Чому в публікаціях Свідків Єгови Ісуса зображають не на традиційному хресті, а на стовпі, з руками над головою?

У багатьох сучасних перекладах Біблії словом «хрест» («стовп мук» в НС) передано грецьке слово стауро́с. У класичній грецькій мові це слово означало всього лиш прямий стовп, або палю. Пізніше воно також стало вживатись стосовно стовпа страти, який мав поперечку. «Імператорський біблійний словник» визнає це: «Грецьке слово [стауро́с], що перекладається як хрест, означало власне стовп, пряму жердину або кілок, на який можна щось повісити або який міг би бути використаний для обгородження ділянки землі... Здається, навіть у римлян слово crux (з яким пов’язують походження слова хрест [англійське «cross»]) спочатку означало прямий стовп» («The Imperial Bible-Dictionary» за редакцією П. Ферберна, Лондон, 1874, т. I, с. 376).

Чи на такому стовпі був страчений Божий Син? Варто зауважити, що стосовно того знаряддя в Біблії вживається також слово кси́лон. Згідно з «Давньогрецько-російським словником», воно означає «зрубаний ліс, колоди... поліна, дрова... пень або стовп... дубинка, палиця, палка... дерево» (Й. Х. Дворецький, Москва, 1958, т. II, с. 1147). В іншому словнику подається також значення «хрест» і, як доказ, наводяться вірші Дії 5:30 та 10:39. Проте у цих віршах Ог., Хом., Кул. і Бач. перекладають кси́лон словом «дерево». (Порівняйте цей переклад і Галатів 3:13; Повторення Закону 21:22, 23).

У книжці Дж. Д. Парсонса «Нехристиянський хрест» говориться: «Жодне речення в оригінальному грецькому  тексті численних писань, з яких складається Новий Завіт, не містить навіть непрямого доказу на користь того, що стаурос, вжитий у випадку Ісуса, був не звичайним стауросом, а чимось іншим; і тим більше немає доказів, що це була не одна колода, а дві, збиті разом у вигляді хреста... Наші вчителі явно вводять нас в оману, коли у перекладах грецьких документів Церкви на нашу рідну мову передають слово стаурос як «хрест» і для обґрунтування цього наводять слово «хрест» у наших словниках як значення слова стаурос, не пояснюючи детально, що це ні в якому разі не було основним значенням того слова за днів Апостолів, не було воно основним значенням ще довгий час після того, а пізніше стало ним,— якщо взагалі так можна сказати,— тільки тому, що з якоїсь причини, незважаючи на відсутність підтвердних доказів, почали вважати, що саме той стаурос, на якому стратили Ісуса, мав саме таку форму». («The Non-Christian Cross», Лондон, 1896, с. 23, 24; див. також «Компеньйон Байбл» [«The Companion Bible»], Тетфорд, Англія, 1974, додаток № 162).

Отже, існують вагомі докази того, що Ісус помер на прямому стовпі, а не на традиційному хресті.

Які історичні корені хреста в загальновизнаному християнстві?

«Майже в кожній частині Старого світу знайдено різні предмети із зображеннями хрестів різної форми, які походять з епох, набагато раніших від християнської ери. Індія, Сирія, Персія та Єгипет дали незліченну кількість зразків... Використання хреста як релігійного символу в дохристиянські часи і в нехристиянських народів, мабуть, можна вважати майже повсюдним, і в дуже багатьох випадках воно пов’язувалось з якоюсь формою культу природи» («Британська енциклопедія» [«Encyclopædia Britannica»], 1946, т. 6, с. 753).

«Форма [хреста з одною поперечкою] походить із стародавньої Халдеї, його вживали як символ бога Таммуза (символ у формі містичного Тау, першої літери цього імені) у тій країні та в сусідніх, у тому числі в Єгипті. У середині III ст. по Р. Х. церкви вже або відійшли від певних доктрин християнської віри, або перекрутили  їх. Щоб підняти престиж відступницької церковної системи, до церков почали приймати язичників без переродження вірою, і їм в загальному дозволяли зберігати свої язичницькі знаки та символи. Таким чином Тау, або Т, в його найпоширенішій формі, з опущеною поперечкою, прийняли за символ Христового хреста» (В. Е. Вайн, «Тлумачний словник слів Нового Завіту» [«An Expository Dictionary of New Testament Words»], Лондон, 1962, с. 256).

«Дивно, однак незаперечним фактом є те, що задовго до народження Христа — а також після того у країнах, яких не торкнулось вчення Церкви,— Хрест використовувався як священний символ... Для прихильників грецького Бахуса, тирського Таммуза, халдейського Бела і скандинавського Одіна символом їхнього бога був хрестоподібний знак» (Ґ. С. Тайек, «Хрест у ритуалах, архітектурі й мистецтві» [«The Cross in Ritual, Architecture, and Art»], Лондон, 1900, с. 1).

«Хрест у формі «Crux Ansata» [з петлею]... носили в руці єгипетські жерці й царі — верховні жерці — як символ їхньої влади жерців бога Сонця; його називали «знаком життя» (полковник Дж. Гарньє, «Поклоніння мертвим» [«The Worship of the Dead»], Лондон, 1904, с. 226).

«Скрізь на єгипетських стелах та гробницях є зображення хрестів різних форм, і багато фахівців вважають їх символами або фалоса [зображення чоловічого статевого органа], або коїтусу... В єгипетських гробницях crux ansata [хрест з петлею, або вушком, зверху] знаходять коло фалосів». (Г. Катнер, «Коротка історія еротичного культу» [«A Short History of Sex-Worship»], Лондон, 1940, с. 16, 17; див. також «Нехристиянський хрест», с. 183).

«Ці хрести використовувались як символи вавилонського бога сонця, [дивіться книжку], і вперше з’являються на монеті Юлія Цезаря (100—44 роки до Р. Х.), а потім на монеті, викарбуваній спадкоємцем Цезаря (Августом) у 20 році до Р. Х. На монетах Константина найчастіше можна побачити символ [дивіться книжку]; але той самий символ використовується без кола навкруг нього і з чотирма однаковими вертикальними та горизонтальними променями;  це був символ, особливо шанований як «колесо сонця». Слід згадати, що Константин був поклонником бога сонця і вступив до «Церкви» аж через чверть століття після того, як, згідно з легендою, побачив такий хрест у небі». («Компеньйон Байбл», додаток № 162; див. також «Нехристиянський хрест», с. 133—141).

Чи шанування хреста є біблійним звичаєм?

1 Кор. 10:14: «Мої любі, утікайте від служіння ідолам». (Ідол — це образ або символ, що є об’єктом палкої відданості, шанування або поклоніння).

Вих. 20:4, 5 (Хом.): «Не робитимеш собі ніякого тесаного кумира, ані подобини того, що вгорі, на небі, ні того, що внизу, на землі, ні того, що попід землею, в водах. Не падатимеш перед ними ниць і не служитимеш їм». (Зверніть увагу, що Бог наказав своїм людям навіть не робити подобини, перед якою люди падали б ниць).

Цікаво, що в «Новій католицькій енциклопедії» говориться: «Цього зображення Христової викупної смерті на Голгофі не знаходимо в символіці мистецтва перших християнських століть. Під впливом старозавітної заборони щодо тесаних кумирів ранні християни не зважувалися зображати навіть знаряддя страстей Господніх» («New Catholic Encyclopedia», 1967, т. IV, с. 486).

Стосовно християн першого століття в «Історії християнської церкви» сказано: «Не практикувалось ані використання розп’яття, ані матеріальне зображення хреста» (Дж. Ф. Герст, «History of the Christian Church», Нью-Йорк, 1897, т. I, с. 366).

Чи дійсно немає нічого поганого в тому, що хтось дорожить хрестом, хоча й не поклоняється йому?

Як би ви почувалися, коли б вашого близького друга стратили на підставі фальшивих обвинувачень? Чи ви зробили б собі копію знаряддя страти? Чи дорожили б нею, чи, навпаки, цуралися б її?

У стародавньому Ізраїлі невірні євреї оплакували смерть фальшивого бога Таммуза. Єгова назвав їхні дії гидотою (Єзек. 8:13, 14). Як свідчить історія, Таммуз був вавилонським богом, а хрест використовувався як його  символ. Від самого свого початку, ще з часів Німрода, Вавилон був проти Єгови і виступав як ворог правдивого поклоніння (Бут. 10:8—10; Єрем. 50:29). Отже, коли людина дорожить хрестом, то фактично вшановує символ поклоніння, яке є ворожим правдивому Богові.

Як сказано в Єзекіїля 8:17, відступницькі євреї також ‘простягали паросток до носа Єгови’ (НС). Єгова вважав це ‘гидотою’, це ‘гнівало’ його. Чому? Згідно з поясненням декотрих коментаторів, той «паросток» — це зображення чоловічого статевого органа, яке використовувалось у фалічному культі. Як же тоді Єгова повинен дивитися на вживання хреста, котрий, як ми побачили, у давні часи використовувався як символ у фалічному культі?