Лист до римлян 3:1—31

3  Яка тоді перевага юдеїв і яка користь від обрı́зання?  Велика в будь-якому розумінні, і передусім тому, що юдеям були довірені Божі священні слова.+  Що ж тоді? Якщо декотрим бракувало віри, чи їхнє невірство зведе нанівець Божу вірність?  Звичайно, ні! Знайте, що Бог правдивий,+ навіть якщо кожна людина буде неправдива,+ як і написано: «Ти виявишся праведним у своїх словах і переможеш, коли тебе будуть судити».+  Проте якщо через нашу неправедність ще чіткіше видно праведність Божу, то що скажемо? Хіба Бог несправедливий, коли виливає свій гнів? (Говорю людськими поняттями.)+  Анітрохи! Інакше як Бог судитиме світ?+  Якщо через мій обман правду Бога видно ще чіткіше і це приносить йому славу, то чому мене також судять як грішника?  Чому б тоді не сказати: «Робімо зло, щоб вийшло на добро»? Саме такі слова нам приписують деякі люди. Суд проти цих людей справедливий.+  Що ж тоді? Чи ми в ліпшому становищі? Зовсім ні! Бо раніше ми вже довели: як юдеї, так і греки — усі підвладні гріху,+ 10  і про це написано: «Немає праведного, ані одного;+ 11  немає жодного, хто виявляв би хоч якусь проникливість, немає жодного, хто шукав би Бога. 12  Усі люди відхилилися від прямого шляху, усі стали нікчемними, і немає жодного, хто виявляв би доброту, немає ані одного».+ 13  «Їхнє горло — мов відкрита могила, своїм язиком вони говорять неправду».+ «В їхніх устах гадюча отрута».+ 14  «Уста їхні повні прокляття та гіркоти».+ 15  «Ноги їхні квапляться проливати кров».+ 16  «На стежках їхніх — руйнування й нещастя, 17  і вони не пізнали дороги миру».+ 18  «Вони не мають страху перед Богом».+ 19  А ми знаємо: всі слова Закону сказано до тих, хто під Законом, щоб кожні уста замовкли і весь світ підпав покаранню від Бога.+ 20  Тому жодна людина не буде визнана праведною перед ним на підставі вчинків, яких вимагає закон,+ бо закон дає нам лише точне знання про гріх.+ 21  Однак тепер стало зрозуміло, що можна досягти Божої праведності незалежно від вимог закону,+ і про це свідчать Закон і Пророки.+ 22  Тож усі, хто має віру, досягають Божої праведності завдяки вірі в Ісуса Христа,+ оскільки Бог безсторонній.+ 23  Усі люди згрішили й не можуть віддзеркалювати Божу славу.+ 24  Але Бог наділив їх великим даром,+ коли завдяки своїй незаслуженій доброті+ визнав їх праведними, давши їм визволення на основі викупу, який заплатив Христос Ісус.+ 25  Бог віддав його як жертву для примирення,+ яке здійснюється через віру в його кров.+ Бог зробив це, аби показати, що був праведний, коли, виявляючи витримку, прощав гріхи в минулому, 26  а також щоб показати свою праведність+ у теперішній час, адже він залишається праведним, коли визнає́ праведною людину, яка вірить в Ісуса.+ 27  Чим же тоді хвалитися? Немає чим. Яким законом? Законом учинків?+ Зовсім ні. Законом віри. 28  Бо ми вважаємо, що людина визнається праведною завдяки вірі, незалежно від учинків, яких вимагає закон.+ 29  Невже він є Богом лише юдеїв?+ Хіба він не є Богом і людей з інших народів?+ Безумовно, і людей з інших народів.+ 30  Оскільки Бог дійсно один,+ на основі віри він ви́знає праведними як обрізаних,+ так і необрізаних.+ 31  Чи ми своєю вірою скасовуємо закон? Зовсім ні! Навпаки, ми закон підтримуємо.+

Примітки

Коментарі

Спасіння починається з юдеїв. Або «спасіння походить від юдеїв». Ісус мав на увазі, що юдеям було довірено Боже Слово, чисте поклоніння і правда, що можуть привести до спасіння (Рм 3:1, 2). Вони також були обраним народом, з якого мав походити Месія згідно з обіцянкою про Авраамове «потомство» (Бт 22:18; Гл 3:16). В той час, коли Ісус говорив з самарянкою, Ізраїль все ще був вибраним народом Бога. Лише від юдеїв можна було дізнатися правду про Бога і його вимоги, а також подробиці про Месію, і кожен, хто хотів служити Єгові, мав робити це разом з його обраним народом.

Луки. Грецька форма цього імені — Лука́с. Воно походить від латинського імені Лю́кас. Лука — автор цього Євангелія і книги Дії апостолів. Він був лікарем і вірним товаришем апостола Павла (Кл 4:14; див. також «Вступ до Луки»). Дехто вважає, що Лука не був євреєм і що про це свідчить його грецьке ім’я і стиль написання цих двох книг, а також слова з Кл 4:10—14, де Павло спочатку говорить про чоловіків, які були «з обрізаних», і лише потім згадує Луку. Однак такий погляд суперечить словам з Рм 3:1, 2, де сказано, що євреям «були довірені Божі священні слова». Тож, очевидно, Лука був грекомовним євреєм з грецьким іменем.

В Законі Мойсея, у Пророках і Псалмах. Очевидно, Ісус згрупував усі натхнені Єврейські Писання так, як було прийнято у євреїв. Слово «Закон» (єврейською Тора́) стосується біблійних книг від Буття до Повторення Закону. «Пророками» (єврейською Невіı́м) називали пророчі книги Єврейських Писань, у тому числі книги так званих Ранніх пророків (від біблійної книги Ісуса Навина до книги Царів). Слово «Псалми» вказує на третю частину Писань, в яку входила решта книг Єврейських Писань і яку називали Писаннями, або єврейською — Кетувı́м. Цю частину тут названо «Псалмами» тому, що першою в ній була книга Псалмів. Єврейська назва Єврейських Писань — «Танах» — складається з перших літер назв кожної з цих трьох частин («ТаНаХ»). Те, що Ісус вживав ці назви, показує, що за його життя на землі канон Єврейських Писань був утверджений і Ісус його визнавав.

Юдеям були довірені. У Пв 29:29 Мойсей написав: «Відкрите [належить] нам [ізраїльтянам] і нашим нащадкам назавжди». У Пс 147:19, 20 сказано, що Бог звіщає «слово своє... Ізраїлю» і що він не зробив цього «для жодного іншого народу». Те, що саме юдеї отримали від Бога слово, яке могло привести до спасіння, і саме вони мали обстоювати правдиве поклоніння, також видно зі слів Ісуса: «Спасіння починається з юдеїв» (Ів 4:22; див. коментар і глосарій, «Юдей»). Павло тут підтверджує, що Єгова довірив юдеям написати єврейсько-арамейську частину натхнених Писань. Крім того, книги Грецьких Писань теж були написані юдеями, учнями Ісуса. Тож юдеям було доручено берегти знання з Писань і написати всі книги, які увійшли в канон Біблії. (Див. коментарі до назви книги Луки і Лк 24:44.)

Священні слова. Цей вислів трапляється в Грецьких Писаннях лише чотири рази. Ним перекладається вжитий у множині грецький іменник ло́ґіон (означає «слівце»), який є зменшувальною формою іменника ло́ґос («слово»). Спочатку слово ло́ґіон означало лише коротку священну звістку, але згодом воно почало означати будь-яку звістку з надприродного джерела. У цьому вірші Павло, мабуть, говорить про всі Єврейські Писання, а також, очевидно, про частину Грецьких Писань, що існувала на той час. Написання цих натхнених Писань було довірено юдеям, які були «керовані святим духом» (2Пт 1:20, 21). У Септуагінті словом ло́ґіон часто перекладаються єврейські слова, які вказують на щось, сказане Богом, як наприклад у Пс 12:6 (11:6, LXX), де говориться: «Слова Єгови чисті».

Звичайно, ні! Це переклад грецького вислову, який Павло у своєму листі до римлян вживає 10 разів. Його ще перекладено як «анітрохи» і «зовсім ні» (Рм 3:4, 6, 31; 6:2, 15; 7:7, 13; 9:14; 11:1, 11). Більш буквальний переклад — «нехай цього ніколи не станеться». Це виразне заперечення у відповідь на запитання, переважно риторичне. Вислів передає категоричну незгоду, і його можна перефразувати як «геть таку думку».

Знайте, що Бог правдивий. Павлів вигук «звичайно, ні!» на початку цього вірша — це відповідь на його запитання з попереднього вірша: «Якщо декотрим бракувало віри, чи їхнє невірство зведе нанівець Божу вірність?» Більшість тогочасних юдеїв виявили невірство, особливо коли відмовились визнати, що пророцтва з Єврейських Писань вказують на Ісуса як на Месію (Рм 3:21). Через таку поведінку юдеїв — тих, кому Бог довірив свої «священні слова» (Рм 3:2),— могло скластися враження, що Єгова не дотримався своїх обіцянок. Проте Єгова повністю виконав свої слова через Христа. На доказ того, що Богові можна довіряти, Павло наводить слова царя Давида і цитує з Септуагінти: «Ти [Бог] виявишся праведним у своїх словах» (Пс 51:4 [50:6, LXX]). В цьому вірші Давид зізнався у своєму гріху і визнав, що Бог правдивий і праведний. Він не намагався виправдовувати себе, підриваючи довір’я до Бога. Павло використав Давидові слова, аби показати, що Бог завжди відданий і правдивий, хоч би хто стверджував протилежне і хоч би скільки їх було.

Усі люди згрішили. Павло висловлює подібну думку в Рм 3:9, 12; 5:12. Грецьке слово, перекладене як не можуть віддзеркалювати, ще можна передати як «не дотягуються» або «[їм] бракує». Бог створив людей «за своїм образом», наділивши їх здатністю віддзеркалювати його риси та особистість (Бт 1:26, 27). Проте коли перші люди, Адам і Єва, порушили Божий наказ (Бт 2:15—17; 3:1—6), вони втратили здатність віддзеркалювати Божу славу, у тому числі його славетні риси. Оскільки всі нащадки Адама успадкували гріх і, як наслідок, смерть, жодна людина не здатна повною мірою віддзеркалювати Божі величні риси.

Підвладні гріху. Або «під гріхом». Грецький прийменник гіпо́ («під») в цьому вірші означає бути під контролем когось або чогось. У Біблії гріх зображено як жорстокого власника, який тримає людей в рабстві (Ів 8:34; Рм 6:16—20; 7:14). Павло також каже, що гріх «царює» над людьми (Рм 5:21).

Гріху. Словом «гріх» в Писаннях найчастіше перекладається грецьке слово гамартı́а. Це перший випадок вживання цього слова в книзі Римлян. Споріднене дієслово гамарта́но буквально означає «схибити», тобто не влучити в ціль або не досягти мети. Наприклад, грецькі письменники вживали слово гамарта́но, описуючи списоносця, який не влучив у ціль. Єврейські відповідники хатта́т («гріх») і хата́ («грішити») мають подібне значення. В Сд 20:16 слово хата́ вживається із заперечною часткою, коли говориться про веніяминівців, які метали «камінь із пращі, не хиблячи ані на волосину». І єврейський, і грецький відповідники слова «гріх» стосуються не тільки неспроможності влучити в ціль чи дотягтися до чогось, а й передають думку про неспроможність правильно використовувати свою здатність мислити чи відрізняти добре від поганого. Але в Біблії ці слова стосуються здебільшого людського гріха; мається на увазі, що людина не живе чи не поводиться відповідно до моральних норм, встановлених Творцем (Бт 39:9; 1См 7:6; Пс 51:4; Дн 9:8; Лк 15:18; Рм 2:12; 5:12). У Септуагінті дієсловом гамарта́но часто перекладається єврейське дієслово хата́. (Див. коментар до Рм 3:23.)

Як і написано. Павло часто вживає цей вислів (грецькою като́с ґе́ґраптай, форма слова ґра́фо, яке означає «писати»), коли вводить цитати з натхнених Єврейських Писань (Рм 2:24; 3:10; 4:17; 8:36; 9:13, 33; 10:15; 11:26; 15:3, 9, 21; 1Кр 1:31; 2:9; 2Кр 8:15). У своєму листі до римлян Павло навів більш ніж 50 цитат з Єврейських Писань, а також багато посилань на них.

І про це написано. У віршах 10—18 Павло наводить кілька цитат з Єврейських Писань на підтвердження думки, що «як юдеї, так і греки — усі підвладні гріху» (Рм 3:9). У віршах 10—12 він цитує з Пс 14:1—3 і Пс 53:1—3; у Рм 3:13 — з Пс 5:9 і Пс 140:3; у Рм 3:14 — з Пс 10:7; у Рм 3:15—17 — з Пр 1:16 і Іс 59:7, 8; у Рм 3:18 — з Пс 36:1. (Див. коментар до Рм 1:17.)

Під законом, за законом. У Павловому листі до римлян це перші два випадки вживання грецького слова но́мос, яке означає «закон». Висловами не будучи під законом і без закону перекладено грецьке слово ано́мос. У цьому вірші, як і в більшості віршів книги Римлян, слово «закон» стосується Мойсеєвого закону. В Грецьких Писаннях слово «закон» може мати різні значення: 1) якийсь окремий закон, 2) Божий Закон, даний через Мойсея, 3) усі Єврейські Писання або якась їх частина і 4) принцип, яким хтось керується у своїй поведінці. (Див. коментарі до Мт 5:17; Ів 10:34; Рм 8:2.)

Закону. Див. коментар до Рм 2:12.

Народжене від тіла є тілесним. У цьому вірші грецьке слово саркс («тіло») вказує на живу тілесну істоту, на людину з усіма її обмеженнями. (Див. коментар до Ів 17:2.)

Усіма людьми. Або «усім людством». Букв. «усім тілом». Цей вислів також трапляється в Лк 3:6, в цитаті з Іс 40:5, де вживається єврейський вислів з тим самим значенням. (Пор. коментар до Ів 1:14.)

Людина. Букв. «тіло». Грецьке слово саркс тут вказує на людину, істоту з фізичним тілом і кров’ю. (Див. коментарі до Ів 3:6; 17:2.)

Усі люди згрішили. Павло висловлює подібну думку в Рм 3:9, 12; 5:12. Грецьке слово, перекладене як не можуть віддзеркалювати, ще можна передати як «не дотягуються» або «[їм] бракує». Бог створив людей «за своїм образом», наділивши їх здатністю віддзеркалювати його риси та особистість (Бт 1:26, 27). Проте коли перші люди, Адам і Єва, порушили Божий наказ (Бт 2:15—17; 3:1—6), вони втратили здатність віддзеркалювати Божу славу, у тому числі його славетні риси. Оскільки всі нащадки Адама успадкували гріх і, як наслідок, смерть, жодна людина не здатна повною мірою віддзеркалювати Божі величні риси.

Викуп. Грецьке слово лı́трон (від дієслова лı́о, що означає «відпускати; визволяти») небіблійні автори вживали стосовно плати за звільнення з неволі, рабства чи військового полону. У Грецьких Писаннях воно вживається двічі: тут і в Мр 10:45. Споріднене слово антı́літрон вживається в 1Тм 2:6, де перекладається як «відповідний викуп». Інші споріднені слова — це літро́омай, яке означає «звільняти; викупляти» (Тит 2:14; 1Пт 1:18; також прим.), і аполı́тросіс, яке часто перекладається як «визволення на основі викупу» (Еф 1:7; Кл 1:14; Єв 9:15; 11:35; Рм 3:24; 8:23). (Див. глосарій.)

Визнав їх праведними. У Грецьких Писаннях грецьке дієслово дікайо́о і споріднені іменники діка́йома та діка́йосіс, які традиційно перекладаються як «виправдовувати» і «виправдання», передають думку про зняття будь-яких звинувачень, визнання людини невинною, а отже, проголошення її праведною і ставлення до неї як до праведної. Наприклад, апостол Павло писав, що той, хто помер, «звільнився [форма дікайо́о] від гріха», заплативши смертю за свої гріхи (Рм 6:7, 23). Крім того, в Біблії ці грецькі слова вживаються в особливому значенні і передають думку про те, що Бог визнає́ невинними недосконалих людей, які виявляють віру (Дії 13:38, 39; Рм 8:33).

Визволення на основі викупу, який заплатив Христос Ісус. Або «відкуплення, що в (через) Христі Ісусі». Грецьке слово аполı́тросіс споріднене з кількома іншими словами, що пов’язані з викупом. (Див. коментар до Мт 20:28.)

Витримки. Або «терпимості». У Грецьких Писаннях грецький іменник анохе́ вживається лише тут і в Рм 3:25. Буквально він означає «стриманість». У віршах, в яких йдеться про те, що людина зносила важкі обставини, часом вживається споріднене грецьке дієслово, перекладене як «терпіти» (Мт 17:17; 1Кр 4:12; Еф 4:2). Це грецьке дієслово також вживається у Септуагінті, коли говориться про стриманість Єгови (Іс 42:14; 64:12; LXX). Упродовж історії людства Бог виявляв надзвичайну доброту, витримку і терпіння, коли бачив зневагу свого імені, а також катування й страту свого Сина і знущання над своїми вірними поклонниками. Бог виявляє ці риси, бо «хоче привести [людей] до каяття». Про це також писав апостол Петро (2Пт 3:9).

Жертву для примирення. Тобто жертву, яка примиряє з Богом. Грецьке слово гіласте́ріон, перекладене тут як «жертва для примирення», і споріднене з ним слово гіласмо́с, перекладене в 1Ів 2:2 та 4:10 як «жертва примирення», можуть означати «те, чим можна умилостивити». У Біблії ці слова передають думку про відновлення добрих стосунків між Богом і людиною. На початку Адам, земний «син Божий», мав мирні стосунки зі своїм Творцем (Лк 3:38). Коли Адам не послухався Бога і згрішив, то втратив свої стосунки з ним і своє досконале людське життя. Також він продав своїх нащадків у рабство гріха і смерті (Рм 5:12). Божа досконала справедливість вимагала рівноцінного відшкодування, завдяки якому люди могли б знову мати добрі стосунки з Богом (Вх 21:23—25; Пв 19:21). Коли Ісус віддав у жертву своє досконале людське життя, його жертва стала «тим, чим можна умилостивити» в тому розумінні, що послужила справедливою і праведною підставою для прощення гріхів і таким чином задовольнила вимоги Божої справедливості. Завдяки цьому Бог «залишається праведним, коли визнає́ праведною [грішну від народження] людину, яка вірить в Ісуса» (Рм 3:26). Ісусова жертва примиряє людей з Богом, відкриваючи перед ними можливість відновити мирні стосунки з Єговою (Еф 1:7). У Єв 9:4, 5 грецьке слово гіласте́ріон вживається на позначення кришки «ковчега угоди» і перекладається як «кришка примирення», або, як сказано в примітці, «місце для примирення».

Витримку. Або «терпимість». (Див. коментар до Рм 2:4.)

Прощав гріхи в минулому. Єгова прощав гріхи ще до того, як Ісус заплатив викуп, який звільняє Адамових нащадків від недосконалості, гріха і смерті. Бог почав це робити з моменту, коли виявив свій намір дати «потомство», що врятує всіх людей, які мають віру (Бт 3:15; 22:18; Іс 53:5, 6, 10—12; Мт 20:28; Гл 3:19). Всемогутній Бог вважав, що викуп уже немовби заплачений; Єгова був цілковито впевнений, що його Син з готовністю принесе цю жертву (Пс 40:6—8; Єв 10:7—10). Ніщо не могло завадити Богові виконати свій намір (Чс 23:19; Іс 46:10; Тит 1:2). Тому Бог міг прощати розкаяних грішників, не порушуючи своїх норм справедливості (Пв 32:4; Пс 32:1, 2, 5; Іс 1:18). Він також міг визнавати вірних людей праведними (хоч і не в абсолютному значенні) і не поступатись при цьому своїми нормами праведності (Бт 15:1, 6; Єз 14:14; Мт 23:35; Як 2:23—25). Так само Ісус, будучи Божим представником на землі, мав владу на підставі свого майбутнього викупу прощати гріхи людей, які виявляли віру (Мт 9:2—6; Лк 7:36—50; Єв 2:9; див. глосарій, «Викуп», «Праведність»).

Медіафайли