Чому багато людей не мають віри?

Віра є плодом Божого духу, і Бог радо дає свій дух тим, хто про нього просить (Гал. 5:22; Луки 11:13). Отже, люди, які не мають віри, не просять того духу, або роблять це з неправильних спонук, або ж не дають, щоб він впливав на їхнє життя. Це може залежати від багатьох причин:

Брак точного біблійного знання. Біблія є витвором Божого духу, вона натхнена Богом (2 Тим. 3:16, 17; 2 Сам. 23:2). Якщо її не вивчати, правдива віра не може розвиватися. Хоча члени різних церков можуть мати Біблію, але якщо їх вчать людських поглядів, а не Божого Слова, то вони не будуть мати справжньої віри в  Бога та його наміри. Розв’язуючи свої життєві проблеми, вони швидше покладатимуться на власні погляди і на погляди інших людей. (Пор. Матвія 15:3—9).

Розчарування релігією. Багато людей розчарувалися через лицемірство церков християнського світу, які твердять, що навчають Божого Слова, але самі не живуть згідно з тим, що воно говорить. Інші були прихильниками нехристиянських релігій, але побачили погані плоди діяльності тих релігій або прийшли до висновку, що їхні вірування насправді не допомагають їм справлятися з життєвими проблемами. Не маючи точного знання про правдивого Бога, такі люди відступають від усього, що пов’язане з релігією. (Пор. Римлян 3:3, 4; Матвія 7:21—23).

Нерозуміння того, чому Бог допускає зло. Більшість людей не розуміють, чому Бог допускає зло, і тому звинувачують його у всьому поганому, що тільки діється. Вони не усвідомлюють, що людина схильна до поганого через гріх Адама, а не тому, що така Божа воля (Рим. 5:12). Вони, можливо, не знають, що існує Сатана Диявол і що він впливає на справи цього світу, і тому ганебні вчинки Сатани вони приписують Богові (1 Ів. 5:19, УКУ; Об’яв. 12:12). Навіть маючи деякі знання стосовно цього, люди все ж можуть вважати, що Бог зволікає, оскільки не розуміють до кінця спірного питання про всесвітній суверенітет і не усвідомлюють того факту, що, виявляючи своє довготерпіння аж до нашого часу, Бог дає їм незаслужену можливість спастися (Рим. 2:4; 2 Пет. 3:9). Також вони не усвідомлюють повністю, що Бог призначив час, коли він назавжди знищить усіх тих, хто чинить зло (Об’яв. 22:10—12; 11:18; Ав. 2:3).

Плотські бажання і погляди стоять на першому місці у житті. Люди, які не мають міцної віри, як правило, віддаються іншим справам. Декотрі можуть казати, що вірять у Біблію, хоча вони ніколи ґрунтовно її не вивчали або ж не роздумували з цінуванням над тим, що в ній сказано, чому це сказано, і над тим, як це стосується щоденного життя. (Пор. 1 Хронік 28:9). Декотрі люди мали віру, але замість того, щоб розвивати її, вони дозволили, щоб схильностями їхнього серця  керувало бажання чогось неправедного, таким чином вони відступили від Бога та його доріг (Євр. 3:12).

Як можна набути віру?

Рим. 10:17 (БК): «Віра приходить через слухання». (Пор. Дії 17:11, 12; Івана 4:39—42; 2 Хронік 9:5—8. Спочатку необхідно дізнатися, що говорить Біблія, і якщо людина уважно її дослідить, щоб пересвідчитись в її достовірності, то зміцнить своє переконання).

Рим. 10:10: «Серцем віруємо». (Коли людина роздумує над побожними справами і починає більше цінувати їх, вони закарбовуються в її символічному серці).

Віра зміцнюється, коли людина діє відповідно до Божих обітниць і тоді бачить докази того, що Бог благословляє її зусилля. (Див. Псалом 106:9—12).

Приклад. Можливо, у вас є друг, про якого ви можете сказати: «Я довіряю йому. Я можу покладатися на його слово і знаю, що, якщо матиму якісь труднощі, він мені допоможе». Мало ймовірно, що ви сказали б це про людину, з якою познайомилися лише вчора, правда? Це була б швидше людина, з якою ви давно спілкуєтесь і яка вже не раз довела свою надійність. Подібно і з релігійною вірою. Щоб мати віру, треба приділяти час на те, щоб пізнавати Єгову та його спосіб дій.

Віра в існування Бога

Дивіться сторінки 53—60, розділ «Бог».

Віра в те, що настане праведна нова система речей

У міру того як людина дізнається про стосунки Єгови з його слугами, вона починає поділяти погляд Ісуса Навина, який сказав: «Ви будете знати всім своїм серцем та всією своєю душею, що не відпало ані одне слово зо всіх тих добрих слів, що про вас [«вам», ЦСТ] говорив був Господь, Бог ваш,— усе збулося вам, не відпало з нього ані одне слово» (Іс. Нав. 23:14).

Описані чуда, які вчинив Ісус Христос, підтверджують біблійні обітниці про відновлене здоров’я, воскресіння з мертвих та інші. Це не вигадки. Прочитайте Євангелія, і ви побачите в них усі ознаки історичної достовірності.  У них наводяться географічні назви, імена тодішніх світських правителів і збережена не одна розповідь наочних свідків. Роздумування над цими доказами може зміцнити вашу віру в біблійні обітниці.

Підіть у Зал Царства Свідків Єгови та на їхні конгреси, і ви самі побачите докази того, що застосування біблійних порад змінює людей, що Біблія може зробити людей чесними і високоморальними, що завдяки їй люди всіх рас і національностей можуть жити і співпрацювати в дусі справжнього братерства.

Якщо людина має віру, то чи дійсно необхідні діла?

Як. 2:17, 18, 21, 22, 26: «Віра, коли діл не має,— мертва в собі! Але скаже хтонебудь: «Маєш ти віру, а я маю діла; покажи мені віру свою без діл твоїх, а я покажу тобі віру свою від діл моїх». Авраам, отець наш,— чи він не з діл виправданий був, як поклав був на жертівника свого сина Ісака? Чи ти бачиш, що віра помогла його ділам, і вдосконалилась віра із діл? Бо як тіло без духа мертве, так і віра без діл — мертва!»

Приклад. Хлопець може залицятися до дівчини і казати, що любить її. Але якщо він не пропонує їй вийти за нього заміж, то хіба він доводить на ділі, що його любов справжня? Подібно і тут: саме діла доводять справжність нашої віри й любові. Якщо ми не слухаємось Бога, то насправді не любимо його або не віримо в правильність його доріг (1 Ів. 5:3, 4). Однак ми ніякими ділами не можемо заслужити спасіння. Вічне життя — це дар від Бога через Ісуса Христа, а не плата за наші діла (Еф. 2:8, 9).