від вимовляння Божого особистого імені. Зростання в наш час релігійного зацікавлення природним Ізраїлем не відповідає цьому пророцтву).

Як же тоді розглядати події в сучасному Ізраїлі? Просто як окремі приклади передречених у Біблії явищ, які мали спостерігатися по цілому світі. До них належать війни, беззаконня, охолодження любові до Бога та грошолюбство (Матв. 24:7, 12; 2 Тим. 3:1—5).

На кому сьогодні сповняються пророцтва про відновлення Ізраїля?

Гал. 6:15, 16: «Сили немає ані обрізання, ані необрізання, а створіння нове. А всі ті, хто піде за цим правилом,— мир та милість на них, і на Ізраїля Божого!» (Отже, належність до «Ізраїля Божого» вже не визначається на підставі дотримування накладеної на Авраама вимоги, щоб усі чоловіки його дому були обрізані. Натомість, як сказано в Галатів 3:26—29, «Авраамове насіння» — це ті, що належать Христу і є зачатими духом синами Божими).

Єрем. 31:31—34: «Ось дні настають,— говорить Господь,— і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт [«нову вмову», Кул.]... І більше не будуть навчати вони один одного, і брат свого брата, говорячи: «Пізнайте Господа!» Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього,— каже Господь». (Ту нову угоду було складено не з народом природного Ізраїля, а з вірними послідовниками Ісуса Христа, яким була дана надія на небесне життя. Коли Ісус започатковував Спомин своєї смерті, він подав їм чашу вина і сказав: «Ця чаша — Новий Заповіт у Моїй крові» [1 Кор. 11:25]).

Об’яв. 7:4: «Почув я число попечатаних: сто сорок чотири тисячі попечатаних від усіх племен Ізраїлевих синів». (Але в подальших віршах згадується «плем’я Левіїне» і «плем’я Йосипове». Вони не були включені у переліки 12 племен природного Ізраїля. Цікаво, що, хоча й говориться про «попечатаних від усіх племен», однак племена Дана і Єфрема не згадуються. [Пор. Числа 1:4—16]. Очевидно, що тут іде мова про духовний Ізраїль  Божий, про тих, хто, згідно з Об’явлення 14:1—3, буде з Христом у його небесному Царстві).

Євр. 12:22: «Ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч Анголів». (Отже, правдиві християни очікують, що Божі обітниці сповняться не на земному Єрусалимі, а на «Єрусалимі небесному»).